CC BY
10Sciences of Europe # 48, (2020)
3
CULTUROLOGy
СЕМ1ОТИЧНИЙ ВИМ1Р КУЛЬТУРОТВОРЧО1 РОЛ1 МЕД1А
Манделта О.С.
астрант кафедри етики, естетики та культурологи Кшвського нацюнального унiверситету M. Т. Шевченка
THE SEMIOTIC DIMENSION OF THE CULTURAL ROLE OF MEDIA
Mandelina O.
postgraduate student at the Department of Ethics, Aesthetics and Culturology, Taras Shevchenko National
University of Kyiv
АНОТАЦ1Я
Мета статп - з'ясувати 6a30Bi принципи семютично! природи медiа у контексп 1хнього функцюну-вання у культура Методолопчною основою дослiдження е теорп культури Леслi Вайта та Юрiя Лотмана, теорiя медia Маршала Маклюена, семiотичнa теорiя Чарльза Пiрсa. У статп розглядаються особливостi поняття медia як семютично! машини по самоввдтворенню культури. З'ясовуеться, що медia виступають базовим мехaнiзмом iснувaння та розвитку культури в силу зaлученостi у розбудовi знакових систем.
ABSTRACT
The main objective of the study is to clarify the basic principles of the semiotic nature of the media in the context of their functioning in the culture. The research methodology of the article derives from theories of the culture of Leslie White and Yuri Lotman, media theory of Marshall McLuhan, and semiotics of Charles Peirce. The article considers features of the concept of media as a semiotic machine of self-reproduction of culture. The paper concludes that media are the basic mechanism of the existing and developing of culture in that they involved in the developing sign systems.
Ключовi слова: медia, новi медia, теорiя медia, семютика.
Keywords: media, new media, media theory, semiotics.
В культуролопчному контексп концептуально важливим е осмислення мехашзму залучення медiа в культурний процес на базовому рiвнi, гхньо! ролi в культурнiй еволюцii та зв'язок iз антрополопч-ними детермшантами культурного способу юну-вання. Концепт медiа вже вiд початку його пробле-матизацii' знаходиться на перетиш комушкатив-ного, семiотичного та технолопчного дискурсiв i не поглинаеться жодним iз них. Окремий iнтерес ста-новить взаемозв'язок теорii медiа та семютики. Зо-крема те, як саме медiа залученi у семютичний процес та антропосемiоз в контексп формування i роз-витку культури.
Коли говорять про семютику медiа, зазвичай йдеться про семiотичний аналiз конкретних культу-рних феноменiв, що можуть бути розглянутi як ме-дiатекст. Тобто, по-сутi, аналiз медiаповiдомлень та !х iнтерпретацiй. При цьому, самi медiа витюня-ються у вузький контекст ЗМ1 та не проблематизу-ються як такi. Натомiсть залишаеться лише сам факт рiзноманiтностi повщомлень, що ними проду-куеться. Фактично, медiа зливаються iз iхнiм влас-ним контентом. В поставленому таким чином дискурс теорiя медiа поглинаеться семютикою як ма-сив культурних повщомлень у зв'язку iз певними медiа-засобами.
В межах загального завдання включення концепту медiа в теорiю культури як структурноi оди-ницi, невиршеною проблемою залишаеться теоре-тичне осмислення способу залученосп медiа у ви-робництво культури через семiозис. Культуролопя Л. Вайта передбачае антропологiчною шдставою культури здатнiсть людини як виду до символiч-ного мислення, оперування знаками. Це умовжлив-люе континуальну та iнтерсуб'ективну знаряддеву
дiяльнiсть людини, що й становить фундамент культури. Водночас, М. Маклюен у свош теорп медiа також визнае цю здiбнiсть як базову i визначальну для специфiчного людського способу юнування. Це дозволяе поеднати щ двi теорii у загальне бачення мюця медiа у культурi. Водночас залишаеться не-проясненим, яким чином медiа iнтегрованi у лан-цюжок зв'язкiв мiж символiчним мисленням, кому-нiкацiею, технологiею та якiсними перетвореннями культури.
Мета статгi, - опираючись на теорш культури Л. Вайта, розглянути культуротворчу дiю медiа у 1'хньому зв'язку iз символiчним мисленням, що е ба-зовою умовою культурного буття людини. Нас щ-кавить концептуальний зв'язок медiума i знака у спшьному контекстi конституювання культури.
Розвиваючи свою теорiю культури Ле^ Вайт виходить з того, що базисом для культурного юнування слугуе ушкальна людська здатнiсть до оперування символами. Ця здатшсть постала як природ-нiй результат тривало1' бiологiчноi еволюцii, при чому виключно у людини як виду. Саме це умож-ливило артикульоване мовлення, через яке вiдбува-еться обмш i збереження iнформацii не лише на мь жiндивiдуальному рiвнi, але й крiзь поколiння. По-дiбний ефект досягаеться завдяки феномену екстерналiзацii, тобто винесення на зовшшш носii, iндивiдуального досвiду, що в результат стае над-банням наступних поколiнь i носить накопичуваль-ний, прогресивний характер. Саме завдяки цьому, на думку Вайта, виникае специфiчно людський, культурний спосiб юнування: "Виникнення здатностi до символiзування призвело до виникнення нового порядку явищ - екстрасоматичного, культурного порядку." [1, с. 51]
4
8с1епсев of Бигоре # 48, (2020)
Жоден шший вид тварин не виявляе подiбноl здiбностi. Хоча набуп навики та 1хне переймання шшими особинами мае мiсце у тваринному свiтi, справжнього накопичення досвщу не вiдбуваеться. У деяких приматш можна спостерiгати певний дос-вщ використання знарядь, проте вiн зводиться до простого наслвдування. Поведiнка шимпанзе у цьому сенсi подiбна до поведшки дитини, у яко! ще не сформувалось мовлення. Так само i втрата люди-ною здатносп до мовлення у випадку афазп приз-водить до И фактично тваринного стану без можли-восп засвоювати культуру та усвiдомлено оперу-вати технiчними засобами. Саме завдяки мовi i символiчному мисленню людина здатна фiксувати минулi досвiди у виглядi уявних алгоритмiчних схем та оперувати поняттями на ментальному рiвнi. [2] Це призводить до збереження i накопичення знань, а також вираження !х у екстрасоматичному вимiрi. Як висновуе Вайт, "саме символ (а особливо у його словеснш форм^ забезпечуе цей елемент не-перервностi у знаряддевому досвiдi людини." [1, с.60]
Саме така неперервшсть досввду робить культуру можливою. Механiзм символiзaцil (точнiше simboling - неперекладний термiн Л. Вайта), що ле-жить в И основ^ призводить до надiлення певного предмету чи явища значенням, що, взагалi кажучи, е довiльним i не тотожшм самому предмету. Так1 символiзованi предмети Вайт називае символатами (symbolates) з метою виокремити !х в окремий клас явищ. Також вш стверджуе, що символати можна розглядати в екстрасоматичному контекст у 1хнш взаемоди iз подiбними явищами без прив'язки до органiзму людини. [3] Такий щдх1д й становить Вайтове визначення культури як "класу предмепв та явищ, що залежать ввд здатностi людини до сим-волiзацil, який розглядаеться в екстрасоматичному контекстГ [3, с. 105] Вiдповiдно й культуролопя е наукою, що вивчае символати (або ж кластери сим-волапв) у !хньому взаемозв'язку як самостшний предмет дослiдження.
Вайт класиф^е предмети i явища, що слада-ють культуру на три групи: 1) ще1, ввдносини тощо, 2) сощальш процеси та ди, 3) матерiальнi об'екти. Звернiмо увагу на останню. Цi матерiальнi предмети зад1ят у культурному процесi i несуть в собi певнi повщомлення, як1 можуть бути прочитанi у рiзних контекстах. За !х допомоги виражаються i реалiзуються ще1 та ввдношення, якi, у свою чергу, також можуть бути проаналiзованi у екстрасоматичному контексл. [3] Важливють дано1 групи симво-латiв шдкреслюеться тим, що базовою подсистемою культури Вайт вважае саме технолопчну, оскшьки вона утворюе вiдмiнну вiд природнього середо-вища культурну предметнiсть, що дае поштовх для розвитку таких щдсистем як соцiальна та вдеолоп-чна. Саме символiзованi матерiальнi об'екти, що оточують людей, стають екстрасоматичними нось ями шформацп та засобами передавання. Чи не до-сконало вписуюеться в цю схему Маклюешвське розумiння медiа? Матерiальнi засоби, що зад1яш у процесах комушкацп, культуротворенш, але також породжують новi обставини, за яких народжуються новi ще1 та соцiальнi структури. Вони належать до свггу культури i можуть розглядатися та штерпре-
туватися в екстраматичному контектi у взаемозв'язку iз iншими культурними об'ектами. Це становить культуролопчний фундамет для теори медiа.
В основi теори медiа Маклюена лежить прони-клива штущя щодо неявного впливу засобiв кому-шкаци (медiа), якими користуеться суспшьство, на характер ще1 комушкацп. Суспшьство користуеться медiа для передавання значимих повщомлень, але те, як саме це вщбуваеться, як поввдомлення буде сприйняте, наск1льки точно можна його пере-дати, яких конотацш воно набувае в процесi передавання тощо, залишаеться поза увагою. Тож теор1я медiа бере сво1м предметом засiб комунiкацil у сена його посередницького модусу, що фшсуеться поняттям медiумa. Розширюючи цей шдхвд теорiя звертаеться i до тих культурних об'екпв, що вияв-ляються комунiкaтивно навантаженими поза сво1м безпосереднiм функцiонaлом, або, принaймнi, можуть бути розглянутими як медia. Так Маклюен та iншi теоретики медia пропонують розглядати куль-турш об'екти як носil культурно1 шформацп, не лише як засоби передавання повщомлень, а як так1, що вже сaмi по собi е повщомленнями, у 1хньому медiйному вимiрi.
Посередницька природа медia структурно по-вторюе логiку функцiонувaння знака-символа. Чарльз Прс у своему есе "Що таке знак" з'ясовуе особливють мислення, що за визначенням е симво-лiчним. У порiвняннi з ввдчуттями або реакц1ями мислення мае тернарну логiку, в як1й ключову роль грае зааб-посередник. Особливе ставлення до речi як до посередника для дечого шшого, робить И знаком, а коли ця опосередковашсть набувае максима-льно1 дистaнцiйовaностi та дов№носп, ми маемо справу iз символом. [4] В1дкриття i опанування такого мехaнiзму довiльного вираження одного класу речей через iнший i е тою когнiтивною револющею, що виокремила людський вид з-пом1ж iнших, уможливлюючи артикульоване мовлення i техно-логiчну дiяльнiсть. У теори культури Ле^ Вайта така антрополопчна ситуaцiя дозволяе людинi мати континуальний знаряддевий досвiд i занурюе И у новий, культурний, споаб юнування.
У широкому сенсi кожен символ i символат е медiумом, а кожем медiум це символат. У своему знаменитому приклaдi Пiрс описуе дш термометра як знака. В контексл теорil медia це не що шше як медiум у своему чистому виглядг Але медiум не обов'язково е монолiтним у своему символiчному функцiонувaннi. Медiум - це цша машина знак1в, що продукуе символи i оперуе ними. За нових медia це особливо помггао. Мультимедiйний зaсiб, яким е комп'ютер, не е лише рiччю-об'ектом, що виступае атомарним знаком, це метaмедiум i машина семi-озу.
На тлi теорil культури i семiотики, медia таки мають свою специф^. Полягае вона в тому, що ме-дia це таш символати, що е конструктами iз функцi-онaльнiстю в1дтворювати культуру через символь зування i комунiкaцiю. Це культурна (техшчно-си-мволiчнa) надбудова для самовщтворення культури.
Що важливо зрозумiти не лише в контекп тео-ри медia, а у глобальному мaсштaбi, так це взаемо-зв'язок мiж технiчним i символiчним. Леслi Вайт
8аепсе8 of Бигоре # 48, (2020)
5
вдало вибудовуе свою теорш культури на цих по-няттях. Теорш медiа мае потенцiал заповнити прогалину мiж ними i продемонструвати як ця культурна машина працюе. Водночас, це можливiсть ви-значити медiа таким чином, аби встановити специфiчнiсть концепту i водночас не редукувати його, а також уникнути розповсюджено!' пастки плутати медiум i його повiдомлення. У медiа досль дженнях часто виникае спокуса тлумачити в якостi медiума фактично будь-що, опираючись лише на повщомлення, яке потенцiйно можна прочитати. Але в такому випадку 1) концепт медiума розчиня-еться у надто широкому тлумаченнi (як частково це i е у Маклюена), i навiть 2) стае зайвим, осшльки збiгаеться з предметом семiотики. Вихвд з тако! си-туацп закладений вже в самому концептi, що чо-мусь часто iгнорують, хоча й почали реабштувати. А саме: медiумом слад вважати не те, що е повщом-ленням, а саме техшку, що за ним сто!ть i його уможливлюе. Медiум зовсiм не обов'язково е чи-мось атомарним, а е фрактальним, становлячи собою технiчну констеляцш, конгломерат технiк, ко-алiцiю медiа, як1 формують навколо себе рiзноманi-тнi практики, компетенцii, соцiальнi зв'язки тощо, а також, в шнцевому рахунку, слугують продуку-ванню повщомлень у специфiчний, часто неперед-бачуваний спосiб, а також нову культуру писання i читання (компетенцп читання саме для такого виду повщомлень) вiдповiдних поввдомлень. Таким чином, медiа, хоч i зберiгаючи певне мюце у символь чному порядку, мають також особливе мiсце, що схоплюеться iншими концептами: а саме як прист-рiй-виробник-носiй повiдомлень. Що ж виокрем-люе медiа iз суто технiчного дискурсу? Здавалося б, кожний технiчний об'ект можна вважати медiумом, оск1льки з нього можна видобути культурне поввдо-млення. Але, знову ж таки, ми вище вже ввдмови-лися вiд тако! довiльностi. Тому медiум це не будь-який технiчний об'ект, а саме такий, що бере участь у продукуванш повiдомлень, а не лише як пасивний i вщкритий до будь-яко! iнтерпретацii артефакт.
Важливо те, що для медiа дiе така ж тернарна логiка посередництва, що й для символiзацii. Але ототожнити медiум i символ ми повшстю не мо-жемо. Поняття symboling Вайта тут навiть бшьшою мiрою актуалiзуеться, оск1льки воно говорить не про сам процес створення символiв, але про !хню взаемодш та про клас речей i подiй, що в принципi залежать вш символiчного мислення, поза яким вони не мають культурного значення, не е символа-тами. В основi медiа, як в культуролопчному сенсi, так i в сена медiaцii, лежить знаково-символiчне посередництво та екстернaлiзaцiя. Таке узагаль-нення випливае з того, що комушкащя ввдбуваеться завдяки знаковим системам, екстрасоматичними носiями для яких, за визначенням, слугують медia. Символ можна розумгти (i на це вказуе Шрс, розг-лядаючи етимологш поняття) як угоду поеднувати речi, як1 шакшим чином не поеднaнi i це поеднання мае значення для тих, хто бере участь у цш угодг [4] Це зовсiм вадмшний порядок речей, символiч-ний порядок. В такому випадку медia слугують по-ширенню цих угод i встановленню нових, утвер-джуючи, вадтворюючи i розширюючи культуру.
В контексл вищесказаного важливою е семю-тична теорiя культури Юр1я Лотмана, зпдно яко!'
головною ознакою культурностi як тако! виступае знакова система: "на тлi не-культури культура виступае як знакова система" [5, с. 485], а и "робота" полягае "у структурнш оргашзаци навколишнього свиу людини." [5, с. 487] Тобто, завдяки сво!й зда-тностi до символiзaцii, люди розбудовують штерсу-б'ективш знaковi системи, як1 утворюють специфь чно людське культурне середовище. В цьому сенсi е можливiсть припустити, що для медia iмaнентним е не лише роль знака, що юнуе як мaтерiaльний об'ект iз певним смисловим ввдбитком, але й, бшьшою мiрою, генератора знаково!' системи, з допомогою якого розвиваеться символiчне тiло культури. "Культура — генератор структурносл, i цим вона ство-рюе навколо людини сощальну сферу, яка, подiбно до бюсфери, робить можливим життя, але не орга-нiчне, а суспшьне." [5, с. 487] Медia виступають за-собом для тако!' знaково-символiчноi структуриза-цii, що й визначае 1'хнш культуротворчий характер.
На тлi розумiння культури як знаково1' системи медia можуть iнтерпретувaтися як точки сконцент-ровано1' культурно!' сaмогенерaцii. Тобто таш конс-трукти, функцiонaльним навантаженням яких е концентрaцiя культурно!' шформацп та комунiкa-цiя. Та особливють, що у поняття меда можуть пот-рапляти предмети не лише за функцюнальшстю, але за вщношенням медiaцi!', якраз i проявляеться в тому, що вони виконують цю функцiю також i поза сво!м прямим призначенням.
Таким чином медia, це, користуючись матема-тичною термшолопею, автомат, що будучи переда-вачем повщомлення, структуруе iнформaцiю вiдпо-ввдним до знaковоi системи чином. Це означае, що смислове навантаження поввдомлення не лише за-знае певних перетворень в процеа - воно в прин-ципi формуеться медiумом, оск1льки вiн працюе як кодифшатор повiдомлення згiдно правил системи, а значить робить його зрозумшим. Схопити цей момент складно в силу проблеми на кшталт "курка-яйце", оск1льки iнтерпретaтор i медiум (знакова машина) взaемодетермiновaнi. Тим не менше медiум стае ноаем знaково-символiчно!' угоди, опанува-вши яку (набувши компетенци для користування медia-зaсобом) можна стати причетним до комуш-кaцi!', зрозумiти повiдомлення. Це поввдомлення при цьому залишаеться нев1дчуджуваним ввд медi-ума та семiотичних правил, за якими вщ працюе.
Як зазначав сам Шрс, "будь-яке мiркувaння яв-ляе собою iнтерпретaцiю знаков того чи iншого штибу." [4, с. 88] Фактично, це означае, що ми мис-лимо знаками, а медia це засоби для мислення, п мaтерiaльнi об'екти, або точшше, технiчнi констру-кти, що залучеш в процес семiозису i все бiльшою мiрою охоплюють навколишнш свiт. Через медia людина структуруе сви; здiйснюе специфiчне для свого виду перетворення навколишнього середо-вища, що полягае у його всебiчнiй символiзaцii.
В якостi висновку можемо сказати, що медia -техшчний конструкт, що зад1яний у семютичному процесi (семiозi), у культуротворчому процеа ви-робництва знаков. Це засоби розширення семiозису iз природно! даносп на культурний рiвень. I якщо й говорити про медia метафорично як про органи (ор-ганютичний пiдхiд Маклюена), то скорше як сим-волiчнi органи, так1, що е екстернaлiзовaними меха-
6
Sciences of Europe # 48, (2020)
шзмами символiзацiï. Осшльки медiа слугують екс-трасоматичними засобами вираження досввду, вони е неввд'емною частиною росту абстрагування вiд безпосереднiх чуттевих даних до складних мента-льних конструктiв i символiчних систем.
Звертаючись до технодетермiнiзму, що просль дковуеться в обох теорiях, слад також пригадати, що знак у семютичнш теорiï е рiччю, що дiе як знак. Це навантаження позапсихiчних, екстрасоматич-них предметiв, будь то звук, надрукована на паперi лтгера чи складний технiчний пристрiй, тдкреслю-еться у кожнiй з розглянутих вище теорiях. Медiа це символiчно-технiчнi конструкцiï задiянi в якостi комунiкаторiв. Технiчнi тому, що е скомбшова-ними складними утвореннями екстрасоматичного характеру, а символiчнi тому, що розраховаш на оперування об'ектами символiчного вимiру. Чим деталiзованiше та глибше медiа дозволяють струк-турувати дшсшсть, тим культурнiшим стае свiт лю-дини, оск1льки саме таким чином культура розвива-еться i росте. В цьому контекстi розмаïття наративiв гiперсфери бiльше не виглядае як дезоргашзащя, а лиш як поглиблення структурносп з можливiстю бiльш деталiзованоï та гнучкоï наративiзацiï культурного життя.
Особливютю цифрових медiа е те, що вони вть люють настiльки оптимальний споаб оперувати
матерiальними об'ектами для вираження символiч-ного, що практично весь символiчний вимiр почав виражатися через цi новi засоби, культура почала масово "оцифровуватись", а значна частина шших медiа мiгрували на цю нову цифрову платформу.
Якщо ми не ввдмовляемося вiд дискурсу медiа, покладаючи на його специфшу певний евристич-ний потенцiал, то й розумшня медiа мае бути ввдка-лiброваним таким чином, аби не розчинятися в ш-ших дискурсах, а також не бути звуженим до рiвня ситуативних констеляцш сучасного побутування.
Лiтература
1. Уайт Л. Наука о культуре / Избранное: наука о культуре. / пер. с англ. О.Р. Газизова, П.В. Резвых. Москва: РОССПЭН, 2004.
2. Выготский Л.С. Психология развития человека. — М.: Изд-во Смысл; Эксмо, 2005. — 1136 с.
3. Уайт. Л.А. Понятие культуры / Вопросы социальной теории. / пер. с англ. Е.М. Лазаревой. 2009. Том III. Вып. 1(3) — С. 95-124.
4. Пирс Ч.С. Что таке знак? / Вестник томского государственного университета. Философия. Социология. Политология №3(7). / пер. А.А. Арга-маковой под редакцией Е. В. Борисова. 2009.
5. Лотман Ю.М. Семиосфера. — С.-Петербург: «Искусство—СПБ», 2010. — 704 с.
