CC BY
49
ГУМАН1ТАРН1 ПРОБЛЕМИ
УДК 94 (477.63)
МАЛОВ1ДОМ1 СТОР1НКИ СИЛЬНОГО МИНУЛОГО: 1СТОР1Я М1СТ-ПОБРАТИМ1В КРИВИЙ Р1Г ТА НИЖН1Й ТАГ1Л У РОКИ ВЕЛИКО1 В1ТЧИЗНЯНО1
В1ЙНИ
Ю. П. Д1рявка, кА.н., Ю. В. Шамне, студ.
Ключовi слова: Велика В1тчизняна в1йна, евакуац^я, «Кривор1жсталь», м1ста-побратими, фашизм, металург1йна промислов1сть, в1дбудова
Постановка проблеми. У соцiально-економiчнiй та культурнш сшвпращ Укра!ни та Росп сучасного перiоду, як i ранiше, вагома роль належить зверненню до стльного минулого цих братнiх народiв. У цьому плат е актуальними дослщження вiдносин мiж укра!нськими та росшськими мiстами-побратимами, iснування яких на кожному етат ютори було символом та ознакою певно! едностi духовних щнностей, менталiтету та спiльних iнтересiв.
Проблема дослщження, таким чином, полягае у необхщносп об'ективного та виваженого вивчення ютори мiст-побратимiв, роль якого зростае у сучаснш ситуаци певно! переощнки радянського перiоду спшьно! ютори. Зокрема, такого важливого перюду як Друга св^ова та Велика Вiтчизняна вшна.
Iсторiя Криворiзького металургiйного заводу - частка велико! ютори не тшьки нашо! держави, а i стльного юторичного минулого Укра!ни та Роси. Кривий Рiг та Нижнiй Тагш - це мiста-побратими з чашв Велико! Вiтчизняно! вiйни, символ спшьно! iсторично! долi укра!нського та росшського народiв. Обрана нами тема дослщницько! роботи присвячена геро!чнiй спiвпрацi пращвниюв цих мiст у боротьбi за священну перемогу, пам'ять про яку повинна жити у вшах.
Метою роботи е пошук та вивчення малодослщжених юторичних вiдомостей про внесок заводiв «Криворiжсталь» та Нижнього Тагшу у перемогу над фашизмом. Ознайомившись ыз книгами з iсторi! «Криворiжсталi», матерiалами 1сторико-краезнавчого музею, музею заводу «Криворiжсталь», ми спробували вiдшукати малодослщжеш сторiнки цього найтяжчого перю-ду в ютори металургiйного комбiнату.
Аналiз публiкацiй. Узагальнювальны iсторико-краезнавчi нариси ютори Криворiжжя у радянський перiод наведено у працях С. Бурлакова, О. Зайцева та ш. [1; 3].
Вивченням ютори Криворiжжя перюду Велико! Втизняно! вшни займалося чимало юториюв. Серед них вiдзначимо роботи О. Зайцева, I. Книшева, В. Прохорова, як також висвiтлюють розвиток Криворiжжя i у передвоеннi та пюлявоенш роки ХХ ст. [3; 4; 8].
Проблемам становлення та дiяльностi «Криворiжсталi» - найбiльшого металургiйного пганта СРСР - присвяченi розвiдки вщомих краезнавцiв П. Варгатюка, О. Мельника, А. Дольчука та ш. [2; 7].
Науковi розвiдки К. Громова, О. Мельника, В. Прохорова присвячеш дослщженню маловiдомих сторiнок роботи «Криворiжсталi» у контекстi вивчення пiслявоенно! розбудови важко! промисловостi регiону [7 - 9].
Виклад основного матерiалу. У 2009 рощ комбшат «Криворiжсталь» вщзначив свое 75-рiччя вiд дня заснування. А у далекому 1934 рощ у ковильному степу на околищ Кривого Рогу почалося бущвництво майбутнього гiганта вiтчизняно! металургi!. Вже перед початком Велико! Втизняно! вшни завод «Криворiжсталь» був представлений в такому склада доменний цех -три доменш печi; бессемерiвський цех - два конвертори та третш у стади будiвництва. Закiнчувалося бущвництво аглофабрики i мартенiвського цеху [6, с. 35].
1з початком вiйни промисловiсть металургiйного басейну була переведена на военш рейки. План з видобутку залiзно! руди у червш 1941 року було виконано на 116, а в липш на 118 % . У першi ж мюящ Велико! Вiтчизняно! вшни понад 20 тисяч жителiв мюта було мобiлiзовано до лав Червоно! армi! на боротьбу з фашистами. Завод перейшов на военний режим роботи, у цехах застосували св^ломаскування, була посилена охорона. У парткомi заводу i завкомi профспiлки цшодобово чергували вiдповiдальнi працiвники.
На початку липня 1941 року фашистськi лiтаки почали здшснювати нальоти на Кривий Рiг. Бомбили станщю Довгинцеве, залiзничнi мости. Декшька бомб упало в центрi мюта та в районi заводу. Керiвний склад заводу, пожежна охорона i команди протипов^ряно! оборони були переведет на казармений стан. На вшх основних шд'1здних шляхах i грунтових дорогах установлено озброeнi пости. Вони були з'еднаш вiйськово-польовим зв'язком iз заводом та военним командуванням, який тягнувся iз села Широке до Кривого Рогу, адже саме в цьому напрямку очшувалася поява фашистських десантних груп [4, с.104].
Незабаром, 7 серпня 1941 року, дирекщя заводу отримала телеграфне розпорядження наркому важко! промисловостi I. Тевосяна про зупинку заводу i евакуацiю всього устаткування на Новотагшьський металургiйний завод (на Урал^. 1з цього часу i починаеться спiльна iсторiя майбутшх мiст-побратимiв.
На «Криворiжсталi» були оргашзоваш спецiальнi бригади. Вони почали демонтаж i завантаження прокатного обладнання. У першу чергу був повнютю демонтований i завантажений новий прокатний стан (блюмшг), який щойно змонтували i ще не встигли запустити в експлуатащю. Було вирiшено демонтувати все обладнання, яке можливо буде використати як на Урал^ так i шсля повернення в Кривий Рт Разом ыз демонтованим обладнанням вщ'1жджали i спецiалiсти, щоб вiдразу вщновити роботу заводу на новому мющ. 1з 7 по 14 серпня 1941 року з заводу було вщправлено бшьше десяти ешелонiв, яю вiдвезли все, що можна було шдняти i завантажити. Останнiй ешелон вiдправився зi станци Довгинцеве за годину до появи там ворожих солдаив. 13 серпня надiйшов наказ: все, що не встигли вивезти, пщрвати разом iз шахтами. Три дiючi доменнi печi на повному ходу выключили вiд киснево-дувок i «закозлили», щоб ворог не зм^ запустити !х к дда. У нiч з 13 на 14 серпня начальник Криворiзького гаршзону телефоном повiдомив директора заводу Ф. Рязанова, що частини наших вшськ залишають мiсто i вiдходять у напрямку Ншополя [7, с.11].
У Нижньому Тагiлi, бiля гори Високо!, розросталися новi цехи евакуйованих заводiв, установлювалося обладнання, верстати, прокатнi стани. Останш ешелони з Кривого Рогу прибули до Нижнього Тагшу в середиш вересня 1941 року. Мюто було переповнене. Сюди евакуювали обладнання, роб^ниюв та членiв !х шмей iз багатьох мiст захiдних регюшв кра!ни. Людей довелося розселяти у найближчих селах, часто за 25 - 30 кiлометрiв вiд мюта. Деяю з них не мали теплого одягу, ш в кого не було запасу продовольства, мало хто мав грошовi заощадження. Але, незважаючи на це, нiхто не втрачав присутносп духу. Нижнiй Тагш прийняв 72 тисячi жителiв Кривого Рогу [8, с. 190].
Ось як про т тяжю часи згадуе вiдомий металург Григорiй Васильович Горобець: «^м'ю вiдправив ранiше. Взяли вони з собою лише необхщш речь Я ж ви!хав в чому був, - шчого при собi не мав. При!хав в Нижнш Тагiл. Сiм'я перебувала за 25 кiлометрiв вiд Тагiла, в селi Асбест. Довелося йти туди тшки. Дружина i не чекала побачити мене живим: говорили, що на нас напали шмщ, оточили i знищили. Це розповiдали т1, що з ешелоном !хали. На них мiж Радушним i Апостоловим напали фашистсью лiтаки, почали бомбити... Розташувалися ми в бараках. Земляна тдлога, лiжок не було, спали на солом^ з паливом було теж погано, i з !жею слабкувато. Але все ж криворiжцi, якi пршхали сюди, не падали духом, постшали на новi робочi мюця... Ми не йшли додому, доки не закшчували роботу. Це продовжувалося 24 години на морозi 30 - 35 градушв. Ми працювали без вiдпусток i вихщних, а нашi дружини в цей час працювали в колгоспах. Вшм було важко. Але й на фронт було не легше...» [4, с.123].
Бiльшiсть евакуйованих криворiжцiв влилася в лави роб^ниюв Нижньотагiльського заводу. Вони працювали у найвщповщальшших цехах: доменному, мартешвському, прокатному. На рудниках Уралу видобували сировину шахтарi, у тому чи^ й криворiзькi. Вони працювали на рудниках Високопрському, Бокал, гори Благодать. На рудниках Бокала працював прославлений криворiзький гiрник Олексш Семиволос. До його при!зду продуктивнють працi бурильника тут становила 2 - 3 вибо! за добу. О. Семиволосу вдалося значно перевищити сво! криворiзькi показники: вiн оббурив 37 вибо!в i виконав норму на 4 561,5 % , а у середньому вш виконував норму на 700 % . 1нший видатний прник, 1ван Завертайло, на Високопрському руднику вню удосконалення в семиволошвський метод багатовибiйного бурiння вщповщно до уральських умов. Це дозволило йому дворiчну норму виконати за п'ять мюящв. Криворiзькi металурги працювали на Нижньотагшьському металургiйному заводi, виплавляли броньовану сталь i прокатували броню для танюв [4, с. 89 -90].
«Кривбас, - писала газета «Комунют», - хоч i загарбаний шмцями, але вш живе та бореться. Всi його машини, агрегати вивезено на рудничний Урал. Тисячi криворiзьких гiрникiв працюють на шахтах Високогорська, Бокала, гори Благодать. Вони привезли туди не тшьки першокласну технiку, але й високопродуктивш методи роботи. Криворiзькi шахтарi та iнженери вже навчили тисячi уральцiв працювати так, як працюють Олексш Семиволос, 1ван Завертайло, Степан Еременко. Своею самовщданою працею на Уралi криворiжцi наближають час визволення Украши» [8, с. 34].
На Новотагшьському металургiйному заводi не було в т суворi роки тако! дiлянки, де б поряд з уральцями не працювали криворiжцi. Багато криворiжцiв працювали у прокатному цеху. За два роки цех видав до 3,5 тис. тонн броньованого листа товщиною 45 - 50 мiлiметрiв. Там само, у прокатному цеху, почали виготовляти деталi для мшометв, дом^шись цього в результат додаткового завантаження пресiв. На доменних печах успiшно освоювалося нове для заводу виробництво ферохрому i феромарганцю. У мартешвських печах була налагоджена виплавка спещальних марок броньовано! сталi [7, с. 45].
У 1942 рощ було виплавлено на 145 тис тонн чавуну бшьше, шж у 1941-му, а в 1943-му майже в твтора раза бшьше, шж у 1942 роцi. Подiбних досягнень не знали навiть передовi краши Свропи та Америки. «Все для фронту! Все для перемоги!» - таким було гасло радянських людей у т дш. Багато хто сприйняв це гасло i розумом, i серцем. Наслiдування йому вважалося священним обов'язком. Недаремно у т геро!чш часи народилися слова: «Майстрами з Тагiлу вороговi риеться могила» [4, с.117].
Великою спшьною перемогою працiвникiв Кривого Рогу та Нижнього Тагiлу був запуск навесш 1944 року ново! доменно! печi № 3 потужнiстю 400 тис. тонн чавуну на рш. Вагомий внесок у створення i освоення цього потужного агрегату внесли криворiзькi металурги. За розробку й освоення технологи виплавки в бшьших домнах ферохрому криворiжстальцям Л. Шумакову та В. Герасимову була присуджена Державна премiя. Напружено працювали сталеплавильники. 1з числа криворiжцiв особливо вiдзначився старший майстер I. Шорш. За швидкюне наварювання мартенiвських печей йому присвоши Державну премiю [1, с. 67].
За роки вшни Новотагiльський завод збшьшив виробництво чавуну в 5 разiв, сталi - в 3,6 раза, прокату - в 4 рази. Завод давав близько 30 % уае! брош в СРСР, необхщно! для будiвництва танкiв. Трудiвники заводу робили все, щоб наблизити день перемоги, день повернення до рщних мют, до рщних домiвок.
А поки евакуйоваш металурги наближали день повернення до Кривого Рогу, це мюто продовжувало перебувати у жорстокому окупацiйному режима Свiдченням цьому е повiдомлення радянського 1нформбюро вiд 1 жовтня 1941 року про мужнють криворiзьких iнженерiв та науковцiв, якi, незважаючи на муки та знущання, не видали вороговi карти та вiдомостi про рудники Криворiжжя. Озвiрiлi фашисти закатували цих геро!в [7, с. 34].
Але перемога вже була близькою. Вшська 3-го Украшського фронту 22 лютого 1944 року тд командуванням Р. Малиновського визволили Криворiжжя. Мюто лежало в рушах: зруйнованi заводи i шахти, обгорiлi остови виробничих споруд, житлових будинкiв. На «Криворiжсталi» не вцiлiв жоден цех. Вш доменнi печi було зруйновано, вш каупери пiдiрвано, пошкоджено мереж електропередач, компресори вивезено нiмцями. У бессемерiвському цеху було зруйновано мiксерне, конверторне i розливне вiддiлення. У прокатному цеху (блюмшгу) пiдiрвано будiвлi станового i скрапного промiжкiв блюмiнгу. Також була зруйнована будiвля електрошдстанци, а залiзничних шд1зних колiй збереглося не бшьше 15 %. 1з 77 шахт, як дiяли до вшни, 54 було зруйновано. Пщрвано корпуси електростанцп, металургiйного i коксохiмiчного заводiв, зруйновано понад 100 тис. квадратних метрiв житла, iнститути, театр, вюм лiкарень, чотири залiзничнi станцп тощо. Державна комюя оцiнила вартiсть зруйнованих i пограбованих гiтлерiвцями основних виробничих фоцщв «Криворiжсталi! на суму 256 млн 760 тис. карбованщв [4, с. 19].
Вщразу пiсля визволення Кривого Рогу розпочалися роботи з вщновлення промисловост мiста. Над криворiзьким басейном взяли шефство трудящi Юровоградсько!, Ки1всько1, Сумсько!, Микола1всько1, Одесько!, Чершвецько! областей i Молдови. Розгорнулися роботи з вщновлення залiзничних колiй, шахт, рудниюв та житлового фонду. Сшвпраця продовжувалася i пiсля вiйни. З рiзних кiнцiв кра!ни у Кривбас шли машини, обладнання, будiвельнi матерiали. Так, зокрема, московськi пiдприемства надюлали механiзмiв на 200 млн карбованщв. Обладнання i машини йшли також iз Ленiнграда, Харкова, 1ркутська, Котласа, Архангельська.
У 1945 роцi Криворiзький завод, у свою чергу, передав обладнання: Магнiтогорському заводу на 55 тис. крб. i Новотагiльському на 100 тис. крб. [7, с. 50].
Вже у червш 1944 року на-гора шшла перша руда з вщновлених шахт. Це була велика колективна перемога. Колективи Я. Трояна, I. Соколана, О. Туренка та шших установили 278 шдивщуальних i 240 бригадних рекордiв швидюсно! проходки. Так, уже у 1945 рощ 32 шахти вiдновили свою роботу, а до них у наступному рощ приедналося ще 11. Запрацювали коксохiмiчний та металургiйний, цементний заводи. Вже наприкшщ 1945 року було видобуто 4 650 000 тонн затзно! руди. А у 1948 рощ цей пгант давав чавуну i сталi бiльше, шж подiбнi заводи в деяких економiчно розвинутих кра!нах. Отже, смiшною i необачною виглядала заява гiтлерiвського генерала Штюльпнагеля, який доповiдав своему фюреру, що Росi! потрiбно 25 роюв, щоб вiдновити зруйноване [6, с.101].
Висновок. Дослiдження маловiдомих сторiнок ютори мiст-побратимiв Кривого Рогу та Нижнього Тагшу вiд перших днiв евакуаци до початку пiслявоенного вiдродження металургшного гiганта Криворiжжя, дозволило поглибити наше уявлення про геро!чну трудову дiяльнiсть мешканцiв цих мiст та !х спiльний внесок у перемогу над фашизмом. Сучасне поколшня може з упевнешстю об'еднати у сво!й вдячнш пам'ятi iмена укра!нцiв, росiян, представниюв iнших нацiй - криворiжстальцiв i нижньотагiльцiв, якi разом iз повною вiддачею сил працювали у военний час на далекому Урал^ у Нижньому Тагiлi та на вщновленш «Криворiжсталi». Це i е справжня iсторiя мiст та народiв-побратимiв, що мае бути запорукою сучасно! плщно! спiвпрацi та взаеморозумiння укра!нського та росшського народiв. На нашу думку, подiбнi дослiдження досi не втратили свое! актуальность
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Бурлаков С. Криворiзькi горизонти: юторико-краезнавчий нарис до 225-рiччя мiста Кривого Рогу / С. Бурлаков. - Д. : Пороги, 2000. - 128 с.
2. Варгатюк П. Рудна скарбниця Ивдня / П. Варгатюк, А. Дольчук. - Д. : Промшь, 1966. -160 с.
3. Зайцев О. 1ндус^альне Придншров'я / О. Зайцев. - Д. : Промшь, 1966. - 128 с.
4. Кнышев И. Н. Лицом к огню / И. Н. Кнышев. - Д. : Промшь, 1986. - 318 с.
5. Конвейер стальных артерий / Под ред. Г. Г. Шестопалова. - Д. : Промшь, 1977. - 127 с.
6. Криворожсталь: Очерк истории Криворожского ордена Ленина и ордена Трудового Красного Знамени металлургического комбината «Криворожсталь» им. В. И. Ленина / Под ред. П. С. Иванова - Д. : Промшь, 1984. - 158 с.
7. Мельник О. Криворiжжя: вщ визволення до перемоги. Хрошка подш з 22 лютого 1944 року до 9 травня 1945 року / О. Мельник. - Кривий Рп : Видавничий дiм, 2004. - 56 с.
8. Прохоров В. С. Криворожский металл : очерк истории завода / В. С. Прохоров. - Д. : Промшь, 1964. - 298 с.
9. Флагман горняцкого края / [Сост. Д. И. Кан, К. П. Громов и др]. - Д. : Промшь, 1981. -102 с.
