CC BY
70
4. ЕКОНОМ1КА, ПЛАНУВАННЯ I УПРАВЛ1ННЯ ГАЛУЗ1
УДК 338.246 Проф. С.В. Васильчак, д-р екон. наук;
магктр Л.В. Кутас - Львiвський ДУВС
МЕД1АЦ1Я ЯК ОДИН 13 МЕТОД1В ЦИВЫ13ОВАНОГО ВИР1ШЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛ1КТ1В
Проаналiзовано медiацiю, ïï переваги над судовим процесом вир1шення cnopiB та сформульовано висновки щодо необхiдностi впровадження мед1ацп в практику. Визначено, що медiацiя е ефективним, економним та швидким методом вир1шення корпоративних конфлiктiв в Укрш'ш. Встановлено, що важливою передумовою зако-нодавчого регулювання в1тчизняно'1' практики мед1ацп е реформування процесуаль-ного законодавства. Для втшення методу мед1ацп треба забезпечити професшну тд-готовку медiаторiв, вивчати мiжнародний досвiд, iнформувати клiентiв та населення про наявшсть альтернатив у вир1шенш спорiв.
Вступ. У сучасних ринкових умовах економжа Украши дедаш сильш-ше потерпае вщ корпоративних конфл1кпв, що часто переростають у "корпо-ративш вшни". Зокрема, вщ агресивних поглинань, захоплення контролю над суб'ектами господарювання з використанням незаконних метод1в. Вщповщно, все це супроводжуються порушенням норм законодавства, масовими пору-шеннями прав i законних штереЫв групи акц1онер1в, що, своею чергою, потре-буе захисту iнтересiв потерпшо1" сторони та цивiлiзованого вирiшення спорiв та конфлiктiв.
Сьогоднi, якщо сторони не можуть домовитися мiж собою, то почина-ють шукати варiанти допомоги у вирiшеннi конфлiкту. Вони звертаються до допомоги арбг^в (найчастше - це судовi органи, органи державного управ-лiння, керiвники тдприемств або пiдроздiлiв) з проханням розсудити. Зазви-чай такi суперечки завершуються на користь однiеï зi сторш, тобто внаслiдок прийнятого арбiтром ршення iнтереси одного завжди залишаються не задово-ленi. Цивiлiзованi ж способи врегулювання конфлiктiв належать до альтерна-тивних способiв вирiшення спорiв, тобто до таких способiв, якi не припуска-ють участi державних судiв у вирiшеннi спору, та 1'хшм наслiдком е вдауття перемоги у кожного з учасниюв конфлiкту, i, що найважливше, - збер^ають-ся партнерськ стосунки, люди спiвпрацюють один з одним i надаль
Питання, пов'язаш з вирiшенням корпоративних конфлж^в, дослщжу-вали такi вiтчизнянi вчеш-правознавщ: Г.О. Аболонiн, С.С. Алексеев, В.П. Грибанов, Н.С. Кузнецова, О.Я. Курбатов, С. Д. Могилевський, А.Я. Пи-липенко, В.К. Попов, Ю.О. Тихомиров, О.С. Янкова та шш^ а також науковщ в галузi конфлiктологiï: Г.В. Ложкш, Н.1. Пов'якель, М.В. Цюрупа та шшь
Метою роботи е визнання медiацiï як одного з цившзованих методiв вирiшення корпоративних конфлiктiв, ïï переваги, а також формулювання на-уково-теоретичних i практичних висновюв щодо необхiдностi впровадження медiацiï у практику як ефективного, економного та швидкого способу вирь шення комерцшних спорiв в Украïнi.
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
Виклад основного матерiалу. Як у розвинених крашах, так i в крашах, що розвиваються, традицiйним способом вирiшення суперечок е судовi проце-дури. Певною мiрою судовий розгляд корпоративних спорiв було замiнено розглядом справи в арб^ажному судi. Проте традицiйний арб^аж так чи iнакше залишаеться судовим методом врегулювання спору, який е досить об-тяжливим з огляду на численш вади судових процедур, враховуючи часовi й фiнансовi витрати. Тому, як свiдчить европейська та мiжнародна практика, ме-дiацiя е ефективним, економним та швидким цившзованим методом виршен-ня корпоративних конфлш^в.
Медiацiя е вiдносно новим методом у практищ корпоративного управлшня i застосовують 11 досить обмежено, вона може виявитися надзвичайно ко-рисною у запобiганнi суперечкам i могла б застосовуватися бiльш системно з метою врегулювання спорiв у галузi корпоративного управлiння. Медiацiю було усшшно впроваджено для врегулювання комерцшних i трудових спорiв, а також спорiв мiжнародного характеру. Дедаш ширше впровадження механiзмiв медiацil було б дуже корисним для виршення спорiв i в галузi корпоративного управлшня. Потреба в медiацil е значною в Укршт, адже власники бiзнесу нав-чилися управляти акцюнерними товариствами, але так i не навчилися досягати згоди мiж собою без допомоги вищих органiв державного управлшня чи суду.
Iсторiя медiацil в Укршт сягае близько 10 роюв. У рамках донорських проекпв було пiдготовлено чимало медiаторiв, але переважно вони так i не знайшли застосування сво!м навичкам. Одшею з причин невитребуваностi ме-дiацil е iнформацiйний вакуум про те, що застосовувати медiацiю просто ви-гiдно з усiх точок зору: заощаджуються кошти на судовi витрати i послуги юристiв, заощаджуеться час на розв'язання спору. Окрiм того, зменшуеться до мiнiмуму можливiсть упередженого тдходу у прийняттi рiшення саме тому, що ршення приймають самi сторони. Великою перевагою е також те, що вщ-соток добровольного виконання рiшень, прийнятих за взаемною згодою, е дуже значним. Хоча варто зауважити, що е i досить усшшний досвщ застосування медiацil в Укршт (наприклад, у сферi вiдновного правосуддя (примирення злочинця i потерпiлого), охорони здоров'я, cпорiв мiж суб'ектами господарю-вання, конфлiктiв на робочому мiсцi, шмейних вiдносин) [2].
Медiацiя - це метод виршення спорiв iз залученням посередника (медиатора), який допомагае сторонам конфл^у налагодити процес комушкацй i проаналiзувати конфлiктну ситуацш таким чином, щоб вони самi змогли обрати той варiант ршення, який би задовольняв iнтереси i потреби усiх учасниюв кон-фл^у. На вiдмiну вiд формального судового чи арбпражного процесу, пiд час медаацй сторони доходять згоди самi - медiатор не приймае ршення за них [3].
Медиатор веде переговорний процес, вислуховуе аргументацш сторш що-до сутi спору й активно допомагае сторонам зрозумгти сво! iнтереси, оцiнити можливiсть компромiсiв i самостийно прийняти рiшення, що задовольнить всiх учасниюв переговорiв. Тобто медiацiя - це один iз так званих альтернативних (по-засудових) способiв врегулювання спорiв, ефективнiсть якого е дуже високою.
Медiатор допомагае визначитися, чим саме обидв сторони можуть пос-тупитися, щоб дiйти згоди, адже проблема може полягати в тому, що одна iз сторш не може точно сформулювати свою защкавлешсть. Наприклад, якщо розгля-
дати внутршньо корпоративш вiдносини, то в цш сферi внаслiдок суперечок ви-никае дуже багато негативних емоцiй i образ, яю заважають думати розсудливо. Але завдяки майстерностi медiатора стае можливим спрямовувати емоци в пра-вильне русло; люди розумiють, що ïx не влаштовуе i що насправдi ïm потрiбно.
Медiацiя, як альтернативна судовому розгляду процедура виршення спорiв, економiчно ефективна й доцшьна та дае змогу: знайти виршення, що влаштовуе всi сторони конфлжту; заощадити час на пiдготовку до розгляду й розгляд справи в судц заощадити кошти на обслуговування судових процедур; зберегти партнерськi вщносини; одержати задоволення вiд способу й результату виршення конфлiкту; запоб^и виникненню подiбниx конфлiктiв у майбутньому; шдвищити вiрогiднiсть того, що прийняте сторонами стльне рь шення буде виконано; забезпечити конфiденцiйнiсть вирiшення конфл^у; га-рантувати виконання рiшення [4].
Наразi ми маемо досвщ успiшного впровадження проектiв з розвитку медiацiï в багатьох краïнаx, зокрема в Пакисташ та на Балканах. Здебшьшого медiацiю застосовують у виршенш корпоративних та комерцiйниx суперечок. Вщомо, що украïнське суспiльство готове до використання медiацiï, особливо тi власники бiзнесу, якi прагнуть плiдно працювати, а не сваритися i перероз-подшяти власнiсть.
Першими ознаками того, що люди шукають альтернативш способи ви-рiшення суперечок, е зростання кiлькостi звернень до третейських судiв. Це не державнi органи, яю сво1' вердикти виносять не вщ iменi держави, а вiд власно-го iменi. Усе третейське судочинство засноване на довiрi сторiн до конкретно:' людини, яка мае гарну репутацiю, спецiальну освiту i здатна зважено розсуди-ти конфлiкт. Сдина обов'язкова вимога - щоб кандидатуру третейського суддi схвалили як позивач, так i вщповщач у цившьнш справi. Тiльки в цьому ви-падку рiшення такого суддi визнаеться лептимним i може бути передано на виконання до державноï виконавчоï служби. Але поряд iз сильними позищ-ями, третейськi суди мають i слабю: зменшити вiрогiднiсть заангажованост особи, яка приймае рiшення, майже неможливо [2].
Медiацiя е добровшьним процесом, до якого вдаються з огляду на таю зовтшт обмежувальш чинники, як час, репутащя, фiнансовi витрати та нев-певнешсть щодо рiшення, яке може бути ухвалене судовими органами. Цей процес дае змогу сторонам впливати одна на одну таким чином, щоб дiяти у взаемовигщному ру^ i вщтак контролювати своï збитки. Замють того, щоб виходити iз суперечки з результатом "один переможець i один переможений", сторони за допомогою медiацiï натомють отримують таке ршення, за якого вони обидвi залишаються у виграшi. З огляду на вщносну гнучкiсть пiдxоду, медiацiя часто забезпечуе сторонам прийнятнiшi результати, шж судовий розгляд справи. 1нколи можна знайти абсолютно непередбачуване, творче ршен-ня щодо врегулювання спору. Судовий розгляд справи, навпаки, часто призво-дить до виникнення атмосфери ворожнеч^ що може зашкодити подальшим взаеминам мiж сторонами або взагалi звести ïx нанiвець. Цей ризик, поза сум-нiвом, iстотно зменшуеться, якщо для врегулювання спору використовують мехашзми медiацiï [1].
Нащональний лкотехшчний унiверситет Украши
Важливою рисою медiацiï е те, що вона дае змогу розглянути yci вимь ри спору. Натомiсть судовi процедури передбачають розгляд лише правовоï сторони суперечки. Враховуючи ширший погляд на сшр, рiшення, ухвалене шляхом медiацiï, з бiльшою вiрогiднiстю сприйматиметься ушма сторонами як справедливе рiшення.
Щодо законодавчого регулювання вiтчизняноï практики медiацiï, то вже давно iснуе потреба окремого закону, який був би достатньо гнучким, щоб забезпечити автономшсть процедури та задоволенiсть сторiн. Поетапна розбу-дова як системи третейських судiв, так i медiацiï мае бути внесена в основш державш програми щодо реформування державно1' судово!' системи [5].
У цьому процес учасниками мають бути як юридичш, так i науковi спецiалiсти. Тому нарешт треба усвiдомити, що проведення переговорiв з метою позасудового виршення спорiв та примирення е окремим складним про-цесом. На практищ навiть найдосвiдченiший у проведенш переговорiв юрист не завжди може знайти правильне ршення та довести до згоди сторони. Тому квалiфiкацiйнiй вiдбiр третейських суддiв та медiаторiв, ïx окрема професiйна пiдготовка мае стати запорукою запоб^ання шарлатанству в цш сферi i, як наслщок, - незаконних рiшень у справах.
Висновки. Як випливае з наведеного вище, одним iз способiв цившзо-ваного вирiшення корпоративних конфлiктiв i спорiв взагалi е медiацiя, тобто процес примирення i знаходження конструктивного шдходу до врегулювання суперечки, який дае змогу розв'язати важливi для обох сторш питання. Медь ащя дае змогу пiд рiзним кутом розглядати предмет спору, використати кон-флiкт як Miнструмент навчання" i основу для покращення взаемин мiж сторонами. Тобто, медiацiя - це один iз так званих альтернативних (позасудових) спо-собiв врегулювання спорiв, ефективнiсть якого е дуже високою. Однак в Укра-ïm вона не мае великоï популярности тому потрiбно забезпечити професiйну шдготовку медiаторiв та апробування медiацiï у виршенш спорiв у сферi корпоративного управлшня. Украшським юристам потрiбно вивчати та ретельно розглядати можливост iншиx способiв вирiшення спорiв як на нацюнальному, так i на мiжнародному рiвняx, та давати згоду у разi подiбноï пропозици з боку суду, шформувати клiентiв та населення про наявнiсть iншиx можливостей та альтернатив у вирiшеннi спорiв. Цi знання стануть у пригодi в умовах фшансо-воï кризи, що набирае обер^в, адже кшьюсть комерцiйниx спорiв, зокрема з шоземними контрагентами, значно збiльшуеться. З шшого боку, представники державноï судовоï системи мають усвщомити, що альтернативнi методи вирь шення спорiв аж шяк не можуть бути 1м конкурентами. 3i свого боку, чинне законодавство повинно надшяти державних суддiв правом, або нав^ь обов'яз-ком, шформувати учасниюв судового процесу про можливост медiацiï та тре-тейського судочинства i, в разi усвiдомлення сторонами цих можливостей та особисто! згоди кожно! з них, зупиняти провадження у справi та передавати ïï вщповщно до обраного процесу виршення спору. Це нормальна практика европейських судiв, яка може лише сприяти розвантаженню державноï судовоï системи в Украш. Адже умови евроiнтеграцiï Украши, членство у СОТ вима-гають налагодження роботи альтернативних методiв виршення спорiв.
Лггература
1. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ifc.org/ifcext/cgf.nsf/AttachmentsBy Title / FOCUS4Russian/$FILE/FocusReport_Ukr_final.pdf.
2. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.innovations.com.Ua/uk/interview/6/39/ 374.
3. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ukrmediation.com.ua/ua/about_center / on_alternative_dispute_resolution/.
4. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.popkoandpartners.com/index.php? id=34&L= emenxcrgbeukwmzk.
5. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.blog.liga.net/user/berezhnaya/article/
Васильчак С.В., Кутас Л.В. Медиация как один из методов цивилизованного решения корпоративных конфликтов
Проанализирована медиация, ее преимущества над судебным процессом решения споров и сформулированы выводы относительно необходимости внедрения медиации в практику. Определено, что медиация является эффективным, экономным и быстрым методом решения корпоративных конфликтов в Украине. Установлено, что важной предпосылкой законодательной регуляции отечественной практики медиации является реформирование процессуального законодательства. Для воплощения метода медиации нужно обеспечить профессиональную подготовку медиаторов, изучать международный опыт, информировать клиентов и население о наличии альтернатив в решении споров.
Vasylchak S. V., Kutas L. V. Mediation as a civilized methods of resolving corporate conflicts
Analyzed mediation, its advantages over litigation disputes and formulated conclusions regarding the necessity of mediation in practice. Determined that mediation is effective, economical and quick method of solving corporate conflicts in Ukraine. Established that important precondition of legal regulation of the practice of mediation is reforming the procedural legislation. To implement the method of mediation should provide vocational training of mediators, to study international experience to inform clients and the public about the availability of alternatives in resolving disputes.
УДК 338.33 Проф. В. €. Момот, д-р екон. наук - Дшпропетровський
умверситет економки та права
СИСТЕМН1 ТЕОР11 ДИВЕРСИФ1КАЦ11 У КОНТЕКСТ НЕВИЗНАЧЕНОСТ1
Проаналiзовано системш теорп диверсифшацп у контекст невизначеносп, нес-табшьносп та ци^чносп розвитку середовища господарювання.
Ключов1 слова: диверсифшащя, аспекти, невизначешсть.
Постановка проблеми у загальному виглядi та ТТ зв'язок iз важли-вими науковими завданнями. Диверсифжащя, диверсифшовашсть дiяльнос-т е у певному сенс природною реакщею на невизначешсть та нестабшьшсть середовища господарювання ^знес-оточення тдприемства). Особливо це позначилося на профш сучасного бiзнесу тд час кризових явищ 20082010 рр., коли циктчтсть та нестабшьшсть стали найбшьш впливовими чин-никами, що визначають змiст економiчного розвитку. Саме тому диверсифжа-щя як напрямок стратепчного розвитку тдприемства е темою велико1 кшькос-т потужних дослщжень, починаючи з I. Ансоффа [1], який запропонував пер-шi теоретичш уявлення про диверсифжацш, до М. Портера [2], що саме ввiв термш "диверсифжащя" до активного наукового вживання.
