CC BY
20
УДК 619:477
Присяжнюк В.Я., кандидат ветеринарних наук, доцент. ©
Лье1еський нацюнальний утверситет ветеринарног медицины та бютехнологт iмет С.З. Гжицького
Л1КУВАЛЬНА СПРАВА ТВАРИН У ГАЛИЧИН1 У ХУШ-Х1Х СТОЛ1ТТЯХ
Анотащя: Розглядаються окремi питання зародження ветеринара як державног служби у Галичин у ХУШ-Х1Х столттях, гг структури та роботи держаених i приеатних ветеринарних лiкарiе з метою попередження тфекцтних захеорюеань теарин, еисетлюються законодаечi акти, видан з метою охорони еiд заразних захворювань тварин i людини.
Ключовi слова: пошесн захворювання, ветеринарна служба, оглядачi тварин i м 'яса, ветеринарн закони, щеплення, лжування тварин.
Вступ. Впродовж останшх роюв опублжовано цшу низку дослщжень втизняних авторiв, присвячених зародженню, становленню та розвитку лжувально! справи i зокрема ветеринарно! медицини з давшх чаЫв до сьогодення [2,3,6,8].
Деяю автори значну частину сво!х наукових праць присвятили оргашзаци i становленню ветеринарно! служби краю, области [1,4,5,7,9,11].
У окремих наукових працях висв^люються питання пiдготовки лжувальних фахiвцiв тварин, оргашзаци навчання у рiзних закладах освiти в залежност вiд певних умов розвитку сустльства i регiону [6,8].
У данш роботi висвiтлюються окремi питання оргашзаци ветеринарно! служби в Галичиш у ХУШ-Х1Х стол^тях за часiв владування Австро-Угорщини, проведення лiкувально-профiлактичних заходiв з метою недопущення iнфекцiйних захворювань тварин на територи краю.
Матер1ал i методи. Матерiалом для дослщжень були книги вщдшу рiдкiсних книг науково! бiблiотеки iменi В. Стефаника НАН Укра!ни у мiстi Львовi матерiали державного iсторичного архiву у м. Львовi та Львiвськiй области перiодичнi видання, статтi. У робой використано хронолопчний, порiвняльно - кторичний i аналiтичний методи дослiдження.
Результати дослщження. Вперше офiцiйна ветеринарiя, як державна служба була створена в Галичиш за чаЫв владування Австри. Сво!м зародженням вона зобов'язана головним чином випуску перших ветеринарних лiкарiв кафедри ветеринари медичного факультету Львiвського унiверситету та iнших навчальних закладiв Свропи.
Галицьке намiсництво було подшене на департаменти, в тому чи^ i ветеринарний. Очолював ветеринарний департамент директор, якого призначав Мшктр внутршшх справ. Директор одночасно був референтом Крайового намкника.
© Присяжнюк В.Я. 2009
424
Обов'язками директора ветеринарного департаменту було: проведення нагляду за дотриманням ветеринарно-полщейських заходiв i розпоряджень з питань боротьби iз заразними захворюваннями тварин, складання звтв крайовим керiвникам i вiдповiдним комiсiям, проведення шспекцшних по!здок по краю, ан^з ветеринарних справ краю, складання рефераив.
У Львовi ветеринарна служба входила до складу У1 департаменту з питань мкцево! полщи, санггари та ветеринара. У кiнцi Х1Х стол^тя керiвником ветеринарного департаменту був Олександр Л^их, головним ветлiкарем мiста Львова - Йосиф Кубщький, якi стали одними iз засновникiв Галицького ветеринарного товариства (1886р.)
У кожному повт було передбачено посаду державного ветеринарного лжаря, який одночасно був i референтом старости з вщповщних питань. Функци повiтових державних лiкарiв були аналопчш директора ветеринарного департаменту, але в межах повiту. Призначення пов^ових лiкарiв здiйснював крайовий намiсник. За дiяльнiстю державно! ветеринарно! служби краю здшснювався iнспекторський нагляд.
При Намiсництвi краю був створений також ком^ет торгiвлi худобою, який встановлював правила торгiвлi худобою на ринках, а також приймав зв^и вiд старосив про захворювання тварин.
У 1913 рощ в державнш ветеринарнiй службi Галицького намiсництва працювало вже 95 ветеринарних лiкарiв.
Крiм державних структур в Намiсництвi Галицького краю було мюцеве самоврядування i вiд його iменi ветеринарний нагляд за ринками та бойнями ^зницями) здiйснювали приватш ветеринарнi лiкарi, яких було на той час 100 оаб.
Для проведення протипошесних заходiв у бшьш широкому масштабi в Намiсництвi був створений ветеринарний вщдш самоврядування iз 8 осiб.
Але у мктах i селах ветеринарнi справи виршувалися на засадах самоврядування. Тут основними ветеринарними пращвниками були оглядачi тварин i м'яса, яких обирала кожна громада з помiж знаних, чесних i сумлiнних громадян.
Оглядач був дорадником повiтового ветеринарного лiкаря у справах годiвлi, догляду, утримання тварин, недопущення пошестi. У випадках виявлення пошесних захворювань вiн був зобов'язаний негайно доповкти владi i до при!зду спещально! комюи провести певнi заходи з метою недопущення И розповсюдження.
Оглядач тварин, щоб видати правильне заключення, повинен був знати, як розтзнати певну хворобу у тварини прижиттево так i пiсля И забою.
Широкого розповсюдження в юнщ ХУШ i на початку Х1Х стол^тя в Gвропi набули такi пошесш захворювання: чума (мор) велико! рогато! худоби i свиней, сибiрка, ящур, вкпа овець.
У Галицькому кра!, крiм перерахованих, були розповсюдженi таю хвороби: емкар (шелестниця) велико! рогато! худоби, туберкульоз ( сухоти, грузлавка), бешиха (червшка) свиней, холера i чума птицi.
425
Ось чому, враховуючи таку складку етзоотичну ситуащю в Сврот, i зокрема в Австро-Угорщиш, австршський iмперський уряд прийняв закони про заразш хвороби тварин.
Держава була вимушена взяти на себе оргашзащю боротьби з хворобами тварин i запоб^ання ïm.
Перший ветеринарний закон, який стосувався боротьби з чумою велико' рогатоï худоби був виданий у 1874р. Закон зобов'язував уЫх власникiв тварин бiльш серйозно вщноситися до профiлактики чуми велико'' рогато'' худоби. Статт другого ветеринарного закону, який було прийнято у 1888 рощ зобов'язували власниюв тварин, пастухiв i всiх, хто мав контакт з хворою твариною, повщомляти про виникнення заразно'' хвороби старост села, нотарському уряду або жандармери.
У 24 параграфi закону перераховано хвороби, про яю треба було заявляти. Це - чума (мор) велико'' рогато'' худоби, сибiрка (телш); сказ (бiснота, скаженина); сап (носатизна) коней; ящур (слишвка) велико'' рогато'' худоби, овець, юз, свиней; вкпа овець; грудна зараза велико'' рогато'' худоби; мiхурцева висипка статевих оргашв коней i велико'' рогато'' худоби; парша коней i овець; красниця (червонка) свиней; шелестниця (мармор) велико'' рогато'' худоби; чума (мор) свиней; холера птищ. Серед названих 13 хвороб найбшьша увага придшялася чумi i груднш заразi велико'' рогато'' худоби, оскшьки вiд цих захворювань могла загинути велика кiлькiсть тварин.
Ц закони, виданi з метою охорони вщ заразних захворювань, мали завдання попередити занесення заразних хвороб з-за кордону та 'х поширення на територiï держави, не допустити перенесення захворювань на людей, а також зменшити економiчнi втрати внаслщок хвороби та компенсувати збитки господарям за вимушено забитi або загинулi тварини.
Для попередження заносу заразних хвороб з-за кордону закон дозволяв транспортувати тварин лише через визначеш станцiï, де 'х тддавали ветеринарному огляду. Тварин, у яких виявили хворобу, заборонялося завозити до держави.
Недопущенню поширення заразних хвороб всередиш держави сприяло запровадження « скотських лисив» - рейдш, в яких тдтверджувалося, що у мiсцевостях, з яких походить тварина, немае заразно'' хвороби. Лист був дшсний протягом 10 дшв з дня його видач^ Тварин також оглядали на торгах (скотних базарах), залiзницi, на бойнях, де тсля 'х забою дослщжували м'ясо та субпродукти. Результати дослщжень заносили до особливих протоколiв.
На заражених дворах хворих i пщозрших у зараженнi тварин вiддiляли вщ здорових. Трупи тварин знезаражували шляхом закопування у глибою ями або 'х спалювали, особливо при сибiрцi, емкарi i сказi. Пiсля виникнення , впродовж всього переб^у хвороби та тсля ïï лiквiдацiï рекомендувалося провести дезiнфекцiю. Найбiльш вживаними засобами для цього були свiже вапно, формалш, креолiн, лiзол, карболова кислота.
У 14 роздш закону йшла мова про м'ясопереробнi пiдприемства та громадсью бойнi. На бойнях дозволялося забивати велику рогату худобу, але
426
тшьки з дозволу органу мюцевого управлшня. Передзабшний огляд тварин та оцшку ïxhîx туш проводив ветеринар. За його вщсутност це мав право робити комкар по забою. Забшш пункти i м'ясокомбшати щодня треба було дезшфжувати. В законi вже згадуеться й про необхщнкть утилiзацiï трупiв та щеплення здорових тварин.
Впродовж багатьох роюв щеплення охоче проводились власниками маетюв та великих економш, але дрiбнi селянськi господарства, в яких було мало худоби, до профшактичних щеплень ставилися з осторогою. Селяни не хотiли ризикувати своею худобиною, бо досить часто тсля щеплень ще траплявся падiж тварин. Проте у випадку захворювання тварин селяни все частiше стали звертатися до ветеринарiв.
Тогочаснi ветеринари з метою лжування пускали кров з вуха, шиï, хвоста, тварин заливали салом, розчиненим у спирта При здутт рубця 'х натирали гарячою ропою, довго тримали у вод1 Мiхурцi на язику роздавлювали i натирали ропою, бiльмо на ощ змащували перегорiлим у люльщ тютюном. Такими, може й прим^ивними, були методи обстеження i лжування тварин у кiнцi Х1Х стол^тя на територiï Захiдноï Украïни, що входила у склад Австро-Угорщини.
Висновки. 1. Необхiднiсть створення державно' ветеринарно' служби у Галичинi була обумовлена поширенням пошесних хвороб тварин у Сврот, i зокрема у Австро-Угорщиш, що приводило до масово' загибелi тварин та значних економiчних втрат у тваринництвi.
2. Державнi i приватш ветеринарнi лiкарi приводили значну роботу з профiлактики, лiкування i недопущення розповсюдження заразних хвороб тварин у Галицькому краю у ХУШ-Х1Х столiттях.
3. Ветеринарнi закони, видаш австрiйським урядом у кiнцi Х1Х столiття вiдiграли важливу роль в охорош тварин вiд заразних захворювань, профшактищ захворювання людей, сприяли зменшенню економiчних втрат господарств внаслiдок хвороб тварин.
Л1тература
1. Аранчiй С.В. Iсторiя ветеринарно' медицини Полтавщини /
Аранчш С.В. -Полтава: Полтавський лггератор, 1998. - 232с.
2. Богоявленский Н.А. Древнерусское врачевание в Х1-ХУШст./ Богоявленский Н.А. - М.,1960.-286с.
3. Верхратський С.А. Iсторiя медицини / Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. - Ки'в,1991. -431с.
4. Ветеринарна медицина Закарпаття на межi тисячолiть /
Садварi Ю.Ю., Бахтин В.Ф., Дудаш А.В. та iн.- Ужгород: Патент, 2000. -
228с.
5. Коломацький В.П. Iсторiя ветеринарное' служби Кiровоградщини / Коломацький В.П. - Юровоград, 1993. - 196с.
6. Вербицький П.1. Iсторiя ветеринарно' медицини Укра'ни / Вербицький П.1., Достоевський П.П., Рудик С.К. - К.: Ветiнформ, 2002. - 382с.
427
7. Куртяк Б.М. Нарис ктори ветеринарно! медицини Львiвщини / Куртяк Б.М., Ткачук П.С. - Львiв: Трiада плюс, 2001. - 324с.
8. Рудик С.К. Укра!нсью витоки ветеринарно! освiти /Рудик С.К. //Вет. медицина Укра!ни. - 2007.- №9. - С.31-33.
9. Рудик С.К. Iсторiя ветеринарно! медицини Ки!вщини / Рудик С.К., Бкюк 1.Ю. -К.: Агро-Свiт Укра!ни, 2000. -191с.
10. Центральний державний кторичний архiв Укра!ни у м. Львовi (ТТДТА), Фонд 52,Опис 2, Справа 823; Ф.52, Оп.2, С.182.
11. Сiтарчук В. Iсторiя ветеринарно! медицини Рiвненщини / Сiтарчук В.- Рiвне, 2002, видавництво Калiграф. -234с.
Summary Prysyazhnyuk V.Ya. ANIMALS' TREATMENT IN GALYCHYNA IN XVIII-XIX CENTURY.
This article covers certain issues regarding:
• establishing of veterinary science in role of State service in Galychyna in XVIII-XIX century;
• its structure and functions;
• activity of state and private veterinary doctors in order to prevent infection diseases.
There is also analysis of legislation on people and animals' protection from infection diseases.
Стаття надшшла до редакцИ 8.09.2009
428
