CC BY
18
УДК 316.285:343.23
канд. фшос. н., доц. О.В.Ставицька
АЛЬТЕРНАТИВН1 ТЕХНОЛОГИ РОЗВ'ЯЗАННЯ КРИМ1НАЛЬНИХ КОНФЛ1КТ1В: ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛ1З
Стаття присвячена аналiзу проблем застосування альтернативних технологш, зокрема мед1ацп, у кримшальнш юстицп. Автор аналiзуe стан теоретичних розробок та практичноi дiяльностi щодо даного питання як в Украшу так i в закордонних крашах. Виокремлюються позитивнi та негативш аспекти вiдновлюваного правосуддя та проблеми його впровадження у правозастосовчу практику Украши. Надаються певнi пропозицп щодо прискорення цього процесу.
Ключовi слова: альтернативш технологи, кримiнальнi конфлшти, вiдновлювальне правосуддя, медiацiя у кримшальних конфлiктах, сторони конфлiкту, соцiальнi наслщки застосування мед1ацп
Актуальтсть теми. Свроштеграцшш процеси, як активно розвиваються сьогодш в Украiнi, з необхщшстю потребують приведения у вщповщшсть з традищями европейського права системи иацiоиальиого законодавства. Одним з иапрямкiв тако1' роботи виступае розробка моделей вщновлювального правосуддя, яке розвиваеться вже протягом 25 роюв i вiдповiдае iдеi гумаиiзацii i демократизацii не тiльки сустльного життя взагалi, а й кримшального процесу i, особливо, iиституту покарання. В остаииi роки теидеицiя боротьби зi злочиииiстю у переважиiй бшьшост краш свiту, у тому чи^ в Украiиi, полягае у зниженш ступеня жорстокостi покарання, що знайшло свое вiдбиття у новому Кримшальному кодексi Украши 2001 року.
Одним з важливих аспек^в цiеi проблеми виступае щея залучення до розгляду кримшально!" справи не лише традицшних 11' учасникiв, але i посередниюв та громадськостi. Останнiми роками цьому питанню присвячено досить багато рiзноманiтних публшацш - вiд наукових статей до дисертацш i монографiй [1]. В той же час аналЬз науково! лтератури показуе, що украшсью правознавщ, на жаль, придшяють явно недостатньо уваги цьому питанню: серед численних публшацш росшських та захщних авторiв можна назвати лише окремi роботи вiтчизняних фахiвцiв, таких, як В.Т.Маляренка, В.Землянськоi та деяких шших [2]. Звiсно, що такий стан справ не можна вважати сприятливим як з науковоi, так iз практичноi точки зору. Саме щ мiркування змусили автора звернутись до аналiзу деяких аспектiв використання альтернативних процедур у виршенш кримiнальних конфлш^в та перспектив "хнього впровадження у вггчизнянш правозастосовчiй практицi.
Вщновне правосуддя зародилося, або точшше, вщродилося у Gвропi та Швшчнш Америцi у сiмдесятi роки двадцятого столггтя. Втiм, його розвиток базувався на вшових традицiях, що практикувалися у крашах Латинсько1 Америки, Азп та першими народностями, що оселилися в Канадi та Новiй Зеландй. Водночас iстотний вплив на розвиток цього явища справило християнство, яке, власне, тзшше i визначило його практику. Першу спробу застосування вщновного правосуддя було зроблено в Канадi 1974 року. Це стало результатом зусиль християнсько! групи менонтв, як були спрямованi на поширення практики християнських щнностей у системi кримшального правосуддя та використання добровольцiв з числа члешв громади. Офiцер служби пробацй, який був менонiтом, запропонував суддi у справi вандалiзму, скоеного двома молодими правопорушниками, щоб вони зустршися з 22 потерпiлими i обговорили можливостi щодо того, як вiдшкодувати скоену шкоду. Суддя тдтримав такий пiдхiд, i в рамках наказу про пробащю два правопорушники зустрiлися з основною групою потертлих i погодилися, яким чином компенсувати 1хш втрати.
У подальшому результатом перших успiхiв використання цього тдходу стала органiзацiя у 1975 рощ у м^течку Китченерi (Онтарiо) "Проекту з примирення мiж потерпiлими та правопорушниками" з метою поширення ще! практики систематично, зокрема у справах, що стосуються замаху та завдання шкоди у випадках майнових злочишв. Потерпт та правопорушники отримали можливють зустрггися один з одним, вщновити стосунки та досягти примирення. Водночас, були i випадки, коли примирення просто не вдавалося. В подальшому було створено програми медiацil мiж потерплими та правопорушниками, як здебшьшого були спрямованi на сам процес медiацil, а не на примирення. Таю швдативи поширилися в Канадi та США. У Gвропi програми вщновного правосуддя почали впроваджувати на початку в^мдесятих рокiв у Норвегп та Австрп. На даний час понад 80 кра!н в усьому свт використовують одну iз форм вщновного правосуддя у боротьбi зi злочиннiстю.
Потрiбно вiдзначити, що у кримшальному правi закордонних кра!н примирення з потертлим як пiдстава припинення кримшального переслщування, а отже, i звiльнення вiд кримiнальноl вiдповiдальностi, використовуеться досить часто. У рядi закордонних кра1н поширилася така форма розв'язання кримшально-правових конфлiктiв, як медiацiя. При цьому сама медiацiя може виступати в рiзних варiантах. Так звана проста медiацiя, дуже подiбна з росшським видом звiльнення вiд кримшально1 вiдповiдальностi в зв'язку з примиренням з потертлим, припускае визначену посередницьку процедуру з метою примирення потертлого й обвинувачуваного при вщшкодуванш останнiм заподiяного збитку. Цей вид медiацil закрiплений, примiром, у ст. 41 КПК Францп 1958 р. (з наступними змшами i доповненнями). У зазначенiй статл
говориться про право прокурора "до винесення ргшення по публiчному позову за згодою сторiн прийняти рiшення про медiацiю, якщо bïh вважае, що така мiра здатна забезпечити вгдшкодування шкоди, заподiяноï потерпiлому, покласти кгнець конфлiкту, що став наслiдком злочинного дiяння, i сприяти виправленню особи, що скоша злочин".
Росiйський варiант простоï медiацiï, передбачений у ст. 76 КК РФ, також припускае вгдшкодування потерпглому заподiяноï злочином шкоди i примирення з ним. Разом з тим кримгнальне право Росп не передбачае посередницькоï процедури як дiяльностi з примирення сторiн, здiйснюваноï спецiальними органами (суб'ектами). За законом росшськг правоохороннi органи в принцип не зобов'язанi вживати якi-небудь заходи для примирення потерпглого з обвинувачуваним, а повиннг лише фiксувати факт такого примирення.
Що ж до Украши, то взагалi iсторiя слов'ян свгдчить, що примирення як спосгб вирiшення конфлiктiв мiж людьми застосовувалось давно. Першi спогади про це належать ще до стародавнiх форм судочинства. Праслов'янська лексика уже в VI столгттг ново1' ери мала всг основнi поняття, що вгдносяться до суду та судочинства [3]. У цей же час з'явилось поняття "необходимости заключать перемирие". Виникнення примирення ще в древнг часи, коли неоформлена i слабка держава ще не могла проникати i регулювати всг сфери сустльних вгдносин, свгдчить про його природне виникнення. З розвитком сустльних вгдносин ргшення про примирення рiзних посередникiв стають одним iз найпоширенiших джерел звичаевих норм [4], а тзшше були закршлеш в законодавствi як судовi процедури. Примирення та вiдповiднi йому процедури зберггались протягом довгого вторичного перiоду, не тiльки тодi, коли законодавство ще не було розвиненим, але й в подальшому. Якщо у стародавнгх слов'ян примирення було закргплено звичаем, наприклад, побратимство, то у XVIII-XIX ст. примирення було оформлено в законг у формi Совиного суду, який гснував за правлгння Катерини II i Олександра I [5].
За радянських часгв кримгнальним законодавством також передбачалася можливгсть примирення потерпiлого i правопорушника, але це можливо було тгльки у справах приватного обвинувачення. Якщо ж звернутись до проблеми примирних процедур у кримгнальному процесг сьогоднг, то можна констатувати, що в Украшг початок XXI столггтя вiдрiзняеться значним прискоренням впровадження саме практики (на вгдмгну вгд теоретичних розробок) поширення програм медiацiï у кримiнальному судочинствг. Хоча ниш Украша перебувае лише на етапг формування вгтчизняно1' моделг вгдновного правосуддя, вже з впевненгстю можна констатувати, що необхгднгсть запровадження гнституту примирення (медгацп) у вгтчизнянгй системг права пгдтримуеться широким колом фахгвцгв. Така пгдтримка грунтуеться, насамперед, на позитивних результатах практики застосування гнституту примирення у багатьох крашах свгту, якг свгдчать про його ефективнгсть.
Дo того ж це вщтовщатиме загальнш пoзицiï Укpаïни щoдo гаpмoнiзацiï нацioнальнoгo закoнoдавства iз закoнoдавствoм Gвpoпейськoгo Сoюзy, адже питанню пpимиpних пpoцедyp пpисвячена низка pекoмендацiй i piшень Ради Gвpoпи, зoкpема Рекoмендацiï №R(99)19 "npo пoсеpедництвo в кpимiнальних славах" вiд 15 веpесня 1999 p., як e oдним з oснoвних дoкyментiв Ради Gвpoпи щoдo pеалiзацiï пpoгpам вiднoвнoгo пpавoсyддя та Оснoвoпoлoжнoгo piшення Ради Gвpoпейськoгo Сoюзy вщ 15 беpезня 2001 p. "npo м^це жеpтв злoчинiв y кpимiнальнoмy сyдoчинствi" (2001/220/JHA), якi нагoлoшyють на неoбхiднoстi poзвиткy та впpoвадження пpoгpам вiднoвнoгo пpавoсyддя в нацioнальнi системи пpава.
Незважаючи на вiдсyтнiсть спещаль^го закoнoдавства, Укpаïна мoже пoхвалитися свoïм власним дoсвiдoм застoсyвання пpoцедypи медiацiï, який пiдтвеpджye висoкy ефективнiсть застoсyвання цьoгo iнститyтy пiд час в^шення кoнфлiктiв. Так, пoчинаючи з 2003 po^, активнo пpoвoдяться експеpименти y сyдах (зoкpема y мiстах Киев^ Хаpкoвi, Iванo-Фpанкiвськy, Aвтoнoмнiй Респyблiцi ^им та iнших). Дoстатньo згадати ^o дiяльнiсть гpoмадськoï благoдiйнoï opганiзацiï "У^а^^кий Центp Пopoзyмiння", яка в pамках пpoектy "Пiдтpимка pефopми системи кpимiнальнoï юстицiï Укpаïни: впpoвадження пpийoмiв медiацiï", щo pеалiзyeться спiльнo з Генеpальнoю Пpoкypатypoю Укpаïни, Нацioнальнoю академieю пpoкypатypи за фiнансoвoï пiдтpимки Швейцаpськoï агенцп з poзвиткy та спiвpoбiтництва, пpoвoдить цiлy низку наyкoвo-пpактичних семiнаpiв для ^ащвниюв пpoкypатypи y piзних oбластях Укpаïни, дo яких залучаються oбласнi гpyпи медiацiï, наyкoвцi, юpисти-пpактики та пpедставники гpoмадськoстi [6]. Значним кpoкoм на шляху впpoвадження та пoшиpення альтеpнативних технoлoгiй став такoж Указ резидента Укpаïни № 311/2008 вщ 8.04.2008 p. "npo piшення Ради нацioнальнoï безпеки i oбopoни У^аши вiд 15 лютoгo 2008 po^ «npo хiд pефopмyвання системи кpимiнальнoï юстицiï та пpавooхopoнних opганiв" [7], яким затвеpдженo Koнцепцiю pефopмyвання кpимiнальнoï юстицiï Укpаïни.
У пpoцесyальнiй лiтеpатypi дoсить дoкладнo poзглядаються пoзитивнi та негативш стopoни пpимиpних фopм виpiшення кpимiнальнoï спpави (iнакше - угоди ^o визнання пpoвини) [8]. Не зупиняючись на аналiзi всiх аспек^в, вiдзначимo, щo сеpед недoлiкiв угод пpo визнання пpoвини мoжна назвати мoжливе пpагнення дoбиватися визнання пiдoзpюванoгo за бyдь-якoï цiни, висунення яв^ завищенoгo звинувачення, пiдpив статусу oфiцiйнoгo сyдoчинства, неефективнiсть пoшyкy дoказiв oпеpативнo-слiдчими opганами, мoжливiсть пoмилкoвoгo зiзнання звинyваченoгo тoщo. Сеpед дoстoïнств спpoщенoгo пopядкy виpiшення спpави чеpез yгoдy пpo визнання пpoвини називають: дoсягнення найкopoтшим шляхoм пoм'якшення вopoжнечi стopiн у кoнфлiктних ситyацiях; pеалiзацiю oднieï з гoлoвних фyнкцiй суду -
сощального умиротворення; економiю ресур^в судiв та оргашв звинувачення для використання !х для бiльш складних справ; концентрацiю зусиль правоохоронних органiв на розкритт тяжких злочинiв тощо.
Крiм того, аналiз захщно1 лiтератури та практики використання програм примирення жертви i правопорушника (Victim Offender Reconciliation Programs - VORP) i програм медiащl мiж жертвою i правопорушником (Victim Offender Madiation Programs - VOMP) дозволяе дшти наступних висновкiв щодо ролi альтернативних процедур у кримшальному судочинствi.
Програми примирення й iншi аналогiчнi програми здiйснюють персоналiзацiю злочину за допомогою медiатора, що пройшов спецiальну пiдготовку. Завдання медiатора, iнодi професiонала, iнодi громадського добровольця, полягае в тому, щоб поставити правопорушника i потерпiлого вiч-на-вiч у рамках ретельно побудовано!, добровшьно1 i безпечно! конфронтацп. Медiатор займае позасудову, нейтральну позищю, не виносячи якого-небудь ршення i не диктуючи який-небудь результат. Вш допомагае (здiйснюе фасiлiтацiю) провести обговорення, тд час якого потерпт вiд злочинiв одержують вiдповiдi на питання, що лякають, але здатш принести полегшення (наприклад, "Чому ти зробив це зi мною?"), висловити правопорушнику свою думку з приводу того, що трапилось, i виробити примирний договiр, вiдповiдно до якого правопорушник компенсуе заподiяний збиток. У каральному правосуддi жертви злочинiв найчастше розглядаються як байдужi свiдки процесу (якщо тiльки !х не використовують як свiдкiв). У вiдновлювальному ж правосуддi вони надiляються повноваженнями головного учасника в розв'язанш конфлiкту, пов'язаного зi злочином, зробленим проти них. Часто жертви повщомляють пiсля примирення, що найголовшшим для них у цьому процес була можливiсть якось вплинути на проблему злочинносп, переконавши даного правопорушника бiльше не вчиняти злочин.
Правопорушники ж одержують у багатьох випадках ушкальну можливiсть уникнути судового переслщування, оскiльки вони беруть на себе вщповщальшсть за вчинене i повиннi вiдшкодувати заподiяний збиток. Замють того, щоб бути переданими суду, вони можуть допомогти визначити, як !м доведеться вiдповiдати за скоений злочин. На рiвнi людських взаемин, замiсть iзоляцil i видалення вщ знання, до них приходить розумшня природи i наслiдкiв шкоди, заподiяноl ними iншiй людинi. Необхщш види захисту, що система карного судочинства дозволяе мати обвинувачуваному, включають як один з невдалих побiчних ефек^в тенденцiю зосереджувати увагу правопорушника на рiзного роду механiзмах захисту, показаннях свщюв, слуханнях i судових розглядах, а не на самому злочиш, скоеному обвинувачуваним. Обвинувачуваний стурбований тим, щоб одержати виправдання через
обставини, що виключають провину, чи тим, щоб одержати менш жорстке покарання. Шхто не хоче бути покараним - це нормальна реакщя. (Тут необхщно вiдзначити, що користь i доречнiсть медiацil в карному процес заснованi на презумпцп провини обвинувачуваного в скоеному правопорушенш. Лише в дуже рщких випадках обвинувачуваний, щиро пiдтверджуючи свою невиннiсть, а не просто вважаючи себе невинним, може залучатися до процедури медiацil з особою, яка заявляе, що стала жертвою. Якщо обвинувачуваний не готовий взяти на себе вщповщальшсть за скоене правопорушення, йому доведеться скористатися правом на презумпщю невинность) У процес медiацil правопорушники одержують також можливють просити про прощення й одержувати його. Найбшьша користь для правопорушниюв, можливо, мiститься в емоцшному i психологiчному звiльненнi вщ образа "правопорушника" чи "злочинця", що дае виправлення заподiяноl шкоди. Почуття подiбного "звшьнення" зазвичай не вщбуваеться пiсля того, як правопорушник пошс покарання без реституцп i примирення. Багато хто з "реабштованих" правопорушниюв говорить пiсля вiдбування покарання, що недостатньо просто "сплатити свiй борг перед суспшьством". Вони продовжують вщчувати потребу вибачитися i виправити свою провину перед жертвою злочину. Це для них необхщний елемент вщновлення самоповаги.
Сьогодш переваги i користь програм примирення широко визнаш i документально пiдтвердженi. У США, Канад^ Великiй Британп, Gвропi, Австралп i Пiвденнiй Африцi дiе бiльш 200 програм примирення. Досвiд здiйснення цих програм i статистика свiдчать:
1) примирення дшсно вiдбуваеться приблизно в 2/3 справ, переданих у програми примирення. У бшьшост справ, що не увшчалися примиренням, жертва злочину вщмовилась вщ участi. Досить часто сам правопорушник волiе мати справу iз суддею, а не з потерпiлим вщ скоеного ним злочину. Фахiвцi, що здшснюють програми примирення, у рядi випадкiв вiдмовляються вiд проведення медiацil у справi на пiдставi проблеми гарантш безпеки жертви злочину;
2) бшьш 90% справ, до яких застосовувалася програма примирення, завершилися договором про вщшкодування збитюв i контрактом. Вщшкодування збиткiв може здiйснюватися у формi грошово1 компенсацil, чи вщновлення або замiни ушкоджено1 чи украдено1 власностi, яко1-небудь роботи, виконувано1 для потертлого, чи в яких-небудь шших формах - единим обмеженням е власна творча фантазiя сторш i медiатора. Контракти мiж жертвою злочину i правопорушником, що припускають продовження вщносин, часто включають умови щодо дотримання чи, навпаки, ухиляння вщ певно1 поведiнки. У рядi випадкiв едине, чого хоче жертва злочину шсля зустрiчi з правопорушником, це одержати вибачення й общянку бшьше нiколи так не робити. Контракти, укладеш з неповнолiтнiми правопорушниками, як правило, мютять певнi
умови щодо школи (наприклад, повернутися в школу, закгнчити чи одержати освгту, отримувати оцгнки не нижче середньо1');
3) серед справ, що увгнчалися пгдписанням примирного (реституцгйного) контракту, бгльш 95% контрактгв були успгшно виконанг протягом одного року пгсля медгацп. Фахгвцг програм примирення здшснюють контроль за виконанням контрактгв i, при необхгдностг, органгзують додатковг зустрГчьмедГацп для того, щоб гарантувати виконання умов чи внести змгни в умови контракту. Аналгз судово1' практики вгдшкодування збитку за вироком показуе, що вгдповгдне вгдшкодування вгдбуваеться в 30% випадкгв. Причина тако1' велико1' розбгжностг, можливо, пов'язана з тим, що правопорушники, що укладають примирний договгр, ставляться до нього як до свого договору. Судовг вироки, що припускають вгдшкодування збитку, найчастгше розглядаються скоргше як покарання i як обов'язок тдсудного. Iнша причина, можливо, пов'язана з тим, що процес медгацп, на вгдмгну вгд вгдшкодування за вироком, спрямований на створення такого примирного договору, який правопорушник ймовгрно може виконати. Спецгальна пгдготовка медгаторгв дозволяе спрямувати переговорний процес таким чином, щоб право на одержання компенсацп з боку жертви злочину було ургвноважено потребою правопорушника дати реальнг зобов'язання;
4) 75% жертв злочингв i 65% правопорушникгв, що брали участь у програмах примирення, говорять, що вони задоволенг тим, як система карного правосуддя розглянула 1'хню справу; 85% як потертлих, так i правопорушникгв, що беруть участь у медГацп, вщзначають справедливГсть результату, досягнутого по 1'хнш справг В той же час, як правило, менш 40% жертв злочишв i менш 20% правопорушниюв говорять про почуття справедливост i задоволення результатом у тих випадках, коли справа не проходила процедуру примирення;
5) з'являеться усе бгльше свщчень (хоча вони все ще мають попереднш характер), що показують: набагато менше ГмовГршсть того, що правопорушники, як пройшли через процедуру медГацп з жертвами сво1'х злочишв, знову повернуться в злочинний свГт, у порГвнянш з правопорушниками, поводження з якими мало традицшний характер. Статистика програм примирення в США свщчить, що рГвень рецидивГзму серед правопорушниюв, що пройшли через програми примирення, не перевищуе 10%. Багато сучасних дослщжень показують, що правопорушники, у цшому, вщчувають каяття совГст тсля здшснення злочину, 1'хня реакщя виявляеться або у виглядГ спроби вщновити вщносини за допомогою каяття i реституцп, чи у виглядГ прагнення виправдати свою неправомГрну поведшку. G й шшГ реакцп. Але саме бажання покаятись, знайти примирення й одержати прощення е зазвичай вихщною реакщею, що, якщо ïï не задовольнити, призводить до виправдання вчиненого. Так, багато правопорушниюв, не маючи можливост визнати свою провину, висловити каяття й одержати
^orn^M, ^чинають випpавдyвати свiй злoчин, звинувачуючи в ньoмy саму жеpтвy, чи сyспiльствo, чи кoгo-небyдь ще. ^му для багатьoх пpавoпopyшникiв пpимиpення в кpимiнальних спpавах викoнye функцп випpавнoгo пpoцесy, на вiдмiнy вщ в'язниць, щo настiльки евфемiстичнo називають "випpавними yстанoвами".
Зiштoвхyючись з pеальними людськими наслiдками зpoблених дiянь i вщчуваючи вiдпoвiдальнiсть пеpед пoтеpпiлим вщ злoчинy, у пpoцесi пpимиpення у пpавoпopyшника заpoджyeться "пoчyття симпатiï" дo жеpтви, щo мoже запoбiгти здшсненню нoвoгo злoчинy. Нiякi iншi методи, застoсoвyванi щoдo пoчинаючих злoчинцiв у каpнoмy пpавoсyддi, не мають та^го великoгo пoтенцiалy для запoбiгання i^moi' пoдальшoï каpнoï "каp'epи".
Таким чинoм, застoсyвання пpoцедyp вiднoвлювальнoгo пpавoсyддя психoлoгiзye кpимiнальний пpoцес, а такoж надае знач^ бiльших мoжливoстей щoдo застосування теopетичних пoлoжень та технoлoгiй кoнфлiктoлoгiï.
Безyмoвнo, не мoжна аб^лютизувати викopистання пpимиpних пpoцедyp у ^имшаль^му сyдoчинствi. Найбiльше мoжливoстей вoни мають ^и poзв'язаннi спpав пpиватнoгo звинувачення та нетяжким злoчинам, oскiльки у та^му випадку не сyпеpечать ^инципам пyблiчнo-змагальнoгo кpимiнальнoгo пpoцесy. В той же час слщ шд^еслити, щo в yкpаïнськoмy кpимiнальнoмy сyдoчинствi, на жаль, пpимиpнi пpoцедypи ще не набули належнoгo пoшиpення, вoни залишаються скopiше наyкoвoю метoю, ^едметом oбгoвopення фахiвцiв, а 1'хне пoшиpення не пеpедбачене навiть у пpoектi нoвoгo KnK, щo значнo звужуе мoжливoстi кoнфлiктoлoгiчнoï науки у зменшенш кoнфлiктнoстi пpoцесyальних вiднoсин.
Висновки. ^дальша poбoта у напpямкy впpoвадження вiднoвлювальнoгo пpавoсyддя та медiацiï у вггчизнянш кpимiнальнiй юстицiï пoвинна пеpедбачати, як мжмум, наступне: пo-пеpше, poзпoчати нау^ву пiдгoтoвкy дo забезпечення poзpoблення за^шв та iнших нopмативних актiв, у яких будуть за^шлеш не тшьки самi пpoцедypи, неoбхiднi для вpегyлювання спopiв, але й вимoги дo так званих медiатopiв -людей, шр мають спецiальнy (найчастiше юpидичнy) oсвiтy i навички психoлoга; TO-apy^, викopистoвyючи дoсвiд poсiйських та захщних кoлег, а такoж вiтчизняних ^уп медiацiï, якi iснyють в Укpаïнi, poзпoчати poзpoбкy та впpoвадження пpoгpам медiацiï для poбoти пеpш за все з ^^в^литами пpавoпopyшниками, а та^ж пoстyпoве 1'хне впpoвадження у фактику poзслiдyвання спpав пpиватнoгo звинувачення; пo-тpетe, бyлo б дoцiльним, на наш ^гляд, ствopити кoopдинацiйнy pадy пpи Мiнiстеpствi юстицiï, яка б oпiкyвалась пpoблемами впpoвадження пpимиpних пpoцедyp у кpимiнальнoмy сyдoчинствi i кoopдинyвала як наyкoвi дoслiдження у цш сфеpi, так i пpактичнy poбoтy piзних стpyктyp. Реалiзацiя цих захoдiв, на наш пoгляд, мoже стати oдним з кpoкiв на
шляху виршення багатьох проблем кримшально! юстицп у напрямку 11 лiбералiзащl та вщповщност сучасним европейським i св^овим стандартам.
Вiдновлювальне правосуддя не проголошуеться панацеею, але воно могло б допомогти зменшити навантаження на систему карного судочинства через впровадження концепцп компенсацп шкоди, виведення певних справ i3 системи карного правосуддя, тдвищення участi у процесi жертв, правопорушниюв та членiв громади i вироблення поважного ставлення до них. Заохочення людей до поваги один до одного та до виршення конфлш^в, у разi !хнього виникнення, на вщновлювальних засадах е двома з найважливших шляхiв розбудови справедливого та гуманного сустльства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андреев В.И. Конфликтология: Искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов / Андреев В.И. - Казань, 1992; Гришина Н.В. Психология конфликта / Гришина Н.В. - СПб., 2000; Ковальчик П., Малиева Н. Предупреждение и разрешение конфликтов / Ковальчик П., Малиева Н. - М., 1994; Конфликтология / [под ред. А.С.Кармина]. - СПб., 1999; Ламм А.А. В разрешении конфликта необходим посредник / Ламм А.А. // Бюллетень клуба конфликтологов; [под ред. Б.И.Хасана]. -Красноярск, 1991. - Вып. 1; Насырова В. Посредничество в урегулировании правовых споров в США / Насырова В. // Государство и право. - 1997. - № 5; Ниренберг Д. Маэстро переговоров / Ниренберг Д. - Минск, 1996; Сергоманов П.А., Хасан Б.И. Кто такой посредник? / Сергоманов П.А., Хасан Б.И. // Бюллетень клуба конфликтологов; [под ред. Б.И.Хасана]. - Красноярск, 1991. - Вып. 1; Симонова Е.А. Примирение с потерпевшим в уголовном праве России: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук / Симонова Е.А. - Саратов, 2002; Усс А.В. Примирение вместо наказания (как течение в правоприменительной практике) / Усс А.В. // Правоведение.-1990. - № 6; Ценева В.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук / Ценева В.В. - Томск, 2002.
2. Маляренко В.Т. Реформування кримшального процесу Укра!ни в контекст европейських стандартв: Теорiя, iсторiя i практика: монографiя / Маляренко В.Т. -К.: Концерн "Видавничий Д1м "1н Юре", 2004; Землянська В. Запровадження вщновлюючих тдход1в: змша погляд1в на кримшальне судочинство / Землянська В. // Право Украши. - 2003. - №10; Жмудь В. Запровадження процедури мед1ацп (примирення) у законодавств1 Украши / Жмудь В. // Юридичний журнал. - 2008. -№6 тощо.
3. Брицин М.А. Из истории восточнославянской лексики / Брицин М.А.. - К., 1965. - С.83-95.
4. Гальперин С.Д. Очерки первобытного права / Гальперин С.Д. - СПб., 1893.
5. Троицин К. История судебных учреждений в России / Троицин К. - СПб.,
1893.
6. http://www.rj.org.ua
7. Про р1шення Ради нацюнально! безпеки i оборони Украши вщ 15 лютого 2008 року "Про хщ реформування системи кримшально! юстицп та правоохоронних оргашв": Указ Президента Украши № 311/2008 вщ 8.04.2008 р. // Офщшний Вюник Украши. - 2008. - № 27. - Ст. 838.
8. Маляренко В.Т. Реформування кримшального процесу Украши в контекст
европейських стандартсв: Теорiя, iсторiя i практика: монографiя / Маляренко В.Т. - К.: Концерн "Видавничий Дiм "1н Юре", 2004. - С.471; Рустамов Х.Ц. Уголовный процесс. Формы / Рустамов Х.Ц. - М., 1998. - С.83; Калиновский К.Б. Законность и типы уголовного процесса: дис. ... канд. юрид. наук / Калиновский К.Б. - СПб., 1999. -С.93-97 тощо.
АЛЬТЕРНАТИВНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ РАЗРЕШЕНИЯ КРИМИНАЛЬНЫХ КОНФЛИКТОВ: ОБЩИЙ АНАЛИЗ
Ставицкая О.В.
Статья посвящена анализу применения альтернативных процедур разрешения криминальных конфликтов. Раскрывается сущность идеи восстановительного правосудия, история его возникновения и состояние на сегодняшний день в Украине. Анализируются положительные и отрицательные стороны использования медиации при разрешении криминальных конфликтов, в частности, автор указывает на такие положительные моменты, как возможность выбора медиатора самими сторонами, неформальность процедур, принятие решений только по согласию сторон и др. Особое внимание уделяется анализу социальных последствий применения медиации для сторон преступления.
Ключевые слова: альтернативные технологии, криминальные конфликты, восстановительное правосудие, медиация в криминальных конфликтах, стороны конфликта, социальные последствия применения медиации
ALTERNATIVE TECHNOLOGIES FOR CONFLICT RESOLUTION:
GENERAL ANALYSES
Stavytska O.V.
The article is dedicated to analyses of alternative procedures for criminal conflicts resolution. The essence of term "recovering justice", its history and present day state in Ukraine are discussed. Positive and negative aspects of mediation process in criminal cases are analyzed. Namely, author emphasizes such positive moments as freedom of choice of mediator by parties to conflict, informality of procedures, decision making only by common assent etc. Special accent is made on social consequences of mediation for parties to conflict.
Key words: alternative technologies, criminal conflicts, recovering justice, mediation process in criminal cases, parties to conflict, social consequences of mediation
УДК 130.2
канд. фтос. н., доц. 1.Д.Загртчук
ГЛОБАЛ1ЗАЦ1Я I НАЦЮНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА 1ДЕНТИЧН1СТЬ
Предметом досл1дження в дан1й статт1 е людська екзистенщя в контекст1 нащональног 1дентичност1 в умовах глобал1заци. Анал1зуеться буття в чаЫ, характер сучасних зм1н, в1дстоюеться цттсть нащональног екзистенци.
Ключовi слова: нащональна 1дентичн1сть, екзистенщя, глобал1зац1я.
