CC BY
42Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 213-219.
УДК 343.9
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОР1В ЛАТЕНТНОСТ1 ВБИВСТВ
1гнатов О. М.
1нститут економки та права Академп труда та сощальних вiдносин, м. Севастополь, Украша
Статтю присвячено дослвдженню фактов латентносл насильницько1 злочинносп на прикладi такого злочину як вбивство. Встановленнi фактори латентностi вбивств з урахуванням 1х (факторiв) подшу на групи залежно вiд виду латентноси (природна латенгнiсгь, штучна латенгнiсгь, латентшсть як сумiжний стан, приховування злочишв вiд облжу) вбивств та надана 1х загальна характеристика.
Ключовi слова латентшсть, вбивство, фактор, приховування злочитв ввд облжу.
Як вщомо, для ефективно1 протидп негативним сощальним явищам необхщно насамперед встановити 1х реальш масштаби. 1снування приховано1 злочинност спо-творюе уявлення суспшьства про фактичний р1вень i дшсну структуру злочинносп, розм1р матер1альних i нематер1альних збитюв, що заподдаються суспшьству i його членам; ускладнюе виявлення основних тенденцш в розвитку злочинносп, виявлен-ня фактор1в, як 11 обумовлюють, що в свою чергу лишае можливосп складати гли-бок кримшолопчы прогнози i програми боротьби з1 злочиншстю. Зокрема, негативно позначаеться на розробщ загальносощальних i спещально-кримшолопчних заход1в попередження злочинносп i окремих 11 вид1в [12, c. 47-48]. Кр1м того, праг-нення Укра1ни штегруватися в европейське i св1тове ствтовариство диктуе необ-хiднiсть застосування св1тових стандарт1в в обласп облшу й анатзу скоених у краш злочишв [2, ^ 17].
Дослiдженню латентно! злочинносп як однiе1' з найбшьш актуальних проблем кримiнологiчно1' наук присвячеш роботи Акутаева Р. М., Горя1нова К. К., Даньши-на I. М., Забрянського Г. I., Зелшського А. Ф., Кальмана О. Г., Ковалкша О. О., Конева А. О., Ларша О. М., Лi Д. А., Лунеева В. В., Матусовського Г. А., Оболенце-ва В. Ф., Панкратова В. В., Поповича В. М., Фролово1 О. Г., Шляпочшкова О. С., Щеглово1 Т. К. та iн. Однак, незважаючи на значну увагу, що прид^еться данш проблематицi, залишаеться чимало питань щодо рiвня латентностi злочинносп як в цшому, так й окремих вцщв злочинiв, факторiв, що 11 обумовлюють та самого ме-хашзму латентизаци. Цi питання обумовлеш як складнiстю дослiджувано1' проблематики, так й динамiчнiстю розвитку сощуму та злочинностi як його складово1. За-значене в повнiй мiрi стосуеться й насильницько1 злочинностi, перш за все, такого злочину як вбивство.
Метою дано1 статп е дослщження факторiв латентностi насильницько1 злочинносп на прикладi такого злочину як вбивство. 11 новизна полягае у встановленш та наданш загально1 характеристики факторiв латентностi даного злочину.
Як вщомо, рiвень вбивств в кра1'ш е тим показником, який в цшому характери-зуе рiвень насильства у суспiльствi, а у кшцевому пiдсумку й рiвень злочинносп в цiлому. Як вказуе Абелцев С. Н., положення справ вщносно вбивств е так би мовити узагальнуючою, iнтегративною характеристикою кримiногенно1 обстановки в цшо-
му та бшьш того - шдикатором вше! сощально-правово1 ситуацп в краш [1, с. 14]. Вбивства укршлюють позици кримшального насильства в кра1ш в цшому. Зростаю-ча кiлькiсть вбивств стае яюсним показником виа сучасно! злочинност та умовою подальшого росту диктату примушування, насильства, тобто несвободи у вшх сферах [14, с. 201]. В свою чергу позитивш змши кiлькiсно-якiсних показникiв вбивств свщчать про ефективну кримiнологiчну полiтику держави та вдалий розподш сил та застосування засобiв протидп кримiнальному насильству й злочинност в цiлому (та вщповщно дозволяють приймати подальшi ршення щодо спрямування останнiх).
Вiдповiдно, оскшьки обсяг латентно1 злочинностi вимагае адекватное' кiлькостi сил i засобiв правоохоронних оргашв [16, с. 46], щоб уникнути помилок в сферi ре-алiзацil кримшолопчно1 полiтики як щодо протиди кримiнальному насильству, так й злочинносп в цiлому, необхiдно мати (та своечасно шформувати суспiльство) максимально повну та достовiрну iнформацiю про рiвень кримiнального насильства у краш i, перш за все, про вбивства.
Як слушно зазначив Зелшський А. Ф., порiвняно низький коефщент злочин-ностi в Укра1ш - це результат насамперед винятково високо1 латентностi (прихова-ностi) злочинiв i погано поставленого облiку [7, с. 111]. За ощнками рiзних до-слiдникiв, в Украш спiввiдношення зареестрованих та латентних злочишв в цшому становить вщ 1:3 до 1:10 [2, с. 24; 11, с. 47; 17, с. 50] Вщповщно до даних росшсь-ких фахiвцiв дане сшввщношення складае 1:2, 1:3 [4, с. 48; 10, с. 48] або 1:4 [3, с. 21; 13, с. 164]. За ощнками мiжнародних експер^в, не виявлеш (не вщображеш в офщшнш статистищ), злочини становлять 60-70 % та бшьше вiд фактично вчинених [5, с. 94]. За даними зарубiжних дослщниюв, для злочинiв, якi вчиню ються про-фесiйними злочинцями, «темне число» складае 1:100, а в середньому для злочинносп - 1:300 [11, с. 47]. Що стосуеться безпосередньо вбивства, то нерщко можна зустр^и думку, що латентних вбивств практично не юнуе, однак бшьшють вчених вказують на те, що вбивствам властивий мшмальний рiвень латентносп.
У кримiнологiчнiй науцi пiд факторами юнування латентно1 злочинностi прий-нято розумiти сукупнiсть обставин соцiального, юторичного, органiзацiйного, кадрового, матерiального, правового, сощально-психолопчного, технiчного та iншого характеру, що заважають И виявленню, реестраци та облiку злочинiв, а також !х розкриттю, у тому чи^ забезпеченню повноти i всебiчностi розкриття. Отже, як вказують фахiвцi, фактори латентно1 злочинностi збiгаються з окремими факторами злочинностi в цiлому, що, як вщомо, в кшцевому рахунку е результатом взаемодп усiх кримшогенних детермiнант [15, с. 74].
Найбшьш повним i обгрунтованим, на наш погляд, е визначення латентно1 злочинносп, яке характеризуе И як сукупшсть фактично вчинених, однак не виявлених або таких, що внаслщок iнших певних обставин не стали вщомими правоохоронним i судовим органам, злочишв, вщомост про якi у зв'язку з цим не знаходять вщобра-ження в офщшнш кримшально-правовш статистичнш звiтностi [15, с. 25-26].
Залежно вiд механiзму утворення латентно1 злочинностi слiд видiляти такi И видовi класи (групи): 1) природна латентнiсть - сукупнiсть фактично вчинених злочишв, про як ш правоохоронним органам, нi посадовим особам, ш громадянам ш-чого невщомо; 2) штучна латентнiсть - злочини, вiдомi окремим громадянам i поса-
довим особам, але ш т1, ш iншi з рiзних мотивiв не повщомляють про них у вщпов> днi органи; 3) латентнiсть як сумiжний стан -злочиннi дiяння, факт вчинення яких став вщомий потерпшим чи стороннiм особам, але той, хто виявив 1х, через неяс-нiсть ситуаци чи неправильну правову оцiнку не повiдомляе про це в органи крим> нально1 юстици; 4) приховування злочинiв вiд облiку - злочини, про якi органу, що веде боротьбу зi злочиншстю, стало вiдомо, але його представник з рiзних причин не рееструе виявлений злочин [15, с. 71-72]. Саме вказана класифшащя видiв латен-тних злочинiв (особливо з урахуванням виокремлення приховування злочинiв вiд облшу), на наш погляд, дозволяе бшьш повно дослiдити фактори iснування як лате-нтно1 злочинностi в цшому, так й окремих видiв злочишв, зокрема вбивств.
Стосовно факторiв, що детермiнують iснування природно1 латентностi такого виду злочишв, як вбивства, слщ, перш за все, вказати на обстановку 1х вчинення. Мюце, час та iншi обставини (яким в контекст латентизаци злочинiв в науковш лiтературi придiлена чимала увага) можуть обумовити вчинення вбивства в умовах неочевидносп, а у сукупносп зi способом вчинення злочину та приховування сладв (в тому числi трупу жертви) може обумовлювати вщсутшсть ошб (крiм злочинця) яким щось може бути вщомо про скоений злочин. Вказаш фактори можуть обумовлювати як природну латентнiсть як вбивств, що вчиняються в середовищi марпнатв, так й вбивств, що скоюються професшними злочинцями або представ-никами оргашзовано1 злочинностi. Не е виключенням у даному випадку й вчинення ретельно спланованих побутових (особливо «шмейних») вбивств. У наслiдок ди вказаних факторiв поповнюються й списки нерозшуканих безвiстi зниклих осiб та невшзнаних трупiв.
Однак, чи багато так званих «щеальних вбивств» вчиняеться у реальному жит-т1? Як слушно зауважив Даньшин М. I., злочин, як би ретельно вш не був тдготов-лений i вмшо замаскований, завжди залишае певнi слщи. Iнформацiя про нього без-вюно не зникае, адже будь-який злочин являе собою складну систему дш i вчинкiв винного до вчинення злочинного акту, в момент i шсля його вчинення. Всi вони по-в'язанi з оточуючим середовищем, залишають у ньому сво1 матерiальнi та iнтелек-туальнi слiди, по яких можливо встановити саму злочинну подда [6, с. 29]. Отже виходячи з положення матерiалiстичноl дiалектики про принципову пiзнаванiсть свiту, уш явища навколишнього свiту, в тому чи^ i прихованi кримiнальнi дiяння, можуть бути встановленi, якщо вони мали мiсце. Саме тому, нерщко природня ла-тентнiсть трансформуеться у латентшсть як сумiжний стан або у приховування злочишв вщ облшу.
Фактори, що детермiнують юнування штучно1 латентностi вбивств, пов'язанi, перш за все, з поведшкою очевидщв злочину (жертв замахiв на вбивство). Причини по яких вказаш особи не звертаються з заявою (повщомленням) до правоохоронних органiв можуть бути рiзнi. В цiлому серед мотивiв ухиляння вiд повiдомлення про факт вчинення злочишв у правоохоронш органи фахiвцi вказують на: 1) вщсутшсть бажання вступати в контакти з правоохоронними органами через невiру в 1х д1й-ов1сть (результативнiсть контакту); 2) побоювання помсти з боку злочинщв або пiдкорення тиску з боку родичiв, третiх осiб; 3) небажання розголосу окремих сторш свого приватного життя (в тому чи^ пов'язаних безпосередньо з фактом
вчинення злочину); 4) турбота про престиж i авторитет свого шдприемства, установи; 5) сплив значного промiжку часу з моменту вчинення злочину, коли не мае сенсу повщомляти про нього; 6) незначнють збитюв й малозначнють злочину та пере-конанням у недоцшьносп кримiнального покарання за вчинене;; 7) незнання закону та/або нерозумшня особою даного випадку як злочину (в тому чи^ через дефекти моральних характеристик особистостi, обумовлених в основному маргiнальним становищем, або нездатнють, насамперед через психiчний стан, адекватно усвiдомити те, що вiдбулося); 8) покладання потерпiлим вини на самого себе (був п'яний, спро-вокував конфлштну ситуацiю та ш.); 9) бажання та наявнють можливостi захистити сво! iнтереси в альтернативних кримiнальному правосуддю формах та ш.
Що стосуеться безпосередньо вбивства, фактори дано1 групи пов'язанi пере-важно з: 1) побоюванням помсти з боку злочинця; 2) невiрою в спроможнiсть та бажання правоохоронних органiв покарати винних; 3) покладанням (переважно об'ективним) потерпiлим вини на самого себе та /або бажанням захистити сво! ште-реси в альтернативних кримшальному правосуддю формах (як правило, це харак-терне для вбивств (замахiв на вбивство), що скоюються представниками кримшаль-ного свггу).
Латентнiсть вбивств як сум1жний (мiж природною та штучною латентнютю) стан обумовлюеться iснуванням факторiв, через яю особи, якi виявили факт !х вчинення, через неяснють ситуаци чи неправильну правову оцшку не повiдомляють про це в правоохоронш органи. Враховуючи специфiку насильницько! злочинностi в цiлому i вбивства зокрема, в даному випадку, на наш погляд, мова повинна йтися про професшну дiяльнiсть пращвниюв оргашв охорони здоров'я та правоохоронних оргашв.
Об'ективнi умови (неможливiсть встановити причини смерт через складнiсть травм або великий промiжок часу з моменту настання смертi тощо) або недостатшсть матерiально-технiчного забезпечення та/або профешйно! шдготовки працiвникiв ор-ганiв охорони здоров'я (перш за все, судово-медичних установ) або ж !х професшна несумлшнють, сприяють латентизаци частини вбивств, як рееструються як випадки «некримшально!» смерт (через самогубство, нещасний випадок, хворобу, немож-ливiсть встановити причину смерп тощо).
В свою чергу, недостатшсть матерiально-технiчного забезпечення та/або про-фешйно! пiдготовки працiвникiв правоохоронних органiв обумовлюють недолши та/або помилки у квалiфiкацil вiдповiдних дiянь.
Також до факторiв детермiнацil даного виду латентностi вбивств слщ вiднести недолiки органiзацiйно-управлiнськоl дiяльностi в правоохоронних органах щодо виявлення, реестраци та розкриття цих злочишв. Так, часто: 1) слiдчо-оперативнi групи на мюця подiй направляються не своечасно (навт не вдень скоення злочину); 2) при формуванш слщчо-оперативно! групи i направленнi И на мюце подil не враховуеться стутнь квалiфiкацil працiвникiв та !х спецiалiзацiя (особливо слiд-чих), яю до не! включаються; 3) огляд мюця поди нерщко проводиться без спещалю^в-кримшалюпв та судово-медичного експерта або до огляду мюця поди направляються фахiвцi, що не мають необхщних допусюв для проведення вiдповiдноl роботи; 4) плани погоджених слщчих дш та оперативно-розшукових
заxодiв складаються формально, y подальшому не корегуються; 5) бiльшiсть мож-ливиx версiй щодо розслiдyвання кримiнальниx справ по вбивстваx не вщпраць-овуються, а зводяться до перевiрки близькиx потерпiломy осiб чи ранiше судимж та осiб, якi перебувають на профiлактичниx облiкаx тощо; б) необидш слiдчi дн проводяться не вчасно або взагалi не проводяться; 7) через не своечасне або не-кватфшоване проведення сyдово-медичниx та iншиx експертиз розслiдyвання зло-чинiв ща категорн затягуеться тощо.
Hайбiльшiй штерес в контекстi латентностi вбивств, на наш погляд, поряд з по-передньою групою факторiв, являе приxовyвання злочинiв вiд облiкy.
Фактори, що детермiнyють це явище, на наш погляд, можна подiлити на двi окремi групи. Першу групу складають фактори, пов'язанi з сyмлiннiстю виконання свох^ слyжбовиx обов'язкiв окремими пращвниками. Цi фактори в цiломy сшвпада-ють з тими, що детермшують латентнiсть вбивств як сyмiжний стан, у випадку спо-лучення ïx з прагненням працiвника не докладаючи особливиx зусиль, що вимагае до того ж високиx професiйниx якостей, виконати покладений на нього обсяг робо-ти, полiпшити показники, одержати винагороду, просування по слyжбi тощо. При цьому справа може бути не лише у так званиx кар'eристськиx, «служб^т^к^» мо-тиваx, але й у прагненш зберегти, виконуючи вiдомчий план, едине джерело за-робiткy, отже засобiв iснyвання тощо.
Другу групу складають фактори, пов'язаш з недолшами дiяльностi правооxо-ронниx органiв краши в цiломy. Це фактори, пов'язаш з недосконалютю юнуючо1' на сьогоднi системою критернв оцшки дiяльностi правооxоронниx органiв [8], зокрема оргашв внyтрiшнix справ, а також фактори, пов'язаш з негативним бюрократични-ми рисами функцюнування останнix [9], зокрема з авторитаризмом процесу управ-лiння та протидieю зовнiшньомy сощальному контролю.
Що стосуеться безпосередньо приxовyвання вбивств вiд облiкy, то вщбуватися це може за допомогою декiлькоx типовиx прийомiв: 1) вiдмова в прийомi i розглядi заяв i повщомлень про злочини, формалiзм i бездiяльнiсть у роботi з заявами (при явному факт вчинення злочишв кримiнальнi справи взагалi або в день ïx скоення не порушуються, матерiали по нж передаються оперативним службам, що призводить до зволшання з розслщуванням тощо); 2) завщомо неправильна правова оцiнка поди, наприклад, як тако1', що не мае ознак складу злочину, або як правопорушення; 3) тенденцшна пiдготовка матерiалiв дослiдчоï перевiрки по факту поди (спонукан-ня свiдкiв (жертви замаxy) до дачi вiдповiдниx свiдчень; не лопчне та вибiркове от-римання пояснень по факту подiï тощо); 4) втрата об^тавн^ даниx, що свщчать про вчинення злочину; 5) тдтасування фактiв (пiдмiни, спотворення результати СMЕ тощо); б) манiпyляцiï при кватфшацн подй' (особливо це стосуеться зловжи-вання квалiфiкацieю вiдповiдниx дiянь як тяжкиx тiлесниx ушкоджень зi смертель-ними наслiдками; при цьому, нерщко, з метою зняття з облшу «контрольного» не-розкритого вбивства, рашше порyшенi кримiнальнi справи, навт при пiдтвер-дженнi фактiв вбивства висновками сyдово-медичниx експертиз та iншиx обставин у подальшому переквалiфiковyються на вчинення тяжкж тiлесниx ушкоджень зi смертельними наслiдками) тощо.
В цшому, як зазначають фахiвцi, приховування злочинiв, в тому чи^ вбивств, вiд облшу вiдбуваеться в основному шляхом винесення необгрунтованих постанов про вiдмову у порушенш кримшально! справи за мотивами вщсутносп поди або складу злочину [5, с. 26]. При цьому, далеко не поодинокими е випадки коли органом дiзнання чи слщства приймаеться рiшення про вщмову в порушеннi кримшаль-них справ по вбивствах за надуманими мотивами саме в кшщ зв^них перiодiв з метою створення благополучно! картини з !х розкриття.
Однак, як вказувалося вище, самий ретельно тдготовлений i вмiло замаскова-ний злочин, завжди залишае певнi слщи, тобто iнформацiя про нього безвюно не зникае. А особливiстю вбивства е наявний (у переважнiй бшьшосп випадкiв) труп жертви злочину.
Якщо побитого громадянина можна «переконати», що вш сам винен у тому, що його побили, а злочинець лише захищався, при чому, в межах «необхщно! оборони», а жертву згвалтування у тому, що це вона провокатор i шякого насильства не було тощо, то куди «под^и тшо» жертви при вбивствi? Якщо вщбувся факт вбивства - повинне бути тшо жертви. I тут на «допомогу» у полегшенш статистичних звiтiв можуть знов таки прийти таю статистичш категори, як: «зниклi безвiстi», «невiдомi трупи», «трупи, по яких причину смерт встановити неможливо», «трупи без ознак насильницько! смертi» i, нарешп, «самогубцi». Нерiдко умиснi вбивства «трансформуються» у вбивства через необережнiсть, або у тяжю тiлеснi ушкоджен-ня, що спричинили смерть потерпiлого.
Таким чином, виявленш фактори латентностi вбивств свщчать про багатоас-пектнiсть i складнiсть дослщжувано! проблематики та необхщшсть подальшого глибоко дослiдження факторiв латентност вбивств кожного окремого виду (групи) в виду латентност (природна латентнють, штучна латентнiсть, латентнiсть як сум1жний стан, приховування злочинiв вiд облшу). При цьому найбiльшiй iнтерес в контекст латентностi вбивств поряд з групою факторiв, що детермiнують юнування латентностi вбивств як сумiжного стану, становить приховування злочишв вiд облшу.
Список лiтератури
1. Абельцев С. Н. Преступления против личности и проблема криминального насилля / С. Н. Абельцев // Закон и право. - 1998. - № 8. - С. 12-15.
2. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие. [монография] / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. - Х. : Основа, 2003. - 368 с.
3. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С. С. Босхолов. - М. : «ЮрИнфоР», 1999. - 293 с.
4. Гаврилов Б. Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? / Б. Я. Гаврилов // Государство и право. - 2001. - №1. - С. 47-62.
5. Горяинов К. К. Латентная преступность в России: опыт теоретического и прикладного исследования. / К. К. Горяинов, А. П. Исиченко, Л. В. Кондратюк. - М. : ВНИИ МВД РФ, 1994. - 149 с.
6. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия : учеб. пособие / И. Н. Даньшин. - К. : УМК ВО, 1988. - 88 с.
7. Зелшський А. Ф. Кримшолопя: [навч. поиб.] / А. Ф. Зелшський. - Х. : Рубжон, 2000. - 260 с.
8. 1гнатов О. Деяю фактори латентно! злочинносп пращвниюв мшщи: шляхи !х усунення / О. 1гнатов // Право Украши. - 2005. - №11. - С. 52-55.
9. 1гнатов О. Щодо критерии оцшки ефективностi дiяльностi органш внутршшх справ /
0. 1гнатов // Право Украши. - 2008. - № 2. - С. 97-101.
10. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность / И. И. Карпец. - М. : Рос. право, 1992. -
431 с.
11. Кримшолопя [Загагльна частина]: [навчальний поибник] / [А. Б. Блага, I. Г. Богатирьов, Л. М. Давиденко та ш.] / [за заг. ред. О. М. Бандурки]. - Х. : Вид-во ХНУВС, 2010. - 240 с.
12. Кримiнологiя: Загальна та Особлива частини: [тдруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] /
1. М. Даньшин, В. В. Голша, О. Г. Кальман, О. В. Лисодед / [За ред. проф. I. М. Даньшина]. - Х. : Право, 2003. - 352 с.
13. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: [учеб. пособие] / В. Н. Кудрявцев. - М. : ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. - 216 с.
14. Насимов Г. А. Причины и меры предупреждения убивств : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Г. А. Насимов. - М., 2004. - 279 с.
15. Оболенцев В.Ф. Актуальш проблеми латентно! злочинносп: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / В. Ф. Оболенцев - Х., 2001. - 185 с.
16. Остроумов С. С. Советская судебная статистика. (Часть общая и специальная) / С. С. Остроумов. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1976. - 415 с.
17. Шакун В.1. Влада i злочиншсть / В. I. Шакун. - К. : Пам'ять столпъ, 1997. - 226 с.
Игнатов А. Н. Общая характеристика факторов латентности убийств / А. Н. Игнатов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 213-219.
Статья посвящена исследованию факторов латентности насильственной преступности на примере такого преступления как убийство. Установлены факторы латентности убийств с учетом их (факторов) разделения на группы в зависимости от вида летнтности (естественная латентностть, искусственная латентностть, латентностть как смежное состояние, сокрытие преступлений от учета) убийств и дана иъ общая характеристика.
Ключевые слова: латентностть, убийство, фактор, сокрытие преступлений от учета.
Ignatov А. General description of factors of latentness of murders / A. Ignatov // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - Р. 213-219.
The article is devoted research of factors of latentness of violent criminality on the example of such crime as murder. The factors of latentness of murders are set taking into account their (factors) dividing into groups depending on the type of latentness (natural latentness, artificial latentness, latentness as the contiguous state, concealment of crimes from an account) murders and their general description is given. Keywords: latentness, murder, factor, concealment of crimes from an account.
Поступила в редакцию 08.09.2011 г.
