CC BY
28
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 615.035.1-4:615.036.2 DOI: 10.22141/2224-0551.5.73.2016.78296
МАРУШКО Ю.В., ГИЩАК Т.В., МИКА М.Ю., ТОЛИКА Ю.1. Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки/в, Укра/на
AOCBiA ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТУ
■ W _ __■ ■ V __■
НУРОФ8Н® АЛЯ AiTEM ФОРТЕ В ПЕ^АТРИЧНМ ПРАКТИЦi
Резюме. У cmammi подано огляд лтератури та дат власного до^дження щодо ефективностi i6ynpo-фену та його переносимостi при фебрильнш лихоманц в дтей, хворих на гострiрестраторт шфекци. Отримат дат свiдчать, що iбyпрофен е швидко та тривало дтчим жарознижувальним препаратом 1з високим ступенем переносимостi, рекомендованим до застосування в дтей. Ключовi слова: iбyпрофен, дти, лихоманка.
Вступ
За даними Всесвггаьо! оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ), при аналiзi структури причин звернення до педiатра чи лжаря загально! практики — амейно! медицини близько 70 % випадюв припадае на гострi ресшраторш шфекци (ГР1) [1]. В Украш щорiчно на ГР1 хворшть 10—14 млн осiб, серед них 5 млн дггей, що становить 25—30 % вщ загально! та близько 75—90 % — вщ шфекцшно! за-хворюваностi [7, 9]. У середньому частота ГР1 у дггей становить 4—6 випадкiв на рж, а в дiтей, яю часто хворiють, — 6—10 випадюв на рiк, що робить ГР1 одним з найбiльш частих шфекцшних захворювань у дiтей усього свгту [1, 5]. Експерти ВООЗ вщзнача-ють, що дана група захворювань останшми роками мае постiйну тенденщю до збiльшення. Окрiм ет-демюлопчних особливостей, це пов'язано з гло-бальним процесом зростання урбанiзацГi та поси-ленням м1жконтинентальних мiграцiйних процеав.
Гостра респiраторна iнфекцiя визначаеться як будь-яке гостре iнфекцiйне захворювання iз залу-ченням верхнiх i/або нижшх дихальних шляхiв, що супроводжуеться розвитком рестраторного синдрому та штоксикацшними проявами рiзного сту-пеня вираженосп [8]. Збудниками ГР1 можуть бути як вiруси, так i бактерп. Респiраторний синдром проявляеться топiчним ураженням дихальних шля-хiв (фарингiт, ларинпт, трахе!т тощо). Серед шток-сикацшних проявiв особливе мiсце посiдае лихоманка, що е одшею з найбшьш поширених причин звернення до педiатра. Понад 25 мiльйонiв звернень на рж батькiв дiтей у Сполучених Штатах Америки рееструються з приводу гшертермп. При цьому, зпдно з1 статистичними дослщженнями, 60—80 %
випадюв пiдвищення температури тгла в дитини батьки купiрують жарознижуючими препаратами самостiйно, без залучення медично! допомоги [12]. У Великобританп вщ 10 до 20 % звернень до вщдь лення дитячо! невщкладно! допомоги зумовленi лихоманкою i3 гiпертермiчним синдромом [15].
Перше питания, з яким стикаеться практикую-чий лiкар-педiатр при обстеженнi дитини зi скар-гами батькiв на тдвищення температури тша, — це iнтерпретацiя термометрп. Цiкаво, що чутливiсть та специфiчнiсть батьювсько! скарги «на дотик дитина горить» становить до 75—85 % щодо об'ективного шдтвердження лихоманки. Що стосуеться шстру-ментального вимiрювання температури тiла, то, згiдно з рекомендац1ями Американсько! академп педiатрГi (American Academy of Pediatrics, AAP), тер-мометрiя в дiтей вiком до 3 мгс. повинна проводити-ся ректально, вiд 3 мiс. до 3 роюв — ректально або аксилярно, вiд 4 до 5 роюв — ректально, орально або аксилярно, старше вiд 5 роюв — орально або аксилярно [7]. При цьому лихоманкою прийнято вважа-ти таку ректальну температуру: у ввд до 3 мгс. — по-над 38,0 °C; вiд 3 мiсяцiв до 2 роюв — понад 38,3 °C; старше вiд 2 рокiв — понад 38,0 °C. Аксилярно пщ-вищення температури тгла констатуеться при цифрах, що перевищують 37,2 °C (Totapally B.R., 2005).
Адреса для листування з авторами: Марушко Ю.В.
E-mail: [email protected]
© Марушко Ю.В., Гищак Т.В., Мика М.Ю.,
Тодика Ю.1., 2016 © «Здоров'я дитини», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
В Укра!ш традицiйно дотримуються таких кль нiчних показань для призначення антипретично! терапп: температура в дитини понад 38,5 °С, а для групи дiтей iз обтяжуючими факторами (фебрильш судоми в анамнезi, супутнi захворювання центрально! нервово! та серцево-судинно! систем) — понад 38,0 °С.
Лихоманка (febris) — захисно-пристосувальна реакцiя органiзму, яка виникае у вщповвдь на дiю пiрогенних подразникiв i характеризуеться пере-будовою процесiв терморегуляцп (пiдвищення температури тiла), внаслiдок чого зростае iмуно-логiчна реактивнiсть оргашзму за рахунок актива-цп фагоцитозу, тдвищення синтезу iнтерферону, стимуляцп гострофазово! вiдповiдi на запалення, що в щлому сприяе процесу антитiлоутворення [3, 4].
Найбшьш поширеною е класифiкацiя лихоманки за ступенем пщвищення температури тiла, згiдно з якою прийнято розрiзняти: субфебриль тет — температура тша у межах 37,0—37,9 °С; по-мiрну лихоманку — 38,0—39,9 °С; високу лихоманку — 40,0—40,9 °С; надмiрну лихоманку, або riпершрексiю, — понад 41,0 °С.
Найчастiшими патогенними подразниками, що призводять до змiщення установочно! точки термостату довгастого мозку в бж пщвищення температури, е дiя на центр терморегуляци прозапальних цитокiнiв (iнтерлейкiнiв-1, -6, фактора некрозу пухлини а), як1 синтезуються при ГР1. Остaннi ви-кликають локальне збшьшення концентрацп про-стaглaндинiв у терморегуляторному центру що й призводить до зсуву встановлено! температурно! меж1 та порушення терморегуляторного балансу в бж посилення теплопродукци та зменшення тепло-вщдачь Зниження мiсцевого синтезу простагланди-нiв у гiпотaлaмусi та терморегуляторному цен^ е мехaнiзмом антипретично! дц бiльшостi жарозни-жувальних препaрaтiв. Окремо видшяють гшертер-мiчний синдром — патолопчний процес, що роз-виваеться на фош довгостроково! лихоманки, яка призводить до зриву компенсаторних можливостей терморегуляцп й характеризуеться полюрганними мжроциркуляторними й дисметaболiчними розла-дами [3, 4].
Педiaтр повинен звернути увагу батьк1в на тaкi ознаки переносимост лихоманки дитиною, як рь вень активносп, апетит, адекватне споживання рщини. Проте, незважаючи на захисно-пристосу-вальний характер, якщо лихоманка сама по собi порушуе загальний стан та самопочуття дитини, знижуючи комплайенс до надання медично! допо-моги, необх1дним е и ефективне симптоматичне лiкувaння. Це пщтверджуеться роботами Chiappini е1 а1. [11], Rainsford [18] та рекомендац1ями ААР: ви-користання жарознижувальних зaсобiв е доцiльним лише тодi, коли дитина вщчувае дискомфорт, при проведенш антипретично! терапп дозування препарату повинно проводитися тшьки з урахуванням маси тша, а не вжу дитини.
Зпдно з чинним Ушфжованим клiнiчним протоколом первинно! медично! допомоги дорослим та дГтям «ГострГ респiраторнi шфекцп», затвердженим наказом МОЗ Укра!ни № 49 вщ 16.07.20149 «Про за-твердження та впровадження медико-технолопч-них документiв зi стандартизацц медично! допомоги при грипi та гострих рестраторних шфекц1ях», ме-дикаментозну корекщю лихоманки проводять i6y-профеном або парацетамолом (ацетамшофеном). Ацетилсалiцилова кислота не повинна признача-тися для зниження температури тша при ГР1 дггям (до 18 роюв) [8].
Для лжаря-практика постае питання вибору помгж цими двома засобами. Звернемося до даних доказово! медицини для вщповщ на це питання. Perrott et al. (2004) провели метааналГз сГмнадцяти дослщжень порГвняння ефективносп Гбупрофену та парацетамолу в дггей Гз лихоманкою та болем. При цьому в стандартному дозуванш (5—10 мг/кг на дозу для Гбупрофену та 10—15 мг/кг для парацетамолу) Гбупрофен виявився бГльш ефективним антитре-тиком на 2, 4 та 6-й годинах тсля прийому разово! дози обох препарата [17]. Hay et al. (2009) провели рандомГзоване плацебо-контрольоване дослщжен-ня PITCH щодо використання Гбупрофену та парацетамолу для лГкування 3746 дггей з лихоманкою. При цьому час, протягом якого температура за-лишалася нормальною через 4 години тсля призначення обох препарата, у середньому становив 116,2 хв для парацетамолу та 157,2 хв для Гбупрофе-ну. Час до нормалГзацГ! температури тсля прийому лтв становив у середньому 71 хв для парацетамолу та 42,2 хв для Гбупрофену. Нормальна активнють та сон спостерпалися в 58 та 50 % дггей, яю прийняли Гбупрофен, проти 40 та 37 % дггей вщповщно, яким був призначений парацетамол. Автори тдсумували, що для лГкування дггей з лихоманкою як препарат першого вибору рекомендовано призначати Гбупро-фен (i радити батькам у першу чергу вживати саме цей зааб) [13].
Отже, швидюсть та тривалють дц iбyпрофенy, зпдно з даними Hay et al. (2009), виявилися бшь-шими, н1ж у парацетамолу. Рашше швидюсть жаро-знижувального ефекту Гбупрофену вже була проде-монстрована в дослщженш F. Pelen, F. Verriere et al. (1998), за результатами якого зниження температури у хворих спостерпалося вже через 15 хвилин тс-ля прийому препарату. Тривалють жарознижуючого ефекту тсля прийому Гбупрофену в дозГ 10 мг/кг становила 12 годин незалежно вщ початкового рГв-ня лихоманки [16]. БГльш тривалий антипiретичний ефект Гбупрофену порГвняно з парацетамолом вщо-бражений також у рекомендац1ях щодо частоти використання препарата за добу. Так, стандартне дозування парацетамолу становить 10—15 мг/кг кожш 4—6 годин (до 4 разiв на добу), тодГ як Гбупрофен ви-користовуеться в дозГ 5—10 мг/кг кожш 6—8 годин (до 3 разiв на добу) [13].
Важливою характеристикою Гбупрофену е на-явшсть протизапально! та знеболюючо! дц поруч Гз
жарознижуючою. При такiй патологГ!, як гострий середнш отит, гострий тонзилiт, гострий фаринпт, афтозний стоматит, важливе значення мае усунення мiсцевого больового синдрому, що додатково завдае страждань дитиш та порушуе такi фiзiологiчнi про-цеси, як прийом mi та рГдини. Завдяки системному блокуванню циклоксигенази-2 (як у центральнiй нервовiй систем^ так i у вогнищi запалення — цен-тральний та периферичш механiзми дГх) iбупрофен пригнiчуе пов'язаний iз мiсцевим запальним проце-сом больовий синдром. Так, Шотландська м1жко-легiальна мережа клiнiчних рекомендацiй (Scottish Intercollegiate Guidelines Network, 2010) зазначае, що iбупрофен може використовуватися в дггей та дорослих Гз болем у горлГ Гз метою знеболювання [2]. Отже, Гбупрофен можна вважати препаратом пер-шо! лшГ! для кутрування лихоманки та супутнього больового синдрому в дГтей.
Використання будь-яких препаратГв у педГа-тричнГй практищ вимагае як ефективностГ, так i належного профглю ix безпеки. МетааналГз 24 ран-домГзованих плацебо-контрольованих дослщжень показав вГдсутнГсть вГрогщно! рГзницГ в переноси-мостГ та профш безпеки використання Гбупрофену, парацетамолу та плацебо (Southey Е., 2009). РанГше S.M. Lesko, A.A. Mitchell (1995) було проведене ран-домГзоване мультицентрове подвшне слГпе досль дження щодо порГвняння ймовГрностГ госшталГзащ! Гз приводу шлунково-кишкових кровотеч, нирково! недостатностГ або анафглаксГ!, синдрому Рейе у дь тей на фош короткострокового прийому Гбупрофену та парацетамолу, що включало 84 192 дитини. Результати показали, що ризик наведених усклад-нень був порГвнянним i не був пщвищеним при ко-роткотривалому використанш Гбупрофену. АналГз 12 електронних баз даних (MEDLINE, EMBASE, Cochrane Database та im) показав, що застосуван-ня Гбупрофену в дитячГй популяцГ! не пов'язане з ризиком виникнення бронхГально! астми в дггей, а при використанш Гбупрофену як антитретика в дггей з дГагнозом бронхГально! астми вщзначаеться бГльш низький ризик госшталГзащ! (0,63) та амбу-латорних вщвщувань (0,56) порГвняно з викорис-танням парацетамолу [14]. ПотрГбно пам'ятати, що в процесГ метаболГзму парацетамолу в печшщ пГд впливом цитохрому Р450 можливе утворення реактивних метаболГтГв, яю токсично дГють на тка-нини. Лжи, що посилюють синтез цитохрому Р450, збГльшують ймовГрнГсть токсично! дИ парацетамолу (фенобарбГтал, дифенГн та шшГ протиепГлептичнГ засоби, зиксорин, рифампГцин, глюкокортикощи). При наявностГ в дитини недостатностГ глюкозо-6-фосфатдегщрогенази та редуктази глутатюну при-значення парацетамолу може викликати гемолГз еритроцитГв. На вщмшу вщ парацетамолу Гбупрофен не утворюе токсичних метаболГтГв, а при передозу-ванш Гбупрофен мае меншу токсичнГсть порГвняно з парацетамолом. У роботГ R.P. Beyer (2007) показано, що Гбупрофен мае найменшу гастро- та гепато-токсичнГсть серед нестерощних протизапальних
3aco6iB [10]. Отже, використання iбупрофену в педь атричнiй пракгицi е бшьш безпечним.
На вiгчизняному фармацевгичному ринку лiкарi вщдають перевагу препарату iбупрофену Нурофен® (виробник Reckitt Benckiser Healthcare International (Великобриган1я)), який широко використовуеть-ся для лiкування лихоманки та больового синдрому в педiагричнiй практищ. Нурофен® доступний у таких лжарських формах: Нурофен® для дггей, супозиторп 60 мг (з 3-мюячного вжу), Нурофен®, таблетки 200 мг (з 6 роюв), Нурофен® для дггей, сус-пензiя для перорального застосування в дозуваннi 100 мг/5 мл (з 3 мгсящв), Нурофен® для дiгей Форте, суспензiя для перорального застосування в дозуван-нi 200 мг/5 мл (з 6 мюящв).
Нашу увагу привернув Нурофен® для дггей Форте 200 мг/5 мл, оральна суспензГя з полунич-ним смаком у флаконах по 100 мл. Ця лжарська форма препарату забезпечуе ращональне дозуван-ня для дггей бгльш старшого вГку та застосовуеться у пащенпв вщ 6 мгсящв до 12 роюв з масою тша не менше вщ 8 кг у разовш дозГ 5—10 мг/кг, максимальна добова доза 20—30 мг/кг та кратнгсть прийому до 3 разГв на добу. Показання до застосування: симптоматичне лжування гарячки та болю рГзного походження (включаючи гарячку тсля гмушзацп, гострГ ресшраторш вГруснГ шфекцп, грип, бгль при прорГзуванш зубГв, бгль тсля видалення зуба, зуб-ний бгль, головний бГль, бгль у горлГ, бГль при роз-тягненш зв'язок та шшГ види болю, у тому числГ запального генезу) [6].
Метою нашо! роботи стало узагальнення досвщу використання препарату Нурофен® для дггей Форте у дггей Гз ГР1, що супроводжуються лихоманкою та синдромом штоксикацп.
Матер1али та методи
Пд нашим спостереженням перебували 98 дггей, хворих на ГР1. Серед них було 48 (49 %) хлопчиюв та 50 (51 %) дгвчаток. Середнш вж хворих становив 7,1 ± 0,2 року (4-12 роюв).
Критергями включения у дослщження були кль шчш ознаки ГР1 вгрусного походження в першг 1-2 доби вщ початку захворювання.
Критерп виключення гз дослщження:
— 3-тя та бгльше доба захворювання;
— пащенти з групи дггей, якг часто хворготь;
— наявнгсть бактергальних ускладнень;
— пщвищена чутливгсть до компоненпв препарату Нурофен® для дгтей Форте в анамнезг;
— наявнгсть некомпенсованих захворювань чи гострих сташв, що здатш вплинути на резуль-тати дослщження (гострг та хрошчш захворювання серцево-судинно! системи, рестраторного тракту);
— вгк дгтей менше вгд 4 рокгв та понад 12 рокгв.
Хворг дати надходили пщ спостереження через
попршення загального стану, пов'язане з фебриль-ною лихоманкою (в середньому 38,7 ± 0,1 °С) та синдромом штоксикацп. Останнш був виражений
помiрно в 1/3 пацieнтiв, у 2/3 — значно i проявлявся загальною слабкiстю, зниженням апетиту, вщчут-тям ломоти у м'язах, головним болем, негативною поведшкою дггей, що значно утруднювало встанов-лення контакту з медичним персоналом.
При обстежент вс пацieнти мали катаральний синдром iз залученням верхнiх дихальних шля-хiв — закладенiсть носа, слизовi видшення з носо-вих ходiв, дертя в горлi та болючiсть при ковтант, покашлювання. Вiзуально було виявлено гiперемiю слизово! оболонки носа, тднебшних дужок, задньо! стiнки глотки з наявтстю зернистостi. Аускульта-тивна картина була без особливостей. Уам дггям було проведено загальний аналiз кровк у 67 (68 %) дггей змiн не спостерiгалося, а в 31 (32 %) пацieнта був виявлений вiдносний лiмфоцитоз.
На основi отриманих даних пацieнтам було встановлено дiагноз «гостра респiраторна вiрус-на iнфекцiя: гострий назофаринпт» та призначено противiрусну терапiю, деконгестанти за потребою. В уах випадках iз жарознижувальною метою був призначений iбупрофен (суспензiя Нурофен® для дiтей Форте) в дозi 10 мг/кг. Використовували iбу-профен у вказанiй дозi 3 рази на день, у середньому протягом 3 дшв.
Для визначення ефективност iбупрофену як жарознижувального препарату нами було ощнено середне значення температури тша у хворих через 15 хвилин тсля його прийому та кшьюсть пашен-тiв iз нормальною температурою тiла на 30-й хви-линi, 1-й, 3-й, 6-й, 8-й годинах тсля застосування препарату. Нами був проведений аналiз динамжи симптомiв, пов'язаних iз синдромом лихоманки та штоксикацп протягом першо! та друго! доби прийому iбупрофену. Симптоми визначалися у балах (вщ 0 до 3) залежно ввд самопочуття дитини та оцш-ки 11 стану батьками: 3 бали — найбшьший ступiнь прояву симптому, 0 балiв — повна вщсуттсть. Без-печнiсть препарату оцiнювалася за виникненням побiчних реакцiй (диспептичнi та алерпчш прояви
тощо). Аналiз суб'ективно! оцiнки батьками реак-цп дитини на смаковi якостi препарату проводив-ся за допомогою 10-бально! вiзуальноI аналогово! шкали (ВАШ), де ощнка в 0 балiв вiдповiдала най-менш улюбленiй стравi з тих, що дитина вживала в минулому, 10 балiв — найулюбленiшiй стравi хворого з його ращону. Додатково ставилося питання: «Чи будете Ви приймати цей препарат в майбут-ньому при виникненш необхщносп застосування антишретиюв?»
Результати досл1дження та Тх обговорення
Фебрильна лихоманка (у середньому 38,7 ± 0,1 °С), яка порушувала загальний стан, була у вах дiтей на момент госпи^зацп. Пацiенти отри-мали першу дозу орально! суспензп вщповщно до маси тiла. Для визначення ефективносп iбупрофену як жарознижувального препарату нами було ощне-не середне значення температури тша у хворих через 15 хвилин тсля його прийому. Вказане середне значення становило 38,00 ± 0,07 °С проти 38,7 ± 0,1 °С до призначення препарату (р < 0,001). Отримаш данi вказують, що використання iбупрофену дозво-ляе вiрогiдно знизити середнi показники температури тша у хворих з лихоманкою вже на 15-й хвилит тсля прийому препарату. Нам також було оцшено кшьюсть патенпв iз нормальною температурою тша на 30-й хвилит, 1-й, 3-й, 6-й, 8-й годинах тсля прийому iбупрофену. Дат наведет в табл. 1.
Дат табл. 1 показують, що в уск патенпв ан-титретичний ефект препарату спостерпався протягом 6 годин, а в переважнш бшьшосп випадюв (90 %) нормотерм1я пщтримувалася протягом 8 годин тсля прийому iбупрофену.
Динамжа симптомiв, пов'язаних iз синдромом лихоманки та штоксикацп протягом першо! та друго! доби прийому iбупрофену, подана в табл. 2.
При аналiзi динам^ симптомiв, пов'язаних iз синдромом лихоманки та штоксикацп, на фот
Таблиця 1. Динам1ка клькост хворих /з нормальною температурою тла тсля прийому '¡бупрофену залежно вд часу
Пащенти iз нормальною температурою тта Час шсля прийому препарату
Через 30 хв Через 1 год Через 3 год Через 6 год Через 8 год
Абсолютна кшьшсть 78 92 97 98 88
Вщсоток па^енпв 79,6 93,9 99,0 100 89,8
Таблиця 2. Динам1ка симптом1в, пов'язаних ¡з синдромом лихоманки та iнтоксикацil, до призначення та протягом першоI й другоI доби прийому '¡бупрофену (у балах, в'щ 0 до 3)
Симптоми До призначення Протягом першо! доби прийому Протягом друго! доби прийому
Загальна слабшсть 2,20 ± 0,07 1,10 ± 0,06* 0,90 ± 0,06*
Зниження апетиту 2,70 ± 0,04 1,80 ± 0,06* 0,80 ± 0,05*
Негативна поведшка 2,20 ± 0,05 1,40 ± 0,05* 0,90 ± 0,04*
Вщчуття ломоти в м'язах 2,10 ± 0,04 0,80 ± 0,04* 0*
Примтка: * — в1рогщна р1зниця Iз показником до призначення терапи (р < 0,001).
Рисунок 1. Суб'ективна оцнка батьками реакцП' дитини на прийом препарату Нурофен® для дтей Форте за 10-бальною ВАШ
комплексного л^вання нами було виявлено вiро-пдне (р < 0,001) зниження середнього показника вираженост загально! слабкостi, зниження апетиту, негативно! поведшки та вiдчуття ломоти в м'язах вже на першу добу прийому iбупрофену, при цьо-му вказаний ефект прогресивно збiльшувався на другу добу. Призначення iбупрофену, призводячи до покращення загального самопочуття, сприяло зменшенню негативно! поведiнки, що, у свою чер-гу, збiльшувало комплайенс хворих до отримання медично! допомоги. Побiчних реакцiй при прийомi iбупрофену не було виявлено в жодно! дитини.
Суб'ективна оцiнка батьками реакцп дитини на смаковi якостi препарату Нурофен® для дггей Форте у виглядi суспензп, визначена за 10-бальною вь зуальною аналоговою шкалою, становила 7,6 бала. Тобто препарат Нурофен® для дггей Форте мае до-брi органолептичнi властивостi, що в педiатрич-нiй практицi е вкрай важливим для збереження прихильност пацiента та його батькiв до терат! (рис. 1).
У 94 випадках iз 98 отримано позитивну вщпо-вщь на запитання: «Чи будете Ви приймати цей препарат в майбутньому при виникненш необхщносп застосування антишретиюв?» (рис. 2).
Висновки
Отже, зпдно з даними огляду лггератури та осо-бистих спостережень, iбупрофен е безпечним та ефективним препаратом першо! лшг! для кутру-вання лихоманки в дiтей, особливо при поеднанш останньо! з больовим та вираженим штоксикацш-ним синдромами. Проведене нами дослщження показало, що Нурофен® для дггей Форте вже через 15 хвилин застосування вiрогiдно знижуе середнi показники температури тiла в груш пащенпв, що вказуе на швидкий початок дп. Нормалiзацiя температури тгла пiсля прийому препарату забезпечуеть-ся протягом 6 годин у вах пацiентiв, а в переважнш бiльшостi випадкiв тривае до 8 годин. Застосування iбупрофену дозволяе також вiрогiдно зменшити вираженгсть симптомiв, пов'язаних iз синдромом лихоманки та штоксикацп (загальна слабкiсть, зниження апетиту та вщчуття ломоти в м'язах). Крiм того, д1я препарату сприяла зменшенню проявiв не-
Рисунок 2. Кльксть батьюв, як позитивно в'щпов'ли на запитання: «Чи будете Ви приймати
цей препарат у майбутньому при виникненнi
необхщност застосування антипiретикiв?»
гативно! поведшки, внаслщок чого покращувався контакт Í3 медичним персоналом. ^6i4Hrn реакцш при прийомi iбупрофену не було виявлено в жодно! дитини, що вказуе на високий профшь безпеки ви-користання препарату в дiтей. При цьому оральна суспенз1я мае добрi органолептичш властивостi, за-вдяки чому забезпечуеться високий комплайенс до тераш!. Налаштування абсолютно! бгльшосп бать-кiв на застосування препарату в майбутньому свщ-чить про прихильшсть до терат! суспензiею Нурофен® для дiтей Форте.
На основi наведених даних препарат iбупрофену Нурофен® для дiтей Форте може бути рекомендова-ний для застосування в педiатричнiй практицi для дггей дошкгльного та шкiльного вжу з лихоманкою.
Список л1тератури
1. Баранов А.А. Педиатрия: Национальное руководство: В 2 т. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009.
2. Ведення nацieнmiв з болем у горлi та показання до тонзилектоми: Рекомендаци SIGN// Дитячий лкар. — 2010. — № 4. — С. 66-68.
3. Вельтищев Ю.Е., Шаробаро В.Е. Неотложные состояния у детей: Справочник. — М.: Бином, 2013. — С. 222-227.
4. Геепе Н.А. Лихорадка у детей. Причины развития и методы лечения / Н.А.. Геепе, А.Б. Малахов // Здоровье ребенка. — 2009. — № 1(16).
5. Знаменская А.А. Лечение и профилактика острых респираторных инфекций у часто болеющих детей/А.А. Знаменская, В.Л. Фомина, В.Ф. Учайкин и др. // Лечащий врач. — 2011. — № 1.
6. 1нструкци з використання препарату Нурофен для дтей Форте.
7. Крамарев С. О. Оцшка ефективностi рекомбшантного штерферону альфа для профыактики та л^вання гострих рестраторних вiрусних тфекцш у дтей / С. О. Крамарев,
B.В. Евтушенко // Здоров'я Украти. — 2008. — № 18/1. —
C. 49-50.
8. Наказ МОЗ Украгни вiд 16.07.2014 № 499 «Про затвер-дження та впровадження медико-технологiчних документiв зi стандартизаци медичног допомоги при грит та гострих рестраторних щфекщях».
9. Пенька А.М. Гострi рестраторт захворювання: питан-ня клМчног дiагностики та лкування/А.М. Петнка, М.1. Дзе-ман // Укр. мед. часопис. — 2010. — № 5(79). — С. 94-103.
10. Beyer R.P. Multicenterstudy of acetaminophen hepatotoxicity reveals the importance of biological endpoints in genomic analyses / R.P. Beyer // Toxicological Sciences. — 2007. — Vol. 99, № 1. — P. 326-337.
11. Сhiappini E. Management of fever in children: summary of the Italian Pediatric Society guidelines/E. Chiappini, N. Principi,
R. Longhi, P.A. Tovo, P. Becherucci et al. // Clin. Ther. — 2009. — Vol. 31, № 8. — P. 1826-1843.
12. Craig J.C. The accuracy ofclinical symptoms and signsfor the diagnosis of serious bacterial infection in young febrile children: prospective cohort study of 15781febrile illnesses/ J.C. Craig, G.J Williams, M. Jones, M. Codarini//BMJ. — 2010. — Vol. 340.
13. Hay A.D. Paracetamol and ibuprofen for the treatment of fever in children: the PITCH randomised controlled trial / A.D. Hay, N.M. Redmond, C. Costelloe, A.A. Montgomery, M. Fletcher et al. // Health Technology Assessment. — 2009. — Vol. 13 (27). — P. 1-163.
14. Kanabar D. A review of ibuprofen and acetaminophen use in febrile children and the occurrence of asthma-related symptoms / D. Kanabar, S. Dale , M. Rawat // Clin. Ther. — 2007. — Vol. 29, № 12. — P. 2716-2723.
15. Nijman R.G. Clinical prediction model to aid emergency doctors managing febrile children at risk of serious bacterial infections: diagnostic study/R.G. Nijman, Y. Vergouwe, M. Thompson, M. van Veen// BMJ. — 2013. — 346. doi:http://dx.doi.oig/10.1136/bmj.
16. Pelen F. Treatment of fever: Monotherapy with ibuprofen. Multicentre acceptability study conducted in hospital/F. Pelen, F. Ver-riere//Ann. Pediatr. — 1998. — Vol. 45(10). — P. 719-728.
17. Perrott D.A. Efficacy and safety of acetaminophen vs ibuprofen for treating children's pain or fever: a meta-analysis / D.A. Perrott, T. Piira, B. Goodenough, G.D. Champion //Arch. Pediatr. Adolesc. Med. — 2004. — Vol. 158(6). — P. 521-526.
18. Rainsford K.D. Ibuprofen: pharmacology, efficacy and safety / K.D. Rainsford // Inflammopharmacology. — 2009. — Vol. 17, № 6. — P. 275-342.
OTpuMaHO 23.07.16 ■
Марушко Ю.В., Гищак Т.В., Мыка М.Ю., Тодыка Ю.И.
Национальный медицинский университет им. A.A. Богомольца, г. Киев, Украина
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ПРЕПАРАТА НУРОФЕН® ДЛЯ ДЕТЕЙ ФОРТЕ В ПЕДИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Резюме. В статье представлены обзор литературы и дан- ибупрофен является быстро и длительно действующим жа-ные собственного исследования эффективности ибупрофе- ропонижающим средством с высокой степенью переносина и его переносимости при фебрильной лихорадке у детей, мости, рекомендуемым к применению у детей. больных ОРИ. Полученные данные свидетельствуют, что Ключевые слова: ибупрофен, дети, лихорадка.
Marushko Yu.V., Hishchak T.V., Myka M.Yu., Todyka Yu.I. Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
EXPERIENCE OF USING NUROFEN® FORTE FOR CHILDREN IN PEDIATRIC PRACTICE
Summary. This article provides an overview of literature and fen is a rapid and long-acting antipyretic agent with a high de-own data of efficacy of ibuprofen in children with acute respira- gree of safety and is recommended for use in children. tory infection with febrile fever. This data indicate that ibupro- Key words: ibuprofen, children, fever.
