CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.357-362.
УДК 811. 161. 2: [398 + 34]
Л1НГВОКОНЦЕПТУАЛЬН1 ОБРАЗИ ЗЛОЧИН1В ПРОТИ ЖИТТЯ (НА МАТЕР1АЛ1 УКРА1НСЬКИХ БАЛАД)
Лавриненко С.Т.
Змальський державний гуман1тарний ун1верситет, м. 1змат, Украна
У стaттi розглянуто зафтсоваш баладним масивом лтгвоконцептуальш образи народних уявлень про нанесення жертвi тяжких ттесних ушкоджень та умисне вбивство людини.
Ключовi слова: мовний знак, злочин, народна балада.
Дослщження вербального шдгрунтя правовых феномешв нацюнально! культури визначаеться потребами осягнення закодованих мовною системою свтоглядних засад та цшшсних орiентирiв украшсько! стльноти.
Аналiз фольклорного слова, як ношя лшгвокультурно! iнформативностi сфери права, представлено у наших попередшх дослщженнях, здiйснених на матерiалi украшських казок, пiсень, дум [6; 7; 8 та ш.]. Метою ще! статт/ е моделювання лшгвоконцептуальних образiв злочинiв проти життя i здоров'я людини, вiдтворених народними баладами. Баладний масив мiстить широкий спектр народних уявлень про способи насильницького позбавлення життя i завдання шкоди здоров'ю людини шляхом протиправного втручання в И особисту сферу. Спроба фiлологiчного осмислення зазначеного сегменту фольклорного концептопростору здiйснюеться вперше.
Злочини проти життя i здоров'я - суспшьно небезпечнi дiяння, якi посягають на порядок суспшьних вiдносин щодо забезпечення недоторканностi життя i здоров'я особи [5, с. 313]. Баладний масив вербалiзуе елементи народного знання про умисне вбивство; доведення до самогубства; нанесення тяжких тшесних ушкоджень (побо!, мордування, катування); залишення людини в небезпещ; ненадання допомоги особi, котра перебувае у загрозливому для життя сташ.
Широкий спектр уявлень про рiзновиди умисного вбивства реалiзуеться фшсащями фактiв позбавлення життя шляхом застосування холодно! чи вогнепально! збро!, отруення, обмеження можливостей вшьного дихання (удушення, потоплення): «Ой як вхватив гострий шж, // Зняв голiвоньку iз плiч. // Покотилась голова аж до панського двора» [3, с. 64]. «Вдовин син стрiлив - прямо в серце вцшив: // - Ой то ж тоб^ побратиме, молодая дiвка, - //В твош серцi золотая стршка» [3, с. 54]. «Брат з рушнищ стршив, // Всiх трьох разом вцшив» [3, с. 212]. «З шстолика жарнув. // Покотилась головонька // Так, як маювочка, // Вилетша душа з тiла // Так, як лас^вочка. // Розлилась кров гаряча // Так, як жар по печ^ // Посипались рус ку^ // Аж по правому плечЬ> [3, с. 229]. «Я, мамо, не спився, ш з
дороги збився, - // Тшьки в те! чорняво! отрути напився» [3, с. 45]. «На широюм полю висока тополя, // Ходило дiвчатко до милого двора, // А як ся то мати милого дiзнала, // Вона свого сина замурувать дала» [3, с. 37]. «Взяли Рейзю потд боки i кинули в став глибокий» [3, с. 82]. Наведеш контексти фшсують уявлення про спошб вчинення злочинiв, мiстять характеристики !х негативних наслiдкiв, iндексують наявнють iнiцiатора протиправно! дп та жертви, називають атрибути та артефакти злочинно! практики.
Сегменти текстiв, семантика яких спiввiдноситься з народними поглядами на злочини проти життя, реалiзують рiзнi схеми протиправно! поведiнки. Найпоширенiшi баладш фшсацп замахiв на життя вщтворюють поведiнку та внутрiшнiй стан учасниюв конфлiкту. 1. Чоловiк вбивае дружину: « - Сесе, синку, на пам'ятку, // Що зрубае нянько мамку. // Сще слова не вповша, // Вже голова одлетша» [3, с. 230]. 2. Дружина вбивае чоловша: «Ой узяла си Стефна молода острий шж та сокиру, // Вона iстяла, вона зрубала Андрусиковi шию» [3, с. 169]. 3. Мати вбивае сина й невютку: «Ой рада я, сину, рада я тобою, // Та не рада, сину, твоею жоною. - // Посадила сина за столом в рядочку, // Молоду невютку в шнях у куточку. // Наливала сину солодкого меду, // А молодш невюточщ зеленого яду, // А вони тее знали, докупи зливали, // Сво! голiвоньки докупи схиляли, // Докупи схиляли й разом помирали» [3, с. 173-174]. 4. Свекруха вбивае невютку: «Велiв е! годувати з перцем каплуном, // А вона ! годовала лютим ящуром. // Велiв е! наповати медом та вином, // А вона ! наповала прким полином. // Ой а за дня Марусенька ще кужшь пряла, // А звечора Марусенька дитя купала, // Опiвночi Марусенька та й застогнала, // Ой у курях Марусенька вже юконала» [3, с. 179]. 5. Дiвчина отруюе хлопця: «1з суботи на недшю новина ся стала, // Бо молода Марусенька хлопця вчаровала. // Кой хотша чаровати, зачала кликати: // - Ходи, ходи, легшику, щось ти маю дати. - // Прийшов 1ван до дiвчини. Сто!ть склянка пива. // - Випий, випий, мш миленький, бо я уже пила. - // Випив едну, випив другу: - А третю не хочу, // Бо я знаю, що ти даеш лютого отрою!» [3, с. 46]. 6. Брати вбивають кривдника сестри: «Синове не мешкали, // Лем шаблички забрали. // А Яшчка рубали. // До Дунаю метали» [3, с. 209]. 7. Чоловш вбивае суперника чи ворога: « - Ой турчине, турчиночку, // Позволь меш лучка свого, // Най я уб'ю два голуби. // Один буде, пане, тоб^ // Другий буде паш тво!й, // Паш тво!й, жшщ мо!й. - // А турчин ш не здогадав, // Iвановi лучок подав, // Ой а 1ван як iзмiрив, // Турчиновi в серце вцшив» [3, с. 239]. 8. Розбшники розправляються iз жертвами: « - Ой ти, сучий син, розбшник, // Ти розбшничий син: // Убив брата ти мого // Та ще й шурина свого! // - Не я його убивав, - // Вбила його темна шч: // Як я !хав, то свистав, // Щоб з дороги вш звертав! // Зверни, зверни, шурячок, // Хоч на лiвий бочок!» [3, с. 229].
Баладш iнтерпретацi! злочину проти життя у формi дггозгубництва фшсують обставини вбивства мапр'ю свое! новонароджено! дитини: ^<Породила Марiянна бiлу дитиночку. // Як она ! породила, на ручки возьмила, // Та вна пiшла попри воду, // На Дунай пустила [3, с. 75]. Деталiзацiя еташв дггозгубництва свiдчить про завчасне осмислення шлях1в реалiзацi! злочинного намiру: <^вка дитину вродила, // В кленовий лист угорнула, // Барвiночком поповила, // В тихий Дунай упустила» [3, с. 107]. «Вийшла вдова молода. // Породила сини два, // Два сини породила, // В китай
чистий вповила, // В тихий Дунай спустила» [4, с. 25]. «Сорок недшь тому було, от як одну днинку, // А Варварка учинила во плот дитинку. // Але й вона учинила, гадку погадала, // Роз' ела коралики, роток затикала. // Она роток затикала та й швидко побила, // А вщти си завернула, на колшах лiзла. // Але она його вергла у студену воду» [3, с. 112].
Доведення людини до самогубства як форма провокативного злочину проти життя у баладах представлене фактами навмисного створення умов, за яких потенцiйна жертва приймае рiшення про нанесення собi тiлесних ушкоджень, несумiсних iз життям, або виявляе намiр назавжди залишити цей свiт (втопитися чи отругтися): «Взяла Галонька да виделочка, // Устромила собi коло сердечка» [3, с. 98]. «Сама скочила у сине море. // Як потопала та й промовляла: // Не берт води йа з синього моря, // Бо та вода - Ганнина сльоза» [3, с. 88]. Суб'ект сущиду часто самостшно формулюе думку про свш фатальний вибiр, а наратор додатково фшсуе факт самогубства: «Стш, калино, не лякайся, // Ой я тебе не рубаю, // Лиш шд тобов умираю. // Рукавцем си вна накрила, // №ж у серце забуртила» [3, с. 245]. «Пщу туди, де в^ер вiе, // Днiпрова хвиля скелi рве, // Шукати щастя пiд водою, // А вш нехай собi живе. ...// Козак на скелi дожидае, // А дiвчинонька вже не йде. // Лежить вона в Днiпрi широкiм, // А в^ер шепче козаку: // - Кохать - кохаеш, сам не знаеш, // За що живих кладеш в труну» [3, с. 70]. Причинами прагнення людини звести рахунки з життям можуть бути рiзноманiтнi протиправнi дп щодо не!, зокрема обман i зловживання довiрою: «Ой на горi, горi // Корчомочка стояла. // А у тш корчмочщ Хайка шинкувала. // Козаки стояли, // Хайку тдмовляли: // - Ой ти, Хайка, Хайка, // По!дьмо iз нами, // З нами, козаками. // З нами, козаками, // 1з трьома хурами. // Що первая хура - // Все срiбло та злото, // А другая хура - // Скриш та перини, // А третяя хура - // Сама Хайка сша. // Сама Хайка сша // З козаком 1ваном, // Та й повезли Хайку // К тихому Дунайку: // - Хоч, Хайко, втопися, // Хоч назад вернися. // - Ой я не вернуся, - Батенька боюся. // Нехай мо! коси // Тихий Дунай носить, // Нехай мо! ноги // Та й пощять соми, // Нехай мо! руки // По!дять гадюки. » [3, с. 81-82]. Самогубства у баладах часто е наслщками статевих насильницьких злочишв чи легковажно! втрати вшка: «А де ж ти, дочко, да ночувала, // Що свш вшочок да потеряла? // - У коршмонщ, у новесенькш, // З воеводенком молодесеньким. // Ой дай мати, да ключа до скриш, // Да й украяти полотенечка // Воеводечку на сорочечку. - // Ой не вкраяла полотенечка, // Да й украяла свого сердечка. // Уа дiвочки да iз церкви йдуть. // А Немирiвну да ховать несуть» [3, с. 97]. Приводом для самогубства може бути знущання, жорстоке поводження, збиткування оточуючих, що веде до трапчних наслщюв: «У недшю рано, рано пораненку // Та послала мати Ганну жито жати. // - Ой жни, вража Ганно, жни не розхиляйся, // На свою дитину та не видивляйся! // Розхилилась Ганна, - вже сонце низенько, // Вже сонце низенько, вже вечiр близенько. // Ой прибшла Ганна iз поля додому, // Та й убшла Ганна у св^лицю нову, // Та й здоша Ганна чотири корови, // До п'ято! Ганна стала присщати. // Ой виходе злая свекруха iз хати: // - Ой де, вража Ганно, дитину подша? // - Ой злая свекрухо, у полi забула! - // Ой побшли Ганна густими лозами // Вмиваеться Ганна дрiбними сльозами. // Та зустрша Ганна орла-сизокрильця: - Чи не бачив, орле, мое! дитини? // - Ой твою дитину три няньки колише: // Ой первая
нянька очищ виймае, // А другая нянька кишечки мотае, // А третяя нянька юсточки глитае! - // Ой побила Ганна iз поля додому, // Та й убiгла Ганна у свiтлицю нову, // Та схопила Ганна тонке полотенце. // - Ой дай, зла свекрухо, дай гострого ножа, // Дай бо перерiзать тонке полотенце! // - Та попала Ганна сама собi в серце!» [3, с. 175]. Поштовхом до самогубства може бути небажання вступати у шлюб iз завойовником-поневолювачем: «- Ой Романе, Романочку, // Що то в полi за димове: // Чи то вiрли крильми ся б'ют, // Чи вiвчарi турми гонять? // - Ой Олено, сестро моя, // № то вiрли крильми ся б'ют, // № овчари турми гонять, // Лиш то турки i татари, - // А вс тво! суть бояри. - // До св^лищ хутко впала, // Меч вхопила, шию стяла. // - Ой Олено, сестро моя, // Нащо ж ти ся уродила, // Нащо ж собi шию стяла? // - Лучче тутка погибати, // №ж з татарами пробувати» [3, с. 241]. У баладах представлено народне осмислення самогубства як протестно! ди, метою яко! е заперечення посягань на особист права i свободи людини: « - Ой загину, моя матшко, загину, // Бо не люблю Шкандибенка, покину! ... // Ой побила Лимерiвна тернами, // А за нею Шкандибенко конями. // - Ой дай меш, Шкандибенко, гострий нiж // Повиймати чорний терен з бших нiг! - // Не влучила Лимерiвна в шженьку, // Та влучила Лимерiвна в серденько: // - Кипи, кипи, мое серденько, на нож^ // Ашж в того Шкандибенка на двор^» [3, с. 62].
Злочин проти життя у формi умисних тiлесних ушкоджень, побо!в зазвичай фiксуеться самою жертвою: «Ой нелюбко мш п'е // Та й собi спiвае. // А на меш молоденькш // Тiло потерпае» [3, с. 139]. «Що ж ти, мужу, та й гадаеш, // Що ти п'еш та гуляеш, // Прийдеш додомоньку - // Мене б'еш, проклинаеш?» [3, с. 146]. 1шщаторами мордувань можуть бути як чоловши, так i жшки: «Молода старого iз гробу будила. // - Встань, старий, встань, глянь на мо! рани, // Що меш поробив мш молод коханий» [3, с. 141]. Особливо жорстоких катувань завдае зла мачуха малол^шм сиротам: «Взяла она собi // Два прути тернов^ // Так она !х била, - // Прути поламала» [3, с. 223]. «Ще менi мачуха головки не мила, // Вже мене мачуха не раз, не два била» [4, с. 419]. «Як ми, тату, до тину, // То мачуха у спину; // Як ми, тату, на порщ // То й мачуха за батщ // Як ми, тату, за шматок, // То мачуха за цшок» [4, с. 412].
Баладний масив фшсуе народш уявлення про злочин у формi ненадання допомоги людиш. Проявом такого порушення права людини на життя е залишення особи, що потерпае, у небезпещ: « - Потонай, сестро, потонай, // За миленького не думай. // - Втонаю, сестро, втонаю, // За миленького думаю. // На тоб^ сестро, поясок, // Витягни з моря на шсок. // - Не буду брати поясок // I не витягну з моря на шсок...// - Втонаю, сестро, втонаю, // За миленького думаю. // На тоб^ сестро, обручку, // Витягни з моря за ручку. // Не буду брати обручку // I не витягну з моря за ручку» [3, с. 57]. Суб'ектами, що вщмовляють потерпшому у допомоз^ можуть бути близью родичi й чужi люди: « - Що ж буду робити, що муж мене б'е? // Жодна родина мя не жалуе. // Моя хата на помост^ // При!дь, при!дь, неньку, в госп, - // Пожалуй мене! // Ненько при!жджае в новi ворота, // А на шм шапочка з самого золота. // - Ой бий, зятю, дочку мою, // Гарапником шрви шюру, // Бо вона твоя! // -Що ж буду робити, що муж мене б'е? // Жодна родина мя не жалуе. // Моя хата на помост^ // При!дь, при!дь, мамко, в госп, - // Пожалуй мене! // Мамка при!жджае в
новi ворота, // А на нш хусточка з самого золота. // - Ой бий, зятю, дочку мою, // Гарапником трви шюру, // Бо вона твоя!» [3, с. 214]. «Пливай, дiвчино, пливай, дiвчино, // Та й вiд краю до краю, // Коли-с не знала, коли-с не знала // Козацького звичаю. // Пливай, дiвчино, пливай, дiвчино, вщ тростi до тростт // Коли-с не знала, коли-с не знала // Козацько! злостЬ» [3, с. 81]. Мовними сигналами ненадання допомоги людини, що перебувае у загрозливому для життя i здоров'я станi, виступають iмперативнi i заперечнi конструкци.
Предикативний ряд, пов'язаний з уявленнями про злочини, представлений у аналiзованих текстах одиницями: «убив», «згубив», «утопив», «забив», «зарiзав», «стру1в» та iн. Убити - позбавити життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброею i т. ш.); умертвити [10 (10, с. 352)]. «А коли ж ти убив жшку, як сосну красненьку, - // То ти би й мене вбив, удову бщненьку» [3, с. 165]. Згубити -призвести до загибел^ позбавити життя; убити [10 (3, с. 525)]. « - Ой згуби, чуро, ти пана свойого, // Тобi дютанеться вороний кшь його» [3, с. 157]. Зарiзати - убити ножем або взагалi чим-небудь гострим [10 (3, с. 292)]. «Жена мужа ножичком зарiзала» [4, с. 102]. Утопити - зануривши, кинувши у воду, примусити потонути; потопити [10 (1, с. 775)]. «Ой ходила Марисуня по лущ, // Носила си бше дитя на рущ. // Прийшла вна ся до сестрищ радити: // - А що меш з малим дитям робити? // - Возьми, возьми, Марисуньо, утопи // I сама ся, Марисуньо, погуби. - » [3, с. 31]. Стругти - позбавити життя, умертвити отрутою [10 (5, с. 811)]. « - Невютко, невютко, що ж ти наробила, // Що ти ми, невютко, синонька струша?» [3, с. 174]. Забити - позбавити життя, убити кого-небудь [10 (3, с. 19)]. « - Кароль, Кароль, що ти зробив, ...// Що-сь си руки покровавив? // - Ой забив я Вуляночку, // Власну свою коханочку» [3, с. 68].
Висновки. Таким чином, тексти украшських балад вщтворюють народш знання про порушення права людини на природне юнування й фiзичну недоторканнють. Концептуалiзацiя зазначених уявлень спираеться на iндексацil суб'ектiв, об'екпв, предикатiв, атрибутiв та артефактiв злочишв проти життя i здоров'я. Смисловi комплекси, спiввiдноснi з народними штерпретащями рiзних способiв завдання жертвi тяжких тшесних ушкоджень та позбавлення И життя, постають iз контекстiв, семантику яких можна узагальнити правовими поняттями «вбивство», «побо!», «мордування», «катування».
Перспективи до^дження пов'язуються з аналiзом представлених у текстах украшських народних балад лiнгвоконцептуальних моделей покарання злочинцiв.
Список л1тератури
1. Антология концептов [словарь] / под ред. В.И. Карасика, И. А. Стернина. - Т. 1. - Волгоград: Парадигма, 2005. - 352 с.
2. Бартминський Е. Языковой образ мира. Очерки по этнолингвистике / Е. Бартминський.
- М.: Индрик, 2005. - 528 с.
3. Балади: [зб1рник тексив / упорядники О.1. Дей, А.Ю. Ясенчук, автор вступно! статп О.1. Дей].
- К.: Дншро, 1987. - 318 с. - (Сер1я «Жблютека украшсько! усно! народно! творчост1».)
4. Балади. Родинно-побутов1 стосунки: [зб1рник текст1в / упорядники О.1. Дей, А.Ю. Ясенчук, А.1. 1ваницький]. - К.: Наукова думка, 1988. - 522 с. - (Сер1я «Украшська народна творчють».)
5. Великий енциклопедичний юридичний словник / [Ю.С. Шемшученко, В.П. Горбатенко, Ю.Я. Касяненко та ш.]; за ред. Ю.С Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2007. - 990 с.
6. Лавриненко С.Т. Вербал1защя смислових контур1в права в украшськш чар1внш казщ /
С.Т. Лавриненко // Семантика мови 1 тексту: Матер1али X м1жнародно! науково! конференцн. - 1вано-Франювськ: Третяк, 2009. - Ч. 2. - С. 164-167.
7. Лавриненко С.Т. Мовш маркери сфери права у народних тснях чумацького циклу /
С.Т. Лавриненко // Науков1 записки. Сер1я: «Фшолопчш науки» (Мовознавство).- Юровоград: КДПУ 1м. Володимира Винниченка, 2009. - Вип. 81 (3). - С. 127-131.
8. Лавриненко С.Т. Вербал1защя смислових контур1в права в укра!нських народних думах / С. Т. Лавриненко // Мовознавчий вюник.- Черкаси: Брама, 2010. - Вип. 11. - С. 231-235.
9. Мойаенко А.К. Мова як св1т свтв. Поетика текстових структур: [наукове видання] / А.К. Мойаенко. - Умань : РВЦ «Соф1я», 2008. - 280 с.
10. Словник укра!нсько! мови: [у 11 т.] / [редкол.: I К. Бшодщ (голова) та ш.] - К.: Наукова думка, 19701980. - Т. 1 - 1970. - 827 с. - Т. 3. - 1972. - 741 с. - Т. 5. - 1974. - 839 с. - Т. 10. - 1979. - 657 с.
11. Язык культуры. Семантика и грамматика / отв. ред. С.М. Толстая. - М.: Индрик, 2004. - 496 с.
Лавриненко С.Т. Лингвоконцептуальные образы преступлений против жизни (на материале украинских баллад) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.357-362.
В статье рассмотрены зафиксированные в текстах украинских баллад лингвоконцептуальные образы народных представлений о нанесении жертве тяжких телесных повреждений и преднамеренном убийстве.
Ключевые слова: языковой знак, преступление, народная баллада.
Lavrynenko S. Lingual conceptual types of felonies against life (based on Ukrainian ballads) // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P.357-362.
In the article fixed in ballad massive lingual conceptual images of folk ideas about causing corporal damage and premeditated murder of man are presented. Key words: language sing, felony, folk ballad.
Поступила до редакци 02.03.2011 р.
