CC BY
31
УДК 339.92+94[(438)+(474.5)+(477)] ёо^ 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-41-48
€. В. Чеботарьов,
кандидат економ!чних наук, ОКСЮ 0000-0001-5963-7637, Луганський нац^ональний университет 1мен1 Тараса Шевченка,
м. Старобыьськ
«ЛЮБЛ1НСЬКИЙ ТРИКУТНИК»: ШСТИТУЩОНАЛЬШ ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕКОНОМ1ЧНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ СТВОРЕННЯ
Постановка проблеми. Протягом останнiх роив свгтове спiвтоваристБO зiткнулося з низкою сут-тевих дезiнтеграцiйних явищ i тенденцш. В еконо-мiчнiй сферi подiбного роду проявами е, насампе-ред, Бгехй i подальший вихiд зi складу Свропей-ського Союзу Велико! Британп. У другiй половинi 2019 - на початку 2020 рр. до цього додалися не-спроможшсть провiдних мiжнародних оргашзацш i кра!н врегулювати спочатку ситуащю на свiтових ринках енергоноспв, а пот1м й приборкати СОУШ-19.
У контекст! зазначених проблем, а !х перелiк можемо продовжувати й в iнших сферах житте-дiяльностi сучасного суспiльства, постае складне системне питання пошуку не тальки нових форм i механiзмiв, а й нових рiзного роду мiжнародних об'еднань. При цьому, мова аж шяк не йде (i не може йти) про нехтування чи згортання наявних дь евих форм, механiзмiв й об'еднань мiжнародно! спiвпрацi.
Тому, заснування 28.07.2020 р. нового формату ствпращ кра!н Центрально! та Схiдно! Свропи Польщ^ Литви та Укра!ни - «Люблинський трикут-ник», про що повiдомили Мiнiстри зовнiшнiх справ цих кра!н Я. Чапутович, Л. Лiнкявiчус i Д. Кулеба, е цшком логiчним. «Люблинський трикутник» у роз-повсюдженiй свiдомостi розглядаеться як своервдна проекцiя Люблiнсько! унп 1569 р.: вона заснувала федеративну державу Королiвство Польщi i Велике князiвство Литви (дещо бiльше вiдому як I Рiч Пос-политу).
Однак, наразi маемо лише полiтичну деклара-щю про заснування платформи спiвпрацi даних кра!н. Це, про що i було вiдмiчено на пiдсумковiй прес-конференцп Мiнiстрiв зовнiшнiх справ у Люб-лiнi, - спiльний вектор подальших дiй держав-за-сновнишв платформи у безпековш та економiчнiй сферах: торпвл^ iнвестицiйнiй дiяльностi, шфра-структурних проектах, туризмi тощо.
Тобто, постае необхвдшсть переведення питання щодо створення «Люблiнського трикутнику» в практичну правову й органiзацiйно-економiчну площину з погляду опрацювання конкретних дiй держав-засновникiв за означеними напрямами ств-працi. Задля цього е не тiльки доцшьним, а й необ-хiдним виршити низку логiчно спiвупорядкованих комплексних завдань.
Першим з них е опрацювання системного ш-ститущонального, насамперед, iсторичного знання стосовно генези розвитку Люблiнсько! уш! у контекст! створення «Люблшського трикутнику»: ви-значення !! вiдправного етапу та iсторичного розвитку даних подш до сучасних умов. Причому - у контекстi наукових доробок у«х держав-засновни-кiв «Люблiнського трикутнику».
Вже на тдГрунт! цього можемо бшьш об'ек-тивно пiдходити до визначення економiчного по-тендiалу життеспроможност! та розвитку «Люблш-ського трикутнику» як створюваного формату ствпращ держав-засновнишв.
Науковi опрацювання дослщжуваноТ проблеми та Г! невирiшенi аспекти. Проблематика до-слiдження умов, змюту та ролi Люблiнсько! уш! ввд-рiзняеться не просто дискусiйнiстю, а наявнютю взаемовиключних - дiаметрально протилежних -оцiнок та суттевою трансформащею з переходом вiд одних до принципово iнших оцiнок, великим впли-вом на них iдеологiчних i полiтичних чиннишв (на-самперед, це е характерним для Укра!ни).
Не висвгтлюючи особливi тонкощi юторюгра-фi!, узагальнюючий аналiз доробок проблематики Люблiнсько! унп (та навкруги не!) з погляду еволю-ц1! розвитку науки на етат двадцятих рошв XXI ст. мае такий принциповий вигляд.
Засновники системних розробок даного науко-вого напряму у Польщi (шнець XIX - початок XX ст.) X Бг^Ы та М. БоЬггушЫ Люблшську ушю практично повшстю ощнювали негативним чином. За !хшми пiдсумковими аргументами Польща пере-вищила сво! можливост щодо полонiзацi! великих нерозвинених територш Литви та Укра!ни й зали-шилася критично послабленою перед численними зовнiшнiми загарбниками, що й призвело до роздь лiв федеративно! кра!ни протягом останньо! третини ХУШ ст. [1; 2]. Натомють, О. На1еск оцiнював роль Люблiнсько! унi! як позитивну [3]. На рубежi 5060-х роив XX ст., навгть в умовах членства у соща-лютичному таборi, у Польщi починають формува-тися бiльш об'ективш ощнки. Загалом, у сучаснiй польськш наущ визначаються як позитивш, так i не-гативн наслiдки Люблiнсько! унп (з домiнуванням все ж таки позитивних оцiнок [4; 5]).
Науковщ Литви практично до середини XX ст. наслвдки Люблiнсько! унi! ощнювали негативним чином. Лише у дев'яносп роки такi оцiнки почали
дещо пом'якшуватися, у тому чи^ завдяки спшь-ним литовсько-польським доробкам [6; 7].
В Укрш'ш дослiдження проблематики Люблш-сько! унп е далеким вiд системного тдходу (та ще й запол^изованим). В. Антонович заклав основи вкрай негативного визнання ролi уни [8]. У другш половинi ХХ ст. лейтмотив таких ощнок визначався вже прямими iдеологiчними вказiвками: Постано-вою ЦК КП(б) Украши вiд 29.08.1947 р. «Про поль тичн помилки i незадовiльну роботу 1нституту юто-ри Укра1ни Академп наук УРСР», а потiм й Тезами ЦК КПРС «Про 300 рiччя возз'еднання Украши з Росiею (1654-1954 рр.)».
Для сучасно! украшсько1 науки е характерним помiркований пiдхiд в ощнках Люблшсько1 унп, вiн е достатньо далеким вiд И iдеалiзацil; хоча мае пере-важно релiгiйно-просвiтницьке спрямування (з не-достатньою увагою до суто юторичних та сощально-економiчних аспектов) [9; 10; 11].
Друга складова до^джувано1 проблеми: визначення економiчного потендiалу «Люблшського трикутнику» почала розроблятися лише в самi останн роки i то, - лише у контекст! переважно теоретичних розробок. Спшьш польсько-украшсьш дослiдження мiждисциплiнарноl проблеми нащона-льних дiлових культур заклали основи визначення сутносп профiлiв менеджерiв Польщi та Укра1ни [12] й здшснення порiвняльноl характеристики на-цюнальних дiлових культур окремих кра1н Центрально! та Схвдно1 Свропи [13]. На певному етапi озна-чених теоретико-практичних доробок це дало мож-ливють привернути увагу науково1 спiльноти до уш-кального спiввiдношення, а саме, - подiбностi та взаемодоповнюваност нащональних дiлових культур безпосередньо Польщ^ Литви та Укра1ни [14], а також Польщ^ Литви, Бiлорусi та Укра1ни [15].
Визначальними невирiшеними аспектами до-^джувано1 проблеми е:
- фрагментарнють i вiдсутнiсть цiлiсних розробок до усввдомлення змiсту, передумов i внутрш-нього iсторичного та соцiально-економiчного ево-люцiйного розвитку подш, пов'язаних з Люблш-ською утею;
- визначення економiчного потенцiалу ств-працi кра1н - засновникiв Люблшського трикутнику й конкретних напрямiв тако1 спiвпрацi як на рiвнi мiждержавних вiдносин, так i на рiвнi спiвпрацi бiз-нес-структур.
Мета статтi: розкриття у сутнiсному розумiннi передумов i генези створення Люблшсько1 унй та !х ролi у створеннi «Люблшського трикутнику» й окреслення вихвдно1 бази щодо визначення еконо-мiчного потенщалу конкурентоспроможност «Люб-лiнського трикутнику» в системi мiжнародного по-дiлу пращ.
Виклад основного матерiалу. Заснування «Люблшського трикутнику» мае грунтовш засад-ничi iнституцiональнi основи: насамперед, багатовi-кове юторичне корiння. Цього не слад недоощню-
вати у контекстi економiчного обгрунтування основ функцiонування «Люблшського трикутнику». Бшьш того, економiчне обгрунтування функщону-вання тако1 ново1 платформи спiвпрацi мае вихо-дити з шститущональних пiдвалин й бути об'ектив-ним: ураховувати !х як позитивш, так i негативнi складовi-прояви.
Буде науково некоректним залишати поза увагою кшька iнституцiональних обставин, ям лише на перший погляд е несуттевими.
За сучасним державним устроем Свропи ство-рене ввдповвдно до Люблiнськоl унй Королiвство Польщi i Велике князiвство Литви включало терито-рil не тальки сучасно1 Польщi, Литви та Укра1ни (як то е поширеним), а й певш територil багатьох iнших краш сучасно1 Бiлорусi, Росiйськоl Федерацil, Лат-вil, ЕстонИ, Словаччини, Угорщини, Румунп та Молдови. Загалом, за ощнками сучасних польських науковцiв, цi територи при створеннi федеративно1 держави складали 865 тис. км та 7 млн населения, а в окремi часи И юторичного розвитку як за площею, так i за кшькютю населення - й значно бшьше [16].
Тобто, за тдсумками Люблiнськоl унй була утворена найбшьш велика держава тодiшньоl Св-ропи.
Окрiм цього, слiд чiтко усвiдомлювати: подл, пов'язаш з Люблiнською ун1ею, ведуть свiй вiдлiк ще з династично1 Кревсько1 унИ мiж Великим кня-зiвством Литви та Польщею (дана важлива обста-вина також недоощнюеться, або взагалi iгноруеться бiльшiстю дослвднишв). Кревська ун1я була пiдпи-сана у 1385 р. у тодi знаменному замку, котрий зна-ходився на територil князiвства Литви - сучасного Сморгонського району Гродненсько1 обласп Бiло-русi. Також, необхiдно брати до уваги положення ще п'яти унш, засновуваних на продовження Крев-сько! унй: Вiленсько-Радомськоl (1401 р.), Горо-дельсько1 (1413 р.), Крак1всько-Вшенсько1 (1419 р.), Гродненсько1 (1432 р.) та Мельнщько1 (1501 р.). Од-нак багато у чому регулювання мiжнацiональних i соцiально-економiчних питань ввдповвдно до цих п'яти ун1й мало своервдний хвильоподiбний характер з ввдкатними явищами.
Довiдково: не пльки на теренах европей-ського континенту, а й у цшому свт, Кревська унiя е найбiльш давшм прикладом союзницько-об'еднавчого утворення мiж колишнiми самостiй-ними державами. Вже тсля не1 було засновано Кальмарську: особисту унiю королiвств ДанИ, Норвегп та Швецil (1397 - 1523 рр.) та найбшьш ввдоме союзницьке мщдержавне об'еднання: Велика Бриташя (Об'еднане королiвство Великоб-ританil та Швшчно1 Iрлаидil - 1707 р.).
Безпосередньо Люблшська ун1я проходила складно: розпочалась вона у сiчнi, кшька раз була тд загрозою зриву (найбiльша загроза сталась у бе-резнi, коли литовська делегацiя без будь-яких попе-реджень навiть покинула Люблш; ситуацiю лише за
кшька тижшв вдалося врятувати завдяки дипломатичному мистецтву укра1нських представнишв -воевод укра!нських земель). Вiдповiдно до тдсум-кових умов Люблiнсько! унп, пiдписано! 28 червня, Королiвство Польщi i Велике княз!вство Литви включали територi! шести украшських воеводств. Це - Руське (Галичина), Ки!вське, Брацлавське, Белзьке, Волинське та Подiльське воеводства. Применим е й те, що Волинь, Подiлля та Ки!вщина до Люблшсько! унп були у складi Князiвства Литви (для них з переходом до Королiвства Польщi у складi едино! федеративно! держави було збережено дто II Литовського статуту, котрий давав певнi при-вiле! у регулюванш адмiнiстративно-полiтичних, правових, соцiально-економiчних ввдносин i вико-ристання староки!всько! мови навгть у дiловодствi). У 1618 р. до Люблшсько! унп приедналося й ввд-торгнуте вiд Московського князiвства Чернiгiвське воеводство.
Полiтичним устроем створено! федеративно! держави Королiвства Польщi i Великого князiвства Литви стала шляхетська демократiя з виборним королем i спiльними для Королiвства та Князiвства Сеймом i Сенатом. Була запроваджена спiльна зов-шшня политика, лiквiдованi митнi кордони, прий-нята едина монетна полiтика. Натомiсть, казна зали-шилася окремою i для Королiвства, i для Князiвства; певн вiдмiнностi залишалися також у регулюванш соцiальних вiдносин. Основу господарювання на те-риторi! всiе! I Речi Посполито! складало хуторське (фiльваркове) господарювання i вiдробiтна рента. Активно створюваш хутори-фiльварки, котрi являли собою багатогалузевi господарства, були зорiенто-ванi на первинну переробку сiльськогосподарсько! сировини з !! наступним постачанням через Гданськ до кра!н Захiдно! Свропи (за обсягами виробництва зерна Рiч Посполита була найпершою у Сврот). При цьому зароджувалася добувна, металопере-робна та ткацька промисловiсть, активно утворюва-лася мюька поселенська мережа (разом з тим, тери-торi! Лiвобережно! Укра!ни протягом XVI - на початку XVII ст. залишалися малонаселеними).
Показником соцiально-економiчного та культурного розвитку укра!нських воеводств корол!в-ства Польщi та Великого князiвства Литви е створен! вищi навчальн заклади - одн з перших для уае! Центрально! та Схвдно! Свропи: Острозька ака-демiя (1576 р.) та Киево-Могилянське братство (1615 р.): з 1632 р. - Киево-Могилянська академiя. На щ часи припадае й заснування першого вищого навчального закладу Литви (й усiе! Балтл та загалом Швшчно! Свропи) - Сзу!тсько! академi! Вшьнюсу: майбутнього Вшьнюського ушверситету (1579 р.)
I р!ч Посполита протягом практично двох сто-лгть була однiею з трьох найвпливовiших держав св!ту (слад також ураховувати, що територi! !нших двох надвеликих держав - Османсько! та Москов-сько! iмперiй, значною м!рою знаходилися поза межами европейського континенту).
Об'ектившсть е такою: стосовно Укра!ни, як до речi - й Литви, Люблiнська ушя мала й негативнi на-слвдки: насамперед, у нацiональнiй, соцiальнiй i ре-лЫйнш сферах. Положення Люблшсько! унп щодо Волинського, Брацлавського та Ки!вського воеводств, що вони приеднуються до Королiвства польщ! та Великого князiвства Литви як «р1вш до р!вних, вшьш до вшьних», витримувалися лише протягом перших кшькох десятилiть: у XVII ст. вони почали все бшьше порушуватися [17].
Поширення таких прояв!в, та ще й на тл! р!з-кого загострення низки питань тодшньо! свгтово! политики, стали своерiдним каталiзатором проведения у 1654 р. Переяславських збор1в частини представникiв Запорозького козацтва тд головуван-ням Гетьмана Богдана Xмельницького (пiзнiше такi збори отримали назву «Переяславська рада»). На них було прийнято рiшення щодо прохання Вiйська Запорозького до Росшського царя Олекая Михайловича про об'еднання з рос!йським царством.
Iсторична наука (особливо, вгтчизняна) з незро-зумших причин поза увагою залишае д1яльшсть на-ступника Богдана Xмельницького - !вана Вигов-ського: Гетьмана вшська Запорозького, Голови ко-зацько! держави у Наддшпрянськш Укра!ни (1657 -1659 рр.), Великого князя Руського (1658 - 1659 рр.). Його дипломатичне мистецтво та надзвичайнi орга-нiзаторськi зд!6ност! (а ще вш був справжн1м во!-ном) втшилися у державницький п!дх!д. Це дало можливють заключити у 1658 р. Гадяцький догов!р, в!дпов!дно до якого до Речi Посполито! у якосп р!в-ноправного з корол!вством Польща та Великим кня-з!вством Литва до Речi Посполито! приеднувалося Велике княз1вство Руське (у складi Ки!вського, Брацлавського та Чернiгiвського воеводств). Однак остаточно ратифшований Сеймом Речi Посполито! варiант Гадяцького договору значно ввдр1знявся, не на користь Укра!ни, ввд попередньо пiдписаного: положення щодо суб'ектносп й рiвноправностi Кня-зiвства Руського було вилучено. Андрусiвське пере-мир'я м!ж р!ччю Посполитою та Росшським царством (1667 р.), котре було пiдписано потайки в!д Ук-ра!ни, а пот!м i В1чний мир м!ж р!ччю Посполитою та Росшським царством (1686 р.) остаточно завершили подш Укра!ни на Правобережну та Лiвобе-режну. Згодом було втрачено i Гетьманську укра!н-ську козацьку державу (1649 - 1764 рр.).
Загальним дезiнтеграцiйним чинником неста-6!льност! Королiвства польщ! та Великого княз1в-ства Литви - I Речi Посполито! - була так звана по-лонiзацiя: намагання польщ! занадто домiнувати у створенш державi. Вкрай негативним чином внасль док к1лькох складних сусп!льно-пол!тичних й юто-ричних трансформацiй мiжнародно! полгтики це торкнулося й польщ!. Свое юнування I р!ч Посполита втратила за п!дсумком так званих розд!л!в польщ! м!ж Ерцгерцогством Австр1я, корол!вством прусс!я та рос!йською iмперiею: першого (1772 р.), другого (1793 р.) та третього (1795 р.) роздшв. На-
передодш першого подшу площа I Речi Посполито1 складала 718 тис. км, а населення - 12,3 млн; на початку XVII ст. и площа досягала найбшьшо1 по-значки - 990 тис. км [16].
З огляду на узагальнюючу еволюцiю цившза-цiйного розвитку, е всi тдстави зазначити: у цiлому для Украши, як i для Литви та, безумовно, - для Польщ^ Люблшська унiя стала потужним двигуном 1хнього опанування загальноевропейських щннос-тей (а багато у чому, такi щнносп були народженн саме Рiччю Посполитою) й економiчного та шститу-цюнального розвитку. До речi, саме тд час тдпи-сання Люблшсько1 унп на свiтовiй мапi вперше з'явилася загальна назва шести (а поттм i семи) ук-ра1нських воеводств - «Украша».
У польському сустльсти у цiлому, а не тшьки у польському iстеблiшмеитi й полгтикуш, усввдом-лення й державницька вдеолопя Люблшсько1 унп аж шяк не згасали.
За iсторичним вимiром це вже дуже швидко отримало свш логiчний прояв. У XIX ст. тд гаслом вiдроджения Речi Посполито1 у складi Польщi, Литви, Латви, Бшорусп та Правобережно1 Укра1ни сталися польсько-росiйськi вiйии: 1830 - 1831 рр. (Листопадне повстання) та 1863 - 1864 рр. (йчневе повстання). Значно1 мiрою так ж вде1 були поширен i пiд час Крашвського вiйськового повстання 1846 р.
Цшком природпьо, що з вщродженням держави Польща - II Речi Посполито1 (1918 - 1939 рр.) така суспшьна свiдомiсть i об'ективно, i суб'ективно мала отримати спроби свого подальшого втiлеиня.
Одразу тсля закiичеиня I свгтово1 вiйии !х най-бiльш активно провадив Ю. Пiлсудський - заснов-ник II Речi Посполито1; е примiтиим, що народився вiн у Литвi й у«м сво1м життям був дуже, хоча й неоднозначно, пов'язаний з Украшою. Вiдповiдиi ди-пломатичш спроби Ю. Пiлсудського щодо ввд-родження Люблшсько1 унП втшилися у його кон-цепцп «Мiжмор'е»: створенн конфедеративно1 держави вiд Балтшського до Адрiатичного i Чорного морiв - звiдси i назва такого задуму. За iдеею Ю. Пщ-судського, Мiжмiр'е мало б включати Польщу, Фш-ляндiю, Литву, Латвто, Естонiю, Чехословаччину, Угорщину, Югославiю, Бшорусь й Укра1пу (за окре-мими даними, - й Грузiю) [17].
Маемо враховувати: Пшсудський, як досввдче-шший полiтик i державний дiяч, завдяки такш вде1 намагався убезпечити Польщу як зi Сходу, так i з Заходу. Однак знесилення Польщi за пiдсумками I свь тово! вiйни та нова система найгострших протирiч у свгтовш полiтицi, яка почала стрiмко формуватися на початку двадцятих рошв ХХ ст., не давали шанав на реалiзацiю вде1 «Мiжмор'е».
З початком II свГтово! вiйии у найважчi для Польщi часи iдеологiю Люблшсько1 унп активно втшював у життя довiчний «вiзавi» Ю. Пiлсудсь-кого - прем'ер мiнiстр Польщi в ем^ацл В. Сiкор-ський (народився в Захвднш Галичинi). Вiн розпочав реальну дипломатичну й пiдготовчу вшськову дiя-
льп1сть щодо створення Польсько-Чехословацько1 конфедерацil (у складi Польщi, Чехословаччини та Угорщини). Важко розглядати перспективи Поль-сько-Чехословацько1 конфедерацil: за нез'ясованих обставин В. Сiкорський у 1943 р. загинув в авiацiй-шй катастрофi.
Пiсля II свiтовоl вшни найбiльш авторитетним послiдовником широко1 об'еднавчо1 iдеологil Люб-лiнськоl унй був Папа !ван Павло II (пам'ятаемо, що мама майбутнього понтифша родом була з Холм-щини; сам вш був спочатку студентом, а поттм про-фесором Люблiнського католицького ун1верситету, а у 1956 - 1959 рр. очолював його кафедру етики). Активш намагання Папи !вана Павла II втiлити iдеl християнства у Конституцiю Свропейського Союзу, визнання святих Мефодiя i Кирила його заступниками, й загалом - багаторiчна дiяльнiсть понтифiка щодо змiцнення Свросоюзу, грунтувалися на засад-ничш iдеl Папи Iвана Павла II у ввдповвднш справi: «Вiд Люблшсько1 унй - до Свропейсько1 унп» (применим е й те, що у польськш мовi практично не вживаеться поняття «Свропейський Союз»; як правило, - «Свропейська утя» та похвдш термiни).
На рубежi 80-90-х рокiв ХХ ст. тдхвд держав-ницького вiдновлення з активним спиранням на таку багатовшову iсторiю набув поширення у дiяльностi профспiлкових i нацiонально-визвольних рухiв Польщ^ Литви та Укра1ни: «Солiдарностi», «Саюдь су» та «Народного Руху Украши».
У сучаснш Польщi показовою е дiяльнiсть щодо подiй, пов'язаних з Люблшською ун1ею, тепе-рiшнього Президента III Речi Посполито1 (вона, ввд-повiдно до Конституцil, бере свш вдаш з 1989 р.) А. Дуди. Його одшею з перших зовшшньополгтич-них iнiцiатив пiсля обрання в 2015 р. Президентом Польщi стала iдея створення «вiд Балтшського моря до Адрiатичного та Чорного моря» «осередку, який був би свого роду угодою мiж крашами Центрально1 та Схiдноl Свропи». При цьому, жодним чином мова не йшла про намiри щодо заснування будь-якого державного утворення (у сучасних умовах у подiб-нiй площиш питання взагалi не може розглядатися), не було названо потенщйних члешв - учасникiв такого «осередку» та прiзвище Ю. Пiлсудського. Однак його вдея «Мiжмор'я» як загальна вихвдна щодо дано1 шщативи А. Дуди стала абсолютно зрозумь лою. Вкрай примiтним е й те, що ршення про створення «Люблшського трикутнику» було поввдом-лено навiть до iнавгурацiйноl промови А. Дуди пiсля обрання в 2020 р. вдруге Президентом Польщг по-дiбних прикладiв у свгтовш дипломатищ обмаль.
Багатовiкове спiвiснування Польщ^ Литви та Укра1ни, яке мае спшьш ГсторичнГ, нацiональнi, культурн1, ментальш та багато у чому, релЫйт ко-рГння, цГлком природньо втшилося у достатньо ва-гомий економiчний потендiал спiвпрацi. У сучасних умовах краши «Лю6лГнського трикутнику» склада-ють за площею 981 тис. км2 та 83 млн громадян за кшьшстю населення; це - визначальний показник
стабшьного потенщйного розвитку внутршнього ринку засновнишв «Люблшського трикутнику».
До того ж, це - територiя, яка у самому прямому сен« не тшьки займае центральне положення на европейському континент та мае вихщ до Балтш-ського моря ( Швшчного льодовитого океану) й Чорного моря (через Серединне море - до Атлан-тичного океану). Це - територiя, яка на 100% пере-тинае автомобiльне, залiзничне та повгтряне сполу-чення м!ж Захщною Свропою та Схщною Свропою (а далi - кра!ни Середньо! та Швденно-Схщно! аз!!, Япошя та Китай); м!ж Швшчною Свропою та Шв-денною Свропою (i далi - Близького Сходу та !ндп).
За ощнками Свгтового банку за тдсумками 2019 р. валовий внутрштй продукт Польщ^ Литви та Укра!ни перевищив 800 млрд дол. США [18]. Су-купний обсяг товарообороту Польща - Укра!на, Литва - Укра!на та Польща - Литва вже сягае 14 млрд дол. США [19]. За умовним рейтингом в межах сучасного Свропейського Союзу за показни-ками ВВП та товарооб!гу сукупний економiчний по-тенцiал кра!н «Люблшського трикутнику» поав би п'яту позищю: тсля Нiмеччини, Франдi!, Гтали та Iспанi!. З урахуванням того, що, наприклад, за су-купними обсягами ВВП Нiмеччина, Велика Брита-шя та Францiя складали понад 50% ВВП Свросоюзу навгть на час членства у ньому Великобританп, -умовну п' яту сходинку у сучасному Свропейському союз! об'ективно слвд вважати пристойним показ-ником з 27 кра!н-члешв ствдружност!
Дв! кра!ни «Люблшського трикутнику» е нось ями ушкального сощально-економ!чного явища -так званих «економ!чних див». Литва разом з ш-шими «Балтшськими тиграми» досягла «економ!ч-ного дива» у 2000 - 2007 рр. Польща вже понад 30 рошв знаходиться на висхщнш стад!! сощально-економ!чного розвитку. До реч!, за цим показником (кшькютю роив без вщ'емних показнишв розвитку) Польща вже залишила позаду Франщю («францу-зьке економ!чне диво») та С!нгапур («сшгапурське економ!чне диво»). Залишилася лише одна кра!на в свт, яка мае бшьш тривалий термш сталого соща-льно-економ!чного розвитку - Китай («китайське економ!чне диво») [20].
В умовах реально дточого «Люблшського трикутнику» досввд Польщ! та Литви щодо !мплемента-цп форм, мехашзм!в д!яльносп та стандартов Свро-пейського Союзу й забезпечення стабшьного трива-лого сощально-економ!чного розвитку може бути адаптовано Укра!ною значно ефектившше. Тим бшьше, - за умов отримання Укра!ною «Зони вшь-но! та всеосяжно! торпвл! з Свропейським Союзом» («Зони вшьно! торпвл!+ з СС»).
Виходячи з! структури нацюнальних економш Польщ!, Литви та Укра!ни й сучасно! кон'юнктури св!тових ринков товар!в ! послуг за галузевою озна-кою найбшьш ефективною ствпраця кра!н ! безпо-середньо б!знес-структур у межах «Люблшського
трикутнику» може бути в агропродовольчш сфер!, лопстищ та енергетищ.
Для Укра!ни досвщ сощально-економ!чного розвитку Польщ! та Литви щнним може бути також з погляду створення еврорегюшв ! налагодження транскордонного ствробгтництва та ввдносно створення й регулювання д!яльносп вшьних економ!ч-них зон (особливо щнним це може бути у контекст! створення вшьних економ!чних зон - територш прюритетного розвитку у Донецькш та Луганськ1й областях).
Висновки та перспективи подальшого опра-цювання дослщжуваноТ проблеми. Неупередже-ний анал!з у принциповому вигляд! генези шститу-цюнального розвитку Польщ!, Литви та Укра!ни протягом друго! половини XIV - перших двох деся-тилгть XXI ст. та потенщалу !хньо! економ!чно! ств-пращ свщчить: «Люблшський трикутник» як платформа ствпращ кра!н - його ствзасновнишв мае низку конкурентних чинник1в, а отже - перспективи сталого устшного сощально-економ!чного розвитку.
При цьому, спшьне шституцюнальне коршня «Люблшського трикутника» не обмежуеться Люб-лшською ушею 1569 р.: у реальнш дшсносп воно було започатковано значно рашше - Кревською утею 1385 р. Це - перше у свт м!ждержавне союз-ницько-об'еднавче утворення.
Бшьш того, дан! кра!ни мають ушкальш влас-тивост под!бносп та взаемодоповнюваност !хшх нацюнальних дшових культур, що може стати реа-льним тдгрунтям розширення «Люблшського три-кутнику» вже у недалекому майбутньому.
Разом з тим, необхщно враховувати: протягом останшх двох десятилгть пропозицп щодо створення под!бних !нтегращйних об'еднань вже були, однак, перспективи практично! реал!зацп таких про-позицш залишаються проблематичними.
Укра!на найбшьшим чином защкавлена в устш-ному функцюнуванш «Люблшського трикутнику». Слщ передбачати спроби дискредитацп ще! його створення. Так! спроби будуть як з погляду шститу-цюнальних (насамперед, юторичних ! релЫйних), так ! з погляду економ!чних аспекпв; не тшьки передбачати, а профеийно й пдно реагувати.
Першочерговим завданням щодо практично! реал!зац!! концепц!! «Люблшського трикутнику» е донесення !де! його життеспроможносп до пол!тич-ного ютеблшменту та пров!дних гравц!в б!знесу кра!н-засновниюв ново! платформи сп!впрац!, а також актуальносп «Любл!нського трикутнику», для всього Свропейського Союзу.
Стосовно економ!чних складових подальшого опрацювання досл!джувано! проблеми найб!льш ак-туальним е визначення перспективних напрям!в, форм ! метод!в сп!впрац! Польщ!, Литви та Укра!ни як на м!ждержавному р!вн1, так ! на р1вш б!знес-формувань, а також розробка конкретних !нвести-
щйних проектов под1бно! ствпращ в агропродово-льчш сфер^ лопстичшй шфраструктур^ енергетищ та у сферах 1Т-техдалогш i фшанив.
Лггература
1. Szujski J. Historii polskiej tresciwe opowiedzianej ksi^g dwanascie. Wydanie nowe. Warszawa, 1889. 438 s. 2. Bobrzynski M. Dzieje Polski w zarysie. Warszawa : Wyd. III., 1890. T. 2. 3. Halecki O. Przyl^czenie Podlasia, Wolynia i Kijowszczyzny do Korony roku 1569. Krakow, 1915. 245 s. 4. Kaminski S. A. Historia Rzeczypospolitej wielu narodow, 1505-1795. Obywatele, ich panstwa, spoleczenstwo, kultura. Lublin, 2000. 5. Kempa T. Ziemie ruskie inkorporowane do Korony 1569 r. - odr^bnosci prawnoustrojowe i postawy polityczne szlachty ukrainskiej do polowy XVII w. Rzeczpospolita w XVI-XVIII wieku / pod red. B. Dybasia, P. Hanczewskiego, T. Kempy. Torun,
2007. 6. Kiaupa Z., Kiaupienie J., Kuncevicius E. Historia Litwy od czasow najdawniejszych do 1795 r. Warszawa, 2007. 7. Rachuba A., Kiaupienie J., Kiaupa Z. Historia Litwy. Dwuglos polsko-litewski. Warszawa,
2008. 388 s. 8. Антонович В. Б. Моя сповщь. Вибраш юторичш та публiцистичнi твори. / Упор. О. Тодшчук, В. Ульяновський. Кигв : Либвдь, 1995. 816 с. 9. Паач-ник М. С. 1стор1я Украгни: державницьш процеси, ро-звиток культури та полiтичнi перспективи. Кигв : Знания, 2006. 735 с. 10. Бшоус Н. О. Люблшська ушя 1569 р.: iсторiографiчнi погляди та штерпретацп (до 440^ччя Люблшськог унii). Украгнський iсторичний журнал. 2010. № 1. С. 65-83. URL : http://resource. history.org.ua/publ/journal_2010_1_65. 11. Шевченко О. М. Концепщя «Мiжмор'я» в сучасних гео-полтгачних умовах. Мiжиароднi ввдносини, серiя «Полггичш науки». 2016. No 11. URL : http: //journals.iir.kiev.ua/ index.php/pol_n/article/view/2907. 12. Glinkowska B., Chebotarov V. A Comparative Cross-Cultural Analysis of the Profile of A Modern Ukrainian Manager: the Imperatives of the Future in the Context of Internationalization. Comparative Economic Research. Central and Eastern Europe. 2018. Vol. 21. № 3. P. 63-74. https://doi.org/10.2478/cer-2018-0019. 13. Glinkowska-Krauze B., Chebotarov Ie., Chebotarov V. Comparative studies of national business cultures in the countries of Central and Eastern Europe: the basics for Improving International entrepreneurship in Poland and Ukraine. Comparative Economic Research. Central and Eastern Europe. 2020. Vol. 23. № 1. P. 7-18. https://doi.org/ 10.18778/1508-2008.23.01. 14. Чеботарьов С. В., Чеботарьов В. А. Польща, Литва, Украгна: нацюнальш дiловi культури як детермшанта штеграцп на европей-ських i свггових ринках. Галицький eKOHOMinnuu eicHUK. 2020. Т. 63. № 2. С. 279-288. https://doi.org/ 10.33108/ galicianvisnyk_tntu2020.02.279. 15. Чеботарев Е. В., Чеботарев В. А. Маркетинговая составляющая национальных деловых культур Беларуси, Польши, Литвы и Украины в освоении мировых рынков. Устойчивое развитие экономики: состояние, проблемы, перспективы: сб. трудов XIV междунар. науч.-практ. конф., УО "Полесский государственный университет", г. Пинск, 24 апреля 2020 г./ Министерство образования Республики Беларусь [и др.]; редкол.: К.К. Шебеко [и
gp.]. nuHCK : no^ecry, 2020. C. 137-139. 16. Kuklo C. Demografia Rzeczypospolitej Przedrozbiorowej. Warsa-wa: Wyd. DiG, 2009. 518 p. (P. 211). 17. Okulewicz P. Koncepcja „Mi^dzymorza" w mysli i praktyce politycznej obozu Jozefa Pilsudskiego w latach 1918-1926. Poznan, 2001. 417 s. 18. The World Bank. URL : https: //data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MK TP.CD?loca tions=PL-LT-UA. 19. Traiding Economics data. URL : https://tradingeconomics.com/ukraine/imports-by-coun try. 20. Chebotarov V., Chebotarov Ie. Polish economic miracle as a factor of the socialist system. Economic Herald of the Donbas. 2016. № 4. P. 5-9.
References
1. Szujski J. (1880). Historii polskiej tresciwe opowiedzianej ksi^g dwanascie. Warszawa [in Polish].
2. Bobrzynski, M. (1890). Dzieje Polski w zarysie. Warszawa. Wyd. III. T. 2 [in Polish].
3. Halecki, O. (1915). Przyl^czenie Podlasia, Wolynia i Kijowszczyzny do Korony r. 1569. Krakow [in Polish].
4. Kaminski S. (2000). Historia Rzeczypospolitej wielu narodow, 1505-1795. Obywatele, ich panstwa, spoleczenstwo, kultura. Lublin [in Polish].
5. Kempa T. (2007). Ziemie ruskie inkorporowane do Korony 1569 r. - odr^bnosci prawnoustrojowe i postawy polityczne szlachty ukrainskiej do polowy XVII w. Rzeczpospolita w XVI-XVIII wieku. Torun [in Polish].
6. Kiaupa Z., Kiaupienie J. & Kuncevicius E. (2007). Historia Litwy od czasow najdawniejszych do 1795 r. Warszawa [in Polish].
7. Rachuba A., Kiaupienie J., & Kiaupa Z. (2008). Historia Litwy. Dwuglos polsko-litewski. Warszawa [in Polish].
8. Antonovych V. B. (1995). Moia spovid. Vybrani istorychni ta publitsystychni tvory [My confession. Selected historical and journalistic works]. Kyiv [in Ukrainian].
9. Pasichnyk M. S. (2006). Istoriia Ukrainy: derzhav-nytski protsesy, rozvytok kultury ta politychni perspektyvy [History of Ukraine: state processes, cultural development and political perspectives]. Kyiv [in Ukrainian].
10. Bilous N. O. (2010). Liublinska uniia 1569 r.: istoriohrafichni pohliady ta interpretatsii (do 440-richchia Liublinskoi unii) [Union of Lublin in 1569: historiographical views and interpretations (to the 440th anniversary of the Union of Lublin)]. Ukrainian Historical Journal, 1, pp. 65-83. Retrieved from http: //resource. history.org.ua/publ/journal_2010_1_65 [in Ukrainian]
11. Shevchenko O. (2016). Kontseptsiia «Mizh-moria» v suchasnykh heopolitychnykh umovakh. Mizh-narodni vidnosyny, seriia «Politychni nauky». [The concept of "Mediterranean" in modern geopolitical conditions. International Relations, Political Science Series], 11. Retrieved from http://journals.iir.kiev.ua/ index.php/pol_n/article/view/2907.
12. Glinkowska B., Chebotarov V.A. (2018). A Comparative Cross-Cultural Analysis of the Profile of A Modern Ukrainian Manager: the Imperatives of the Future in the Context of Internationalization. Comparative Economic Research. Central and Eastern Europe, 21, 3, pp. 63-74. https://doi.org/10.2478/cer-2018-0019.
13. Glinkowska-Krauze B., Chebotarov 1е., & Chebotarov V. (2020). Comparative studies of national business cultures in the countries of Central and Eastern Europe: the basics for Improving International entrepreneurship in Poland and Ukraine. Comparative Economic Research. Central and Eastern Europe. Vol. 23, 1, рр. 7-18. https://doi.org/10.18778/1508-2008.23.01.
14. Chebotarov I., & Chebotarov V. (2020). Polshcha, Lytva, Ukraina: natsionalni dilovi kultury yak determinanta intehratsii na yevropeiskykh i svitovykh rynkakh [Poland, Lithuania, Ukraine: national business cultures as integration determinant in european and world markets]. Galician economic journal, 63, 2, pp. 279-288 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_ tntu2020.02.279.
15. Chebotarev E.V., Chebotarev V.A. (2020). Marketingovaya sostavlyayushhaya naczional'ny'kh delovy'kh kuFtur Belarusi, Pol'shi, Litvy' i Ukrainy' v osvoenii mirovy'kh ry'nkov [Marketing component of national business cultures of Belarus, Poland, Lithuania and Ukraine in the development of world markets]. Ustoychivoye razvitiye ekonomiki: sostoyaniye, problemy, perspektivy - Sustainable development of the economy: state, problems, prospects. Proceedings of the XIV Int. scientific and practical conf. UO "Polessky state. Pinsk, PolesGU [in Russian].
16. Kuklo C. (2009). Demografia Rzeczypospolitej Przedrozbiorowej. Warsawa, Wyd. DiG, 2009. 518 p. [in Polish].
17. Okulewicz P. (2001). Koncepcja „Mi^dzymorza" w mysli i praktyce politycznej obozu Jozefa Pilsudskiego w latach 1918-1926, Poznan [in Polish]
18. The World Bank. Retrieved from : https://data. worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.CD?locations= PL-LT-UA.
19. Polska w sojuszach "od morza do morza"? Duda chce wskrzesic idee Pilsudskiego, planuje nowy blok panstw. Retrieved from : http://natemat.pl/123903, pilsudski-kaczynski-i-duda-co-ich-laczy-stosunek-dorosji [in Polish].
19. Traiding Economics data. Retrieved from : https: //tradingeconomics.com/ukraine/imports-by-country.
20. Chebotarov V. & Chebotarov Ie. (2016). Polish economic miracle as a factor of the socialist system.
Economic Herald of the Donbas, 4, рр. 5-9.
Чеботарьов С. В. «Люблшський трикутник»: шститущональш передумови та економiчний по-тенцiал створення
У контексп кардинального загострення природ-ничо-природних, eкономiчних й iнституцiональних чинникiв мiжнародноi нестаб№носп, котрi стали особливо наочними на рубeжi ХХ - XXI ст., дослщжу-ються проблеми життеспроможносп офiцiйно заявле-ного влiтку 2020 р. полггичного рiшeння щодо створення «Люблшського трикутнику» як платформи ств-працi Польщi, Литви та Украши в бeзпeковiй, еконо-мiчнiй та культурнiй сферах. У суттсному розумiннi аналiзуються iнституцiональнi передумови й генеза розвитку подiй навкруги Люблшсъ^' унй' протягом другоi половини XIV - перших двох десятилггъ XXI ст. та eкономiчний потeнцiал «Люблшського трикутнику»
з погляду сучасного загальноевропейського кон'юнк-турного положения. Визначено принциповий пiдхiд щодо розгляду подiй, пов'язаних з Люблшською унiею, котра у поширенш свiдомостi розглядаеться як певний прообраз «Люблшського трикутнику», в на-укових доробках та вдеях знакових фiгур полiтичного iстеблiшменту Польщi, Литви та Украши. Обгрунто-вано новий тдхвд, у вiдповiдностi до якого широк ш-ституцiональнi та економiчнi передумови заснування «Люблiнського трикутнику» закладаються значно ра-нiше: ще Кревською утею 1385 р. - найпершим у свiтi мiждержавним союзницько-об'еднавчим утворенням. Доведено, що за потенцiйними обсягами внутрiшнього ринку, рiвнем валового внутршнього продукту та обсягами товарооб^ м1ж Польщею, Литвою та Укра!-ною, «Люблiнський трикутник» об'ективно мае висок конкурентнi позицii в системi сучасного м1жнародного подiлу працi в рамках Свропейського Союзу. З метою обгрунтування конкурентоспроможностi «Люблiн-ського трикутнику» за галузевою ознакою визначено найбiльш перспективш напрями економiчноi' спiвпрацi мiж Польщею, Литвою та Укра!ною на мiждержавному рiвнi та на рiвнi бiзнес-формувань, а також перспек-тиви подальшого опрацювання дослщжувано! про-блеми.
Ключовi слова: «Люблшський трикутник», еконо-мiка, бiзнес, Кревська унiя, Люблiнська унiя, Польща, Литва, Укра!на, Свропейський Союз.
Chebotarov Ie. "Lublin Triangle": institutional preconditions and economic potential of creation
In the context of the cardinal aggravation of natural, economic and institutional factors of international instability, which became especially evident at the turn of the XX - XXI centuries, the problems of viability of the officially announced summer 2020 decision to create the "Lublin Triangle" as a platform for cooperation between Poland, Lithuania and Ukraine in the security, economic and cultural spheres. In essence, the institutional preconditions and genesis of the developments around the Union of Lublin during the second half of the XlVth - first two decades of the XXIst century and the economic potential of the "Lublin Triangle" in terms of the current European situation are analyzed. A principled approach to the events related to the Union of Lublin, which in the common consciousness is seen as a prototype of the "Lublin Triangle, in the scientific achievements and ideas of iconic figures of the political establishment of Poland, Lithuania and Ukraine. The approach is substantiated that the broad institutional and economic preconditions for the founding of the "Lublin Triangle" were laid much earlier: by the Union of Krewo in 1385 - the world's first interstate allied-unifying entity. It has been proved that in terms of potential domestic market volumes, gross domestic product level and trade turnover between Poland, Lithuania and Ukraine, the Lublin Triangle objectively has a high competitive position in the system of modern international division of labor within the European Union. In order to substantiate the competitiveness of the "Lublin Triangle" the most promising areas of economic cooperation between Poland, Lithuania and Ukraine at the interstate level and at the level of business
entities have been identified on a sectoral basis, as well as prospects for further study of the problem.
Keywords: "Lublin Triangle", economy, business, Union of Krewo, Union of Lublin, Poland, Lithuania, Ukraine, European Union.
Чеботарев Е. В. «Люблинский треугольник»: институциональные предпосылки и экономический потенциал создания
В контексте кардинального обострения естественно-природных, экономических и институциональных факторов международной нестабильности, которые стали особенно очевидными на рубеже ХХ -XXI вв., исследуются проблемы жизнеспособности официально заявленного летом 2020 г. политического решения о создании «Люблинского треугольника» как платформы сотрудничества Польши, Литвы и Украины в сфере безопасности, экономической и культурной сферах. В сущностном понимании анализируются институциональные предпосылки и генезис развития событий вокруг Люблинской унии в течение второй половины XIV - первых двух десятилетий ХХ вв. и экономический потенциал «Люблинского треугольника» с точки зрения современной общеевропейской конъюнктуры. Определен принципиальный подход к рассмотрению событий, связанных с Люблинской унией, которая в распространенном сознании рассмат-
ривается как некий прообраз «Люблинского треугольника», в научных разработках и идеях знаковых фигур политического истеблишмента Польши, Литвы и Украины. Обоснован новый подход, в соответствии с которым широкие институциональные и экономические предпосылки создания «Люблинского треугольника» закладываются гораздо раньше: еще Крев-ской унией 1385 г. - первым в мире межгосударственным союзнически-объединительным образованием. Доказано, что по потенциальным объемам внутреннего рынка, уровню валового внутреннего продукта и объемам товарооборота между Польшей, Литвой и Украиной, «Люблинский треугольник» объективно имеет высокие конкурентные позиции в системе современного международного разделения труда в рамках Европейского Союза. С целью обоснования конкурентоспособности «Люблинского треугольника» по отраслевому признаку определены наиболее перспективные направления экономического сотрудничества между Польшей, Литвой и Украиной на межгосударственном уровне, и на уровне бизнес-формирований, а также перспективы дальнейшей разработки исследуемой проблемы.
Ключевые слова: «Люблинский треугольник», экономика, бизнес, Кревская уния, Люблинская уния, Польша, Литва, Украина, Европейский Союз.
Стаття надшшла до редакцп 21.08.2020
Прийнято до друку 15.09.2020
