CC BY
37
^ЛГ/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК616.91/.93-053.2-085 DOI: 10.22141/2224-0551.14.1.2019.157872
Марушко Ю.В., Гищак Т.В.
Нацональний медичний унверситетiMeHi О.О. Богомольця, м. Кив, Укра/на
я я ^шя я я я я ■■■
AHOAi3 06i3H0H00Ti AiKapiB щодо принципiв корекцil
лихоманки в дiтей
For cite: Zdorov'e Rebenka. 2019;14(1):7-12. doi: 10.22141/2224-0551.14.1.2019.157872
Резюме. Акшуальшсшь. Лихоманка в дтей е одтею з найбльш частих причин звернення батьтв до лкаря. Мета: проаналЬзувати стан об1знаност1 лтар1в щодо принцитв лкування лихоманки в дтей, метод1в оптимального дозування жарознижувальних препарат1в i особливостей застосування жаро-знижувально'1 терапи в окремих категорШ пацiентiв за спещальнорозробленими анкетами. Машерiали та мешоди. В опитуванн взяли участь 108лiкарiв. Анкета складалася з 20 питань. Резульшаши. Лiкарi вiдмiчають, що для зниження температури тша в дитини тыьки 66,0 % батьтвзастосовують засоби, рекомендоват лжарем, iншi спираються на власний досвiд iрекомендацПпровiзорiв. 64,2 %респондентiв як жарознижувальний препарат першо'1 лЫи вказали iбупрофен. Показанням до застосування жарознижувальних nреnаратiв 90,6 % лiкарiв вважали тдвищення температури тыа до 38,5 °С i вище. Разом з тим 26,4 % лiкарiв застосовують цю групу nреnаратiв тсля вакцинаци; 17,0 % ресnондентiв допуска-ють застосування жарознижувальних nреnаратiв при темnературi тиа в дитини менше вгд 38,5 °С, на-самперед при фебрильних судомах в анамнезi, а також при больовому синдромi й поганому самоnочуттi. 50,9 % ресnондентiв комбнують застосування ацетамнофену й iбуnрофену у випадку неефективностi одного ie них, використовуючи другий препарат у nромiжках мiж прийомами першого. Найбиьш склад-ними питаннями для лiкарiв були особливостi застосування жарознижувальних nреnаратiв у дтей ie супутньою nатологiею. Висновки. З огляду на отриман дат вважаемо за необхiдне проводити подальшу роботу серед лiкарiв щодо обiзнаностi вiдносно принцитв i показань до застосування антитретично'1 терапП в дтей.
Ключовi слова: iбуnрофен; ацетамнофен; дти; опитування
Вступ
Лихоманка в дггей е одшею з найбгльш частих причин звернення батьюв до лжаря. Як правило, лихоманку в дггей спричиняе гостра вiрусна ш-фекщя [1—3]. При цьому доведено, що сама по собi лихоманка не е шкщливою для оргашзму, якщо не супроводжуеться централiзацiею кровооб^ й не переростае в гiпертермiчний синдром [1, 4—7]. Про-те вона може бути пов'язана з порушенням загаль-ного стану дитини, болем i дискомфортом [4]. Тому переважна бгльшють свггових рекомендацш пропо-нують знижувати температуру тша при лихоманщ за певних умов.
Сьогодш майже кожна крагна мае клшчш реко-мендацп (настанови) щодо ведення дггей з лихоман-
кою [4, 8—10]. У цих документах, KpiM рекомендацш щодо спостереження за диъми з лихоманкою, чггко визначеш показання до застосування антишретиюв i 1х дозування.
Зпдно з рекомендацiями Американсько! акаде-ми педiатрu, первинною метою лжування дитини з лихоманкою мае бути покращання загального стану дитини [11].
Британський нащональний шститут охорони здоров'я (National Institute for Health and Care Excellence) рекомендуе дотримуватися таких принцитв [12]:
— не призначати жарознижувальш препарати для профглактики фебрильних судом, оскгльки така терапiя не впливае на ризик !х розвитку;
© «Здоров'я дитини» / «Здоровье ребенка» / «Child's Health» (<idorov'e rebenka»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Гищак Тетяна Вгталивна, доктор медичних наук, доцент кафедри педетри тслядипломно''' освгта, Нацюнальний медичний ун1верситет ¡меш О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Ки'в, 02000, Укра'на; e-mail: Tgischak@i.ua, контактний тел. +38 (067) 501 67 48
For correspondence: Tatyana Hyshchak, MD, PhD, Associate Professor at the Department of pediatrics of Postgraduate Education, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: Tgischak@i.ua, phone +38 (067) 501 67 48.
— не використовувати вологi обтирання пщ час лiкування лихоманки;
— не роздягати й не кутати дитину;
— застосовувати iбупрофен або парацетамол при вщчуттях дискомфорту в дитини;
— не використовувати антитретики лише з метою зниження температури тгла;
— продовжувати прийом антишретиюв до зник-нення вiдчуття дискомфорту в дитини;
— змшювати один жарознижувальний агент на iнший тгльки у випадку, коли дискомфорт у дитини не зменшуеться пiд впливом першого;
— не використовувати одночасно обидва препа-рати;
— допускати альтернативне (почергове) вико-ристання iбупрофену й парацетамолу лише у ви-падку, коли дискомфорт не зменшуеться або знову наростае до моменту, у який можливий прийом на-ступно! дози антитретика.
Iталiйська педiатрична асоцiацiя (Italian Pediatric Society) рекомендуе використовувати фiзичнi мето-ди охолодження тiльки у випадку гшертермп, але не в дгтей iз лихоманкою. Антипiретики — iбупрофен або парацетамол — показанi тгльки в тому випадку, коли лихоманка асоцшована з дискомфортом. При цьому комбшована або альтернативна терап1я з ви-користанням обох антипiретикiв не рекомендована.
Керiвництво для лiкарiв первинно! ланки й фар-мацевтiв Швденно! Африки [13] рекомендуе антит-ретичну тератю з метою покращання якосп життя дитини за рахунок зниження супутшх симптомiв — мiалгГi, головного болю, болю в горль Пдвищення рiвня комфорту забезпечуе нормалiзацiю сну, апе-титу й поведiнки дитини, що сприяе адекватному прийому !ш й рiдини та е профглактикою дегщрата-цГ!. Наполегливо не рекомендуеться призначати ан-типiретики тiльки з метою зниження/нормалГзаци температури тiла.
При лГкуванш лихоманки бiльшiсть рекомен-дацш пропонують застосовувати iбупрофен i парацетамол. 1бупрофен i парацетамол — найбгльш безпечнi й ефективнi антитретики для контролю лихоманки, дозволеш до застосування в дiтей. До-слщження останнiх десятилiть свiдчать, що при за-стосуваннi iбупрофену порiвняно з парацетамолом у першi 4 години в дггей швидше знижуеться температура, причому на бгльш тривалий перiод. Також протягом першо! доби тривалють перiоду без шдви-щення температури тiла е довшою при застосуван-ш iбупрофену. Жарознижувальний ефект Гбупро-фену найбгльш виражений при застосуванш в дозГ 10 мг/кг на прийом. Парацетамол ефективний у дозГ 15 мг/кг на прийом [11]. Максимальна добова доза ¡бупрофену становить 40 мг/кг/добу, а парацетамолу — 90 мг/кг/добу.
Обидва препарати дозволеш до застосування в дггей з метою усунення лихоманки зпдно з профь лем безпеки та ефективност порГвняно з шшими антитретиками [7, 14], але при використанш парацетамолу слГд пам'ятати про його гепатотоксичнють
унаслщок як гострого, так 1 хрон1чного передозу-вання. Звичайним сценар1ем ненавмисного передо-зування парацетамолу е або застосування пщвище-них разових доз (тобто понад 15 мг/кг/прийом), або часте використання правильних разових доз з штер-валом менше н1ж 4 години й перевищення добовог дози понад 90 мг/кг/добу протягом декглькох дшв. 1бупрофен потенц1йно може спричинити шлунко-во-кишков1 розлади. Але це не характерно для використання 1бупрофену протягом короткотривалого перюду тд час лихоманки на тл1 гострого рестра-торного захворювання [15].
Пор1вняльш досл1дження ефективност1 ком-б1нованого застосування 1бупрофену з парацетамолом й монотерапп кожним препаратом окремо показали, що в перш1 години тсля прийому зм1на температури т1ла була однаковою для вс1х груп до-сл1дження. Однак за 4 години нижча температура спостер1галась у груш комбшованог терапп. Незва-жаючи на отримаш результати, комб1нована терап1я 1бупрофеном 1 парацетамолом може п1двищувати ризик несприятливих реакц1й у д1тей, тому слщ сво-ечасно запоб1гти цьому [11].
Також необхщно пам'ятати, що глутатюн вщ-грае пров1дну роль у нейтрал1зацп токсичних мета-болтв парацетамолу в печ1нц1 й при застосуванш 1з 1бупрофеном збгльшуеться ймов1ршсть токсичного впливу парацетамолу на оргашзм дитини, оск1льки останн1й препарат знижуе продукц1ю глутат1ону.
Застосування як 1бупрофену, так 1 парацетамолу неефективне для профглактики фебрильних судом 1 поб1чних реакц1й вакцинаци [16].
Асп1рин як жарознижувальний зас1б не рекомен-дований дггям.
Серед л1кар1в спостер1гаеться тенденц1я до використання комбшованог схеми — поеднання ацета-м1нофену й 1бупрофену з метою кращого контролю лихоманки. Однак немае переконливих даних щодо бгльшог ефективност1 таког схеми.
Метою даного дослщження було проанал1зувати стан об1знаност1 л1кар1в щодо принцип1в л1кування лихоманки в д1тей, метод1в оптимального дозуван-ня жарознижувальних препарат1в 1 особливостей застосування жарознижувальног терапп в окремих категорш пац1ент1в за спещально розробленими анкетами.
Матерiали та методи
Анкетування проводилося анон1мно за згодою учасник1в. В опитуванн1 брало участь 108 лжар1в. Серед них були 73 пед1атри й 35 л1кар1в загальног практики — амейног медицини. Середнш в1к рес-пондент1в становив 30,4 ± 1,1 року.
Анкета складалася з 20 питань, частина з них по-требувала лише вибору вар1анту 1з запропонованих, а частина питань передбачала написання власног вщповщ на запитання. Анкета включала декглька запитань для визначення популяц1йних особливостей: вж 1 стать респонденпв, м1сто проживання, стаж роботи. 1нш1 запитання визначали знання ль
кар1в щодо показань та особливостей застосування жарознижувальних препарат1в у д1тей, !х дозування й поб1чних явищ.
Результати та обговорення
Як показали результати анкетування, стаж ро-боти л1кар1в за спец1альн1стю коливався в1д 2 до 33 роюв, при цьому 31,8 % респондента мали стаж роботи понад 10 роюв. За робочий тиждень л1кар1 приймали в середньому 67,0 ± 4,2 пащента, серед них майже половину становили д1ти з лихоманкою (30,8 ± 2,4 пац1ента), що вказуе на значну питому вагу лихоманки в структур! захворювань серед дггей.
Зпдно з даними анкетування, при застосуванш жарознижувальног терапп 66,0 % батьюв керували-ся рекомендац1ями л1каря, проте були й таю, що в першу чергу спиралися на особистий досвщ (35,8 %) 1 рекомендацп пров1зор1в (9,4 %), що могло негативно позначитися на результатах лжування.
Як вказують дан1 лггератури, з плином часу по-кращуеться об1знан1сть батьк1в щодо принцип1в застосування жарознижувальних препарапв у д1тей. Проте досить часто спостер1гаеться невщповщнють д1й батьк1в сучасним рекомендац1ям [17, 18].
64,2 % респондента як жарознижувальний препарат першог лши вказали 1бупрофен. При цьому пед1атри застосовували його част1ше пор1вняно з лжарями загальног практики — амейног медици-ни. Так, 1бупрофен часпше за 1нш1 жарознижу-вальн1 препарати призначало 75,0 ± 7,2 % пед1атр1в 1 41,2 ± 11,9 % лжар1в загальног практики — амей-ног медицини (р < 0,05). Бгльшють с1мейних л1кар1в препаратом першого вибору в д1тей вважали парацетамол. Як правило, т1 л1кар1, як1 надавали перевагу 1бупрофену, препаратом другог лши назвали парацетамол, 1 навпаки, т1, яю в першу чергу застосову-ють парацетамол, у другу чергу вибирали 1бупрофен. Серед 1нших препарат1в для зниження температури тгла пед1атри вказували мефенам1нову кислоту й ме-там1зол натр1ю, переважно при недостатн1й ефек-тивност1 парацетамолу й 1бупрофену. Пор1вняно з ними л1кар1 загальног практики — амейног медицини рщше застосовували мефенам1нову кислоту. Зокрема, як препарат третьог лши мефенам1нову кислоту вибрало 50 % пед1атр1в 1 30 % амейних ль кар1в. Як виявилося в результат1 анкетування, серед амейних л1кар1в 30 % допускають використання ш-месул1ду 1 20 % — використання ацетилсалщиловог кислоти як жарознижувальних препарапв у дггей, що не вщповщае сучасним рекомендац1ям.
Зг1дно з даними проведеного нами опитування, показанням до застосування жарознижувальних препарат1в 90,6 % лжар1в вважали температуру т1ла 38,5 °С 1 вище. Разом з тим 26,4 % лжар1в застосо-вують цю групу препарат1в тсля вакцинацп. 17,0 % респондент1в допускають застосування жарознижувальних препарата при температур! тгла в дитини менше вщ 38,5 °С, насамперед при фебрильних су-домах в анамнез!, а також при больовому синдром! й поганому самопочуттг
На питания щодо первинно! мети л!кування да-тей з лихоманкою 40,4 % респондента вибрали вiдповiдь «зниження температури тгла», 53,8 % респонденпв — «покращення загального стану», iншi (5,8 %) позначили одночасно обида вiдповiдi. Тодi як за даними рекомендацш основною метою застосування жарознижувальних лжарських засобiв е покращення самопочуття дитини iз лихоманкою [11, 19-20].
Фiзичнi методи охолодження як додатковий спо-сiб жарозниження рекомендують 75,5 % лiкарiв.
50,9 % респонденпв комбшують застосування парацетамолу й iбупрофену у випадку неефектив-ностi одного iз них, використовуючи другий препарат у пром!жках м!ж прийомами першого. Проте сучасш рекомендаций вказують на те, що краще за-стосовувати максимальну разову терапевтичну дозу одного засобу, н!ж комбiнувати препарати, оск!ль-ки при цьому зростае ризик виникнення по6!чних ефектiв. Тому при впевненостi в недостатнш ефек-тивност! одного антитретика необхвдно перекона-тися, що використана його максимальна терапев-тична доза. У випадку !бупрофену це 10 мг/кг маси тша на один прийом. Також необх!дно стежити за дотриманням часових пром!жк!в застосування !бу-профену й парацетамолу, як! суттево р!зняться, так само як i ефективш терапевтичн! дози.
Як показали дан! анкетування, 94,3 % лжар!в проводять розрахунок дози жарознижувального препарату на вагу дитини. Наприклад, дозування !бупрофену в б!льшост! в!дпов!дей надано в мшгра-мах на к!лограм маси тша. 87,2 % респондент!в при цьому називають разову дозу, шш! — добову дозу !бупрофену. Як разову дозу б!льш!сть респондент!в вказали 5-10 мг/кг, як добову дозу — 20-30 мг/кг.
Бшьшють лжар!в використовують жарознижу-вальн! препарати за потребою при шдвищенш температур!. Проте 3,8 % респондента допускають за-стосування курсового прийому препарату протягом 3-5 дшв незалежно в!д показниюв температури т!ла.
Найб!льш складними питаннями для л!кар!в були особливосп застосування жарознижувальних препарат!в у д!тей !з супутньою патолог!ею.
При бронхообструктивному синдром! допускають застосування !бупрофену 63,3 % респондент!в, парацетамолу — 46,9 %, ф!зичш методи охолодження використовують 30,6 % лжар!в.
1снують дан! наукових досл!джень, що вказують на зв'язок м!ж частшим використанням парацетамолу й ускладненнями, пов'язаними з астмою [21-23]. Проте в подальших дослщженнях ц! дан! було спростовано [24, 25]. Так, у багатоцентрово-му проспективному рандом!зованому подвшному сл!пому паралельному досл!дженн! [24] 300 д!тей (в!ковий д!апазон вщ 12 до 59 м!сяц!в) !з легкою персистуючою астмою було виявлено, що серед дь тей, у яких використовували парацетамол, не було бшьш частих загострень астми або пршого контролю за астмою, н!ж серед тих, яким призначали !бупрофен.
На сьогодш гснують повiдомлення про бгльший ризик повторних симптомiв бронхiолiту в дггей, якi приймають парацетамол, поргвняно з тими, якг лг-куються гбупрофеном або гбупрофеном у комбшаци з парацетамолом [26].
При алерггчних реакцгях в анамнезг, якщо вони не обумовленг антипгретиками, лгкарг застосовують гбупрофен у 75,5 % випадкгв, парацетамол — у 57,1 % випадкгв, фгзичнг методи охолодження — у 38,8 % випадкгв. При наявностг алергп на антипгретики 83,7 % лгкаргв надають перевагу фгзичним методам охолодження, хоча 12,2 % допускають застосування гбупрофену г 4,1 % — застосування парацетамолу, вказуючи на те, що при цьому треба враховувати препарат, на якгй виникае алерггчна реакцгя.
При порушеннг функцп печгнки 53,1 % респон-дентгв вибирають фгзичнг методи охолодження, проте 38,8 % не виключають застосування гбупро-фену й 18,4 % — застосування парацетамолу.
Гепатотоксичшсть при застосуваннг анальгети-кгв та антитретикгв у дгтей у стандартному дозу-ваннг е важливим питанням, що впливае на профгль безпеки препарату й довгру до нього лгкаргв г пацг-ентгв. У вкрай ргдких випадках призначення як парацетамолу, так г нестерощних протизапальних за-собгв (НПЗЗ) може, на жаль, призводити до гострог печшково! недостатностг [27]. У цьому контекстг цгкавим е дослгдження Gulmez et а1. (2013), якг серед 9479 пащентгв, зареестрованих на трансплантацгю печгнки, виявили 301 хворого з гострою печгнковою недостатнгстю пгсля вживання медичних препара-тгв при виключеннг гнших причин патологи. Серед цих пащентгв 40 осгб приймали НПЗЗ (гбупрофен, диклофенак, кетопрофен, шмесулщ), а 192 — парацетамол. Аналгз дано! популяцп хворих показав, що частота гострог печшково! недостатностг тсля при-йому парацетамолу була вдвгчг вищою за таку пгсля застосування гбупрофену, диклофенаку, кетопро-фену чи шмесулщу, разом узятих. При цьому не ви-явлено ргзницг в частотг вказаного ускладнення мгж окремими представниками групи НПЗЗ.
При вгтрянгй вгспг лгкарг однаково часто вико-ристовують парацетамол й гбупрофен, проте 36,7 % лгкаргв надають перевагу фгзичним методам охолодження, а 6,1 % вказали на те, що не застосовують жарознижувальног терапгг при цьому захворюваннг.
У 90-х роках ХХ ст. з'явилися поодинокг повгдо-млення про випадки розвитку некротичного фасцгг-ту при застосуваннг НПЗЗ як антитретикгв у дгтей гз вгтряною вгспою. Дане ускладнення пояснювалося як результат шпбування ЦОГ-2 даною групою пре-паратгв гз наслгдком — зниженням локального гмун-ного захисту в мгсцях ураження шкгри, що, на думку авторгв, могло призводити до приеднання вторин-ног бактергальног шфекцп м'яких тканин. Проте якщо проаналгзувати наявну на сьогоднг доказову базу зв'язку застосування НПЗЗ у дгтей гз вгтряною вгспою, зокрема гбупрофену й парацетамолу, то результати дослгджень будуть ргзноргдними. Так, Lesko et а1. (2001) провели поргвняння мгж 52 диъми
з вiтряною вiспою, що ускладнилася стрептококо-вою iнфекцieю м'яких тканин, i 172 пацieнтами з неускладненим захворюванням. Автори не виявили зв'язку мiж призначенням iбупрофену й розвитком некротичного фасцпту при вггрянш вiспi в дiтей. Крiм того, аналiз показав, що прийом парацетамолу асоцговався з дещо 6Гльшим ризиком розвитку не-кротизуючого ураження м'яких тканин у пащенпв Гз вгтряною вГспою порГвняно з такими ж диъми, яю приймали Гбупрофен, хоча вГрогГдно! рГзницГ не виявлено. Бгльш ранне повГдомлення Zerr et al. (1999), що сколихнуло громадськГсть, про асоща-цГю прийому Гбупрофену в пащенпв дитячого вГку з вгтряною вГспою з розвитком некротичного фасцшу, на вщмшу вГд дослщження Lesko (2001), було ретроспективним, з невеликим об'емом вибГрки па-щентгв (включало лише 19 випадкГв некротизуючо! бактерГально! шфекцГ! м'яких тканин i 29 пацГентГв контрольно! групи) i в результатах не мГстило тд-твердження причинних зв'язкГв, тобто вГрогщшсть висновкГв сумнГвна. Отже, зв'язок виникнення некротичного фасцГГту й застосування Гбупрофену в дггей Гз вгтряною вГспою потребуе вивчення, а юну-ючГ данГ не мають достатнього доказового пщГрунтя для остаточних висновкГв.
При аналГзГ анкет респондентГв також було виявлено, що за наявносп порушення функщ! нирок 53,1 % лжарГв використовують фГзичнГ методи охолодження, 36,7 % — парацетамол i 20,4 % — Гбупро-фен.
При дегщратацп допускають застосування парацетамолу й Гбупрофену — 26,5 % респондентГв, а фГзичш методи охолодження — 32,7 % респондентГв. При цьому 16,3 % лжарГв вказали на те, що при тяжкш дегщратацп не проводить жарознижувально! терапГг.
Проте слщ зазначити, що, за даними лггератури, рщкгсш випадки нефротоксичностГ Гбупрофену ви-никали виключно на тлГ тяжко! дегщратацп (III ст.). Це зумовлено тим, що в умовах дегщратащ! в дггей синтез простагландинГв стае критично важливим мехашзмом пГдтримки адекватного ниркового кровотоку. Однак неможливо визначити актуальний ризик розвитку Гбупрофен-шдуковано! нирково! недостатностГ у зв'язку з вщсутшстю систематичних спостережень або звГтГв. У будь-якому разГ з огляду на те, що антишретичш препарати дшть гГрше в дь тей при дегщратацп, при лжуванш лихоманки ве-лике значення мае питний режим хворог дитини. I вживання достатньо! кГлькостГ рГдини, адекватно! тепловитратам, покращуе результати лГкування.
У дггей до 3-мюячного вГку 40,8 % лГкарГв застосовують Гбупрофен, 46,9 % — парацетамол i 40,8 % — фГзичш методи охолодження. Хоча Гбупрофен дозволений для використання в дггей, старших вщ 3 мгсящв, а парацетамол — у дней, старших вщ 1 мГсяця [26]. Тобто для бгльшосп лГкарГв мотивацГею при виборГ антипГретика залишаеться його доведена ефектившсть, безпечнГсть, а головне — !х сшввщно-шення, щодо якого Гбупрофен мае низку переваг.
Ризик гастроiнтестинальних небажаних явищ не вважають обмеженням для використання Гбупрофе-ну 32,7 % респонденпв, для використання парацетамолу — 34,6 % респондента.
У нашому дослiдженнi [29], у якому ефектив-нiсть i безпечшсть короткотривалого застосування оригiнального iбупрофену — препарату Нурофен® для дггей вивчалася у 50 хворих вжом 1—5 рокiв, побiчний ефект при прийомГ Гбупрофену виявлено тгльки в одшег дитини на третiй день прийому препарату у виглядГ короткотривалого диспептичного синдрому (нудота й бгль в ешгастри, що зникли са-мостшно).
Враховуючи отримаш даш опитування, вважае-мо за необхщне проводити подальшу роботу серед лжарГв щодо обГзнаност вщносно принцитв i по-казань до застосування антитретичног терапп в дь тей.
Висновки
1. Недостатня обГзнашсть лжарГв щодо цглей застосування жарознижувальних лжарських засобГв, принцитв гх дозування потребуе тдвищення рГвня пошформованосп лжарГв.
2. Найбгльш часто застосовувались для зниження температури тгла препарати ¡бупрофену й парацетамолу, майже половина респондента керу-валася при першому застосуванш препарату при-значенням лжаря, а значна частина респондента використовувала препарат вщповщно до власного досвГду.
3. Перевагу в бгльшють випадюв при терапп лихоманки респонденти надавали орипнальному Гбу-профену (Нурофен® для дггей), що, на нашу думку, пов'язано з його доведеною ефектившстю й зруч-ною кратнютю дозування.
Конфлжт iHTepeciB. Не заявлений.
References
1. Pigazzani F, Mackenzie I, MacDonald TM. Ibuprofen and Paracetamol: Acceptably Safe for All? Drug Saf. 2018;41(11):999-1001. doi: 10.1007/s40264-018-0717-4.
2. Matok I, Elizur A, Perlman A, Ganor S, Levine H, Kozer E. Association of Acetaminophen and Ibuprofen Use With Wheezing in Children With Acute Febrile Illness. Ann Pharmacother. 2017;51(3):239-244. doi: 10.1177/1060028016678006.
3. Marushko YuV. Prevention and therapy of frequent and recurrent respiratory diseases in children is a topical issue of pediatrics. Sovremennaya pediatriya. 2006;2:32-36.
4. Fields E, Chard J, Murphy MS, Richardson M; Guideline Development Group and Technical Team. Assessment and initial management of feverish illness in children younger than 5 years: summary of updated NICE guidance. BMJ. 2013 May 22;346:f2866. doi: 10.1136/bmj.f2866.
5. de Bont EG, Francis NA, Dinant GJ, Cals JW. Parents' knowledge, attitudes, and practice in childhood fever: an internet-based survey. Br J Gen Pract. 2014 Jan;64(618):e10-6. doi: 10.3399/bjgp14X676401.
6. Bertille N, Fournier-Charriere E, Pons G, Chalumeau M. Managing fever in children: a national survey of parents' knowledge and practices in France. PLoS One. 2013 Dec 31;8(12):e83469. doi: 10.1371/ journal.pone.0083469.
7. Luo S, Ran M, Luo Q, et al. Alternating Acetaminophen and Ibuprofen versus Monotherapies in Improvements of Distress and Reducing Refractory Fever in Febrile Children: A Randomized Controlled Trial. Paediatr Drugs. 2017Oct;19(5):479-486. doi: 10.1007/s40272-017-0237-1.
8. Community Paediatrics Committee. Fever Temperature Taking. Available from: https://www.caringforkids.cps.ca/handouts/fever_and_ temperature_taking.
9. 2015 American Academy of Pediatrics Healthy Children. Fever (2012). Available from: https://www.healthychildren.org/EnglisWhealth-issues/ conditions/fever/Pages/default.aspx. Accessed: January 31, 2013.
10. Bridgwater K, Fletcher, M, Hatter, HE, Houghton, J, Mason, C, Monaghan J. Caring for children with fever. 2nd ed. London: Royal Collage of Nursing; 2013.
11. Section on Clinical Pharmacology and Therapeutics; Committee on Drugs, Sullivan JE, Farrar HC. Fever and Antipyretic Use in Children. Pediatrics. 2011 Mar;127(3):580-7. doi: 10.1542/peds.2010-3852.
12. NICE Guidance. Fever in under 5s: assessment and initial management. Available from: https://www.nice.org.uk/guidance/cg160. Accessed: 22 May 2013.
13. GreenR, JeenaP, Kotze S, LewisH, Webb D, WellsM. Management of acute fever in children: Guideline for community healthcare providers and pharmacists. SAfr Med J. 2013 Sep 3;103(12):948-54. doi: 10.7196/samj.7207.
14. Playne R, Anderson BJ, Frampton C, Stanescu I, Atkinson HC. Analgesic effectiveness, pharmacokinetics, and safety of a paracetamol/ibu-profen fixed-dose combination in children undergoing adenotonsillectomy: A randomized, single-blind, parallel group trial. Paediatr Anaesth. 2018 Dec;28(12):1087-1095. doi: 10.1111/pan.13517.
15. Chung AM. An evaluation of community pharmacy recommendations regarding alternating antipyretics in children. J Am Pharm Assoc (2003). 2018 Jul 21. pii: S1544-3191(18)30320-0. doi: 10.1016/j.japh.2018.06.015.
16. Chiappini E, Principi N, Longhi R, et al. Management of fever in children: summary of the Italian Pediatric Society guidelines. Clin Ther. 2009 Aug;31(8):1826-43. doi: 10.1016/j.clinthera.2009.08.006.
17. Bertille N, Purssell E, Hjelm N, et al. Symptomatic Management of Febrile Illnesses in Children: A Systematic Review andMeta-Analysis of Parents' Knowledge and Behaviors and Their Evolution Over Time. Front Pediatr. 2018Oct 5;6:279. doi: 10.3389/fped.2018.00279.
18. Bertille N, Purssell E, Corrard F, Chiappini E, Chalumeau M. Fever phobia 35 years later: did we fail? Acta Paediatr. 2016 Jan;105(1):9-10. doi: 10.1111/apa.13221.
19. Marushko YuV, Boyko NS. Experience of using Nurofen® for children in pediatric practice. Ukrainian medical journal. 2014;2(100):83-85.
20. Marushko YuV. Nurofen® for children: questions and answers. Kyiv: Interservis; 2017. 78p.
21. Beasley RW Clayton TO, Crane J, et al. Acetaminophen use and risk of asthma, rhinoconjunctivitis, and eczema in adolescents: International Study of Asthma andAllergies in Childhood Phase Three. Am J Respir Crit Care Med. 2011 Jan 15;183(2):171-8. doi: 10.1164/rccm.201005-0757OC.
22. Wickens K, Beasley R, Town I, et al. The effects of early and late paracetamol exposure on asthma and atopy: a birth cohort. Clin Exp Allergy. 2011 Mar;41(3):399-406. doi: 10.1111/j.1365-2222.2010.03610.x.
23. McBride JT. The association of acetaminophen and asthma prevalence and severity. Pediatrics. 2011 Dec; 128(6): 1181-5. doi: 10.1542/ peds.2011-1106.
24. Sheehan WJ, Mauger DT, Paul IM, et al. Acetaminophen versus Ibuprofen in Young Children with Mild Persistent Asthma. N Engl J Med. 2016 Aug 18;375(7):619-30. doi: 10.1056/NEJMoa1515990.
25. Sordillo JE, Scirica CV, Rifas-Shiman SL, et al. Prenatal and infant exposure to acetaminophen and ibuprofen and the risk for wheeze and asthma in children. J Allergy Clin Immunol. 2015 Feb;135(2):441-8. doi: 10.1016/j. jaci.2014.07.065.
26. Walsh P, Rothenberg SJ. Wheezing after the use of acetaminophen and or ibuprofen for first episode of bronchiolitis or respiratory tract infection. PLoSOne. 2018Sep 13;13(9):e0203770. doi: 10.1371/journal.pone.0203770.
27. Gulmez SE, Unal US, Lassalle R, Chartier A, Grolleau A, Moore N. Risk of hospital admission for liver injury in users of NSAIDs and nonoverdose paracetamol: Preliminary results from the EPIHAM study. Pharmacoepidemiol DrugSaf. 2018Nov;27(11):1174-1181. doi: 10.1002/pds.4640.
28. Kanabar DJ. A clinical and safety review of paracetamol and ibuprofen in children. Inflammopharmacology. 2017 Feb;25(1):1-9. doi: 10.1007/s10787-016-0302-3.
29. Marushko YuV, Todyka Yul, Garbar II. The evidence base of the effectiveness and safety of ibuprofen in pediatrics. Ukrainian medical journal. 2013;(97):77-80.
OTpuMaHO 05.01.2019 ■
Марушко Ю.В., Гищак Т.В.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Анализ осведомленности врачей относительно принципов коррекции лихорадки у детей
Резюме. Актуальность. Лихорадка у детей является одной из наиболее частых причин обращения родителей к врачу. Цель: проанализировать состояние осведомленности врачей относительно принципов лечения лихорадки у детей, методов оптимальной дозировки жаропонижающих препаратов и особенностей применения жаропонижающей терапии у отдельных категорий пациентов по специально разработанным анкетам. Материалы и методы. В опросе принимало участие 108 врачей. Анкета состояла из 20 вопросов. Результаты. Врачи отмечают, что для снижения температуры тела у ребенка только 66,0 % родителей используют средства, рекомендованные врачом, остальные опираются на личный опыт и рекомендации провизоров. 64,2 % респондентов в качестве жаропонижающего препарата первой линии указали ибупрофен. Показанием к применению жаропонижающих препаратов 90,6 % врачей считали повышение температуры тела до 38,5 °С и более.
Вместе с тем 26,4 % врачей применяют эту группу препаратов после вакцинации; 17,0 % респондентов допускают применение жаропонижающих препаратов при температуре тела у ребенка меньше 38,5 °С, прежде всего при фебрильных судорогах в анамнезе, а также при болевом синдроме и плохом самочувствии. 50,9 % респондентов комбинируют применение ацетаминофена и ибупрофе-на в случае неэффективности одного из них, используя второй препарат в промежутках между приемами первого. Наиболее сложными вопросами для врачей были особенности применения жаропонижающих препаратов у детей с сопутствующей патологией. Выводы. С учетом полученных данных считаем необходимым проводить дальнейшую работу среди врачей относительно осведомленности о принципах и показаниях к использованию антипирети-ческой терапии у детей.
Ключевые слова: ибупрофен; ацетаминофен; дети; опрос
Yu.V. Marushko, T.V. Hyshchak
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Analysis of doctors' awareness of the
Abstract. Background. Fever in children is one of the most common causes for parents to see a doctor. The purpose was to analyze the state of awareness of doctors about the fever treatment principles in children, the methods of optimal dosage of antipyretic drugs and features of the antipyretic therapy use in certain categories of patients by means of specially designed questionnaires. Materials and methods. One hundred eight doctors took part in the survey. The questionnaire consisted of 20 questions. Results. Doctors note that only 66.0 % of parents use the means recommended by the doctor to reduce the body temperature in their children, the rest rely on personal experience and recommendations of pharmacists. 64.2 % of respondents indicated ibuprofen as a first-line antipyretic drug. 90.6 % of doctors believed an increase in body temperature to 38.5 °C or more to be
fever correction principles in children
an indication for the use of antipyretic drugs. However, 26.4 % of doctors use this group of drugs after vaccination; 17.0 % of respondents admit the use of antipyretic drugs at a child's body temperature less than 38.5 °C, especially with a history of febrile convulsions, as well as pain syndrome and poor health. 50.9 % of respondents combine the use of acetaminophen and ibuprofen if one of them is ineffective, using the second drug in the intervals between taking the first one. The most difficult questions for doctors were the peculiarities of the use of antipyretic drugs in children with comorbidities. Conclusions. Given the findings of the survey, we consider it necessary to conduct further work among physicians on awareness of the principles and indications for the use of antipyretic therapy in children. Keywords: ibuprofen; acetaminophen; children; survey
