CC BY
34
УДК 619(091)(477.41) „18+19"
Стегней М.М., канд. вет. наук, доцент,
Сацька Л.В., студентка 2 курсу факультету ветеринарно! медицини © Нацюнальний утверситет бюресурав I природокористування Украгни, м. Кигв
ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ФОРМУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНО1 МЕДИЦИНИ КИ1ВЩИНИ К1НЦЯ Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТ.
На тдстав1 комплексного анал1зу арх1вних матер1ал1в I перюдичног преси ктця Х1Х - початку ХХ ст. вивчено законом1рност1 формування ветеринарног мереж1 Кигвщини. Показано основт причини, що зумовили збыьшення чисельност1 ветеринарних фахгвщв в даному регюш I проанал1зовано особливост1 гх дгяльностг.
Ключовi слова: Кигвщина, етзоотична ситуащя, ветеринары фахгвщ, ветеринарно-сантарна дгяльтсть, ветеринарна тдготовка.
Вступ. Вивчаючи юторш розвитку держави, не можна зрозум^и И сутшсть без вивчення окремих галузей науки. Одшею з таких галузей е ветеринарна медицина, яка з часу зародження справи лжування спочатку розвивалася спшьно з гуманною медициною i лише у юнщ Х1Х ст. ветеринарна медицина вщокремилася вiд останньо!.
Головним завданням ветеринарно! медицини в нових ринкових умовах е тдготовка квалiфiкованих, конкурентоздатних ветеринарних фахiвцiв з високим рiвнем професiйних знань, умiнь i навичок, якi вiдповiдають вимогам науково-техшчного прогресу.
При вивченнi штори ветеринарно! медицини Ки!вщини виявленi певнi закономiрностi !! формування i дiяльностi фахiвцiв ветеринарно! медицини, що було викликано необхiднiстю надання допомоги тваринам.
Особливо! уваги заслуговуе лiкувальна справа Ки!вщини кiнця Х1Х -початку ХХ ст. коли вщбувся перехiд вщ однiе! системи правлiння до шшо!, що особливо важливо нинi.
В адмiнiстративно-територiальному вiдношеннi Ки!вщина називалася губершею з 1782 року i з 1846 року до !! складу входило 12 повтв. Ки!вська область утворена лише у 1932 рощ, коли до !! складу входило ще два округи (Коростенський та Новоград-Волинський) з 12 районами.
Матер1ал 1 методи. Матерiалом дослiдження слугували видання перiодично! преси вiддiлу стародруюв бiблiотеки iм. В.1. Вернадського та матерiали Державного архiву м. Киева. При проведенш дослiдження використано хронолопчний, аналiтичний та системний методи.
Результати дослщження. Першою, об'ективно iснуючою, постшною i необхiдною умовою формування мережi ветеринарно! медицини Ки!вщини, збiльшення чисельносп ветеринарних фахiвцiв у губернi!, посилення зусиль для надання ветеринарно! допомоги була складна етзоотична ситуащя.
© Стегней М.М., Сацька Л.В., 2011
Перш за все, слщ вщм^ити, що до 1882 року на всю Ки!вську губернш було всього 4 ветеринарних лiкарi (2 губернсью i 2 для сшьського населення). У 1888 рощ у Кшвськш губерни нараховувалося 62456 голiв велико! рогато! худоби i на 100 жителiв припадало 21,3 тварин [1]. Тваринництво бшьше розвивалося у сiльськiй мiсцевостi. Кiлькiсть домашшх тварин у сiльського населення була у 31,2 раза бшьше шж у мшького.
Поштовхом для розширення мережi ветеринарних дiльниць i збшьшення чисельностi ветеринарних фахiвцiв у губерни була боротьба з епiзоотiями. Таю захворювання, як: сап, сибiрка, емкар, сказ, туберкульоз, бешиха i чума свиней тощо - рееструвалися щорiчно з рiзним вiдсотком прояву. У 1895 р. вщ сибiрки у Кшвськш губерни загинуло 120 голiв худоби [2]. Лише у 1899 р. у м. Киевi зареестровано 86 випадюв епiзоотичних захворювань у тому чи^ сапу - 8, хрошчного миту - 30, сибiрки - 8, iнфлюенци коней - 6, вюпи корiв - 3.
У 1898 р. вперше у губерни проведено щеплення вакциною проти сибiрки велико! рогато! худоби i коней, яка давала позитивнi результати [3]. У 1899 р. при Бактерюлопчному шститут Товариства боротьби з заразними хворобами створили спещальне ветеринарне вщдшення для виготовлення вакцини проти сибiрки.
Для боротьби з сапом, з часу вщкриття мале!ну (1880 р.) проводилися чисельнi дослiди з використанням ш'екцш цього дiагностичного засобу. У 1884 рощ у Кшвськш губерни проведено мале!шзацш 122 коней. Проте, деяю ветеринарш лiкарi м. Киева (Логгшов, Максутов, Стопакевич, Базаряншов) виступили проти застосування мале!ну, оскшьки iнодi конi позитивно реагували, а тсля забою патологоанатомiчнi змiни не виявлялися. На той час фахiвцi ще не знали цього прекрасного дiагностикуму, який i нинi використовуеться.
Починаючи з 1882 року чисельнiсть ветеринарних фахiвцiв значно збiльшилася. У цьому ж роцi вiдкрито 12 посад пов^ового ветеринарного лiкаря. У 1886 рощ вщкрито посаду мiського ветеринарного лшаря м. Киева. У 1897 рощ у губерни нараховувалось 21 посада ветеринарних лiкарiв i 24 -ветеринарних фельдшерiв. У 1914 рощ кшьюсть лише земських ветеринарних лiкарiв становила 53 посади.
Другою закономiрнiстю збiльшення чисельностi ветеринарних фахiвцiв у губернi! була низька ветеринарно-саштарна дiяльнiсть, де iз збiльшенням кшькост посад ветеринарних фахiвцiв !й придшялася особлива увага. Вiдомо, що дотримання ветеринарно-санiтарних правил е головним у запобшанш поширенню iнфекцiй Зазначимо, що у Роси Ветеринарно-санiтарний закон кнував з 1879 р. [4]. У Кшвськш губерни лише тсля 1882 р. ветеринарно-саштарна оргашзащя набула особливого розвитку. Лише у 1885 рощ Ки!вський губернатор запропонував ввести до складу Саштарно! комiсi! ветеринарного лжаря В.К. Пономарьова (1886), на якого покладалася низка зобов'язань саштарно! комiсi!. У 1888 роцi на вул. В. Васильювська, 137 було вщкрито Кшвсью мiськi скотобiйнi, на яких зосереджувалася третина ветеринарних лiкарiв (7 посад) Ки!всько! губернi!.
Перша св^ова вiйна (1914-1918 рр.) майже повшстю припинила дiяльнiсть ветеринарних фахiвцiв у губернi!. Бiльшiсть ветеринарних лiкарiв були
мобЫзоваш в армш i управою запрошувалися raM4acoBi ветеринарш лiкарi [5]. Так, у 1916 рощ ветеринарних лiкарiв губернського земства було 12 посад, пов^ового земства - 16. Кшьюсть ветеринарних дшьниць зменшилася з 52 (1912 р.) до 23. У зв'язку з недостатньою юльюстю ветеринарного персоналу у губерни i значним проявом ешзоотш, Кшвське губернське земство органiзовувало шеститижневi курси для пiдготовки осiб, що проводили щеплення тваринам i для виконання певних видiв ветеринарно! роботи.
7 листопада 1917 р. вщбулося засщання Укра1нсько1 Центрально! Ради створено! у березш 1917 року, на якому голова Ради М. Грушевський проголосив утворення Укра!нсько! Народно! Республжи, протягом iснування яко! (1917-1918 рр.) було створено Ветеринарну управу - як консультативний орган, що знаходилася у пщпорядкуванш Украшсько! ветеринарно! ради. За цей перюд становлення Украши, як самостiйноï незалежно! держави, було зроблено максимум зусиль для оргашзаци ветеринарно! дiяльностi в Украïнi, а вщтак i Киïвщинi. Усестороннiй розвиток ветеринарно! медицини i надання квалiфiкованоï допомоги тваринам було закономiрним явищем, яке зумовлювалося необхiднiстю вирiшення тих ветеринарних питань, яю виникали в процес роботи.
Питання органiзацiï ветеринарноï служби на Киïвщинi вирiшувалися на щорiчних губернських нарадах (з'ïздах) ветеринарних спещашспв. Особливо важлива губернська ветеринарна нарада проходила 15-18 травня 1921 року, на яюй виступили ветеринарш лiкарi губерни (Скороходько, Василевський, Леонтович, Богуславський) з суттевими пропозицiями щодо припинення поширення епiзоотiй у губерни. Шсля революцiï проходили адмiнiстративнi реформи у губерни [6]. У 1920-1926 рр. до складу Киïвськоï губерни входило 14 повтв. У 1922-1926 рр. у губерни дiяло 66 дшьниць, 62 ветеринарних пункти, 13 аптечних складiв, 6 дiагностичних кабшетав, 2 трихiнелоскопiчнi станци, 61 забшний пункт, якi обслуговували 96 ветеринарних лiкарiв та 83 фельдшери [7].
Для покращання проведення заходiв щодо попередження i припинення поширення заразних хвороб серед домашшх тварин у кожному повт губерни вщновилася робота ветеринарних амбулаторш. Так, у 1920 рощ вщновлена робота Ржищевськоï та ^натьев^^ ветеринарних амбулаторiй, розграбованих поляками [8]. З метою бшьш швидкоï дiагностики захворювань серед домашнiх тварин, особливо ешзоотичного характеру, i з метою створення для ветеринарного персоналу можливост проведення науковоï роботи, майже при вах дiльницях вiдкрилися дiагностичнi кабiнети.
Розгортання науковоï роботи у губерни зумовило необхщшсть заснування у даному регiонi вищого навчального закладу для тдготовки ветеринарних лiкарiв. Зазначимо, що до юнця Х1Х ст. в Украм, пiдвладнiй Росiйськiй та Австро-Угорсьюй iмперiям, iснували аграрнi заклади у м. Харковi та м. Херсош. Пiдготовку ветеринарних фахiвцiв в Украм проводив Харкiвський ветеринарний шститут та Львiвська академiя ветеринарноï медицини. Остання належала Австро-Угорщинi. Слiд зазначити, що Львiвський унiверситет у 1805 рощ переведений до Кракова, а у Львовi залишився лiцей, при якому була кафедра ветеринарноï медицини [9]. Кшьюсть ветеринарних фахiвцiв, що випускали цi два вищi навчальш заклади, була недостатньою для потреб краши.
Тому, згщно з наказом Управлшня вищими школами м. Киева вщ 15.08.1920 р. при Ки!вському пол^ехшчному шститут вiдкрито ветеринарний факультет, заняття на якому розпочалися з 15 листопада 1920 року. З червня 1921 року Укрголовпрофосв^а прийняла рiшення про вiдокремлення ветеринарного факультету вщ КП1 i створення на його базi самостiйного Ки!вського ветеринарного iнституту [10].
Отже, вивчаючи iсторiю становлення i розвитку ветеринарно! медицини Ки!вщини кiнця Х1Х - початку ХХ ст. встановлено певш закономiрностi !! формування, якi були зумовлеш як часом, так i географiчним положенням губерни. Такi закономiрностi i зумовили необхiднiсть заснування у 20-х роках ХХ ст. вищо! ветеринарно! осв^и у м. Киев1
Л1тература
1. Слесаревский М.П. К вопросу о развитии молочного скотоводства в Юго-Западном крае // Вестник общественной ветеринари. - 1895. - №12. -С.431-434.
2. Василевский П. Положение ветеринарного дела в Киевской губернии // Вестник общественной ветеринарии. - 1896. - №4. - С. 137-139.
3. Ветеринарная часть // Обзор Киевской губернии за 1898. - Киев. -1899. - С. 113-120.
4. Исторический очерк // Вестник общественной ветеринарии. - 1910. -№ 2. - С. 51-53.
5. Становище ветеринара на Звенигородському повт (Ки!вщина) // Вкник ветеринарно! медицини. - 1918. - Ч.6. - С. 29-30.
6. Рудик С.К., Бююк 1.Ю. Iсторiя ветеринарно! медицини Ки!вщини // К., 2000. - С. 139-180.
7. Эпизоотическое состояние Киевской губернии в 1921 г. // Рукопис "Ветеринария Киевщины". - м. Ки!в. - Музей ветеринара.
8. Телеграма Ки!вському окрвоенкому Васильювського пов^ земвщд^ №57 вщ 16 серпня 1920 р. // Рукопис "Ветеринария Киевщины". - м. Ки!в. -Музей ветеринара.
9. Вербицький П.1., Достоевський П.П. Рудик С.К. Iсторiя ветеринарно! медицини Укра!ни / П.1. Вербицький, П.П. Достоевський, С.К. Рудик. - К.: «Ветшформ». - 2002. - 384 с.
10. Вши Ки!вського пол^ехшчного шституту // К., 1926. - С. 84.
Summary Stegney M.M., Satska L.V.
PATTERNS OF VETERINARY MEDICINE FORMATION ON KIEVSHINA IN THE ENDOF XIX AND BEGINNING OF XX CENTURY
On the basement of a complex analysis of archive materials and periodic press of the end of XIX and beginning of XX century it is studied the patterns of veterinary network formation of Kievshina. Shown the main reasons, which caused the increase of veterinary specialists in the given region and analyzed the features of their activity.
Key words: Kievshina, epizootic situation, veterinary specialists, veterinary and sanitary activity, veterinary preparation.
Стаття надшшла до редакцИ 11.05.2011
