Лікувальна справи тварин на Західній Україні за часів Австро-Угорщини Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

УДК 619:477

Присяжнюк В.Я. © - кандидат ветеринарних наук, доцент.

Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт iмет С.З. Гжицького

Л1КУВАЛЬНА СПРАВИ ТВАРИН НА ЗАХ1ДН1Й УКРА1Н1 ЗА ЧАС1В

АВСТРО-УГОРЩИНИ

Розглядаеться питання догляду за теаринами, методи до^дження, застосуеання засобiе з профыактичною та л^еальною метою при захеорюеаннях теарин, роботу фахiецiе з метою попередження тфекцтних та теазтних хвороб.

Ключовi слова: пастухи, скотарi, захеорюеання, лжарсью засоби, законодаечi акти, бойм.

Вступ. На даний час у джерелах втизняних авторiв показано оргашзацш i становлення ветеринарно! служби рiзних областей [1,4,5,7,8] i Укра!ни в цшому [6]. Ц дослщження частково висв^люють питання пщготовки лжувальних фахiвцiв для тваринництва [2,3,6], оргашзацш навчання у рiзних закладах освгги в залежност вщ конкретних iсторично-полiтичних i економжо-сощальних умов у певних регiонах [9]. Проте залишаються ще неповнiстю дослщженими окремi питання лжувально! справи тварин i ветеринарно! освiти на територи тепершньо! Захщно! Укра!ни, що входила до складу Австро-Угорщини у 18-19ст.

Матер1ал i методи. Матерiалом для дослiджень були перiодичнi видання, статп, книги вiддiлу рiдкiсних книг науково! бiблiотеки iменi В. Стефаника НАН Укра!ни у мiстi Львову матерiали державного iсторичного архiву у м. Львовi та Львiвськiй области У роботi використано хронологiчний, порiвняльно - iсторичний i аналiтичний методи дослщження.

Результати дослщження. У ХШ ст. ешзооти призводили до масового падежу тварин у Роси, Литв^ Польщi та iнших сусiднiх кра!нах, хоч точних даних про них майже немае. Найбiльш поширеними на той час були таю захворювання: сибiрка (телей, тальок), чума ВРХ (морова хвороба), сап коней (носатизна) та цша низка шших хвороб, яю уражали не тiльки тварин, а й людей.

Люди були безпомiчними у боротьбi з ними. Вони не вмши !х дiагностувати, а методи лжування були примiтивними. Про ветеринарш в той час знали мало, вона носила емтричний характер уявлень про хвороби тварин, хоч !! кореш тягнуться в далею минулi часи.

В тi часи вс заходи проти пошестей i лiкування тварин тримались на народнш ветеринарнiй медицинi. Надання допомоги твариш пiд час захворювання вже свщчило про зародження ветеринара. Усували щ хвороби

© Присяжнюк В.Я., 2009

353

домашшми, цшком простими засобами, як рум'янок , цвгг чорного бузку, льняне насшня, олiя, полин, ягоди ялiвцю, дубова кора, прчиця, сшь, мiдний купорос на ш. Серед iнструментiв, якi застосовували при хворобах на цей час були пущадла i троакар. Рекомендувалися лiки у формi порошкiв, заливань, вдихання пари, натирання.

У Х1-ХУ ст. лiкуванням тварин все частше почали займатися конюхи, пастухи, народш цiлителi, знахарi, волхви. З розвитком тваринництва власники тварин та члени !х амей стають одночасно i пастухами, i ветеринарами, яю вмiли допомагати тваринам при незначних ушкодженнях i хворобах, доглядати !х пiд час пологiв. Вони вмши стежити за здоров'ям тварин, визначати хворобу i надавати тваринам посильну лiкувальну допомогу. Господарi i пастухи добре усвiдомлювали, що з метою попередження захворювань тварин необхщно утримувати у чистотi, добре годувати, випасати тшьки на сухих пасовищах.

Дiагностика захворювань у той час базувалася, в основному, лише на використанш власних органiв чуттiв: дослщжували рух тварин, температуру тiла, колiр очей, стан язика, носового дзеркальця, ротово! та носово! порожнини, видалення поту, сечi, запах з рота, нiздрiв тощо.

Пастухам було вщомо i про заразнi хвороби, яю вони намагалися попередити i лжувати, а також хвороби вименi, оргашв травлення i дихання. Пастухи намагалися найрiзноманiтнiшими способами лiкувати i паразитарш захворювання. Наприклад, фасцiольоз (мотилицю) вони лжували галузками смереки, конопляним насшням, пiдсмаженим вiвсом. Пастухи, скотарi, знахарi збирали, сушили, зберiгали i застосовували лкарсью трави при родах i травмах, вони займалися також кровопусканням. Для лiкувальних цiлей використовували кров, жир, жовч, кктковий мозок, молоко i молочнi продукти, рослиннi оли, тобто саме вони були першими ветеринарними фахiвцями-лiкарями.

Лiкуванням тварин займалися також мандрiвнi хiрурги - цирульники.

У XII ст. хiрурги - цирульники перейшли до осiдлого способу життя i стали об'еднуватися у цехи, в яких займалися лжуванням хворих тварин i навчанням молодих фахiвцiв. Велику роль в житт i побутi львiвського мiщанства вдагравали хiрурги-цирульники. Вони займались лiкуванням, виготовляли лжи, пластир^ пускали кров, а також стригли i голили.

Цирульники зустрiчалися у Львовi вже в XV ст. У 1578 р. тут було засновано цех цирульниюв. Мiж 1572-1606 рр. мюьке право одержало 9 хiрургiв. Впродовж XVI-XVШ ст. у Львовi постiйно працювало 8-10 хiрургiв. Кiлькiсть !х зменшилась лише на початку XVIII ст. В 1702-1727 рр. мюьке право одержало лише 5 цирульниюв.

Вже в кшщ XVIII ст. профешя цирульникiв-хiрургiв розпадаеться на двi професи: цирульникiв-фельдшерiв i цирульникiв-перукарiв. Цирульникiв-фельдшерiв у 1829 р. було 13, перукарiв 6.

У Луцьку згщно поборового реестру у 1583 рощ було 9 рiзникiв, 3 цирульники; у Кременщ реестр 1583 року дае таку статистику: 4 рiзники, 1 цирульник; у Володимирi -5 рiзникiв, у Белзi у 1578 рощ було 6 рiзникiв.

354

Поборовi реестри 1564 року землi Холмсько1 вказують, що в Холмi було 13 рiзничих яток, в Красноставi - 16, у Буську 6 рiзникiв. Що стосуеться Волинських мкт, то в Торчиш було в 1591 роцi 5 рiзникiв, у Клеванi - 6 рiзникiв.

Пiд контролем урядового лкаря, якого тодi називали <^зиком» (phisicus) полiцейськi ветеринарно-санiтарнi доручення виконували хiрурги-цирульники, якi одночасно були його заступниками. Для саштарного нагляду в кожному населеному пункт призначали санiтарних наглядачiв - комiсарiв, першочерговим обов'язком яких було повiдомлення вищестоячих iнстанцiй про появу епщемш чи епiзоотiй. Урядовим розпорядженням у 1774 рощ у в^х округах також вводилась посада рядового хiрурга.

У крашах, що знаходилися пiд опiкою Австри, Угорщини, Польщi та iнших держав Захщно! Свропи, дiяла структура ветеринарно! служби вiдповiдних держав. Вже у ХУ1 - ХУШ ст. були прийнят закони i розробленi заходи, спрямоваш на попередження появи та поширення захворювань (карантин, знешкодження трупiв тварин, дотримання саштарних правил, тощо). Велика увага придшялася охоронi людей вщ заразних захворювань. Це були вже першi паростки ветеринарного законодавства.

Але найбшьшо! шкоди тваринництву наносили пошесш захворювання (мор). За цей перюд найбiльш спустошливими пошесними захворюваннями були: морова зараза худоби (чума), зараза легень ВРХ (повальне запалення легень), карбункул (сибiрка), вiспа овець, зараза писка i ратиць худоби (ящур).

У Роси про поширення сказу згадуеться в 1608 роцi, чуми ВРХ -1625р., повального запалення легень ВРХ - 1677р. Сибiрка була широко поширена в Роси, через що в 1640 рощ був прийнятий Указ «О предосторожности от скотского падежа и предохранения людей от болезни».

У 1709 рощ пошесть морово! зарази розповсюдилась з Ггалп, охопила всю Свропу i тривала до 1717 року. Повторення хвороби спостер^алось у 1726 -1730 роках, 1740 рощ i тривало з перервами до початку Х1Х ст. Втрати вiд чуми 1735 - 1770рр. склали понад 3 млн. тварин. Сибiрка була зареестрована у Польщi в 1628, 1776 роках, причому з великим поширенням. Ящур у Сврош зареестрований у 1763р. та наступних роках, вюпа овець - у 1714 рощ. Вс щ спустошливi хвороби доходили i до Галицького краю, наносячи значно! шкоди власникам тварин. Головним завданням було не допущення захворювань. Приблизно в цей час запроваджуеться дезшфекщя примiщень, накладання 40-денного карантину та iншi заходи.

В ктори розвитку сiльського господарства, i зокрема тваринництва на територи Захщно1 Укра!ни у 18-19 ст. вщомо, що економiчний стан селян у цей перюд попршився. Тваринництво розвивалося повiльно i вiдставало вщ центральних областей Австрil та Угорщини. До того ж поширення заразних i незаразних захворювань також гальмували розвиток тваринництва, позначившись на чисельноси поголiв'я та продуктивностi тварин.

Висновки. 1. Результати проведених дослiджень можна використовувати для: узагальнення, аналiзу та перюдизаци розвитку лiкувальноl справи i

355

ветеринарно! служби в Укра!ш зокрема захщного репону, використання отриманих MaTepianiB у навчальному процесс

2. Першими фaхiвцями лiкувaльно! справи тварин були пастухи, вiвчapi, скотар^ а пiзнiшe - циpульники-хipуpги.

3. У ХУ1-ХУШ ст. були прийнят закони i pозpоблeнi заходи, спрямоваш на попередження появи i поширення заразних захворювань тварин i людей.

Л1тература.

1. Аpaнчiй С.В. Iстоpiя ветеринарно! медицини Полтавщини. -Полтава: Полтавський лггератор. 1998. - 232с.

2. Богоявленский Н.А. Древнерусское врачевание в Х1-ХУШст. -М.,1960.-286с.

3. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Iстоpiя медицини. Ки!в.,1991. -

431с.

4. Ветеринарна медицина Закарпаття на мeжi тисячолт //Сaдвapi Ю.Ю., Бахтин В.Ф., Дудаш А.В. та iн.- Ужгород: Патент, 2000. - 228с.

5. Коломацький В.П. Iстоpiя ветеринарно! служби Юровоградщини. -Юровоград, 1993. - 196с.

6. Вербицький П.1., Достоевський П.П., Рудик С.К. Iстоpiя ветеринарно! медицини Укра!ни. - К.: Вeтiнфоpм, 2002. - 382с.

7. Куртяк Б.М., Ткачук П.С. Нарис ктори ветеринарно! медицини Львiвщини. - Львiв: TpiaAa плюс, 2001. - 324с.

8. Рудик С.К. Укра!нсью витоки ветеринарно! осв^и //Вет. медицина Укра!ни, 2007, №9. С.31-33.

9. Рудик С.К., Бiсюк 1.Ю. Iстоpiя ветеринарно! медицини Ки!вщини.-К. Агpосвiт, 2000. -191с.

10. Центральний державний iстоpичний apхiв Укра!ни у м. Львовi (ЦД1А), Фонд 52,Опис 2, Справа 823; Ф.52, Оп.2, С.182.

Summary Prysyazhnyuk V. Ya.

The case of animals treatment in Westem Ukraine during the times of Austrian Hungary.

This article covers the material of looking after the animals, research methods, the methods of using animals preventive and medical measures and also the doctors work which says about taking precautions against infections diseases.

Стаття надшшла до редакцИ 16.03.2009

356