CC BY
47
K^u/lребёнка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
УДК 612.57:616-053.2+615.212.4 МАРУШКО Ю.В., НАГОРНА K.I. Нацюнальний медичний ун/верситетi'менi О.О. Богомольца, м. Ки!в
TinEPTEPMiß ТА ПРИЗНАЧЕННЯ AHTÈïiPETÈKiB Y ÏEAiATPÈ4HiÉ ПРАКТИЩ
Резюме. Уcmammiрозглядаеться проблема гтертермп в nediampmHm практищ. Наведет особливостi munie лихоманки, рекомендаци щодо тактики лтаря, який надае допомогу дитит з лихоманкою, рекомендаци щодо визначення категори хворих, яким необхiдно призначити антитретик. Авто-ри наводять дат доказовоХ медицини щодо переваг застосування iбуnрофену (Нурофен® для дтей) як гinоmермiчноï терапи у дтей 1з лихоманкою. Ключовi слова: лихоманка, лкування, iбуnрофен.
Пдвищення температури тша — один i3 перших i найбшьш частих проявiв захворювань у дггей. Пдвищена температура та лихоманка у пащенпв дитячого в^, як правило, е машфестащею захво-рювання i найбiльш вираженим, а в початковому перiодi i единим, клжчним симптомом. За дани-ми деяких авторiв, у дiтей дошкiльного вжу (3—6 рокiв) епiзоди захворювань з шдвищенням температури тiла вщбуваються вiд 3 до 6 разiв на рiк (J.C. Craig, 2010). У США кшьюсть таких звернень сягае понад 25 мшьйошв на рж, при тому що батьки звертаються по допомогу до вщдшень швидко! медично! допомоги лише у 20—40 % випадюв тд-вищення температури у дiтей (J.C. Craig, 2010). У Великш Британп, Бельгп та Нiдерландах вiд 10 до 20 % звернень до ввддшень дитячо! невщкладно! допомоги зумовлеш появою в дiтей захворювань iз високою температурою тiла (R.G. Nijman, 2013). Попри вiдсутнiсть подiбних статистично вiрогiд-них даних щодо звернень дитячого населення в нашiй кра!ш, спираючись на власний клжчний досвiд, можемо стверджувати, що пiдвищення температури тiла та лихоманка е не менш поши-реними, а в осiнньо-зимовий перюд — i бiльш частими симптомами захворювань i приводом для звернення до лжаря у дiтей в Укра!ш.
Перед практикуючим лiкарем, що надае допомогу дитиш з лихоманкою, постають такi за-вдання:
I. Ощнити загальний клiнiчний стан дити-ни. Часто занепокоенi недугою дитини батьки схильш переоцiнювати тяжкiсть наявних у не! симптомiв. Для об'ективiзацi! надано! батьками шформацп обов'язково слад проводити повторно
термометрш, у рядi випадкiв у присутностi ме-дичного пращвника. Також важливо вiдзначити, активна дитина або млява, чи ввдмовляеться вщ iгор та rni, чи супроводжуеться захворювання зна-чною штоксикащею, швидкими перепадами температури тГла, маренням тощо (М.А. Георгiянц, В.А. Корсунов, 2012).
При вимiрюваннi в аксилярнш дiлянцi нормальна температура тша становить 36—37 °С (36,6 ± 0,4 °С ). У новонароджених можливi коли-вання температури тша протягом доби до ± 0,3 °С, у дiтей вжом 2—3 мiсяцi — до ± 0,6 °C, у 3—5 роив — 0,8—1 °C. Найнижча температура тша о 3—6-й годит ранку, найвища — мГж 5-7-ю годиною вечора (О.Е. Чернишева та ствавт., 2012).
II. Поставити попереднш дiагноз. НеобхГдно ди-ференцiювати гострГ респiраторнi вiруснi шфекцп (ГРВ1), що в бГльшост випадкiв е причиною пГдви-щення температури в дитини, вГд невелик частки серйозних захворювань бактерiальноi та вiрусноi етiологГi, таких як пневмонгя, шфекцп нирок та се-човивГдних шляхiв, менiнгiт, сепсис (R.G. Nijman, 2013). ГРВ1 здатш до самоелiмiнацГi та потребують лише симптоматичного лГкування, тодi як бактерь альнi iнфекцГi потребують щонайменше призначен-ня курсу антибютикотерапп, а в окремих випадках лiкування в умовах стащонару.
III. Вирiшити питання про можливють лГкуван-ня в домашнГх умовах або про необхiднiсть гостта-лiзацГi (О.Е.Чернишева та спiвавт., 2012).
© Марушко Ю.В., Нагорна К.1., 2013 © «Здоров'я дитини», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
IV. Дати батькам чиш вказiвки про принципи спостереження i догляду за дитиною. Необхвдно та-кож надати iнформацiю про критичш точки у станi здоров'я дитини, за якими повинна слщувати невщ-кладна професiйна медична допомога (В.К. Тато-ченко, М.Д. Бакрадзе, 2011).
У практичнiй роботi слщ враховувати типовi помилки, що допускають батьки при призначеннi !хшм дггям антипiретикiв. Чимало батькiв дають антитретики, незважаючи на те що температура тша дитини е субфебрильною або взагалi вщсут-ня. Такий прийом антитретиюв створюе зайве навантаження лжарськими засобами на дитячий органiзм. В окремих випадках може формувати-ся помилкове враження картини клжчного бла-гополуччя, що спричиняе невчасну дiагностику тяжких бактерiальних iнфекцiй (В.К. Таточенко, М.Д. Бакрадзе, 2011). За статистикою, до 50 % батьюв температуру менше 38 °С вважають лихоманкою, а 25 % — дають дггям антитретики при температурi менше 37,8 °С; 70—80 % батьюв вважають, що тдйом температури понад 40 °С викли-кае ураження головного мозку; 85 % батьюв по-вщомляли, що вони будили сво!х дiтей спещально для того, аби дати антитретик; 50 % батькiв дають дГтям неправильнi дози антипiретикiв. Зокрема, у США протягом 1990—1998 рр. щор1чно було заре-естровано в середньому по 56 тисяч випадюв звер-нення до вщдшень швидко! медично! допомоги з приводу передозування парацетамолу, у Францп протягом 2006 року 9,8 % ненавмисних отруень у д^ей ввдбулись через передозування парацетамолу (R.R. Taylor, 2013).
Необхвдно пам'ятати, що тдвищення температури тша i лихоманка — утверсальт патофiзiо-лопчт реакцп органiзму на р1зш чужорвдт ушко-джуючГ фактори. 1х бiологiчна доцшьшсть полягае в активацп компенсаторно-пристосувальних про-цесiв, що посилюють ¡мунну ввдповвдь. При пом1р-ному пiдвищеннi температури тiла прискорюють-ся важливi ¡мунн реакцп (фагоцитоз, хемотаксис
лейкоципв, утворення iнтерферону). Також ввд-буваеться активацiя ферментних систем печшки, внаслiдок чого збiльшуeться и бар'ерна i деток-сикацiйна функцп. Доведено, що лихоманка упо-вшьнюе реплiкацiю деяких вiрусiв i розмноження окремих титв пневмококiв, сприяе зменшенню вмiсту в сироватцi вiльного залiза, яке е чинником зростання грамнегативних бактерш тощо.
Пiдвищення температури тша у дитини не завжди вимагае корекцп. Згщно з рекомендацiями Всесвгг-ньо! органiзацГi охорони здоров'я (ВООЗ, 1993) та Нащонально1 програми щодо корекцп лихоманки у дiтей раннього в^ з гострими респiраторними ш-фекцiями, антипiретики слiд призначати:
1. Здоровим дггям вiком старше 3 мгсящв при температурi понад 39,0 °С i/або дискомфортi, ломотi у м'язах i головному болю.
2. Дгтям з фебрильними судомами в анамнезi при температурi понад 38,0—38,5 °С.
3. Дiтям, якi страждають вiд тяжких захворювань серця, легешв, центральноi нервовоi системи при температурi понад 38,5 °С.
4. Дгтям перших 3 мiсяцiв життя при температурi понад 38,0 °С.
Однак тактика ведення хворого з лихоманкою залежить не лише вщ показань термометрп i полягае не лише у призначенш або вiдмовi вiд застосуван-ня жарознижуючих засобiв. При виборi лiкувальноi тактики необхiдно спиратися на клшчш особли-востi перебiгу захворювання, вiк та анамнез життя хвороi дитини.
За клiнiчними проявами, а передуам за осо-бливостями тепловвддач^ умовно видiляють два типи лихоманки: рожеву i блiду. Рожева лихоманка супроводжуеться адекватною мжроциркуля-щею i тепловвддачею органiзму. При блвдш лихо-манцi спостерiгаеться спазм капiлярiв, порушення мжроциркуляцп, i, як наслвдок, зниження тепло-вда^ тiла, метаболiчнi розлади у внутрiшнiх органах, у тому чи^ в головному мозку. Тому блвда лихоманка може призводити до судом i вимагае
Таблиця 1. Кл1н1чн1 прояви рожево/ i блдо/ лихоманки
Симптоми Рожева лихоманка Блща лихоманка
Загальний стан Середнього ступеня або тяжкий, викликаний основним захворюванням Дуже тяжкий, виражена штоксика^я
Скарги Вiдчуття жару Вщчуття холоду, озноб
Пщвищення температури Поступово Стрiмко
Слизовi оболонки Рожевi Блщ, цiанотичнi
Шкiрнi покриви Рожевi, теплi Блiдi, цiанотичнi, холоднi
HirTbOBi ложа Рожевi Синюшы
Свщомють Збережено, рiдко порушено Оглушення, сопор, судомна готовнiсть
Пульс Прискорений, напружений Виражена тахiкардiя, пульс ниткоподiбний
АТ У межах норми Зниження до шокових показникiв
Дихання Прискорене Поверхневе, часто форсоване
пильно'1 уваги з боку лiкарiв. Клш1чт прояви зга-даних вище типiв лихоманки наведет в табл. 1.
Лiкувальна тактика виведення дiтей i3 рожево'1 лихоманки полягае в наступному:
1. ЗвГльнення тша вщ зайвого одягу, розкриван-ня. Забезпечення доступу свгжого повиря, пров1-трювання примiщення.
2. Прийом достатньо'1 кiлькостi рщини (теплi ча'1, морси, вiдвари). Необхiдна кiлькiсть рщини для дитини з лихоманкою визначаеться за формулою: обсяг = фiзiологiчна потреба + 10 мл/кг на кожен градус тдвищення температури.
3. Застосування методiв фiзичного охолодження тша (обдування; обтирання прохолодною водою (з температурою 24—28 °С); охолодження голови, холод на мапстральт судини (шийт i пахвовi); кл1зми з водою 10—20 °С.
4. Антитретики (парацетамол у разовш дозi 10— 15 мг/кг або iбупрофен, разова доза 5—10 мг/кг (для дггей iз 3 мiсяцiв та масою т1ла понад 5 кг).
Якщо пiсля прийому антипiретикiв per os протягом 30—40 хвилин температура тша не знижуеться, то внутршньом'язово (або внутрiшньовенно) вводять:
— 50% розчин анальпну (дiтям до 1 року — у дозi 0,01 мл/кг, вжом понад 1 рж — 0,1 мл/рiк життя);
— 2,5% розчин пшольфену (дггям до 1 року 0,01 мл/кг, вжом понад 1 р1к — 0,1—0,15 мл/ргк життя).
Лiкувальна тактика при блщш лихоманцi у дггей полягае в наступному:
1. Антипiретики призначають вже при темпера-тур1 тiла понад 38 °С , а у дггей з групи ризику — при температурi тша 37,5 °С.
2. Призначають судинорозширювальш препарати:
— папаверин, но-шпа внутр1шньо в доз1 1 мг/кг;
—2% розчин папаверину (дгтям до року 0,02 мл/кг,
старше 1 року — 0,1—0,2 мл/рж життя, або розчин но-шпи в доз1 0,1 мл/рж життя або 1 % розчин дибазолу в доз1 0,1 мл/рж життя внутршньом'язово або внутр1шньовенно;
— 0,25 % розчин дроперидолу в доз1 0,1— 0,2 мл/кг внутршньом'язово або внутргшньовенно.
3. При тяжкому клшчному стан та при стабгль-ному артер1альному тиску — нейролептики та вазо-дилататори — амшазин, дипразин (М.А. Георггянц, В.А. Корсунов, 2012).
4. Необхщний контроль температури тша кожт 20—30 хвилин аж до ïï зниження до 37,5 °С.
До групи ризику несприятливого переб1гу та роз-витку ускладнень при лихоманщ належать так1 пащ-енти дитячого в1ку:
— дГти вжом менше 2 мюящв;
— дГти з фебрильними судомами в анамнез1 або з вказ1вками, що вони погано переносили температуру (зайва збудливють або пригтчення);
— дии з судомами шшого походження в анамнезц
— дии з патолопею ЦНС (енцефалопатИ, вади розвитку мозку, гшертензивний та пдроцефальний синдроми, наслщки ураження мозку внутр1шньо-утробними шфекцгями тощо);
— дни з вадами серця, особливо в стадИ декомпенсаций
— дии з1 спадковими аномал1ями обмшу речо-вин (феншкетонур1я, глжогенози та im);
— дии при тяжких захворюваннях (сепсис, шок, меншпт та im).
У груш ризику антитретики призначаються при температур1 38 °С i бгльше.
Для об'ектив1зацИ ощнки клш1чного стану хво-ро'1 дитини перших рок1в життя з лихоманкою та виявлення загрозливих стан1в, що потребують не-вщкладно'1 медично'1 допомоги, на практищ може бути застосована шкала спостереження Еля (Yаlе Observation Scale, 1982). Застосоваш в шкал1 критерИ ощнки прост1 й не потребують додаткових метод1в обстеження. Дан1, необх1дн1 для ощнки клш1чного стану за вищезазначеною шкалою, наведен1 в табл. 2.
При обстеженш й л1куванн1 хворо'1 дитини з лихоманкою практичному лжарю важливо за-
Таблиця 2. Шкала спостереження Еля (1982)*
Симптоми Норма (1 бал) Помiрний розлад (3 бали) Значний розлад (5 балiв)
Характер плачу Гучний або вщсутнш Схлипування або хникання Стопн, пронизливий тривалий крик, залишаеться без змiн при спробi заспокоïти дитину
Реак^я на батьшв Плач нетривалий/вщсутнш, дити-на виглядае задоволеною Плач припиняеться i знову починаеться Тривалий плач, незважаючи на спробу заспоко'|'ти дитину
Поведшка Не спить, у разi засинання швид-ко прокидаеться Швидко закривае оч^ якщо не спить, i прокидаеться пюля тривалоï стимуляцiï Тяжко розбудити, розлади сну
Колiр шшри Рожевий Блщ кiнцiвки або акроцiаноз Блщий, ^анотичний, плямистий або попелястий
Стан пдратаци Шшра i слизовi волоп Шкiра i слизовi вологi, але слизова рота дещо сухувата Шшра суха i в'яла, слизовi сух^ очi запалi
Спткування Посмiхаеться або насторожуеться Швидко зникаюча усмшка чи реакцiя настороженостi Посмiшка вiдсутня, млявють, вiдсутнiсть зворотноï реакцiï на навколишне середовище
Примтка: * — при загальному балi менше 11 ризик розвитку загрозливого стану становить менше 3 %, при загальному бал'1 вД 11 до 15 ризик становить 26 %, при загальному бал'1 понад 15 — 92 %.
вжди зберiгати пильшсть щодо виявлення в маленького пащента бактерiальних iнфекцiй рiзноi локалiзащL Пiдозра на пiдвищення температури тша через iнфекцiйний процес бактерiального ге-незу повнiстю змiнюе тактику спостереження та лжування хворо! дитини. Показники, що свiдчать на користь бактерiальноi природи лихоманки, такi:
— раннш вiк дитини. У вiцi до 3 мгсящв пдви-щення температури тша навiть до 38 °С повинне сприйматися як тривожний симптом;
— наявшсть лейкоцитозу, особливо > 15 • 109/л. Ймовiрнiсть бактерiемu при лейкоцитозi > 15 • 109/л у 3 рази вища, н1ж при лейкоцитозi < 15 • 109/л;
— видшення збудника при дослiдженнi кровi на стерильшсть;
— плеоцитоз у спинномозковiй рщиш;
— лейкоцитурiя.
Додатковими критер1ями дiагностики бактерi-ального генезу лихоманки е показники лейкоци-тарно! формули, морфологiчнi змши нейтрофiлiв, пщвищення ШОЕ, С-реактивного протешу (СРП). Лабораторш маркери дiагностики бактерiальноi ш-фекцп такi:
— лейкоцитоз > 15 000;
— нейтрофшьоз > 10 000;
— п/я зсув > 1500;
— СРП > 30 мг/л;
— прокальцитонш > 2 нг/мл.
Данi, отримаш при дослiдженнi рiвнiв лейкоцитозу та СРП у дггей при деяких шфекщях, якi часто стають причиною пiдвищення температури у дггей, наведенi в табл. 3 i 4 (М.Д. Бакрадзе i ств-авт., 2007).
Голландськi дослiдники, спираючись на ре-зультати масштабного дослвдження (бiльше нiж 3000 пацieнтiв bíkom вiд 1 мiсяця до 15 роив), тд-креслюють особливу дiагностичну цiннiсть виявлення пiдвищення СРП. За наведеними ними даними, тдвищення СРП виявляеться в дiтей рiзних вiкових груп Í3 бактерiальними шфекщя-ми в першi 24 години фебрилггету. При наявнос-тi мжмально! клiнiчноi симптоматики в дiтей Í3 фебрильною лихоманкою пiдвищення СРП е вь рогiдним критерiем дiагностики серйозного за-хворювання бактерiальноi етюлогп (пневмонп, шфекцп сечовивiдних шляхiв, менiнгiту, сепсису). Таким чином, за даними авторiв, цей дГагнос-тичний i прогностичний фактор е бгльш щнним, нiж традицiйно використовуваний показник тдвищення лейкоципв, через бiльш ранню можли-вiсть його виявлення (R.G. Nijman, 2013).
З огляду на вищенаведене можемо констатувати, що тдвищення температури тгла хоча i е корисною пристосувальною реакцiею органiзму, у багатьох випадках потребуе медикаментозноi корекци. На даному етапi розвитку медицини найбгльш ефек-тивними, безпечними й доступними як у бшь-шосп краш свiту (M. Nabulsi, 2009), так i в Украш (А.В. Савустьяненко, 2010) препаратами, придатни-ми для зниження жару у дггей, е iбупрофен i парацетамол (ацетамшофен). Щ препарати мають рГзний механiзм дц, застосовуються в переважнш бгльшост роздгльно.
6 досвщ клшчних випробувань рГзних комбшо-ваних схем застосування Гбупрофену i парацетамолу у дггей Гз лихоманкою (E.M. Sarrell, 2006; S. Erlewyn-Lajeunesse, 2006; A.D. Hay, 2008; J.C. Craig, 2010).
Таблиця 3. Bmíct лейкоцит1в у кров1 хворих дтей з лихоманкою при деяких захворюваннях
Захворювання XBopi д^и (%)
PiBeHb лейкоцитозу, • 109/л
< 5 5-10 10-15 15-20
ГРВ1 6 62 28 3
Бронх^ - 65 35 -
Круп - 74 25 1
Пневмошя - 12 29 37
Отит - 29 30 28
1нфекци сечовивщних шляхiв - 23 32 36
Захворювання XBopi дгги (%)
PiBeHb СРП, мг/л
< 15 15-30 30-60 > 60
ГРВ1, 6poHXÍT 81 17 1 0
Пневмоыя - - 7 93
Гострий отит 18 20 24 38
1СШ 30 25 30 15
Таблиця 4. Р1вень СРП у кров! хворих дтей з лихоманкою при деяких захворюваннях
Однак при таких схемах лжування пщвищуеться ризик нефротоксичност1 й розвитку стрептококово'1 шфекцИ (M. Nabulsi, 2009). Тому на практищ перевага надаеться в переважнш б1льшост1 монотерапИ одним 1з жарознижуючих засоб1в.
На основ1 власного клш1чного досв1ду наша кафедра в1ддае перевагу використанню Гбупро-фену як ефективному жарознижуючому. Ми та-кож знаемо, що побутуе ряд не зовс1м правиль-них суджень щодо Гбупрофену, як1 б ми хот1ли дещо прояснити.
Метаанал1з 24 рандом1зованих контрольо-ваних досл1джень продемонстрував ввдсутшсть в1рог1дних в1дм1нностей у к1лькост1 несприят-ливих реакц1й м1ж плацебо, ацетамшофеном та Гбупрофеном (E. Southey, 2009).
Вченими Бостонського ун1верситету про-ведене рандом1зоване мультицентрове подвт-не слше пор1вняльне досл1дження щодо пор1в-няння ймов1рност1 госп1тал1зац1й 1з приводу шлунково-кишкових кровотеч, нирково'1 недо-статност1 або анафглаксп, синдрому Рея у д1тей на фон1 короткострокового прийому Гбупрофе-ну та парацетамолу. Авторами спостер1галися 84 192 дитини. За результатами досл1дження ч1тко встановлено, що ймов1рн1сть гостталь зацп д1тей на фот короткострокового прийому парацетамолу та Гбупрофену е пор1внянною (Lesko S.M., Mitchell A.A., 1995). На тдстав1 цих масштабних досл1джень та метаанал1зу мо-жемо стверджувати, що безпечшсть Гбупрофену щодо кровотеч та тших поб1чних явищ з1 сто-рони ШКТ не в1др1зняеться в1д тако'1 в парацетамолу.
1бупрофен е препаратом першо'1 лтп вибору при лжуванш лихоманки i болю у д1тей. Часто вважаеться, що Гбупрофен пов1льн1ше знижуе температуру в пор1внянн1 з парацетамолом. Але досл1дження, проведене в гостталях у Францп, швидкост1 настання жарознижуючого ефекту та його тривалост1 у д1тей р1зного в1ку при р1з-них р1внях тдвищення температури (Pelen F., Verriere F. et al. Treatment of fever: Monotherapy with ibuprofen. Multicentre acceptability study conducted in hospital // Annales de Pédiatrie 1998; 45(10): 719-728), дозволяе розв1яти щ сумтви. Зг1дно з його результатами, зниження температури спостер1галося вже через 15 хвилин тсля прийому Гбупрофену; тривал1сть жарознижуючого ефекту тсля прийому Гбупрофену в доз1 10 мг/кг становила 12 годин незалежно в1д по-чаткового р1вня температури.
Сл1д зауважити, що потр1бно тформувати батьк1в щодо 1х оч1кувань швидко нормал1зувати температуру в дитини — не потр1бно знижувати температуру до 36,6 °С, достатньо зниження на 1—1,5 °С, щоб дитина в1дчула себе значно краще.
1бупрофен представлений на багатьох ринках ориг1нальним препаратом Нурофен® для д1тей (виробник Reckitt Benckiser Health care
International (Велика Бритатя)) у р1зних формах: суспенз1я (5 мл суспензп м1стить Гбупрофе-ну 100 мг), супозиторп 60 мг та таблетки 200 мг. При широких показаннях до застосування (симптоматичне л1кування лихоманки; бгль р1з-ного походження; лихоманка тсля Гмутзацп; лихоманка при ГРВ1, грип1; б1ль при прор1зу-вант зуб1в, б1ль п1сля видалення зуба; тш1 види болю, в тому числ1 запального генезу (слабкий та пом1рний б1ль у горл1, бгль при тонзил1т1, гостро-му та середньому отит1, ревматовдному артрит1 та тших артритах, гостра ревматична лихоманка), наявтсть дек1лькох форм випуску дозволяе тдь брати адекватну форму залежно в1д в1ку та стану дитини.
Для д1тей 1з 3 м1сяц1в до 6 рок1в рекоменду-еться використовувати суспензш Нурофен® для д1тей — р1дку л1карську форму для перорального застосування з апельсиновим або полуничним смаком 100 мг/5 мл у флаконах по 100 мл. Разова доза для таких д1тей становить 5—10 мг/кг. Максимальна добова доза — не бгльше 30 мг/кг. Призначають з 3-м1сячного в1ку.
Нурофен® для д1тей в супозитор1ях ректаль-них по 60 мг № 10 — едит св1чки з Гбупрофеном, як1 зручно застосовувати п1д час сну дитини, при блювант, алерг1ях, починаючи з 3-м1сячного в1ку.
Нурофен® для д1тей у таблетках по 200 мг № 8 — нова л1карська форма препарату, що показана д1тям з 6 рок1в i масою т1ла понад 20 кг. Як i Нурофен суспенз1я, таблетки признача-ються д1тям 1з розрахунку 20—30 мг на кглограм маси т1ла дитини на добу. Д1тям 1з масою в1д 20 до 30 кг (в1д 6 до 11 рок1в) — 200 мг (1 таблетка), повторна доза — через 6 годин, але не бгльше 600 мг на добу (3 табл.) Д1тям з масою т1ла понад 30 кг — по 200—400 мг (1—2 табл.) кожт 4—6 год при необх1дност1. Ця форма мае певт переваги у старших д1тей — при зручност1 прийому табле-товано'1 форми 200 мг ¡бупрофену — средньоте-рапевтична доза у д1тей, яка забезпечуе опти-мальну жарознижуючу та знеболювальну д1ю.
П1дсумовуючи вище викладене, треба ска-зати, що ¡бупрофен (Нурофен® для д1тей) знижуе температуру так само ефективно, як i парацетамол, але д1е довше (A. Harnden, 2008). Вагомою властив1стю ¡бупрофену е ефективна доза 7—10 мг/кг при тривалост1 дп до 10—12 годин, тому i кратн1сть прийому 2—3 рази на добу. Це дае менше навантаження л1карським засобом на оргатзм дитини (пор1вняно з парацетамолом — частота прийому 4—6 раз1в на добу) i зменшуе в1рог1дшсть батьк1всько'1 по-милки в дозуванн1.
Перевагою ¡бупрофену е також те, що в1н мае найменшу гастро- та гепатотоксичтсть серед не-стерощних протизапальних засоб1в (R.P. Beyer, 2007) за рахунок швидкого всмоктування, ме-табол1зму та виведення з оргатзму. Пор1вняно
з парацетамолом iбупрофен мае меншу токсич-HicTb при передозуванш i високий nopir безпеч-HoCTi. На вiдмiну вiд парацетамолу iбупpoфен не утворюе тoксичнi метаболии BiH мае вiднoснo великий терапевтичний шдекс, що приблизно в 4 рази вищий, нiж у парацетамолу (Н. Геппе, 2002; О.А. Мубаракшина, 2009).
Таким чином, препарат Нурофен® для дь тей е високоефективним, вщповщае кpитеpiям безпеки та ефективность Випускаеться у зруч-нiй для використання у дггей лiкаpськiй фор-мi — у виглядГ суспензп, свГчок та таблеток. Мае жарознижуючий, анальгезуючий, а також виражений протизапальний ефект. Забезпечуе швидке зниження висoкoï температури тша при лихоманщ, мае тривалий жарознижуючий ефект, а також малу токсичшсть при передозуванш. Препарат давно завоював дов1ру в усьо-му свт i широко використовуеться в педiа-тричнш пpактицi.
Список л1тератури
1. Бакрадзе М.Д., Старовойтова Е.В., Ботвиньева В.В., Таточенко В.К., Федоров А.М. Сравнительная характеристика уровня лейкоцитоза, С-реактивного белка, прокальцитонина при дифференциальной диагностике острых тонзиллитов у детей // Пед. фармакология. — 2007. — 3(4).
2. Георгынц М.А., Корсунов В.А. Лихоманка та гтертрекая у дтей. Тактика невiдкладноï допомоги та сучаст можливостi л^вання // Медицина неотложных состояний. — 2012. — 5 (44).
3. Геппе Н.А.. К 40-летию создания ибупрофена. Первая международная конференция по применению ибупрофена в педиатрии // Русский медицинский журнал. — 2002. — 10 (18). — 831-836.
4. Мубаракшина О.А. Актуальность применения НПВП в терапии лихорадки у детей // Русский медицинский журнал. — 2009. — 17(1). — 60-63.
5. Таточенко В.К., Бакрадзе М.Д. Жаропонижающие средства // Педиатрическая фармакология. — 2011. — 5(8).
6. Савустьяненко А.В. Ибупрофен — препарат выбора в купировании приступов мигрени у взрослых//Международный неврологический журнал. — 2010. — 5(35).
7. Чернышева О.Е., Юлиш Е.И., Кривущев Б.И., Сорока Ю.А. Гипертермический синдром у детей: механизмы развития, особенности течения, методы терапии // Здоровье ребенка. — 2012. — 3(38).
8. Beyer R.P. Multicenter study of acetaminophen hepatotoxicity reveals the importance of biological endpoints in genomic analyses / R.P. Beyer // Toxicological Sciences. — 2007. — Vol. 99, № 1. — P. 326-337.
9. Craig J.C., Williams G.J., Jones M, Codarini M. The accuracy of clinical symptoms and signs for the diagnosis of serious bacterial infection in young febrile children: prospective cohort study of15—781 febrile illnesses// BMJ. — 2010. — 340.
10. Nabulsi M. Is combining or alternating antipyretic therapy more beneficial than monotherapy for febrile children? // BMJ. — 2009. — 339. doi: http://dx.doi.org/10.1136/bmj.b3540
11. Erlewyn-Lajeunesse S., Coppens K, Hunt L.P., Chinnick P.J., Davies P., Higginson I.M. et al. Randomised controlled trial of combined paracetamol and ibuprofen for fever // Arch. Dis. Child. — 2006. — 91. — 414-6.
12. Harnden A. Antipyretic treatment for feverish young children in primary care//BMJ. — 2008. — 337. doi: http://dx.doi.org/10.1136/ bmj.a1409
13. Hay A.D., Costelloe C., Redmond N.M, Montgomery A.A., Fletcher M, Hollinghurst S. et al. Paracetamol plus ibuprofen for the treatment of fever in children (PITCH): randomized controlled trial// BMJ. — 2008. — 337. — a1302.
14. Lesko S.M., Mitchell A.A. An assessment of the safety of pediatric ibuprofen. A practitioner-based randomized clinical trial// JAMA. — 1995. — 273. — 929-33.
15. Nijman R.G., Vergouwe Y, Thompson M, van Veen M. Clinical prediction model to aid emergency doctors managing febrile children at risk of serious bacterial infections: diagnostic study // BMJ. — 2013. — 346. doi: http://dx.doi.org/10.1136/bmj.
16. Sarrell E.M., Wielunsky E, Cohen HE. Antipyretic treatment in young children with fever: acetaminophen, ibuprofen, or both alternating in a randomized, double-blind study // Arch. Pediatr. Adolesc. Med. — 2006. — 160. — 197-202.
17. Southey E. Systematic review and meta-analysis // Curr. Med. Res. Opin. — 2009. — V. 25. — P. 2207-2022.
18. Taylor R.R., Hoffman K.L., Schniedewind B, Clavijo C, Galinkin J.L., Christians U. Comparison of the quantification of acetaminophen in plasma, cerebrospinal fluid and dried blood spots using high-performance liquid chromatography-tandem mass spectrometry// J. Pharm. Biomed. Anal. — 2013 Apr. — 16; 83C. — 1-9. doi: 10.1016/j.jpba.2013.04.007.
19. The management of fever in young children with acute respiratory infections in developing countries /WH0/ARI/93.90/. Geneva, 1993.
OTpuMaHO 12.08.13 □
Марушко Ю.В., Нагорная К.И. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев
ГИПЕРТЕРМИЯ И НАЗНАЧЕНИЕ АНТИПИРЕТИКОВ В ПЕДИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Резюме. В статье рассматривается проблема гипертермии в педиатрической практике. Приведены особенности типов лихорадки, рекомендации относительно тактики врача, который предоставляет помощь ребенку с лихорадкой, рекомендации относительно определения категории больных, которым необходимо назначить антипиретик. Авторы приводят данные доказательной медицины относительно преимуществ применения ибупрофена (Нурофен® для детей) в качестве гипотермиче-ской терапии у детей с лихорадкой.
Ключевые слова: лихорадка, лечение, ибупрофен.
Marushko Yu.V., Nagorna K.I.
National Medical University named after O.O. Bogomolets, Kyiv, Ukraine
HYPERTHERMIA AND USE OF ANTIPYRETICS IN PEDIATRIC PRACTICE
Summary. The article deals with problem of hyperthermia in pediatric practice. There are given the peculiarities of fever types, recommendations on management by physician who provides care for a child with a fever, recommendations on the definition of the category of patients who should be administered with antipyretic agent. The authors provide evidence-based data on the benefits of ibuprofen (Nurofen® for children) as the hypothermic therapy in children with fever.
Key words: fever, treatment, ibuprofen.
