CC BY
43
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ
Лекция
УДК 616.831.9-002-053.2/6 ГЕОРГ1ЯНЦ М.А., КОРСУНОВ В.А.
Харювська медична академ'т п'слядипломно! осв'пи МОЗ Укра!ни
ЛИХОМАНКА ТА ППЕРП|РЕКС1Я В Д|ТЕЙ. ТАКТИКА НЕВ1ДКЛАДНО1 ДОПОМОГИ ТА СУЧАСН МОЖЛИВОСП Л^УВАННЯ
Резюме. У статтi 13 сучасних позицш розглядаються практичт питання надання невiдкладноi допо-моги дтям iз фебрильними станами. Подат основн дат, що вiдбивають патогенез лихоманки. Надат рекомендащ щодо видлення груп пацieнтiв 1з високим ризиком загрозливих бактерiальних нфекцш та тактики X обстеження й лкування. Також запропоновано огляд сучасних фармакологiчних можливос-тей жарознижуючих засобiв.
Ключовi слова: лихоманка, дти, жарознижуючiзасоби.
Лихоманка в дггей е одним iз найчастших приводiв для звернення по медичну допомогу. За даними з США, понад 20 % вшх звернень по невщкладну допомогу серед дггей обумовлеш саме лихоманкою [1]. Лихоманка е од-шею з ушверсальних реакцш на рiзноманiтнi патолопч-ш впливи. Нормальна оральна температура тша стано-вить вш 35,8 до 37,2 °С, ректальна — вш 36,1 до 37,8 °С. Баланс м1ж тепловщдачею та теплоутворенням встанов-люеться у вщ 7—8 роив, тому в дггей молодшого вiку найчастiше вiдбуваеться тдвищення температури тiла, тобто лихоманка. Пщ гiпертермiчним синдромом розумь ють таку зм^ температурного гомеостазу, що обумов-лена неконтрольованим пщвищенням теплопродукцй, або зменшенням тепловiддачi, або розладами гшотала-мiчноí терморегуляцií [3]. Практичнi лiкарi пiд гшертер-мiчним синдромом часто розумшть пiдвищення температури тша понад 38,5—39 °С. Така температурна реакцiя в бiльшостi випадкiв вважаеться патолопчною i вимагае корекцií. Але патофiзiологи, на вiдмiну вiд клшщислв, пiд гiпертермiчним синдромом розумiють пщвищення температури тiла внаслiдок перегрiвання. Ми вважаемо, що це бшьш виправданий шдхщ. До цього ж схиляеться бiльшiсть вщомих та авторитетних штенсивюлв, про що свщчить вiдсутнiсть термшу «гшертермiчний синдром» у розумiннi високо!, понад 39 °С, температури тша у найвiдомiших англомовних та росшськомовних видан-нях з iнтенсивно'í терапп в дггей [3—12].
За ступенем пщвищення температура тша може бути субфебрильною (до 38 °С), помiрною фебриль-ною (38,1—39,0 °С), високою фебрильною (39,1 °С та вище), гiперпiрексiею (понад 41 °С).
Бактерiальна лихоманка часто супроводжуеться значною штоксикащею, швидким пiдвищенням температури тша, маренням, вшсутшстю значного ефекту вш застосування центральних антипiретикiв.
Лихоманка при вiрусних тфекщях у дггей частше не супроводжуеться значними проявами штоксикацп, за-гальний стан дитини залишаеться задовiльним, анти-пiретики дуже ефективш.
Лихоманка завжди е патологiчним процесом, але не завжди потребуе корекцп, оскшьки е також компенса-торно-пристосовувальним процесом, який пiдвищуе активнiсть iмунно'í вiдповiдi. Iмовiрно, що лихоманка уповшьнюе реплiкацiю деяких вiрусiв та розмноження окремих тишв пневмококiв, сприяе зменшенню вмю-ту в сироватцi вшьного залiза, яке е фактором росту грамнегативних бактерш. При помiрному пшвищеш температури тiла прискорюються важливi iмуннi ре-акцií (фагоцитоз, хемотаксис лейкоципв, утворення iнтерферону) [2]. Лихоманка може виникати як про-яв будь-якого iмунного процесу, що супроводжуеться продукщею прозапальних цитокiнiв, насамперед штерлейкшу-1, який викликае змiну установчо1 зони терморегуляцп в преоптичнiй дiлянцi гшоталамуса, а вiдповiдно, i збiльшення теплопродукцп та зменшення тепловiддачi. Наслiдком пшвищення температури тiла е прискорення основного обмшу на 10—12 %, тахшное (4 додаткових дихальних рухи за 1 хвилину) i танкар-дiя (10—20 додаткових ударiв за 1 хвилину) на кожен градус понад 37 °С. Вшповшно зростають потреба в ршиш, споживання кисню та нутрiентiв. Розвиваеться респiраторний алкалоз, зменшуеться мозковий крово-обiг, що може спричинити судоми (фебрильш судоми). Неконтрольоване тривале пiдвищення температури спричиняе розвиток вододефщитного зневоднення, зниження серцевого викиду попри стiйку тахiкардiю, збiльшення артерювенозно1 рiзницi за киснем, що на тлi гiперметаболiзму сприяе розвитку гшоксп та ацидозу. Лихоманка може супроводжуватися ознобом, маренням, галюцинаторним синдромом.
Найчастше пiдвищення температури тша викли-кано вiрусними або бактерiальними iнфекцiями. На частку вiрусних шфекцш припадае 95 % випадкiв пшвищення температури тша [3]. Але цей факт не повинен сприйматися як надто заспокшливий, оскшьки в шших випадках лихоманка е симптомом загрозливих бактерiальних шфекцш (меншгококово1, стрептоко-ково1, гемофшьно1, пневмококово1, сальмонельозно1
р
тощо), яы можуть стрiмко розвиватись, приводячи до тяжких ускладнень i навиь фатальних наслiдкiв [4]. За результатами нещодавнього проспективного досль дження, у дггей з температурою тiла понад 41,1 °С iмо-вiрнiсть бактерiальноl та вiрусноl iнфекцii не в^^зня-еться та становить 50 % [5].
З практичних мiркувань доцшьно розрiзняти лихоманку з наявним вогнищем iнфекцii (наприклад, пневмонiя, грип, тонзилiт, дiарея тощо) та лихоманку без наявного шфекцшного вогнища (ЛБ1В). Пiд ЛБ1В розумiють гостре захворювання з лихоманкою, коли клiнiчний огляд не дае можливють установити попере-днiй дiагноз, а отже, потрiбнi додатковi дослiдження. У зарубiжнiй фаховш лiтературi цьому типу лихоманки у дггей придшяеться велика увага, адже у дггей раннього вку чинниками ЛБ1В можуть бути прихована бактерь емiя та загрозливi бактерiальнi шфекцп. За наявностi ЛБ1В у дитини раннього вку рекомендуеться прове-дення диференщальш дiагностики мiж вiрусними ш-фекцiями, менiнгiтом, пневмонiею, iнфекцiею сечо-вивiдних шляхiв, остеомiелiтом, артритом, шфекщею шлунково-кишкового тракту та вже зазначеною при-хованою бактерiемiею. Найбiльше шформативними показниками, що свiдчать на користь бактерiально'i природи лихоманки, е раннш вiк дитини (у дiтей вь ком до 3 мiсяцiв тдвищення температури тiла навiть до 38 °С мае сприйматись як тривожний симптом), на-явнiсть лейкоцитозу, особливо понад 15 • 109/л ^мо-вiрнiсть бактерiемii при ЛБ1В з лейкоцитозом понад 15 • 109/л у 3 рази вища, шж iз лейкоцитозом менше 15 • 109/л), видiлення збудника при дослiдженнi кровi на стерильнiсть, плеоцитоз у спинномозковш рiдинi та лейкоцитурiя. Як додатковi критерп визначення ри-зику бактерiально'i природи ЛБ1В використовують по-казники лейкоцитарно'i формули, морфологiчнi змши нейтрофiлiв, ШОЕ, С-реактивний протеш. Проте слщ зазначити, що жоден показник не е абсолютним маркером вiрусноl або бактерiальноl iнфекцii [6—8].
При обстежент дитини з ЛБ1В важливо звернути увагу:
1. На стан iMym3a^'i (нещодавнi вакцинацп можуть бути причиною тдвищення температури тша) та, що не менш важливо, на обсяг проведено'i iмунопрофi-лактики, це може окреслити коло ймовiрних факторiв лихоманки.
2. Контакти i3 хворими та попередне нещодавне ль кування антибютиками.
3. Нещодавнi мандрiвки у краши чи регiони з пев-ними ендемiчними вогнищами iнфекцiйних захворю-вань або з несприятливими ешдемюлопчними обста-винами.
4. Попереднi госпiталiзацii, тривале перебування у вiддiленнях iнтенсивно'i терапп, недоношенiсть та iму-нодефiцитнi стани, що суттево впливае на коло iмовiр-них чинникiв лихоманки.
5. Розлади свiдомостi, апетиту, вiдмову вщ 'iжi, збу-дження, сонливiсть, апное.
6. Ознаки жорстокого ставлення до дитини або за-недбання.
7. Визначити температуру в примщенш, встанови-ти тривалють температури та ii попередне лкування.
8. Визначити можливi чинники пере^вання, такi як тривале перебування на вшкритому сонцi або у га-рячому примiщеннi влiтку чи надмiрно теплий одяг узимку [6—8].
Для оцшки стану дiтей до 2 роыв iз лихоманкою використовують шкалу спостереження бля (Yale Observation Scale), яка розроблена в США [2]. За нею оцшюють шють симптомiв, що дають змогу об'ективно охарактеризувати стан дитини та дiагностувати захворювання, що загрожують життю дитини (табл. 1). Вш-повшно до отриманих балiв вибудовуеться тактика подальшого лiкування дитини (амбулаторне або стащ-онарне).
Дуже важливо пiдкреслити, що значне тдвищення температури тша (понад 37,5 °С) m в якому разi не
Таблиця 1. Шкала спостереження €ля (1982)
Симптоми Норма (1 бал) Помiрний розлад (3 бали) Значний розлад (5 балiв)
Характер плачу Голосний або вщсутнм Схлипування або хникання Стогiн, пронизливий тривалий крик, що не змiнюеться при намаганн заспоко'Ути дитину
Реак^я на присутнють батьюв Плач нетривалий або вщсутшй, дитина вигпядае задоволеною Плач припиняеться i знов розпочинаеться Тривалий плач, незважаючи на спробу заспоко'Ути дитину
ПоведЫка Не спить, у випад-ку засинання швидко прокидаеться Швидко заплющуе оч^ якщо не спить, або просинаеться топя тривало'У стимуляцií Важко розбудити, розлади сну
Колiр шюри Рожевий Блд кiнцiвки або акроцiаноз Блщий, ^анотичний, плями-стий або попiльний
Стан пдратацп Шюра та слизовi волоп Шкiра та слизовi вологi, але слизовi рота сухуват Шюра суха та дрябла, слизовi сух^ очi запалi
Спткування Посмiхаеться або насторожуеться Швидко зникаюча посмiшка або реак^я настороженостi Посмiшка вiдсутня, млявють, вiдсутнiсть зворотно'У реакцií на навколишне
Примтка: при загальному балi менше 11 — ризик загрозливого захворювання становить менше 3 %, при загальному бал'1 вщ 11 до 15 — iмовiрнiсть серйозного захворювання становить 26 %, а при загальному бал'1 понад 15 iмовiрнiсть серйозного захворювання становить 92 %.
можна пов'язувати iз прорiзуванням зубiв. Цей процес е цшком фiзiологiчним i не супроводжуеться лихоманкою [2]. Отже, поширений у вiтчизнянiй педiатричнiй практицi термiн «синдром прорiзування зубiв» не мае жодного наукового пшГрунтя.
Для практичних цiлей доцiльно розрiзняти лихоманку, що супроводжуеться блщстю шкiри та мшро-циркуляторними розладами («блща»), коли страждае тепловiддача, та лихоманку без мiкроциркуляторних розладiв iз збереженою тепловщдачею («рожева»). «Блiда» лихоманка властива тяжким бактерiальним процесам, тому потребуе пильно1 уваги з боку лша-рiв, рожева лихоманка — менш загрозливий симптом, але И наявнiсть не виключае бактерiальноl при-роди захворювання.
Усiм датям вiком вiд 2 до 36 мю. iз лихоманкою по-над 39 °С рекомендуеться проведення ктшчного ана-лiзу кровi, копрограми, рентгенографп органiв груд-но! клiтки, бактерюлопчне дослiдження кровi, сечi та випорожнень [2, 5—9]. Зважаючи на можливост вгт-чизняно1 системи охорони здоров'я, у таких випад-ках доцшьно пропонувати госпiталiзацiю дитини до профшьного стацiонару. У разi вiдмови вш госшталь зацп необхiдно забезпечити повноцшне обстеження в амбулаторних умовах та призначити емтричну ан-тибактерiальну терашю у випадках вiдсутностi ката-ральних симптомiв та неможливостi встановити вог-нище шфекцп [2, 5—11]. Але така тактика зумовлена високим ризиком бактерiемil як чинника лихоманки та значною часткою и тяжких ускладнень (меншпт, сепсис, пневмошя).
Принципи штенсивног терапи лихоманки та гшер-термп спрямованi на зниження температури тша. У зв'язку з тим, що лихоманка е адаптивною та корис-ною реакщею, яка сприяе формуванню кращо1 вшпо-вiдi на шфекцш, зниження температури тiла не вва-жаеться доцiльним при будь-якому и пiдвищеннi. У дiтей, якi не мають тяжкого преморбшного фону (фе-брильнi судоми, органiчне ураження ЦНС, дитячий церебральний паралiч, епiлепсiя, хрошчш серцево-судиннi захворювання, метаболiчнi розлади), жаро-знижуючi засоби призначаються при температурi тiла понад 38,5—39,0 °С. У дiтей, у яких е вищеперерахова-нi патологiчнi стани, доцшьним е призначення анти-пiретикiв при шдвищенш температури тiла до 38,0 °С [2, 11].
Напрями терапи:
1. Основу лшування гшертермп та лихоманки ста-новлять центральнi антишретики з групи нестерощ-них протизапальних препаратiв.
2. При «блiдiй» лихоманш необхiдно полегшити тепловiддачу, що досягаеться призначенням ней-ролептикiв та вазодилататорiв, за умов стабiльного артерiального тиску. Частше за все використовують дипразин 0,25 мг/кг маси тша в/м або в/в. Можливе застосування амшазину в дозi 0,05 мл/кг маси тша.
3. Фiзичнi методи охолодження можуть бути вико-ристанi на тлi нейровегетативно1 блокади, досягнуто1 застосуванням нейролептиыв. Це можуть бути: пу-зирi з льодом на дшянки великих судин, зволоження
шкiри з повГтряним обдуванням, промивання шлун-ка й постановка ктзм охолодженою (не льодяною) водою, оцтово-горiлчанi обтирання шыри;
4. Необхiдно забезпечити дитину достатньою кiлькiстю рiдини, залежно вiд стану — ентерально або парентерально;
5. Оксигенотерашя призначаеться у випадках лихоманки iз гiпоксемiею (септичний шок, пневмошя, бронхюлгт).
Дуже важливим е рацюнальний вибiр жарозни-жуючих засобiв. Серед них у дггей застосовуються шпбггори циклооксигенази (ЦОГ) ацетамiнофен (парацетамол) та iбупрофен. Слiд зазначити, що парацетамол е засобом центрально! дп (пригшчуе утворення простагландинiв у гiпоталамусi) i не мае впливу на ЦОГ у периферичних тканинах, отже, мае аналгетичну та жарознижуючу дiю без протизапальних властивостей. Вш був уперше застосований von Mering у 1893 роцi. 1бупрофен, неселективний iнгi-бiтор ЦОГ, мае достатньо потужну протизапальну дiю, проте за рахунок впливу на синтез простанощв у периферичних тканинах мае певш побiчнi ефекти у виглядi подразнення слизових шлунково-кишко-вого тракту, спричиняе розвиток ерозш та може ви-кликати шлунково-кишковi кровотечi. Парацетамол застосовуеться в дозi 10—15 мг/кг на прийом до 3—4 разiв на добу (добова доза не повинна перевищува-ти 60 мг/кг), iбупрофен — 10—15 мг/кг на прийом, з повторним використанням через 8 годин, тобто до 3 разiв на добу, але добова доза не повинна переви-щувати 45 мг/кг [5—11]. Дискусш щодо бiльшоl або меншо! ефективностi парацетамолу та iбупрофену слiд вважати закiнченою, адже доведено, що вона ек-вiвалентна при !х дозах 15 та 7 мг/кг маси тша вшпо-вшно [11]. Всупереч поширенiй думцi, парацетамол, так само як i iбупрофен, е дiевим засобом для зняття помiрного та сильного болю в дггей. Натомiсть до-цiльно зазначити, що парацетамол вважаеться сутте-во безпечшшим за iбупрофен засобом, адже викликае менше диспептичних розладiв, шлункових кровотеч, не впливае на нирковий кровотш (окремi дослГдни-ки вважають, що застосування iбупрофену при шо-кових станах е одним Гз факторiв розвитку гострого пошкодження нирок). КрГм цього, парацетамол, на вшмшу вГд Гбупрофену, значно рГдше викликае напади «асшриново! астми», що обумовлено центральним впливом парацетамолу та вгдсутшстю його впливу на синтез простагландишв поза межами ЦНС. При по-вГтрянГй вГспГ застосування Гбупрофену може сприя-ти розвитку вкрай загрозливого ускладнення — не-кротизуючого фасци!ту. Таким чином, зважаючи на перераховаш недолГки Гбупрофену, парацетамол слгд вважати препаратом першого ряду при лшуванш лихоманки у дггей, а Гбупрофен використовувати тГльки з урахуванням його можливих несприятливих ефекпв у дГтей Гз суттевим запальним компонентом шфек-цГйного захворювання (артралгп, мГалгГ!, невралгГ!). 1бупрофен протипоказаний при повирянш вГспГ та тяжкГй депдратацп [11, 12]. Проте слГд зазначити, що метааналГз 24 рандомГзованих контрольованих
р
дослщжень продемонстрував вшсутшсть вiрогiдних вiдмiнностей у кшькосп несприятливих реакцiй мiж плацебо, ацетамшофеном та iбупрофеном [13].
Ацетилсалiцилова кислота протипоказана через можливють провокувати розвиток синдрому Рея. Ш-месулiд через високий ризик розвитку гепатиту з по-тенцшно летальними наслiдками може використову-ватись лише у дггей вiком понад 12 рокiв.
Анальгш (метамiзол) е дуже поширеним антиш-ретичним засобом в умовах невшкладно! допомоги в Укра1ш, що зумовлено в першу чергу наявшстю його парентерально! форми. Насамперед слщ зазна-чити, що метамiзол викликае нейтропенш, а шко-ли (1 : 1500) — агранулоцитоз. Iншi побiчнi ди — це анафiлаксiя та гiпотермiя з розвитком колапто!дного стану. У спещальному листi вiд 08.10.1991 р. ВООЗ не рекомендувала використання анальгшу як безрецептурного жарознижуючого засобу [11]. Отже, анальгiн (метамiзол) заборонено до використання в бшьшосп розвинених краш свiта через значну ток-сичнiсть i велику кшьысть побiчних дiй, що iнколи мають фатальний характер. Але в Укра1ш вiн призна-чаеться досить широко через наявшсть форми для парентерального застосування та швидку й потужну антишретичну дiю.
Новi можливостi лiкування лихоманки у дггей з обмеженнями щодо застосування оральних та/або ректальних форм жарознижуючих засобiв (розлади ковтання, дiарея та блювання, судоми, шоковi стани iз розладами мшроциркуляцп, вiдсутнiсть свщомосп) вiдкривае поява лшарсько! форми ацетамшофену для парентерального застосування. З огляду на суттево бшьшу безпечнiсть порiвняно з анальгiном ацетамь нофен для внутршньовенного введення мае зайняти належне мюце у практицi невщкладно! допомоги в дгтей [14, 15]. Низкою рандомiзованих контрольова-них дослiджень продемонстровано його ефектившсть та безпечнiсть як жарознижуючого та знеболюючого засобу в дггей. Було показано, що вш порiвняно з плацебо вiрогiдно знижуе температуру тша i не мае бшьшо! кiлькостi побiчних дiй, яы виникають з частотою менше нiж 1 : 10 000 [16—18]. Спираючись на власний досвщ застосування ацетамшофену для вну-тршньовенного введення у вшдшенш невщкладно! допомоги, австралшсьы лiкарi рекомендують додати цей препарат до модифшованого керiвництва з невщкладно! допомоги дiтям [19]. Новий вгтчизняний препарат ацетамiнофену шфулган е 10% розчином для внутршньовенного застосування у флаконах по 20, 50, або 100 мл. Вш застосовуеться в дозах 15 мг/кг, тобто 1,5 мл/кг (разова), та 60 мг/кг, тобто 6 мл/кг маси тша (максимальна добова), у виглядi шфузп протягом 15 хвилин у дггей вшом вiд 1 року або з ма-сою тша понад 10 кг.
Шдбиваючи тдсумки, хотiлось би пiдкреслити, що, хоча лихоманка в дией зустрiчаеться дуже часто, вона е лише симптомом, який притаманний вели-кш кiлькостi захворювань. Отже, будь-який жаро-знижуючий засiб е тiльки симптоматичним, здат-ним зменшити дискомфорт, обумовлений перебком
захворювання. Головним завданням лшаря, який обстежуе дитину з лихоманкою, е не лише симпто-матичне лшування, а й встановлення ii природи та видiлення групи пащенпв iз високим ризиком бак-терiальноi природи захворювання, якi потребують антибютикотерапп та нерiдко лiкування в умовах стацюнару. Осо6ливо! уваги потребуе лихоманка з геморапчним висипаннням, лихоманка з рипдшстю м'язiв потилицi та червоним дермографiзмом, адже вона може бути ознакою меншгококцемп або менш-пту. Лихоманка, що супроводжуеться болем у живо-тi, блюванням, потребуе виключення апендициту, iнфекцii сечовивiдних шляхiв. Лихоманка, що тривае понад 1 тиждень, потребуе ретельного обстеження для виключення шфекцшного мононуклеозу, iерси-нiозу, сепсису, захворювань сполучно! тканини, iму-нодефщитних станiв, синдрому Кавасакi, злоякiсних захворювань [11]. З шшого боку, якщо лихоманка е симптомом вiрусноi шфекцп, необхiдно пояснювати батькам дитини недоцшьшсть лихоманкофобii (fever phobia), адже безшдставне лiкування помiрноi лихоманки швидше шкодить, нiж лiкуе.
Список л1тератури
1. Textbook of Pediatric Emergency Medicine. — 5th ed. / [ed. E.R. Alpern]. — Philadelphia, PA: Lippincott Williams & Wilkins, 2006. — P. 295-306.
2. Полин Р.А. Секреты педиатрии/Р.А. Полин, М.Ф. Дит-мар — М.: Бином; С.-Петербург: Невский диалект, 1999. — 784 с.
3. Интенсивная терапия в педиатрии. Практическое руководство / Под ред. В.А. Михельсона. — М.: Гэотар-мед, 2003. — 552 с.
4. Textbook of Pediatric Intensive Care / [ed. M.C. Rogers]. — Baltimore: Williams and Wilkins, 2008. — 1886p.
5. Trautner B.W. Prospective evaluation of the risk of serious bacterial infection in children who present to the emergency department with hyperpyrexia (temperature of 106 °F or higher) / B. Trautner, A. Caviness, G. Gerlacher [et al.] // Pediatrics. — 2006. — Vol. 118. — P. 34-40.
6. Клейн Дж.Д. Секреты лечения детских инфекций / Дж.Д. Клейн, Т.Е. Заутис. — М.: Бином, 2007. — 416 с.
7. Luszczak M. Evaluation and management of infants and young children with fever / M. Luszczak // American family physician. — 2001. — Vol. 64. — P. 1219-1226.
8. Finkelstein J.A. Fever in pediatric primary care: occurrence, management, and outcomes // J. Finkelstein, C. Cristiansen, R. Platt // Pediatrics. — 2000. — Vol. 105. — P. 260-266.
9. Crocetti M. Fever phobia revisited: parental misconceptions about fever changed in 20 years / M. Crocetti, N. Moghbeli, J. Serwint// Pediatrics. — 2001. — Vol. 107. — P. 1241-1246.
10. Гордеев В.И. Педиатрическая анестезиология-реаниматология. Частные разделы / В.И. Гордеев, Ю.С. Александрович. — СПб., 2004. — 408 с.
11. Таточенко В.К. Принципы назначения детям жаропонижающих средств / В.К. Таточенко // Педиатрия. —
2008. — № 2. — C. 20-26.
12. Management of fever in children: summary of the Italian Pediatric Society guidelines / E.Chiappini [et al.] // Clin. Ther. —
2009. — Vol. 31. — P. 1826-1843.
13. Systematic review and meta-analysis of the clinical safety and tolerability of ibuprofen compared with paracetamol when used as anti-pyretic and analgesic agents in children up to 18 years of age / E. Southey [et al.] // Curr. Med. Res. Opin. — 2009. — Vol. 25. — P. 2207-2022.
14. Marcia L.B. Intravenous Acetaminophen Use in Infants and Children / L. Marcia, D. Pharm // Pediatr. Pharm. — 2011. — Vol. 17. — P. 87-92.
«
Лекция
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ
15. Babl F.E. Is there a role for intravenous acetaminophen in pediatric emergency departments?/F. Babl, T. Theophilos, G. Palmer // Pediatr. Emerg. Care. - 2011. - Vol. 27. - P. 496-499.
16. Antipyretic efficacy and tolerabililty of a single intravenous dose of the acetaminophen prodrug proparacetamol in children: a randomized, double-blind, placebo-controlled trial / P.D. Walson [et al.]// Clin. Ther. - 2006. - Vol. 28. - P. 762-769.
17. Intravenous paracetamol (acetaminophen). / S.T. Duggan et al. // Drugs. - 2009. - Vol. 69. - P. 101-113.
18. A randomized study of efficacy and safety of intravenous acetaminophen vs. intravenous placebo for the treatment offever. / D.H. Kett [et al.]// Clin. Pharmacol. Ther. - 2011. - Vol. 90. -P. 32-39.
19. Babl F.E. Is the role for intravenous acetaminophen in pediatric emergency departments? / F. Babl, T. Teophilos, G. Palmer// Pediatr. Emerg. Care. - 2011. - Vol. 27. - P. 496499.
OTpuMaHO 03.07.12 □
Георгиянц М.А., Корсунов В.А.
Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины
ЛИХОРАДКА И ГИПЕРПИРЕКСИЯ У ДЕТЕЙ.
ТАКТИКА НЕОТЛОЖНОЙ ПОМОЩИ И СОВРЕМЕННЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ЛЕЧЕНИЯ
Резюме. В статье с современных позиций рассматриваются практические вопросы оказания неотложной помощи детям с фебрильными состояниями. Представлены основные данные, отражающие патогенез лихорадки. Даны рекомендации по выделению групп пациентов с высоким риском серьезных бактериальных инфекций и тактике их обследования и лечения. Также предложен обзор современных фармакологических возможностей жаропонижающих препаратов.
Ключевые слова: лихорадка, дети, жаропонижающие средства.
Georgiyants M.A., Korsunov V.A.
Kharkív Medical Academy of Postgraduate Education
of Ministry of Public Health of Ukraine, Kharkív, Ukraine
FEVER AND HYPERPYREXIA IN CHILDREN. EMERGENCY
MANAGEMENT AND CONTEMPORARY POSSIBILITIES OF TREATMENT
Summary. In this article from the modern position there are considered practical questions of emergency action to children with febrile states. Main data on fever pathogenesis are presented. Guidelines on stratification of patients at high-risk from serious bacterial infections and their examination and therapeutic approach are given. There also had been offered the review of modern pharmacological possibilities of antipyretics.
Key words: fever, children, antipyretics.
