CC BY
76
УДК 94(438) „1918": 325.8
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.39155
1СТОРИЧН1 ОБСТАВИНИ I ПЕРЕДУМОВИ В1ДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТ1 ПОЛЬЩ1 У 1918 р.
© В. В. Гайдай
У cmammi на ocHoei анал1зу науковог лтератури висвтлена спроба до^дити причини та обставини ei-дновлення державноi незалежностi Польщi у листоnадi 1918 р., простежити основт чинники, як впли-нули на вiдновлення польськог держави. Висвiтлено кторичний зв'язок до^джуваних подт з iсторieю держави i права Польщi
Ключовi слова: Польща, Перша свiтова вшна, сустльство, державотворення, полтика, жовтневий переворот, революцiя, iсторiографiя
In the article on the basis of analysis of scientific literature is revealed an attempt to investigate reasons and circumstances of reestablishment of state independence of Poland in November in 1918, to trace basic factors that influenced on reestablishment of the Polish state. It is revealed a historical connection of the investigated events with history of the state and laws of Poland
Keywords: Poland, First World War, society, state formation, politics, October revolution, revolution, historiography
1СТОРИЧН1НАУКИ
1. Вступ
Друге десятилитя ХХ ст. стало доленосним для тогочасного суспшьства. Ряд подш, що ввдбу-лися протягом цього часу спричинили глобальш змши в суспшьно-политичному житп, долi бага-тьох евро-пейських народiв, створили передумови для розпаду старих i появи нових держав, ново! си-стеми мiжнародних вщносин. Полгтичш рухи i вде-ологп, що масово виникали на зламi Х1Х-ХХ столиъ, саме через поди 1910-1920-х рр. були втшеш в державнш польтищ багатьох европейсь-ких кра!н i таким чином при-несли сусшльству но-вi державш i полiтичнi режими - реакцшш, вшсь-ковi i комушстичш диктатури тощо.
Вищенаведенi поди були результатом безпре-цедентно! в ютори людства Першо! свгтово! вiйни, яка, на той момент, хоч i за тривалютю була не най-довшою, проте наймасштабнiшою, наймасовiшою за шльшстю вшськово! сили i учаснишв конфлiкту, серед решти воен i збройних конфлiктiв. Тому не дивно, що цей вшськовий конфлжт спричинив сильнi соцiальнi та полгтичш потрясшня в кра!нах-учас-ницях Першо! свгтово! вшни. Передусiм це стосу-еться багатонацiональних европейських Тмперш - Ро-сшсько!, Австро-Угорсько! та Шмецько!, народи яких прагнули права на самовизначення, творити власнi нацюнальш держави, економiчно!, культурно!, державно! незалежносп тощо. Революцiйнi потря-сшня в Росп у лютому-березнi та листопащ 1917 року та !!
вихвд з вшни в березш 1918 року, стр1мш поразки Центральных держав восени 1918 роки заклали тд-валини для нацюнального i державного ввдродження народ1в цих iмперiй. Передуам це стосувалося поль-сько! наци, яка була роздшена трьома державами бшьш нiж на 120 рошв.
2. Постановка проблеми
Важливою метою дано! роботи е акцентування уваги на тих чинниках, якi вплинули на проголошен-ня незалежностi Польщi i як1 або мало-дослiдженi, або не висвгглеш зовсiм в укра!нськш iсторiографi!.
На зламi 1980-х i 1990-х рокiв для багатьох пострадянських i пост-соцiалiстичних кра!н поста-ло завдання у вщновленш забутих за комушстич-них часiв сторiнок власно! iсторi!. Для Польщi це стосувалося передуем важкого перехiдного перю-ду 1918-1921-х рр., коли вiдбувалася вшськова i полiтична боротьба за польську державу. Для юто-рикiв - як польських, так i вичизняних, оскiльки Укра!на стала стратегiчним полиичним, економiч-ним та культурним партнером для Польщ^ важли-во було простежити тятсть традицi!' державотворення Польщi вiд найдавнiших польських держав-них утворень - до сьогодення.
Взагал^ iнiцiатива паралельного вивчення ю-торi! Польщi та Укра!ни (а також Литви i Бiлорусi) виникла на з'!здi в Римi навесш 1990 року. На ньому було виршено, що автори та редактори тiсно спiв-
працюватимуть, щоб якомога бшьшою м1рою можна було врахувати pi3Hi точки зору в широкий пор1вня-льнш пеpспективi.
З вищезазначеного вимальовуеться й актуа-льнiсть цього дослiдження - висвиити на заса-дах об'eктивностi та ^торизму всi етапи становлення польсько! деpжавностi - вiд сеpеднiх втв - до 1918 року, акцентувати увагу на традици i спокон-вiчному пpагненнi польського народу мати не просто незалежну, а й сильну державу, i таким чином показати, що ввдновлена 11 листопада 1918 року польська держава була не лише наслщком зовшш-нiх чинникiв, а й у глибокш нацiональнiй сввдомо-CTi польсько! наци, нацiональнiй та кторичнш !! пам'ятi тощо.
3. Лгтературний огляд
Даний пеpiод висвiтлений в радянськш, зару-бiжнiй i вичизнянш юторюграфп. Це стосуеться як процеав, що вiдбувалися в цiлому свт загалом - завершения Першо! свггово! вiйни, повоенне облаш-тування свiту (Версальська i Вашингтонська конференций так i в окремих кра!нах - розпад Росшсько! iмпеpi!, приход до влади бiльшовикiв, громадянська вiйна на теренах колишньо! Росшсько! iмпеpi!, ство-рення незалежних слов'янських держав на Балканах та у Центральнш £врош тощо.
Що стосуеться ютори польських земель по за-вершенню Першо! свiтово! вiйни, то i цi подй' також знайшли вiдбиток i в польськiй, i в радянськ1й, i час-тково в укра!нськш iстоpiогpафi!.
Важливо зауважити, що пеpшi пpацi пов'язанi з нацюнальним i духовним ввдродженням Польщ^ iдеями вiдpодження !! незалежностi з'явилися ще до подiй 1918 року. Передуам це пpацi ввдомих укра!н-ських гpомадсько-полiтичних дiячiв, зокрема М. Дра-гоманова, який в сво!й дiяльностi i сво!х публiкацiях не раз шдшмав питання права самовизначеносп слов'янських наpодiв [1].
Значний вщсоток в iстоpiогpафi! дано! про-блеми займають марксистськ1 iстоpики, як радянсьш, так i заpубiжнi. Серед радянських дослiд-никiв можна видшити пpацi П. Калениченка [2], М. Миска [3], С. Стецкевича [4] та деяких шших дослвднишв.
До заpубiжних iстоpикiв-маpксистiв з соща-лютичного табору, як1 дослiджували етапи становлення незалежносп Польщi та !! державного, сус-пiльно-полiтичного, економiчного та культурного життя слiд вiднести Ч. Козловського [5], А. Круч-ковського та Г. Яблонського [6, 7]. Якщо проана-лiзувати основнi !хш пpацi з дано! тематики - можна чггко простежити, що головну роль у вiдновленнi не-залежносп Польщi у 1918 р. вони надають не нацю-нальному i духовному pозкpiпаченню польсько! наци, !! прагненню вiдpодити едину нацюнальну поль-ську державу не вищенаведеним зовнiшнiм обстави-нам i чинникам, а жовтневому перевороту 7 листопада 1917 р. у Петрограда Проте, така гшотеза не поз-бавлена логiчного змюту. Далi ми детальнiше зупи-нимось на цьому моментi.
Серед посткомунютичних польських ютори-к1в можна назвати А. Сулиму Камiнського, £. Клоч-
ковського, а також вiдомого польського дослщника Г. Дильонгову [8].
Серед впчизняно! iстоpiогpафi! iстоpi! Польщi мiжвоенно! доби характерною е вiдсутнiсть комп-лексних та грунтовних праць. Особливо це стосуеться державотворчих процеав в пеpшi роки iснування Друго! Речi Посполито!, участi в цих процесах гро-мадськостi тощо.
Слщ видiлити дисеpтацiйне дослiджения вгт-чизняного iстоpика Л. Алексiевець "Польща в 19181926 р.: особливостi вщродження нацiонально! дер-жавностi, формування сусшльно-полгшчного устрою" [9]. В цьому дослщженш пpостеженi переду-мови ввдновлення державно! незалежиостi Польщi та побудова !! основ.
Також окpемi моменти дослiдження повоен-ного облаштування Польщi, суспiльно-полiтичних пpоцесiв у нш окpесленi в працях сучасного укра-!нського вченого О. Краавського [10, 11], зокрема щодо утвердження польсько! влади на зах1дно-укра!нських землях та польсько-укра!нське проти-стояння 1918-1919 pp.
4. В1дновлення незалежносп Польщi в 1918 р. в контекст державотворчоТ традицп польського народу
На момент вщновлення польсько! не залеж-ностi iстоpiя !! держави нараховувала понад 1000 ро-к1в, якщо брати за початок польського держа-вотворення т. зв. Гнезненську Польщу - сеpедньовiч-ну польську державу, що почала формуватися пiсля загарбання Мало! Польщi Великою Моpавiею в 877 р.
Утвердження на польському пpестолi першого короля-християнина - Мешка (Мечеслава) I розпо-чинае нову стоpiнку в ютори польського держа-вотворення - епоху пpавлiния династп Пястiв. В цей перюд сеpедньовiчна Польща дедалi читаше почала набувати рис сильно!, проввдно! держави у Схiднiй Gвpопi - тсля занепаду Ки!всько! Русi.
З переможною для полякiв Грюнвальдською битвою 1410 року Польща входить в нову епоху -епоху правлшня династи Ягеллонiв, фiналом яко! стало укладання 1569 р. Люблшсько! унп з Литвою що мала наслщком утворення Речi Посполито! [8].
В перюд Речi Посполито! (1569-1795), як за-значають бшьшють iстоpикiв, якраз i сформувався польський менталиет, прагнення оволодiти державою "ввд моря до моря". I справд^ слiд зауважити, що в цю епоху польська нацiональна елиа зумiла перет-ворити Польщу в найбшьшу та одну з най-могутшших держав Свропи. Вiйськовi кампани проти Московп коpолiв С. Батоpiя в 1579-1581 рр та Сипзмунда i Владислава Ваз у пеpшiй половиш XVII ст. стали наступним моментом в тяглосп польського державотворення [12]. Саме в той час кордони Польщi набули максимального розширен-ня, на чому робили особливий акцент польсьш державш i громадськ1 дiячi початку ХХ ст., коли постала нагода у вщродженш Польщi.
З 1795 року Польща i поляки, як вже зазнача-лося, перебували в складi трьох держав. Такий штуч-ний розрив едносп нацй' i держави не шг не вщбити-
ся у нацюнально-визвольнш боротьб^ яка, можна сказати, велася польським народом протягом всього наступного Х1Х ст. Сюди варто ввднести й боротьбу за ввдновлення польсько! держави пвд протекторатом Францп у 1807-1813 рр., повстання в листопад1 1830 р. у Варшаы, Познанське повстання 1848 року, виступи у 60-х рр. Х1Х ст. [8, 13].
Фшальною частиною ще! боротьби була заве-ршальна стад1я Першо! свггово! вшни.
Практично ва кола польсько! нацюнально! елти розумши, що незалежшсть i, головне, едшсть Польщ1 буде ввдновлено, незалежно ввд того, хто вийде переможцем iз свггово! вiйни.
Серед польських громадсько-полiтичних дiя-чiв сформувалося два табори. Однi виступали за союз з Роаею проти Центральних держав, сподiваючись на общянку Миколи II об'еднати ва польсьш землi в едине автономне утворення в склащ Росй. Iншi ж вбачали вiдновлення незалежностi Польщi за шдтри-мки Австро-Угорщини, тим паче що серед правлячих к1л останньо! ще до початку Першо! свiтово! вшни виникали думки перетворити габсбурзьку монархш з двоедино! (австрiйсько! та угорсько!) на триедину -австрiйську, угорську та слов'янську, зокрема, так ще! висловлював наступ-ник австро-угорського престолу Ф. Фердинанд, який, зазначимо, був одруже-ний на слов'янщ [14].
Проросшський варiант облаштування Польщi обстоювали тi полiтичнi польсьш кола, як пiсля 1905 року балотувалися до росшсько! Думи й разом з ро-сiйськими громадсько-полiтичними дiячами справляли вплив на росiйську полггику. Це угрупування очолював Р. Дмовський - лвдер польських нацюнал-демокрапв (ендек1в). Вiн створив ще у 1914 р. Поль-ський нацюнальний комiтет, орiентований на Антанту. Проте аш в цьому комиеп, анi в самому табо-рi нацюнал-демокрапв не було едностi. Так, Дмовський плекав нади на створення кшькасот тисячно! польсько! армй' союзно! з росшською, водночас, його колеги по нацюнал-демократичному табору ввдкидали цю вдею вважаючи !! нереальною i формували сво! вiйськовi загони - наприклад на Галичинi з числа спортивного то-вариства "Союл" [14].
Проавстршське угрупування очолював Ю. Пш-судський. Пiлсудчики не вiдрiзнялися орипналь-нiстю iдей ввд Р. Дмовського - наприклад вони також ставили за мету створення повноцшно! польсько! ар-ми, але вже щд егiдою Австри, створили коор-динацшний орган, який мав об'еднати ва оргaнiзaцi! орiентовaнi на Тро!стий союз. Цей орган дютав назву Головного нацюнального комiтету. Проте, варто за-уважити, що нi перше, m друге угрупування не дося-гло помггаих успiхiв у сво!х сшльних планах - ввдно-вленнi незалежносп Польщi [8]. Поштовх до актив-них дiй спрямованих на ввдновлення польсько! дер-жaвностi спричинили поди 1917-1918 рр.
В ходi дослвдження вже було зазначено що ма-рксистськ1 iсторики головну роль у проголошенш не-зaлежностi Польщi надають т. зв. жовтневiй револю-цп в листопaдi 1917 року. Це твердження не можна вважати вiрним, проте воно заслуговуе на у вагу.
Справа в пм, що тсля захоплення влади, бi-льшовики прийняли 12 листопада прийняли "Декла-рацш прав нaродiв Рос^". В нш, зокрема, визнача-лось право нaродiв Рос^' на самовизначення, аж до створення нацюнальних держав [3]. Щоправда, як ми можемо простежити з подш 1918-1921 рр. - вшни бшьшовицько! Росй' проти молодих укра!нсько!, бi-лорусько!, польсько! та шших респуб-лiк, Москва не дуже прагнула обстоювати зaдек-лaровaнi нею ж принципи.
Проте, остаточно розваливши росiйську ар-мш, бiльшовики на к1нець 1917-початок 1918 року передршаючи неминучу кaпiтуляцiю Росй' у вшш пi-шли на поступки як новоутвореним державам, так i вiйськовим противникам тдписавши у березнi 1918 року мирний договiр в Брестi [2].
Жовтневий переворот в Росй' справив сильний вплив на лiвi полггачш i громадськ1 рухи у самш Польщi, яких на 1917 рж було чимало. Активiзaцiя лiвих польських рух1в вилилася в створеннi власних збройних формувань - народно! мшцп (ополчення), яке мало сприяти встановленню на польських землях "народно! влади трудящих мас". Керiвники комунiс-тичних i сощал-демократичних польських рухiв, що !х на теренах ще юнуючо! Рос^' нара-ховувалося бли-зько 34, прагнули створити на польських землях мережу народних рад, за зразком тих, що поставали у самш Росй. Проте, поляки не занадто тяжши до лiвих !дей, тому полгтика лiвих пaртiй i !хшх керiвникiв -Ю. Мархлевського. Ф. Дзержинського, Ю. Лещинсь-кого не знайшла вiдчутно! п1дтримки серед польських мас [6, 8].
Шсля виходу Рос^' з вiйни, шмецьш i aвстрiй-ськi вiйськa змогли надшно утвердити свое пану-вання на польських землях, яш тепер опинилися тд !х цiлковитою владою. На той час ще не було перед-умов для поразки Центральних держав у Першш свгговш вiйнi, тому певнi кола польсько! елии об-думували вiрогiднi плани i кроки спрямовaнi на до-сягнення головно! мети - вщновленш Польсько! держави. Зазначимо, що на цей час автоматично вь дпала можливють вiдновлення Польщi пiд протекторатом Росй [14].
Окремi польсьш полiтичнi кола готували збройну силу за допомогою яко! планувалося звшь-нитися з-пiд нiмецько! та австршсько! окупац^'. Але несподiвaнi змiни на захвдному фронтi, що переломили хвд вiйни, спонукали польську елку творити вже не лише вшськов^ а й урядовi iнституцi!, адже подй' осенi 1918 року передртали неминучий розпад Нiмецько! i Австро-Угорсько! iмперiй. З наближен-ням поразки кра!н Четверного Союзу у вшш восени 1918 могутнш нaцiонaльний рух поляков виявився у зaснувaннi декшькох урядових осередкiв - у Крaковi (Польська Лiквi-дaцiйнa Комiсiя), Люблiнi (Тимчасо-вий Народний Уряд), Вaршaвi (Регентська рада i уряд) [8, 14].
6 жовтня Регентська рада оголосила про ввд-новлення польсько! держави, проте про фактичне !! ввдновлення можна було говорити 11 листопада 1918 року, коли офщшно було завершено Першу
свггову вiйну в результатi революцшних подiй у Нiмеччинi [13].
Одночасно з вищезазначеними подiями польськi можновладщ, як власне й польське сусш-льство - передусiм iнтелiгенцiя, поттичш, громад-сьш та вiйськовi дiячi розкололись на два табори. Такий розкол спричинило питання облаштування державного устрою ново! Польщу Прихильники федеративного устрою, на чолi яких стояв Ю. Пш-судський, визнавали права нащональних меншин Польщi - укра!нщв, бiлорусiв, литовцiв право на самовизначення, тому були не проти надати !м на-цiональну автономiю [8]. До того ж, слад зазначи-ти, що за багатовiкову юторш Польщi часто прак-тикувався федеративний чи конфедеративний устрiй - унп з Великим князiвством литовським, Швещею, Укра!ною (Гадяцький договiр 1658 р.). Тим паче, самим полякам, яю мешкали на теренах Австро-Угорсько! iмперi! у 1861 р. було надано ав-тономiю [13].
Другий табiр, який виступав за уштарний устрiй Польщi, очолював вже згадуваний польсь-кий шовiнiст Р. Дмовський. Вш зазначав, що до Польщi необхiдно iнкорпорувати стiльки схiдних земель, скшьки можливо асимiлювати мiсцевого населення. До плашв прихильникiв унiтарного устрою входило включення до складу Польщi та-кож i Схщно! Пруси зi значним, а в деяких районах i переважаючим нiмецьким населенням [5].
Проте ви щ плани не могли бути втшеш в життя, принаймнi одразу, оскшьки Польща з перших дшв свого iснування i аж до початку 1920 -х рошв розпочала вiйськовi дп направленi на свое утвердження у Центральнш та Схщнш Gвропi. Пе-редусiм це стосувалося вшни iз Захiдно -укра!нською народною республiкою (ЗУНР), яка роз^ралася фактично одночасно з датою проголо-шення незажностi Польщi [10].
Укра!нсько-польська вiйна в Галичинi 19181919 рр. почалася 1 листопада 1918 р. збройним виступом проти укра!нсько! влади у Львовi об'ед-наних польських шдшльних вiйськових органi -зацш пiд командуванням сотника Мончинського. Такi ж мiсцевого характеру повстання пiдняли по-ля-ки у Дрогобич^ Самборi, Перемишлi та iнших мштах, переважно користуючись прихильнiстю комендантiв мшцевих австро-угорських залог, але вони були лжввдоваш на початку листопада 1918 укра!нськими вiйськовими частинами [11].
Активна вшськова пiдтримка польського повстання у Львовi варшавським урядом i спричини-ла початок вiйни мiж Польщею i ЗУНР. Вiйськову допомогу польському повстанню до кiнця 1918 подавала головно польська Захвдна Галичина, а вiд сiчня 1919 - уся польська держава.
Бо! у Львовi тривали зi змшним успiхом до 21 листопада 1918, доки поляки не досягли чисе-льно! переваги завдяки допомозi, що надшшла !м через Перемишль. Щоб уникнути оточення, коман-дувач укра!нських сил полковник Г. Стефанiв наказав укра!нським частинам у шч проти 22 листопада 1918 залишити Львiв. Поза Львовом бо! з по-
ляками затяглися на захщних кордонах ЗУНР. Украшщ ввдбили Перемишль 4 листопада, але вже 11 листопада втратили його знову, що дозволило галицьким полякам тримати безпосереднш зв'язок з Краковом i привозити шдкршлення до Львова. Перш1 мшящ пiсля виходу зi Львова Начальна Ква-тира Галицько! Армп використала для оргашзаци бойових груп, шзшше корпусiв Галицько! Арми. Уже в першш половинi грудня шнував польсько-укра!нський фронт вiд Ткно! до Хирова i поза Перемишль до Львова, зi Львова до Ярослава i повз Любачiв i Раву Руську до Белза i далi, на пiвнiч до Крилова на Холмщиш [8].
З грудня 1918 Украшсько -польська вшна ве-лася за Львiв, який укра!нщ хотiли вiдбити, та на захвдному i пiвнiчному фронтах, де поляки з початком ачня здобули м. Угшв i Белз та оволодiли за-лiзничною колieю Ярослав-Рава-Руська, що 1м давало базу для дальших операцш. Проте, укра!нцям так i не вдалося досягти в Галичиш вшськових ус-пiхiв. Перемогу Польщi в цш вiйнi вирiшили у 1919 р. дивiзi! генерала Ю. Галлера, сформоваш у Францп для вшни з бшьшовиками [10, 11].
Вiйськовi конфлiкти тривали ще 3 роки - до 1921 року, коли незалежшсть Польщi була визнана вима европейськими державами i юридично закрь плена Ризьким мирним договором. I хоча до поль тично! стабшьносп в цiй вiдновленiй слов'янськiй державi було ще далеко, а !! доля вирiшувалася у вiйськових протистояннях та у високих кабшетах Парижа, Лондона i Вашингтона - без запереч-ним лишався той факт, що польська держава ввдбулася.
5. Висновок
Щдводячи риску тд цим дослiдженням, мож-на побачити, що польський народ позбавлений влас-но! держави на 123 роки (1795-1918) не втратив за цей перюд свое! нацюнально! свiдомостi, юторично! тяглостi i традицп державотворення. Тому, нова Польща, яка постала в листопадi 1918 року була нас-л1дком не лише зовшшшх чинник1в, але продовжен-ням ютори польсько! державностi, оч^ваним результатом нацюнально-визвольно! боротьби польсько! наци у Х1Х-поч. ХХ ст.
Лггература
1. Драгоманов, М. Историческая Польша и великорусская демократия. - Женева, 1883; Труды этнографичес-ко-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским георгафическим обществом. Юго-Западный отдел [Текст] / М. Драгоманов. - Спб., 1872-1878. - Т. I-VII; Формы национального движения в современных государствах. - Спб, 1910.
2. Калениченко, П. М. Великий Жовтень i рево-люцшний рух у Польщi. Листопад 1917 - жовтень 1919 р. [Текст] / П. М. Калениченко. - К., Наукова думка, 1971. - 343 с.
3. Миско, М. В. Октябрьская революция и восстановление независимости Польши [Текст] / М. В. Миско. -М., Изд-во Акад. наук СССР, 1957. - 226 с.
4. Стецкевич, С. М. Рабочее движение в Польше в 1918-1919 годах (ноябрь 1918 - июль 1919 года) [Текст] / С. М. Стецкевич. - Л., Изд. Ленингр. ун-та, 1966. - 264 с.
5. Козловский, Ч. Очерки истории польского рабочего движения [Текст] / Ч. Козловский; пер. с польского. - М.: Политиздат, 1980. - 383 с.
6. Яблоньский, Г. Великий Октябрь и независимость Польши [Текст] / Г. Яблоньский; пер. с польск. Т. Манусевич. - М., «Прогресс», 1967. - 125 с.
7. Яблоньский, Г. Великая Октябрьская социалистическая революция и Польша [Текст] / Г. Яблоньский, А. Кручковский. - М., Политиздат, 1967. - 120 с.
8. Дильонгова, Г. Iсторiя Польщi 1795-1990 [Текст] / Г. Дильонгова; пер. з пол. М. Юрсенка. - К.: Вид. дiм "Киево-Могилянська академiя", 2007. - 239 с.
9. Алекиевець, Л. М. Польща в 1918-1926 р.: осо-бливоста вщродження нацюнально! державноста, форму-вання сустльно-поличного устрою [Текст]: дис... д-ра ют. наук: 07.00.02 / Л. М. Алекиевецью - Тернотльсь-кий нацюнальний педагопчний ун-т iM. Володимира Гнатюка, 2007. - 455 арк.
10. Краивський, О. Я. ЗУНР i Польща: пол^ичне та военне протиборство (листопад 1918 - липень 1919 рр.) [Текст] / О. Я. Краивський. - 1нститут укра!нознав-ства iM. I. Крип'якевича НАН Украши, 1999. - 43 с.
11. Краивський, О. Схiдна Галичина i Польща в 1918-1923 рр.: Проблеми взаемоввдносин [Текст] / О. Краивськийю - Укра1нська академiя державного управлшня при Президентовi Укра1ни, 1998. - 299 с.
12. Брехуненко, В. Вшни украшських козакiв з Роиею до часiв Богдана Хмельницького [Текст] / В. Брехуненко. - К., 2007. - 64 с.
13. Юсупов, Р. Р. Власть и интеллигенция: Из истории Польши ХХ столетия (1918-1980 гг.) [Текст] / Р. Р. Юсупов. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1996. - 312 с.
14. Алекиевець, Л. М. Польща: шляхи вщро-дження державно! незалежносп: 1918-1939 [Текст] / Л. М. Алек-иевець. - Т.: Економiчна думка, 2002. - 270 с.
15. Вклшський, М. Польща [Текст] / М. Вк-лшський. - Х.-О., «Молодой бшьшовик», 1931. - 52 с.
References
1. Dragomanov, M. (1910). Historical Poland and great Russian democracy. Saint Petersburg, Russian empire, 489.
2. Kalenichenko, P.M. (1971). The great October and revolutionary motion are in Poland. November 1917 -October 1919. Kyiv, USSR: Naukova dumka, 343.
3. Misko, M. V. (1957). October revolution and renewal of independence of Poland. Moscow, USSR: Izd-vo Akad. nauk SSSR, 226.
4. Steckevich, S. M. (1966). Working motion in Poland in 1918-1919 (November 1918 - July 1919). Leningrad, USSR: Leningr. un-t, 264.
5. Kozlovskij, C. (1980). Essays of history of Polish working motion. Moscow, USSR: Politizdat, 383.
6. Jablon'skij, G. (1967). Great October and independence of Poland. Moscow, USSR: Progress, 125.
7. Jablon'skij, G., Kruchkovskij, A. (1967). Great October socialistic revolution and Poland. Moscow, USSR: Politizdat, 120.
8. Dil'ongova, G. (2007). History of Poland 17951990. Kyiv: Kievo-Mogiljans'ka akademija, 239.
9. Aleksievec', L. M. (2007). Poland in 1918-1926: features of revival of the national state system, forming of the social and political mode. Ternopil, 455.
10. Krasivs'kij, O. J. (1999). West Ukrainian People's Republic and Poland: political and military opposing (November 1918 - July 1919). Lviv, 43.
11. Krasivs'kij, O. (1998). East Galychina and Poland in 1918-1923: Problems of mutual relations. Kyiv, 299.
12. Brehunenko, V. (2007). Wars of the Ukrainian cossacks with Russia to times Bohdan Khmelnytskiy. Kyiv, 64.
13. Jusupov, R. R. (1996). Government and intelligentsia: From history of Poland XX centuries (19181980). Kazan': Izd-vo Kazanskogo un-ta, 312.
14. Aleksievec', L. M. (2002). Poland: ways of revival of state independence: 1918-1939. Ternopil: Ekonomichna dumka, 270.
15. Vislins'kij, M. (1931). Poland. Kharkiv-Odesa, USSR: Molodoj bil'shovik, 52.
Рекомендовано до публкаци д-р icmop. наук, професор Журба М. А.
Дата надходження рукопису 18.02.2015
Гайдай Валентин Вшторович, астрант, кафедра ютори i археологи слов'ян, Нацюнальний педагопчний ушверситет iMem М. П. Драгоманова, ул. Пирогова, 9, г. Киев, Украина, 01601 E-mail: feodalizm515@ukr.net
УДК 261.5 (477) «18»
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.39390
МИТРОПОЛИТ КШВСЬКИЙ I ГАЛИЦЬКИЙ ЮАН1КШ (РУДНеВ):
життевий шлях
© Н. В. Баранова
В статтi висвтлюеться життевий шлях одного з найвизначнiших церковних дiячiв юнцяХ1Хст., митрополита Кивського i Галицького 1оантя (Руднева). Робиться спроба анал1зу його дiяльностi як духовного просвтника та епархiального архiерея. Придыено увагу основним напрямам роботи церковного дi-яча та охарактеризовано ii результати. Особливо видшет так сфери дiяльностi митрополита 1оанi-юя, як благодтництво та просвтництво
Ключовi слова: церковний дiяч, духовний провiдник, митрополит Кивський i Галицький, християнська мораль, iдеали вiри
