26PEDAGOGY
КУЛЬТУРНОСЕМЮТИЧНИЙ,
_ __________и ____и
МЕД1АТЕХНОЛОГ1ЧНИЙ, КОМУН1КАТИВНИЙ П1ДХОДИ У ДОСЛ1ДЖЕНН1 ПОНЯТТЯ «1НТЕРМЕД1АЛЬШСТЬ»
к. фiлолог. н. Лупак Н. М.
Украта, Тернотль, Тернотльський нащональний педагогiчний утверситет iMeHi Володимира Гнатюка, кафедра педагогти i методики початковог та дошктьног освти
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_sr/31072019/6612
ABSTRACT
Intermediality has been described as phenomenon of interartistic interaction and actual scientific approach of interdisciplinary studies. Different approaches of Ukrainian and foreign researchers for defining this concept have been analyzed. It has been generalized that intermediality is interpreted as interaction of semiotic codes of different arts in the multimedia space of culture. It has been emphasized that the basis of intermediality is inter-semiotic interaction, comparative analysis of texts (digital non-digital), system of communicative competence and personal aesthetic experience. The main approaches to the classification of interartistic relations have been analyzed. Taking into account the polysemy of the notion of «media» (as a carrier of information, a sign system, technical means of communication, a way of communication) the idea has been is grounded on the fact that today the concept of «intermediality» should be considered from three sides: cultural-semiotic, media-technological and communicative. In view of this, three approaches to the understanding of intermediality have been outlined: cultural-semiotic, media-technological, communicative.
Citation: Лупак Н. М. (2019) Kulturnosemiotychnyi, Mediatekhnolohichnyi, Komunikatyvnyi Pidkhody u Doslidzhenni Poniattia «Intermedialnist». Science Review. 6(23). doi: 10.31435/rsglobal_sr/31072019/6612
Copyright: © 2019 ^ynaK H. M. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Наприкшщ XX ст. разом i3 сум1жним поняттям «штертекстуальшсть» до теоретичного o6iry гуматтарних наук увшшло поняття «iнтермедiальнiсть» на ознаку мшмистецько1 взаемодп як предмета художнього дискурсу. Точкою вщлшу юторп iнтермедiальностi як самостшного наукового напряму, зазначае Н. Мочернюк [8, с. 43], можна вважати 50 - 60-т роки XX столгття. Дослщниця пов'язуе вщокремлення ща галyзi вщ компаративютично1 науки з виходом монографп С. Шера про шмецьку лгтературу (ïï зв'язок iз музикою) у 1968 рощ. Тодi як Е. Циховська вказуе на 1983 рк, посилаючись на «Routledge Encyclopedia of Narrative Theory», де називаеться iм'я шмецького дослщника А. Ханзен-Льове, який зафксував кореляцп мгж лгтературою та вiзyальними мистецтвами (й частково музикою). Авторка стверджуе, що саме в А. Ханзена-Льове iнтермедiальнiсть вперше була презентована як дослщницька парадигма [12, с. 51], хоча тенденщя митцiв виходити за меж традицiйних видiв мистецтв була помина ще ранiше (Д. Хпгшс, С.-Т. Кольрщж та iн.). Наприкшщ XX ст. ця теорiя набула особливоï попyлярностi, пов'язану з розвитком кшомистецтва та ЗМ1, яю транслювали художню iнформацiю рiзними каналами зв'язку. Розвиток цифрових технологiй уможливив подачу вiзyальноï «картинки», в якiй переплелися рiзнi мистецькi коди, створюючи ефект кольоровоï
ARTICLE INFO
Received 25 May 2019 Accepted 15 July 2019 Published 31 July 2019
KEYWORDS
Intermediality, media,
interartistic interaction,
sign systems,
semiotic codes,
cultural-semiotic,
media-technological,
communicative,
approach.
вГртуально! гри. 1нтермедГальна iндустрiя запропонувала оригiнальну вГзуальну поезiю та музику, iнтермедiальну фотографда (додалися можливостi фотошопу), анiмацiйнi та вщеофшьми з надзвичайними стереоефектами, вщеоклти, свiтломузику, телевiзiйне мистецтво (поеднане з фшософГею свiтла, кольору i пластики), комп'ютерш iгри та мистецтво реклами, мультимедiальнi перфоманси, iмерсивнi виставки тощо. Проте й досi ця теорiя не зайняла належного мiсця в педагопчно-мистецькш практицi, адже вивчення та анашз мистецьких артефактiв (великий пласт у змсп освiти!) без урахування механiзмiв 1х взаемодп, без вживання вщповщно! термшологи видаеться неповним i некоректним. Нинiшню систему освiти неможливо уявити без глобально! бази мультимедшних технологiй, проте, на жаль, майже зовсiм не береться до уваги аналiз механiзмiв творення i впливiв медiатекстiв, iнтермедiальна природа яких очевидна. Заявки про формування критичного мислення, наприклад, у роботi з медiатекстами залишаються голослiвними, позаяк, зазвичай, не враховуються медiальнi фактори впливу на сприйняття шформацп, якi часто професшними технологами зашифрованi мГж рядками.
На особливу увагу в теори iнтермедiальностi заслуговуе позицiя автора як творця власно! комушкативно! стратеги, адже вплГтаючи в художнiй простiр власного тексту зразки шших семiотичних систем (музичш, живописнi, архiтектурнi тощо) автор створюе особливе iнформацiйно-комунiкативне семiотичне середовище, у якому шший комунiкант, активiзуючи сво! iнтелектуальнi, асоцiативнi, емоцiйнi, прагматичнi ресурси, здатний «вловити» намiр митця, зрозумГти його естетичну програму, змiнюючи власну свщомють. Такий дiалог, наприклад, мiж автором i читачем в парадигмi вербально-музично! комушкаци, як слушно зазначае О. Маленко [7], стае спшьною творчютю, пошуком найглибших пластiв проникнення авторського задуму у свiдомiсть рецитента.
Мета статтi: на основi анатзу рiзних авторських iнтерпретацiй поняття «штермедГальнють» i класифiкацiй мiжсемiотичних взаемозв'язкiв обгрунтувати культурносемiотичний, медiатехнологiчний, комунiкативний пiдходи до розумшня цього феномена в гуманГтарних науках.
Результати дослiдження. Iнтермедiальнiсть як актуальне мистецьке явище вiдповiдае основним тенденщям сучасно! гуманiтаристики, адже тяжiе до мiждисциплiнарностi, виявляе високий штерес до проблем медiа на тлi активного розвитку цифрово! культури, вщповщае сучасним культурним реалiям у пошуку нових методологiчних пiдходiв. На думку вчених, iнтермедiальний пiдхiд дозволяе системно вщтворювати складнi процеси мiжсемiотичних кореляцш, позаяк концентруе увагу не лише на учасниках комушкаци (чи то мистецтво, чи наука, чи культура в цшому), але й на мехашзмах !х взаемоди та результатах тако! взаемоди [11, с. 38].
У теори iнтермедiальностi, яка сформувалася в контекст компаративiстики, виокремилися рiзнi пiдходи до розкриття сутностi цього феномена, що зумовило появу численних класифшацш, в основi яких - специфiчнi форми мiжмистецьких вiдношень. Так, А. Ханзен-Льове виокремлюе три типи iнтермедiальностi. Перший пов'язаний iз моделюванням фактури iншого виду мистецтва, наприклад: вiзуальних форм у поези, таких, як акровiрш, палiндром тощо. Другий виявляеться в реалГзаци формотвiрних принципiв музичного, живописного чи архитектурного твору в лiтературному. Третiй грунтуеться на iнкорпоруваннi мотивiв, образiв, сюжета музики, живопису чи iнших видiв мистецтва в художнiй текст [4, с. 25]. Вщомий теоретик мiжсемiотичних кореляцiй В. Вольф [18], доповнивши класифiкацiю С. Шера [17] - дослщника в галузi компаративiстики (зв'язку музики та лгтератури: лiтератури в музищ (програмна музика), музики та лгтератури (вокальна музика), музики в лiтературi (музичнiсть лiтератури)) - згрупував мiжмистецькi зв'язки за екстракомпозицШним та гнтракомрозицШним принципом, надаючи останньому бшьшо! ваги Г широкого значення. Отже, екстракомпозицшна штермедГальнють, на думку науковця, охоплюе трансмедГальнють Г транспозищю, тодГ як штракомпозицшна - штермедГальш посилання (використання одше! семютично! системи) та плюральну штермедГальнють (використання понад одного символу, яю належать до кшькох семютичних систем). Отже, дослщник доводить юнування взаемоди семютичних систем як всередиш одного твору, так Г поза його межами.
Для глибшого розумшня вищеназваного феномена послуговуемося полемГкою В. Вольфа та шмецько! вчено! I. Раевсью [16], котра виокремлюе три види штермедГальностг 1) медШт перемщення (екрашзащя, белетризащя); 2) медгакомбгнацИ, або нормативна штермедГальнють, сутшсть яко! полягае у тому, що один Г той самий сюжет розробляеться рГзними медГа й виробляеться нормативнють першоджерела; 3) гнтермедгальт посилання (втшення або Гмгтащя певних прийомГв, техшк шших мистецтв). Анашз пщходГв В. Вольфа та I. Раевсью до рГзного роду
кореляцш дозволяе зробити висновок, що обидва вчен виявляють подiбнi механiзми запозичень i констатують факт внутрiшнiх i зовшшшх зв'язкiв семiотичних систем. Наприклад, таю вщношення виникають мгж рiзними медiа в межах театрально! вистави, або шсш, де поетичний текст виявляеться в контекстi музичного твору; у взаемодоповненн пiкгуральних i вербальних чинниюв у пластичних формах (емблемах, плакатах); литературному вiдтвореннi малярських i музичних тем, кiнематографiчнiй адаптацй наративно-лiтературних творiв тощо [1, с. 250].
Чотири варiанти дослщження окресленого явища пропонуе нiмецький дослiдник G. Шрьотер (Schröter), виявляючи вщповщно чотири типи iнтермедiальностi: синтетичну (виникнення певного «iнтермедiума», в якому неможливо вiдцiлити одне мистецтво вщ iншого, в якому вщбуваеться одночасна репрезентащя рiзних медiаформ, наприклад, вiзуальна поез1я); трансмедгальну (розглядае передачу одного i того ж наративу рiзними видами мистецтв (медiа), наприклад, тема, сюжет, композиця, мотив, цикшчнють, ритмiчнiсть тощо можуть виражатися за допомогою рiзних медiа); трансформацШну (репрезентащя одного медiа iншим, перекодування шформацй з одше! знаково! системи в шшу, наприклад. у випадку екрашзацй лiтературного твору); онтологгчну (виявлення сшльних i вiдмiнних рис рiзних медiа у випадку, коли один вид мистецтва мiстить елементи i можливосп iншого, наприклад, лiтературнiсть музики чи музичнють лiтератури, театральнiсть прози тощо). Беремо до уваги зауваження М. 1льчука стосовно того, що «класифкащя Снса Шрьотера мiстить радше шдходи до дослiдження iнтермедiальностi, ангж класифкащю iнтермедiальних вщносин. Проте на основi цих пiдходiв часто визначають однойменш типи iнтермедiальних вщношень, як стають предметом численних наукових пошуюв» [3, с. 88].
Популяршсть термiна «iнтермедiальнiсть» у лiтературознавчих (компаративних), мистецтвознавчих, культуролопчних дослiдженнях зумовлений сучасними потребами науки в обгрунтуванш цiлiсностi знань, що передбачае подолання мiждисциплiнарних меж, а також потребами особистосп, яка сьогодш проживае i розвиваеться у тюному контактi зi свiтом медiа. Тому часто зус^чаемо тотожнi термiни, таю як: штерсемютичнють, iнтердискурсивнiсть, iнтермодальнiсть, штерхудожнють, iнтермедiйнiсть, мультимедiйнiсть тощо. Всi щ поняття е сумiжними (не синонiмiчними) та зумовлюють можливiсть iнтермедiальних зв'язюв. Пiдсумовуючи рiзнi пiдходи до пояснення iнтермедiальностi, можна зробити висновок, що, не зважаючи на рiзне потрактування цього мистецького феномена, його тлумачення в загальному розумшш завжди буде стосуватися проблеми цшсного iнтегративно-семiотичного середовища. Основнi концепти можна систематизувати у таблиц (табл. 1).
Таблиця 1. Iнreрмедiальmсть: дефiнiцií поняття
Ствпраця гетерогенних художшх форм у рамках одного штегрального медiума (театр, опера, кiнофiльм, перформанс тощо), мультимедшна презентацiя. Hansen-Löve A. Intermedialitat und Intertextualitat: Probleme der Korrelation von Wort und Bildkunst -am Beispiel der russischen Moderne// Wiener Slawistischer Almanach. - Wien, 1983. - Sbd. 11. s. 291-292.
Iнтеграцiя естетичних концеппв окремих медiа в новий медшний контекст. Muller Jurgen E. Intermedialitat: Formen moderner kultureller Kommunication. - Munster: Nodus Publicationen, 1996. - s.335.
Особливий тип взаемозв'язюв у художньому творi, побудованому на взаемодп художшх кодiв рiзних мистецтв (у широкому значенш -це цшсний художнiй простiр в культур^ Ильин И. П. Некоторые концепции искусства постмодерна в современных зарубежных исследованиях. - М., 1998. - с. 8.
Створення цiлiсного полiхудожнього простору в системi культури або створення художньо! метамови культури (в широкому значенш). Особливий тип внутршньотекстових взаемо-зв'язюв в художньому творi, зумовлений взаемодiею мов рiзних впд1в мистецтва (у вузькому значеннi). Наявнiсть в художньому творi таких образних структур, в яких мютиться iнформацiя про шший вид мистецтва. Тишунина Н. Интермедиальность: к определению границ понятия // Литература в системе искусств: методология междисциплинарных исследований: Тезисы I Международной конференции 23 - 25 марта 2000 г., СПб, 2000. - с.17.
Внутрiшньотекстова взаемод1я у литературному творi семiотичних кодiв рiзних мистецтв; взаемодiя семiотичних кодiв рiзних мистецтв у мультимедiйному просторi культури. Будний В., 1льницькийМ. Порiвняльне лтературознавство: Щцручник. К.: Вид. дiм «Киево-Могилянська академш». 2008. - с. 297.
Продовження таблиц 1.
Гетеромедшш реляци мiж рiзними семiотичними комплексами, або мГж рiзними частинами семiотичного комплексу Wolf. W. Intermediary // Routledge Encyclopedia of narrative theory. - New York: Routledge, 2010. - P. 252.
Тимашков А. Ю. Интермедиальность как авторская стратегия в европейской художественной культуре XIX - XX вв. [автореф. дис. ... канд. искусствовеления: 17.00.09 - теория и история искусства]. - СПб., 2012. - 20 с. Тимашков А. Ю. Интермедиальность как авторская стратегия в европейской художественной культуре XIX - XX вв. [автореф. дис. ... канд. искусствоведения: 17.00.09 - теория и история искусства]. - СПб., 2012. - 20 с.
Акти взаемоди лгтератури та шших мистецтв з акцентом на знаково-смисловш вщповщносп зютавлень. Бовсушвська Т. В. Екфразис & Iнтермедiальнiсть // Лiтературознавчi студи. -2013. - Вип. 39 (1) - С. 113.
Онтолопчна характеристика сучасно! мультимедiально! культури в !! зв'язку з освГтою i сусшльством, занурених в цифровий проспр. Хаминова А. А., Зильберман Н. Н. Теория интермедиальности в контексте современной гуманитарной науки // Вестник Томского государств. Ун-та, 2014. - № 389. - С. 43.
Гетеромедiйнi реляци, схематизованi формулою: Я + безлiч шших (штертекстуаль-нють: Я + безлiч таких, як Я). Циховська Е. Теоретичш дилеми поняття iнтермедiальностi // Слово i Час: науково-теоретичний журнал. - № 11 (647), 2014. - С.58.
Формальна взаемодiя рГзних вцщв мистецтва та будь-яких шших дискурсГв. Iнтермедiальнiсть не тшьки властивiсть тексту, означена онтолопею семiотичних практик, а й шдивщуальне устремлiння автора художнього твору, естетична авторська стратегiя, мета яко! виявити структуру й художньо формалiзувати взаемоди медiа. Сиваченко Г. Iнтермедiальна парадигма роману Володимира Винниченка «Сонячна машина» // Слово i час. - №2. - 2017. - с. 3.
Взаемодiя рГзних медiа. Iнтермедiальнi конфiгурацi! порушують важливе питання щодо подолання мiжмедiйного «пром1жного». Маценка С. Метамистецтво: словник досвщу термшотворення на межi лгтератури й музики / графка Олега Денисюка. - львгв: Апрюр^ 2017. - С.60.
Особлива форма iнтертекстуальностi, за яко! художне багатоголосся визначаеться наявнiстю таких м1жтекстових зв'язюв, коли «текстом» стае шший вид мистецтва. Мочернюк Н. Поза контекстом: Iнтермедiальнi стратеги лттературно! творчосп укра!нських письменниюв-художниюв м1жвоення: монограф1я. - Львш: Вид-во Льв1всько! полттехшки, 2018. - с.46.
Активна взаемодiя (але не змiшування) мГж рГзними медГа, специфiчна форма !х юнування в сучасних технiчних, соцюкультурних i економiчних умовах Джумайло О. А. Понятие интермедиальности и его эволюция в современном научном знании // Верхневолжский филологический вестник. - № 4(15), 2018. - с. 58-62. с. 61.
Джерело: розроблено автором дослщження
Аналiз широкого кола дослщжень з проблем термшологи на позначення явища м1жмистецько! взаемодп засвiдчуe скрупульозний пошук укра!нських i заруб1жних учених щодо найвдалiшого термiна з урахуванням багатозначносп слова медiа, а також демонструе неабияку зацiкавленiсть у мiждисциплiнарних студГях. Так, I. Жоданi зазначае, що в контексп взаемоди мистецтв на термшотворення найбiльшим чином вплинули два фактори: розвиток семiотики й теори комушкаци та винайдення цифрових технологш, що зумовило активне впровадження термша «медГа» на позначення засобу збери-ання та передавання шформаци [2]. У зв'язку з цим окреслюеться термшолопчне поле медiакультури, в якому увиразнеш таю сучаснi поняття, як «медiа» й «мультимедшшсть». В. Будний i М. 1льницький трактують !х так: «Media - це не лише засоби масово! комушкаци, а й специфiчнi знаковi системи рiзних мистецтв, яю е каналами передачi образно! iнформацi!. Мультимедiйнiсть означае узгоджене поеднання в единому ансамблi двох чи бшьше медiа, яю одночасно сприймаються рiзними органами вiдчуттiв» [1, с. 292]. Вщтак iнтермедiальнiсть е результатом такого синхронного сприйняття, наслщком процесу смислотворення, пiдсилений ефектом об'емних вражень.
Теорiя iнтермедiальностi як специфiчна методологiя охоплюе три основнi значення медiа: знакова система (код культури), засоби масово! iнформацi! (комунiкацiйнi технологи), комушкативний канал (спосiб отримання i передачi iнформацi!) [8, с. 43]. У зв'язку з цим для розкриття сутносп iнтермедiальностi як особливого типу вщношень, що виникають м1ж медiа варто враховувати культурносемiотичний, медiатехнологiчний, комунiкативний шдходи. Особливостi кожного окреслено в таблицi (Табл.2).
Таблиця 2. Щцходи до розумшня iнтермедiальностi
nidxid Культурносемiотичний Медiатехнологiчний Комушкативний
Представники С. Колрщж, Д. Хигшс, О. Ханзен-Льове, Ю. Мюллер, В. Вольф, Ю. Лотман, Р. Якобсон, I. 1ль!н, Н. Тшунша, В. Будний, М. 1льницьктй, Т. Бовсушвська, В. Просалова, Е. Циховська, I. Жодаш, Н. Мочернюк М. Маклюен, Д. Мак-Квейл, Г. Лассуелл, К. Шеннон, Н. Вшер, У. Вiвер, К. Йенсен, Р. Дебре, О. Джумайло, G. Морозов, Ж. Мюррей, Я. Ншьсон, Н. Негропонте, Ш. Текл, Н. Харбiссон К. Йенсен, Н. Луман, О. ^машков, Е. Шестакова, А. Хамшова, Н. Зiльберман, Г. Сиваченко, Г. Онкович
Розумiння медiа знакова система - носш шформацп матерiальний носiй (технiчнi засоби масово! комушкацй) комушкативний канал, споаб передачi шформацп
Функщонування термiнiв Iнтермедiальнiсть (взаемодiя знакових систем) Iнтермедiйнiсть (взаемодiя рiзних медiа) iнтермедiальнiсть, iнтермедiйнiсть
Базова теорiя теорiя iнтертекстуальностi, теорiя iнтермедiальностi теорiя масово! комушкацй теорiя комунiкацiй (моделi комушкацй)
Науковий контекст мовознавство, лггературознавство, мистецтвознавство, семiотика математика, iнформатика, кiбернетика, програмування дидактика (медiадидактика), психологiя, соцiологiя, комушкативютика
Мета (наукова) дослiдження взаемодп семютичних кодiв рiзних знакових систем, взаемодп «людина - знакова система» дослiдження взаемодп системи «людина -машина», функщону-вання iнформацiйних технологш у соцiумi дослiдження комуш-кативно! взаемодп учасниюв спшку-вання, аналiз системи «людина - людина»
Мета (освтня) формування полiхудожньо! свщомосп сучасно! людини культури формування медiа-грамотносп людини iнформацiйного суспiльства формування комуш-кативно! компетен-тностi педагога, студента, учня
Середовище семютичне (семiосфера) аналогове, цифрове, онлайн-простiр (медiасфера) шформацшно-комунiкативне (iнфосфера)
Об 'ективащя (результат) твори мистецтва, медiатексти (художнi) Мультимедiа презентацп медiатексти (нехудожш). шформацшш технологи, освiтнi програми комушкативш стратеги i технологи, освiтнi технологи, програми
Джерело: розроблено автором дослiдження
Для нашого дослщження важливим е особливе значення iнтермедiальностi, увиразнене А. Хамiновою та Н. Зшьберман, а саме - середовище, в просторi якого виробляються, естетизуються i транслюються культурнi коди. З огляду на це, вчеш трактують iнтермедiальнiсть як онтологiчну властивють сучасно! мультимодально! культури у !! зв'язку з освiтою та сустльством, зануреним у цифровий простiр [11, с. 39, 43].
Безперечно, ще! iмплiкаци («холодш» та «гарячЬ> медiа) та пбридизаци (взаемодп медiа) М. Маклюена, його концепцiя розширення комунiкативних можливостей людини, пов'язана з техшчним цивiлiзацiйним прогресом, мали вагомий вплив на становлення й розвиток теорп iнтермедiальностi, що надало широк можливостi для не! адаптуватися в сучасному медiасередовищi, взявши до уваги тiсну взаемодiю людини i медiа - трансляторiв культурних кодiв (медiакодiв), яю детермiнуються вiдповiдною традицiею та набувають ознак таксономiчно! матрицi. З метою щентифкацй основних характеристик об'екта, що е найсуттевiшими i необхвдними для його легкого запам'ятовування та вщгворення в комушкацй, створювалися рiзнi системи кодування медiатекстiв, пропонованi теоретиками в рамках сем^ичного аналiзу (Ю. Крiстева, Р. Барт, У. Еко, Дж. Фiск, Д. Чандлер та ш). Найбiльш повною, на нашу думку, е класифкащя медiйних кодiв
Д. Чандлера [14], який виокремлюе соцгальт - вербальш (слова в мовному потощ), тыест (зовнiшнiсть, жести, погляд, поза, положення тiла людини в простору), товарт (одяг, машини, аксесуари тощо), поведтковг та регулятивт; текстуальт - естетичш (коди реашзму, авангарду, романтизму тощо), жанров1, теоретичт i стилжтичт (конфлкт, композицш), коди каналу передачi (прямий ефiр, монтаж); ттерпретативт - щеолопчш (гендернi, класовi тощо), коди сприйняття (просторова перспектива тощо), якими кодуються й декодуються медiатексти [9, с. 197 - 198]. Пдтримуемо думку украшських науковцiв В. Будного та М. 1льницького, що тенденци взаемодй' та взаемовiдповiдностi мистецтв е собливо промовистими на стильовому рiвнi, адже, наприклад, стилi бароко чи модерну (як стишстичш коди), маючи тотальний характер, охопили не лише рiзнi мистецтва (музику, лпературу, архитектуру, живопис), а й щоденний побут (iнтер'ери, екстер'ери, мода тощо), свповщчуття i мислення сучасниюв. Мiжмистецькi взаемодй' яскраво вираженi в лiтературi бароко, авангардизмi, постмодернiзмi, тому щ стилi потребують мiждисциплiнарного дослщження. Це доводить, як стверджують ученi, що стиль - категор1я трансмедiйна i кроскультурна [1, с. 297]. На жанровому рiвнi вирiзняються, наприклад, коди музики (пюня, роман, етюд, ноктюрн, симфошя, полiфонiя тощо), коди образотворчого мистецтва (етюд, натюрморт, портрет тощо), коди юно (юноповють, юноновела, юносценарш тощо).
Зважаючи на нагальну потребу штеграци та актуалiзацiï сучасного знання про свiт, долаючи монокультурну обмеженють, дослщження широкого спектра педагогiчних явищ в умовах нелiнiйного розширення шфопростору вщбуваеться шляхом об'еднання методологiчного шструментарда рiзних наукових галузей. Поняття «^ждисциплшарнють», «штердисциплшарнють», «трансдисциплшарнють» з'являються як доказ руйнування меж м1ж усталеними академiчними дисциплiнами та ïх методологiчними засадами. Показовим у цьому аспектi е термшолопчний дiапазон поняття iнтермедiальностi, який охоплюе наступнi дефiнiцiï: iнтермедiальнiсть як споаб органiзацiï художнього матерiалу (О. Бровко), парадигма мислення (Г. Сиваченко), iнтермедiальний коловорот (О. Дубшша), метамистецтво (С. Маценка), методолога аналiзу художньоï культури, особлива форма дiалогу культу (Н. Тiшунiна), художньо-свiтоглядна модель естетичного смислу (I. Мегела), дослщницький шдхвд (Ю. Геркман), свiтовiдчуття сучасно1' людини (В. Просалова), логiка Мереж (М. Пунщ) тощо [5, с. 130]. Н. Коробкова слушно зазначае, що у випадку, коли йдеться про формування естетично й iнтелектуально розвинено1' свiдомостi особистостi, штер-медiальний аспект комушкаци повинен займати домiнуючу позицда, адже «синтезуючи у художньо-му творi коди рiзних мистецтв, митщ створюють конкретно-чуттевий простiр поетичного тексту, в якому активуються акустичнi, вiзуальнi, вербальнi, дотиковi рецептори сприймання художнього образу. Iнтермедiальнiстъ посилюе штелектуальний потенщал мовного знака й провокуе асощативно-творчу рефлексiю читача, спрямовану на декодування семантично ускладнених, синестезичних образ1в» [4, с. 26]. Варто лише доповнити, що вищесказане може стосуватися не лише вербального знака, а й невербального також, адже феномен художносп функцiонуе у будь-якому сем^ичному просторi.
Сьогоднi потужний потенцiал iнтермедiальностi розкриваеться разом зi стрiмким розвитком науки, зокрема к1бернетики, завдяки штенсивному поширенню механiзмiв технологiзацiï мистецтв, у вир якого втягнуп не лише сем^ичш системи, але й люди i машини. Яскравим прикладом такого розширення е феномен Нша Харбюсона - унiкального явища свiтового масштабу, першо1' людини-к1борга, офiцiйно визнаного паспортним реестром Великобританй'. Художник i музикант з дiагнозом «ахроматопс1я» (неможливють розрiзняти кольори) веде активну творчу дiяльнiсть зi вживленим у власний мозок пристроем (на кшталт вщеокамери) Eyeborg, який перекодовуе свiтловi хвиш в звуки, що дозволяе йому розрiзняти кольори. Нiл самостiйно розширив сво1' можливостi зi сприйняття кольору шляхом остеоштеграци (вживлення пристрою в юстку черепа) спецiальноï антени, враховуючи високу провiднiсть к1стки, перетворюючи свш череп в п1дсилювач, а голову в резонатор. Вживлений у голову Харбюсона мехашзм дозволяе йому чути i вщчувати кольори (iнформацiя про колiр перекодовуеться у вiбрацiю i резонуе мелодiею в головi). Так, бiрюзовий колiр в1дпов1дае нотi «до», фюлетовий - це «ре», рожевий - «м», червоний - «фа», жовтий - «соль», зелений - «ля», блакитний - «сi» [13]. А Хамшова на прикладi феномена людини--юборга обгрунтовуе еволюцiю теори iнтермедiальностi в1д метафори до технологи. Науковець констатуе: «технолог1я перекладу кольору в звукову систему, запропонована Харбюсоном, в1дпов1дае принципу iнтермедiальноï взаемодй' мистецтв як переклад мови одше1' сем^ично1' системи на мову iншоï. Переклад в теори iнтермедiальностi розумiеться не буквально, а як метафора, що означае процес штерпретаци, в межах яко1' може бути численна юльюсть текстiв. Проте у випадку Харбюсона при збереженш принципу мiжсемiотичного перекладу було знайдено технiчну можливiсть зрощення двох мов рiзного медiального жанру - засобом свплових хвиль. Отже, техшчно реалiзована 1дея
iнтермедiaльностi вщкрила перед людиною hobî можливосп сприйняття реальностi, демонструючи мехашзм утворення вiзуального звуку [10, с. 83-84].
Не виникае сумнiвiв у тому, що педагопчна наука, зокрема медiaдидaктикa, мистецька педaгогiкa, повинна активно долучитися до iнтермедiaльного дискурсу i розробити власне бачення iнтермедiaльностi як актуального методу художнього тзнання, а iнтермедiaльну технологiю як iнновaцiйний спосiб оргашзаци навчально! дiяльностi в закладах освгти.
Висновки. 1. Iнтермедiaльнiсть - феномен мiжмистецькоï взaемодiï, який нaприкiнцi XX ст. розвинувся як самостшний науковий напрям з теорiï iнтертекстуaльностi - означае взаемодда рiзних семiотичних структур у мультимедшному просторi культури.
2. Специфiчнi форми мiжсемiотичних вiдношень лягли в основу численноï кiлькостi штерпретацш та клaсифiкaцiй iнтермедiaльностi, розробленими украшськими i зaрубiжними вченими, з-помiж яких вирiзняються як бaзовi клaсифiкaцiï В. Вольфа, I. Раевсью, G. Шрьотера.
3. Беручи до уваги три основш значення медia (знакова система, зашб масово1' iнформaцiï, комунiкaтивний канал) в сучаснш нaуцi окреслилися три шдходи до розумiння поняття iнтермедiaльностi: культурносемiотичний, медiaтехнологiчний, комунiкaтивний. Перший шдхщ пов'язаний iз дослiдженням взaемодiï в систем! «людина - знакова система», другий - «людина - машина», третш - «людина - людина».
4. Враховуючи потреби сучасно1' науки в обгрунтуванш цiлiсностi знань i потреби особистосп (яка проживае i розвиваеться в медiaсередовищi) в розумшш цiлiсноï картини свiту, вважаемо iнтермедiaльну теорiю засадничою у формувaннi фахово1', зокрема комунiкaтивноï компетентностi майбутнього вчителя мистецтва.
Л1ТЕРАТУРА
1. Будний В., 1льницький М. Пор1вняльне лггературознавство: Шдручник / В. Будний, М. 1льницький. - К.: Вид. д1м «Киево-Могилянська академ1я», 2008. - 430 с.
2. Жодаш I. М. Взаемодгя вторинних моделювальних систем: проблеми термшотворення / I. М. Жодаш // Л1тературознавч1 студи: Маг1стер1ум. - Вип. 61. - 2015. - с. 80-86.
3. 1льчук М. Т. 1нтермед1альшсть в сучасному шмецькомовному лггературознавств1 / М. Т. 1льчук // Мова i культура. - 2014. - Вип. 17, т. 6. с. 87-95.
4. Коробкова Н. К. М1жмистецький полшог в аспекп художносп / Н. К. Коробкова // В1сник ОНУ. Сер.: Фшолопя, 2014. Т.20, вип. 1 (11). с. 18-27.
5. Лупак Н. М. 1нтермед1альш технологи в систем! мистецько! освгти як педагопчна шноващя / Н. М. Лупак // Педагопчш науки: зб. наук. праць. - Вип. LXXXIV - Т. 2. - Херсон, 2018. - с. 127-132.
6. Маклюэн М. Г. Понимание медиа: внешние расширения человека; пер. с англ. В. Николаева - 5-е изд., испр. / М. Г. Маклюэн. - М.: Кучково поле, 2018. 464 с.
7. Маленко О. 1нтермед1альшсть як естетизащя художнього дискурсу: митець - мистецтво - читач / О. Маленко // Науковий часопис НПУ 1м. М. П. Драгоманова. Сер1я 8. Фшолопчш науки (мовознавство i лггературознавство). Вип. 5.: зб. наук. праць / за ред. академша Л. I. Мацько. - К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2014. с. 42-50.
8. Мочернюк Н. Поза контекстом: ^ермедальт стратеги литературно! творчосп украшських письменниюв-художник1в мiжвоення: монограф1я / Н. Мочернюк. - Лъв1в: Вид-во Льв1всько1 пол1техн1ки, 2018. - 392 с.
9. Новые медиа: социальная теория и методология исследований: словарь-справочник / отв. ред. О. В. Сергеева, О. В. Терещенко. СПб.: Алетейя, 2016, 264 с.
10. Хаминова А. А. Интермедиальность: от метафоры к технологии / А. А. Хаминова // Гуманитарная информатика, 2015. - Вып. 9. с. 80-87.
11. Хаминова А. А., Зильберман Н. Н. Теория интермедиальности в контексте современной гуманитарной науки / А. А. Хаминова, Н. Н. Зильберман // Вестник Томского государств. Ун-та, 2014. - № 389. - с. 38 - 45.
12. Циховська Е. Д. Теоретичш дилеми поняття штермед1альносп / Е. Д. Циховська // Слово i час: наук. -теорет. журн./ !н-т л1т-ри 1м. Т. Г. Шевченка. - К.: Фешкс, 2014. - № 11. - С. 49 - 59.
13. Человек с аппаратом // Esguire, 24. 09.2014. [Электронный ресурс]. Режим доступа: esguire.ru/neil-harbisson
14. Chandler D. Semiotics: the Basics / D. Chandler. - London, New York.: Routledge, 2007.
15. Hansen-Löve A. Intermedialitat und Intertextualitat: Probleme der Korrelation von Wort und Bildkunst - am Beispiel der russischen Moderne / A. Hansen-Löve // Wiener Slawistischer Almanach. Wien, 1983, Sbd.11. s. 291-360, s. 291-292.
16. Rajewsky I. O. Intermediality, intertextuality and remediation: A literary perspective on intermediality / I. O. Rajewsky // Intermédialités. 2005. No.6. P. 43-64.
17. Scher S. P. Einleitung: Literatur und Musikentwicklung und Stand der Forschung / S. P. Scher // Literatur und Musik: Ein Handbuch zur Theorie und Praxis eines komparatistischen Grenzgebietes. Berlin: E. Schmidt, 1984. - s. 9-26.
18. Wolf W. Intermedialität: Ein weites Feld und eine Herausforderung für die Literaturwissenschaft: intermedial -interdisziplinar / W. Wolf // Hgg.von Herbert Foltinek, Christoph Leitgeb. - Wien: Verlag der österreichischen akademie der Wissenschaften, 2002. - s. 163-193.
