CC BY
181
СУЧАСН1 МЕТОДОЛОГИ 0СВ1ТИ
Олена ПИВОВАРОВА
ЛАТЕРАЛЬНЕ МИСЛЕННЯ ТА МЕТОДИ ЙОГО РОЗВИТКУ
Устаттгрозкриваетъся тдхгд сучасного захгдного психолога Едварда де Воно до проблемы творчого мислення, розглядаеться поняття, яке вш ввгв у психологт творчостг у 1967 рощ, — «латеральне мислення». Особлива увага придшяеться методам розвитку творчого мислення особистоспи, ят за умов гх адаптаци можуть бути використаш для розвитку творчого потенщалу особистоспи у будь-якому вщ, у будь-якш сощальнш сферг.
Розвиток суспшьства у нових умовах ставить завдання — формування творчого потенщалу особистостк Сучасному суспшьству потр1бне не стшьки репродуктивне мислення, яке цшне у стабшьний час або у час, перенасичений творчою енерпею, скшьки продук-тивне мислення. Сьогодш суспшьство потребуе швидкихзмш, нових прогре-сивних щей. Сучасному суспшьству необхщш конкретш програми, спрямоваш на розвиток творчого потенщалу особистосп. Щ програми треба впроваджу-вати у дитячих садках, школах, вищих навчальних закладах, на пщприемствах та в шших сощальних шститутах.
На сьогодшшнш день проведена велика робота в галуз1 дослщження творчосп, творчого мислення, метод! в розвитку творчого потенщалу особистосп. Але ще доа немае спшьного погляду на проблему розумшня сутносп творчосп, и мехашзм1в, особливостей прояву, нарозмежування чи ототожнення творчосп та креативносп, на взаемозв'язок штелекту 1 творчих зд1бностей. Одш психологи ототожнюють поняття «творч! зд1бностЬ> та «креатившсть» 1 вважають, що креатившсть е самостшним фактором, який не залежить вщ штелекту (Дж. Гшфорд, К. Тейлор, Г. Грубер, Я. О. Пономарьов, Е. П. Торренс). 1нпй вважають, що високий р1вень розвитку штелекту передбачае високий рь вень розвитку творчих зд1бностей \ навпаки (Д. Векслер, Р. Уайсберг, Г. Айзенк, Л. Термен, Р. Стенбергташпй). На думку третях, творчих зд!бностей неюнуе, головну роль у детермшацп творчосп вщграють мотиващя, щнносп, емо-щйний стан, особистюш риси {т. ¡. (А. Танненбаум, А. Олох, Д. Б. Богоявлен-
ська, А. Маслоу та ¡Hiiii) [6], [7], [9]. Сучасна система освгги ор1ентуеться на середнього учня, акцент робиться на лопчному мисленш, процес навчання, як правило, передбачае отримання знань, умшь та навичок з дисциплши. У систем! осв1ти недостатньо уваги придаляеться розвитку творч ого потенщалу особистосп. Водночас суспшьство вимагае вщ особистосп творчосп. Тому навчання навичкам творчого мислення е насущним завданням сучасно! освпи.
Едвард де Боно вщомий у всьому свт як провщний спещалют у галуз1 творчого мислення. Боно керуе впровадженням у житгя програми розвитку творчого мислення, яка отримала визнання i вже застосовуеться у багатьох крашах. В Украхш та шших крашах СНД ще немае узагальнюючих po6iT, яю б викладали концепщю Боно у розгорнутому виглядь Ураховуючи Bci ui фактори, ми звернулись до вивчення проблеми творчого мислення в систем! Боно та його метод ¡в розвитку творчого потенщалу особистосп.
Мета нашого дослщження полягае в аналЫ теоретично! концепцп Боно та вивченш метод!в розвитку творчого мислення. Об'ектом дослщження е творче мислення у теоретичнш концеицп Боно, предметом — методи розвитку творчого мислення. Метод, який був використаний нами удослщженш, — це вивчення та аналп лггературних джерел.
Необхщно зазначити, що Боно створив власну концепщю мислення, згщно з якою мислення — це цшеспрямований процес виршення проблеми, це умшня, яке включае знания того, що необхщно робити в ситуацп, що склалася, яй засоби використовувати для досягнення мети, що необхщно враховувати. Творчий процес, згщно з Боно, пов'язаний ¡з виршенням проблем. Для виршення проблем i певних досягнень необхщне мислення. Боно пропонуе наступне визначення мислення: «Мислення е цшеспрямова-ним дослщженням досвщу для якоТ-небудь мети» (Thinking is the deliberate exploration of experience for a purpose). Шею метою може бути м1ркування, розум1ння, планування, прийняття р1шення та безпосередне вир1шення проблеми i т. д. [12; 33]. Мислення — це комбшуваннядай мозку над постав-леною перед ним задачею. Першою сходинкою мислення е сприйнятгя.
Боно чггко розмежовуе таы понятгя як знания (knowledge), штелект (intelligence) i мислення (tliinking). 1нтелект — це якють, з якою народжуеться людина, вона залежить вщ гешв, найближчого оточення або ж вщ взаемозв'язку цих двох чинниив (Intelligence is an innate quality that may depend on genes, early environment or a mixture of the two). Мислення — це операщйне умшня, за допо-могою якого ¡нтелект працюе над досвщом (Thinking is the operating skill through which intelligence acts upon experience). Знания (шформащя) — це основний матер1ал, керований мисленням [12;33]. Отже, мислення е умшням. Боно пщкреслюе, що важко дати визначення умшню. Можна сказати: «Умшня — це здатнють виконувати щось ефективно при певних обставинах», але це не розкривае Bciel суп даного понятгя. За Боно, умшня мислити е широким умшням. Воно включае знания того, що необхщно робити, як вчинити в ситуацй, що склалася, знания, коли i як це робити, яы засоби використовувати для досягнення мети, що необхщно враховувати, врахування наслццав дш, знания власних думок, думок ¡нших людей i т. д. Розумов1 умшня пов'язаш
з1 сприйняттям \ спрямованютю уваги. Розумов1 умшня спрямоваш на вив-чення досвщу \ застосування знань. Вони включають планування, ухвалення ршення, погляд на наявш даш, припущення, креатившсть \ безл1ч шших аспекив мислення [12; 45—51].
Боно, розглядаючи взаемозв'язок мислення й штелекту, пщкреслюе р1зницю м1ж штелектом як таким I практичним умшням мислити. Мислення е оиерацшною здатшстю, через яку ¡нтелект, з яким народилась людина, знаходить свою реаизацпо. Високий р1вень ¡нтелекту може бути тюно пов'яз-аний з високим р1внем розумових умшь, але це зовам не обов'язково. Проведет дослщження показали, що високий р1вень не завжди вщповщае висо-кому р1вню розумових умшь. Часто високий р1вень 1С2 вузько сфокусований в академ1чнш манер1. Вивчаючи взаемозв'язок знань 1 мислення, психолог робить висновок, що, з одного боку, всередиш будь-яко! певно! галуз1 дослщження дуже важко дшти до нових щей, не маючи певного запасу знань, певно! шформацп про предмет дослщження. 3 ¡ншого боку, дуже багато знань 1 досвщу всередиш галуз1 може обмежити креатившсть, оскшьки людина дуже добре знае, як повинно бути зроблено, тому не може звернути з1 шляху, яким ¡шла протягом тривалого часу, I дшти до нових щей. Дуже багато знань означав, що малов1рогщно допустити помилку завдяки випадку, 1 людина не може зробити и цшеспрямовано. Боно вщзначае, що креативн1сть виникае поступово з1 збшьшенням знань, але тшьки до певно! меж1, а пот1м з подаль-шим збшьшенням знань починаеться падшня, осильки подальше збшыыення знань приводить будь-яку щею у встановлене русло. Таким чином, з одного боку, мислення неможливе без якоьнебудь шформацп про предмет дослщження, але, з шшого боку, абсолютно повна шформащя робить мислення непо-тр1бним. Не повинно бути крайношдв: необхщне мислення, потр1бна й шформащя. 1нформац1я не замшюе мислення, а мислення не замшюе шформащю. При вир1шенш будь-яко! проблеми юнуе необхщнютъ в мисленш й шформацй. Нам необхщно стшьки шформацп, сйльки ми зможемо з1брати. Але нам також необхщне мислення. Мислення потр1бне для того, щоб виршити, яку шформащю шукати 1 де, для найкращого використання з1брано! шформацп, для визначення найкращих способ1в стиковки ще! шформацп.
Боно звертае увагу на те, що довгий час доводилася неможливють ¡сну-вання без мови, що мова е важливою складовою розумового процесу, а не просто засобом висловлювання думок. Сьогодш маемо менше аргумент! в на пщтримку такого погляду. Це пов'язано з тим, що була проведена робота, результата яко! показали, що у вщсталих культурах мислення може бути таким же ефективним, як 1 в розвинених, навпъ, незважаючи нате, що мовш висловлювання бувають обмеженими. Мислення не обов'язково повинне знаходити свою реалпащю у словах. Понятгя не обмежуються лише тими словами, за допомогою яких !х можна описати. Мислення може знаходити свою реалпащю в образах \ в1дчуттях, ч1тко визначених, але дуже аморфних, щоб знайти свою реаизацпо у словах. Боно говорить про взаемозв'язок мови 1 мислення. Проте високий р1вень розвитку мовних умшь, на думку психолога, не може бути показником високого р1вня розвитку розумових умшь. Здатшсть
генерувати думки i сполучати ix у лопчнш послщовносп пов'язана з розумовою здабшстю, але сама по co6i ця зд1бнють не бшьше шж умшня пов'язувати у граматичнш форм! певну кшьюсть щей. Мовна практика i подготовка артикуляцц розвивають легкгсть мовного спшкування. Часто мислення досить бщне, тому що реальна розумова зд1бнють не була розвинена так добре як мовне умшня, ¡думки мимовшьно розсипаються у вакуум^ який утворився через швидкютъ мовного висловлювання. Умшня виражати думки, пщкреслюе психолог, не е чимось бшыним, шж просто умшням виражати думки. Було б помилкою вважати, що здатна добре висловлювати сво! думки людина е здабним мислителем, аякщо людина небагатосл1вна, то й мислення е бщним. Людиш необхщна мова для того, щоб дати ¡ншим людям зрозумгти те, про що вона думае, але багатий словниковий запас та граматична послщовшсть не е caMi по co6i тим самим, що i мислення [12]. А у Боно емоцп i почуття становлять невщ'емнучастину мислення. Почупя — це те, що робить людину людиною. Зрештою, людина оргашзовуе свою д1яльшсть для того, щоб задовольнити сво! емоцп та досягти певних цшностей. Саме ця важливють емощй i зумовлюе необхщшсть мислення. Одшею з щлей мислення е приготування MaTepiany, який викликае у людини певш почуття й емоцп. Мислення орган1зовуе i перебудовуе сприйняття i досвщ таким чином, що у людини з'являеться ясне уявлення про що-небудь. Саме ця ясшсть попм i викликае neBHi почуття i емоцп. Без мислення почуття були б тирашею. На практищ дуже важко спочатку думати, а попм шзнавати почуття. Дом1нуючою тенденц!ею е наступна: у людини спочатку з'являються neBHi почуття, а попм вона використовуе мислення для того, щоб спростувати або ж пщтвердити, пщтримати почуття. Почуття можуть бути змшеш внаслщок збшьшення аспекпв сприйняття. Як правило, людинадов1ряе cboim почутгям, осылыси вона не бачить ix помилковосп. Реально почуття завжди BipHi, але усередиш с в ¡ту, створеного людським сприйнятгям у певний час. Для людини дуже важко прийняти те, що и сприйняття може бути помилковим. I ще важче 1Й прийняти те, що сприйняття може бути обмежене [5], [12]. Боно пщкреслюе, що его людини i и мислення нерозривно взаемопов'язаш. Чим бшып здцбна людина, чим вона розумшша, тим бшьше ц его стае залежним вщ ili розуму i розумових здабностей. Я-образ людини включае потребу весь час бути правою. Потреба бути завжди правим i страх перед низьким р1внем розумових здабностей роблять практично неможливим об'ективний погляд на мислення. Необхщно в1дцшити мислення як довшьно! i нав1ть штучно! здабносп вщ звично! розумово! активност! его людини [12].
Едвард де Боно, ототожнюючи творч1 здабносп i креатившсть (творчють), вводить в 1967 рощ понятгя «латеральне мислення» (mmi термши у переклада: «нестандартне», «бокове» «нелшшне» мислення), яке зараз занесене в Оксфордський словник сучасно! англ1йсько! мови. Саме значения слова «латеральне» означае рух убж. Пщ латеральним мисленням Едвард де Боно розум1е специф1чний процес обробки шформацп, спрямований на змшу юнуючо! стереотипно! модел1 сприйняття навколишньо! дайсносп, фупування вих!дних елеменпв у найбшьш незвичних сполученнях та створення нових
альтернативних вар1ант!в розв'язання певно! проблеми [ 1 ]. При латеральному мисленш ¡нформащя використовуеться для змши гснуючо! схеми, модель Латеральне мислення використовуе шформащю як стимул. Воно спроможне використовувати шформацпо, яка немае безпосереднього стосунку до до. Латеральне мислення не посшшае з винесенням кшцевих суджень I дае можливють будь-якш ще! розвиватися, а не вщкидае и, проголосивши помилковою. Воно може цшеспрямовано виходити за меж1 встановлених норм. Латеральне мислення займаеться дослщженням ус1х можливостей, воно вдаеться до перегрупування й перебудови доступно! ¡нформацн.
Основною цшлю латерального мислення е генерування нових щей та вщхщ вщ старих фжсованих стереотип!в та щей, внесения змш, а не пошук доказ1в, досягнення евристичного моменту (коли малов1рогщний напрямок думки приводить до ново!, бшыпдцево!ще!) [1]. Основш завдання латерального мислення полягають у наступному: прийти не стшьки до в1рного, скшьки до ефективного вирнпення проблеми; звьльнитись вщ моделей-юпше, перебудувати стереотипш схеми. Боно видшив основш принципи латерального мислення: 1) усвщомлення щей, яй панують та е стереотипними; 2) пошук рпних пщходцв до явищ та проблем; 3) звшьнення з-пщ жорстокого контролю лопчного мислення; 4) використання випадку; 5) розумшня того, що будь-який кут зору на щось — це тшьки один ¡з багатьох можливих купв зору; 6) вщкладання оцшки, судження; 7) генерування нових пщход1в.
Анал1з латерального мислення дозволив Боно видшити етапи засвоення латерального мислення: 1) усвщомлення недолшв фжсованих моделей; 2) придбання навичок застосування латерального мислення. Латеральне мислення е важливою складовою процесу творчого мислення. Цей процес здшснюеться завдяки «шструментам мислення», яьа дозволяють всеб1чно аналпувати проблему, знаходити альтернативн! вар1анти, обирати оптимальн1 з них. Важливим мехашзмом латерального мислення е тсайт, який, на думку Боно, може бути штучно створений, завдяки опор! на досвщ та поеднанню щей, що не мають \пж собою спшьносп та налезать до ргзних сфер. Латеральне мислення т1сно пов'язане ¡з творчютю (креативнютю), воно мае багато спшьного з нею: позбавлення вщ стереотишв та створення нових, оригшальних щей. Проте творчють включае в себе ще цший наб!р таких понять, як артистизм, талант, емоцшна чутливють, натхнення 1 т ш. 1 е, на вщм1ну вщ латерального мислення, описом результату Для творчого мислення важливий результат, його новизна й оригшальнють, тода як для латерального мислення мае значения процес роботи з наявною шформащею { саме ефективн!сть результату. В одних випадках результата латерального мислення е гешальними творшнями, в шших вони стають лише новим поглядом на реч!, 1, отже, е чимось меншим, шж справжня творч1сть. На вщмшу вщ латерального мислення, творче мислення дуже легко зупиняеться на гпвдороа — на стад! хаосу. Метою творчого мислення е оригшальнють, гротеск, ексцентрич-шстъ, I цього бувае доситъ. Мета ж латерального мислення полягае у знаходженш в хаош плщно! ново! ще!. Нова щея при латеральному мисленш повинна бути лопчно обгрунтована на кшцевому етап1 роботи, щея повинна бути д.1ева, ефективна. Творча людина може бути замкнена всередин! свого особливого
сприйняття 1 не здатна змшити його чи подивитися на св1т будь-яким ¡ншим способом. Таким чином, багато творчих людей одночасно е «ригщними». Це жодним чином не зменшуе !х цшносп для сусшльства \ к здатносп творити в межах свого, особливого сприйняття. У «латеральному мисленш» е здатшсть змшювати сприйняття. У бшыпосп випадьав творчють для свого прояву потребуе таланту, тод1 як латеральне мислення доступне кожному, хто прагне створити нов1 ще1. Таким чином, латеральне мислення — важлива складова творчого мислення. Креа-тивнють е описом результату, але до появи ¡деТ ¡снуе процес мислення, який здшснюе творчютъ. Боно вважае за краще називати цей процес, вщщляючи його вщрезультату, латеральним мисленням [1], [11].
Латеральне мислення — це не просто ще один термш дивергентного мислення (як його розум1е Дж. Плфорд). Едвард де Боно вказуе на те, що дивергентне мислення е лише одним ¡з аспектов латерального мислення. Дивергентне мислення передбачае безл1ч можливих вар1ант1в виршення одше! проблеми, як 1 латеральне, але знаходження безл1ч1 вар1ант1в виршення проблеми е всього лише одним ¡з аспектов латерального мислення. Латеральне мислення включае аспекта, яй е абсолютно лопчними; воно може бути навггь конвергентним по своШ суп [11]. Боно пщкреслюе, що для виршення р1зних проблем людина потребуе як лопчного, так \ латерального мислення. Використання р1зних вщцв мислення зал ежить вщ того, яку проблему виршуе людина, яку цшь вона перед собою ставить.
Пщ проблемою Боно розум1е невщповщнють м1жтим, що людина мае, I там, чого вонахоче; це ситуащя, яка потребуе виршення. Вона може зводитись до необхщносп чогось уникнути, чогось досягнута, чогось позбавитись, рсшбратися у свой прихованих бажаннях 1 т. ш. Проблеми Боно подшяе на три типи. Проблеми, що належать до першого типу — це проблеми, яй потребують для свого виршення бшыпого об'ему шформаци або кращих метода и обробки. Проблеми другого типу — це проблеми, для виршення яких потр1бна не додатковашформащя, алише перефупування вже ¡снуючоь Проблеми третього типу — це проблеми, яй зводяться до вщсутност1 проблеми: особист1сть задовольняе юнуючий стан справ, 1 це заважае досягти бшьшого; людина не зосереджуе сво'гх зусиль для досягнення найкращого результату, бо навпъ не здогадуеться, що вш можливий. Особиспсть повиннаусвщомита, що проблема все-таки юнуе 1 полягае вона у тому, що ситуащя може I повинна бута полшшена.
Проблему першого типу можна виршита за допомогою лопчного мислення («вертикального»/»шаблонного»), Але щоб справитись з проблемами другого та третього типу, необхщно звернутись до латерального мислення («нешаблонного»). При виршенш проблем другого I третього тип1в важливе значения мае гнучкють та широта мислення. Латеральне мислення найкраще використовувати, коли вся ¡нформащя пщ рукою I треба лише в1рно розпоря-дитися нею. Латеральне мислення особливо корисне при виршенш складних проблем та при пошуках нових щей. Але воно не зводиться до цих двох функцш, бо дае як важлива частина всього апарату мислення. Латеральне мислення не замшюе лопчне, а лише доповнюю його, вони комплементарш. Латеральне мислення передуе стадп рацюнал1зацп та обфунтування ще1.
Воно проявляв себе ранппе, ш лопчне мислення. Латеральне мислення необхщне для перебудови перцептивно!' модель яка е вщображенням нашо! оцшки ситуацп'. I вже потам лопчне мислення береться за перцептивну модель i розвивае il. Коли ршення проблеми вже знайдене з допомогою латерального мислення, слщ перейти до його рацюнашзацп', лопчно! перев1рки. Лопчне мислення розвивае ¡деь яй з'явились завдяки латеральному.
Латеральне мислення працюе з шформащею шакше, шж мислення лопчне. ЗдШснимо диференщащю м1ж лопчним мисленням i латеральним (див. Додаток № 1: «Диференщащя шж лопчним та латеральним мисленням») [1], [2], [3], [4], [9], [10], [11], [12].
На OCHOBÎ свое! концепцп' Боно розробив методи розвитку творчого мислення. Ми розглянемо деяй з них.
Перший метод — це Plus Minus Interesting {PMI— плюс, мшус, щкаво). «Р> означае «плюс» — xoponii аспекта; «М» означае «мшус» — погаш аспекта; «/» означае «щкаво» — uiioiBi аспекта. Шкавими можуть бути ii аспекта ситуацп, яю, по-перше, не е позитивними або негативними, а е просто щкавими, подруге, це il аспекта, яй можнарозвинути i яй можуть привести до створення ново! ще!. Метою «PMI» е почергове знаходження позитивних, негативних та шкавих моментов при aHani3i та виршенш проблеми.
Наступний метод — Consider All Facts (CAF — розглядання ycix фак-■пв/факщлв). Цшлю CAFе складання списку bcîx факторш, яй необхщно вра-ховувати при виршенш проблеми, !х розгляданн! та анал1зь
Пщкреслимо, що кожна людина живе i л\е в межах свого сприйнятгя проблеми. Сприйняття одн1е! i Tie! само! проблеми р1зними людьми р1зне. Це пов'язано з там, що кожен бачитъ проблему 3i свого боку, спираючись на влас-ний досвщ, керуючись сво!ми потребами, мотивами, штересами i т. i. Часто проблеми виникають через те, що людина не ставить перед собою мети зрозу-mîth ¡ншу людину, стати на Г! мюце, подивитися на проблему з Г! погляду, спробувати зрозум1ти шшого. Бона намагаеться вщстояти свою думку, пере-конати у правильное^ саме свого пщходу. При цьому вона навггь не замислюеться, чи е щось рацюнальне у пропозицГ! сп1врозмовника. Виршгую-чи проблему, як правило, кожен враховуе (евщомо чи неевщомо) лише сво! ¡нтереси, що, у свою чергу, може призводити до непорозумшь i конфлпепв.
Щоб навчитися краще розум1ти ¡ншу людину й ефективно розв'язувати проблеми, Боно розробив розумовий шетрумент Other People Vie» (OPV — погляд шших людей). Використовуючи OPV, необхщно визначити людей (скласти список), яких торкаеться проблема, що виникла, стати по черз1 на мюце цих людей: уявити !х погляди, думки, подивитись на проблеми з погляду свого опонента i намагатися зрозумгги його. Дуже важливо враховувати реальш погляди людей, а не ii, яй, на нашу думку, !м варто мата або яких ми caMi дотримуемося.
У житп, якщо результатом роздум1в людини з'явилася яка-небудьт(л (це може бути р1шення, Bn6ip, план i т. д.), значить, вона буде реаизована у майбутньому. Вир1шуючи будь-яку проблему, слщ звернути увагу на наслщки р1шення, ди i т. iH. 3 щею метою був розроблений розумовий шетрумент
Consequences and Sequel ( Cand S — наслщки i результат). Метою С and S е роз-гляд ycix наслщйв до або рпиення, з використанням шкали часу, що показуе негайш наслщки (негайш результата дй), короткостроков1 наслщки (те, що вщбудеться вщразу июля негайних наслццав), середньостроков1 наслщки (те, що вщбудеться, коли проблема буде вже вирппена) i довгостроков1 наслщки (те, що трапиться набагато шзнппе). Тай тимчасов1 рамки довшьш й можуть змшюватись залежно вщ проблеми.
Прийоми C'A/] OPV, С and Sвзаемопов'язаш. Те, що трапиться у майбут-ньому, можна розглядата як фактор. Те, що вщбудеться у майбутньому, може торкнутися й шших людей. Те, що вщбудеться в майбутньому, належить до сфери ¡HTepeciB шших людей.
Необхщно вщзначити, що часто здаеться, шби знайдено оптамальний BapiaHT ршення, але насправд1 це не завжди так. У багатьох випадках ситуащя склалася ¡сторично або тому, що шхто не спробував знайта шший cnociô дп. Не маючи бажання шукати альтернатави, ми залишаемось у минулому i в тому, що завжди робили рашше. Генеруючи альтернатави, завжди можна вщ них вщмовитись, якщо вони не крапп за нинппшй cnociô виконання дай. Але якщо школи цього не робити, то школи не буде i вибору. До тих nip, поки ми не можемо уявити co6i HÎ4oro кращого, у нас i не буде шчого кращого. Генеращя альтернатив вщкривае hobî можливосп.
Для зручносп створення альтернатив було винайдено розумовий шстру-мент Alternatives, Possibilities, Choices {APC— альтернатави, можливосп, BHÔip). Метою APC е шлеспрямоваш спроби створення альтернатив при виршенш проблем та створенш чогось нового. Альтернатави, пщкреслюе Боно, можуть бути р1зного роду: альтернатави сприйняття, альтернативн1 дй', р1шення, пщходи, пояснения, альтернатавний дизайн. ^РСможна виконувати на pi3-них стад1ях: при визначенш проблеми (необхщно вщшукати альтернативне визначення проблеми й альтернативш причини проблеми, що виникла) i при виршенш проблеми (необхщно створити якомога бшьше альтернативних cnoco6ie виршення проблеми).
Людина школи не розв'яже проблему, якщо не поставить перед собою 4îtkoï мета. Якщо ми точно знаемо, чого хочемо досягти, то швидше цього досягнемо. Мета — це те, чого ми намагаемося досягти, це усвщомлений образ майбутнього результату. Для ефективноУ постановки мети був розробле-ний розумовий iнструмент Aims, Goals and Objectives (AGO — цш, спрямування, задач1). AGO призначений для точного визначення, формулювання i вибору мети, яко! людинахоче досягти. Використовуючи AGO, необхщно поставите перед собою наступш питания: «Яка мета moïx роздум1в?», «Який результат я хочу отримати наприйнщ?», «Чого я хочу добитися?» Завжди варто спро-бувати знайта альтернативш формулювання цшей i завдань. Одна велика мета може складатася з дейлькох завдань.
Наступним методом е Random Input (метод випадково'1 стамуляцй). Випад-кова стамулящя забезпечуеться випадковим предметом, словом, людиною, под1ею, журналом, демонстращею i т. ш. Випадковий стимул викликае aconianiï, яй входять у контакт з асощащями само! «проблеми», i дозволяе
виршити проблему, створити щось нове. Як правило, спочатку ршення приходить шту!тивно, а по™ воно лопчно обГрунтовуеться. Найбшьш зруч-ною формою методу випадково! стимуляцп е випадкове слово, яке може бути знайдене ргзними способами. Наприклад, можна задумати номер сторш-ки у словнику i номер слова на сторшщ (наприклад, трете слово зверху на сторшщ 87); вщкривши пот1м словник на 87-й сторшщ, i, вщрахувавши зверху три рядки, знайти псщмбне слово; якщо воно виявиться не ¡менником, пройтися по сторшщ зверху вниз до першого ¡менника; або ж можна покругити пальцем над газетною сторшкою i, опустивши його на сторшку, вщшукати найближчий ¡менник. На другому eTani необхщно пов'язати випадкове слово з проблемою, яку необхщно виршити, i знайти новий BapiaHT и розвязання.
Одним ¡з р1зновид1в методу випадково! стимуляцп можна вважати метод Provocative Operation/PO («ПО» — провокащйна операщя). Слово «ПО» означае: «Те, що слщуе за цим словом, пропонуеться як провокац!я». «ПО» становить зовшшшй стимул, який сприяе появ1 нового виршення проблеми завдяки поеднанню асощацш, пов'язаних ¡з проблемою, з асощац!ями ¡з ново! сфери, до яко! не нал ежить проблема, що потребуе виршення [1], [2], [4], [10], [11], [12].
Ефективним, на нашу думку, е метод розвитку творчого мислення Six Thinking Hats (ПБсть капелкшв мислення). Боно пщкреслюе, що коли людина над чимось розм!рковуе, вона намагаеться обГрунтувати свою точку зору, у процес втручаютъся емоцп, людина намагаеться висунути нову щею — i все це вщбуваеться одночасно. Такий шлях, як правило, не приводить до ефективно-го виршення проблем, ускладнюе створення чогось нового. «Шють капелюх!в мислення» — це методика, яка пропонуе виконувати одну розумову даю у певний вщЯзок часу. Людина, «одягаючи» на себе по одному капелюху, не намагаеться виконати все одразу, вона вчиться у певний вщр!зок часу виконувати лише одну розумову даю. Всього е шють капелкшв мислення, кожен з яких символ!зуе певний тип мислення: бший вщповщае лише за 36ip об'ективних фак-пв, об'ективно! ¡нформацп; червоний — за прояв емоцш, почутпв та ¡нту'щп; жовтий — за пошук позитивних сторш, переваг; чорний — за пошук негативнихсторш, недол!ыв; зелений — затворчий пошук, генерування нових щей, альтернативних пщходав; сишй — за анамз усього розумового процесу (це рефлекая мислення), планування, визначення цш та висновыв.
Yci вище зазначен! методи розширюють сферу сприйняття людиною проблеми, сприяютъ вщходу вщ старих стереотипних погляд1в та формуванню вмшь та навичок генерування нових пщходав, i, таким чином, розвиваютъ умш-ня та навички латерального мислення. Латеральне мислення, у свою чергу, сприяе вдосконаленню всього процесу творчого мислення, що пщвищуе загальний творчий потенщал людини.
Yci вище вказаш методи можуть бути адаптован1 для будь-якого BiKy i використаш в сучаснш систем! осв1ти, на пщприемствах та шших сощальних шститутах з метою розвитку творчих можливостей особистосп, посилення!"! креативного потенщалу, формування вмшь та навичок виршення проблем та створення нових винаходав [2], [4], [5], [11].
Таким чином, аналпуючи роботи Боно, ми дшшли висновку, що важливим компонентом творчого мислення е латеральне мислення. Латеральне мислення включае аспекта дивергентного, конвергентного, лопчного мислення. У кожшй людиш можна сформувати вмшня та навички латерального мислення, яю шдвищують загальний творчий потенщал особистосп та дають конкретш ¡нструменти, з допомогою яких людина може створювати щось нове, продуктивне.
Додаток № 1
«Диференщацш мгж логгчпим та латеральным мисленням»
Логгчне мислення Латеральне мислення
Необидна в1рнгсть кожного кроку. Помилки виключеш. Немае необхщносп у в1рносп кожного кроку. Важливий лише результат.
Одразу выноситься оцшка. 3 оцшками не посшшають.
Лопчне мислення - виб1ркове. Латеральне мислення - творче.
Немае мещщв, я и дозволяють виходити за меяа адекватность 6 методи, я и дозволяють виходити за меж адекватность
Базис мислення - заперечення. Немае заперечень
Характерна послщовшсть. Необхщний лопчний анал1з проблеми. Характерна непослщовнють. Дослщження проблеми з р1зних точок зору.
Використовуе стару перев1рену шформацш. Новий погляд на речь нов1 ще1, пошук нового.
Оперуе високою в1рогщшстю. Оперуе малими в1рогщностями.
Класифжуе, використовуе категорп. Шукае факти, яи дозволяють об'еднувати реч1 разом. Р1зностороннш шдхщ.
Керуеться статичними поняттями. Використовуе динам1чш поняття.
Вщбирае лише релевантну шформацпо (ту, яка прямо стосуеться проблеми). Широке коло вщбору шформаци (можливий взаемозв'язок р1зних галузей).
Концентрац1я уваги на одшй проблем!. Багато проблем потрапляе у коло уваги.
Застосування перев1рено1 шформацГь Перев1рена, обГрунтована шформащя пщлягае сумшву.
1нформац1я використовуеться для того, щоб прийти до якогось рпнення. 1нформац1я використовуеться як поштовх, яких спонукае до пошуку ново! щеь
Один вар1ант вирпнення проблеми. Багато альтернативних вар1аш1в вирпнення проблеми.
Використання стшких моделей, схем. Вщхщ вщ стереотишв, змша моделей, схем.
Повинен бути кшцевий результат. Юнцевого результату може не бути.
Важливо якомога рашше оцшити ситуацш. Вщкладання оцшки.
Пошук причин, пояснения, доказ1в. Виклик юнуючому порядку.
Л1тература:
1. Боно, Эдвард де. Латеральное мышление. — СПб: Питер Паблишинг, 1997. — 320 с. — (Серия «Мастера психологии»),
2. Боно, Эдвард де. Нестандартное мышление. / Пер. с англ. — Минск: ООО «Попурри», 2000. — 224 с. — (серия «Живи с умом»).
3. Боно, Эдвард де. Рождение новой идеи / Пер. с англ. Под общ. ред. О. К Тихомирова. — М., 1976.
4. Боно, Эдвард де. Учите вашего ребенка мыслить. / Пер. с англ. — Минск: ООО «ПОПУРРИ», 1998. 336 с.
5. Боно, Эдвард де. Шесть шляп мышления. — СПб., 1997. — 256 с.
6. Дружинин В. //. Психология общих способностей. — Санкт-Петербург: Питер, 2002. — 356 с. — (Серия «Мастера психологии»).
7. Пономарев Я. А. Психология творчества. — М.: Наука, 1976. — 302 с.
8. Торшина К. А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии // Вопросы психологии. — № 4. — 1998. — С. 123—132
9. Bono, Edward de. The Mechanism of Mind. Pelican Books. Penguine Book Ltd, Har-mondsworth, Middlesex, England. 1971. — 281 pp.
10. Bono, Edward de. Practical Thinking. 4 ways to be right. 5 ways to be wring. 5 ways to understand. Penguin Book. London, 1971. — 188 pp.
11. Bono, Edward de. Serious creativity. Using of power of Lateral Thinking to create New Ideas. Harperbusiness, 1993. — 338 pp.
12. Bono, Edward de. Teaching Thinking. Penguin Books. London, 1976. — 269 pp.
Олена Пивоварова. Латеральное мышление и методы его развития
В статье раскрывается подход современного зарубежного психолога Эдварда де Боно к проблеме творческого мышления, рассматривается понятие, которое он ввел в психологию творчества в 1967 году, — «латеральное мышление». Особое внимание уделяется методам развития творческого мышления личности, которые с условием их адаптации, могут быть использованы для развития творческого потенциала личности в любом возрасте, в любой социальной сфере.
Olena Pyvovarova. Lateral Thinking and Methods of its Development
Concept of creative thinking suggested by the modern psychologist Edward de Bono and his concept of «Lateral Thinking» created in 1967 are examined in the article. Special attention is paid to the methods of creative thinking development of a person, which under condition of their adaptation, could be used for the development of creative potential of the any age person and within any social sphere.
