CC BY
14Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1.С.-145-150.
РАЗДЕЛ 5. РОЛЬ ЖУРНАЛИСТА ВО ВНЕДРЕНИИ НАЦИОНАЛЬНЫХ КУЛЬТУРНЫХ ЦЕННОСТЕЙ
УДК 316.774: 811.161.1
Етнокультурн медiастереотипи як структуро- й семантикотворчi чинники нацюнально! щентичностк семютичний пщхщ
Варех Н.В.
Дшпропетровський нац'юнальний унверситет '¡м. О. Гончара, м. Днiпропетровськ, Украна
Стаття актуал1зуе можливост1 сем1отичного анал1зу для вивчення етнокультурног мед^астереотитзацИ. Стереотипи розглядаються як культурна коди.
Ключовi слова: сем1отика, знак, код, стереотипи, мас-мед1а.
Кожна мова мютить свш спошб концептуатзаци дшносп. Кожна нащя протягом столiть накопичуе сво! власнi уявлення щодо представникiв шших культур, оточуючий свiт. Сукупнiсть колективних уявлень, зафiксованих у нацiональнiй мов^ iмплiцитно присутня в iндивiдуальнiй психщ у формi постiйно дiючого, „невловимого свщомютю" коду. В.В. Красних розуше пiд кодом „сiтку, яку культура „накидае" на оточуючий свiт, структуруючи, оцiнюючи й диференцiюючи його"[6]. В.А. Маслова називае культурний код мережею ушверсальних i нацiонально специфiчних явищ, якi формують нацiональну картину свггу; репертуаром сигналiв i одночасно способом структурування культурного знання" [8, с. 20]. Власне код забезпечуе подiбнiсть сприйняття дiйсностi i реагування на не! представниками певного етносу, i тому вш угрунтовуе тi когштивш й оцiночнi формули, якi „консервуються" у нацiональнiй свiдомостi у вигщщ стереотипiв.
Дослiдження культурних кодiв дозволяе пролити свiтло на такi актуальна сощальш (й значною мiрою, медшш) конструкти, як нацiональна iдентичнiсть, нащональна iдеологiя i етнокультурнi стереотипи, що !х формують. Тому вважаемо продуктивним семiотичний пiдхiд до вивчення феномену етнокультурно! стереотишзаци i обираемо за мету ще! розвiдки семiотичний аналiз етнокультурних стреотипiв в контекстi сощальних конструктiв нацюнально! iдентичностi й нацюнально! щеологи. При цьому розв'язуемо завдання: висвгглення соцiально-комунiкацiйного сенсу означених явищ, розкриття семiотичного змiсту нацюнально! щеологи; визначення етапiв утворення нацюнально! щентичносп в контекстi уявлень про стереотишзащю; дослiдження морфологи етнокультурних стереотипiв як кодiв культури.
Об'ектом дослiдження е етнокультурш стереотипи як структуро- й семантикотвiрнi елементи нацюнально! iдентичностi й нацюнально! щеологи. Предметом - знаковi аспекти етнокультурно! стереотипiзацi!.
Поняття коду широко представлене в комушкативютищ й семiотицi. Воно вказуе на вiдповiднiсть плану вираження плановi змюту. Стереотип також можна вважати культурним кодом, у якому, проте, ситуативно може актуатзуватися той чи шший знаковий складник (концепт, конотат, iмя). У суто мовних стереотипах (клше, штампах) на перший план висуваеться iм'я як усталений психоакустичний образ денотату. У когштивних стереотипах (формулах знання) прiоритетним стае концепт, а план вираження може вардаватися залежно вш контексту. Функцюнування iдеологiчних стереотипiв дослiдники (зокрема, Р.Барт) пов'язують iз актуалiзацiею вторинних (конотативних) значень сощальних явищ i об'екпв.
Отже, на нашу думку, актуальним е вивчення стереотипних форм в контексп семiотичного пiдходу. Вiн дозволить увиразнити функцiонування стереотипiв як комушкативних кодiв, що узалежнюють сприйняття свгту. Зазначимо також, що найбiльш консервативними й ушверсальними серед стереотипних форм е етнокультурш стереотипи, що, власне, й зумовлюе !хню роль у культура Згiдно iз сучасною теорiею афшацп (1.Р. Алтунiна, I.A. Гуляс, М.С. Журов, 1.В. Кузнецова) кожнш людинi властива потреба приналежностi до певно! групи. За умов перехвдного суспiльства, неусталеностi цiннiсних й щеолопчних орiентирiв етнiчна приналежнiсть стае найбшьш прийнятним способом штеграцп у спшьноту. Il угрунтовують пра-логiчнi уявлення, що закоршенш у найбiльш глибоких i консервативних шарах психжи, а отже, хоча й iмплiцитно, е найбшьш впливовими на свтосприйняття й поведшку людей. „Я знаю, що десь глибоко усередиш мене, у потаемних куточках мое! душi та серця, - писав Х. Ортега-i-Гассет, -йде непомiтна, безперервна праця: усе, що дае меш свiт, викривлюеться на iспанський лад" (цит. за [4]). Про свiдомостi всередиш кожного з нас" писав Е.Дюркгейм, зазначаючи, що одна свiдомiсть мютить унiкальнi стани, властивi безпосередньо iндивiду, а iнша - стани, властивi етнiчнiй групi, членом яко! вш е" [5].
Нацiональна iдентичнiсть тдтримуеться повсякденними комунiкацiйними практиками, реалiзуеться у медiадискурсi. Характерно, що мас-медiа будь-яко! кра!ни, перш за все, акцентують на нацiональних чинниках сво!х аудиторш. I це природно, адже медiаорганiзацil, починаючи з газет i закшчуючи телебаченням, виникали, передусiм, як нацюнальш. Отже, ствердженню нацюнально! iдентичностi у медiапросторi сприяе структура медiаринку. Будь-яка новина - вщ суспшьно-пол^ично! до повiдомлення про погоду - подаеться в контексп нацiональних прюритепв. Уявлення про свое/чуже, близьке/далеке виникають на грунп безперервно! роботи медiа щодо конструювання нацiоцентричних повiдомлень. „Медiа щодня приносять громадянам додому нацюнальш прапори", - зазначае у цьому зв'язку В.Кулик [7, с.8]. Семютичними маркерами нацiонально-зорiентованого медiадискурсу е застосування символiчних займенникiв „Ми", „Наш", яю е означниками усiеl нацiональноl спшьноти. Найактивнiше вони реалiзуються у медшних ритуалах радостi та скорботи, де вшбуваеться антропоморфiзацiя нацiональноl спiльноти, яка „радiе", „плаче", „вiрить", „сподiваеться", що, власне, i сприяе консолiдацil нацн.
Стереотипи, якi формують узагальненi уявлення про фiзичнi, моральнi, iнтелектуальнi особливосп представникiв рiзних етнiчних культур, отримали назву етнокультурних стереотипiв. Вони мають безпосередне вiдношення до культурно! пам'яп, традиц^', ритуалу, що виявляють себе у повторюванш комунiкацil: постiйно транслюючи стереотипи по рiзних комунiкацiйних каналах, спшьнота забезпечуе дублювання повiдомлень, вагомих для збереження традиц^. I хоча стереотипи не забезпечують прирощення шформацн, вони здатнi вiдновити деформовану структуру знання нацн. А.К. Байбурш вказуе у цьому зв'язку на таку функщю стереотипу, як „перевiрка незмшносп парадигми смислiв, моделi свiту" [1, с.13]. А Бернштейн пише про те, що „повторш повiдомлення повертають забуте: не приносячи нового знання, вони збертають те, що вже е; вщновлюють i безперервно добудовують зруйнованi
часом структури думки, поведшки, оргашзаци" [3, с.108]. Отже, комушкативна специфiка стереотипних елементiв у дискурс повiдомлення пов'язуеться i3 виконанням фатично! (контактовстановлювально1' фукнцiï).
Говорячи про процес формування нацiональноï iдентичностi, О.Волкогонова та 1.Титаренко пропонують видiлити три таю основш фази: етнодиференцiацiï; утворення авто- i гетеростереотипiв; формування нацiонального щеалу. I хоча цей процес, безумовно, властивий нацюнальнш спiльнотi у фшогенез^ дiахронiсть i перманентнiсть процесiв нащетворення е очевидною. Загальним мiсцем тут е i визначальна роль медiа.
1. Фаза етнодиференцiацiï. На цш фазi вiдбуваеться усвiдомлення особливостей своеï спiльноти, вiдмiнностей „ми" вiд „вони". Семантичш мережi вибудовуються навколо етнонiмiв. Семiотизуеться мiфологiзоване минуле спiльноти. Важливу комунiкацiйну роль вiдiграють символи.
2. Фаза утворення авто- i гетеростереотишв. Етнокультурш стереотипи утворюються у рамках бшарно1' опозицiï Ми/Вони. Вони мютять схематизованi й емоцiйно забарвленi уявлення про нащональний характер, психiчний склад, темперамент типового представника спшьноти.
3. Фаза утворення нащонального iдеалу. Тут синтезуються напрацювання перших двох фаз. Основний акцент зроблено на комушкацшнш функщональносп нацiональноï iдентичностi як конструкту. На цш стадiï вiдбуваеться перехщ вiд психологiï етносу до його щеологи: формулювання мiсiï, вiзiï, юторичного значення нацiï. При цьому основою для семютизаци соцiальноï реальностi стае нащональний мiф. Вiн виконуе функщю унiверсального означника, коли спосiб сприйняття дiйсностi кодуеться вiдповiдно до мiфологiзованоï iсторiï етносу. Стереотипнiсть мислення етносу виявляеться у „внутршньоетшчнш комплiментарностi" (термш Л.Гумiльова) й осудженнi „Чужих" [4].
У.Еко назвав iдентичностi „щеолопями шакшосп". З функцiею акумулювання соцiальних (нащональних) iнтересiв повязав iдентичнiсть А.Бергер: „полггика iдентичностi - це всепереможна пристрасть, яка охоплюе групи, заангажованi у певш ситуацiï, проблеми i потреби; пристраснш оцiнцi пiдлягають усi ршення, якi можуть змiнити баланс задоволення iнтересiв певно1' iдентичностi: „це добре для чорних американцiв" (цит. за [9]).
1дентичшсть онтологiчно й термшолопчно пов'язана з iдеологiею. Про цей зв'язок багато пишуть i комушкативюти, й семiологи, адже обидва явища е соцiальними конструктами, продукованими медшною сферою. Рiзницю мiж ними Л.Павлюк пропонуе пошукати у спрямованостi вектора влади: iдентичнiсть проростае знизу догори, а щеолопя тисне зверху донизу [9, с.114]. Отже, iдентичнiсть виявляе себе як ментально-психолопчний феномен, пов'язаний iз самовизначенням нацiï. Етнокультурнi стереотипи, яю обслуговують iдентичнiсть, також варто визнати переважно природними продуктами функщонування егоцентрично1' нацiональноï свiдомостi. Хоча, безумовно, роль таких стереотитв у медiадискурсi часто виходить за межi нейтральних за характером самоiдентифiкацiйних нацiональних чинниюв. Вони беруть участь у пол^ичних програмах, а вiдтак набувають iмперативноï спрямованостi. Натомiсть iдеологiя споконвiчно формуеться „у репресивнiй системi пiдпорядкувань i авторите^в". Отже, полiтизованi етнокультурнi стереотипи, представлеш у медiадискурсi, первiсно повязаш iз агресивним впливом на рецишента, iз його примусовим залученням до щеолопчних мiстифiкацiй. Л.Альтюсер уводить у зв'язку з цим поняття „штерпеляцй"' - iдеологiчного окликання, звернення, у якому людина втзнае себе i через посередництво якого пiдтверджуе свою щеолопчну iдентичнiсть. Iнтерпеляцiя - початок реалiзацiï комунiкативноï функцiï iдеологiй, без яко1' ïï ствердження й побутування неможливi.
Якщо ствердження щентичност у медiадискурсi пiдпорядковане парадигмi асимшяци й толерантносп, то формування щеологп вщбуваеться на основi механiзму пiдпорядкування й конкуренцп.
Ролан Барт першим дослщив iдеологiю як знакове явище, пов'язавши 11 з феноменом конотацп. Ствердження нацюнально! щентичносп на стадii утворення нацюнального iдеалу перебирае на себе ознаки щеологп, визначенi французьким семюлогом:
- Нацiональна iдеологiя принципово не повна. 1деолопчним тлумаченням реалiй не можна дати вичерпне уявлення про свщ створити його цiлiсний образ. Нацюнальш медiа подають моза!чну варiативнiсть подiй, прагнучи не обективного подання дшносп, а реалiзуючи мету „сублiмуючого виправдання" тих чи iнших етногрупових штерешв. Авто- й гетеростереотипи задають при цьому оптику сприйняття реалш.
- Кожна iдеологiя й стереотипи, як угрунтовують 11, претендуе на ушверсальнють. Власне стереотип постае як абсолютизована певною спiльнотою когнiтивна схема, точка вщл^ для розгортання штерпретативних процесiв, якi е подiбними у представниюв однiеi нацii.
- З точки зору комушкацшно! специфiки кожна щеолопя принципово iмперативна й агресивна. Вона не бере до уваги чинниюв реципiента й прийнятного для нього коду. Спошб кодування щеолопчного повiдомлення передбачае одностайнiсть у сприйнятп „сво!ми" й iгнорування альтернативних штерпретацш „чужими". Вiдносини, якими характеризуеться взаемодiя численних iдеологiй, - це, на думку Р.Барта „вщносини сили". „Чужий" в iнонацiональному медiадискурсi приречений на мовчання. Водночас щеолопя пригнiчуе iндивiдуальну свiдомiсть на користь масово! та вщчужуе особистiсну вiдповiдальнiсть. Закладений в етнокультурних стереотипах iмператив вказуе на норматившсть мислення й поведiнки, сформовану за межами конкретно! особистостi.
- Жодна щеолопя, за переконанням Р.Барта, не визнае себе продуктом культури, а також медшним конструктом, проголошуючи свою натуральнiсть як явища природного, самого по собi зрозумiлого. У цьому звязку штучш коди, продуковаш iдеологiчним медiадискурсом, вимушено сприймаються як натуральш, узятi iз мовно! картини св^ етносу.
- Кожна щеолопя прагне усунути живе, безпосередне бачення св^у, пропонуючи натомiсть „утзнавання готових клiше, топосiв, набором яких, власне i вiдрiзняеться одна iдеологiя вщ iншоi". Саме у цьому Р.Барт вбачав стереотипшсть iдеологii.
- Кожна щеолопя е консервативною за своею природою. I тому И функцюнальнсть передбачае створення стiйких схем, усталеного образу, яким заступаеться жива, мшлива, неповторна дiйснiсть.
Характеризуючи iдеологiю, згадаемо принапдно й дотичне твердження П.Слотердайка: „Ддеолопя успiшна рiвно настiльки, наскшьки вона не дозволяе побачити суперечнють мiж пропонованими нею конструкцiями i дiйснiстю"[10]. Отже, iдеологiя е конструктом, де означник i означуване повязаш мiж собою символiчним звязком. Власне Т.1глтон i визначае iдеологiю як процес породження знакiв, значень i цiнностей у соцiальному життi"(цит. за [9]).
Роль медiа у ствердженш нацiональноi iдеологii полягае у створенш концепуальних фреймiв, якi, за переконанням Дж.Макарп, включають декiлька елементiв: перш за все, щентифшашю антагонiстiв („чужГ', ,ДншГ', „вони", „далею"); по-друге, надання проблематицi моральних оцiнок крiзь призму етноцентричного бачення; по-трете, форму резонування фрейму iз певним досвiдом колективносп"(цит. за [9]).
Культурнi коди, на яких базуеться нацiональна iдеологiя, стереотипш за характером. 1х морфологiя, на думку В.А. Маслово^' може бути варiативною: коди бувають космогонiчними, соматичними, просторовими, часовими, предметними,
зооморфними, природно-ландшафтними, архтектурними, гастрономiчними, кодами одягу тощо [8].
Характеролопчш ознаки нацюнально! щеологп зближують ii з етнокультурними стереотипами, адже вони так само е продуктом некритично! свщомосп, способом несвiдомого самообману, шдмши справжнього знання iлюзорним, але сощально прийнятним. В основi стереотипiзацii знаходяться актуалiзованi конотативнi значення знаку-об'екту. Конотатором за характером впливу е й щеолопя.
Р.Барта як семюлога щкавив не змiст конкретних iдеологiй, а вщповщальнють форми за передачу змюту; вiн прагнув зрозумiти, як дiе той чи iнший iдеологiчний знак для того, щоб позбавити його сили щеолопчного впливу. I, власне, викриття iдеологiчних стереотипiв вiн пов'язував iз розщепленням знаку, виокремленням у ньому денотативних i конотативних значень.
Отже, нацюнальна iдентичнiсть (як ментальний конструкт) i нацiональна iдеологiя (як полггичний конструкт) виправдовують та шдтримують певний стан суспiльства, будучи втшеними у етнокультурних медiастереотипах.
Список лггератури
1. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре / А.К. Байбурин. - СПб. : Наука. - 1993. - 253 с.
2. Барт Ролан. S/Z. Пер. с фр. 2-е изд., испр. Под ред. Г. К. Косикова. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. - 232 с.
3. Бернштейн Б.М. Традиции и социокультурные структуры// Современная этнография. - 1981. - № 2. - С.105-110.
4. Волкогонова О., Татаренко И. Этническая идентификация и искушение национализмом / О.Волкогонова, И.Титаренко // Мир России. - 2001. - № 2. - С. 149-166.
5. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение ; [пер. с фр., составление, послесловие и примечания А. Б. Гофмана]. — М. : Терра-Книжный клуб, 2008 — 399 с.
6. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология / В. В. Красных. - М. : ИТДГК „Гнозис", 2003. - 283 с.
7. Кулик В. Дискурс укра!нських медiа: щентичносп, щеологи, владш стосунки. - К. : Критика. - 2010. - 17 с.
8. Маслова В.А. Национальные ценности и язык: духовный код культуры / В.А. Маслова // Лингвистика. - 2010. - № 2. - С.19-29.
9. Павлюк Л. С. Риторика, щеолопя, персуазивна комушкащя / Л.С.Павлюк. — Львiв : ПА1С, 2007. — 168 с.
10. Слотердайк П. Критика цишчного розуму : переводное издание / П.Слотердайк ; [пер. з шм. А. Рогачова]. — К. : ВК ТОВ „Тендем", 2002. — 541 с.
Варех Н.В. Этнокультурные медиастереотипы как структуро- и семантико-образующие факторы национальной идентичности: семиотический подход //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 4. Часть 1. С.145-150.
Статья актуализирует возможности семиотического анализа для изучения этнокультурной медиастереотипизации. Стереотипы рассматриваются как культурные коды.
Ключевые слова: семиотика, знак, код, стереотипы, масс-медиа.
Wareh N.W. Ethno-cultural media stereotypes as structure and semantics forming factors of national identity: semiotical approach // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 145-150.
The paper brings up to date the means of semiotical analysis for study of ethno-cultural media stereotyping. The stereotypes are regarded as culture codes. Key words: semiotics, sign, code, stereotype, mass media.
Поступила до редакцй23.09.2012р.
