CC BY
25Учен! записки Таершського нащоналъного университету ¡мет В. I. Вернадського.
Сер^я: ФЫологгя. Сощаяьт комунЫацп. — 2014. — Т. 27(66), № 4. — С. 42-48.
УДК 800.732:801.541.1
Л1НГВОСТИЛ1СТИЧН1 ПАРАМЕТРИ ЕП1СТ0ЛЯРН01 СПАДЩИНИ ЛЕО УКРА1НКИ
Власенко В. В.
РВНЗ «Кримський тженерно-педагоггчний ушверсшпет», Симферополь
E-mail: uakafedra@mail.ru
У стати розглянуто етстолярну спадщину Jleci Украшки, И лшгвостилктичш особливоси. Зосереджено увагу на авторському мовомисленш, ставленш до доалектно! лексики, формування норм лггературно! мови, культури мовлення. Спостереження прошюстровано прикладами, у яких виразно простежуеться високий р1вень володшня мовою, поеднання свого р1дного й чужомовного, народного й книжного. Шдтверджуеться думка В.Русашвського, гцо мова Jleci Укра1нки - це на початок XX ст. зразок штелггешно! мови Схщно! Украши.
Ключом слова: Леся Украшка, етстолярш, ешстолярна спадщина, европейм, лйературна мова.
У твор'пй спадщин1 Jlcci Украшки листування посщае осчбнс viicuc i не втрачае актуальное^ з плином час}'. У листах - увесь непростий с в it взаемин письменнищ з р1зними людьми. Це листи до найближчого родинного (мати, батько, брати, сестри, родина дядька Михайла Драгоманова) та л1тературного оточення (I. Франко, М. Павлик, О. Кобилянська, М. Старицький, Ф. Колесса, А. Кримський), а також до рлдомих HayKOBujR. громадських та культурних д1яч1в. Листи поеднували Лесю Украшку, яка вимушено вела м1грац1йний cnoci6 життя, 3i cbItom, «оживляли» дн1 l'l самотност!. Вона з1знавалась, що тривала вщеутшеть новин з дому викликала в не! хворобу листування. Як шхто ¡нший, Леся добре знала uiHy листам «з рк)иого краю», хоч не раз жалкувала, що доки дшдуть вони на чужину, «то маютъ еже не сучастш. a xi6a iсторичягш ¡ытерес» [5, с. 24]. 3 пркотою Леся писала й про те, що листи не можуть, однак, зам ¡нити не тшьки розмову, а й «навить мовчаиня удеох, сам и а сам», бо «якби могло писане слово enpaedi вгшоеити все, що так глибоко почуваетъея, а то воно все выходить иаче холодне чп офщтне...» [6, с. 48]. Нас правд i ц листи сповнеш творчоТ eHeprii', яскраво виражено! шдив1дуальност1. культури почутт1в, тонкого знания р1дно1 мови i багатьох ¡ноземних мов та культур р1зних народ1в. А зпнання. що начебто вона «не влаеMicmie писать», бо ш «бракуе» стстолярного таланту, а тому И листами «шхто не задоволенгш, а менше всъого сам автор» [5, с. 371] евщчить насамперед про Лесин}' вимогливкть до себе.
Сьогодш ешетолярна спадщина .Icci Украшки складае близько 900 лиспв, i можливост1 виявлення 1х ще далеко не вичерпаш. Листування охоплюе понад 30 poKiB життя письменниц!. у 12-томному з1брант твор!в складае 10-й (1876-1897), 11-й (1898-1902) i 12-й (1903-1913) томи.
Етстолярш Jlcci Украшки в рпних аспектах дослижували В. Слмович. Т. Панько, С. Ермоленко, Т. Салига, С. Богдан, М. Крупа, О. Слшушко, С. Кочерга, М. Коцюбинська та ш. Пор1вняно з художньою творч1стю ешстоляр1й Лес! Украшки в л 1 н г в о ст и л i ст и ч н о VI \ аспект! залишаеться менш досл!дженим.
Мета ще! розвщки полягае у визначенш лшгвостшпстичних параметр1в cnicTO.iiipira Jleci Украшки, шзнанш штелектуального обширу мовно! особистосп автора як суб'екта ешстолярного дискурсу в контекст1 епохи.
Мова cnicTO.iiipifO залежить вщ мовно! культури автора листав, його св1тобачення, цшшсних ор1ентацш. Питания мови як найважлившо! ознаки нацюнально! свщомоста, етшчно! самобутноста було надзвичайно важливим для Jleci Украшки. Сво! думки, вражеиия, ощики суспшьно-пол1тичних, иаукових, культуриих подш, л1тературних явищ i звичайш побутов1 турботи вона переважно передавала рщною украшською мовою. «Мова Jleci Украшки - це на початок XX стол1ття зразок штел1гентно1 мови Схщно! Украши» [3, с. 268].
Лесине слово ввшшло вагомою часткою в украшську л1тературну мову, шднесло И на новий штелектуальний р1вснь. що було особливо важливим на той час. За висловом Степана Тудора Леся Украшка була справжньою Украшкою «майже единою справжньою Украшкою в своему ширшому класовому i л1тературному середовшщ. Bei Ii' ровесники за вшом i того ж класового середовища були вихованцями росшсько! школи, виносили з не! росшську культуру як звичайний змют свого пси\1чного в1ддиху» [4, с. 129]. Виростала й дозр1вала Леся Укра!нка майже в щлковитому вАдокремленш в1д вплив1в pociücbKoi школи, украшських демократичних традищях Косач ¡в i Драгоманових. «Укра1нська мова була для не! едино природною формою мислення i вислову, украУнська культура -природним змАстом ii психАчного вщдиху» [ 4, с. 130]. Сама письменниця у лжт до М. I. Павлика 22 червня 1891 року з1знавалася: «школи тшою мовою, як тшъки своею, nuemie не писала i, певне, не писатиму» [5, с. 91].
Ешстолярна спадщина Лес! Украшки справд1 вирАзняеться ор1ентац1ею на народне мовлення з яскраво виражено ¿ндивщуальшетю i високим р1внем i нтс лс ктуал i защ i. Нав1ть саме слово лист у Лса Украшки мае pi3Hi си нон! м i ч н i найменування: лист, листище, «книга», «утверсал», карточка, одкритка, закритка, графтка. Наприклад: «Одкриток я взагал1 не пишу, а на «книги» не завжди е час i сила. (CecTpi 16 листопада 1899 року) [6, с. 42]. «Я така рада завжди, коли отримую «графШку» eid моеi JImei лтейног! Так еоно славно дряпае завжди i такого багато р/люго наскребе» [6, с. 312]. Ешстолярш Лса Украшки складають листи найрпномашттшого стильового perierpy: «листи-розмови, листи-pcucH jii. листи-спогади, листи-д1алоги, листи-зв1ряння, листи-з1знання, листи-Mpii» [2, с. 285]. Залежно вщ обставин, умов, ситуащй, настрою i стану душ1 авторка сама характеризуе лист: «довгий», «довжелезний», «справжн1й», «хватаний», «порядний», «безтолковий», безладний, «фактичний», «товариський», «короткий», «ласкавий», «милий» якийсь «авторський», довге «слово», довга «книга» тощо. Листи Лса Украшки близью до мемуарного жанру i зокрема нагадують щоденник, стильов1 особливосп якого найб1лыпе наближеш до роз мовно!' мови.
Листи письменнищ за cboim характером р1зномаштн1. Вона вм1ла з кожним адресатом сп1лкуватися на властивш йому «хвил1», тобто перебувати в кол1 його думок, ¡HTcpcciB. враховувати при цьому симпатп i антипатЛ' адресата. Тому й природно, що змют, тональшеть i взагал1 Ii' стиль багато залежали в1д особи, якш адресувався лист. Так, у кореспонденщях до Михайла. Драгоманова, 1вана Франка
яскраво простежуеться глибока повага до адресатов, сшвпереживання i'xmx ycnixiß i невдач. Взагаш кожен лист вражае вмшням автора охопити безл1ч питань i вщзначаеться високою наснажешстю р!зномаштно1 шформацп.
Лексика ешстолярно! спадщиии Лса Украшки переконливо свщчить про глибоке знания писемно-л1тературно1, розмовно! i фольклорно! традицш, високу мовну культуру автора. У II листах поеднуються розмовш вислови з книжними i нау ко во -тс р м i но л о г i ч н и м и. Хоч письменниця не брала у часта в лшгвютичних дискуаях. але з И листав, а головне з мовно! практики випливае, що вона «дотримувалася усталених на той час л1тературних традищй, наслщувала не лише Тараса Шевченка, але й користувалася виробленим у Галичиш культурним лексичним мшмумом i не цуралася д1алектизм1в, зокрема волинських типу начиння «посуд», noei'j, копняк «удар ногою» та ш. [3, с. 267]. Леся Украшка глибоко усвщомлювала роль народ них говор1в у розвитку украшсько! л1тературно! мови. У листа до Осипа Маковея 28.01.1894 р. вона висловлюе думку, «що зовам нема чого ставити питания про перемогу того чи тшого д1алекту, адже лтературна мова муситъ витворитисъ з ycix д1алект1в, без жадного насилъства, сварки й колотнеч1. Я не такий завзятий лтгвкт, щоб так уже «преломляти копье» за мову, маю надт, що мене розумттъ yci doöpi люди i в Галичит, i на Украш. Принаймт мене в Галичит розумттъ i cmapi i dimu» [5, с. 386]. Леся Украшка допускала можливють i потребу збагачення загально! л1тературно! лексики за рахунок уведення в широкий o6ir д1алектних сл1в. При цьому вона радила використовувати маловживаш й нсв1до\п слова за допомогою спещальних прийо\пв - пояснень значения ел ¡в у при\птках. контекстуальним розкриттям ix смислу в текста.
Леся Украшка була поборником штелектуально!, пол1функцюнально1 украшсько! мови, добре розумша складну ситуац1ю роз'еднання укра!нц1в, поди ix державним кордоном. Погляди Лса Украшки на л1тературну мову як результат синтезування р1зних roBopiß. у поеднанш свого й запозиченого, народного й книжного й «без жадного насилъства, сварки й колотнеч1». Вона прекрасно уевщомлювала, що розриву \пж усним i писемним мовленням не було б, «якби у нашог мови були таю права в Pocii, ям е в Галичит». Як вщ л1тератури, так i вщ мови вона, за словами В. Слмовича. «вимагала того, що ми тепер називаемо европейсъюстю, домагалася таког ширини та глибини, ям робили б п цтавою eciM, а не ттъки, мовляв, «укратсъкому хуторянинов1» [Цит. за: 3, с. 267]. Великим болем перейнята II думки й про мовний стан по обидва боки кордону в листа до Осипа Маковея 31 листопада 1893 року: «Не знаю, чим се об'яснити, ттъки галичани краще говорятъ, мж пишутъ, а украшщ краще пишутъ, тж говорятъ. Що ж до того, що часто укратсъм ciM 'i говорятъ по-ростсъки, то, здаетъея, не так давно було, що галицъм русинсъм егм'г говорили по-полъсъки; якби у нашог мови були там права в Pocii, ям е в Галичит, то я твердо в1рю, що й ми не зосталися б позаду, а тепер нехай хто хоче кидае камтъ на украгнщв пригтчених школою, урядом, громадсъкими iнституц!ями, тшъки я свого кам!ння не зважуся здШняти. Щоб Ви eipmu в мою безсторонтстъ, я мушу сказати, що вихована я в укратсъмй Moei i що до нашог ciM 'г той камтъ nampiomu4HUü все одно не долетитъ, хоч i буде кинутий» [5, с. 179-180].
Мова лисп в Jleci Украшки надзвичайно багата лексично, граматично й фразеолопчио. Окрс\п листи буквально пересипаш фразеолопзмами фольклорного й л1тературного походження, приел ¡вями й приказками тощо. Наприклад: «в cmyni улучати»; «байдики биты» [7, с. 21]; «волами не вивезеш» [7, с. 13]; «закинула гадку за грядку» [6, с. 12]; «Общянка цяцянка, a dypneei padicmb!» [5, с. 317]; «Eic 6idy перебуде одна мине, друга буде» [6, с. 292]; «Баба з возу, кобшг легше» [6, с. 18]; «Прийшла коза до воза/» [6, с. 29]; «Не кажи гоп, поки не вискочиш» [6, с. 127]; «Не було змалку, не буде й до останку» [7, с. 234]; «В нещасну годину родилася, в нещасну i помирати буде» [7, с. 19]. Кожний ¡з таких образних вислов1в завжди доречний i переконливий з погляду стилю приватного листа, емощйно-експресивно! форми передач! шформацн. Один з л ист ¡в до viaTcpi (вщ 26 жовтня 1897 року), де вдеться про постановку драми «Блакитна троянда», Леся починае з вибачення, що лист буде «дшовий» i просить вмовити «головну актрису, хто б вона не була, щоб вона не передавала Kymi меду (видшення наше), себто, щоб не впадала занадто в icmepuKy... [5, с. 349]. У лисп до дядька М. П. Драгоманова (10 грудня 1892 року): «...коли Ви мене отак сварите, то «красться серденько начетверо мое», як стваютъ в одшй нашт nicni.» [5, с. 34]. 3 шшого листа до матерк «... читаючи лист Франка, я не могла не подумати: «прийшла коза до воза». Тимчасом я eidnoema йому в дуже гречному moni, без жодних натямв на козу... » [5, с. 364]. У лисп до М. I. Павлика: «Не хоттосъ би, щоб на мот книжщ стояв невидимкою етграф: «Б1гла через м1сточок. вхопила кленовий листочок, б1гла через гребелъку, вхопила водицi крапелъку, ттъки ж я пила й Ила» [5, с. 415]. Доречне використання письменницею рпних форм ус но!' народно! творчосп евщчить про високий р1вень володшня мовою, образне мислення, здатшеть влучно й емощйно характеризувати нав1ть складш поняття чи явища. 1нод1 письменниця створюе власш вислови каламбурного характеру: «1стор1я навчае, що вона тчого не навчае» [5, с. 123]; «Незвичайм погляди на звичайт речт [6, с. 33]; «Я готова Вам зробити уступку i то в неуступчивт (popMi» [7, с. 58]. Ешстолярш Jlcci Украшки мютить значну кшьюсть конструкцш, пов'язаних ¡з християнськими святами, в1руваннями, обрядшетю украшщв, що е значимими для мовного етикету нашого народу: «Святий ee4ip, добрий ee4ipl» [5. с, 270]; «Христос воскрес!» [6, с. 176]; «Слава Icycy Христу/» [6, с. 243]; «Борони мене, Боже» [6, с. 161]; «Прости Боже» [5, с. 126] тощо. Проявляла неабиякий штерес Леся Украшка до мовного етикету шших народ1в. Консультувалась у А. Ю. Кримського щодо правильное^ вжитого нею у «Камшному господарЬ) звертання до д1вчат юпанською мовою, оскшьки ще! мови вона ще не знала (Леся почала вивчати юпанську, як вона писала, «з одчаю» в останшй пршзд до Египту. навесш 1913 року. «Чи називаютъ «донна» (себто «донья») i die4am, чи ттъки замужтх?» [7, с. 520]. Загалом особливосп мовленневого етикету ешетолярно! спадщини Jlcci Украшки заслуговують на спещальне достижения в нов1й науков1й парадигм! початку XXI стол1ття.
Украшська мова в Лесиних листах стае вщкритою до Bcix культур св1ту, до л1тературних надбань ¡нших народ ¿в. Поряд сшвюнують украшська приказка, народний дотеп i французький усталений висл1в, польський фразеолопзм i латинський афоризм, росшський л1тературний зворот i поетичний рядок ¡з в1домого
твору шмецысого письменника. U,i íhomobhí вкрапления функцюнують як смоцшно-експресивш засоби увиразнення i ндив1 дуально го стилю, як форма передач! cmouíиного стану oco6hctoctí, яка вщчувала внутршню форму образного вислову, яка жила в cbítí шшомовних л1тератур i постайно трансформувала цей cbít в украшський штслсктуальний контекст. У цьому виявляеться своерщний мовний европе1'зм Jleci Украшки. Наприклад: рос.: «С глаз долой, из сердца вон» [5, с. 323]; лат.: «О témpora, о mores!» [5, с. 351]; франц.: «Laisser faire, laisser passer» («Хай буде, як буде») [5, с. 163]; «A la guerre comme a la guerre» (на вшш, як на вшш») [5, с. 170]; «fais gne tu devars, advinne gue pourra» («Роби, що треба, хай буде, що буде») [5, с. 337]; «Quand on est bete, c'est pour toujuors» («Коли хто дурний, то це вже назавжди») [5, с. 391]; ¿тал.: «Veder Napoli еpoi moriré» («Побачити Неаполь, i потам вмерти») [5, с. 173]; польською: «Nie mi la ksiadzu of ra - idi, cider, do domu» («Не мила панов! жертва - щи, теля, додому») [5, с. 278].
Можемо стверджувати, що Леся Украшка була не тальки справжньою Украшкою, але й справжньою европейкою свого часу. Оксана Забужко назвала ïï «европейкою украшського походження». У листах письменниця часто торкаеться теми вивчення чужих мов: «Серед киян молодих остатнъого часу починае ширитисъ европегзм; вони починаютъ учити европейсъю мови i ттересуватисъ европейсъкою лтературою» (3 листа до М. П. Драгоманова 24 грудня 1889 року) [5, с. 45]. Знания мов для Лса - це вихщ у широкий cbít, бачити його не лише через переклади з росшсьюл: «Eida, що быъш1стъ нашог украгнсъког громади сидитъ на самт нуждентй украгнсъкт npeci, а через те не бачитъ як слid ceimy - ni того, що в eimi, ni того, що поза втном... Та вже тепер noмiж нашою молодою громадою почалосъ таке „западнечиство", що багато хто беретъся до французъког, тмецъког, англтсъког та Шалъянсъког мови, аби могли читати чужу лтературу» (3 листа до М. П. Драгоманова 17 березня 1891 року) [5, с. 85]. Bíhhc питания европе1'зму й народництва для украшсько1 л1тератури, загалом культури, Леся Украшка вщчувала дуже тонко. Воно стояло для Heï як у перекладнш практичнш д1яльноста (bhoip тем, л1тератури для просв1ти народу), так i в mobí як словесно-худ ожшй творчоста. За словами Лши Костенко «Вона була потужним трансформатором cbîtoboï культури нарщному грунта» [1, с. 54].
Феноменальш зд1бноста до мов дають змогу письменнищ не лише поповнювати скарбницю украшсько1 л1тератури численними перекладами, але й виводити украшську мову на европейсью широти. Поетеса, перекладач, вона тонко реагувала на власне лшгвютичш характеристики вислову, на етимолопю сл1в, ïx стилютичне забарвлення. Наприклад, коли ïï брат Михайло листовно запитував, як краще перекласти слово маятник у реченш з оповщання В. Г. Короленка «Ночью»: На стене стучал маятник, вона вщповщае: «Слово маятник, я думаю, можна так залишити, бо KopÍHb сього слова украшський. Маятник по-болгарськи пахалъце, по-сербськи - шеталиця, по-чеськи kywadlo, по-польськи wahadlo, по-галицьки -пендель, кивало» [5, с. 37]. Таке володшня р1зними мовами, оргашчне використання ïx в ешстолярнш комушкацп - свщчення багато! mobhoï культури письменнищ. Леся Украшка завжди виважено ставилася до мовного оформления текстав cboïx TBopÍB, адже правопис на той час не був усталеним, юнувала р1зниця \пж
орфографiчними нормами у зв'язку з територ1альним подшом Украши. У лисп до 1вана Франка 14 травня 1892 року читаемо: «Я стою за правдиву фонетичну правопись (радикальну) ... В слов1 слгзьми таки треба писати м'який знак, бо так вимовляеться. Слово в 'яне можна писати або так, або въяне, але шяк не вяне, бо то власне вийде росшська вимова. Инший, нехай теж так зостаеться» [5, с. 82]. Леся Украшка завжди виступала проти засм1чення лпературно! украшсько! мови просто безграмотними виразами i фонетичними помилками, дбала про видання cboix твор1в: «...се така страшна pi4 для поета друкарсью помилки!...» [5, с. 117]; «Друкарсью помилки - то моя рана» [7, с. 504].
Отже, навпь часткове дослщження ешстолярно! спадщини Jlcci Украшки засвщчуе, як можна i треба володпи украшською мовою. Лесине слово в ешстолярному дискурск II мовомислення свщчать про високу мовну шдготовку авторки, мовну культуру i етику сшлкування, розвиток словникового складу украшсько! лпературно! мови кчнця XIX - початку XX столпь. Сьогодш, на початку XXI стол1ття, може бути корисним окреме спещальне дослщження в новш науковш парадигм! мовленневого етикету ешстоляр1ю Jlcci Украшки. Нагадаемо, як Лша Костенко, анал1зуючи л1тературну творчють Jlcci Украшки, слушно зауважила: «Незупрний жаль для нашого сусшльства, що воно через ряд об'ективних i валяких ¡нших причин не заговорило мовою Jlcci Украшки, мовою справжнього штелпента, що акумулював в co6i все - штелект i народну стих1ю, нащональну своер1дн1сть i найвищо! проби культуру мислення» [1, с. 54].
Список лггератури
1. Костенко JL Поет, що шов сходами пганпв /Лша Костенко //Украшка Леся. Драматичш твори. - К. : Дншро, 1989.-С. 5-58.
2. Мацько Л. I. Мовотворчють Леи Украшки / Л. I.Мацько,О.М. Сидоренко // Дивослово. - 2002. - №3. -С.14-16.
3. Русашвський В.М. Icтopiя украшсько! лиературно! мови. Шдручник / В.М. Русашвський. - К. : АртЕк, 2001.-392 с.
4. Тудор С. Вихщ слова / Степан Тудор // Украшка Леся. Публжаци, статп, дослвдження. - К. : Вид-во АНУРСР, 1960.-С. 115-138.
5. Украшка Леся. Листи (1876-1897) / Леся Украшка //3 i6p. TBopiB : у 12 т. - К. : Наукова думка, 1978. -Т. 10.-542 с.
6. Украшка Леся. Листи (1898-1902) / Леся Украшка // 3i6p. TBopiB : у 12 т. - К. : Наукова думка, 1978. -Т. 11.-480 с.
7. Украшка Леся. Листи (1903-1913) / Леся Украшка // 3i6p. TBopiB : у 12 т. - К. : Наукова думка, 1978. -Т. 12.-694 с.
Власенко В. В. Лингвостилистические параметры эпистолярного наследия Леси Украинки / В. В. Власенко // Ученые записки Таврического национального университета имени
B. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. -
C. 42-48.
В статье рассмотрено эпистолярное наследие Леси Украинки, ее лингвостилистические особенности. Сосредоточенно внимание на авторском языковом мышлении, отношению к диалектной лексике, формированию норм литературного языка, культуры речи. Наблюдение проиллюстрировано примерами, в которых выразительно прослеживается высокий уровень владения языком, сочетание своего родного и иноязычного, народного и книжного. Подтверждается мысль В.Русанивского, что язык Леси Украинки - это на начало XX столетия образец интеллигентного языка Восточной Украины.
Ключевые слова: Леся Украинка, эпистолярий, эпистолярное наследие, европеизм, литературный язык.
Vlasenko V. V. Linguo-stylistics Feature of Lesya Ukrainka's Epistolary Heritage / V. V. Vlasenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. - P. 42-48.
The article under discussion is intended to survey the linguo-stylistics peculiarity of Lesya Ukrainka's epistolary heritage. It draws our attention to the author's linguistic thought, the attitude to dialectic vocabulary, the formation of the literary language and the speech standards. Lesya Ukrainka's epistolary heritage confirms drastic proficiency in literary, informal and folkloric traditions with pronounced individuality and high level intellectualization. The results obtained confirm examples which tracing high level proficiency in a language with combination her native and foreign, folk and bookish. Lesya Ukrainka always demandingly referred to linguistic framework and it was vindicated by her epistolary. The each definite instance of epistolary communication is disclosed author's inner world wealth and high level linguistic standards with addressees. According to V. Rusanivskiy, the language of Lesya Ukrainka is the pattern of refined language of Eastern Europe at the beginning XX century.
The peculiarities of speech etiquette of Lesya Ukrainka's epistolary heritage was not examined, because it are worthy of special study in modern scientific paradigm of the beginning XIX century. Keywords: Lesya Ukrainka, epistolary, epistolary heritage, Europeanism, literary language.
Стаття надшшла до редащи 30 жовтня 2014 року
