CC BY
23
На допомогу пед1атру
УДК 616.91/.93-053.2+615.212.4
АБАТУРОВ O.e., ВИСОЧИНА 1.Л. Анпропетровська державна медична академ'т
лихоманка в д|тей та особливост антитетично! терапй' в пед1атрп
Резюме. В оглядi наведет сучаст дат щодо лихоманки в дтей та особливостей антитретичног терапп в nедiатрii. Подан новтт дан про мехашзми дп iбупрофену, доказовi результати щодо його високого профлю безпечностi та ефективностi.
Ключовi слова: лихоманка, дти, антитретична тератя, Нурофен для дтей.
У CTpyKTypi скарг, i3 якими батьки звертаються за допомогою до лiкарiв, лихоманка займае перше мю-це, виступаючи найбшьш частим симптомом гострих шфекцшних i неiнфекцiйних захворювань у дiтей, що найчаcтiше потребуе екстрених заходiв [1—5, 12, 23, 24, 29].
Лихоманка, або гарячка (febris, pyrexia), — захисно-пристосувальна реакшя оргашзму, що ви-никае у вiдповiдь на вплив патогенних подразниыв i характеризуеться перебудовою процеciв терморе-гуляцп, що призводить до шдвищення температури тiла, яка стимулюе природну реактивнicть оргашз-му. Бюлопчне значення лихоманки полягае в шд-вищеннi iмунологiчноl реактивноcтi оргашзму за рахунок активацп фагоцитозу, шдвищення синтезу штерферону, стимуляцп гострофазно! вщповщд на запалення, що в цшому сприяе активiзацil процеciв антитiлоутворення [5].
Окремо видшяють гiпертермiчний синдром — патолопчний процес, що розвиваеться на rai дов-гостроково! лихоманки, яка призводить до зриву компенсаторних можливостей терморегуляци i характеризуеться полюрганними мшроциркуляторни-ми й диcметаболiчними розладами [3—5].
Умовно можна видшити три групи причинно -значущих чинникiв, що обумовлюють порушення температури тiла людини в бiк пiдвищення:
1) гiпертермiя — тепловий удар, гiпертиреоз, отруення отрутою й токсинами;
2) лихоманка — захворювання iнфекцiйнi та не-iнфекцiйнi;
3) нормальнi коливання — шсля фiзичного на-вантаження та прийому ж, циркаднi ритми з макси-мальним пiдвищенням температури тша о 18 годинi й мМмальною температурою тiла о 3 годиш [4].
Лихоманка принципово вiдрiзняетьcя вщ шдви-щення температури тiла тим, що при пере^ванш органiзму збернаеться установка центру терморегу-
46 -СЪЦ
ляцп на нормалiзацiю температури, у той час як при лихоманщ центр терморегуляци цiлеспрямовано перемикае «уставну зону» на бiльш високий рiвень температури тiла [5].
Шдвищення температури тша нешфекцшного характеру може бути рiзного походження: центрального (крововилив, пухлина, травма, набряк мозку), психогенного (невроз, психiчнi розлади, емоцшне напруження), рефлекторного (больовий синдром при сечокам'янш хворобi), ендокринного (ппер-тиреоз, феохромоцитома), резорбтивного (некроз, асептичне запалення, гемолiз) або може виникати у вщповщь на введення деяких лшарських препаратiв (ефедрин, ксантиновi похiднi, антибiотики тощо) [1-3].
Оргашзм людини характеризуеться гомойотерм-нiстю, тобто здатшстю пiдтримувати постiйну температуру тша незалежно вщ коливань температури навколишнього середовища. Головний центр терморегуляци, який визначае актившсть i характер як теплопродукци, так i тепловiддачi, знаходиться в преоптичнiй дшянш переднього гiпоталамуса бiля дна третього шлуночка i складаеться з термочутливо! дiлянки (медiатори — серотонiн i адреналiн); термо-уставно! зони (медiатор — ацетилхолiн) та центрiв теплопродукци (нейрони задньо! частини гшотала-муса) i тепловiддачi (нейрони передньо! частини п-поталамуса) [1, 5].
Патогенетичш механiзми виникнення нешфек-цшно! й шфекцшно! лихоманки, незважаючи на вщмшшсть етiологiчних чинникiв, схожi i пов'язаш з утворенням та дiею ендогенних та екзогенних ш-рогенiв. Пщ впливом екзогенних (бактерiальнi, вь русш, грибковi, хiмiчнi тощо) i ендогенних (продукти метаболiзму й альтераци тканини, гематоми) шро-генiв активуються гранулоцити, моноцити, макрофаги, що супроводжуеться запуском каскаду цитокь шв, таких як Ш-1р, IL-6, TNF-a, Р-штерферони та
рвбНши
штерферон-g, стимульованi лейкоцити та iншi клгга-ни продукують лiпiди, як також служать ендогенними пiрогенами. При пiдвищеннi рiвня ендогенних шро-гешв пiд впливом ЦОГ-1 та ЦОГ-2 метаболiзм apaxi-доново! кислоти вшбуваеться i3 синтезуванням ПГЕ1, що шпбуе фермент фосфодiестеpaзу i призводить до зростання внутршньоклггинно! концентраций цАМФ та внутршньоклгтинного кaльцiю, що й обумовлюе зсув терморегуляторного балансу в бш посилення те-плопродукцп та зменшення тепловiддaчi. Розвиток лихоманки супроводжуеться емпращею лейкоцитiв у вогнище запалення, !х aктивaцiею й видiленням ен-дошрогешв [1—5, 14, 15].
Незважаючи на досить тривалу юторш вивчення природи й меxaнiзмiв виникнення лихоманки, едино! класифшацп змiн температури тша на сьогоднi немае. Нaйбiльш поширеною е клaсифiкaцiя за сту-пенем шдвищення температури тiлa, згiдно з якою прийнято pозpiзняти: субфебpилiтет — температура тша (у градусах за Цельмем) у межах 37,0—37,9 °С; помipну лихоманку — 38,0—39,9 °С; високу лихоманку — 40,0—40,9 °С; нaдмipну лихоманку, або гшерш-pексiю, — понад 41,0 °С [1—5].
Публшацп остaннix pокiв щодо необxiдностi про-ведення медикаментозно! терапп лихоманки в дь тей е дещо суперечливими i в основному стосуються обговорення питання, що завдае бшьшо! шкоди — сама лихоманка або побiчнi ефекти антишретично! терапп.
В огляд^ присвяченому лiкувaнню сташв iз про-явами лихоманки у дгтей з вторично! точки зору та юнуючих на сьогоднi потенцшних нaпpямкiв дiяль-ностi лiкapя, A.L. Lux (2010) показав, що в бшьшосп випадшв лихоманка не шкодить дитиш i не е причиною високо! стуpбовaностi бaтькiв, але в окремих випадках е першим проявом можливого розвитку до-статньо серйозних проблем, а саме епшепсп, i тому потребуе терапп антишретиками з метою профшак-тики pецидивiв або тривалого пеpебiгу лихоманки [13, 23].
1снують докaзовi дослiдження й рекомендацп, згiдно з якими, якщо лихоманка не змiнюе вiдчуття комфорту в дитини, то даний стан не потребуе про-ведення антишретично! терапп взaгaлi [25], що узго-джуеться з даними iншиx дослшнишв щодо нaявностi позитивного впливу лихоманки на оргашзм дитини за рахунок захисних та iмунниx властивостей самого процесу лихоманки [24]. Зпдно з рекомендащями E. Chiappini та сшвавт. [25], K.D. Rainsford [32], ви-користання жарознижувальних зaсобiв е доцшьним лише тодi, коли дитина вшчувае дискомфорт, при пpоведеннi антишретично! терапп дозування препарату повинно проводитися тшьки з урахуванням маси тша, а не вшу дитини.
Досить суперечливим е питання щодо переваг монотерапп лихоманки поpiвняно з комбшованим чи поперемшним застосуванням piзниx жарознижувальних зaсобiв у дгтей. Група aвтоpiв та дослiдження J. Crook (2010) позищонують переваги монотерапп, повшстю виключаючи iншi пiдxоди при жарозни-
женнi в педiатрii [13, 25, 30, 33]. У той же час юнують фундаментальш дослгдження, присвяченi створенню комбiнованих антипiретичних 3aco6iB та ефектив-ност ix використання в дГтей [31, 38], та рекомендаци щодо ефективност ступеневого призначення рiзниx препаратiв з урахуванням ix фармакодинамь ки [30, 32, 35].
У сучаснш педiатрii питання щодо можливостей i вибору терапп лихоманки в дГтей лiкар повинен об-говорювати з батьками [12, 17, 29, 36, 41], а основш шдходи до жарознижувальноi терапп повинш вгдпо-вiдати рекомендацiями ВООЗ (WHO, 1993) «ЛГкуван-ня лихоманки при гострих ресшраторних iнфекцiяx у дГтей», згiдно з якими жарознижувальш препарати слiд призначати, коли температура в дитини переви-щуе 39 °С (вимiряна ректально) або 38,5 °С (вимiряна субаксилярно). Виняток становлять дгти з ризиком розвитку фебрильних судом, дГти з тяжким захворю-ванням легеневоi або серцево-судинноi системи та дгти перших 2 мюящв життя. Згiдно з рекомендащ-ями ВООЗ (WHO, 1993), препарати ацетамшофен i iбупрофен е безпечними та ефективними в терапп лихоманки в дГтей до 12 рошв, що до сьогодш зали-шаеться золотим стандартом у педiатрii [1—5, 13, 18, 20-22, 30, 32, 33, 35].
1бупрофен був синтезований наприкшщ 50-х ро-шв минулого столГття групою вчених шд керГвни-цтвом Стюарта Адамса. Створення препарату було результатом наполегливого пошуку лшарського засо-бу для лiкування хрошчних запальних захворювань, яке, крГм виражених терапевтичних ефекпв, мало би низький ризик шлунково-кишковоi токсичность Уперше Гбупрофен почали використовувати в 1969 рощ, i вш зарекомендував себе як добрий анальгетик i протизапальний засГб при лшуванш ревматичних захворювань та уражень сполучноi тканини. З 1989 року в США Гбупрофен призначаеться як антишре-тик у дГтей Гз 6-мюячного вГку, а з 1990 року у Вели-кобританii застосовуеться в дГтей у виглядГ суспензп шд назвою юшфем. На росшському та украiнському фармаколопчних ринках Гбупрофен з'явився в 1998 рощ шд назвою Нурофен для дГтей [4, 32].
У 1994 рощ Гбупрофен отримав статус ОТС-препарату (over the counter) i на сьогодш офщшно затверджений для безрецептурного вгдпуску в малих дозах (800-1200 мг на день) у багатьох крашах, бо мае добрий профшь безпеки [32] i фактично е лидером ОТС-препарапв у всьому свт [4].
1бупрофен — похгдне пропiоновоi кислоти — належить до великоi групи нестероiдниx протиза-пальних препарапв, мехашзм дГ'1 якого пов'язаний Гз блокуванням ЦОГ-1 та ЦОГ-2, у результат чого зменшуеться фагоцитарна продукщя медГаторГв го-строi фази, у тому числГ знижуеться продукщя 1Л-1 [42]. У сучасних дослгдженнях можливють форму-вання побГчних ефекпв у дГтей при використанш НПЗП, у тому числГ й Гбупрофен-шдукованого синдрому гшерчутливосп (HSR) [15, 27], пояснюеться дГею нещодавно описаноi ЦОГ-3; це генетично де-термшований процес, що корелюе з розвитком ато-
шчних захворювань у дГтей вгд перюду новонародже-ност та мае деяку етшчну належшсть [28].
У сучаснш лГтературГ досить широко обговорю-ються протизапальш властивост Гбупрофену. За-гальновГдомий факт зменшення болю та запалення при рГзних захворюваннях пов'язаний з шпбуванням Гбупрофеном циклооксигенази. НовГ даш, яш були отримаш J. Dill та сшвавт. [6], що Гбупрофен шпбуе внутршньоклГтинну сигналГзацш RhoA, сприяе зна-чному росту аксошв шсля уражень спинного мозку гризушв та активуе PPAR в нейроподГбних PC12- i В104-клГтинах, дозволяють поглянути на Гбупрофен як на лшарськш засГб Гз нейропротективною дГею.
Дослгдження, проведен H.J. Kim та сшвавт. [14], показали, що Гбупрофен у високих концентрашях гальмуе МНС II класу й обмежуе екзогенну презен-тацш антигену, що доповнюе вГдомГ уявлення про мехашзми ди Гбупрофену i дозволяе тдтвердити ш-пбуючий впив на автоГмунш процес [19]. Результати дослгдження A.A. Al-Janabi [9] засвгдчили здатшсть Гбупрофену пригшчувати рют штамГв бактерш в умо-вах пробГрки, що дозволяе припустити наявшсть ан-тибактерiальноi активност препарату, це узгоджу-еться з даними, отриманими J. Bleidorn та сшвавт. [37], як показали, що ефектившсть використання Гбупрофену при неускладнених шфекшях сечовивгд-них шляхГв не поступаеться ефекту терапп з викорис-танням ципрофлоксацину. Вищезазначене дозволяе по-новому поглянути на протизапальш властивост добре вГдомого препарату Гбупрофен.
У дослшженш E.R. Southey та сшвавт. [35] показано, що безпечшсть та переносимють Гбупрофену порГвнянш з плацебо, а вгдносний ризик становить 1,39 (95% Д1: 0,92, 2,10). Проведений у 2005 рош ме-тааналГз десяти дослгджень, присвячений вивченню ефективност застосування препарапв для знижен-ня температури, показав, що Гбупрофен у дозГ 510 мг/кг е бшьш ефективним, шж парацетамол у дозГ 10-15 мг/кг [33], що дозволяе шдтвердити високий профшь безпеки та ефектившсть Гбупрофену.
Результати дослГдження можливост розвитку по-бГчних ефекпв при застосуванш Гбупрофену в дГтей показали, що препарат може використовуватися при лихоманш в дГтей з астмою [25 ], не збшьшуючи при цьому ризик розвитку в них алерпчних реакцш [42], а Гбупрофен-шдукований бронхоспазм було заре-естровано лише у 2 % спостережень, що вшповшае низькому ризику [20, 39]. АналГз дванадцяти елек-тронних баз даних (MEDLINE, EMBASE, Cochrane Database, DARE, British Nursing Index, CBIB, Derwent Drug File, International Pharmaceutical Abstracts,
Таблиця 1. Вкове дозування
Pharm-Line, CINAHL, PASCAL, SCZZ-SciSearch), проведений за перюд з 2007 року, показав, що застосування Гбупрофену в дитячш популяцп не пов'язане з ризиком виникнення бронхГально]^ астми в дГтей, а використання препарату Гбупрофен як антишрети-ка у дГтей з дГагнозом бронxiальноi астми мае бшьш низький ризик госпiталiзацii (0,63) та амбулатор-них вщвщувань (0,56) порГвняно з ацетамшофеном [8, 39].
ДослГдження E.R. Southey та сшвавт. [35] i S.M. Lesko, A.A. Mitchell [21, 22] показали вщсутшсть ризику розвитку синдрому Рея при використанш Гбупрофену при лихоманш в дГтей. Також доведена вшсутшсть нефротоксичност та негативного впливу Гбупрофену на стан слизово] шлунково-кишкового тракту та вщсутшсть системних негативних впливГв Гбупрофену при корекци лихоманки в дГтей. Канад-ське педГатричне товариство з 2009 року рекомендуе використовувати Гбупрофен у дГтей Гз лихоманкою навГть на фош дефщиту водного забезпечення орга-шзму [12].
ЗгГдно з результатами рГзних дослГджень, поеднан-ня протибольово] та протизапально] дш Гбупрофену дозволяе використовувати його в шсляоперацшному перюдГ (тонзилектомп, аденотомп) та при запаль-них процесах, як супроводжуються больовими вгд-чуттями (тонзилГт, гострий середнш отит тощо) [11, 26], при зубному болГ та при екстракцп зубГв [7], при головних болях i мГгренях [33, 34, 40], функцюналь-них та хрошчних болях при ураженш ШКТ [10, 16]. Болезаспокшлива дГя Гбупрофену визначаеться як периферичним, так i центральним мехашзмом, що дозволяе ефективно використовувати його вже при слабкш i помГрнш вираженост больових проявГв [18, 35, 42].
Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що при лихоманш в дГтей оптимальним у педГатричнш практиш е призначення Гбупрофену, який мае високий профшь безпечносп та ефектив-ностГ за рахунок жарознижувально:!, протизапальноi та проти6ольово] дГ].
ОригГнальний препарат Нурофен для дГтей, ви-робник Boots Healthcare International, Ноттингем, NG2 3АА, Великобриташя, випускаеться у виглядГ суспензii. У 5 мл суспензп Нурофену для дГтей мГс-титься 100 мг активного компоненту Гбупрофену, що е похГдним 1,2-(4-iзобутилфенiл)-пропiоновоi кислоти. Препарат добре i швидко всмоктуеться зГ шлунку, у плазмГ на 99 % пов'язаний Гз бГлками, по-чинае дГяти протягом 30-60 хвилин шсля прийому. ПГк ефективностГ досягаеться через 1-2 години. З
BiK дiтей Дозування (протягом 24 год) Максимальна добова доза
6-12 мiсяцiв по 2,5 мл 3-4 рази не бтьше 200 мг
1-3 роки по 5,0 мл 3 рази не бтьше 300 мг
4-6 роюв по 7,5 мл 3 рази не бтьше 450 мг
7-9 poKiB по 10 мл 3 рази не бтьше 600 мг
10-12 poKiB по 15 мл 3 рази не бтьше 900 мг
оороЬёе ^ОГТрЗЮвна
оргашзму iбупрофен виводиться з сечею, жовчю та калом. Спещальна дитяча форма iбупрофену — сус-пензiя Нурофен для дiтей усе ширше застосовуеться в педiатричнiй практицi. Треба вщзначити зручну форму випуску Нурофену для дггей — флакон iз спе-цiальним мiрним дозатором, який е гаранпею того, що дитина отримае дозу, яка точно вщповщае ll вiку та рекомендацiям лшаря.
Переваги даного препарату такi:
— швидкий жарознижувальний ефект — через 30 хвилин;
— дiе протягом тривалого часу — до 8 годин;
— застосовуеться при головному болi й миреш, зубному бол^ болi у вухах i горлi, болi при розтяг-неннях та шших видах болю;
— дозволений до застосування з 3 мюящв без контролю лшаря.
Згiдно з шструкщею виробника, дозування для дiтей залежить вщ вiку та маси тша дитини. Разова доза — 5—10 мг/кг маси тша дитини 3—4 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг на 1 кг маси тша дитини на добу. Курси лшу-вання — вщ 3 до 7 дшв, що обумовлено характером захворювання.
Рекомендован схема застосування та дозування препарату Нурофену для дгтей при лихоманщ й болi подаш в табл. 1.
Висновок. Таким чином, Нурофен для дгтей е препаратом вибору як жарознижувальний замб у дией вшом вщ 3 мюящв до 12 роыв. Перевагами препарату е жарознижувальна, протизапальна та анальге-тична дiя, зручшсть форми випуску (cуcпензiя), ви-сокий профiль ефективноcтi та безпеки й доведена практична вщсутшсть побiчних ефектiв.
Список л1тератури
1. Беляева Л.М. Лихорадка у детей. Современные жаропонижающие средства // Медицинские новости. — 2004. — № 2. — С. 38-42.
2. Блохин Б.М. Лечение лихорадки у детей // Педиатрия и неонатология. — 2005. http://www.medafarm.ru
3. Геепе Н.А., Малахов А.Б. Лихорадка у детей. Причины развития и методы лечения // Здоровье ребенка. — 2009. — № 1(16).
4. Запруднов А.М., Григорьев К.И., Харитонова Л.А., Ма-занкова Л.Н. Лихорадка у детей и Нурофен// Антимикробная и противовирусная терапия. — 2010. — № 310.
5. Сибилева Е.Н., Зубов Л.А., Кондратьев В.Ю., Смирнова Г.П., Назаренко С.Ю. Протокол лечения лихорадки у детей// Педиатрия и неонатология. — 2005. http://www.medafarm.ru
6. Dill J., Patel A.R., Yang X.L., Bachoo R., Powell C.M., Li S. A molecular mechanism for ibuprofen-mediated RhoA inhibition in neurons // J. Neurosci. — 2010. — Vol. 30, № 3. — P. 963-972.
7. Bradley R.L., Ellis P.E., Thomas P., Bellis H., Ireland A.J., Sandy J.R. A randomized clinical trial comparing the efficacy of ibuprofen and paracetamol in the control of orthodontic pain // Am. J. Orthod. Dentofacial. Orthop. — 2007. —Vol. 132. — P. 511-517.
8. Kanabar D., Dale S., Rawat M. A review of ibuprofen and acetaminophen use in febrile children and the occurrence of asthma-related symptoms // Clin. Ther. — 2007. — Vol. 29, № 12. — P. 2716-2723.
9. Al-Janabi A.A. In vitro antibacterial activity of Ibuprofen and acetaminophen // J. Glob. Infect. Dis. — 2010. — Vol. 2, № 2. — P. 105-108.
10. American Academy of Pediatrics Subcommittee on Chronic Abdominal Pain, North American Society for Pediatric Gastroenterology Hepatology and Nutrition. Chronic abdominal pain in children // Pediatrics. — 2005. — Vol. 15. — P. e370-e381.
11. Cardwell M., Siviter G., Smith A. Non-steroidal antiinflammatory drugs and perioperative bleeding in paediatric tonsillectomy (Review)// Cochrane Database Syst. Rev. — 2005. — Art. No. CD003591-D0I10.1002/14651858.CD003591.pub2.
12. Caringfor kids. Fever and temperature taking. O.N.Ottawa: Canadian Paediatric Society; 2009. Available from: www.cps.ca/ caringforkids/whensick/Fever.htm. Accessed 2010 Jun 21.
13. Crook J. Fever management: evaluating the use of ibuprofen and paracetamol // Paediatr. Nurs. — 2010. — Vol. 22, № 3. — P. 22-26.
14. Kim HJ, Lee Y.H., Im S.A., Kim K., Lee C.K. Cyclooxygenase Inhibitors, Aspirin and Ibuprofen, Inhibit MHC-restricted Antigen Presentation in Dendritic Cells // Immune Netw. — 2010. — Vol. 10, № 3. — P. 92-98.
15. Prusakiewicz J.J., Duggan K.C., Rouzer C.A., MarnettL.J. Differential sensitivity and mechanism of inhibition of COX-2 oxygenation of arachidonic acid and 2-arachidonoylglycerol by ibuprofen and mefenamic acid // Biochemistry. — 2009. — Vol. 48, № 31. — P. 7353-7355.
16. Drossman DA. The functional gastrointestinal disorders and the Rome III process//Ed. by D.A. Drossman, E. Corazziari, M. Delvaux, R. Spiller, N.J. Talley, W.G. Thompson et al. Rome III: The functional gastrointestinal disorders. — 3rd ed. — McLean,VA: Degnon Associates, 2006. — P. 1-30.
17. Francis N.A., Butler C.C., Hood K., Simpson S., Wood F., Nuttall J. Effect of using an interactive booklet about childhood respiratory tract infections in primary care consultations on reconsulting and antibiotic prescribing: a cluster randomised controlled trial // BMJ. — 2009. — Vol. 339. — P. b2885.
18. Perrott D.A., Piira T., Goodenough B., Champion G.D. Efficacy and safety of acetaminophen vs ibuprofen for treating children's pain or fever: a meta-analysis //Arch. Pediatr. Adolesc. Med. — 2004. — Vol. 158, № 6. — P. 521-526.
19. Bancos S., Bernard M.P., Topham D.J., Phipps R.P. Ibuprofen and other widely used non-steroidal anti-inflammatory drugs inhibit antibody production in human cells //Cell Immunol. —
2009. — Vol. 258. — P. 18-28.
20. Kanabar D., Dale S., Rawat M. A review of ibuprofen and acetaminophen use in febrile children and the occurrence of asthma-related symptoms // Clin. Ther. — 2007. — Vol. 29, № 12. — P. 2716-2723.
21. Lesko S.M., Mitchell A.A. An assessment of the safety of pediatric ibuprofen. A practitioner-based randomized clinical trial// JAMA. — 1995. — Vol. 273, № 12. — P. 929-933.
22. Lesko S.M., Mitchell A.A. The safety of acetaminophen and ibuprofen among children younger than two years old // Pediatrics. — 1999. — Vol. 104, № 4. — P.e39.
23. Lux A.L. Treatment of febrile seizures: historical perspective, current opinions, and potential future directions // Brain. Dev. —
2010. — Vol. 32, № 1. — P. 42-50.
24. Mackowiak P.A. Physiological rationale for suppression of fever // Clin. Infect. Dis. — 2000. — Vol. 31(Suppl. 5). — P. S185-S189.
25. Chiappini E., Principi N., Longhi R., Tovo P.A, Becherucci P., Bonsignori F., Esposito S., Festini F., Galli L., Lucchesi B., Mugelli A., de Martino M. Management of fever in children: summary of the Italian Pediatric Society guidelines // Clin. Ther. — 2009. — Vol. 31, № 8. — P. 1826-1843.
26. Morton N.S. Management of postoperative pain in
children // Arch. Dis. Child. Educ. Pract. Online.-- 2007. —
Vol. 92. — P. ep14-ep19.
27. Nanau R.M., Neuman M.G. Ibuprofen-induced hypersensitivity syndrome // Transl. Res. — 2010. — Vol. 155, № 6. — P. 275-293.
28. Kidon M.I, KangL.W., Chin C.W., Hoon L.S., Hugo V.B. Nonsteroidal anti-inflammatory drug hypersensitivity in preschool children // Allergy Asthma Clin. Immunol. — 2007. — Vol. 3, № 4. — P. 114-122.
29. O'Neill-Murphy K., Liebman M., Barnsteiner J.H. Fever education: does it reduce parent fever anxiety? // Pediatr. Emerg. Care. - 2001. - Vol.17, № 1. - P. 47-51.
30. HayA.D., RedmondN.M., Costelloe C., MontgomeryA.A., Fletcher M., Hollinghurst S., Peters T.J. Paracetamol and ibuprofen for the treatment of fever in children: the PITCH randomised controlled trial // Health Technol. Assess. - 2009. - Vol. 13, № 27. - P. 163.
31. HayA.D., Costelloe C., RedmondN.M., MontgomeryA.A., Fletcher M., Hollinghurst S. et al Paracetamol plus ibuprofen for the treatment of fever in children (PITCH): randomised controlled trial // BMJ. - 2008. - Vol. 337. - P. a1302.
32. Rainsford K.D. Ibuprofen: pharmacology, efficacy and safety // Inflammopharmacology. - 2009. - Vol. 17, №6. -P. 275-342.
33. Robertson J. Review: no evidence exists that paracetamol and ibuprofen differ for short term pain relief or safety in children, but ibuprofen more effectively reduces fever // Evid. Based. Nurs. - 2005. - Vol. 8, № 1. - P. 10.
34. Silver S., Gano D., Gerretsen P. Acute treatment of paediatric migraine: A meta-analysis of efficacy // J. Paediatr. Child Health. - 2008. - Vol. 44. - P. 3-9.
35. Southey E.R., Soares-Weiser K., Kleijnen J. Systematic review and meta-analysis of the clinical safety and tolerability of ibuprofen compared with paracetamol in paediatric pain and fever // Curr. Med. Res. Opin. - 2009. - Vol. 25, № 9. -P. 2207-2222.
36. Steering Committee on Quality Improvement and Management, Subcommittee on Febrile Seizures. Febrile seizures:
clinical practice guideline for the long-term management of the child with simple febrile seizures // Pediatrics. — 2008. — Vol. 121, № 6. — P. 1281-1286.
37. Bleidorn J., Gàgyor I., Koch en M.M., Wegscheider K., Hummers-Pradier E. Symptomatic treatment (ibuprofen) or antibiotics (ciprofloxacin) for uncomplicated urinary tract infection? — results of a randomized controlled pilot trial // BMC Med. — 2010. — Vol. 8. — P. 30.
38. Tanner T., Aspley S., Munn A., Thomas T. The pharmacokinetic profile of a novel fixed-dose combination tablet of ibuprofen and paracetamol // BMC Clin. Pharmacol. — 2010. — Vol. 10. — P. 10.
39. Debley J.S., Carter E.R., Gibson R.L., Rosenfeld M, Redding G.J. The prevalence of ibuprofen-sensitive asthma in children: a randomized controlled bronchoprovocation challenge study // J. Pediatr. — 2005. — Vol.147, № 2. — P. 233-238.
40. Richer L.P., Laycock K., Millar K., Fitzpatrick E, Khangura S., Bhatt M., Guimont C., Neto G., Noseworthy S., Siemens R., Gouin S., Rowe B.H. Treatment of children with migraine in emergency departments: national practice variation study // Pediatrics. — 2010. — Vol. 126, № 1. — P. e150-e155.
41. Nicolson D., Knapp P., Raynor D.K., Spoor P. Written information about individual medicines for consumers // Cochrane Database Syst. Rev. — 2009. — Vol. 2. — CD002104.
42. Zernikow B., Hechler T. Pain therapy in children and adolescents // Dtsch. Arztebl. Int. — 2008. — Vol. 105, № 2829.— P. 11-21.
OTpuMaHO 25.08.10 □
Абатуров А.Е., Высочина И.Л.
Днепропетровская государственная медицинская академия
ЛИХОРАДКА У ДЕТЕЙ И ОСОБЕННОСТИ АНТИПИРЕТИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ В ПЕДИАТРИИ
Резюме. В обзоре приведены современные данные о лихорадке у детей и особенностях антипиретической терапии в педиатрии. Освещены новейшие данные о механизмах действия ибупрофена, доказательные результаты его высокого профиля безопасности и эффективности.
Ключевые слова: лихорадка, дети, антипиретическая терапия, Нурофен для детей.
AbaturovO.Ye., VysochynaI.L.
Dnepropetrovsk State Medical Academy, Dnepropetrovsk, Ukraine
FEVER IN CHILDREN AND FEATURES OF ANTIPYRETIC THERAPY IN PEDIATRICS
Summary. In the review there are presented the contemporary data on fever in children and features of antipyretic therapy in pediatrics. There were illuminated the newest data on mechanisms of ibuprofen action, evidential results of its high safety and efficiency profile.
Key words: fever, children, antipyretic therapy, Nurofen for children.
50
^¿Г/ребёнка
