CC BY
26
ЮМШ6Ш ©КШЬ
УДК 336.36:338.2 https://doi.org/10.31470/2306-546X^019-40-41-54
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 1НВЕСТИЦ1Й В ОСВ1ТУ
Козарезенко Л. В.
Предметом досл'дження е методолог'я обчислення ефективностi ¡нвестии/й у сферу освти на державному та приватному рiвнях.
Метою е досл'дження та узагальнення теоретико-методологiчних аспект'в досл'дження ефективностi ¡нвестии^й в ос&ту на державному та приватному рiвнях.
Методи, що були використан в процес'1 досл'дження: метод порiвняльного анал'зу, узагальнення, статистичний та iншi методи досл'дження.
Результати роботи. В методиц о^нки ефективностi ¡нвестии^й в ос&ту мае бути врахований факт, що ефективнсть ос&ти е комплексною категор'юю, структура / зм/'ст якоТ може в'дображатися р1'зними формами прояву, а саме: 1) за сферою: економiчнi / соиiальнi, 2) за рiвнем на якому реал'зуються: мiкро-, макроекономiчнi та мiжнароднi; 3) за суб'ектами, що отримують вигоди: внутрiшнi (для безпосереднх учасниюв ос&тнього процесу) та зовнiшнi (для «трет'к оаб»). Разом з тим, ефективнсть функ^онування ос&тньо'У сфери визначаеться р1'зноплановими чинниками, а саме: 1) соиiальнi: р'тень доходв, демограф'чна ситуация, державна полiтика зайнятост'!; 2) економiчнi: система оподаткування, модель фнансування ос&ти (сп'вв'дношення державних / приватних витрат), iнвестииiйна полтика уряду в освiтнiй сфер!', инова полтика в освiтнiй сферi; 3) полiтико-правовi: р'вень корупиУ, полтична ситуа^я в кра'y'нi, наиiональнi особливост/ системи освти. Анал'з особливостей фунщюнування ос&тньо'У сфери УкраУни показав стримуючий характер УУ розвитку, що, передуем, пов'язано '¡з недол/'ками в проиес державного регулювання сфери осв1'тн1'х послуг, саме тому врахування сучасних тенден^й розвитку ос&ти мае бути покладено в основу ново)' сучасноУ методики о^нки ефективностi капталовкладень в ос&ту.
Галузь застосування результат¡в: Мнютерство ос&ти i науки УкраУни, Мнютерство фнанав УкраУни, Мнстерство економ'чного розвитку та торгiвлi УкраУни.
Висновки. Виявлен переваги та недолки снуючих методик / в'дсутн'сть загальноприйнятоУ методики визначення ефективностi освти, а також суттево в'дм'нн'! результати о^нок, одержаних ранiше р1'зними авторами та зробленi ними висновки потребують вдосконалення снуючих або розробки сучасноУ методологи обчислення ефективнот ос&ти, що i е предметом наших подальших досл'джень.
Ключов'1 слова: людський розвиток, iнвестииiУ', ф/'нансове забезпечення, ф/'нансове регулювання, ефективнсть, сфера ос&ти.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИНВЕСТИЦИЙ В ОБРАЗОВАНИЕ
Козарезенко Л. В.
Предметом исследования является методология вычисления эффективности инвестииий в сферу образования на государственном и частном уровнях.
© Козарезенко Л. В., 2019
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 40
41
Целью исследования является обобщение теоретико-методологических аспектов исследования эффективности инвестиций в образование на государственном и частном уровнях.
Методы, использованы в процессе исследования: метод сравнительного анализа, обобщения, статистический и другие методы исследования.
Результаты работы. В методике оценки эффективности инвестиций в образование должен быть учтен факт, что эффективность образования является комплексной категорией, структура и содержание которой может отображаться различными формами проявления, а именно: 1) по сфере: экономические и социальные, 2) по уровню на котором реализуются: микро -, макроэкономические и международные; 3) по субъектам, получают выгоды: внутренние (для непосредственных участников образовательного процесса) и внешние (для «третьих лиц»). Вместе с тем, эффективность функционирования образовательной сферы определяется разноплановыми факторами, а именно:
1) социальные: уровень доходов, демографическая ситуация, государственная политика занятости;
2) экономические: система налогообложения, модель финансирования образования (соотношение государственных и частных расходов), инвестиционная политика правительства в сфере образования, ценовая политика в образовательной сфере; 3) политико-правовые: уровень коррупции, политическая ситуация в стране, национальные особенности системы образования. Анализ особенностей функционирования образовательной сферы Украины показал сдерживающий характер ее развития, что, прежде всего, связано с недостатками в процессе государственного регулирования сферы образовательных услуг, поэтому учет современных тенденций развития образования должен быть положен в основу новой современной методики оценки эффективности капиталовложений в образование.
Область применения результатов: Министерство образования и науки Украины, Министерство финансов Украины, Министерство экономического развития и торговли Украины.
Выводы. Выявленные преимущества и недостатки существующих методик и отсутствие общепринятой методики определения эффективности образования, а также существенно отличные результаты оценок, полученных ранее разными авторами и сделанные ими выводы нуждаются в совершенствовании существующих или разработки современной методологии исчисления эффективности образования, что и является предметом наших дальнейших исследований.
Ключевые слова: развитие общества, инвестиции, финансовое обеспечение, финансовое регулирование, эффективность, сфера образования.
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BASICS OF THE STUDY OF THE EFFECTIVENESS OF INVESTMENT IN EDUCATION
Kozarezenko L. V.
The subject of research is the methodology for calculating the effectiveness of investment in education at the public and private levels.
The aim of the study is to summarize the theoretical and methodological aspects of the study of the effectiveness of investment in education at the public and private levels.
Methods that were used in the research process: the method of comparative analysis, generalization, statistical and other research methods.
Study results. The methodology for assessing the effectiveness of investment in education should take into account the fact that education efficiency is a complex category, the structure and content of which can be displayed by various forms of manifestation, namely: 1) in the area of: economic and social, 2) in terms of the level at which they are implemented: micro -, macroeconomic and international; 3) by subjects, receive benefits: internal (for direct participants in the educational process) and external (for «third parties»). At the same time, the effectiveness of the functioning of the educational sphere is determined by diverse factors, namely: 1) social: income level, demographic situation, state employment policy; 2) economic: taxation system, model of education financing (the ratio of public and private expenditures), government investment policy in the field of education, pricing policy in the field of education; 3) political and legal: the level of corruption, the political situation in the country, the national characteristics of the education system. The analysis of the features of the functioning of the educational sphere of Ukraine showed the restraining nature of its development, which, first of all, is associated with shortcomings in the process of state regulation of the sphere of educational services, therefore, taking into account the modern trends in the development of education should be the basis for a new modern methodology for assessing the effectiveness of investment in education.
Application of results. The Ministry of Education and Science of Ukraine, The Ministry of Finance of Ukraine, The Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine.
Conclusions. The revealed advantages and disadvantages of existing methods and the lack of a generally accepted method for determining educational efficiency, as well as significantly excellent results of assessments obtained earlier by different authors and conclusions made by them, need to be improved existing or the development of a modern methodology for calculating the effectiveness of education, which is the subject of our further research.
Keywords: human development, investment, financial security, financial regulation, efficiency, education.
JEL Classification: A22, H52, H75,122
Постановка проблеми. Мiсце УкраТни у свiтовому рейтингу 1ндексу людського розвитку (1ЛР) протягом 1991-2016 рош змiнилося суттево. Якщо в 1991 р. краТна перебувала на 45-му мющ то вже в 2000 р. - на 80-му, в 2016 р. - на 90-му, а за прогнозами науков^в складовi та сам показник 1ЛР УкраТни до 2020 року продовжать знижуватися [20, 21, 22].
Це може бути спричинено передуам вщносним суттевим зниженням, порiвняно з шшими краТнами, показника тривалостi здорового життя та невисокими темпами зростання ВВП на душу населення (за ПКС). Разом з тим, зниження показниш 1ЛР е також результатом поглиблення кризових явищ у переважнш бшьшосп сфер сусптьного життя в УкраТш. Вiйськовi дм на сходi краТни, системна полiтична криза, стрiмке зниження рiвня життя населення призвели, насамперед, до необхщносл перегляду прiоритетних напрямiв державних видаткiв. В першу суттево за останш п'ять рокiв знизилась частка державних та приватних видатш на со^альну сферу, зокрема на осв^у.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Внесок у теоретико-методологiчнi аспекти формування системи державного регулювання людського розвитку здшснено зарубiжними та в^чизняними науковцями. Зарубiжнi вченi, а саме: В. Кемпбелл [1], Н. Хкс [2], Р. Лукас [3], Ф. Махлуп [4], Г. Манш, Д. Ромер, Д. Вейл [5], С. Мехротра [6], К. Мерф^ А. Шлейфер, Р. Вшж [7] дослщжували ефективнiсть впливу видаткiв на складовi людського розвитку на державному на приватному рiвнях, а В. Попов [8], А. Сен [9], Д. Утер [10], Дж. Сшлщ [11], В. Колесов [12] вивчали залежнють темшв соцiально-економiчного розвитку вiд ефективност фiнансового регулювання та фiнансового забезпечення осв^и, охорони здоров'я та шших сфер економiки. Працi вiтчизняних вчених, а саме: I. Чугунова [13], Е. ЛiбановоТ [14], О. Стефанишин [15], I. Бобух [16], Т. Боголiб [17], Л. Тарангул [18], В. Гееця [19] присвячеш дослщженню процесу фшансового регулювання окремих складових людського розвитку, а саме освгги, охорони здоров'я та оцшц впливу ефективност механiзму фiнансового забезпечення та фшансового регулювання на рiвень людського розвитку. Разом з тим, у вищевказаних працях науков^в вщсутне цтюне представлення теоретико-методологiчних засад дослiдження ефективност iнвестицiй людський розвиток, в тому чи^ у сферу освiтнiх послуг, що i визначило мету статт та ТТ основний змiст.
Виклад основного матерiалу. Абсолютнi показники обсяпв фiнансування освiти в УкраТнi е значно нижчими, порiвняно iз вщповщними показниками переважноТ бiльшостi краТн-членiв бвропейського союзу. Крiм того, в УкраТш залишаеться низькою частка приватних джерел фшансування освiти, що пояснюеться невисоким рiвнем доходiв населення та гарантуванням державою надання переважноТ бшьшосп освггшх послуг для населення безоплатно. Разом з тим, вщносш показники обсяпв фшансування осв^и в УкраТнi цшком вiдповiдають показникам краТн-члешв 6С, тодi як абсолютнi Тх значення, як було рашше зазначено, в рази нижчi i мають переважно негативну динамку. Доведеним е факт, що зниження обсяпв фшансування освгги потенцшно мае негативш наслщки для соцiально-економiчного розвитку краТни.
Динамiку обсягу загальних видатш на освiту представлено на рисунку 1.
вщношенш до обсягу ВВП (%) в УкраТш в 2007-2016 роках
Як свщчать дан рисунку 1, в УкраТш незначною е частка приватних видатюв на освiту, крiм того, з цей показник продовжуе знижуватися. Якщо в 2007 роц частка приватних видатюв становила в загальному обсязi видаткiв 24,6 %,
то вже в 2014 роц - лише 14,9 %, а в 2016 роцi - 12,5 %. Крiм того, незначним, в сrруктурi приватних джерел фшансування освiти, е обсяг фiнансування пщприемствами процесу пiдготовки кадрiв. Наприклад, видатки пщприемств становили за дослiджуваний перюд лише близько 5 % обсягу приватних видаткiв на освгту.
З метою вивчення та узагальнення ролi i значення належного рiвня фшансового забезпечення освiти виникае потреба у дослщженш методологи аналiзу ефективностi швестицш в освiту.
lснуючi в економiчнiй науцi методики оцiнки ефективностi кашталовкладень в освiтню сферу умовно можна розподтити на двi групи:
1) за внеском у темпи економiчного зростання, або за часткою осв^и в зростаннi обсягiв валового внутршнього продукту (нацiонального доходу);
2) за прибутковютю капiталовкладень в освiту на державному та приватному рiвнях.
Водночас згадан методики можна розрiзняти за використовуваними в методиках обчислення показниках, а саме:
- тривалють здобуття осв^и (кiлькiсть рокiв навчання);
- вартють здобуття освiти;
- джерело фшансування осв^и.
У вивченнi впливу осв^и на економiчне зростання, що, насамперед, характеризуеться зростанням обсягу валового внутршнього продукту, методики можливо розподтити на чотири групи:
1) методи з використанням простих кореляцшних рiвнянь;
2) методи пофакторного аналiзу;
3) методи прямого обчислення ефективност освгги (розрахунок коефiцiентiв складностi працi);
4) методи обчислення прибутковост капiталовкладень в осв^у.
До першоТ групи методiв належить вимiрювання зв'язку мiж величинами, як вiдображають загальний рiвень осв^и, i показниками, що характеризують динамку розвитку нацюнальноТ' економiки шляхом побудови простих кореляцшних рiвнянь. Йдеться про оцшювання щiльностi зв'язку мiж показниками, ям характеризують економiчний потенцiал краТни (ВВП, ВНД), з одного боку, та шдикаторами функцiонування й розвитку осв^и (часткою осiб певного осв^нього рiвня в загальнiй чисельностi населення, вковою групою, що вiдповiдае даному осв^ньому рiвню, витратами на кожний осв^нш рiвень тощо) - з шшого. Такi порiвняння вiдображають залежност мiж економiчним потенцiалом краТни та рiвнем розвитку освiти.
Кореляцiйно-регресiйний метод мае як позитивы моменти, так i обмеження. Позитивним е його простота у використанш, але вш дае змогу виявити лише ступшь зв'язку мiж дослiджуваними явищами, адже важливо також з'ясувати причинно-наслiдковий характер зв'язку мiж освiтою та економкою. Зокрема, висока кореляцiя мiж величиною доходiв на душу населення та рiвнем освiти не доводить того, що здобуття осв^и населенням впливае на економiчне зростання. До того ж, кореля^я мiж економiчним зростанням у краТн та рiвнем осв^и в нiй може означати два типи причинно-наслщкових зв'язкiв: по-перше, осв^а може зумовлювати економiчне зростання, по-друге, навпаки, швидке економiчне зростання може сприяти бтьшому iнвестуванню в осв^у.
Друга група методiв пофакторного аналiзу зростання нацiонального доходу(продуктивностi працi) передбачае використання виробничоТ функци. Тут економiчну ефективнiсть освiти, зазвичай, вiдображае величина, яку одержують пiсля вiднiмання приросту продукцГТ (ефекту), отриманого в результат дм iнших факторiв виробництва. Отже, йдеться про залишковий метод оцшки.
Численнi дослiдження економiстiв показали, що прирют нацiонального доходу (продукту) щонайменше пов'язаний зi зростанням капiталу. Так, Р. Солоу шляхом факторного аналiзу пояснив лише 12% збтьшення обсягу кшцевого продукту зростанням обсягiв фiзичного капiталу, решту ж - пщвищенням освiтнього рiвня найманих працiвникiв [25, с. 316].
Методика Е. Денюона з визначення ролi фактору осв^и у створеннi нацiонального доходу передбачала ктька етапiв. Основою розрахункiв була таблиця, яка вщображала динамiку рiвня освiти найманих працiвникiв в роках навчання за дослщжуваний перiод. Для кожноТ групи працiвникiв за осв^шм рiвнем розраховувався загальний розмiр доходiв. В одержанi результати вносили поправку на змшу тривалостi навчального року. Загальний результат пщрахунку вiдображав збтьшення зароб™в осiб за рахунок пщвищення рiвня освiти. Потiм данi переводили в шдексну форму i на основi подекадних даних обчислювали рiчнi темпи приросту. Отриманий вiдсоток зростання «темшв приросту економiчно-активного населення» множили на частку «фактору працЬ у створенш нацiонального доходу. У такий споаб визначали частку освiти у збтьшенш нацiонального доходу.
З метою дослщження впливу освiти на економiчного зростання Е. Денiсон побудував виробничу функцш, пов'язану з рiвнями освгги економiчно-активного населення (табл. 1).
Отже, Е. Денюон вплив освiти на нацюнальний дохiд визначае множенням темтв приросту витрат на кожний рiвень освiти на частку участi у створенш нацюнального доходу робочоТ сили з однаковими рiвнями освiти. Дослщник вважае, що полiпшення якiсного стану робочоТ сили не е единим результатом впливу осв^и на зростання нацюнального доходу. ^м того, Е. Денюон виходить з того, що нацюнальний дохщ е сукупнютю доходiв окремих факторiв виробництва. В основi видiлення факторiв економiчного зростання лежить порiвняння темпiв приросту нацiонального доходу в цтому з темпами зростання окремих факторiв. Кожний вiдсоток щорiчного зростання доходiв того чи шшого фактора, таким чином, переноситься у вщсотковий показник росту нацюнального доходу i займае в його структурi вщповщне мiсце як одне з джерел [23, с. 14-15].
Таблиця 1. Методика Е. Денiсона з визначення ролi фактору осв^и у створеннi нацiонального доходу
Сутшсть Розрахунок Показники
1. Виробнича функ^я залежностi темпiв економiчного зростання вщ якiсного складу економiчно-активного населення де Lp, Ls, Lh - економiчно-активне населення вiдповiдно з початковою, загальною середньою та вищою освiтою.
2. Розрахунок темшв приросту нацюнального доходу Gy = kfK + ^ Gi ^ i де - темп зростання нацюнального доходу; 1 - вс рiвнi освiти економiчно-активного населення; к - коефiцiент капiталомiсткостi; fK - гранична продуктивнють капiталу; Gi - темп приросту економiчно-активного населення; Sj - темп пщвищення продуктивносл працi.
3. Розрахунок безпосереднього внеску осв^и у прирют нацюнального доходу Е = GpSp + ^ + GhSh де Е - внесок осв^и у прирют нацюнального доходу; - економiчна ефективнiсть вiдповiдно початково!, середньо! та вищоТ освiти.
Джерело: складено автором.
1нший дослщник ^еТ проблематики Т. Шульц стверджував, що економiчне зростання неможливо пояснити стандартними факторами, а головним його внеском у теорш е висновок про те, що осв^а - це незалежне вщ живо! прац джерело економiчного зростання [24, с. 336-337].
Загалом, Т. Шульц використовуе три варiанти «норми прибутку» на осв^у, пiдрахованих за единим принципом - порiвняння рiзницi у середшх доходах осiб з рiзними рiвнями освiти та повних середнiх витрат на осв^у вiдповiдного рiвня.
В основi розрахункiв Т. Шульца лежить концеп^я витрат на освiту, як рiзновиду звичайних вкладень капiталу з метою одержання прибутку (табл. 2).
Третя група методiв прямого обчислення ефективносп освгги передбачае застосування коефiцiентiв складностi працi. Вважаеться, що пщвищення рiвня освiти та квалiфiкацN пра^вниш сприяе зростанню продуктивностi працi та збтьшенню показникiв нацiонального доходу. Йдеться, насамперед, про пiдвищенням складностi пращ одиниця яко! створюе за одиницю часу бiльшу величину вартостi.
Залежно вщ використовуваних в розрахунках економiчних показникiв, методи iз застосуванням коефiцiентiв складностi працi можна згрупувати таким чином:
- методи з урахуванням рiзницi в оплат працi;
- методи iз застосуванням рiзницi в тривалосп навчання;
- методи iз застосуванням рiзницi у витратах на навчання пра^вниш.
Незважаючи на велику ктькють методiв, у кожнiй груш як алгоритм розрахунш, так i показники е схожими. Тому слщ зосередити увагу на тих методах, як найчастiше згадуються в економiчнiй лiтературi та за допомогою яких здшснювалися практичнi розрахунки економiчноí ефективносп освiти.
Таблиця 2. Методика Т. Шульца визначення впливу осв^и на економiчне зростання
Сутн1сть Розрахунок Показники
1. Обчислення впливу катталовкпадень в осв^ на темпи економiчного зростання = kfK + GLSL де - темпи зростання нацюнального доходу; к - коефiцiент катталомюткосп; fК - гранична продуктивнiсть катталу; GL - темпи приросту робочо! сили; SL - часка прац в нацiональному доходi.
2. Якщо величину к подiлити на вкладення у фiзичний капiтал та осв^, рiвняння можна презентувати у такому виглядi = "т Гт + у гп + GLSL де 1т - швестицп у фiзичний каттал; 1п - швестицп в осв^; Y - нацiональний дохiд; гт - норма ефективностi фiзичного кашталу; гп - норма ефективностi освiти.
2.1. Прямий внесок освiти в економiчне зростання дорiвнюе частцi нацiонального доходу, вкладеного в осв^ у даному роцi ф), помноженiй на норму соцiальноí ефективносп вкладень у цю сферу (гп).
3. Загальна величина впливу освiти на економiчне зростання зводиться до внеску окремого рiвня освiти в збтьшення нацiонального доходу !п 1р ^ угп = угр + у1^ + де гр, г^ - норми ефективносп капiталовкпадень вiдповiдно у початкову, середню та вищу освiту.
Джерело: складено автором.
Вперше в економiчнiй науцi методолопю обчислення рентабельностi отримання освiти та пщвищення квалiфiкацil запропоновано усерединi ХХ ст. [31], а ефективнють осв^и оцiнювалася и внеском у зростання нацюнального доходу, а саме:
ДУЕ =-^-AYt, (1)
де ДYE - частка приросту нацюнального доходу за рахунок ocbîtm,%;
ДLEt - вiдносний прирiст умовноТ чисельностi робочоТ сили, що характеризуемся пiдвищенням квалiфiкацiï в роц t, %;
ДLРt - вщносний прирiст чисельностi робочоТ сили в роц t, %;
ДMFt - вiдносний прирiст основних виробничих фондiв в роцi t, %;
ДYt - частка приросту нацюнального доходу в роц t, %.
Тобто, автором запропоновано три чинники зростання:
- збтьшення кшькосп пра^внимв матерiального виробництва;
- пiдвищення рiвня Тх квалiфiкацiï за рахунок осв^и;
- зростання фондоозброеностi працi.
Вважаючи зазначенi фактори рiвноцiнними у впливi на нацiональний дохiд, вiн припустив, що вклад освгги у його прирют е пропорцшним частц умовного приросту чисельност робочоТ сили, що характеризуеться пщвищенням квалiфiкацiï в роц t. Розрахунки автора свiдчать, що на кожн 100 грошових одиниць заробгтоТ' плати найманих працiвникiв створювалося не менше 88 грошових одиниць доданоТ' вартостi. При цьому пщкреслювалося, що визначаючи ефективнiсть освiти та рентабельнють капiталовкладень в не^ необхщно аналiзувати ту частину доданоï вартосп, яка збiльшуеться за рахунок пщвищення квалiфiкацiï працiвникiв. На наше переконання, запропонований метод мае певн обмеження:
1) фактори навряд чи е рiвнозначними за Т'хшм впливом на зростання нацюнального доходу (продукту), тому досить проблематично точно визначити вплив Тх на темпи приросту нацюнального доходу за принципом пропорцшносп;
2) на прирют нацюнального доходу впливае не лише зростання рiвня освiченостi за аналiзований перюд, а й вплив рашше отриманоТ' осв^и;
3) метод не дае змогу врахувати особливост (тенденци) розвитку осв^и на рiзних етапах.
Наступна методика обчислення ефективност капiталовкладень в освiту фунтуеться на застосуваннi
коефiцiента складностi пращ що обчислюеться шляхом зiставленням рiвнiв середньоТ тарифно!' ставки працiвникiв найнижчого розряду та середнiх тарифних ставок i посадових окладiв iнших категорм персоналу [28].
Коефiцiенти складностi прац обчислювалися для окремих галузей та на Т'х основi виводився середнш показник коефiцiента складностi для нацюнальноТ' економiки. Процес розрахунку середнього коефiцiента складностi для нацiональноï економiки умовно можна подтити на такi етапи. За одиницю простоТ працi приймаеться працю робiтника першого (найнижчого) розряду тарифноТ сiтки. Методика розрахунку представлена в таблиц 3.
За розрахунками авторiв методики в 1964 р. показник складност працi нацiональноï економки (Kz) становив 1,42. Тобто рiвень квалiфiкацiï працiвникiв забезпечував зростання нацюнального доходу на 42%. Частка середньорiчного зростання фiзичного обсягу нацiонального доходу за 1960 - 1964 рр., зумовленого пщвищенням квалiфiкацiйного рiвня пра^внимв, становила 30,3% [31, с. 18б-189].
Kрiм коефiцiента складностi працi автором [28, с. 3111-313] запропоновано додатковi показники, ям вiдображають економiчну ефективнють освiти:
- загальний коефiцiент ефективносп (Ez);
- коефiцiент загального приросту (nz).
Показник ефективностi, що виражае сшввщношення мiж загальною сумою витрат на осв^у та зумовлене нею зростання нацюнального доходу, е коефiцiентом загальноТ ефективностi (Ez). Вш характеризуе витрати на кожну грошову одиницю приросту нацiонального доходу, тобто витратомютмсть приросту нацiонального доходу. Оберненим до показника загальноТ ефективност е коефiцiент загального приросту (nz), який характеризуе величину приросту нацюнального доходу на 1 грошову одиницю витрат на осв^у.
Обчислюючи економiчну ефективнють осв^и, прирiст нацiонального доходу пропонуеться вважати результатом пщвищення квалiфiкацiï пращвнимв, зумовленоТ як отриманням вищого осв^нього рiвня, так i збiльшенням досвщу роботи. Автори методики (В. Жамш i Г. eгiазарян) зазначали, що точно розрахувати безпосереднш вплив осв^и на нацiональний дохiд досить складно, осмльки даний фактор впливае на зростання нацюнального доходу не прямо, а опосередковано - через пщвищення квалiфiкацiï пращвнимв. Остання, як вщомо, залежить як вщ освiтнього рiвня, так i вiд досвiду роботи, природних умшь i навикiв i т. д.
На нашу думку, розрахунок коефiцiентiв складност працi iз застосуванням рiзницi в рiвнях фактично'|' та тарифноï заробiтноï плати е досить умовним, тому що внаслщок отримання пра^вником додаткових матерiальних заохочень (доплати за працю у шкщливих умовах, престижнють професи', мiсце розташування роботи) вщмшносп у розмiрi заробiтноï плати не вiдповiдають рiзницi витрат простоï та квалiфiкованоï працi. Вимiряти реальний розмiр заробiтноï плати в УкраМ також доволi проблематично через виплати «у конвертах», залучення робочоï сили без офщшного працевлаштування тощо. Головним обмеженням методу е те, що з розвитком технологш з'являються галузi i сфери застосування знань, умшь i навичок, щодо яких тарифы атки використати неможливо.
Таблиця 3. Методика обчислення частки середньорiчного зростання обсягу нацюнального доходу, внаслiдок пiдвищення квалiфiкаци працiвникiв_
Сутшсть Розрахунок Показники
1. Розрахунок середньозваженого тарифного коефiцiента (ТКs): гру__2|=1 Н^хТК 100 , де Т^- середньозважений тарифний коефiцiент; п - ктькють розрядiв тарифноТ сiтки; НР; - частка працiвникiв i-го розряду в загальнш кiлькостi працiвникiв, %; ТК - тарифний коефiцiент.
2. Розрахунок середньомюячно'Т тарифноТ ставки працiвникiв i-го розряду ТС1 _ ZPcXТСh ТКsX100, де ТСн середньомiсячна тарифна ставка пра^вниш i-го розряду; ZPс - середньомiсячна зароб^на плата працiвникiв i-го розряду; ТС^ - частка тарифноТ ставки в зароб^нш платi, %; ТК5 - середньозважений тарифний коефiцiент.
3. Визначення коефiцiента складностi працi к1 = ТСс, 1 ТСп де ТСс- середньомюячна тарифна ставка працiвникiв першого розряду; ТСп - середньомiсячна тарифна ставка шших категорiй персоналу
4. Розрахунок коефiцiента складностi працi для галузк к8 = ^, 6 т де Кд - коефiцiент складностi прац галузi вiдповiдноТ нацiональноТ економiки; К - коефiцiент складностi працi окремоТ категорiТ персоналу; m - кiлькiсть категорш персоналу.
5. Розрахунок коефiцiента складност працi нацiональноТ економiки: z п де Кz - коефiцiент складностi працi нацiональноТ економiки; Кд - коефiцiент складностi працi галузi нацiональноТ економiки; п -кiлькiсть галузей, ям залучено до розрахунку.
6. Додатковий обсяг нацюнального доходу, створеного в нацюнальнш економiцi квалiфiкованою працею де Н - додатковий обсяг нацюнального доходу, створеного квалiфiкованою працею; НDt - розмiр нацiонального доходу в пер^ t; Кz - коефiцiент складностi працi нацiональноТ економiки.
7. Середньорiчний прирiст обсягу нацiонального доходу, створеного в нацюнальнш економiцi квалiфiкованою працею дн = Н(_Н1-1 , п де ДН - cередньорiчний прирiст обсягу нацюнального доходу, створеного в нацюнальнш економiцi квалiфiкованою працею; Нt- додатковий обсяг нацюнального доходу, створеного в нацюнальнш економiцi квалiфiкованою працею в роц t; Нt-1 - додатковий обсяг нацюнального доходу, створеного в нацюнальнш економiцi квалiфiкованою працею в попередньому до t роцi; п - кiлькiсть рокiв.
8. Частка середньорiчного зростання обсягу нацюнального доходу, внаслщок пiдвищення квалiфiкацiТ працiвникiв Д^=-ДН, 11 Д^ де ДН1 - частка середньорiчного зростання фiзичного обсягу нацiонального доходу, зумовленого пщвищенням квалiфiкацiТ працiвникiв; ДН - cередньорiчний прирiст обсягу нацiонального доходу, створеного в нацюнальнш економiцi квалiфiкованою працею; ДН5 - загальний середньорiчний прирiст обсягу нацiонального доходу.
Джерело: складено автором.
1снуе метод обчислення складностi працi iз застосуванням рiвнiв (тривалостi отримання в роках) загальноТ та спе^альноТ' осв^и, що е базою для здобуття квалiфiкацN працiвником. Коефiцieнт складностi визначаеться шляхом обчислення рiзницi у рiвнях (кiлькостi рокiв) освiти окремих груп пра^вниш. На основi одержаних показниш визначають частку працi пiдвищеноТ квалiфiкацiТ у загальнiй величинi працi та у зростанш нацiонального доходу взагалк Цей метод обчислення коефiцiента складност працi запропоновано Е. Капустiним на противагу методу з використанням рiзницi у витратах на навчання. Процес обчислення коефiцiента складност працi подтяеться на чотири етапи:
1) розрахунок часу, необхщного для набуття певного рiвня квалiфiкацГТ (сума часу навчання в загальноосв^нш школi, отримання спе^альних професiйних умiнь i навичок, навчання у ПТНЗ, техшкумк ВНЗ, навчання на виробництв^;
2) обчислення рiзницi у 4aci, витраченому на пiдготовку квалiфiкованих i низькоквалiфiкованих працiвникiв;
3) обчислення рiзницi у квалiфiкацiï працiвника «складно!'» прац по вiдношенню до пра^вника «просто!» працi (Вкв):
Вкв = ^, (2)
Вк-Вкв
де Вкв - рiзниця у квалiфiкацiï працiвника «складно!» працi по вщношенню до працiвника «просто!» працi;
Php -рiзниця у часi, витраченому на подготовку квалiфiкованих i низькоквалiфiкованих пра^вниш;
Вк - вiк працiвника на момент замнчення трудово! дiяльностi;
Вкв - вiк працiвника на момент отримання квалiфiкацiï.
4) обчислення коефiцieнта складностi працi:
р _ HzXKi + HçXK2 + " + Hnp-HxKi ^
кв ВК-ВКВ
де К1 К2 КЗ Кп - коефiцieнт вартостi здобуття 1, 2, 3... n освiтнiх рiвнiв (середня, професшно-техшчна, вища i т.д.) для особи [29, с. 56-57].
единим обмеженням методу i3 застосуванням «тривалосп здобуття осв^и» е неврахування при визначенш якостi отримано! освiти як чинника зростання продуктивносп працi. Наприклад, економiчно розвиненi кра!ни, усвiдомивши прiоритетну роль якосп освiти, придiляють ïï пщвищенню особливу увагу.
Розраховуючи на основi попереднього методу коефiцiенти складностi сукупно! робочо! сили, зайнято! у виробниц^ в 1960, 1970, та 1979 рр., С. Костанян за одиницю просто! працi приймав працю оаб, якi мають початкову та незакшчену семирiчну освiту (1,0). Для пра^вниш, що мають освiту, вищу вщ цього рiвня, були визначенi таю коефiцiенти складностi:
- для 7- рГчно! - 1,2;
- для 8-9^чно!' - 1,3;
- для середньо! загально! -1,6;
- для середньо! спе^ально! i незакшчено! вищо! - 1,9;
- для закшчено! вищо! - 2,3.
Середнiй коефiцiент складностi для всiх працiвникiв у 1960 р. становив 1,34, у 1970 р. - 1,44, 1975 р. -1,5 та у 1979 р. - 1,56. Тобто додаткова ктькють пращ що витрачалася на отримання необхщно! величини нацюнального доходу, становила для 1960 р. - 34%, 1970 р. - 44%, 1974 р. - 50%, 1979 р. - 56%. Частка прац пщвищено! квалiфiкацiï (семирiчна - закшчена вища освгга) у загальнш ктькосп прац використано! у сферi виробництва, дорiвнювала в 1960 р. - 19,3%, у 1970 р. - 27,5%, у 1975 р. - 30%.
Осв^нш рiвень i квалiфiкацiя пра^внимв е одними з багатьох факторiв пщвищення продуктивносп пращ що враховуеться при обчисленш рiвня зростання нацюнального доходу. Визначено, що 91,7% приросту нацюнального доходу протягом 1970-1979 рр. було отримано за рахунок пщвищення продуктивносп пращ Частка приросту квалiфiкацiï та осв^нього рiвня пра^вниш становила 46,1% вщ загально'! величини нацюнального доходу [34, с. 287-289].
У запропонованому цим дослщником методi визначення складносп працi застосовуеться рiзниця в рiвнi суспiльних витрат на пщготовку висококвалiфiкованих та таких, що отримують низьку квалiфiкацiю, працiвникiв. Коефiцiенти складностi, розрахованi у такий споаб, дають можливiсть визначити прирiст середньо! складносп прац та додано! вартосл у вiдсотках. Спiввiдношення мiж вщсотковим приростом середньо! складностi працi та нацюнального доходу, що розраховуеться за певний перюд, саме i характеризуе економiчний ефект пiдвищення освiтнього та квалiфiкацiйного рiвнiв. За розрахунками, сшввщношення витрат на навчання працiвникiв рiзних квалiфiкацiй характеризувалося наступними коефiцiентами складносп:
- неквалiфiкованi працiвники - 1,0;
- напiвквалiфiкованi працiвники - 1,01;
- квалiфiкованi працiвники - 1,30;
- спе^алюти iз середньою спе^альною освiтою - 1,39;
- спе^алюти з вищою освiтою - 2,07.
Середньозважений коефiцiент складностi для робочо! сили матерiального виробництва обчислювався множенням коефiцiентiв складностi на частку пра^вниш (у вiдсотках) вiдповiдного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня. Наприклад, у 1965 р. середньозважений коефiцiент складностi працi дорiвнював 1,24, в 1970 р. - 1,26. На основi розрахунмв коефiцiента складносп прац обчислювався загальний вплив освгги на нацюнальний дохiд [34, с. 299-300].
На думку В. Марцинкевича, складнють працi е !"! об'ективною властивiстю, яко! не стосуються н iндивiдуальнi вщмшносп у рГвнях i способах пщготовки працiвникiв, н шдивщуальш здГ6носп окремих працiвникiв. Саме тому складнють прац повинна вимГрюватися не на основГ середшх шдивщуальних витрат на отримання квал1фкацГ! у минулому, а за оптимальними витратами на загальну або спецГальну освГту на сучасному етап [30, с. 177-178].
Складнють застосування методу розрахунку коефщГенлв складносп працГ з використанням вщмшностей у витратах на здобуття освГти полягае у вГдсутностГ комплексно! вартюно! оцГнки самих витрат. Згаданими авторами не враховуються, по-перше, витрати на самоосвГту працГвникГв. По-друге, дослГдниками враховуються лише витрати державних пГдприемств, колективних господарств на освГту працГвникГв,
величина яких не вщображае Тх реального рiвня. На нашу думку, до витрат на осв^у пра^внимв слiд включати втраченi зароб^ки пiд час навчання тощо.
Привертае увагу той факт, що проаналiзованi нами методики, як створенi i застосовувалися майже в один i той самий перiод рiзними вченими, дають iстотно вiдмiннi результати. Наприклад, прирют нацiонального доходу, зумовлений пщвищенням квалiфiкацií працiвникiв, становить 42%, а В. Комаров стверджуе, що лише 22% величини нацюнального доходу е результатом пщвищення квалiфiкацií працiвникiв. Велика рiзниця у показниках економiчноí ефективносп й iншi ранiше згаданi обмеження приводять до думки про умовнють отриманих розрахунмв.
Четверта група - методи обчислення прибутковосп капiталовкладень в осв^у умовно може бути подтена на два напрями:
- аналiз витрат i вигiд (вiддачi);
- FDH-аналiз (непараметричний метод дослiдження кривих виробничих можливостей).
Одним iз методiв, що застосовуеться для оцiнки ефективносп осв™, е метод аналiзу «витрати-вщдача».
Аналiз на основi порiвняння витрат i вигiд - це систематичне порiвняння в унiверсальнiй грошовiй формi величин витрат i прибуткiв вщ певних форм iнвестицiй з метою визначення Тх економiчноТ прибутковостi й оцшювання майбутнiх вигод з точки зору витрат, що мають бути здшснеш сьогодш [35, с. 306-307]. Цей метод мае детально розроблений шструментарш, що дозволяе здшснити порiвняння величини витрат та очiкуваних вигщ з метою прийняття iнвестицiйного ршення. Розрахунок ефективностi освiти у такий споаб зазвичай передбачае у три етапи:
- узагальнення випд i Тх вартюна оцiнка, враховуючи фактор часу;
- узагальнення витрат, Тх вартюна оцшка з урахуванням фактора часу;
- порiвняння приведених до одного моменту часу величин витрат i випд (вщдач^ осв^и.
При порiвняннi вигiд i витрат використовуються узагальнюючi статистичнi характеристики, на основi яких здiйснюеться розрахунок низки показнимв: iндекс прибутковостi,чистий приведений дохiд та внутршня норма вiддачi - рiчнi вiдсотковi ставки, що забезпечують рiвнiсть приведеноТ величини майбутнiх вигiд вщ iнвестицiй i приведеноТ вартостi витрат.
Норма вiддачi являе собою таку норму процента, при якш приведена величина майбутшх вигiд вiд осв^и дорiвнюе приведенiй величинi витрат на ТТ отримання [33, с. 125], тобто чим вищою е норма вщдач^ тим бiльш прибутковими е швестици в освiту.
Показникам норми вiддачi вiдводиться провiдне мiсце у визначенн ефективностi освiти. Тх обчислюють аналопчно нормi прибутку з можливютю визначити ефективнiсть капiталовкладень в осв^у, як i у фiзичний капрал. Данi показники дозволяють також визначити стушнь окупностi iнвестицiй в осв^у, подiбно до того, як норма прибутку вщображае стушнь рентабельносп вкладень у фiзичний капiтал. На вщмшу вiд показникiв абсолютноТ ефективностi, що характеризують величину економiчного результату на кожний даний момент часу, норма вiддачi дае змогу вимiряти вщносний показник економiчноТ ефективностi.
Розрiзняють сусшльну i приватну норми вiддачi швестицш в освiту. Суспiльна норма вщображае сшввщношення мiж усiма витратами сусптьства на освiту i тими вигодами, як воно отримуе в результат швестування в неТ. При обчисленш суспiльноТ норми вiддачi прирiст доходiв за рахунок освiти обчислюеться до вщрахувань прямих податкiв, а у витрати включаються вс джерела, включно з державними та приватними.
Приватна норма вiддачi вимiрюе спiввiдношення мiж витратами окремих iндивiдiв на свою осв^у i тими вигодами, що вони отримають у майбутньому. Ця норма враховуе прирют доходiв за рахунок осв^и пiсля вiдрахування прямих податш, а витрати на осв^у включають в себе лише особист витрати особи, що навчаеться, з урахуванням недоотриманих зароб™в.
Як приватна, так i суспiльна норми вiддачi iнвестицiй в освiту е важливими показниками ефективностi освiти. Проте слщ врахувати такi особливостi iнвестицiй в осв^у:
- iснуе часовий лаг у 15-20 рош, пюля якого починаеться вiддача в економiцi вiд витрат на освiту. Саме тому швестици в освггу потребують не лише втьних коштiв, а й правильних управлшських рiшень, спрямованих на тривалу перспективу;
- величина вiддачi вiд iнвестицiй в освггу зумовлена втьним вибором виду та сфери професшноТ дiяльностi освiченоТ людини, тому прямоТ залежностi витрат на осв^у та якiсних змш у суспiльствi не iснуе.
Досить часто розрахунки вiддачi вiд витрат на отримання рiзних рiвнiв осв™ (наприклад вищоТ) здiйснюються зiставленням життевих заробiткiв за увесь перiод життя осiб, що мають вищу осв^у, з доходами осiб, що мають, наприклад, середню осв^у. Рiзниця у доходах розглядаеться як результат кашталовкладень у вищу осв^у. Вiд отриманоТ рiзницi вiднiмають вартiсть здобуття вищоТ осв™, а кiнцеве значення буде приведеною величиною чистого доходу вщ вищоТ осв™, отриманого за весь працездатний перюд життя особи.
Величини доходiв i витрат, приведених до одного часового промiжку, порiвнюють за допомогою дисконтування, пюля процедури визначення витрат на осв^у i вигод вщ ТТ отримання. Рiзниця мiж дисконтованими величинами доходiв i витрат дае у пщсумку чисту приведену вщдачу отримання освiти
У процеа розрахункiв необхiдно враховувати, що величина наведеноТ вартостi заробiткiв протягом життя повнютю залежить вiд вибраного коефiцiента (норми) дисконтування. 1снуе два способи визначення норми дисконту. Одним iз них е порiвняння поточного й майбутнього споживання з позицГТ споживачiв товарiв i послуг, iнший - сфокусований на тому, як приваты швестици зам^уються сусшльними.
Авторами [27, с. 81-82] запропоновано враховувати вщдачу вiд здобуття вищоТ освiти в розмiрi реально отримуваноТ сьогоднi заробiтноТ плати пра^вника, що вiдмовився вiд продовження навчання i розпочав трудову дiяльнiсть. Реальну вщдачу у виглядi зростання зароб^ноТ плати працiвник отримае через деякий часовий промiжок. Як наслiдок, тепершню величину додаткових освiтнiх доходiв або упущених зароб™в приводять до майбутньоТ величини збiльшеноТ заробiтноТ плати, або грошових доходiв майбутнiх перiодiв
У процес аналiзу впливу освiти на величину доходiв, незалежно вiд застосовуваних методiв, бiльшiсть дослiдникiв приходить лише до одного висновку: у свт (як у розвинених, так i в краТнах, що розвиваються) для вах вiкових груп чим вищою е освiта працiвникiв, тим вищi е Тхнi доходи.
Саме взаемозв'язок мiж рiвнем освiти i зароб^ною платою е iндикатором ефективностi систем осв^и всiх краТн свiту. В багатьох краТнах ОЕСР повна середня осв^а е ^ею межею, шсля якоТ кожний додатковий рiвень осв^и приносить значне зростання рiвня доходiв. У всiх краТнах випускники вищих навчальних закладiв заробляють значно бтьше, нiж випускники з повною середньою осв^ою. Рiзниця в рiвнях зароб^ноТ' плати е бiльшою мiж вищим i повним середнiм рiвнями осв^и або ж iз нижчими ТТ рiвнями. Доходи осiб з осв^ою нижче повного середнього рiвня становлять приблизно 60 - 90% доходiв оаб, що мають повну середню осв^у.
Обмеження методу обчислення ефективносп освiти на основi рiзницi у величин заробiтноТ плати осiб з рiзними рiвнями освiтньоТ пiдготовки, на нашу думку, е такими:
- складнють об'ективного визначення чистого (прямого) ефекту осв^и (частки осв^и у зростанш ВВП);
- поява принципово нових видiв економiчноТ дiяльностi, для яких результати прац не набувають матерiально-речовоТ форми;
- вузька сфера застосування юнуючих методiв оцiнки, що найчаспше використовуються всерединi окремо взятоТ групи працiвникiв або галузi;
- складнють або неможпивють врахування вщмшностей у системах освiти та Т'Т показниках для рiзних краТнах св^у.
FDH-аналiз (непараметричний метод дослiдження кривих виробничих можливостей) дае можпивiсть обчислити ефективнють витрат на здiйснення певноТ дiяльностi, наприклад, провести аналiз ефективносп фiнансування системи освiти. Вперше цей аналiз застосували Д. Депринс та Л. Симар для вивчення вщносноТ' ефективносп дiяльностi поштових вiддiлень. Згодом його почали використовувати багато дослщниш. Зокрема, на пiдставi цього методу С. Гупта та К. Хондж дослщжували ефективнють державних витрат на освггу й охорону здоров'я у 38 африканських краТнах за перюд з 1984 по 1995 р. Б. Клементс вивчав ефективнють витрат на осв^у в Португали.
Суть FDH-аналiзу полягае в розрахунку коефiцiентiв ефективносп та Тх зiставленнi з кривою виробничих можливостей. Коефiцiенти ефективносп обчислюють за витратами i результатами. Розрахунок коефiцiента ефективностi за витратами передбачае таку послщовнють:
- обираеться виробник Х - система осв^и регюну, а в нiй один навчальний заклад i визначаються виробники (навчальн заклади цього ж регюну), що е ефектившшими за нього (виробляють бтьше послуг за найменших витрат);
- для вах пар виробнимв, включаючи Х та найефектившших виробниш у регiонi, розраховуеться коефiцiент ефективностi (як вiдношення використаних ресурав одного виробника до використаних ресурав виробника Х) i будуеться матриця розмiром (т*п), де т - види витрат, п - виробники, ефективнш нiж Х;
- у кожнш колонцi матрицi обираеться один коефiцiент для кожного бiльш ефективного за Х виробника;
- для кожного ефектившшого за Х виробника обираеться фактор, найближчий до кривоТ виробничих можливостей, i отримуемо вектор (п*1) коефiцiентiв ефективностi;
- обираеться коефiцiент для найефективнiшого виробника (найменше значення вектора (п*1)), а отримане число розглядаеться як коефiцiент ефективносп за витратами.
У формалiзованому виглядi коефiцiент вiдносноТ ефективностi за витратами мае вигляд:
MINNMAXi(xi(N)/xi(X), (4)
де х^) - витрати i-го типу, здшснеш виробником N.
Аналогiчно розраховуеться коефiцiент ефективностi за результатами, а показник виглядае так:
М^МАХКуКХ)/у^), (5)
де у^) - виробництво осв^шх послуг i-го типу виробником N.
При аналiзi кiлькох видiв витрат i результатiв FDH-аналiз здiйснюеться не за допомогою суми витрат або результат для отримання единого шдикатора ефективносп, а обранням того коефiцiента, що знаходиться найближче на вiсi координат до кривоТ виробничих можливостей.
Перевагою FDH-аналiзу е можливють використання мультифакторного пщходу без застосування середньозважених коефiцiентiв витрат, а недолiком - складнють точного i повного врахування витрат на виробництво певного виду товарiв або послуг. У разi застосування аналiзу в дослiдженнi осв^ньоТ' сфери можуть виникнути неточностi, пов'язан з практикою змiшаного фiнансування, коли у навчальному закладi державноТ форми власносп освiтнi послуги отримують i на платнiй основi.
Проаналiзованi методи оцшки ефективностi сфери освiтнiх послуг можна подати у виглядi табл. 4.
Виявлен нами переваги та недолги iснуючих методик i вщсутнють загальноприйнятоТ методики визначення ефективностi осв^и, а також суттево вiдмiннi результати оцшок, одержаних ранiше рiзними
авторами та зробленi ними висновки потребують вдосконалення юнуючих або розробки сучасноТ методологи обчислення ефективносп освiти.
Висновки. Вважаемо, що методика оцшки ефективностi повинна враховувати факт, що ефективнють освiти е комплексною категорiею, структура i змiст якоТ може вiдображатися рiзними формами прояву, а саме: 1) за сферою: економiчнi i соцiальнi, 2) за рiвнем на якому реалiзуються: мiкро-, макроекономiчнi та мiжнароднi; 3) за суб'ектами, що отримують вигоди: внутршш (для безпосередшх учасникiв освiтнього процесу) та зовшшш (для «трелх оаб»).
Таблиця 4. Порiвняння методик оцшки ефективносп функцiонування сфери ocbîthîx послуг
Методика оцшки ефективносп осв^и Чинники впливу 1нструментарш аналiзу Прояви ефективносп
1 2 3 4
Рiзниця в оплат пращ Рiзниця в тривалосл навчання Рiзниця у витратах на навчання Зароб^на плата, тривалють навчання,витрати на навчання, ктькють рош навчання, продуктивнють пращ ктькють економiчно-активного населення Обчислення коефiцiентiв складностi працi Зростання ВВП, ВНД
Факторний аналiз загального впливу осв^и на ВВП Частка освТченого населення, ктькють рош навчання, продуктивнють пращ рiвень економiчного розвитку кра'ни Побудова простих кореляцшних рГвнянь
Факторний аналiз впливу окремих рiвнiв осв^и на ВВП Побудова виробничоТ функци'
Аналiз впливу осв^и на шдивщуальш доходи Ктькють рош навчання, рiвень ОСВГТИ, рiвень доход1в, Обчислення коефiцiенту еластичностi Обчислення коефiцiенту детермшаци Зростання ршня iндивiдуальних ДОХОДГВ
Аналiз витрат i вiддачi швестицш в освггу на приватному рiвнi Рiвень витрат на осв^у громадянами, рiвень економiчного розвитку Обчислення приватно' норми вiддачi
Аналiз витрат i вiддачi швестицш в освггу на сусптьному р1вш Рiвень державного фшансування сфери освГти, рiвень вщсотковоТ ставки в кра'нi, рiвень економiчного розвитку Обчислення сусптьно''' норми вiддачi Зростання ВВП, ВНД
Аналiз ефективносп державних витрат на осв^у (FDH - аналТз) Обчислення коефiцiентiв ефективностi за витратами за результатами
Джерело: складено автором
Разом з тим, ефективнють функцюнування осв^ньоТ сфери визначаеться рiзноплановими чинниками, а саме: 1) со^альш: рiвень доходiв, демографiчна ситуацiя, державна полiтика зайнятостi; 2) економiчнi: система оподаткування, модель фшансування освiти (спiввiдношення державних i приватних витрат), швестицшна полiтика уряду в осв^нш сферi, цiнова полiтика в осв^нш сферi; 3) полiтико-правовi: рiвень корупцiï, полiтична ситуацiя в кран нацiональнi особливостi системи освiти. Макроекономiчний аналiз вищезгаданих чинникiв та особливостей функцюнування осв^ньоТ сфери УкраТни показав стримуючий характер зв'язку, що, передуам, пов'язано iз недолiками в процес державного регулювання сфери освiтнiх послуг, саме тому врахування сучасних тенденцш розвитку осв^и мае бути покладено в основу ново' сучасноТ методики оцшки ефективносп катталовкладень в осв^у, що i е предметом наших подальших дослiджень.
Список використаних джерел
1. Campbell J. Restoring Rational Choice: The Challenge of Consumer Financial Regulation. American Economic Review, American Economic Association. 2016. No. 106(5). Р. 1-30.
2. Hicks N. Economic Growth and Human Resources. World Bank Staff Working Paper. 1980. No. 408. -URL: http://documents. worldbank. org/curated/en/178991468739490287/Economic-growth-and-human-resources
3. Lucas R. On the Mechanics of Economic Development. Journal of Monetary Economics. 1988. No.22. P. 3-42.
4. Machlup F. The Economics of Information and Human Capital. Princeton, N. J.: Princeton University Press. 1984. 644 p.
5. Mankiw G., Romer D., Weil D. A Contribution to the Empirics of Economic Growth. Quarterly Journal of Economics. 1992. No. 107. Р. 407-438.
6. Mehrotra S., Jolly R. Development with a Human Face: Experiences in Social Achievement and Economic Growth. Oxford. 1997. 512 p.
7. Murphy K., Shleifer A., Vishny R. The Allocation of Talent: Implications for Growth. Quarterly Journal of Economics. 1991. No. 106. Р. 503-530.
8. Попов В. В. Стратегии экономического развития. Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». Москва : Изд. Дом Высшей школы экономики, 2011. 336 с.
9. Sen А. Development as Capability Expansion. Journal of Development Planning. 1989. No.19. P. 41-58.
10.Wheeler D. Human Resource Development and Economic Growth in Developing Countries: A Simultaneous Model. World Bank Staff Working Paper. 1980. No. 407. 129 p.
11. Стиглиц Дж. Е. Крутое пике: Америка и новый экономический порядок после глобального кризиса; [пер. с англ. В. Лопатка]. Москва : Эксмо, 2011. 512 с.
12. Человеческое развитие: новое измерение социально-экономического прогресса : подобщ. ред. проф. В. П. Колесова. 2-е изд., дополн. и перераб. Москва : Права человека, 2008. 636 с.
13. Чугунов I. Я., Козарезенко Л. В. Державне ф/'нансове регулювання розвитку людського потен^алу. Вюник КНТЕУ. 2017. №3. С. 116-132.
14.Лiбанова Е. М. Нер1внють в укра'Унському суспльствi: витоки та сучаснсть. Економка УкраУни. 2014. № 3. С. 4-19.
15. Стефанишин О. Людський потен^ал економки УкраУни [Текст]. Льв1вський нацональний ун-т iм. 1вана Франка. Львiв : Видавничий центр ЛНУ 1м. 1вана Франка. 2006. 316 с.
16.Бобух I. М. Тенденцп параметр'^ формування людського потен^алу УкраУни у мiжнародному контекст'1. Актуальн проблеми економ/'ки. 2014. № 3. С. 334-341.
17.Богол'1б Т. М. Бюджетна полтика як iнсmруменm макроеконом'чно'У стаб'тьност'!. Економiчний часопис - XXI. 2015. № 3-4(1). С. 84-87.
18. Бюджетна пiдmримка та податкове стимулювання нацонально'У економки УкраУни: монограф'я / за заг. Ред. Л.Л. Тарангул; Нац. унв-m ДПС УкраУни. 1рпнь, КиУв : Фенкс. 2012. 532 с.
19.Геець В. М. Суспльство, держава, економка: феноменологiя взаемод'УУ та розвитку. НАН УкраУни; 1н-т екон. та прогнозув. НАН УкраУни. КиУв : 2009. 864 с.
20.Human Development Report 1990. Concept and Measurement of Human Development. N. Y.,Oxford : Oxford University Press, 1990. 141 р.
21.Human Development Report 2015: Work for Human Development. URL: http://hdr.undp.org/sites/default/files/2015_human_development_report_0.pdf.
22.Human Development Indices and Indicators: 2018 Statistical Update. United Nations Development Programme. New York, NY 10017 USA. 123 р.
23.Denison E. The Sources of Economic Growth in the United States and Alternative Before Us. N.Y.: Committee for Economic Development. 1962. 297 p.171
24.Schultz Th. Resources for Higher Education: An Economist's View. The Journal of Political Economy. 1968. No. 76. Р. 327. 193
25.Solow R. Technical Change and the Aggregate Production Function. Review of Economics and Statistics. 1957. No. 39. Р. 312-320. 195
26. Галаган А. И. Сравнительный анализ эффективности современных систем образования. Социально-гуманитарные знания. 2006. № 5. С. 216-232. 15
27.Дятлов С. А. Теория человеческого капитала: учеб. пособ. СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1994. 160 с. 27
28.Жамин В. А. Экономика образования (вопросы теории и практики). Москва: «Просвещение». 1969. 335 с. 32
29.Жамин В. А., Егиазарян Г. А. Эффективность квалифицированного труда. Москва: «Экономика». 1968. 231 с. 33
30.Марцинкевич В. И. США: человеческий фактор и эффективность экономики. Москва: «Наука». 1991. 240 с. 78
31. Струмилин С. Г. Избранные произведения. Москва: Изд-во «Наука». В 5-ти томах. Т. 3: Проблемы экономики труда. 1964. 528 с. 142
32. Сумарокова Е. В. Инвестиции в человеческий капитал: проблемы и решения. Москва: Советский спорт, 2001. 144 с. 144
33. Фитц-енц Як. Рентабельность инвестиций в персонал. Измерение экономической ценности персонала. [пер. с англ. М. С. Меньшикова. Ю. П. Леонова]. Москва: Вершина, 2009. 319 с. 156
34. Экономика народного образования: учеб. для студ. пединститутов]. / [В. А. Жамин, С. Л. Костанян, В. К. Розов, В. Н. Усанов] - [2-е изд. перераб. и доп.]. Москва: «Просвещение», 1986. 336 с. 163
35. Якобсон Л. И. Государственный сектор экономики: экономическая теория и политика: учеб. для вузов. Москва: ГУВШЭ, 2000. 367 с. 165
References
1. Campbell J. (2016). Restoring Rational Choice: The Challenge of Consumer Financial Regulation. American Economic Review, American Economic Association. No. 106(5). Р. 1-30.
2. Hicks N. Economic Growth and Human Resources. World Bank Staff Working Paper. 1980. No. 408. -URL: http://documents. worldbank. org/curated/en/178991468739490287/Economic-growth-and-human-resources
3. Lucas R. (1988). On the Mechanics of Economic Development. Journal of Monetary Economics. No.22. P. 3-42.
4. Machlup F. (1984). The Economics of Information and Human Capital. Princeton, N. J. : Princeton University Press. 644 p.
5. Mankiw G., Romer D., Weil D. (1992). A Contribution to the Empirics of Economic Growth. Quarterly Journal of Economics. No. 107. P. 407-438.
6. Mehrotra S., Jolly R. (1997). Development with a Human Face: Experiences in Social Achievement and Economic Growth. Oxford. 512 p.
7. Murphy K., Shleifer A., Vishny R. (1991). The Allocation of Talent: Implications for Growth. Quarterly Journal of Economics. No.106. P. 503-530.
8. Popov V. V. (2011). Strategii jekonomicheskogo razvitija [Economic Development Strategies]. Moscow: Izd. Dom Vysshej shkoly jekonomiki. 336 s.
9. Sen A. (1989). Development as Capability Expansion. Journal of Development Planning.No. 19. P. 41-58.
10.Wheeler D. (1980). Human Resource Development and Economic Growth in Developing Countries: A Simultaneous Model. World Bank Staff Working Paper. No. 407. 129 p.
11.Stiglic Dzh. E. (2011). Krutoe pike: Amerika i novyj jekonomicheskij porjadok posle global'nogo krizisa [Steep dive: America and the new economic order after the global crisis]. Moscow: Jeksmo. 512 s.
12.Kolesov V. P. (2008). Chelovecheskoe razvitie: novoe izmerenie social'no-jekonomicheskogo progressa [Human development: a new dimension of socio-economic progress]. Moscow: Prava cheloveka. 636 s.
13.Chuhunov I. Ia., Kozarezenko L.V. (2017). Derzhavne finansove rehuliuvannia rozvytku liudskoho potentsialu [State financial regulation of human potential development]. Visnyk KNTEU: zhurnal. №3. S. 116-132.
14.Libanova E. M. (2014). Nerivnist v ukrainskomu suspilstvi: vytoky ta suchasnist [Inequality in Ukrainian society: origins and modernity]. Ekonomika Ukrainy: zhurnal. - № 3. - S. 4-19.
15.Stefanyshyn O. (2006). Liudskyi potentsial ekonomiky Ukrainy [Human potential of Ukraine's economy]. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU im. Ivana Franka. 316 s.
16.Bobukh I. M. (2014). Tendentsii parametriv formuvannia liudskoho potentsialu Ukrainy u mizhnarodnomu konteksti [Trends in the parameters of formation of human potential of Ukraine in the international context]. Aktualni problemy ekonomiky: zhurnal. № 3. S. 334-341.
17.Boholib T. M. (2015). Biudzhetna polityka yak instrument makroekonomichnoi stabilnosti [Budget policy as an instrument of macroeconomic stability]. Ekonomichnyi chasopys - - XXI: zhurnal. - -№ 3-4(1). - S. 84-87.
18. Taranhul L. L. (2012). Biudzhetna pidtrymka ta podatkove stymuliuvannia natsionalnoi ekonomiky Ukrainy [Budget support and tax incentives for the national economy of Ukraine]. Irpin, Kyiv.: Feniks. 532 s.
19. Heiets V. M. (2009). Suspilstvo, derzhava, ekonomika: fenomenolohiia vzaiemodii ta rozvytku [Society, state, economics: phenomenology of interaction and development]. Kyiv: In-t ekon. ta prohnozuv. NAN Ukrainy. 864 s.
20.Human Development Report 1990 (1990). Concept and Measurement of Human Development. N. Y.,Oxford: Oxford University Press. 141 p.
21.Human Development Report 2015: Work for Human Development (2015). - Access mode: http://hdr.undp.org/sites/default/files/2015_human_development_report_0.pdf.
22.Human Development Indices and Indicators: 2018 Statistical Update (2018). United Nations Development Programme. New York, NY 10017 USA. 123 p.
23.Denison E. (1962). The Sources of Economic Growth in the United States and Alternative Before Us. N.Y.: Committee for Economic Development. 297 p.
24.Schultz Th. (1968). Resources for Higher Education: An Economist's View. The Journal of Political Economy. No. 76. P. 327.
25.Solow R. (1957). Technical Change and the Aggregate Production Function. Review of Economics and Statistics. No. 39. P. 312-320.
26. Galagan A. I. (2006). Sravnitel'nyj analiz jeffektivnosti sovremennyh sistem obrazovanija [Comparative analysis of the effectiveness of modern education systems]. Social'no-gumanitarnye znanija: zhurnal. № 5. S. 216-232.
27.Djatlov S. A. (1994). Teorija chelovecheskogo kapitala [Human Capital Theory] ucheb. posob. St. Petersburg: Izd-vo SPbUJeF. 160 s.
28.Zhamin V. A. (1969). Jekonomika obrazovanija (voprosy teorii i praktiki) [Economics of education (theory and practice).]. Moscow: «Prosveshhenie». 335 s.
29.Zhamin V. A., Egiazarjan G. A. (1968). Jeffektivnost' kvalificirovannogo truda [The effectiveness of skilled labor]. Moscow: «Jekonomika». 231 s.
30.Marcinkevich V. I. (1991). SShA: chelovecheskij faktor i jeffektivnost' jekonomiki [USA: the human factor and economic efficiency]. Moscow: «Nauka». 240 s.
31.Strumilin S. G. (1964). Izbrannye proizvedenija [Selected Works]. Moscow: Izd-vo «Nauka». V 5-ti tomah. T. 3: Problemy jekonomiki truda [Problems of labor economics]. 528 s.
32.Sumarokova E. V. (2001). Investicii v chelovecheskij kapital: problemy i reshenija [Investment in human capital: problems and solutions]. Moscow.: Sovetskij sport. 144 s.
33.Fitc-enc Jak. (2009). Rentabel'nost' investicij v personal. Izmerenie jekonomicheskoj cennosti personala [Return on investment in staff. Measuring the economic value of staff] [per. s angl. M. S. Men'shikova. Ju. P. Leonova]. Moscow: Vershina. 319 s.
34. Zhamin V. A., Kostanjan S. L. (1986). Jekonomika narodnogo obrazovanija: ucheb. dlja stud. Pedinstitutov [Economics of public education: a textbook for students of pedagogical institutes]. Moscow: «Prosveshhenie». 336 s.
35. Jakobson L. I. (2000). Gosudarstvennyj sektor jekonomiki: jekonomicheskaja teorija i politika: ucheb. dlja vuzov [Public sector of the economy: economic theory and politics: studies for universities]. Moscow: GUVShJe. 367 s.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Козарезенко Людмила Володимирiвна, доктор економiчних наук, професор кафедри фшанав, Кшвський нацюнальний торговельно-економiчний унiверситет, м. КиТв, УкраТна e-mail: liudmila.kozarezenko@gmail.com
Scopus: https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=36069310500 Researcher ID: http://www.researcherid.com/rid/C-4531-2018 ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1349-680
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Козарезенко Людмила Владимировна, доктор экономических наук, профессор кафедры финансов, Киевский национальный торгово-экономический университет, г. Киев, Украина. e-mail: liudmila.kozarezenko@gmail.com
DATA ABOUT AUTHOR
Liudmyla Kozarezenko, D.Sc., Professor,
Kyiv National University of Trade and Economics, Ukraine
e-mail: liudmila.kozarezenko@gmail.com
УДК 330.3:347.7 https://doi.org/10.31470/2306-546X-2019-40-54-64
ПОТЕНЦ1АЛ СФЕРИ 1НТЕЛЕКТУАЛЬНО1 ВЛАСНОСТ1 УКРАНИ: СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
Семененко О. Г.
Предмет досл'1дження. PieeHb економки будь-яко'У кра'Уни залежить в!д УУ науково-технчного, iнновацiйного потенщалу. Вн визначае мюце кра'Уни у св!тов!й економ'mi, конкурентоспроможнсть галузей та п!дприемств. Одним i3 важливих чинниюв iнновацiйного зростання економки кра'Уни е розвиток сфери iнтелектуальноУ власностi. Предметом досл'дження е аналiз основних показниюв нацональноУ системи iнтелектуальноУ власностi УкраУни та вивчення основних тенденцИ УУ розвитку.
Метою cmammi е вивчення економ'чних, ринкових, правових аспект'!в функцонування сфери iнтелектуальноУ власностi, що формують УУ потен^ал, розроблення та наукове обфунтування напрямiв розвитку нацональноУ системи iнтелектуальноУ власностi УкраУни.
Методологiя дослiдження. Застосовано системний пдхд та методолога економ'чного, статистичного, економко-математичного анал'зу для вивчення тенденщй основних фактор'!в, що впливають на потенщал та розвиток системи iнтелектуальноУ власностi УкраУни.
Результати роботи. В статтi розглянуто динамку основних показниюв функцонування сфери iнтелектуальноУ власност'!, рейтинги кра'Уни в м!жнародн!й систем'! захисту прав iнтелектуальноУ власност'!. Визначено, що ефективнсть тако'У системи залежить в!д багатьох чиннию'в, основним з яких е: в'дпов'дн'ють нормативно-правово'У бази; розвиток нфраструктури нацональноУ й м'жнародно'У систем правово'У охорони нтелектуальноУ власност'!; ефективнсть пдготовки та пдвищення квал'ф 'кацИ фахiвцiв; р'тень фнансового забезпечення УУ дiяльностi.
Область застосування результатiв досл'дження основних тенденщй сотового та нацонального ринку нновацй та нацональноУ системи нтелектуальноУ власностi дозволить бльш точно коригувати напрями та стратегю розвитку сфери та визначити найбльш проблемнi питання для зближення втчизняного законодавства до положень угоди про асоцацю з Свропейським союзом.
Висновки. Ефективна структура захисту прав нтелектуальноУ власностi становить мiцний фундамент нновацшноУ моделi розвитку УкраУни, УУ модершзацИ i глобальноУ конкурентоспроможностi. Проведене досл'дження виявило з одного боку, значний потенщал зростання в сферi нтелектуальноУ власностi, з ншого, недостатнiй р'тень досягнень, у пор!внянн!' з провiдними кра'Унами св!ту. Ключов!' стримуючi фактори для розвитку нновацй в Укра'Ун'! - пол!тичне i б'знес середовище, а також слабка нфраструктура ринку нновацй та творчо'У працi. Предлагаються наступн! напрямки стратег'!)' розвитку сфери нтелектуальноУ власностi УкраУни: наукове i технолог'чне розвиток суспльства; 'шплементащя европейських стандарт'!в у сферi нтелектуальноУ власностi з нацональним законодавством; усунення та систематизащя наявних протир!ч. Результати проведеного досл'дження св'дчать, що проблема використання потенщалу нтелектуального кап!талу у формуваннi нновацшноУ модел! розвитку мае значний науковий !нтерес i вимагае подальшого досл'дження.
Ключов'1 слова: нтелектуальна власнсть, потенщал, розвиток, правова система захисту, тенденцИ.
54
ЕкономТчний вюник ушверситету | Випуск № 40
© Семененко О. Г., 2019
