CC BY
110
УДК 726.6-035.3(477.63)
АРХ1ТЕКТУРН1 ПАМ'ЯТКИ М1СТА: 1СГОРИКО-КРА€ЗНАВЧИЙ СУПРОВ1Д У ГРОМАДСЬКОМУ ТРАНСПОРТ1 ДН1ПРОПЕТРОВСЬКА
Г. П. Свсеева, д. н. держ. упр., проф., Ю. Тютерева, студ., Д. Караченцев, студ., А Коваль, студ.
Клю^ов^ слова: архгтектурш пам 'ятки мгста Днтропетровська, громадський транспорт, патрютизм, гсторгя ргдного мгста
Постановка проблеми та актуальшсть. Проблемы соцiально-економiчного та соцально-полгтичного становища укра!нського сусшльства на сучасному етап выкликали гостру необхщнють визначення позици представник1в держави та кожного громадянина щодо патрiотичного ставлення до свое! Батьквщини. Серед низки питань у цьому руслi найактуальншим видаеться питання виховання молодого поколшня, зокрема студентсько! молодо осктьки саме вона у найближчому майбутньому буде формувати культурно-полгтичну елiту держави, а вщтак стане тiею рушiйною силою, вщ яко! залежатиме майбутне вае! наци. Саме тому нацюнально- патрютичне виховання сьогоднi е актуальним. Перш нж говорити про це, спробуемо визначити механiзми патрiотичного виховання молодо з'ясувавши спочатку, як ми розумiемо поняття «патрютизм». На наш погляд, вщ надмiрного вживання «всуе» поняття «патрютизм» втратило свiй первородний змют. Як нам здаеться, патрiотизм - це глибинне особистiсне, зацкавлене ставлення до власно! Батьквщини, глибинне почуття любовi до Батьквщини. Бшьшу того, у цьому словосполученш «любов до Батьквщини» головним словом виступае слово Батьювщина. Говорячи про Батьквщину, ми найчастше говоримо про «свою кра!ну», а це поняття потребуе розшифрування. Кра!на - в географiчному аспекп (територш), i кра!на - в полгтичному аспектi (держава, И ютор1я). Разом iз тим «географп з iсторiею» недостатньо для усвщомлення молодою людиною почуття патрiотизму до власно! Батьювщини. Тут пт^бна власна особиста зацкавленють, тобто сформована цiннiсть власно! Батьювщини, яка народжуеться в результат виховання молодо! людини в сощально-культурному середовищi, яке створюе образ Батьквщини. Мабуть, саме тому в Украш живуть люди, якi поруч (в одному мютц в одному навчальному закладi) працюють чи навчаються, але мають рiзне уявлення щодо образу власно! Батьквщини. Батьквщина - це духовна реальнють, яка зрозумта, вщкрита лише тому, хто зацкавлений нею. Батьк^щина вимагае вщ кожного з нас не сттьки любовь ст]льки - соцiальних дiй. Згадаймо вщомий вислш американського президента Дж. Кеннедi: «Не питай, що для тебе зробила Америка, спитай, що ти зробив для Америки». Саме сощальш дi!, в яких виявляеться наше ставлення до «Свое! Батьмвщини, породжують, створюють образ «свое! кра!ни».
Головне - вщчувати внутршню потребу служшня Батькiвщинi. Серед внутршнк потреб служшня Батькiвщинi слщ виокремити активну громадянську позицю, котра формуеться через усвщомлення особистостц що «вщ мене i мо!х дiй» залежить усе, що вщбуваеться в суспiльствi; любов до свого народу, гордють за свою нацю, гордiсть за свш край, в якому ти живеш. Невипадково патрiотизм iнколи трактують як едшсть зi сво!м народом. 1сторш, культурнi традицi!, мова стають тодi справжнiми символами Батьквщини, тобто об'ектами гордостi для громадян держави, регюну, мiста тощо. Саме в цьому рут студенти нашо! академи, вщповщно до оголошеного кер1вниками нашо! обласп лозунг: «Днiпропетровськ - европейське мюто», запропонували новий проект iсторико-краезнавчого супроводу транспортних маршрут нашого мiста.
Якщо звернутися до загальноукра!нського та европейського досвщу, то треба зазначити, що на вщмшу вщ Свропи, де майже кожне бшьш-менш популярне мюто мае юторико-краезнавчий супровщ транспортних маршрут, мiста Украши, навiть таю туристично популярнi як Львш, Кшв, Одеса, не мають такого супроводу. Тому в цьому сена Дншропетровськ може та й мае стати першовщкривачем у цш дуже важливш справi - справi патрiотичного виховання громадян мюта через повагу та любов до юторп рщного краю.
Анал1з публ1кац1й. Про iсторiю нашого мюта, особливосп його архiтектури, написано чимало. Серед вагомих розвщок слщ вщзначити роботи М. Кавуна [5 - 7; 11; 13], В. Большакова [1], С. Бородша [2], Б. Братанча [3], В. Мороза [16], Т. Недосеюно! [12] та ш. Науковщ та дослщники, журналiсти та громадсью дiячi по зернятку збирають шформацю про iсторiю нашого рщного мiста [9; 10; 15; 17; 18]. Але поширюеться ця шформацш не зовсш
активно. Особливо серед молод! Напевно саме через це склалося враження у мешканцш нашого мiста, що Дшпропетровськ, поршняно з iншими мiстами Украши, не мае давньо! власно! юторп. Тому викладачi кафедри украшознавства Придшпровськох академи будшництва та арх1тектури разом iз студентами запропонували експериментально ввести на маршрут першого трамвая аудiосупровiд маршруту, в якому розповщатиметься про надзвичайт iсторичнi пам'ятки нашого мiста:
Маршрут 1-го трамвая Затзничний вокзал - ДНУЗТ. Щиро вiтаемо днтропетровцш та гостей мюта в найпопулярнiшому трамвайному маршрут № 1. Ми знаходимося на Привокзальнiй площц реконструкцю яко! було завершено у 1956 рощ. Привокзальну плошу, з трьох боюв замикають багатоповерховi будинки. Праворуч за проектом архгтектора Д.1.Щербакова збудовано п'ятиповерховий житловий будинок, плавний вигин якого дозволяе проспекту оргатчно влитися в проспр Привокзально! площт Лшоруч вщ плошi розташовано ще один будинок на п'ять поверхш - архгтектора I. Р. Зайченка, а навпроти вокзалу постав уже семиповерховий житловий будинок архгтектора В. А. Зуева. Будинок гармоншно завершуе та вршноважуе загальну композицю плошi. У кожному великому мют1 е головний проспект -його гордють i краса. У нас, у Дшпропетровську, - це проспект ш. Карла Маркса, колишнш Катерининський, який мае протяжнють понад п'ять кiлометрiв.
Наступна зупинка - вул. Горького. Вихщ на пр. Карла Маркса, до ринку «Озерка» та на вулицю Шмщта. «Озерка» - це центральний ринок мiста, найбшьший в Укра1т за грошовим об1гом. Саме тут можна придбати все необхщне для життя. До 1880-х рокш на цьому мiсцi юнувало мальовниче озеро, де водилася дичина та риба. 1нтенсивне зростання мiста спричинило обмiлiння i заболочування озера. Було прийнято ршення озеро засипати. 16 квiтня 1885 року Мюька Дума Катеринослава дозволила ктьком мщанам побудувати дерев'ян1 м'ясш лавки на Озернш площт Саме ця дата i е початком заснування ринку «Озерка».
Злша навпроти «Озерки» - масивна будшля з великим куполом i шпилем. Це старий цирк. Споруджений у 1960 рощ в типовому»постсталшському» стил1. У формах будшл1 ще видно розмах i пафос, але практично вщсутнш декор. Цирк працював тут до зведення в 1980 роцi ново! будiвлi на Набережн1й. А в старому цирку, враховуючи профиль будшл1, розмщуються спортивнi оргатзаци. До 30-х рокш минулого столiття вулиця Шмщта мала назву Пмнастична.
Наступна зупинка - вул. Столярова. Вихщ на пр. Карла Маркса, до парку iм. Лазаря Глоби та на вулицю Щербицького. Парк 1меш Лазаря Глоби - центральний парк Дшпропетровська, до того ж, е одним з найстарших паркш. Парк е колишн1м займищем запорожця Лазаря Глоби, на околищ тодшнього поселення Половиця. Козак Глоба перебрався сюди тсля продажу Григорю Потьомюну свого саду на гор1, де зараз розташований Потьомкiнський палац й парк 1м. Т. Г. Шевченка. Мiська влада згодом облаштувала парк Глоби у «Мюький сад». Тут був викопаний став й спущена вода з Озерки. За радянсько! влади парк носив 1м'я Валер1я Чкалова. У рамках святкування 200-рiччя мюта в 1972 рощ на могил засновника саду - Лазаря Глоби був встановлений пам'ятник роботи архгтектора К. В. Присяжного, скульптора Е. М. Курилова: козак садить маленький паросток пщ гиками живого двохсотлгтнього дуба. 1978 року, над водами природного озера, споруджено Лгтнш театр. Парк отримав 1м'я свого засновника у 1992 рощ. З 1 червня 1998 року парк мае найменування «Центральний дитячий парк 1меш Лазаря Глоби».
Наступна зупинка - Театр опери та балету. Вихщ вул. Юл1уша Словацького до Театру опери та балету. Ця колишня вулиця Серова в дорадянсью часи мала назву Роматвська. Дшпропетровський оперний театр розпочав свою дшльнють у 1931 рощ. Пюля зак1нчення вшни його дiяльнiсть була офiцiйно припинена. Вщродження оперного та балетного мистецтва в мiстi почалося лише через три десятилгття. На мiсцi колишнього парку iм. А. Войцеховича було зведено нову будшлю для Театру опери та балету, який в кшщ грудня 1974 року вщкрив сво! дверi перед публiкою. Прем'ерним показом першого сезону театру став балет Чайковського «Лебедине озеро». 2003 року Дшпропетровському театру опери i балету присвоено звання академiчного.
Наступна зупинка - вул. Ленша. Колишня вулиця Клубна та Воскресенська, вихщ до Театрального бульвару та до Дшпропетровсько! мюько! ради. Праворуч розташовуеться будiвля Приватбанку колишнiй Будинок губернатора. Двоповерховий особняк у стилi неоготики, з високими стртьчастими вкнами, невеликими колонами у прост1нках та мезоншом у центральнш частит було збудовано в середин XIX стор1ччя на замовлення майора
Г. I. Щербакова. Довгий час будинок на розi Катерининського проспекту (пр. К. Маркса) i Воскресенсько! вулицi (вул. Ленiна) вважався кращим у мiстi. Г. I. Щербаков, член модного на той час Англшського клубу, передав споруду цьому клубу в оренду. Будшля повнiстю вщповщала своему статусу: багате оздоблення примщень, сходи з бшого мармуру, камши, тонко! роботи рiзьбленi дверi з цiнних порщ дерев, гарна паркетна пщлога, танцювальна зала, бiблiотека, кiмнати для картярських кор - усе це створювало комфорт i належну атмосферу для спшкування вщвщувач1в клубу. У 1860-х роках членами клубу були близько 300 оаб.
1887 року особняк викупила державна казна. У ньому розмютилася канцеляр1я та квартира губернатора; мешканщ мiста дали спорудi назву «Будинок губернатора». Чверть столiття будшля слугувала резиденцiею катеринославських губернаторш.
Пiсля жовтневих 1917 року подiй особняк зайняли новi господарi: спочатку це була Рада робгтничих i солдатських депутата, буд1вля навiть отримала назву «Катеринославський Смольний»; у 1919 - 1925 роках тут розмшувався губвиконком, потш - Будинок працшник1в освiти i вчених. У 1935 - 1941 рр. i в повоенний час (до 70-х рок1в) у «Будинку губернатора» функцiонував Палац пiонерiв. У середин 90-х, пiсля копiтко! реставращ!, здiйснено! коштом Приватбанку, за старими фотографiями було вщновлено фасад iз балконом, вiтражi, лiпнину та iнше оздоблення i будинок набув свого первюного привабливого вигляду.
Наступна зупинка - вул. Короленка. Колишня вулиця Первозванiвська, починаеться вщ проспекту Карла Маркса, будучи продовженням вулицi Московсько!, пiцiймаеться на один з трьох пагорбiв Днiпропетровська. На розi вулищ Короленка i проспекту Карла Маркса розташована одна з визначних пам'яток мiста - Гранд-готель «Украша», який е знаковою спорудою Дншропетровська як Будинок Хршникова. Його господар, Володимир Миколайович Хрiнников - багатий домовласник, меценат, просвiтянин i укра!нський патрют - у 1909 р. виршив спорудити новий прибутковий дiм. За фахом вш був iнженером-технологом, тому iнженерний проект свого будинку здшснив сам, а проектування фасаду довiрив молодому петербурзькому арх1тектору П. П. Фетисову та його катеринославському колезi Л. Л. Хойновському. Щоб надати спорудi укра!нського колориту, В. М. Хршников неодноразово звертався за консультацями до Д. I. Яворницького, з яким мав дружнi стосунки.
Чотириповерховий будинок, в якому поедналися елементи модерну та украшського бароко, зведено у 1910 - 1913 роках. Вш мав два крила: одне - по проспекту, iнше - по Первозваивськш вулиця
З моменту забудови будiвлю i до сьогодш !! визнають за окрасу мюта. Цоколь, оздоблений рожевими гранiтними плитами, бш стiни з шестикутними вкнами i майолiкою за мотивами укра!нсько! народно! творчостi, багата лiпнина, вкна i дверi, прикрашенi вiтражами та рiзьбленням, п'ять багатоярусних шатрових башт, яю завершували будинок, - усе це надавало будiвлi композицiйно! гармони та святкового вигляду. Найвища центральна кутова башта з цибулеподiбною банею була ув^ана шпилем-флюгером з кованим зображенням запорожця та його ворога зi схрещеними у смертельному двобо! списами. На двох сусщшх баштах над вiкнами мiстилося зображення козака з мушкетом i шаблею - герба Запорозько! Сiчi. З одного погляду на будшлю було зрозумшо, чому за нею закршилася назва «Украшський дiм».
Пiсля заюнчення громадянсько! вiйни 1918 - 1920 роках у нацiоналiзованому радянською владою будинку Хршникова розмiщувався художнiй музей; Пщ час Друго! свiтово! вшни була спалена верхня частина будинку, на щастя, його сини та зовшшне оздоблення серйозно не постраждали. Вщбудовано споруду в 1950-тi роки за проектом архитектора В.Зуева. Пщ час реставращ! зазнав змiн як зовншнш так i внутрiшнiй вигляд будинку: його перепланували пщ готель «Украша». Попри це будинок залишаеться арх1тектурною перлиною нашого мiста.
Наступна зупинка - вул. Центральна. Вихщ на Свропейський бульвар. Свропейський бульвар - шшохщна зона в цетр Днiпропетровська, розташована мiж площею Геро!в майдану i вулицею Глiнки. Оновлена площа iз сучасним декоративним освгтленням, новим тротуарним покриттям, мiсцями вщпочинку та озелененням була вщкрита в 2005 рощ до Дня мюта. Жвавий бульвар сьогодш е популярним центром культурного вщпочинку, тут зрозташований торгово-д^ловий центр «Свропа», кав'ярш, ресторани, а також популярна Французька карусель. Також на нiй розташований Торговий центр «Пасаж» та Дшпропетровський центральний ун1вермаг.
Автор проекту уншермагу - талановитий архiтектор Олександр Красносельський. Першого сiчня 1939 року в Дшпропетровську новий унiвермаг прийняв перших вщвщувачш. Гранцiозна (70 х 20 м) чотириповерхова буд1вля з торговою площею 3 270 квадратних метр1в мала 24 в^дд^ли. За пшкшометровими його прилавками працювало 225 продавцш, одночасно в будiвлi
могло перебувати 1 200 покупцш. Всього будшля мае шсть входш: три з Проспекту 1 ще три - з Центрально! вулиц! Дн!пропетровська. Олександр Красносельський створив не просто торговий центр, а бшьш н1ж неординарна в арх!тектурному вiцношеннi будшля, яка стало справжнш символом епохи. Колонада головного фасаду дос! залишаеться неперевершеною - н! за розм!рами, н! за як1стю обробки, тут у перший ! единий раз у Дншропетровську було використано таке масштабне облицювання великими гран!тними блоками. З 1971 по 1973 рк Дншропетровський уншермаг (з 1959-го називався Центральним) знову стояв на реконструкций Його торгов! площ! були збшьшен! удв!ч! за рахунок розширення в бк Московсько! та Центрально! вулиць. У 1990-т! роки в!н був знову розширений прибудовою «Ротонди» i перебудовою з боку вулищ Центрально!. Але, незважаючи на вс! зм1ни, це все той же уншермаг, який був вiцкритий 75 рок1в тому ! спочатку вв1йшов у число найбшьших ! найкрасив1ших магазин1в Укра!ни.
Наступна зупинка - вул. Артема. Вихщ до вулиць Харк1вська та Барикадна, до Катеринославського бульвару. Вул. Артема виникла на початкуХ1Х стол!ття. До революц!! мала назву Олександршська. Пст!м вулицю з таким гучним !м'ям перейменували на честь одного з «полум'яних революц!онер1в» - Федора Андршовича Сергеева, якого в юн роки називали «Хлястик», а в бшьш зршому в!ц! його знали як «Товариш Артем». Через юлька крок1в у б1к Катеринославського бульвару перед вами постане будинок колишньо! М!сько! управи. Будинок, у якому сьогодн! розмщуеться училище культури (пр. К.Маркса, 47), було зведено у 1900 - 1903 роках за проектом м!ського архитектора Д. С. Скоробогатова у популярному тод! стил! еклектизму з! стил!зац!ею пщ вщенський ренесанс. Триповерховий будинок з пшястрами ! ориг!нальними невеликими вежами призначався для розм1щення орган!в м!ського самоврядування. Перший поверх займав м!ський громадський банк, на другому поверс! розташувалося податкове «присутств!е», бухгалтер1я тощо. На третьому поверс! був кабшет м!ського голови, секретаря ! член1в управи, канцеляр1я, адресний ст!л, великий ! малий думськ! зали.
1912 року в отвор! центрально! веж! будинку було встановлено великий електричний годинник. Його циферблат св!тився в н1чний час, що викликало захоплення у мешканц1в м!ста.
М!ська дума разом з управою ! ком!с!ями розглядала вс! питання життед!яльност! м!ста: його розбудови ! благоустрою, медико-сан!тарного стану, розвитку культури та осв!ти, охорони порядку, роботи пожежно! та податково! служб тощо.
1919 року Дума припинила свое !снування: вона була розпущена бшьшовицькою владою. У колишньому будинку м!сько! управи почав працювати м!ськвиконком Ради народних депутат1в.
У роки н1мецько-фашистсько! окупац!! у цьому примщенн! д1яла пiцконтрольна н1мцям м!ська управа.
1982 року будинок передано Державному училищу культури, яке веде свш початок вщ створеного у 1944 роц! культурно-осв!тнього училища.
Наступна зупинка - 1сторичний музей. Вих!д на Жовтневу площу (колишня площа Соборна) та до 1сторичного музею 1меш Дмитра 1вановича Яворницького або Музею !м. Олександра Поля. Будинок музею зведено в 1903 - 1905 роках за проектом шженера-архнектора Г. I. Панафутша в стил! неокласицизму. На його спорудження ! облаштування було витрачено близько 90 тис. руб. Одноповерхова будшля, прикрашена колонами, пшястрами та !ншим декором, ! до нашого часу не зазнала !стотних зм!н.
Директором музею був вщомий дослщник запорозького козацтва Д. I. Яворницький. В!н передав у фонди музею значну частину особисто! колекц!!; багато експонатш було отримано в дар !з приватних з!брань Олександра Поля, Якова Новицького, Михайла Родзянки. П!сля Жовтнево! революц!! музей був перейменований у Народний, а в 1926 роц! отримав назву Крайового !сторико-археолог!чного музею.
Пщ час В!тчизняно! в!йни в окупованому Дн!пропетровську було створено !сторико-художн!й музей, вщкритий для мешканщв м!ста ! н1мецьких вiцвiцувачiв. За вказшкою ново! влади працшники закладу спшьно з н1мецькими археологами зд!йснили в Прицн!пров'! розкопки з метою виявлення готських поховань. Усе в них знайдене пот1м демонструвалося на музейн!й виставц1 в грудн! 1942 року.
Вщступаючи з м!ста, фашисти вилучили з музейного з!брання ! вивезли до Н!меччини тисяч! найбшьш ц!нних експонат1в (картин, порцеляни, книг); багато книг було спалено. Однак
завдяки подвигу працшникш музею близько дев'яти тисяч експонатш було врятовано. П!сля в!йни сшвроб!тникам музею довелося напружено працювати, щоб вщновити фонди.
Нин! у фондах музею нараховуеться понад 200 тисяч предметш збер1гання; щороку тут влаштовуються цкав! виставки, проводяться тисяч! екскурс!й, видаються науков! та науково-популярн! пращ. Дн!пропетровський !сторичний музей 1м. Яворницького - найкращий музей в Украш! щодо збереження запор!зьких старожитностей.
Наступна зупинка - парк iм. Т. Г. Шевченка. Вихщ на Жовтневу площу до Преображенського собору. Перший проект собору належав авторству французького академка арх1тектури Клода Геруа. Вш був по-справжньому грандюзним, але бути реал!зованим йому не судилося. 9 травня 1787 року перший кам!нь в основу олтаря собору заклала особисто !мператриця Катерина II, але надал! за даним проектом нчого, окр1м фундаменту, збудовано не було.
Зведено Преображенський собор у 1830 - 1835 роках за проектом видатного арх!тектора А. Д. Захарова; споруда е дещо спрощеною коп!ею !ншого твор!ння майстра - Андр^ського собору в Кронштадт!. Наглядав за будшельними роботами м!ський (! одночасно губернський) арх1тектор М. П. Насетк1н. Будшництво собору об1йшлося в 300 тис. руб., !з яких майже 179 тис. руб. були асигнован! з державно! скарбниц!, а решту склали пожертви громадян Катеринослава.
Збудована в класичному стил!, споруда мае Т-под!бну конфкурацю: !! передня частина розширена для влаштування прицiлiв з олтарями: лшого - Катерининського ! правого -Микола!вського. Над середн!м передолтарним нефом собору п!дноситься кругла баня з високим барабаном, який спираеться на чотири прямокутн! пшони. Д!аметр бан1 перевищуе 8 метр1в. Стши барабана мають 16 видовжених вкон, м1ж якими розм1щено зображення восьми б!бл!йних пророк1в, а на в!трилах п!лон1в - образи евангел!ст1в: Матв1я, Марка, Луки та Iоанна.
Паперть собору вшчае стр!мка двох'ярусна дзвшиця з! шпилем, оточеним в!сьмома мщними позолоченими вазами Кр1м головного (захщного) входу, храм мае п1вденний ! пштчний б!чн! входи. Ус! вони прикрашен! шестиколонними, !он!чного ордера, портиками.
Зовтшнш велич! храму вiцповiцае його !нтер'ер. Б1ля п1вденного ! пштчного вход1в збереглися цкав! розписи на евангельсью теми: «Мол!ння про чашу» ! «Сходження на Голгофу». У захщнш частин1 собору над входом розташоваш хори, над якими виписана картина «Богомат!р - покровителька церков».
За радянських час1в доля собору складалася досить нелегко. Щоправда, до 1930-х рокш в!н уникав закриття, оск1льки його було передано обновленськш православн!й конфес!!, до яко! радянська влада ставилася лояльно. Але вже 1931 року в прим!щенн! собору почав д1яти антирел1г!йний музей.
У пер!од н1мецько-фашистсько! окупац!! Дн!пропетровська храм було вщремонтовано ! вщкрито для парафшн. Службу в ньому правила Укра!нська автокефальна православна церква. П!сля зв1льнення м!ста вщ окупант1в богослуж!ння в собор! знову припинилися, а його прим!щення було перетворене на склад. У 1970-х роках будинок колишнього собору як визначну арх!тектурну пам'ятку вщреставровано прац1вниками Черн1г1вських реставрацшних майстерень, ! 1976 року в ньому вщкрився Музей !стор!! рел1г!! та ате!зму. У 1992 роц! за р!шенням м!сько! влади цю буд1влю передано Укра!нськ1й православн!й церкв! Московського патр!архату.
Наступна зупинка - л!карня !м. Мечникова. Вихщ до Обласно! кл!н!чно! л!карн! !м. I. I. Мечникова. Будинок лкарн! - триповерхова споруда в стил! пров!нц1йного амтру -було зведено у 1842 - 1845 роках за проектом архитектора С. I. Грязнова. У вересш 1845 року прим!щення, розраховане на 240 л1жок, прийняло перших хворих. Пщ час Кримсько! в!йни 1853 - 1856 рок1в тут розмщався госп!таль, у який !з Севастополя на пщводах доставляли поранених.
П!сля 1864 року л1карня набула статусу Катеринославсько! губернсько! земсько! л1карн!. За радянських час1в вона спочатку стала окружною (з 1926 р.), пот1м, з 1932 року - м1жрайонною кл1н!чною, а з 1948 року - обласною кл!н!чною л1карнею.
У роки В!тчизняно! в!йни л1карня знову приймала поранених: до окупац!! м!ста це був евакогосп1таль № 3582, при н!мцях у головному корпус! дшв н1мецький госп!таль, а в шших будинках л1кувалося м!сцеве населення та радянськ1 в!йськовополонен!.
У тpaвнi 1945 pокy лiкapнi 6уло п^давоею iм'я видатного мiкpобiологa 1вана 1вановича Mечниковa. Сьогоднi вона е цензом лiкyвaння та pеaбiлiтaцiï як ^омадян pегiонy, так i воïнiв - зaxиcникiв Укpaïни.
Haстyпнa зyпинкa - пр. Гагарша. Назву, на честь paдянcького коcмонaвтa Юpiя Гaгapiнa, пэжвоено пicля пеpейменyвaння вул. Лaгеpноï 1961 pокy. Виxiд на вул. Чеpнишевcького, колишня назва вул. Столипiнa, яку в paдянcькi чacи пеpейменyвaли на честь pеволюцiонеpa-демокpaтa i лiтеpaтypного кpитикa Mиколи Гaвpиловичa Чеpнишевcького. Починaeтьcя вулиця вщ Севacтопольcького rnp^, пеpетинae пp. Гaгapiнa i затянует^я бшя Чеpвоноповcтaнcькоï балки. На цш вyлицi pозтaшовaнa Пpиднiпpовcькa деpжaвнa академ1я бyдiвництвa та apxiтектypи - один iз нaйcтapiшиx деpжaвниx нaвчaльниx закладш У^аши, оpгaнiзовaний у 1930 pоцi як Днiпpопетpовcький iнженеpно-бyдiвельний iнcтитyт. У 1994 pоцi Указом Пpезидентa У^аши цьому вишу наданий cтaтyc академи. Icтоpiя cтaновлення та pозвиткy його науково- педaгогiчниx шкiл тicно пов'язана з pозбyдовою нapодного гоcподapcтвa, науки та севки Укpaïни. Бyдiвельнa академш - iнтегpовaний деpжaвний вищий навчальний заклад IV piвня aкpедитaцiï з pозвинyтою iнфpacтpyктypою, який здiйcнюe оcвiтню дiяльнicть за yciwa piвнями. Нayковi та пpиклaднi pозpобки академи вжоко оцiненi деpжaвою. Бyдiвельнy галузь важко уявити без yнiкaльниx нayково-теxнiчниx pозpобок Пpиднiпpовcькоï деpжaвноï академи бyдiвництвa та apxiтектypи, ïï пpaцiвникiв, cтyдентiв, i найголовшше, випycкникiв, як! довели cвоeмy мicтy, вciй кpaïнi й циому cвiтовi cвою yнiкaльнicть i пpaцездaтнicть - завдяки ïx зycиллям академш ^окуе пеpеможною xодою cьогодення.
До cклaдy академи вxодять 57 нaвчaльно-нayковиx пiдpоздiлiв: шicть факультетш денно1' фоpми навчання (пpомиcлового i цивильного будшництва, будшельний, apxiтектypний, меxaнiчний, економ!чний, бyдiвельно-теxнологiчний), Iнcтитyт екологп та безпеки жигтeдiяльноcтi в будшнищв (з факультетами теxнологiй життезабезпечення та екологiï i безпеки жигтeдiяльноcтi), Iнcтитyт безпеpеpвноï фaxовоï оcвiти, Iнcтитyт зaочноï та диcтaнцiйноï оcвiти, Нayково-доcлiдний комплекc, Iнcтитyт екcпеpтизи, пpоектyвaння та вишукувань, inmi пiдpоздiли.
Haстyпнa зyпинкa - Медична академия. Вжвд на вулицю Mедицинcькy та до Севастопольского пapкy. Севacтопольcький пapк Днiпpопетpовcькa - cпpaвжнiй мicький пантеон. Величний пам'ятник Kpимcькоï вшни i обоpони Севacтополя. Понад 150 pокiв тому тжяч! вошш знайшли тут останнш пpитyлок. Вiйcьковий пантеон незaбapом отав i цивтьним -довп деcятилiття в цм чacтинi головного мюького пaгоpбa xовaли кaтеpиноcлaвцiв. Тут оточивають вщомий пpомиcловець i меценат Олекcaндp Поль, yкpaïнcький поет 1ван Maнжypa, пиcьменниця Ганна Вaлyeвa-Myнге, yкpaïнcький icTOp^ Адpiaн Kaщенко. Kлaдовище функцюнувало аж до початку Вели^ Вiтчизняноï вшни. Пщ чac воeнниx дш згоpiлa Лaзapевcькa цеpквa. У 1949 p. piшенням мicьквиконкомy кладовище зaкpили. Пюля пеpенеcення чacтини оcтaнкiв поxовaниx почали блaгоycтpiй теpитоpiï. До 1955 pокy до cтолiття заюнчення Севacтопольcькоï обоpони на цш теpитоpiï був cтвоpений Севacтопольcький пapк ¡з мемоpiaльним комплектом. Kеpyвaв пpоектом вщомий днiпpопетpовcький apxiтектоp Олег Боpиcович Петpов. На мющ pyta Лaзapевcькоï цеpкви влаштовано бpaтcькy могилу, нacипaний пaгоpб, на якому зведено монумент з бшого iнкеpмaнcького каменю. Неподалк cпоpyдженi тpiyмфaльнa apra i Алея геpоïв - ¡з зобpaженнями Даш! Севacтопольcькоï, мaтpоca ^шки, Mиколи Пиpоговa та iнmиx остб, як! вiдзнaчилиcя пщ чac обоpони Севастополя. У 1977 pоцi пpоводилacя каттальна pеконcтpyкцiя монумента з установкою cкyльптypниx поpтpетiв.
Haстyпнa зyпинкa - вул. Баха, вжщ на п^пект Гaгapiнa. Вулиця отpимaлa таку назву на честь paдянcького вченого i pеволюцiйного дшча - Олекciя Mиколaйовичa Бaxa. До того ж, cвого чacy Олекciй Mиколaйович був почеcним академком Академ!! наук Рaдянcького Союзу та Геpоeм Соцiaлicтичноï Пpaцi. Зacнyвaв школу paдянcькиx бiоxiмiкiв. На цш вулищ можна здiйcнити пеpеxiд до пpоcпектy Гaгapiнa. Цей пpоcпект pозтaшовaний у Жовтневому й Бaбyшкiнcькомy aдмiнicтpaтивниx paйонax мicтa. Icтоpичнa назва - вулиця Лaгеpнa пов'язана з вшсковими тaбоpaми вздовж цieï вулищ Kaтеpиноcлaвa.
Розташований пpоcпект уздовж виcочини плато головного пaгоpбa мicтa. Починaeгьcя вщ пpоcпектy Kapлa Mapкca у Нaгipнiй чacтинi й зaкiнчyeгьcя бшя Зaпоpiзького шоcе Kоcмiчною площею у paröffl Пiдcтaнцiя. Довжина пpоcпектy - 4700 метpiв.
Haстyпнa зупинка - Тpaнcпоpтний yнiвеpcитет. Kiнцевa, виxiд на пpоcпект Гaгapiнa та до тоpгово-pозвaжaльного цешру «Maтеpик», який збудований у 2004 - 2006 pокax у стил! xaйт -
ек. Загальна площа центру становить 23 500 м2 У комплекс! розмщена велика кшькють магазин1в, розважальних заклад1в, кав'ярень та ресторанв.
Праворуч вщ к!нцево! зупинки трамвая розташований Дн!пропетровський нац!ональний ун1верситет зал!зничного транспорту, започаткований на баз! пол!техн!куму ! факультету !нженер1в шлях1в сполучення Кшвського пол!техн!чного !нституту як Дн!пропетровський !нститут 1нженер1в зал!зничного транспорту (ДПТ). Створений у центр! металург!йно! промисловост! Укра!ни ! великому зал!зничному вузл!, !нститут за короткий час розгорнув подготовку квал!ф!кованих фах1вц1в. У роки першо! п'ятир!чки силами студент, викладач1в, роб!тник1в та службовц1в були побудован! навчальний корпус, гуртожиток, ¡дальня ! житлов! будинки. За 3 - 4 роки виросло затишне !нститутське м!стечко. Тод! в !нститут! працювали 62 викладач!, у тому числ! 5 професор1в ! 12 доцент1в. Сьогодн! ун1верситет е найсучасншим вишем !з подготовки !нженер1в зал!зничник1в.
На зворотному напрям руху 1-го трамваяю: ДНУЗТ - Вокзал можна запропонувати пасажирам розповiць про !нш! !сторичн! пам'ятки, як1 зустр!чаються на шляху руху трамвая:
Наприклад, зупинка - Медична академия. Вихщ на вулицю Медицинську до Дн!пропетровсько! медично! академи. Державний заклад «Дн1пропетровська медична академ1я» - центр осв!ти, науки ! культури високорозвинутого промислового рег!ону Прицн!пров'я -одним !з найстар1ших навчальних заклад1в Укра!нн Заснована 15 вересня 1916 року на баз! Катеринославських вищих ж!ночих курс1в. Статус академи установа здобула в 1920 рощ в!н був повернений у 1994 рощ. За роки свого !снування академ1я пщготувала понад 49 тисяч л!кар1в, пров!зор1в та медичних сестер-бакалавр1в.
Зупинка - парк iм. Шевченка. Вихщ на вулицю Д. Яворницького та до Парку культури ! вщпочинку 1м. Т. Г. Шевченка, на територ!! якого розташована дивовижна буд1вля Дн!пропетровська - Потьомюнський палац або Палац студент1в. Потьомкшський палац - одна з найстар1ших споруд нашого м!ста: його !стор1я починаеться 1787 року. Палац спроектував видатний арх!тектор I. С. Старов на територ!! саду, викупленого князем Г. О. Потьомкшим у колишнього осавула В!йська Запор!зького Лазаря Глоби.
Архитектура палацу вражала сучасник1в гармон!йн!стю пропорц!й, орган!чним поеднанням простоти та велич!, а його !нтер'ер - пишн!стю оздоблення. Споруда складалася з трьох частин: у центральн!й розмшувалися великий ! два менших зали, у бокових крилах з лодж!ями, галереями ! колонадами - юмнати р!зного призначення. Головний вхщ мав доричний шестиколонний портик !з фронтоном.
На початку ХГХ стор!ччя палац, залишившись без господаря, почав поступово руйнуватися. 1837 року 1мператор Микола I подарував буд1влю !з садом катеринославському дворянству ! !! було реконструйовано пщ будинок дворянського з!брання. У 1849 роц! в одн!й !з к1мнат розташовувався громадський «музеум», де експонувалися р!зн! старожитност!.
Пщ час Кримсько! в!йни (1853 - 1856 рр.) в палац! було облаштовано шпиталь для л!кування поранених во!н1в. 3 1899 до 1903 року включно тут проводилися заняття студент1в Вищого г!рничого училища.
1905 року в Потьомк!нському палац! проходив !н!ц!йований Д. I. Яворницьким ХШ Всерос1йський археолог!чний з'!зд. За час1в Першо! св!тово! в!йни в буд1вл! знову було розмщено госп!таль. З 1925 року тут був будинок вщпочинку трудящих, а в перш! м!сяц! В!тчизняно! в!йни - вже втрете - розм!стився госп!таль.
Напвзруйнований н1мецько-фашистськими окупантами Потьомкшський палац було вщбудовано та реконструйовано 1952 року за проектом арх1текгор1в А. Баранського 1 С. Глушкова та шженера А. Мучника. Пщ час вщбудови, що зд!йснювалася за принципами радянського неокласицизму, арх!тектура та планування палацу зазнали !стотних зм!н: доричн! колони центрального входу були зам!нен! колонами коринфського ордера, портик прикрасили монументальним фронтоном ! т. д. Буд1вля стала палацом культури студент1в з концертною залою на 600 м!сць, лектор!ем на 150 м!сць, к!мнатами для студ1йних занять, танцювальною залою, к1нотеатром. Iз 1961 року палацу присвоено !м'я Ю. Гагарша.
Зупинка - вул. Дзержинського. Вих!д на вулицю Гоголя. Вулиця Дзержинського спочатку мала назву Новодворянсько!, через те, що на нш почали селитися аристократи п!сляреформеного перюду. Проте 14 серпня 1923 року назва була змшена. Це пов'язано !з в!зитом до нашого м!ста революц1онера, радянського державного д1яча та засновника ВЧК -Фел1кса Едмундовича Дзержинского. У травн1 1959р. на перетин! вул. Гоголя ! пр. Карла Маркса було встановлено пам'ятник-бюст до 150-р!ччя з дня народження видатного
пжьменника Mиколи Вacильовичa Гоголя. Цю кpacy a^p^rn cкyльптоpи: Ситник та Kaлimенко та apxiтектоp Зуев.
Пpaвоpyч на вулищ Дзеpжинcького pозтaшовaнa Академ1я митно1' cлyжби Укpaïни, зacновaнa у 1996 pокy. Сьогодт академш - единий в У^аш вищий навчальний заклад, що зaймaeтъcя подготовкою, пеpепiдгaговкою та пщвищенням квал!фкаци пpацiвникiв Деpжaвноï мигноï cлyжби Укpaïни
Haстyпнa зупинка - вул. Артема. Виxiд до вулиць Xap^cra та Бapикaднa, до Kaтеpиноcлaвcького бyльвapy, вiдкpитого у веpеcнi 2004 p. Головна його ^и^атою - алея з фонтанш, бpyкiвкa та кам'яш лави. На бyльвapi стогть пам'ятник «Невщомому олiгapxy». Mинyло вcього кшька pокiв з «дня нapодження» пам'ятника, пpоте вже е калька цкавж пpикмет: 1) якщо потеpти ци^ку в pyцi «Невщомого олiгapxa», то у вac з'явитьcя бшьше ^ошей, 2) якщо пpиcicти йому на колша -веciлля неминуче.
Якщо ви п^ншете^ вод вулищ Бapикaдноï тpоxи вгоpy, то опинитеcь бшя будшл! Окpyжного cyдy (нит Облacнa пpокypaтypa). Будинок для Kaтеpиноcлaвcького окpyжного cyдy, котpий дшв з 1869 p., cпоpyджено у 1898 pоцi за ^ое^ом apxiтектоpa О. M. Векшинcького в cтилi неоpенеcaнcy на Kaтеpининcькомy пpоcпектi бшя шдншжя Собоpноï гоpи (пp. K. Mapкca, 38). Оcобливicтю ще1' буд1вл! з «Г-подiбним» плануванням е те, що ïï фacaд (пiвденшо-cxiдне кpило) pозтaшовaний не уздовж пpоcпектy, а пеpпендикyляpно до нього. Kpyтий cxил пpоcпектy cтвоpювaв певн тpyднощi для екcплyaтaцiï довгого ^p^cy будинку з коpидоpною cиcтемою, тому його побудовано так, що веpxня частина cпоpyди мае два, а нижня - тpи повеpxи. Неоpдинapнicть будинку полягае i в тому, що головний вxiд до нього не з головного фacaдy, а з пapaлельного до пpоcпектy пiвденно-зaxiдного кpилa.
Фacaд будинку cиметpичний, центpaльнa його чacтинa бшьш н!ж на тpи метpи виcтyпae за меж! боковж чacтин i нacтiльки ж пiдноcитьcя над ними. Виважет пpопоpцiï, тpиcтyльчacтi вкна на пеpшомy повеpci центpaльноï чacтини, лiпшi детал! у вигляд! левовиx мacок надають фacaдy ypочиcтого, пapaдного вигляду. Гapмонiйнicтъ зовншнк фоpм cпоpyди поeднyeгьcя з витонченютю еcтетично-xyдожнъого внyтpimнъого офоpмлення.
У paдянcький пеpiод i до 1993 pокy в будинку мicтилиcя о^ужн^ а потш облacнi cyдовi та кон^ольно-наглядов! оpгaни: cyд, пpокypaтypa та ¡нш^ Пicля pеcтaвpaцiï та pеконcтpyкцiï, зд^нен^ пpотягом 1994 pокy, единим гоcподapем будшл! cтaлa облacнa пpокypaтypa.
Зупинка - вул. Ленша. Виxiд на вулицю Лешна (колишню Kлyбнy), до Теaтpaльного бyльвapy та до Днiпpопетpовcького академ!чного yкpaïнcького мyзично-дpaмaтичного теaтpy. Академ!чний yкpaïнcький мyзично-дpaмaтичний теaтp м. Т. Г. Шевченка зacновaний у 1918 pоцi у Kиeвi як пеpший пpофеciйний теaтp Укpaïни, i мав назву Деpжaвний дpaмaтичний теaтp У^аши У 1927 - 1928 pокax теaтp пеpеïздить до Днiпpопетpовcькa. Пpимiщення теaтpy було пpибyдовaне як теaтpaльно-концеpтний зал до колишнъого aнглiйcького клубу. У 1979 pоцi вiдбyлacя pеконcтpyкцiя теaтpy за пpоектом apxiтектоpiв G. Яшyнcького i В. Xaлявcького. На фacaдi теaтpy cкyльптоp Ю. Павлов a^p™ бapельeфи на теми етaпниx подш теaтpy. Збеpеженi кapтyшi з цифpaми «1838» i «1913» - дати зacнyвaння клубу i його 75-piччя. Зaкpyглений кут будшл! ув!нчаний фiгypою музи Нaвпpоти теа^у pозтaшовaний Палац кyльтypи зал!зничниюв (колишнш Kлyб гpомaдcького зiбpaння) Будинок Палацу кyльтypи зал!зничник1в е одним ¡з визнaчниx apxiтектypниx твоpiнъ, що оxоpоняютьcя деpжaвою. Споpyджено його у 1912 pоцi в cтилi модеpн за пpоектом xapкiвcького apxiтектоpa О. M. TM^ypra. Будшництво виконано з ш^оким викоpиcтaнням конcтpyктивниx i xyдожнix можливостей зал!зобетону. Пpоект cпоpyди значно випеpедив cвiй чac - це була вщмова вщ тpaдицiйниx фоpм i зapодження нового apxiтектypного нaпpямy - конcтpyктивiзмy.
На той момент це був найвищий i нaйгpaндiознimий будинок у Kaтеpиноcлaвi, за що мешканщ мicтa називали його «xмapочоcом». Споpyдa вpaжaлa не тшьки pозмipaми, а й оpигiшaльнicтю. Окpyглi лши фacaдy, pяди виcокиx вyзькиx вжон, cxожиx на фоpтечнi бшнищ, фойе ¡з cклепiнчacтою cтелею, дв! велик1 зали (теaтpaльнa i концеpтнa) та iгоpний caлон з! cвоepiдними iнтеp'epaми, лгтнш i зимовий pеcтоpaни, «cкетинг-pинг» на повеpxнi дaxy для катання на ковзaнax - ycе це не мало аналогш. На cпоpyдження буд1вл! було витpaчено 800 тиc. pyблiв.
Будинок вiдкpивcя для вщвщувач1в лише 1914 pокy. У ньому влаштовувалжя концеpти мicцевого cимфонiчного оpкеcтpy, виступи i виcтaви гacтpолеpiв. Нaпpикiнцi 50-x pокiв XX cтолiття у буд1вл! pозтaшyвaлacя облacнa фiлapмонiя, але вже з початку 1960-x i до 1990-x pокiв
вона стала Клубом зал!зничник1в, тут також знаходився Театр юного глядача. 2001 року буд1влю повернено обласнш ф1лармон!!.
На роз! проспекту Карла Маркса та вулиц! Лен!на озташований Банк. Iмпозантний триповерховий будинок вщдшення Санкт -Петербурзького м1жнародного комерц!йного банку споруджено у 1910 - 1912 рр. на роз! Катерининського проспекту ! вул. Клубно!. На його фронтон! ! сьогодн! можна побачити герб Санкт -Петербурга !з зображенням двох схрещених якор1в.
Проект у стил! модерн виконав харкшський арх!тектор В. А. Естерович, а будшельш роботи зд!йснювалися под кершництвом вщомого в Катеринослав! !нженера I. М. Майданського.
У роки Громадянсько! в!йни пщ час бою у центр! м!ста будинок банку був дуже пошкоджений. 1922 року його вщремонтували ! частково реконструювали, майже не зм!нивши зовн1шнього вигляду, за проектом катеринославського арх1текгора О. Л. Красносельського. Будинок уцш1в ! пщ час В!тчизняно! в!йни. За радянських час1в тут ром!щувалося вщдшення Державного банку УРСР, нин! функцюнуе Дн!пропетровське обласне управл1ння Нац!онального банку Укра!ни.
Зупинка - Театр опери та балету. Вихщ до Готелю «Асторiя» та Головпоштамту. Готель «Астор1я» - п'ятиповерховий будинок на Катерининському проспект! (нин! К. Маркса, 66) споруджений у стил! модерн у 1912 - 1913 роках. Свого часу це був найфешенебельшший з готелш м!ста. Пщ час збройного повстання у грудн! 1917 р. «Астор1я» опинилася у центр! бо!в: з не! червоноарм!йц! вели обстри м!ського поштамту, зайнятого гайдамаками. На початку 1918 року в «Астор!!» розм!стився бшьшовицький губревком, пот1м його зм!нив штаб в1йськових загоню Укра!нсько! Народно! Республ!ки, п!зн!ше, вл!тку 1919 року, готельн! апартаменти зайняла контррозвщка ден1к!нського генерала Шкуро. Восени 1919 року господарем готелю став «батько» Махно з! штабом свое! повстансько! арм!!. Письменник Олекс1й Толстой, який у 1919 роц! деякий час проживав в «Астор!!» ! був свщком кривавих, драматичних под!й того часу, вщтворив !х у трилог!! «Ход!ння по муках». Також вщомо, що в лютому 1924 року в одному з номер1в «Астор!!» зупинялася всесв!тньо вщома американська танц1вниця Айседора Дункан.
Ь час1в звтьнення Дн!пропетровська вщ фашистських окупант1в ! до сьогодн! у будинку «Астор!!» функц!онуе готель.
Головпоштамт - це Катеринославська поштова станц1я, яка з 1839 року м!стилася у двоповерховому будинку Щекут!на (нин! це пр. К. Маркса, 62). У 1859 роц! на його подв!р'! у фл1гел! вперше в Катеринослав! вщкрилася телеграфна станц1я.
Проект нового будинку для поштово-телеграфно! контори розробив !нженер-арх!тектор головного управл!ння пошт ! телеграф1в Бочаров ! у 1904 - 1905 роках з деякими корективами втиили у життя буд1вельники на чол! з !нженером I. М. Майданським пщ наглядом катеринославського м!ського арх1тектора О. I. Мклашевського.
Триповерхову споруду в стил! модерн ув!нчала башта з! шпилем. Буд1вля дтилася на три частини: у перш!й вщ входу були примщення для прийому телеграм, примiшення телеграфно! експедиц!!, каб!нет поштмейстера та його канцеляр1я. У центральн!й частин! м!стилася простора, прекрасно оздоблена в стил! петербурзького модерну зала, де приймали ! видавали кореспонценцiю. За центральною залою розташувалися поштова експедиц1я ! телефонна станц1я, яка у 1916 роц! обслуговувала понад три тисяч! абонент.
Старе прим!щення поштово-телеграфно! контори з'еднали з новим корпусом ! переобладнали пщ квартири для начальника контори та його пом!чника.
У роки Громадянсько! в!йни буд1вля !стотно не постраждала, хоч ! була останн1м м!сцем опору в!йськ Центрально! Ради в центр! м!ста. Уцш1в будинок поштамту ! пщ час В!тчизняно! в!йни; в!н був перетворений окупантами на солдатську казарму.
Сьогодн!, завдяки реставраци, мешканц! м!ста можуть бачити цю буд1влю в циому такою, якою вона була у 1905 роц!.
Наступна зупинка - вул. Столярова. Вихщ до парку шен! Лазаря Глоби та до Дн!пропетровського рос!йського драматичного театру М Горького. Будинок першого в м!ст! стац1онарного театру споруджено у 1906 - 1907 роках на Катерининському проспект! (пр. К. Маркса, 97) у стил! модерн за проектом катеринославського губернського архитектора Ф. Ф. Булацеля. Театр отримав назву Нового Зимового, в!н мав велику сцену, просторий партер, чотири яруси для лож, фойе на кожному поверс! тощо. У Зимовому театр! до революц!!
з великим устхом виступали таю уславлеш актори як Ф. Шаляпiн, Л. Собшов, А. Нежданова, В. Комiссаржевська, А Вяльцева та im. Тут також виникла i працювала перша мюька стащонарна трупа под кер1вництвом С. Беляева.
Пщ час Громадянсько! вшни у примiщеннi Зимового театру вщбувся II Всеукрашський з'!зд Рад, який проголосив Укра!ну Радянською республiкою. У цш же будОвлО, але шзшше, 1926 року, окружний з'!зд Рад прийняв пропозицю про перейменування Катеринослава на Днiпропетровськ.
У 1920-т роки споруду займав театр Ом. Луначарського. У лютому 1924 року в театрО виступала всесвгтньо ведома американська танцОвниця Айседора Дункан. Перед самою вшною будинок театру за проектом архитектора О. Л. Красносельського було реконструйовано, внаслщок чого вш набув аритектурних форм радянського неокласицизму: його фасад прикрасили колони О птястри, а на фронтош з'явилися скульптурш зображення муз мистецтва, виконаш скульпторами Харкшського художнього ¡нституту. Подальших змш архгтектура театру зазнала под час його повоенно! вщбудови у 1956 рощ за проектом архитектора М. Г. Клебанова - зокрема, на бокових стшах споруди з'явилися колонади Спочатку тут мютився Палац культури будОвельникОв, а з 1958 року О до нашого часу - Росшський драматичний театр Ом. М. Горького.
Зупинка - вул. Горького. Вихщ до центрального ринку «Озерка» та на вул. Шмщта ВулицяГорького ранше мала назву Широка, О вела вщ Катерининського проспекту до Днтра. У радянськ часи перейменована на честь письменника, критика та публщиста - Максима Горького, чий пам'ятник зараз О прикрашае початок вулищ. На вулиц Горького знаходиться одне з найбшьших зернопереробних пщприемств в Укра!ш - «Днтромлин»
Свш початок «млин на ДшпрЬ» бере з 1894 року. Саме цього року промисловець М. Я. Фаст почав будОвництво великого млина. Будинок млина ¡з проектною потужнютю 300 тонн за добу було спроектовано з багаторазовими коефщентами запасу по мОцност стш цегельно! кладки й виробничих площ. У 2014 рощ виповнилось 120 рокОв вод дня створення комбшату. За цей пром1жок часу пщприемство юлька раз1в реконструювалося, проводилася модернзацш, обновлялося технолопчне й транспортне встаткування, змшювався асортимент продукцп. Вс технчш нововведення спрямоваш на випуск високоякюно! продукци, якють яко! пщтверджена мОжнародними дипломами й нагородами.
Наступна зупинка - вул. Пастера. Вихщ на плошу Островського та вулицю Пастера -колишню Люопильну О ПровОантську. Вона бере початок вщ вулиц Боброва (колишня Трамвайна), перетинае проспект Карла Маркса, вулицю Лешнградську О тягнеться аж до Дшпра. Формування цього району мюта почалося в кш^ XVIII столгття, пюля виникнення в КатеринославО фабрики з виробництва сукна. Неподалк вщ корпусш фабрики оселилися кртаки, ям працювали на нш. Поселення отримало назву Фабрично! слободки. Близькють до Дшпра сприяла появО тут люопильних заводш. Таким чином вулиця стала називатися Люопильною. Шзнше, через армшсью склади, ям розташовувалися в колишнк фабричних будшлях, вулиця мала назву ПровОантська. У раданськ1 часи вулиця перейменована на честь Лу! Пастера, французького мкробюлога О хшка, члена Французько! академп.
Наступна зупинка - кшцева. Вихщ на площу Петровського та до центрального залОзничного вокзалу. Перший залОзничний вокзал у старому КатеринославО, довгий двоповерховий будинок у неоруському стит, було споруджено 1884року за проектом ¡нженера О. А. Верховцева. Буд1вництво вокзалу було пов'язане ¡з створенням Катерининсько! залОзнищ, яка, з'еднавши Донецький вугтьний та КриворОзький рудний басейни, вщкрила нову сторОнку в юторп нашого мюта. Катеринослав швидко перетворювався на великий ¡ндустрОальний центр Росшсько! шперп. У радянський довоенний перюд архгтектура вокзалу не зазнала ютотних змш, але на початку вшни, 16 серпня 1941 р. пщ час масованого нальоту фашистсько! авОаци, його було спалено. Вщновлено залОзничний вокзал у 1951 рощ за проектом архитектора О. М. Душюна. Це монументальний двоповерховий будинок у стилО радянського неокласицизму, з центральним входом у виглядО арки, яку обрамляють два висок пшони. Ц баштовО спорудження навювали спогади про старий вокзал, були свщченням юторично! спадкоемност архгтектурно! форми. В образному трактуванн1 арочна форма споруди втшювала символОчне значення трОумфально! арки, зведено! на честь перемоги радянського народу у Вгтчизнянш вшш БоковО крила вокзалу прикрашеш виразними рядами колон.
Вже за сучасного перюду, под час проведення останнього каптального ремонту на вокзалО було впроваджено новпта технологи, створено сучасний ¡нтер'ер та вщкрито новО комфортш
зали. Щодня i3 Дшпропетровського залiзничного вокзалу водправляеться близько 45 тис. пасажирш примiського напрямку й близько 7 тис. - далекого прямування. Щасливо! Вам дороги! БережОть себе, Украшу га iсгорiю родного краю!
Висновок. Важливим чинником формування нацюнально! самосвiдомосгi мешканцш мiсга, зокрема, молодо! частини, е вивчення ютори родного краю, яка найгiснiше пов'язана з iсторieю всОе! Кра!ни. Це е найважлившою складовою виховання сучасно! молодо Саме з вивчення ютори родного краю починаеться усводомлення високих понять «Батьювщина», «патрютизм» тощо. Родний край - це «мала Батьювщина», яка уособлюе певну територго, з яко! кожна людина починае сводоме життя i формуе власний свотогляд, ОсторичнО знания про край, в якому ти живеш, завжди водкравало надзвичайно важливу роль у формуванш нацОонально! самосводомостО Саме завдяки такому свОтогляду у складних умовах залежностО вод Онших держав, нав'язування Омперсько! сводомосто зберкалися i зберкаються основи для майбутнього нацОонально-культурного водродження, нацОонально! одентифкаци, формування Осторичного i державного мислення. Конкретт дати, подО!, явища, люди, з яких, власне, складаеться ОсторОя родного краю завжди були об'ектом подвищено! зацкавленосп, завжди впливали на мислення людей, особливо тодО, коли до них можна було «доторкнутися», коли в них можна було пересводчитися. Тож вивчення власно! ютори родного мОста у такий легкодоступной формО - через аудюкоментар у громадському транспортО, спонукатиме молодих громадян до поваги свое! Батьювщини, себе та свого майбутнього.
ВИКОРИСТАН1 ДЖЕРЕЛА
1. Большаков В. И. Очерки истории Екатеринослава (А так ли это было?) / Г. И. Гуляев, В. И. Большаков, В. С. Мороза. - Д. : Пороги, 2009.- 457 с.
2. Бородш €. I. 1сторш родного краю. Дшпропетровщина : подруч. для 11 кл. загальноосвОт. шк. / G. I. Бородш [та ш.]. - Д. :Диiпрокнига, 2008. - 392 с.
3. Братанич Б. В. 1сторОя родного краю. Дншропетровщина : Козацька доба XVI -середина XVIII ст.: регюн. подруч. для 8 кл. загальноосвОт. шк. / Б. В. Братанич, М. I. Романенко. - Д. : ВАТ «Дшпрокнига», 2005. - 334 с.:
4. ДячО державно! влади та самоврядування Дншропетровсько! областо ОсторичнО нариси: у 2 т. - Д., 2009 - 2010.
5. Днепропетровск. Архитекторы / Н. П. Андрущенко, М. Э. Кавун, Н. А. Лопатюк и др.; Под общ. ред. Н. Н. Кондель-Перминовой; Глав. архитект.-планир. упр. Днепропетровск. гор. сов. Днепропетровск. обл. орг. Нац. союза архитект. Украины. - К.; Д. : Издательский дом «А+С», 2006. - 196 с.
6. Дшпропетровськ: ВОхи ютори / редкол.: С. А. КвОтка (гол. ред.) та in. - Д. : Граш, 2001. - 256 с. - Гл. Ш. Губернське мюто (1776 - 1880). - С. 49 - 83
7. Дшпропетровщина: хто ми е, зводки й куди йдемо / редкол.: М. В. Поляков (кер.). - Д., 2003
8. Историческая топонимика Днепропетровска (улицы, площади, переулки и др.) / М. Кавун. - Електронний ресурс // Режим доступу http://mkavun.narod.ru/toponim.html
9. 1сторш мют i сш Укра!нсько! РСР : у 26 т. ДЩпропетровська область. - К., 1969.
10. 1сторОя мюта Дшпропетровська / за наук. ред. А Г. Болебруха. - Д. : Граш, 2006. - 596 с.
11. Кавун М. 1сторОя соборно! площО / Електронний ресурс. - Режим доступу http ://www. realnest. com. ua/information/articles/596
12. Недосек1на Т. В. 1сторОя родного краю. Дншропетровщина. З найдавнших част до XV ст. : навч. посОбник для уч. 6-7 кл. загальноосвОт. школ Дшпропетровсько! обл. / Т. В. Недосеюна. - Д. :Дншрокнига, 2001. - 172 с.:
13. Неповторна ДнОпропетровщина. До 15-! рОчнищ незалежност Украши : нариси. - Д., 2006. Сводчення минувшини: Мовою документю. - Д., 2001.
14. Романенко М. I. 1сторш Укра!ни та ДнОпропетровщини. 7-йклас / М. I. Романенко, Б. В. Братанч. - Д. : Промшь, 2004. - 288 с.
15. Сады и парки в истории Екатеринослава-Днепропетровска. Книга 1. Парк имени Т. Г. Шевченко / М. Э. Кавун - Д. : Герда, 2009. - 144 с.
16. Старт в третье тысячелетие : Очерки о Приднепровье / В. Платонов, В. Мороз, М. Кавун, Л. Пашук, В. Клименко, Л. Маркова. - Д. : Проспект, 2002. - 304 с.
17. Статистичний щорОчник Дншропетровсько! областО за 2009 рк. - Д., 2010.
18. Украинская Советская Социалистическая Республика: энцикл. справочник / гл. ред. А. Кудрицкий. - К., 1987.
SUMMARY
Problem statement. The problems of socio-economic and socio-political situation of Ukrainian society nowadays called the urgent need to determine the position of representatives of the state and the individual on patriotic attitude to their homeland. That is why the national patriotic education today is important. Fatherland requires each of us not only love, but much of social action. Remember the famous saying of US President John Kennedy: «Ask not what America has done for you, ask what you have done for America». This social action, in which reveals our attitude to our homeland, generate, create an image «of the country».
Among the domestic needs of the service to the Fatherland should be highlighted active citizenship, which is formed through the understanding of personality, that from «me and my actions» depends everything that happens in society; love for your people, proud for your nation and your country in which you live. It is no coincidence patriotism sometimes interpreted as unity with your people. History, cultural traditions, become then true symbols of homeland, i.e. objects of pride for the citizens of the state, region, city, etc. It is in this course, the students of our academy, under the slogan declared by leaders of our region «Dnepropetrovsk - European city» proposed a new project of local historical accompaniment of transport routes of the city.
Turning to the state and the European experience, it should be noted that in contrast to European cities, where almost every more or less popular town has local historical accompaniment of transport routes, cities of Ukraine, even as popular among tourists as Lviv, Kyiv, Odesa, not have such support. So in this sense Dnipropetrovsk can and should become a pioneer in this very important matter -patriotic education of citizens of the city by respect and love of local history.
The analysis of recent research. On the history of our city, especially its architecture, says a lot. Among the important intelligence note are the works of M. Kavun [5 - 7; 11; 13] V. Bolshakov [1] E. Borodin [2] B. Bratanich [3] V. Moroz [16] T. Nyedosyekinoyi [12] and others. Scientists and researchers, journalists and public figures are gathering information about the history of our hometown [9 - 10; 15; 17 - 18].
Conclusions. An important factor in the formation of dweller's national identity, particularly young ones are studying local history, which is closely connected with the history of the country. This is the most important part of education of today's youth. From the study of local history begins high awareness of the concepts of «Fatherland», «patriotism» and so on. Native region - is a «little homeland», which represents an area on which each person begins its adult life and form their own worldview, historical knowledge of the region in which you live, has always played a crucial role in shaping national identity. Specific dates, events, people, of which actually consists local history has always been of high interest, always influenced the way people think, especially when they could to «touch» and verify them. Therefore, the study of the history of native city in a readily accessible form - through audio commentary on public transport will encourage young people to respect their homeland, theirselfs and their future.
REFERENCES
1. Bol'shakov V. I. Ocherki istorii Ekaterinoslava (A tak li jeto bylo?) / G. I. Guljaev, V. I. Bol'shakov, V. S. Moroz. - D.: Porogi, 2009. - 457 s.
2. Borodin Ye. I. Istoriya ridnogo krayu. Dnipropetrovshchina : pidruch. dlya 11 cl. zagal'noosvitnih shkil / Ye. I. Borodin [i dr.]. - D. : Dniprokniga, 2008. - 392 s.
3. Bratanych B. V. Istoriya ridnogo krayu. Dnipropetrovshchina : Kozatska doba XVI - seredyna XVIII st.: Region. pidruch. dlya 8 cl. zagal'noosvitnih shkil / B. V. Bratanych, M. I. Romanenko. -D. : Dniprokniga, 2005. - 334 s.
4. Diyachi derzhavnoyi vlady ta samovriaduvannia Dnipropetrovskoyi oblasti: istorichni narysy: u 2 t. - D., 2009 - 2010.
5. Dnipropetrovsk. Architectory / N. P. Andruschenko, M. E. Kavun, N. A. Lopatyuk i dr.; Pod obschey red. N. N. Kondel'-Perminovoy; Glav. architect.-planir. upr. Dnipropetrovsk. gor. sov. Dnipropetrovsk. obl. org. nac. soyuza architect. Ukrainy. - K. ; D. : A+C, 2006. - 196 s.
6. Dnipropetrovsk: Vikhy istorii / redkol S. A. Kvitka (gol. red.) ta in. - D. : Grani 2001. - 256 s. - Gl. III. Gubernskoye misto (1776 - 1880). - S. 49 - 83.
7. Dnipropetrovshchina: chto my ye, zvidky i kudi idemo / redkol.: M. V. Polyakov (ker.). - D., 2003.
8. Istoricheskaya toponimika Dnipropetrovska (ulicy, ploshchi, pereulki i dr.) / M. Kavun. -Rezhim dostupu: http://mkavun.narod.ru/toponim.html
9. Istoriia mist i sil Ukrainskoi RSR: y 26 t. Dnipropetrovska oblast. - K.: Holovna redaktsiia URE AN URSR, 1969.
10. Istoriia mista Dnipropetrovska / za nauk. red. A. G. Boebruha. - D. : Grani, 2006. - 594 s.
11. Kavun M. Istoria sobornoyi ploshchi // Rezhim dostupu: http ://www. realnest. com. ua/information/articles/596
12. Nedosekina T. V. Istoriya ridnogo krayu. Dnipropetrovshchina. Z davnich chasiv do XV st. : Navch. posibnyk dlya uch. 6-7 cl. zagal'noosvitnih shkil Dnipropetrovskoyi oblasti / T. V. Nedosekina. - D. : Dniproknyga, 2001. - 172 s.
13. Nepovtorna Dnipropetrovshchina. Do 15-yi richnitsi nezalezhnosti Ukrainy: Narysy. - D., 2006. Svidchennya mynuvshchiny: movoyu dokumentiv. - D., 2001.
14. Romanenko M. I. Istoriya Ukrainy i Dnipropetrovshchiny. 7 clas / M. I. Romanenko, B. V. Bratanich. - D. : Promin', 2004. - 288 s.
15. Sady i parki v istorii Yekaterinoslava-Dnipropetrovska. Kniga 1. Park imeni T. G. Shevchenko / M. E. Kavun. - D. : Gerda, 2009. - 144 s.
16. Start v tret'e tysacheletiye: Ocherki o Prydniprov'e / V. Platoonov, V, Moroz, M, Kavun, L. Pashuk, V. Klimenko, L. Markova. - D. : Prospekt, 2002. - 304 s.
17. Statystychny schorichnik Dnipropetrovskoyi oblasti za 2009 rik . - D., 2010.
18. Ukrainskaya Sovetskaya Sotsialisticheskaya Respublika: entsikl. spravochnik / gl. red. A. Kudritskiy. - K., 1987.
УДК 726.6-035.3(477.63)
СВЯТО-ТРОШЬКИЙ СОБОР У НОВОМОСКОВСЬКУ АБО «ТРОЩЬКИЙ КОЗАЧИЙ СОБОР» - ПАМ'ЯТКА ДЕРЕВ'ЯНОГО ЗОДЧЕСТВА УКРАШИ
Г. П. Свсеева, д-р н. держ. упр., проф., Ю. Подколзша, студ., М. Мартинюк, студ.
Ключовi слова: гсторичне джерело, дерев'яний собор, дубовг тиблг, козаки, методи будгвництва, макет будгвництва, деревЯнезодчество Украши
Постановка проблеми. Важливють проблеми полягае в тому, що некожного хвилюе те, у якому стан перебувае Тро!цький собор. Нас вразило погане ставлення до тако! визначно! пам'ятки культури, якш не надавалась надежна увага, о вона до наших част дшшла майже зруйнованою. Цю статтю ми хочемо присвятити знаменитому дерев'яному Тро!цькому собору XVIII столгття у Новомосковську Дшпропетровсько! области який увОнчаний дев'ятьма маевками о зроблений без единого цвяха. Почувши цю назву, кожен згадае роман Олеся Гончара «Собор», де змальовано цей шедевр нацюнального зодчества як породжену самою укра!нською землею живу ютоту. «Все вщшшло, зостався лише оцей довершений архттектурний втвр, оця симфошя пластики... Ох, важко буде встояти собору!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?», - так Олесь Гончар у своему творО характеризуе собор [2, с. 26].
Аналiз публiкацiй. Про архитектуру Тро!цького собору писало багато юторикОв, письменникОв, але найбшьше нам сподобався юторик Г. П. Надхш, вш описував Новомосковський собор як вишукану теслярську роботу, тому ми на цьому прикладО спробуемо показати чар1внють храму.
Мета статт - розповюти про будОвництво Тро!цького собору, проаналОзувати та пор1вняти буд1вництво в п далек та в нашО часи, донести до читача думку, що потрОбно берегти так старО та величш споруди.
Виклад матерiалу. Задумавши буд1вництво собору, козаки зОбралися на раду й заслухали чудового майстра ¡з Ново! Водолаги Якима ПогрОбняка. Деяю дослщники безпiцставно називають його самоуком, хоч це був досвщчений архгтектор, що чудово знав о класичне, й народне зодчество. До появи у Новоселищ, як тодО ще називався Новомосковськ, майстер зв1в
