CC BY
49JURISPRUDENCE
LATENCY OF DOMESTIC CRIME: CAUSES AND DIRECTIONS OF PREVENTION
Buriak K.
assistant of the Department of European and international law Oles Honchar Dnipro National University candidate of Sciences of Law ORCID ID: 0000-0001-6265-9706
ЛАТЕНТН1СТЬ ДОМАШНЬОÏ ЗЛОЧИННОСТ1: ПРИЧИНИ ТА НАПРЯМКИ ПРОФ1ЛАКТИКИ
Буряк К.
асистент кафедри Свропейського та мгжнародного права Дтпровського нацюнального утверситету iM. Олеся Гончара, кандидат юридичних наук ORCID ID: 0000-0001-6265-9706
Abstract
The article considers the latency of domestic crime as a social problem which leads to the deformation of society and its values. The reasons, which contribute to silencing domestic crime are identified. Directions for the prevention of latent domestic crime are proposed.
Анотащя
У статп розглянуто латентшсть домашньо! злочинносп як сустльну проблему, яка призводить до деформацп сустльства та його цшностей. Визначеш причини, яш сприяють замовчуванню домашньо! зло-чинностг Запропоновано напрямки профiлактики латентно! домашньо! злочинностi.
Keywords: latency, domestic violence, victim, prevention.
Ключовi слова: латентшсть, домашне насилля, жертва, профшактика.
Постановка проблеми. Замовчування велико! кiлькостi злочишв, що залишаються за межами офь цiйного статистичного облiку, е давньою, складною i гострою проблемою не пльки для Укра!ни, а й для шших кра!н свiту.
Щороку 600 представниць слабко! статi гинуть в Укра!ш ввд домашнього насильства, це в 3,5 рази бшьше, шж !х гине в ходi бойових дiй в зонi АТО. Лише 10 % з 1 млн жшок, яш пiддаються насильс-тву, вирiшуються говорити. Кожен день полщя фь ксуе 348 факпв домашнього насильства, i в 70-80 % випадшв його жертвами стають жiнки. Рiдше вчи-няеться насильство над чоловiками. Здебiльшого, це психолопчне насильство, яке проявляеться в на-рiканнi, знещнюванш чоловiка, який втратив роботу.
Розрахунки, проведенi 1нститутом демографй' i соцiальних дослiджень за замовленням Фонду на-родонаселення ООН, говорять про те, що щорiчно 1,1 млн укра!нок стикаються з фiзичною та сексуальною агреаею в сiм'!. I бiльшiсть з них мовчать. У полщш звертаються тiльки 10-15 % постраждалих. Так, за даними Укра!нського iнституту сощальних дослвджень, лише 27 % жшок вважають образи про-явом насильства i тшьки 32 % подiбним чином оць нюють приниження. Для 49 % респонденток насильство — це побо!, а 56 % згодш вважати насильс-твом згвалтування [1].
Зпдно п.3 ч.1. ст.1 ЗУ «Про запобiгання та про-тидiю домашньому насильству» домашне насильство визначаеться, як дiяння (дii або бездiяльнiсть) фiзичного, сексуального, психолопчного або еко-номiчного насильства, що вчиняються в сiм'i чи в межах мюця проживання або мiж родичами, або мiж колишшм чи теперiшнiм подружжям, або мiж iншими особами, якi спiльно проживають (проживали) однiею сiм'ею, але не перебувають (не пере-бували) у родинних вщносинах чи у шлюбi мiж собою, незалежно вiд того, чи проживае (проживала) особа, яка вчинила домашне насильство, у тому самому мiсцi, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких дгянь [2].
Аналiз останнiх досл1джень i публжацш. Як засввдчили результати вивчення науково) лггера-тури з дано! проблематики и активно та продуктивно розробляють як вiтчизнянi, так i зарубiжнi вченi. Зокрема, серед украшських науковцiв варто видiлити працi: О. I. Белово), А. Б. Благо), А.1. Бо-гатирьова, I. Г. Богатирьова, О.1. Богатирьово), О. В. Бойко, Б. М. Головина, О. М. Джуж^ Г. В. Дь дшвсько!, О.В. Зайчука, О. I. Зазимко, О. В. Кова-льово), О. Д. Коломойця, Л. В. Крижно), М. Г. Кузнецова, Н. В. Лесько, Ю. В. Рень, С. В. Романцево), В.Ф. Обологцева, М. Ю. Самченко, О.О. Сидорчука та зарубiжних вчених А. А. Ахматово), Г. М. 1ля-шенка, Д. О. Корецького, П.О. Кривенцова,
В. П. Мелешко, Г. М. Мшьковського, А. М. Ларша, О. В. Старкова, Д. О. Шестакова та ш
Проте варто зауважити, що у бГльшосп праць цих науковщв проблема латентностi розглядаеться фрагментарно, без урахування И особливостей в сферi сiмейних вiдносин.
Постановка завдання. Метою статп е досль дження та аналiз причин вчинення домашнього на-силля, що характеризуеться високою латентнютю та розробка напрямк1в профшактики даних злочи-нiв.
Виклад основного змкту. Термiн «латент-ний» походить вщ латинського «Меш» i визнача-еться як «прихований», «невидимий».
О.М. Джужа визначае латентну злочиннiсть -це неявиявлеш або незареестрованi злочини, як не знайшли свого вгдображення в офiцiйнiй статисти-чнiй звггносп [3, с. 219].
Ю. В. Рень констатуе, що латентна злочиннють - це сукупнiсть прихованих злочинних дiянь, що скоенi на певнш територи та у певний промiжок часу, не врахованих, не зареестрованих в установ-леному порядку, як1 реально були скоеш, але не стали вiдомi органам кримiнального судочинства i, вщповвдно, не вгдображаються в офiцiйнiй статис-тицi [4, с.45].
О. Саско стверджуе, що латентна злочиннiсть -це сукупнють фактично вчинених, однак не виявле-них або таких, що внаслщок iнших певних обставин не стали вщомими правоохоронним i судовим органам злочинiв, ввдомосп про як1 у зв'язку з цим не знаходять вгдображення у офщшнш кримшально-правовiй статистичнiй звггносп [5, с. 151].
А. М. Ларш шд латентною злочиннютю розу-мiе злочини, як1 стали вщомими правоохоронним органам, але з тих чи шших причин прихованi пра-цiвниками цих органiв вгд облГку [6, с. 107].
П.О. Кривенцова вважае, що латентна злочиннють - сощально-правове, масове, негативне явище, що складаеться Гз сукупносп незаявлених Г незареестрованих в установленому законом порядку злочишв на певнш територи в певний перюд часу Г володГе власними як1сними Г к1льк1сними характеристиками [7, с. 12-13].
О.В. Зайчук наголошуе, що латентна злочиннють - це злочиннють, яку з тих чи шших причин не встановлено, не виявлено Г тому не було воображено в офщшному облГку вгдповгдних державних оргашв, спещально покликаних боротися Гз злочиннютю [8, с. 186].
На нашу думку, латентна злочиннють у сферГ домашньо! злочинносп - це сукупнють прихованих злочишв, яш мали мюце в певнш сш'1, проте не були зафшсоваш правоохоронними органами та не знайшли вщображення в офщшних статистичних даних.
Шд причинами латентносп злочишв необхь дно розумгга сукупнють обставин сощального, правового, особистого та шшого характеру, що переш-коджають виявленню, реестраци та облшовГ злочишв, а також !х розкриттю, зокрема й забезпеченню повноти Г всебГчностГ !х розкриття. 1снують об'ективш та суб'ективш фактори, що зумовлюють
юнування латентно! злочинносп. До об'ективних належать середовище й обставини, в яких скою-ються злочини, наприклад, вгддаленють вгд населе-них пункпв або людських мюць шд час згвалту-вання. До суб'ективних належать: небезпечнють особи, що ско!ла злочин; залежнють вгд особи, яка ско!ла злочин; небажання потерпшого повщомляти про злочин [4, с.45].
А. П. Закалюк пропонуе подш латентних злочишв залежно вгд причин Г мехашзмГв !хньо! латен-тизаци. Зпдно з цим подшом ус латентш злочини вгдповщно до вказаних шдстав подГляються на шють основних груп:
1)злочинш прояви, яш з низки причин (вчинення з необережносп, правова некомпетентнють) помилково не сприймаються як передбачеш Кримь нальним кодексом Укра!ни кримшально караш дг-яння;
2)злочини, про як1 потерпш з рГзних мотивГв не повщомляють компетентним органам;
3)злочини, в яких немае персошфжованого по-терпшого суб'екта, защкавленого повгдомляти про !х скоення (посягання на державш, загальносусш-льш об'екти та вгдносини);
4)злочини, факт скоення яких вгдомий обмеже-ному колу оаб або лише винуватцям, проте через вжиття ними спещальним заходГв щодо непоши-рення вщомостей про згадаш прояви, а також через незаштересованють у цьому потерпших повгдом-лення про злочини не надходять до правоохорон-них оргашв;
5)злочини, шформащя про як1 вщома правоохоронним органам, але вони (помилкове або свь домо) не оцшеш ними у встановленому кримша-льно-процесуальному порядку як кримшально караш дГяння та залишеш поза облшом, це так зваш «приховаш» злочини;
6)злочини, стосовно яких прийнято необгрун-товане процесуальне ршення щодо вадсутносп поди або складу злочину [9, с.7].
В сферГ домашнього насилля розрГзняють зов-шшш та внутрГшш причини його вчинення.
Зовшшш причини - це п причини, яш залежать не спльки вгд ршень або вчинк1в конкретно! лю-дини, сшльки вгд супутшх явищ:
1) поширення в суспшьствГ деструктивно! по-ведшки (в т. ч. алкоголГзму, наркомани);
2) стереотипи, так мщно вкоршеш в нашому сусшльствГ «Б'е-значить, любить!», «Б'ють всГх», «Стерпиться - злюбиться» Г т. Г.;
3) вплив ЗМ1, постГйно демонструють сцени насильства;
4) переконання деяких релГгГйних течш, в тому числГ сект, де прийнято вважати насильство буден-ним явищем;
5) традицшний погляд на становище жшок, чо-ловГк1в Г дГтей, в якому пГдкреслюеться, що чоловГк-абсолютний глава сГм'!, який надГляеться «винятко-вими» повноваженнями;
6) географГчнГ, економГчш, полГтичнГ чинники.
ВнутрГшнГ причини - це п причини, як1 залежать вгд конкретно! людини, !! життевого Г сГмей-
ного досввду, психiчного здоров'я, рiвня самосвщо-мостi, освiти i культури, наявностi шкiдливих зви-чок i способу життя:
1) копiювання моделi взаемин батькiв, побаче-но!' в дитинств^ а також стрес, отриманий в резуль-татi несприятливо) обстановки в сш'ц
2) брак любовi в дитинствi стае причиною аг-ресii в дорослому життi;
3) генетично закладений тиранiчний характер, вроджене прагнення до влади i контролю над людьми в загальному i партнером, зокрема;
4) бажання невпевнених у собi чоловiкiв ви-ключити можливих суперникiв своею тиранiчною поведшкою;
5) низька культура поведiнки, нерозумшня потреб партнера в уваз^ турботi, пiдтримцi i взаемо-розумшнц
6) алкоголiзм або наркоманiя одного або двох члешв ам% коли людина, перебуваючи пiд впли-вом тих чи шших психотропних препаралв, навряд чи може надходити адекватно в якшсь конфлiктнiй ситуацп;
7) складне економiчне становище, яке призво-дить до додаткового напруження в ам% а також ускладнюе процес вiдходу жертви вiд гвалтiвника, якщо спiльне проживания далi стае нестерпним;
8) ввдхилення в психiчному здоров');
9) низький освiтнiй та культурний рiвень;
10) незадоволенiсть сiмейним життям [10].
Ми вважаемо, що причини латентносл у сферi
домашньо) злочинносп мають глибоке iсторичне корiния, пов'язано це було з тим, що в радянсьш часи така злочиншсть по iдеологiчними мотивам замовчувалася, ^м того, ментальнiсть значно) ча-стини украшського суспiльства, була такою, коли прояви домашньо) злочинностi не могли бути над-банням публiчностi.
В сучасному украшському суспiльствi латент-шсть у сферi домашньо) злочинностi зумовлена не-обiзнаиiстю суспiльства про дп, якi можна квалiфi-кувати, як прояви домашньо) злочинностi; фшан-сова залежшсть одного з подружжя; вщсутшсть власного житла; залякування або шантаж постраж-дало) особи; сором афiшувания насилля в сш'ц не-розумiния того, як уникнути агресii; невiра в те, що хтось може допомогти.
Зб№шенню латентностi внутршньо-амей-ного насильства багато в чому сприяе те, що сшв-робггники правоохоронних органiв не визнають чи-мало форм насильства в сшЧ як злочини, не роз'яс-нюють необхiднiсть подачi заяви деколи через «вщсутшсть принципу презумпцп порядностi поте-рпшого» [11]. За даними аналгшшв D CAF майже 40 % пращвнишв системи кримiнального правосуддя — полщейських, прокурорiв, суддiв — вважають домашне насильство приватною справою. А 60 % впевненi, що жертви самi винш в тому, що з ними сталося. ^м того, за даними DCAF i Ла Страда-Украша, бiльше чотирьох п'ятих полiцейських i су-ддiв у крш'ш розглядають випадки домашнього насильства як «амейну суперечку», очiкуючи, що жертви пробачать кривдникiв заради збереження того,
що в радянськ часи називали осередком суспшьс-тва. Подiбнi справи вiтчизнянi слуги закону часто розглядають без присутносп жертви, а середня три-валiсть кожного судового слухання складае всього 7 хвилин. Навиъ тi працiвники карного правосуддя, як усвiдомлюють серйознiсть проблеми, не завжди можуть як1сно виконувати свою роботу, тому що вони обмежеш в можливостях. Так, пiсля звернення жертви домашнього насильства в полщш спiвробi-тники правоохоронних органiв повинш передати iнформацiю по ланцюжку вам структурам, задiя-ним у робоп з такою категорiею людей, iнодi на це йдуть мiсяцi. Часто прохання про допомогу для тих, хто звернулися стае додатковою травмою. Адже щоб притягнути кривдника до кримшально! вiдпо-вiдальностi, недостатньо викликати мiлiцiю — пот-рiбно звернутися до дiльничного iнспектора, взяти направлення на судмедекспертизу, зафiксувати факт нанесення тiлесних ушкоджень. При цьому, бюро судмедекспертизи е не с^зь, i вони працю-ють не цшодобово. А на зняття побо!в за законом ввдведено три днi. I якщо шцидент стався в п'ят-ницю ввечерi, то в понедшок вранцi вже може бути тзно. Крiм того, закон лише зрщка стае на бiк при-нижених i ображених. Тiльки трое з десяти украш-ських чоловiкiв, обвинувачених у насильствi по вi-дношенню до членiв сво!х сiмей, що тягне на кри-мiнальний злочин, отримують реальнi тюремнi термiни [1].
Як зазначае B.I. Поклад латентна злочиншсть ютотно спотворюе статистичнi даш про кримiноло-гiчну ситуацiю, реальний стан, структуру, характер, динашку злочинносп, про розмiр, характер завда-но! шкоди; зменшуе ступiнь достовiрностi прогно-зiв; перешкоджае реалiзацil принципу неввдворот-ностi вiдповiдальностi; пiдривае авторитет правоохоронних оргашв; перешкоджае ефективнiй протиди зростанню злочинностi; знижуе антикри-мшальну активнiсть громадян; негативно впливае на економiчне життя кра!ни [12, с. 23].
На думку В.Н. Бурлакова латентна злочиншсть створюе в певному мiкросередовищi психологiчну обстановку безкарностi суспшьно-небезпечних дi-янь, що, у свою чергу, заохочуе осiб, що ско!ли злочини, проводжувати i поширювати свою злочинну дiяльнiсть [13, с. 52].
В.Ф. Оболонцева вважае, що через латентиза-цш спричинена майнова i немайнова (моральна) шкода вщшкодовуеться несвоечасно або взагалi не ввдшкодовуеться. Це призводить до низько! актив-ностi громадян у боротьбi зi злочиннiстю, що неми-нуче позначаеться на !i ефективностi. Безкарнiсть злочинщв зумовлюе новi латентнi злочини, а кожне нове невраховане злочинне дiяння збiльшуе масш-таби цього порочного кола [14, с. 74].
О.О. Сидорчук тдкреслюе, що безкарна злочиншсть сприяе «звиканню» населения до кримша-льних проявiв, зниження рiвня законностi i морально! вимогливосп в суспiльствi, до ослаблення по-чуття нетерпимостi до правопорушення i правопорушник1в. Таким чином, за цих умов одш громадяни вiдчувають сощальну апат1ю, iнертнiсть
Г тривогу, шшьнервозшсть Г нетерпимГсть [15, с. 186].
Ми хочемо наголосити, що латентнють дома-шньо! злочинносп призводить до замовчування такого виду злочишв Г знецшення дано! проблеми, по-рушення псих1чного здоров'я жертви (зокрема дь тей), деформацп особистосп жертви. Вщсутшсть адекватно! реакцГ! на домашне насилля призводить до морального розкладання ам'!, означае вгдмову вГд створення сучасного цивГлГзованого суспГльс-тва. Домашне насильство не може розглядатись як особисте дГло кожно! сГм'!, тому що його безкар-нГсть породжуе розвиток злочинностГ загалом.
О. М. ГумГн вГдстоюе позицГю, що для боро-тьби з латентною злочиннГстю потрГбно проводити нижчезазначенГ заходи:
1) виховання громадян в дуа високо! правосвГдомо-стГ Г законослухняностГ;
2) широке проведення правово! пропаганди серед населення з метою пГдвищення його правосвГ-домосп та правово! культури;
3) вдосконалення законодавства;
4) вдосконалення статистичного облшу;
5) забезпечення гарантш захисту свщшв Г по-терпГлих;
6) усунення необ'ективносп, неповноти стати-стичних показникГв про фактичну злочиннГсть, пГд-вищення вимогливосп до додержання порядку, ве-дення статистичного облГку, шляхом посилення контролю над ними;
7) пГдняття рГвня професГоналГзацГ! працГвни-кГв правоохоронних органГв, змГцнення !х матерГа-льно! бази;
8) систематичне проведення аналиично! ро-боти з визначення кГлькГсно-якГсних характеристик злочинносп, виявлення повно! кримшолопчно! характеристики особи злочинця;
9) розширення можливостей контролю за дГя-льнГстю правоохоронних та Гнших органГв з боку громадськостГ;
10) забезпечення незалежносп ЗМ1 [11].
Для профГлактики домашньо! злочинностГ, на наш погляд, слГд:
1)проводити шформацшно -роз'яснювальну роботу, переконуючи у неприйнятностГ насильства в ам'! та необхвдносп протидп такому насильству;
2)забезпечувати комплексне надання послуг, Гнформувати Г навчати постачальникГв медико-санГ-тарних послуг всебГчно Г чуйно реагувати на потреби осГб, якГ пережили насильство;
3) попереджати рецидиви насильства за раху-нок раннього виявлення жертв насильства, направления !х в належш служби Г надання !м необхвдно! пГдтримки;
4)пропагувати гендернГ норми, заснованГ на принципГ рГвноправностГ, в рамках навчання жит-тево важливим умГнням Г навичкам Г поширювати комплекснГ програми сексуально! освГти для моло-дих людей;
5)накопичувати фактичш даш про ефективш методи роботи, а також про масштаби проблеми шляхом проведення опитувань та анкетувань насе-
лення або включення тематики домашнього насильства в загальнопопуляцшш демографiчнi та ме-дико-санiтарнi обстеження;
6)встановити сувору санкцiю за вчинення домашнього насильства з обов'язковим матерiальним ввдшкодуванням шкоди.
Висновок. На пiдставi вищевикладеного мо-жна зробити висновок, що домашня злочиннють в Укра!ш характеризуеться високим ступенем латен-тностi, це зумовлене пвдгрунтям радянсько! щеоло-rii та сучасними деформованими поглядами на сiм'ю. Для профшактики латентностi домашньо! злочинностi потрiбно мобшзувати та залучити фа-хiвцiв оргашв внутрiшнiх справ, соцiологiв, медич-них пращвнишв та забезпечити !х комплексне та уз-годжене реагування на проблему.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Щороку в Укра!нi вiд домашнього насильства гинуть 600 жшок (шфографша). URL: https://www.unian.ua/society/2233774-schoroku-v-ukraj ini-vid-domashnogo -nasilstva-ginut-600-j inok-infografika. html
2. Про запобтання та протидiю домашньому насильству : Закон Укра!ни № 2671-VIII ввд 17.01.2019 / Верховна Рада Укра!ни. URL: https ://zakon. rada. gov.ua/laws/show/2229-19#Text
3. Курс кримшологп. Особлива частина: тд-ручник: у 2 кн. / за заг. ред. О.М. Джужг К. Юрт-ком 1нтер, 2001. Кн.2. 480 с.
4. Рень Ю. В. Особливостi кримiнологiчно!' характеристики латентно! (приховано!) злочинно-стi. Швденноукра!нський правничий правопис. 2018. №3. С.44-47.
5. Саско О. Щодо поняття латентно! злочин-ностi та причин И виникнення. 1сторико-правовий часопис. 2017. №1(9).С. 150-155.
6. Ларин А.М. Повышение эффективности расследования. Советское государство и право. 1972. №3. С.106-113.
7. Кривенцов П.А. Латентная преступность в России : криминологическое исследование : авто-реф. дис. кандидата юридических наук : спец. 12.00.08; Москва, 2015, 1993. 35 с.
8. Сучасна правова енциклопедiя / за заг. ре-дакщею О.В. Зайчука. Ки!в : Юршком 1нтер, 2009. 382 с.
9. Закалюк А.П. Курс сучасно! укра!нсько! кримiнологi!: теор1я i практика: у 3 кн. К.: Видавни-чий Ддм «1н Юре», 2007.; Кн. 1: Теоретичш засади та iсторiя укра!нсько! кримшолопчно! науки. 424 с.
10. Профилактика домашнего насилия в семье. URL: http://brest-soc.by/ru/profilaktika-domashnego-nasiliya/profilaktika-domashnego-nasiliya-v-seme.html
11. Гумш О.М., Зубач 1.М. Поняття латентно! злочинносп та напрямки !! профшактики. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/may/2423/vnulpurn201582470.pdf
12. Поклад В.1. Методолопя та методика ви-вчення латентно! злочинносп : навч. поаб. Луган-ськ : РВВ ЛДУВС, 2007. 48 с.
13. Криминология : yчебник I В. H. Бyрлaков и др.; под ред. H. В. Бyрлaков и H. M. Крепaчевa. СПб. : Питер, 2003. 304 с.
14. Oболонцевa В. Ф. Лaтентнa злочиншсть : проблеми теори i ^arcrara попередження. Хaркiв : Видaвець СпД ФО Вaпнярчyк H.M., 2005. 128 с.
15. Сидорчук О. О. Лaтентнa злочиннiсть y меxaнiзмi кримiнaлiзaцiï сyспiльствa : постaновкa проблеми. Aктyaльнi проблеми вiтчизняноï юрис-прyденцiï. 2019. № 2. С. 185-189.
DISTANCE LEARNING: LEGAL REGULATION
Pravdiuk A.
Candidate of Law Sciences, Associate Professor of the Department of Law, Vinnytsia National Agrarian University, Faculty of Management and Law
Abstract
The article examines current problems of legal regulation of distance learning in the educational system of Ukraine. The main normative legal documents that regulate legal relations in the field of distance learning are analyzed. Possible directions for improving a legal framework for the introduction of distance learning in the educational institutions of all levels are proposed.
Keywords: Distance learning, legal regulation, distance education, information and communication technologies.
Rapid development of the scientific and technological progress, in particular the World Wide Web, electronic and telecommunication technologies, is influencing more and more intensively on the organization of public life, including educational activities. Hence, one of the current approaches to the reformation of modern education is the introduction of distance learning technologies in the educational process. Experts on the strategic educational issues consider distance learning as the system of education of the 21st century. At the same time, there is a need to improve normative legal regulation of the educational process. Unfortunately, in Ukraine legislative provision of the education does not correspond to current realities and it does not take into account a well-known fact that the efficiency of the system of education is one of the determining factors of socio-economic development of any state.
Distance learning enables to create systems of mass lifelong education and general exchange of information. It is this system that can most adequately and flexibly respond to society's needs for the training of highly professional specialists. Distance learning proves its effectiveness in training and on-going support of highly qualified specialists in various fields and industries.
The global COVID-19 pandemic has become a catalyst for global processes of digital transformation in all spheres of our life. The role of digital technologies in education is becoming extremely important under such conditions. Among numerous technological advantages, their ability to save human lives and at the same time ensure implementation of the educational process has remained virtually unnoticed. It has accelerated the mass transition to the use of digital technologies in different fields, including education [8, p.95].
Recently, lots of scientific papers in various fields of science have been devoted to the problem of distance learning. Scientists focus their attention on the system
of distance education, and current tendencies indicate further intensification of research in this area. Some issues of legal regulation of distance learning have been examined by domestic and foreign researcher, incluing Bondarenko V.V., Vavylova A.A., Hannavey G.J., Hu-bar V.V., Dawes G., Kocherha S.A., Kukharenko V. M., Mazur M.P., Oliinyk A.I., Poliakova L.P., Rupesh R. and others. However, legal aspects of the introduction of distance learning remain insufficiently studied and need further research.
Nowadays, distance learning is a technology that is based on the principles of open learning is widely using computer training programs for various purposes and modern telecommunications. This technology is characterized by high quality training and high cognitive motivation created by the Internet.
Distance learning provides an opportunity to achieve high professionalism and provides a high level of communication. Due to the use of open and computer-based learning and modern means of communication, it is characterized by a significant increase in socially significant motivation, business and cognitive cooperation, self-realization and development, self-affirmation and sociability.
In the system of education, distance learning meets the principle of humanism, according to which a person should not be deprived of the opportunity to study despite poverty, geographical or temporary isolation, social insecurity and inability to attend educational institutions because of physical disabilities, employment or any individual reasons.
Distance learning is practically implemented mostly through the use of specialized information systems, which are called learning management systems or sometimes software and pedagogical systems. As a rule, such information systems consist of sets of modules that provide full-value distance learning. Today, there is a wide range of developed learning management systems that are distributed both commercially
