CC BY
49
4. Стецкевич, С. М. Рабочее движение в Польше в 1918-1919 годах (ноябрь 1918 - июль 1919 года) [Текст] / С. М. Стецкевич. - Л., Изд. Ленингр. ун-та, 1966. - 264 с.
5. Козловский, Ч. Очерки истории польского рабочего движения [Текст] / Ч. Козловский; пер. с польского. - М.: Политиздат, 1980. - 383 с.
6. Яблоньский, Г. Великий Октябрь и независимость Польши [Текст] / Г. Яблоньский; пер. с польск. Т. Манусевич. - М., «Прогресс», 1967. - 125 с.
7. Яблоньский, Г. Великая Октябрьская социалистическая революция и Польша [Текст] / Г. Яблоньский, А. Кручковский. - М., Политиздат, 1967. - 120 с.
8. Дильонгова, Г. Iсторiя Польщi 1795-1990 [Текст] / Г. Дильонгова; пер. з пол. М. Юрсенка. - К.: Вид. дiм "Киево-Могилянська академiя", 2007. - 239 с.
9. Алекиевець, Л. М. Польща в 1918-1926 р.: осо-бливоста вщродження нацюнально! державноста, форму-вання сустльно-поличного устрою [Текст]: дис... д-ра ют. наук: 07.00.02 / Л. М. Алекиевецью - Тернотльсь-кий нацюнальний педагопчний ун-т iM. Володимира Гнатюка, 2007. - 455 арк.
10. Краивський, О. Я. ЗУНР i Польща: пол^ичне та военне протиборство (листопад 1918 - липень 1919 рр.) [Текст] / О. Я. Краивський. - 1нститут укра!нознав-ства iM. I. Крип'якевича НАН Украши, 1999. - 43 с.
11. Краивський, О. Схiдна Галичина i Польща в 1918-1923 рр.: Проблеми взаемоввдносин [Текст] / О. Краивськийю - Укра1нська академiя державного управлшня при Президентовi Укра1ни, 1998. - 299 с.
12. Брехуненко, В. Вшни украшських козакiв з Роиею до часiв Богдана Хмельницького [Текст] / В. Брехуненко. - К., 2007. - 64 с.
13. Юсупов, Р. Р. Власть и интеллигенция: Из истории Польши ХХ столетия (1918-1980 гг.) [Текст] / Р. Р. Юсупов. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1996. - 312 с.
14. Алекиевець, Л. М. Польща: шляхи вщро-дження державно! незалежносп: 1918-1939 [Текст] / Л. М. Алек-иевець. - Т.: Економiчна думка, 2002. - 270 с.
15. Вклшський, М. Польща [Текст] / М. Вк-лшський. - Х.-О., «Молодой бшьшовик», 1931. - 52 с.
References
1. Dragomanov, M. (1910). Historical Poland and great Russian democracy. Saint Petersburg, Russian empire, 489.
2. Kalenichenko, P.M. (1971). The great October and revolutionary motion are in Poland. November 1917 -October 1919. Kyiv, USSR: Naukova dumka, 343.
3. Misko, M. V. (1957). October revolution and renewal of independence of Poland. Moscow, USSR: Izd-vo Akad. nauk SSSR, 226.
4. Steckevich, S. M. (1966). Working motion in Poland in 1918-1919 (November 1918 - July 1919). Leningrad, USSR: Leningr. un-t, 264.
5. Kozlovskij, C. (1980). Essays of history of Polish working motion. Moscow, USSR: Politizdat, 383.
6. Jablon'skij, G. (1967). Great October and independence of Poland. Moscow, USSR: Progress, 125.
7. Jablon'skij, G., Kruchkovskij, A. (1967). Great October socialistic revolution and Poland. Moscow, USSR: Politizdat, 120.
8. Dil'ongova, G. (2007). History of Poland 17951990. Kyiv: Kievo-Mogiljans'ka akademija, 239.
9. Aleksievec', L. M. (2007). Poland in 1918-1926: features of revival of the national state system, forming of the social and political mode. Ternopil, 455.
10. Krasivs'kij, O. J. (1999). West Ukrainian People's Republic and Poland: political and military opposing (November 1918 - July 1919). Lviv, 43.
11. Krasivs'kij, O. (1998). East Galychina and Poland in 1918-1923: Problems of mutual relations. Kyiv, 299.
12. Brehunenko, V. (2007). Wars of the Ukrainian cossacks with Russia to times Bohdan Khmelnytskiy. Kyiv, 64.
13. Jusupov, R. R. (1996). Government and intelligentsia: From history of Poland XX centuries (19181980). Kazan': Izd-vo Kazanskogo un-ta, 312.
14. Aleksievec', L. M. (2002). Poland: ways of revival of state independence: 1918-1939. Ternopil: Ekonomichna dumka, 270.
15. Vislins'kij, M. (1931). Poland. Kharkiv-Odesa, USSR: Molodoj bil'shovik, 52.
Рекомендовано до публкаци д-р icmop. наук, професор Журба М. А.
Дата надходження рукопису 18.02.2015
Гайдай Валентин Вшторович, астрант, кафедра ютори i археологи слов'ян, Нацюнальний педагопчний ушверситет iMem М. П. Драгоманова, ул. Пирогова, 9, г. Киев, Украина, 01601 E-mail: feodalizm515@ukr.net
УДК 261.5 (477) «18»
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.39390
МИТРОПОЛИТ КШВСЬКИЙ I ГАЛИЦЬКИЙ ЮАН1КШ (РУДНеВ):
життевий шлях
© Н. В. Баранова
В статтi висвтлюеться життевий шлях одного з найвизначнiших церковних дiячiв юнцяХ1Хст., митрополита Кивського i Галицького 1оантя (Руднева). Робиться спроба анал1зу його дiяльностi як духовного просвтника та епархiального архiерея. Придыено увагу основним напрямам роботи церковного дi-яча та охарактеризовано ii результати. Особливо видшет так сфери дiяльностi митрополита 1оанi-юя, як благодтництво та просвтництво
Ключовi слова: церковний дiяч, духовний провiдник, митрополит Кивський i Галицький, християнська мораль, iдеали вiри
The article highlights the life of one of the greatest church leaders of the end of' XJK century Metropolitan of Kiev and Galician Ioanikii (Rudnev). An attempt to analyze its activity as an educator and spiritual diocesan bishop is carried. Attention is paid to the main areas of spiritual and educational work of church leader and results are described. The following areas of activity of metropolitan Ioanikii as charity and education are especially highlighted
Keywords: church leader, spiritual leader, Metropolitan of Kyiv and Galician, Christian morality, ideals of faith
1. Вступ
На сучасному етат розбудови укра!нсько! держави виключно важливим е переосмислення бага-тьох проблем И ютори. На особливу увагу заслуго-вують питания, пов'язаш з розкриттям життевих шлях1в високих церковних дiячiв, як1 жили й працю-вали у Х1Х столiттi i яких по праву можна назвати справжшми духовними провiдниками. 1мена багатьох з них ще до сьогоднi залишаються невiдомими в силу необгрунтовано! й несправедливо! думки, яка юнуе серед деяких дослiдникiв нашо! церкви, про, начебто, безперспектившсть i не щкавють означеного перiоду та його особистостей в ютори церкви.
2. Постановка проблеми
Зазначимо, що саме в наш час руйнацп духов-них щнностей звернення до прикладу життя та спра-вжньо! апостольсько! дiяльностi iерархiв церкви до-поможе нам, а найголовшше, нашим духовним лще-рам вiднайти iстину, яка б базувалася на идеалах хри-стиянсько! моралi та справжньо! вiри. Одшею з особистостей, яку можна назвати духовним лщером сво-го часу, виступае постать останнього Ки!вського митрополита Х1Х столiття 1оаншя (Руднева).
3. Лiтературний огляд
Неупереджене й об'ективне вивчення життя та дiяльностi ще!, без перебiльшення, непереачно! осо-бистостi е на сьогодш потребою часу. Адже останнi розробки, в яких був би воображений життевий шлях митрополита датуються шнцем Х1Х - початком ХХ столитя. Серед них слiд ввдзначити пращ Титова Ф. [1, 2]; Скворцова В. [3]. Серед новптх дослщ-жень, що торкалися б життя та дiяльностi митрополита 1оашшя (Руднева), слад визначити лише поо-динок1 розвiдки, як1 стосуються окремих моменлв його урядування, як епархiального архiерея [4, 5].
4. Мета та завдання дослщження
Зважаючи на все бiльш зростаючий iитерес до ютори национально! церкви та И очшьниюв, що спосте-ртаеться в наш час, та недослвджетсть жит-тевих шля-х1в окремих представниюв вищого пра-вославного духовенства, ми вважаемо актуальним всебiчне висвгг-лення особистостi останнього у XIX ст. митрополита Ки!вського i Галицького 1оаншя (Руднева), розкриття його багатовекторно! даяльносп як духовного просвгг-ника та епармального арх1ерея. Бо корисний досввд його урядування може стати у пригодi сучасним як духовним, так i полiтичним лидерам кра!ни.
5. Матерiали i методи дослвдження
Методологiчну й теоретичну основу статп, яка е iсторико - бiографiчним дослiдженням, складають принципи об'ективност й iсторизму.
1х реал1зац1я грунтуеться, зокрема, на конфе-сшнш неупередженосп, прюритетносп загаль-нолюдських щнностей, дослщженш релтйних i со-щальних явищ у !х стадiальному розвитку та взае-мозв'язку. Поеднуючи методологiчнi прийоми пози-тивiзму, з його опорою на ретельний пошук i систе-матизацiю iсторичних фактiв, формацiйного подходу, авторка прагнула уникнути крайностей в технологи вторичного аналiзу й забезпечити його всебiч-ний i, водночас, антропоцентричний характер.
6. Життевий шлях та результати душ-пастирськоТ дiяльностi митрополита Iоаникiя
Митрополит 1оаникш (в миру 1ван Максимович Руднев) народився 20 лютого 1826 року в селi Верхне Скворче Новосильського повиу Тульсько! губернп в родинi бiдного дяка Максима 1вановича Руднева. Дитинство й початкове виховання його пройшли в матерiально злиденнiй, проте духовно наповненiй обстановщ. Як зазначено в його ювь лейнiй бюграфи: «Еще в детстве от паломников той местности, в которой родился он и в числе которых была и мать его... питался он духом благочестия» [6], що наклало вщбиток на всю подальшу дiяльнiсть майбутнього митрополита.
Початкову освиу 1ван Руднев отримав у м^-цевих духовно-навчальних закладах - спочатку з 1835 по 1839 рр. у Тульському духовному училищ^ а попм з осеш 1839 року в Тульськш духовнш се-мшарп, де показав себе блискучим учнем. Дуже часто за вщсутносп викладачiв вш проводив за-няття в молодших класах семшарп, чим заслужив прихильшсть з боку керiвництва.
У 1845 рощ, за рш до закшчення повного курсу Тульсько! духовно! семшарп, 1ван Руднев як найкращий вихованець був рекомендований до вступу у Ки!вську Духовну Академiю, до яко! й був зарахований, з блиском витримавши вступний iспит. У 1849 рощ, шсля чотирьох рокiв успiшного навчання, вш отримав ступiнь магiстра богослов'я та був залишений при Академп викладачем по кла-су Святого письма.
11 жовтня 1849 року, зпдно з давшм сво!м бажанням, 1ван Руднев прийняв чернечий постриг з рук ректора Ки!всько! Духовно! Академп архiман-дрита Димитрiя в Киево-Печерськ1й Лаврi, у пече-рнiй церквi преподобного Антошя з наданням йо-му iменi Iоанiкiя. Духовним провiдником майбутнього митрополита Ки!вського став вiдомий iерос-химонах Киево-Печерсько! Лаври Парфенiй, вщо-мий сво!ми дивотворiннями. 6 листопада Ки!всь-кий митрополит Фiларет (Амфггеатров) у Лаврсь-кiй церквi святителя Миха!ла висвятив iнока 1оаш-ыя в iеродяка, а 7 листопада вш же у Феодоаевсь-кш церквi рукопоклав його в iеромонаха.
3 цього моменту починаеться швстолиня духовна праця 1оашк!я (Руднева). Першим мюцем служшня стала його «альма-матер» - Ки!вська Духовна Академия, де протягом дев'яти рошв (18491858 рр.) вш пройшов поступово ва посади: ввд наставника (у званш вчителя), пом1чника шспекто-ра, шспектора, члена внутршнього правлшня, до виконувача обов'язшв ректора. Разом з адмшютра-тивними обов'язками викладав Святе Письмо та догматичне богослов'я. У сво!х спогадах його ко-лишш слухач! стверджували: «Он с любовью и трудолюбием ученого мужа, с глубоким знанием и одухотворением истинно христианского учителя, раскрывал учение о таинствах св. веры Христовой перед студентами, внимательно и с увлечением воспринимавших каждое его слово, воистину солью мудрости растворенное» [6].
6 листопада 1858 р. о. 1оашкш був приз-начений Св. Синодом на посаду ректора Ки!всько! Духовно! семшарп й настоятеля Киево -Пустель-ного Никольського другокласного монастиря. За рш перебування на посад! ректора семшарп вш здшснив низку нововведень: збшьшив кшьшсть члешв правлшня, заснував часопис «Руководство для сельских пастырей» та разом з тим виконував обов'язки члена Ки1всько1 духовно! Консисторп, оглядав Воронезьку та Орловську духовну семшарп в якосп рев1зора.
4 грудня 1859 року 1оашкш (Руднев) був призначений Св. Синодом ректором 1 професором богословських наук Ки!всько! Духовно! Академп й настоятелем Киево - Братського першокласного монастиря. Шд час служшня на посад! ректора Ки-!всько! Духовно! Академп о. 1оашкш зм1г покра-щити й удосконалити навчально-виховний та еко-ном1чний лад Академп, шляхом збшьшення члешв правлшня, покращання матер1ального становища сшвробгтнишв, введення р1чних юпипв з кожного предмету. Сам вш викладав богословсьш дисцип-лши й був одним !з засновнишв 1 першим редактором часопису «Труды Киевской Духовной академии» [2].
6 жовтня 1860 р. о. 1оашкш був призначений ректором Санкт-Петербурзького Духовно! акаде-ми, на чол1 яко! залишався до 12 ачня 1864 р. 1 цей час вважав найкращим у своему житп. Як ректор вш, як зазначав Ф.Титов «входил во все нужды студентов, многих поддерживал своими собственными средствами и мудро руководил их жизнью и учебными занятиями» [6].
За дорученнями кер1вництва 1оашкш вико-нував й шш1 обов'язки: був головним спос-тертачем за викладанням Закону Божого в уах на-вчальних закладах столищ, членом ком1тету з удо-сконалення духовно-навчальних заклад1в, рев1-зував Смоленську та Полоцьку духовш семшарп.
У 1863 рощ 1оашкш (Руднев) був удостое-ний звання епископа Виборзького 1 в1кар1я Санкт -Петербурзького.
Отже, шдсумовуючи початковий перюд д1я-льносп о. 1оашк!я (Руднева) на нив! духовно! освь ти, слад зазначити, що його служшня вщзначалось
д1евим шклуванням про вдосконалення навчально -виховно! д!яльносп, а також покращення економь чного стану шдлеглих йому духовно -нав-чальних заклад1в. Уся його освгтня д!яльшсть бша спрямо-вана на те, щоб розвинути в вихованцях духовно! школи «дух любови и преданности церкви Божьей и надлежащего сознания долга своего высокого назначения». Це дозволяе поставити о. 1оанишя в один ряд з видатними церковними просв1тниками Х1Х столгття.
Самостшне арх1ерейське служ1ння 1оашк!я (Руднева) почалося 1864 року, коли у Тро!цькому собор! Олексадро - Невсько! Лаври вщбулася х1ро -тон!я арх1мандрита 1оашк!я, що ознаменувало початок 35-р1чного служшня у п'яти епарх!ях: Сара-товськш (1864-1873), Нижегородськ1й (18731877), Грузинськ1й (1877-1882), Московськш (1882-1891) та Кшвськш (1891-1899).
У Саратов! шд час управл1ння епарх1ею о. 1оашкш заснував св1чний завод, товариство допо-моги духовенству, навчально -заробгтнш будинок для сир1т ус1х сташв, притулок для малол1тн1х си-ргт духовного звання обох статей.
У 1866 рощ за шщативою о. 1оашшя виник-ло Православне Церковне Братство Святого Христа, за прикладом давньоруських братшх з1брань для боротьби з церковним розколом. Були вщкрип публ1чш сп1вбес1ди з розкольниками, спрямоваш на розкриття догмат1в православно! церкви. Братство Св. Христа займалось також освгтньою д!яльш-стю - ввдкрило у Саратов! училище, в якому на-вчалися майбутн! вчител! с!льських шк!л, б!блюте-ку, безкоштовну !дальню для б!дних. З 1868 р. у ть сному зв'язку з братством Святого Христа знахо-дився духовно-просвгтницький союз, метою якого було розповсюдження духовного просвиництва, особливо серед нижчих сташв населення.
Урядування 1оашк!я (Руднева) була високо ощнена саратовською паствою й слугувала зразком для наступно! його д!яльност! в шших епарх!ях.
13 червня 1873 року о. 1оашкш був призначений епископом Нижегородським й Арзамаським. За час свого трир!чного служшня в Нижегородсь-к!й епархп в!н створив низку просв!тницько -благодшних установ, як-то: братство Святого Христа з метою «обращать к святой православной церкви удалящиюхся от нее... старообрядцев и других заблуждающихся», навчально-заробгтний будинок й притулок для сири духовенства, ремшниче училище при Оранському монастир! для тих дгтей духовенства, як! були нездатш до навчання в закладах духовно! освгги, притулок для малолишх сир!т обох статей. О. 1оаникш в!дкрив при сем!нар!! гур-тожиток, бо знав з особистого досвщу про тяжк! умови, в яких виховуються майбутн! священики [6]. Зазначимо, що основш кошти на влаштування благод!йних та просв!тницьких установ Нижего-родсько! епарх!! складали прибутки св!чного епар-х!ального заводу та добровольч! пожертви, лево-вою частиною яких були кошти самого о. 1оанишя [6]. Одшею з причин тако! усп!шно! й плщно! д!я-льност! 1оан!к!я (Руднева) виступае справжнш ду-
ховний зв'язок, який юнував мiж пастирем та його паствою, про що засвiдчив i сам о. 1оаникш, зали-шаючи Нижнiй Новгород «... благие предприятия мне одному ви приписуете, а исполнены были они мною при помощи божьей и при вашем содействии...» [5].
У 1877 рощ Високопреосвящений 1оашкш був призначений на Грузинську епархш, екзархом яко! залишався до 1882 року. Великою його заслугою було встановлення миру в середовищi «багато -племенно! пастви» й згуртування рiзних станiв су-спшьства, якi знаходилися в ворожих ввдносинах.
Продовжуючи свою просвiтницьку дiяль-нють, Iоаникiй (Руднев) брав активну участь у дiя-льностi Тифлюько! духовно! семшари, клопотав перед Св. Синодом про змши в навчальнiй програ-мi вiдповiдно до мiсцевих вимог, сприяв вщкриттю кафедри грузинсько! мови при семшари й жшочого епархiального училища, на потреби якого пожер-твував 10000 крб. з власних кошпв [6]. Пiдтвер-джуючи свое апостольське призначення, екзарх 1о-анiкiй турбувався про поновлення православ'я серед мешканщв Грузi!. Для цього за допомогою братства Святого Апостола Андрiя Первозванного започаткував загальш сшвбесвди.
Не зважаючи на недовготривалють перiоду урядування о. Iоаникiя на посадi екзарха Грузi!, вiн увшшов в iсторiю кра!ни як «светлая, благодатель-ная эпоха»
27 червня 1882 року о. 1оашкш був уведений в сан митрополита Московського. Вш управляв Мос-ковською епархiею 9 рошв, протягом яких за-снував друге епархiальне ж1ноче училище, гурто-житок при духовнiй семiнарi!, товариство церковного сшву, притулок для дией, товариство допо-моги сиротам, вдовицям та хворим представникам духовенства. Шд час служiння на кафедрi Москов-сько! митрополi! о. Iоанiкiй, як член Св. Синоду брав участь у справах керiвництва Церквою [7]. У 1884 рощ за його участю були вдосконалеш духо-вно-навчальш заклади за новим статутом.
17 жовтня 1891 року 1оашкш «з особливою мiсiонерською метою» був призначений на Ки!всь-ку митрополичу кафедру, [8] де прослужив 9 рошв та зарекомендував себе як засновник навчально -просвиницьких закладiв i мiсiонер. З метою охо-рони православ'я о. 1оашкш вiдкрив Релшйно-просвiт-ницьке товариство», яке стало мююнерсь-ким цент-ром, звiдки велися сшвбесщи, спрямованi на бороть-бу з розколом. О. 1оашкш зарекомендував себе як будiвник храмiв. Серед церковних но-вобудов часiв його урядування, слад ввдзначити Лаврську Трапезну церкву Антонiя i Феодосiя. Митрополит Руднев дбав також про знамените по-двiр'я Киево-Печерсько!' Лаври у Петербурзi, яке саме за його шдтримки було прикрашене но -вою величною церквою, освяченою 18 грудня 1897 року [4].
Для полшшення побуту духовенства за наказом митрополита була заснована емiритарна каса, удосконалений свiчний завод. Значно покращилося становище Ки!вських духовно-навчаль-них закла-
дiв - перебудована Ки!вська Духовна Академiя, удосконалене жшоче училище й вiдкрито при ньо-му притулок для дией духовного звання.
Митрополит Iоанiкiй (Руднев) брав участь у важливих церковно-юторичних подiях, серед яких освячення Ки!вського Володимирського собору, вiдкриття першого церковно-шильного з'!зду в Киевi, участь в робоп особливо! комiсi! з ввдкриття мощiв Святителя Феодосiя Чернiгiвського, яке ввд-булося 9 вересня 1896 року, з приводу чого митрополит виступив з промовою, засвiдчуючи непере-ачну важливiсть подi! для вах вiруючих [9].
У 1899 рощ в Киевi було урочисто вщзначе-но 50-рiчний ювiлей апостольсько!' дiяльностi, священ-нослуж1ння Iоаникiя Руднева. У день свят-кування ювiлею до Киева прибула величезна кшь-кють гостей, серед яких були особи як духовного звання, так i свгтсьш. Владика прийняв велику кь лькiсть письмо-вих привiтань, починаючи з пред-ставникiв царсько! родини й Антиохшського Пат-рiарху й закшчуючи привiтаннями вiд простих свiтських оаб, що свiд-чило про великий авторитет ювшяра серед пастви [3].
7 червня 1899 року 1оаникш Руднев помер у Голоспвськш пустит ввд запаленя легенiв, яке дало ускладнення на нирки й був похований у Возд-виженськш церквi у склепi, поряд з гробом митрополита Арсешя. Так, почавши свш чернечий шлях у стшах Киево-Печерсько! Лаври, о. 1оаникш знайшов тут же й свш останнш притулок, про що завжди мрiяв [10].
7. Результати дослвдження
Таким чином, в результат проведеного дос-лiдження нами було проаналiзувати ступiнь дослi-дженостi обрано! теми в iсторiографi!; розкрито внесок митрополита 1оашшя в розвиток освггньо!', благодiйно!', мiсiонерсько! сфери пiдпорядкованих йому епархiй.
8. Висновки
Отже, зважаючи на важливють аналiзу жит-тевих шляхiв найвизначнiших церковних iерархiв минулого, одним з яких по - праву можна вважати 1оашшя (Руднева), ми вважаемо за дощльне продо-вжувати подальшi дослiдження в даному напрямку. Бо досввд його урядування на нивi духовно! освiти, де вш завжди пiклувався про удосконалення навчально! та виховно! роботи, побуту шдвладних йому духовно-навчальних закладiв, ставлячи на перше мiсце штереси вихованцiв, його архiерейсь-ке служшня у рiзних епархiях, яке е справжшм прикладом апостольсько! дiяльностi, може стати у пригодi духовним лщерам сьогодення.
Лiтература
1. Титов, Ф. Высокопреосвященный Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий [Текст] / Ф. Титов. - К.: тип. Императорского Университета Св. Владимира, 1899. - 49 с.
2. Титов, Ф. Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий в отношении к Киевской
духовной академии (к 7 ноября 1899 г.) [Текст] / Ф. Титов. - К.: тип. И.И.Горбунова, 1899. - 14 с.
3. Скворцов, В. К пятидесятилетнему юбилею (7 ноября 1849 - 99 гг.) Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий [Текст] / В. Скворцов. -Спб.: тип. В. В. Комарова, 1899. - 32 с.
4. Васильев, М. Г. Санкт-Петербурзьке подв1р'я Ки-ево-Печерсько! Лаври [Текст] / М. Г. Васильев // Лаврський альманах. - 2001. - Вип. 5. - С. 33-35.
5. Архимандрит Тихон (Затёкин) Святители земли Нижегородской / Архимандрит Тихон (Затёкин) [Текст] / Нижний Новгород: тип. Печерского Вознесенского мужского монастиря, 2003. - 489 с.
6. Высокопреосвященний Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий [Текст] / К.: тип. Киево-Печерской Лавры, 1899. - 24 с.
7. Высокопреосвященнейший Иоанникий, митрополит Московский и Коломенский [Текст] / Прибавления к Воронежским епархиальным ведомостям. - 1882. - № 17. -С. 570.
8. Слово при вступлении в управление Киевской паствою митрополита Иоанникия [Текст] / Труды Киевской Духовной академии. - 1892. - № 1. - С. 1
9. Слово в день открытия честных мощей святителя Феодосия, архиепископа Черниговского Иоанникия, митрополита Киевского и Галицкого [Текст] / Труды Киевской Духовной академии. - 1896. - № 9. - С. 135-139.
10. Последние дни жизни, кончина и погребения Высокопреосвященнейшего митрополита Киевского и Галицкого, Священноархимандрита Успенской Киево-Печерской Лавры, первенствующего члена Святейшего Синода [Текст] / К. : тип. Императорского Университета Св. Владимира, 1900. - 38 с.
References
1. Tytov, F. (1899). Vysokopreosviashchennyi Yoan-nykyi, mytropolyt Kyevskyi y Halytskyi [Most Reverend Yo-annykyi, Metropolitan of Kiev and Galicia]. Kyiv: printing house of Imperial Univercity of St. Vladymyr, 49.
2. Tytov, F (1899). Vysokopreosviashchennyi Yoan-nykyi, mytropolyt Kyevskyi y Halytskyi v otnoshenyy k Kyevskoi dukhovnoi akademyy (k 7 noiabria 1899 h.) [Most Reverend Ioanniky, Metropolitan of Kiev and Galicia in rela-
tion to the Kiev Theological Academy]. Kyiv: printing house of Y. Y. Horbunov, 14.
3. Skvortsov, V. (1899). K piatydesiatyletnemu yubyleiu (7 noiabria 1849 - 99 hh.) Vysokopreosviashchennyi Yoannykyi, mytropolyt Kyevskyi y Halytskyi [By the fiftieth anniversary (November 7, 1849 - 99 years.) Most Reverend Ioanniky, Metropolitan of Kiev and Galicia]. Sankt-Peterburh.: typ. V. V. Komarova, 32.
4. Vasylev, M. (2001). Sankt-Peterburzke podviria Ky-ievo-Pecherskoi Lavry [Sankt-Peterburh courtyard of Kiev Monastery of the Caves]. Lavrskyi almanakh, 5, 33-35.
5. Arkhymandryt Tykhon (Zatyokyn) (2003). Sviatytely zemly Nyzhehorodskoi [Hierarchs of the Nizhny Novgorod land]. Nyzhnyi Novhorod: printing house of Pecherskyi Vozne-senskyi friary, 489.
6. Vysokopreosviashchennyi Yoannykyi, mytropolyt Kyevskyi y Halytskyi (1899). [Most Reverend Ioanniky, Metropolitan of Kiev and Galicia], Kyiv: printing house of Kiev Monastery of the Caves, 24.
7. Visokopreosviashchenneishyi Yoannykyi, my-tropolyt Moskovskyi y Kolomenskyi (1882). [Most Reverend Ioanniky, Metropolitan of Moscow and Kolomna]. Additions to Voronezh Diocesan Gazette, 17, 570.
8. Slovo pry vstuplenyy v upravlenye Kyevskoi pastvoiu mytropolyta Yoannykyia (1892). [Word when joining the flock management of Kiev Metropolitan Ioannikija]. Proceedings of the Kiev Theological Academy, 1, 1.
9. Slovo v den otkrytyia chestnykh moshchei sviaty-telia Feodosyia, arkhyepyskopa Chernyhovskoho Yoan-nykyia, mytropolyta Kyevskoho y Halytskoho [The word on the opening day of fair relics of St. Theodosius, Archbishop of Chernigov Ioannikija, Metropolitan of Kiev and Galicia] (1896). Proceedings of the Kiev Theological Academy, 9, 135-139.
10. Poslednye dny zhyzny, konchyna y pohrebenyia Vi-sokopreosviashchenneisheho mytropolyta Kyevskoho y Halyt-skoho, Sviashchennoarkhymandryta Uspenskoi Kyevo-Pecherskoi Lavri, pervenstvuiushcheho chlena Sviateisheho Synoda (1900) [The last days of life, death and burial of His Eminence Metropolitan of Kiev and Galicia, archimandrite of Dormition Kyiv-Pechersk Lavra, the primacy of a member of the Holy Synod] (1900). Kyiv: printing house of Imperial University of St. Vladimir, 38.
Рекомендовано до публжацп д-р icmop. наук Салата О. О.
Дата надходження рукопису 24.02.2015
Баранова Наталя Валерпна, кандидат юторичних наук, доцент кафедри, кафедра гстори Украши, Ки1в-ський ушверситет iM. Бориса Гршченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Ки1в, Украша, 04053 E-mail: nata_baranova@mail.ru
