CC BY
66
УДК 378.014.500
Козарезенко Л.В.,
к.е.н., доцент кафедри економ^и пщприемства та eK0H0Mi4H0i теори ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ iMeHi Григорiя Сковороди»
ЛЮДСЬКИЙ ПОТЕНЦ1АЛ ЯК ОБ'СКТ ЕКОНОМ1ЧНИХ ДОСЛЩЖЕНЬ:
ЕВОЛЮЦ1ЙНИЙ АСПЕКТ
В cmammi досл'джено процес становлення людського потенцалу в якост1 об'екта економ1чних досл1джень eid середини XVII до початку ХХ1 столiть.
Ключовi слова: людський розвиток, людський потенцал, розвиток людського потенцалу, економiчне зро-стання, економiчний розвиток, рiвень соцiально-економiчного розвитку.
В статье исследован процесс становления человеческого потенциала в качестве объекта экономических исследований с середины XVII до начала XXI веков.
Ключевые слова: развитие, человеческий потенциал, развитие человеческого потенциала, экономический рост, экономическое развитие, уровень социально-экономического развития.
The article examines the process of becoming human potential as the object of economic research in the mid XVII to XXI century.
Key words: human development, human potential, human development, economic growth, economic development, the level of socio-economic development.
Актуальнють теми. На сьогодн1 економюти великого значения надають особистост1, як однш з найважливших складових забезпечення соц1ально-економ1чного розвитку, що й воображено у багатьох програм-них та анал1тичних документах м1жнародних орган1зацш, зокрема у Програм1 розвитку ООН, документах Св1тового банку та шших орган1зац1й. З 1990 року систематично публ1куються спец1альн1 допов1д1, що стосуються формуван-ня в1дпов1дних механ1зм1в. Ц1 положення перекликаються i з положеннями програмних документов у нашш краТы, зокрема президентськот Програми економ1чних реформ на 2010-2014 роки «Заможне сусп1льство, конкурентос-проможна економ1ка, ефективна держава». Запропонован1 експертами ООН на початку 90-х роюв ХХ стол1ття щет щодо забезпечення людського розвитку, методика та способи вим1ру р1вня розвитку людського потенц1алу стали загальноприйнятими, i з 1994 року Укратна приймае участь у форумах 1з зазначенот проблематики, а концептуальн1 положення допов1дей кладуться в основу нац1ональних план1в та програм.
Дослщженням рол1 людини в розвитку соц1ально-економ1чнот сфери кратни активно займаються як в1тчизнян1 так i заруб1жн1 вчен1. Активну роботу з дослщження рол1 людського потенц1алу, особливо на репональному р1вн1 займаються науковц1 1нституту демографп та соц1альних дослщжень 1мен1 М.В. Птухи п1д кер1вництвом Е.М. Л1бановот. Серед рос1йських вчених найбтьш яскравим представником е В.П. Колесов. Проанал1зован1 прац1 не мютять систематизовано описаного процесу досл1дження становлення людського потенц1алу в якост1 об'екта економ1чних досл1джень, що i визначило мету статп, 17 структуру та змют.
Виклад основного матерiалу. Визнання людського потенц1алу в якост1 основи соц1ально-економ1чного розвитку прямо чи опосередковано можна зустр1ти у працях вчених-економ1ст1в починаючи з XVII стол1ття.
Перш1 спроби дати варт1сну оцшку особистост1 намагалися зробити представники класичнот економ1чнот теори. Зокрема, В.Петт1 [1, с. 35] зазначав, що кожна людина волод1е запасом капралу, який виявляеться у р1вн1 осв1ти, стан1 здоров'я людини, а кратна може втрачати цей кап1тал внасл1док зменшення чисельност1 населення через в1йни, епщеми, втрату високоосв1чених людей, як1 працюють на користь шших кратн.
А.Смп" [2, с. 208, 235] також вважав людину не лише джерелом а i частиною нацюнального багатства кратни. До основного кап1талу кратни вчений одним 1з перших, нар1вн1 з машинами, устаткуванням, землею, запропонував вщносини запас знань, ум1нь, навиюв, досв1д прац1вник1в, тх ф1зичний стан. На думку А.См1та продуктивн1сть прац1, а отже i р1вень економ1чного розвитку кратни напряму залежать в1д зростання р1вня осв1ченост1 прац1вник1в, зро-стання тх профес1йних навик1в, стану здоров'я, тобто р1вня розвитку людського потенц1алу.
Погляди А. См1та подтяв також Д. Р1кардо [3, с. 423-425]. Вш вважав, що як1сн1 характеристики населення (р1вень осв1ти, стан здоров'я), впливають на прискорення темп1в економ1чного зростання в кратн1, i чим вони е ви-щими, тим швидшими темпами кратна нарощуе свою економ1чну м1ць.
Розвиток кап1талютичного виробництва прискорив темпи економ1чного зростання та накопичення багатства, разом з тим посилилася нер1вн1сть у його розпод1л1, тому проблема взаемозв'язку розвитку економки та людсько-го розвитку загострилася.
Одним 1з перших на початку ХХ стол1ття дов1в ефективн1сть кап1таловкладень в розвиток людини А.Маршалл [4, с. 294-295]. Вчений надавав вагомого значення саме тим кап1таловкпаденням, як1 в результат! призводять до зростання якюних характеристик населення, а накопичення нацюнального багатства напряму пов'язував з р1внем
20
Економiчний вюник уыверситету | Випуск № 20/1
© Козарезенко Л.В., 2013
розвитку людини, тобто рiвнем освiченостi, станом здоров'я населення. А. Маршаллу належить думка, що нако-пичення багатства е лише засобом пщтримання життя людини, задоволення його потреб i вiдтворення фiзичних, розумових, моральних сил. Самш же людин економiст надавав ключового значення, адже саме ТТ вважав голов-ним джерелом виробництва нацiонального багатства.
На початку ХХ столбя вiдбуваеться переоцшка ролi та значення розвитку людського потенцiалу в со^ально-економiчному розвитку кратни. Саме в цей перюд починають здiйснювати оцiнку ролi людини в розвитку економки росiйськi вченк С. Струмiлiн [5, с. 275-276] одним iз перших звернув увагу на те, що розвиток людського потен^алу чинить безпосереднiй вплив на темпи економiчного зростання. Наприклад, за результатами його дослщжень, рiк навчання у школi пiдвищував квалiфiкацiю пра^вника у 2,6 рази бiльше, ыж рiк трудовот (виробничот) дiяльностi. Дослщник одним iз перших здiйснив розрахунки рентабельной навчання та пiдвищення квалiфiкацiт. На основi запропонованот ним методики доведено, що доходи вщ пщвищення продуктивностi працi перевищують витрати кратни на шкiльне навчання у 27,6 рази. Каттальы витрати держави повнютю повертаються у першi 1,5 роки. Протягом наступних 35,5 рокiв держава отримуе щорiчно чистий прибуток вщ вкладень в освiту без будь-яких додаткових витрат.
Аналiзуючи людський потен^ал, В. Жамiн [6, с. 311-313] та Г. бпазарян [7, с. 186-189] вважали прирют нацiонального доходу результатом пщвищення квалiфiкацiт працiвникiв, зумовленот як отриманням вищого освiтнього рiвня, так i збiльшенням досвiду роботи. Вони доводили, що точно розрахувати безпосереднм вплив освiти на нацюнальний дохiд досить складно, адже вона впливае на зростання нацюнального доходу ттьки опо-середковано, тобто через пщвищення квалiфiкацiТ працiвникiв. Остання, як вщомо, залежить вiд освiтнього рiвня та досвiду роботи, природних умшь i навикiв тощо.
В. Костанян [8, с. 299-300] вивчав ефективнють швестицш в розвиток людини на основi обчислення рiзницi у рiвнi суспiльних витрат на пiдготовку висококвалiфiкованих i низькоквалiфiкованих працiвникiв. Економiчний ефект вщ пiдвищення освiтнього та квалiфiкацiйного рiвнiв працiвникiв вчений розумiв як стввщношення мiж вiдсотковим приростом середньот складностi працi та нацiонального доходу, що розраховувався за певний перюд.
В 30-т роки ХХ столггтя в якосл найважливiшого чинника економiчного зростання видiляв розвиток та реалiзацiю людського потенцiалу Дж. Кейнс [9]. Саме з чаав Дж. Кейнса стало вщомо, що платоспроможний попит виступае в сучаснiй економiцi важливим чинником економiчного зростання, i в кшцевому випадку поступово, але повтьно дозволяе пiднiмати рiвень та стандарти життя людей. 1нвестици ж в розвиток людського катталу е не ттьки ефективними, а й виступають важливою складовою економiчного розвитку.
Запропонована вперше Г. Зiнгером i Р. Пребишом у 1949-1959 рр. ХХ ст. теорiя «замкнутого кола бщностЬ використовувалася для аналiзу причин (демографiчних, соцiальних, економiчних, освiтнiх), що зумовлюють по-глиблення кризових явищ, передуам у слаборозвинених кратнах. Продовжуючи дослщження у традицiях попереднiх авторiв, Б. Кналл [10, с. 38-39] пов'язував низький рiвень економiчного розвитку, наприклад, з невисо-ким розвитком системи освiти кратни, а саме iз недостатнiм рiвнем фiнансуванням. Механiзм спрацьовував на-ступним чином: недостатнiй рiвень фiнансування призводив до нестачi висококвалiфiкованих викладачiв, погiршення умов навчання студенев, що визначало низький рiвень квалiфiкацiт робочот сили. З посиленням кризи в освт виникала нестача квалiфiкованих працiвникiв, що затримувала зростання продуктивной працi. Низький же рiвень продуктивной працi та повiльнi темпи 17 зростання, на переконання Б. Кналла, призводили до затримки економiчного розвитку.
Схожi висновки про виршальне значення людини в економiчному розвитку кратни випливають iз концепцп Г. Мюрдаля [11, с. 52-53]. Зпдно з авторськими дослщженнями, через фiнансову неспроможнють оплатити навчання, рiвень освiти та продуктивностi працi бiдного й неосвiченого населення, вимушеного працювати тривалий час у стьському господарствi та неформальному сект^ економiки, е надзвичайно низьким. Це пояснюе низький рiвень вiддачi вiд iнвестицiй у фiзичний капiтал.
Починаючи iз середини 50-х ромв ХХ ст. посилюеться увага до розвитку людини як чинника економiчного зростання. Нарiвнi iз працею, землею, капiталом складовi людського потен^алу активно вводиться в макроекономiчнi моделi, а розрахунки пiдтверджують припущення класиюв про його значення у соцiально-економiчному розвитку кратн.
Представником цього напряму е Р. Солоу [12, с. 316]. В його удосконаленш моделi поряд iз збiльшенням кшькосп зайнятих i рiвнем iнвестицiй враховуеться фактор техычного прогресу. Пiд ним автор розумiе не лише зростання фондоозброеносл працi, а й пщвищення ефективностi працi працiвникiв, що безпосередньо залежить вщ рiвня тх освiти, квалiфiкацiТ та стану здоров'я.
У прац «Джерела економiчного зростання...» Е. Денюон [13] навiв результати аналiзу темпiв економiчного зростання у США та 8 кратнах Захщнот £вропи (1929-1970 рр.). У його модели серед бiльш як 20 незалежних змЫних, п'ята частина стосувалися фактору прац^ включно з рiвнем освiти найманих працiвникiв. Частка фактору освiти у приростi нацiонального доходу виявилася рiзною для дослiджених автором кратн. Найвищою вона була у прирост нацюнального доходу США - 15%, Бельгп - 14%, Дани - 4%, Францп - 6%, Голландп - 5%, Норвегп -7%, 1талп - 7%. Такi ж розрахунки, але проведем А. Меддюоном у 80-х роках (1973-1984 рр.), показали ще бтьшу
залежнiсть нацiонального доходу на душу населення вщ рiвня ocbîtm. Згiдно з авторськими висновками, частка ocbîtm в економiчному зростаннi США становила 23,4%, Великобритани - 30,2%, Японп - 11,3%.
С. Кузнец [14, с. 42] вивчав витрати на подготовку робочоУ сили, включно з витратами на освп^ в моделях економiчного зростання як змшноУ, що впливае на величину ВВП. Розвиток освiти i розширення мережi закладiв середньоУ та вищоУ освiти прямо залежить вщ темпiв економiчного зростання, що встановив Я. Тшберген [15].
Н. Хкс [16], з'ясувавши зв'язок мiж економiчним зростанням i розвитком людини, що вимiрюеться грамотнiстю й очiкуваною тривалютю життя, пiдтвердив високу його ефективнють. Виявилося, що три змiннi пояснюють близь-ко 60% варiацiй у темпах зростання доходiв на душу населення у краУнах, що розвиваються, а саме: норма нагро-мадження, темпи зростання iмпорту, рiвень освiти.
Намагаючись довести, що рiвень розвитку людини поряд з шшими шдикаторами розвитку соцальноУ сфери е як причиною, так i наслщком економiчного зростання, Д. Уiлер [17] у 1980 р. розробив синхронну модель, яка вра-ховувала взаемод^ мiж економiчним зростанням i розвитком освiти. При ïï побудовi вiн використав дан по 88 краУнах, що розвиваються. Результати цього дослщження дали змогу зробити висновки не ттьки про прямий вне-сок освiти в економiчне зростання, а й опосередкований - через збтьшення норми нагромадження i зниження рiвня народжуваност. Д. Уiлер виявив, що в середньому iз зростанням рiвня грамотност вiд 20% до 30% нацюнальний доход збiльшуеться на 8-16%.
Отже, вiдтiснивши на другий план таю важливi чинники економiчного зростання, як заощадження, Ывестици та зростання чисельност населення вченi пiдтвердили вагоме значення рiвня розвитку людського потенцалу. Так фактори економiчного зростання, як Ыфляця, урядовi витрати, фiскальна i монетарна полiтика в бiльшостi моделей не розгля-даються взагалi. Водночас складовим людського потенцiалу у кожнй iз моделей придiлено значну увагу.
Вважаеться, що концептуально, економiчна думка прийшла поступово до людського розвитку через категорю «людського капiталу», автори якоУ зосередили увагу на вивченн норм вiддачi капiталовкладень у людину, визначенн економiчного ефекту вiд пдвищення якiсних характеристик окремого iндивiда та населення краУни в цiлому.
Доктрина «людського капталу» базуеться на двох самостшних теорiях:
- теори «швестицм в людину»;
- теори «виробництва людського капiталу».
Теорiя «iнвестицiй в людину» е першою серед уявлень про економiчну цiннiсть людини. Представниками цеУ теори е Ф. Махлуп (Пршстонський унiверситет), Л. Туроу (Масачусетський технолопчний iнститут), Б. Вейсброд (Вюконський унiверситет), С. Боулс (Гарвардський унверситет), М. Блауг (Лондонський унiверситет) та шш^ якi стояли на кейнсанських позицiях. Предметом дослiджень в межах цеУ концепци була як внутршня структура «людського капiталу», так i специфiчнi процеси його формування й розвитку.
Ф. Махлуп [18] вважав капталовкладення в людину джерелом пдвищення продуктивност працi. Шляхом нав-чання, за його уявленням, працвники набували кращих розумових та фiзичних властивостей, що й слугувало джерелом вищоУ продуктивностi працi.
Б. Вейсброд [19, с. 119] вважав, що показник норми вщдач^ як критерш при визначенн ефективностi iнвестицiй в людину, е обмеженим. Знання та професшн навички, набут в результатi навчання, стан здоров'я, пдвищують не лише дохщ особи, а й у цтому визначають ïï статус, впливають на терт^альну та виробничу мобтьнють, стiйкiсть зайнятостi, економiчний i культурний рiвнi його родини.
Л. Туроу [20], узагальнивши початковi дослiдження властивостей та значущост людського капiталу, обфунтував висновок, що людський капiтал е основою юнування людини. Залежно вщ «розмiру нагромадженого людського капiталу» формуеться здатнють людини виробляти товари i надавати послуги на вщповщному рiвнi.
Авторами теори «виробництва людського капталу» е Т. Шульц i Й. Бен-Порет (Чиказький унiверситет), Г. Беккер та Дж. Мiнцер (Колумбiйський унверситет), Ц. Грiлiхес (Гарвардський унiверситет).
Т. Шульц [21, с. 336-337] Ывестици в людину вважав подiбними до капталовкладень у фiзичний капiтал, ефективнють яких, у результат удосконалення умшь i навикв, позначалися на збтьшенн рiвня та якостi споживання.
За уявленням Г. Беккера [22, с. 62], збтьшення розриву у доходах окремих груп населення з рiзними рiвнями людського потенцалу пов'язано зi зростанням вiддачi капiталовкладень як в освггу, так i в професйну пiдготовку. Загальна сума заробiтку будь-якоУ особи, пiсля того як вона закшчила iнвестування в освiту, дорiвнюе сумi доходiв на цi швестици та заробiткiв вiд його первинних знань. У цьому разi дохщ розглядався як дисконтована заробiтна плата, яку отримував працвник протягом активно!' трудовоУ дiяльностi.
Одна iз перших моделей ендогенного зростання - навчання у процес безпосередньоУ виробничоУ дiяльностi -вперше розроблена К. Ерроу в 1962 р., а вщтворена i вдосконалена у 1986 р. П. Ромером [23]. Ця модель демонструе можливост юнування стшкого зростання iз постшним темпом приросту на основi технiчного прогресу, який е наслщком навчання працiвникiв у процес виробничоУ дiяльностi. Причому, рiвень набутих у процес виробничоУ дiяльностi знань (навиш) залежить або вiд капталоозброеност кожного працiвника, або ж загального обсягу капiталу в економiцi, який сприяе втьному розповсюдженню знань. Як результат, фiрми отримують ефект вщ цього процесу iз нульовими витратами, як зовншнй ефект вiд обсягу капталу або рiвня капiталоозброеностi.
Аналiз pi3HMX BapiaHTiB ефекту вiд навчання у процес трудово!' дiяльностi показуе pi3Hi причини стшкого зростання залежно вiд поведiнки еконо1^чних aгентiв. Отже, йдеться про ендогенне (внутршньо властиве) зростання.
Людський каттал та вaжливiсть нагромадження знань вщображеы у моделi Н. Менк'ю, Д. Ромера, Д. Вейла [24]. Поряд iз фiзичним кaпiтaлом i працею, що визначають обсяги випуску, в запропонованш ними виpобничiй функцп е людський кaпiтaл. Процес його нагромадження подiбний нагромадженню фiзичного кaпiтaлу. Проведем авторами дослiдження протягом 1960-1985 рр. показали, що теоретичн основи моделi та результати емпipичних дослiджень пюля введення ново!' змiнноï покращилися. Проте в цш моделi стiйке економiчне зростання залежало вiд зовнiшнього техычного прогресу, а piвень заощаджень та шституцюнальы параметри на нього не впливали. Отже, за своею суттю стйке економiчне зростання залишалося екзогенним.
До цього ж напряму належать й погляди Р. Лукаса [25], пщхщ якого до виршення проблем економiчного зростання фунтуеться на нагромадженн людського кaпiтaлу та наявност можливостей для його подальшого нагро-мадження.
На вщмшу вiд Р. Лукаса, детермшантою економiчного зростання у представниш другого напряму дослiдження моделей ендогенного розвитку е наявнють i piвень розвитку людського кaпiтaлу.
Чинниками економiчного зростання у К. Меpфi, А. Шафера та Р. Вiшнi [26] визначено спецiaлiзaцiю, яку отримуе переважна бшьш^ь випускнимв навчальних зaклaдiв. Зпдно з авторською концепцiею, краУни, в яких серед випускни-кiв переважають iнженеpи або спецiaлiсти-технiки, розвиваються швидше, нiж краУни, серед випускнимв яких переважна бтьшють мае спе^альнють юриста. Дану ситуaцiю дослiдники пояснюють тим, що особи, як1 обирають pентооpiен-товану поведiнку, лише перерозподтяють нaцiонaльне багатство, чим уповiльнюють економiчне зростання. На вiдмiну вiд, наприклад, юрислв, випускники iнженеpних спецiaльностей оргаызовують дiяльнiсть iнших, розповсюджуючи сво!' знання та стимулюючи розвиток економiки через вщкриття нових фipм i створення Ыновацм.
В цiлому, до 50-х роюв ХХ столiття в якост головно!' цiлi розвитку, що використовувалася при розробц со^а-льно-економiчноl' полiтики держав, виступало економiчне зростання. Увага економютв також зосереджена до цього перюду на тих компонентах людського катталу, що оpiентуються на пщтримку та розвиток пеpедусiм тих здiб-ностей людини, що використовуються в процес пpaцi, та вщповщно, сприяють зростанню мaкpоекономiчних пока-зниш. Також вважалося, що досягнення економiчного зростання автоматично призводить до прогресу в розвитку людини та всього сусптьства, збтьшення ж сукупного обсягу виробництва зменшуе масштаби бiдностi та пщви-щуе piвень суспiльного добробуту. Мехaнiзм впливу виглядав так: виробництво породжуе доходи, а бтьш висок доходи в свою чергу пщвищують мaтеpiaльний та економiчний добробут. В цтому економiчне зростання на той час виступало не просто засобом забезпечення розвитку а саме метою самого розвитку.
Усвщомлення того, що економiчне зростання не е синоымом людського розвитку вщбувалося iз зростанням соцiaльно-економiчноï нестaбiльностi та зростанням piвня бiдностi населення у свiтi. До того, ж практика краУн що розвивалися показала, що piвень життя населення може попршуватися нaвiть при активному нарощуванн обсягiв виробництва. В таких краУнах спостеpiгaлися швидкi темпи економiчного зростання але при цьому збер^алася неpiвнiсть, неповна зaйнятiсть населення та тотальна бщнють. В той же час деяк краУни змогли досягти позитив-них зрушень нав^ь за поpiвняно невисоких доходiв. Варто зазначити, що вщбувалося це лише в тих небагатьох краУнах, уряди яких цтеспрямовано pеaлiзовувaли заходи для зменшення неpiвностi, а також активно pеaлiзову-вали програми в сфеpi освiти та охорони здоров'я.
Досвщ господарювання 60-х pокiв ХХ столггтя показав, що без здiйснення широкомасштабних соцiaльних про-грам неможливо досягти суттевого покращення якостi життя, виршення соцiaльно-демогpaфiчних проблем, створення продуктивно!' системи зайнятост та скорочення мaсштaбiв бiдностi. Враховуючи цi обставини вже на початку 70-х роюв ХХ столбя основна увага вчених перемщуеться у сферу взаемодп економiчного та людського розвитку, проблему справедливого розподту доходiв та благ, пщвищення pолi суспiльного сектору. «Концеп^я пе-pеpозподiлу за рахунок зростання» стала першою науково-обфунтованою спробою уpядiв забезпечити добробут, особливо малозабезпечених верств населення, за рахунок швидкого нарощування працемюткого виробництва, а отже зростання ВВП, заробп"ноУ плати та доходiв населення. Все це мало вщбуватися на фон масштабно!' державно!' пщтримки соцiaльно!' сфери, але без зменшення доходiв та aктивiв багатих прошарюв населення. Наступ-ним кроком у спробах уpядiв поеднати економiчний та людський розвиток е «концеп^я базових потреб» де голов-на роль у наданн населенню елементарних зaсобiв для iснувaння, послуг з охорони здоров'я, освiти надавалася державк Тобто поступово вiдбувaлося усвiдомлення важливост розвитку людського потенцiaлу та необхщност стимулювання його зростання на державному piвнi. На жаль aнi «концеп^я пеpеpозподiлу за рахунок зростання», ан «концепцiя базових потреб» поширення в господарськш пpaктицi краУн не набули. Остаточно взаемозв'язок мiж економiчним зростанням та розвитком людського потен^алу не був з'ясований.
На початку 80-х роюв ХХ столбя в багатьох краУнах свп^ спостеpiгaлися уповiльнення темтв економiчного зростання та структурна криза. В результат структурно!' перебудови, запущено!' пюля борговоУ кризи 1982 року уряди на перший план в полiтицi розвитку знову поставили скорочення державного боргу, подолання економiчного спаду та скорочення, насамперед, со^альних витрат. Полiтикa стаб^зацп призвела в результат не
лише до стрiмкого еконо|Мчного застою, а й до еконо|Мчного спаду. Результати перебудови вiдчували на соб^ на-самперед, люди iз невисокими доходами, а нерiвнiсть в краТн та бiднiсть зростала. У вiдповiдь на полiтику структурно!' перебудови виступив ЮН1СЕФ, опублiкувавши революцiйну працю «Перебудова з людським облич-чям», в якiй автори, не вщкидаючи важливостi структурних перетворень, закликали МВФ та Свп~овий банк придiляти бтьше уваги розвитку людського потенцiалу, проблемi збiльшення соцiальних виплат та задоволенн на державному рiвнi базових соцальних потреб [25, с. 25].
Сучасна концепця розвитку людського потенцiалу остаточно утвердилася в кiнцi 80-х рокв ХХ столiття. Вважаеть-ся, що на ТТ формування значний вплив справили теоретичнi розробки А. Сена [26], яким в 1989 роц було опубл^овано роботу «Розвиток, як поширення можливостей», де був використаний так званий «пдхщ з точки зору можливостей». Автор розглядав процес розвитку як процес розширення можливостей людини а не лише як процес накопичення мате-рiальних чи економiчних благ. З його точки зору, рiвень життя в суспiльствi варто оцiнювати не за середнм рiвнем до-ходiв, а передусм за можливостями людей вести повноцнне, на Тх думку, життя. Метою сусптьного розвитку, на думку автора е не постйне нарощування обсяпв виробництва а створення можливостей для розширення вибору людей. Ос-новним положенням роботи е те, що людина е не лише засобом, а й основною цтлю економiчного розвитку. Сам же людський розвиток розглядаеться як процес надання людин бтьш широкого вибору.
Остаточного вигляду концепця набула в 1990 роц, коли Програмою розвитку ООН була вперше опублiкована доповiдь про стан розвитку людського потенцалу у свт.
Узагальнення теоретичного матерiалу дозволило нам зробити висновок про те, що усвщомлення ролi людини в розвитку краТни вiдбулося в три етапи - вщ припущень про наявнсть в людини потенцiалу, що може впливати на розвиток краТни до утвердження концепцп людського розвитку в якост основного вектора внутршньоТ та зов-ншньоТ полiтики всiх краТн свiту - вiд високорозвинених краТн до краТн з найнижчим рiвнем соцально-економiчного розвитку (таблиця).
Таблиця. Теоретичн уявлення щодо ролi особистостi в соцiально-економiчному розвитку краши*
Етап Характеристика Перюд Представники
1 Припущення про важливють людини в розвитку краТни XVII столбя - початок XX столбя В.Петт, А.Смп", Д.Ркардо, А.Маршалл
II Людина як чинник економiчно-го зростання Початок ХХ столбя -80 роки ХХ столбя Дж.Кейнс, А.ЛьюТс, Р.Солоу, Е.Денсон, Н.Хкс, Т. Шульц, Г. Беккер, Н. Менк'ю, Д. Ромер, Д. Вейл, Р. Лукас
III Економiчне зростання як чинник розвитку людини 80 роки ХХ столбя -початок ХХ! столбя А.Сен, М.Уль-Хак, К.^ффш, Дж.Найт,МакК^
*Джерело: складено автором
Висновки. В цлому концепцю людського розвитку вiд концепцш економiчного зростання вiдрiзняють ряд особливостей. По-перше е рiзною мета самого розвитку. На вщмшу вiд концепцш економiчного зростання, де метою зростання е, як вщомо зростання макроекономiчних показникiв, метою концепцп людського розвитку е розвиток самоТ людини, надання Тй бiльшого вибору для реалiзацiт власного потенцiалу. По-друге, рiзними е шструмен-ти досягнення розвитку. В концепцп людського розвитку ними е швестици в освп^, охорону здоров'я, тобто т капн таловкладення, що сприяють нарощенню людського потенцалу на вiдмiну вiд концепцш економiчного зростання де вирiшального значення надаеться швестицям у матерiальну сферу. Головною ж щеолопчною вiдмiннiстю тео-рп людського розвитку вiд шших наукових пiдходiв е визначення зростання якост життя населення як головноТ цiлi соцiально-економiчного розвитку краТни.
Л^ература
1. Блауг М. Економ1чна теор1я в ретроспектив\ / М. Блауг; пер. з англ. 1ван Дзюба. - К.: Видавництво СоломИ' Павличко «Основи», 2001. - 670 с.
2. Петти В. Экономические и статистические работы / В. Петти. - М.: Соцэкиздат, 1940. - 82 с.
3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит; В. С. Афанасьев (пер. с англ.). - М.: Эксмо, 2007. - 957 с.
4. Маршалл А. Принципы политической экономии / А. Маршалл. - М.: Прогресс, 1993. - (Сочинение в 3-х томах). Т.1. - 1993. - 415 с.
5. Струмилин С.Г. Избранные произведения / С.Г. Струмилин - М.: Изд-во «Наука». - ( В 5-ти томах). Т.5: Проблемы социализма и коммунизма в СССР. - 1965. - 468 с.
6. Жамин В.А. Экономика образования (вопросы теории и практики) / В.А. Жамин. - М.: «Просвещение», 1969. - 335 с.
7. Жамин В. А. Эффективность квалифицированного труда / В. А. Жамин, Г. А. Егиазарян. - М.: «Экономика», 1968. - 231 с.
8. Экономика народного образования: учеб. для студ. пединститутов] / [В.А. Жамин, С.Л. Костанян, В. К. Розов, В.Н. Усанов] - [2-е изд. перераб. и доп.]. - М.: «Просвещение», 1986. - 336 с.
9. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. Избранное / Кейнс Дж. М. ; пер. с англ. - М.: ЭКСМО, 2007. - 960 с
10. Нуреев Р.М. Экономика развития: модели становления рыночной экономики: учеб. / Р.М. Нуреев - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Норма, 2008. - 640 с.
11. Myrdal G. Some Comments On The Treatment Of The Problems Of The Inadequate Statistics Of South Asia Countries In Asian Drama: A Reply To The Comment By Ely / Gunnar Myrdal // Journal of Economic Literature. - 1970. -№ 8. - Р. 52-53.
12. Solow R. Technical Change and the Aggregate Production Function / Robert M. Solow /Review of Economics and Statistics. - 1957. - № 39. - Р. 312-320.
13. Denison E. The Sources of Economic Growth in the United States and Alternative Before Us. / Edward Fulton Denison. - N. Y.: Committee for Economic Development, 1962. - 297 p.
14. Kuznets S. Toward a Theory of Economic Growth: Selected Essays / Simon S.Kuznets. - W.W. Norton, New York, 1965. - Р. 1-81 Tinbergen J., Bos H. Econometric Models of Education / Jan Tinbergen, Hendricus C. Bos. -OECD, Paris, 1965. - 100 p.
15. Hicks N. Economic Growth and Human Resources / World Bank Staff Working Paper no. 408. - Washington, D.C., 1980.
16. Wheeler D. Human Resource Development and Economic Growth in Developing Countries: A Simultaneous Model / Wheeler D. - Washington, D.C., World Bank Staff Working Paper no. 407, 1980. - 129 p.
17. Weisbrod B. Education and Investment in Human Capital / Burton A. Weisbrod // Journal of Political Economy. -1962. - P. 106.
18. Thurow L. Investment in Human Capita / Thurow L. - Belmont, 1970. - 198 p.
19. Schultz Th. Resources for Higher Education: An Economist's View / Theodore W. Schultz // The Journal of Political Economy. - 1968. - № 76. - Р. 327.
20. Becker G. Education and the Distribution of Earnings / G. Becker, B. Chiswick // The American Economic Review. - 1966. - № 56. - Р. 358-369.
21. Romer P. Capital Accumulation In The Theory Of Long Run Growth / Paul Michael Romer. - Oxford: Basil Blackwell. - 1988. - Р. 51-127.
22. Mankiw G., Romer D., Weil D. A Contribution to the Empirics of Economic Growth // Quarterly Journal of Economics. - 1992. - № 107. - Р. 407-438.
23. Lucas R. On the Mechanics of Economic Development / Lucas R.E. // Journal of Monetary Economics. - 1988. -№ 22. - Р. 3-42.
24. Murphy K. The Allocation of Talent: Implications for Growth / Murphy K., Shleifer A., Vishny R. // Quarterly Journal of Economics. - 1991. - № 106. - Р. 503-530.
25. Человеческое развитие: новое измерение социально_экономического прогресса. Учебное пособие под общей редакцией проф. В. П. Колесова (экономический факультет МГУ), 2-е издание, дополненное и переработанное. - М.: Права человека, 2008. - 636 с.
26. Sen A. Development as Capability Expansion,1990.
БГЭУ УДК 338.28:378
Олехнович Г.И.,
д. э. н., профессор кафедры международного бизнеса Белорусский государственный экономический университет, г. Минск
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ КАК ФАКТОР ЭКОНОМИЧЕСКОГО РОСТА СТРАНЫ
Статья затрагивает остро дискуссионные вопросы формирования в группе развитых стран экономики знаний со всеми вытекающими отсюда социально-экономическими последствиями. В центре происходящих событий стоят проблемы развития интеллектуального потенциала и его составляющих, а также их роль в экономическом росте страны.
Ключевые слова: экономика знаний, социум, интеллектуальный потенциал, человеческий капитал, человеческий потенциал, эффективность интеллектуального потенциала, индивидуализация спроса и предложения.
© Олехнович Г.И., 2013
Економлчний вюник уыверситету | Випуск № 20/1 25
