CC BY
9К1НОСЦЕНАР1Й ЯК ОБ'еКТ ДОСЛ1ДЖЕННЯ МОВОЗНАВСТВА
Скобткова Оксана BonoduMupieHa Укрална, м. Кшв
Нацюнальний техшчний утверситет Укрални «КП1»
Abstract. The term "screenplay" has been defined in this article. Lexicographical interpretation and origin of the term "screenplay" according to various lexicographical sources has been studied. Common and distinctive features of the terms "script" and "film script" have been distinguished. Views of the linguists on researching of cinematography as a combination of verbal and non-verbal means of expression have been studied. Verbal and nonverbal expression plans of the film script have been investigated. Signs that serve linguistic (signs-symbols) and non-linguistic systems of the movie (signs-codes and signs-icons) have been analyzed. Semantic levels allocated in film discourse such as photographic background image, iconic text and narrative text have been considered. Film text as a discrete sequence of continuous sections of a text has been researched. The term "kreolized text" has been observed. The term "polycode text" has been considered. The main means, which interaction creates a sense of a film, such as the speech stream, the visual image and the musical score have been studied. The terms "film discourse" and "cinematic discourse" have been distinguished. Structural components of the film script have been analyzed. The terms "film dialogue" and "film-verbal writing" and connection between them have been considered. The film script as a "pre-text" has been researched.
Keywords: screenplay, film script, film text, kreolized text, polycode text, film dialogue, film discourse.
Актуальшсть вивчення кшосценарда обумовлена насамперед необхщшстю визначення принцишв його текстово1 оргашзацп. Вона посилюеться пею суперечшстю, яка стала вже традицшною в його характеристик. Частково вона закономiрна, оскшьки продиктована самою дiалектичною природою кшосценарт, який одночасно виступае як предтекст кшематографа, i як самоцшний художнш лтературний текст, здатний юнувати у вiдривi вщ фшьму.
Характерною ознакою кшосценарив е те, що вони зафшсоваш в письмовш формi, але надходять до одержувача через немовне середовище в уснiй формi, яка сприймаеться ним на слух; причому екстралшгвютичш допомiжнi засоби в рiзнiй мiрi сприяють реатзаци ще1 змшано! форми. Дуалiстична природа кшосценарив, призначення !х не лише для читання, а й для постановки, визначають необхщшсть особливих пiдходiв до !х вивчення.
Розглянемо лексикографiчне тлумачення термша «кшосценарш». Лексема «сценарш» е гталшського походження: scenario перекладаеться як «декор». Також очевидною е семантична складова «сцена» (лат. scaena). Що ж до лексеми «кшосценарш», до не! доданий смисловий компонент «рухаю» (грец. kineo), що пов'язаний iз кiнематографiею - мистецтвом, що продукуе рухомi зображення на плiвцi, що також створюе вiдчуття умовно! реальностi.
Власне термш «сценарiй», за даними рiзних лексикографiчних джерел, мае такi визначення, як: «твiр кшодраматурги, призначений для подальшого втiлення на екранi; словесний праобраз фшьму [24: 412]; «сюжетна схема, за якою розвиваеться спектакль..»; детальний виклад сюжету з описом ушх танцiв та мiмiчних номерiв, а також акторiв, якi виконують ролi» [2: 78]; «предметно-зображальна i композицiйна основа сцешчно1 вистави чи кiнострiчки, передана у формi скороченого викладу або максимально деталiзована»; перен. «заздалепдь пiдготовлений детальний план здшснення чого-небудь» [8: 872]; кiн. «штературний твiр, який служить основою для створення фшьму, визначае його щейно-художнш змiст, образи, розгортання подш, жанр; кiносценарiй»; театр. «сюжетна схема, план п'еси, опери, балету i т. ш»; театр. «список дшових осiб п'еси iз зазначенням порядку та часу !х виходу на сцену»; «детально розроблений план проведення якого-небудь заходу, здшснення яких-небудь дш» [15: 906].
Художне зображення в кiнофiльмi створюеться за допомогою засобiв, в дечому схожих на театральш, проте не обмежених мiсцем перебпу ди. Виникае iлюзiя справжньо1 реальносп, в якiй нiбито перебувае рецитент [8: 523-524]. Отже, термiни «сценарш» i «кiносценарiй» мають спiльну ознаку, що стосуеться вщносно1 або умовно1 реальностi, чи, iнакше кажучи, художньо1 реальностi та водночас розрiзняються ступенем вщносносп або умовностi художнього зображення, що також протиставляються за ознаками обмеженосп або необмеженосп сценою.
Кшо з самого свого виникнення було об'ектом дослiдження мовознавства. Я. Лшцбах придiляв у сво!х роботах увагу кiнематографу як сукупносп вербальних i невербальних засобiв вираження сенсу, «багатомовному» мистецтву [13: 95]. Вш вважав, що вербальне протиставляеться невербальному, в тому числi i по вiдношенню до часу, при цьому уподiбнюючи кiнематограф уснiй, тобто безперервнш, мовi, на вiдмiну вщ дискретно! «картинки» образотворчих мистецтв.
Найвизначшшим вченим, що дослiджував кiнофiльм з точки зору семютики, був Ю. М. Лотман. Вiн розглядав кшофшьм як текст i аналiзував його в термшах семiотики, з точки зору породження смиств. При цьому особлива увага придшялася невербальнiй складовш кiнофiльму (операторського мистецтва, монтажу, робот з кольором, звуком). Ю. М. Лотман вид^е такi компоненти кшотексту, як кадр i кiнофрази [9: 84]. За словами Ю.М. Лотмана, "сутшсть кiномистецтва полягае в синт^ двох типiв розповiдi - образотворчо! та словесно!, i художнiй фшьм вибудовуеться на основi рiзних кодiв, причому всi вони взаемозумовленi".
Ю. Г. Цив'ян визначае кiнотекст як «дискретну послiдовнiсть безперервних дiлянок тексту» [20: 109]. Слщ зазначити, що вербальна складова кiнофiльму як семютично! системи не дослiджуеться спецiально в рамках семютичного пiдходу, оскiльки вважаеться, що слово в кiно хоча i важливе, але в цшому другорядне по вiдношенню до вiзуального ряду [19: 237]. Деякi дослщники дотримуються думки, що в кшотекст «невербальна складова стрiмко перетворюеться з вторинного, шдлеглого джерела iнформацi!' в рiвноправний компонент тексту, який не поступаеться за значенням словесному ряду» [17: 8]. За Г. Г. Слишкшим i М. А. Сфремовою, лiнгвiстична система кiнофiльму обслуговуеться знаками-символами, нелшгвистична - знаками-iндексами i знаками-шонами. Вiдзначимо, що цi типи знаюв на практицi в бiльшостi випадюв виступають в змiшаному виглядi, з домшантою на ту чи шшу функцiю, що простежуеться i в кшофшьмах. Звуковi лiнгвiстичнi знаки кшотексту - це мова персонагав, закадровий голос, пiснi, звуковi нелiнгвiстичнi знаки - природш шуми, технiчнi шуми, музика. Вiзуальнi лiнгвiстичнi знаки кшотексту - титри шщальш, фiнальнi i внутрiшньотекстовi, написи як частина штер'еру чи реквiзиту, вiзуальнi нелiнгвiстичнi знаки -образи персонаж1в, рухи персонаж1в, пейзаж, iнтер'ер, реквiзит, спецефекти. Кшосценарш вiдноситься до категори текстiв, у яких для створення смислово! завершеносп важливi i вербальний, i невербальний компоненти.
Для опису дано! категори текстiв психолiнгвiстами Ю. А. Сорокшим i С. Ф. Тарасовим [18: 180] було введено поняття «креолiзований текст», тобто текст, що мютить вербальнi та невербальнi компоненти: «креолiзованi тексти - це тексти, фактура яких складаеться з двох негомогенних частин: вербально! (мовно! / мовленнево!) i невербально! (що належить до iнших знакових систем, шж природна мова)». Визначення креолiзованого тексту знаходимо у С.С. Ашшмово!: креолiзований текст - це «складне текстове утворення, в якому вербальнi та шошчш елементи утворюють одне вiзуальне, структурне, смислове та функцiональне цше, нацiлене на комплексний прагматичний вплив на адресата» [1: 17]. Дане визначення враховуе цшсшсть i прагматичну спрямованiсть креолiзованих текстiв.
Поряд з термшом «креолiзований» вживаеться i термш «полiкодовий». Як вказуе А.А. Бернацька, «найбшьш доцiльними для позначення родового поняття негомогенних, синкретичних повщомлень (текспв), утворених комбiнацiею елементiв рiзних знакових систем за умови !х взаемно! сiнсематii представляються термiни «полiкодовий» або «полiсемiчний» текст» [3: 106]. Л. С. Большакова [4: 21] також вважае бшьш правильним термiн «полшодовий текст», вiдмежовуючи його вiд «монокодових» i «дiкодових» текстiв (включаючи креолiзованi тексти в число дiкодових).
Подiбнi данi являе Д. Бешвiнер [25: 10]. З посиланням на роботи А. Коен, вш видшяе три основш засоби, завдяки взаемодi! яких створюеться сенс кшофшьму: мовний потш (the speech stream), вiзуальний образ (the visual image), i музичний супровщ (the musical score); для кожного з цих засобiв видшяеться форма i значення. Дослiдник приходить до висновку, що мовний потш i музичний потiк iнтегруються при сприйнятп фiльму глядачем, так як музика i мова вимагають однакових ресурсiв мозку для декодування сенсу, тому наявшсть музики змiнюе сприйняття реципiента.
Цiкавим е пiдхiд К. Бубела, яка визначае кшотекст ("film text") двояко: «Текст [фшьму] можна широко визначити як завершений аудiовiзуальний твiр на екранi, або вузько, як дiалог мiж персонажами» [26: 59]. Займаючись вивченням кiнофiльмiв, даний дослщник не обмежуеться монтажними листами i кiносценарiем, але розглядае роздруювки кiнодiалогiв, вiдзначаючи в них численш фактори, як-то: наявнiсть пауз, штонащя, дiя на екранi i т.п.
Провщний дослiдник англомовних кiнофiльмiв С. Козлофф також шдкреслюе важливiсть невербальних компонешгв фiльму, вважаючи, що найбшьш тюно з вербальним компонентом пов'язана акторська гра, особливосп зйомки, монтаж i звуковi ефекти [27: 90].
Стосовно текста кшосценарш вживасться також назва «кшодискурс». Одне з визначень кшодискурса належить С. С. Назмутдiновiй, яка визначае кшодискурс як «ускладнений, динамiчний процес взаемодп автора i кшорещшента, що протiкае в мiжмовному i мiжкультурному просторi за допомогою засобiв кiномови, що володiе властивостями синтаксичносп, вербально^зуально! зчепленостi елементiв, iнтертекстуальностi, множинност адресанта, контекстуальностi значення, шошчно! точносп, синтетичностi» [11: 7].
Л. В. Цибша вводить поняття «кiнематографiчний дискурс», трактуючи його вузько, як фрагмент фшьму, який мае у сво!й структурi такi компоненти: 1) дiалог двох геро!в фiльму; 2) кшесша i мiмiка, що супроводжують дiалоги партнерiв по фiльму i взаемодшть з мовними засобами вираження (просодичними i лексико-граматичними); 3) обстановку спшкування [21: 85]. К. Ю. 1гнатов називае кiнематографiчним дискурсом весь фшьм, взятий як сукупшсть вiзуальних та аудюефекпв i вербального наповнення [6: 6].
Часто вживаним термшом е також «кiнодiалог». Р. Р. Чайковський розглядае кiнодiалог з позицiй стилютики тексту, видiляючи в сферi художньо! мови три рiзновиди дiалогу - дiалог в традицiйнiй прозi, драматичний (сценiчний) дiалог i кiнодiалог (у його термшологи - дiалог у кшопроз^ [22: 111]. Р. Р. Чайковський також вживае термш «кшопроза», видiляючи li окремi лiтературно-художнi форми: кшосценарш i кiноповiсть [23: 163].
Цшавою е точка зору В. С. Горшково!, яка називае сценарш «предтекстом» фiльму. Цей «предтекст» може розглядатися i як самостiйний лтературний твiр, i як модель, що допомагае оргашзувати зйомки фiльму [17: 17]; сценарш може бути i самостшним об'ектом вивчення. Визначення сценарш можна знайти у Г. Г. Слишкша, М. А. Сфремово!: «Авторський лiтературний сценарiй - це твiр художньо! лiтератури зi специфiчними ознаками, пов'язаними зi втiленням словесного тексту в звукозоровому виглядi на екраш» [17: 29]. З таким розумшням кiносценарiю солiдарна I. А. Мартьянова, що називае кшосценарш «претекстом», текстом-посередником мiж лiтературним твором i кiнотекстом [10: 59].
В. 1ващенко та М. Вайно пропонують новий термш «кшовербальний твiр» - це «самодостатнш лiтературно-художнiй твiр, що надаеться до лтературного прочитання, якому притаманне вербально-образне мислення засобами кiномови» [5: 64]. Це фшсований словесний матерiал (вербальний образ), що супроводжуеться синтетичним кiномисленням (вербальними i невербальними образами) - «словесний прообраз екранного образу». Дослщники зауважують, що кiновербальний твiр може мати двояке призначення i перебувати у вимiрi рiзних ститв, що дае пiдстави говорити про можливу диференщацш, а саме: кшовербальний твiр, написаний у художньому стит для рольового кiно, що потребуе образно-кадрового мислення засобами кiномови (прерогатива художньо! лггератури), i кiновербальний твiр, написаний переважно в публiцистичному чи науковому стилях для документального кшо i телебачення (прерогатива науки / науково-популярно! / навчально! i т. ш. лiтератури та журналiстики).
Вщома дослiдниця К. Райс вiдносить кшосценари в окрему групу аудiо-медiальних текспв як таких, що мзафiксованi в письмовш формi, але якi надходять до одержувача через немовне середовище в уснш формi (мовнiй або шсеннш), яка сприймаеться ним на слух; причому екстралiнгвiстичнi допомiжнi засоби в рiзнiй мiрi сприяють реалiзацii змiшано! лiтературно! форми" [14: 211].
Важливим фактом е те, що кшосценарив одного фшьму може бути декшька: на основi лiтературного сценарш за участю оператора-постановника i художника створюеться режисерський (або монтажний) сценарш, який виконуе функцi! виробничого та техшчного проекту фiльму [17: 30]. Також юнують такi форми сценарш, як перший, другий, третш, попереднш, остаточний i т.д. Цiкавим е використання в сценарi! авторських ремарок, що не мають словесного оформлення в готовому фшьмь
Л1ТЕРАТУРА
1. Анисимова, Е. Е. Лингвистика текста и межкультурная коммуникация (на материале креолизованных текстов) / Е. Е. Анисимова / Е. Е. Анисимова. - М.: Академия, 2003. - 128 с.
2. Барабан Л., Дятчук В. Укра!нський тлумачний словник театрально! лексики. - К.: Вид-во СВК, 1999. - 96 с.
3. Бернацкая, А. А. К проблеме «креолизации» текста : история и современное состояние / А. А. Бернацкая // Речевое общение : специализированный вестник / Красноярский гос. ун-т; под ред. А. П. Сковородникова. - Вып. 3 (11). - Красноярск, 2000. - С. 105-110.
4. Большакова, Л. С. О содержании понятия «поликодовый текст» / Л. С. Большакова // Вестник СамГУ. - Самара, 2008. - № 4 (63). - С. 19-24.
5. 1ващенко В., Вайно М. «Кшосценарш» i «Кшовербальний TBip»: диференцiацiя термшопонять // Лексикографiчний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: 1н-т украшсько! мови НАН Укра!ни, 2004. — Вип. 10. — С. 61-65.
6. Игнатов, К. Ю. От текста романа к кинотексту: языковые трансформации и авторский стиль (на англоязычном материале): автореф. дисс. ... канд. филол. наук / К. Ю. Игнатов. - М., 2007. - 26 с.
7. 1лленко Ю. Парадигма кшо / Юрш 1лленко. - К. : Абрис, 1999. - 416 с.
8. Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. Юткевич. - М.: Сов. энциклопедия, 1987. - 640 с.
9. Лотман, Ю. М. Семиотика кино и проблемы киноэстетики / Ю. М. Лотман. -Таллин: Ээсти Раамат, 1973. - 137 с.
10. Мартьянова, И. А. Литературный киносценарий как тип нового текста / И. А. Мартьянова // Русская культура в мировом культурном и образовательном пространстве : материалы конгресса. Санкт-Петербург, 15-17 октября 2008 г. / под ред. П. Е. Бухаркина, Н. О. Рогожиной, Е. Е. Юркова. - В 2 т. Т. 2, Ч. 2. - СПб., 2008. - С. 59-64.
11. Морозова (Назмутдинова) С. С. Принципы гармонизации смыслов креолизованного текста при переводе / С. С. Морозова (Назмутдинова) // III международные Бодуэновские чтения: И. А. Бодуэн де Куртенэ и современные проблемы теоретического и прикладного языкознания. Казань, 23-25 мая 2006 г.: тр. и материалы: в 2 т. / Казан. гос. ун-т; под ред. : К. Р. Галиуллина, Г. А. Николаева. - Казань, 2006. - Т. 1. - C. 99-101.
12. Потебня О. Думка й мова (фрагменти) / О. Потебня // Слово. Знак. Дискурс: [антолопя св^ово! лтературно-критично! думки ХХ ст. / за ред. М. Зубрицько!]. — 2-ге вид., доп. — Львiв: Лггопис, 2001. — С. 34-52.
13. Почепцов, Г. Г. История русской семиотики до и после 1917 года / Г. Г. Почепцов. - М.: Лабиринт, 1998. - 336 с.
14. Райс К. / Классификация текстов и методы перевода // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М., 1978. - С. 202-228.
15. Словник шшомовних ств / Уклад. Л. Пустовгг та ш. - К.: Довiра, 2000. - 1018 с.
16. Словник украшсько! мови: в 11 тт. / АН УРСР. 1нститут мовознавства; за ред. I. К. Бшодща. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 906.
17. Слышкин, Г. Г. Кинотекст (опыт лингвокультурологического анализа) / Г. Г. Слышкин, М. А. Ефремова. - М.: Водолей Publishers, 2004. - 153 с.
18. Сорокин, Ю. А. Креолизованные тексты и их коммуникативная функция / Ю. А. Сорокин, Е. Ф. Тарасов // Оптимизация речевого воздействия. - М.: Наука, 1990. - С. 180-181.
19. Сургай, Ю.В. Киноязык как особая сигнификативная система / Ю. В. Сургай // Наука и инновации 21 века: материалы VII открытой окружной конф. молодых ученых. Сургут, 23-24 ноября 2006 г. - Сургут: СурГУ, 2007. - С. 237-239.
20. Цивьян, Ю. Г. К метасемиотическому описанию повествования в кинематографе / Ю. Г. Цивьян // Труды по знаковым системам. - Вып. 17. Структура диалога как принцип работы семиотического механизма / под ред. Ю. Лотмана. - Тарту: Тартуский ун-т, 1984. -Вып. 641. - С. 109-121.
21. Цыбина, Л. В. Структура и параметрические характеристики кинематографического дискурса / Л. В. Цыбина // Лингвистические и экстралингвистические проблемы коммуникации: теоретические и прикладные аспекты: межвузовский сб. науч. тр. -Саранск: Морд. гос. ун-т им. Н. П. Огарева, 2006. - Вып. 5. - 120 с.
22. Чайковский, Р. Р. Кинодиалог с позиций стилистики текста / Р. Р. Чайковский // Проблемы лингвистического анализа текста и лингводидактические задачи: тезисы к VII зональному науч. совещанию. - Иркутск: ИГПИИЯ им. Хо Ши Мина, 1983. - Ч. 2. - С. 111-112.
23. Чайковский, Р. Р. Кинотекст и его конституенты / Р. Р. Чайковский // Психолого-педагогические и лингвистические проблемы исследования текста : тезисы докладов республиканской науч.-тех. конф., 26-29 июня 1984 г. - Пермь: Пед. общество РСФСР, 1984. -С.163-164.
24. Чередниченко О.1. Про мову i переклад. - К.: Либщь, 2007. - 248 с.
25. Bashwiner, D. Interaction of Speech and Music in the Film Soundtrack / D. Bashwiner // Music and the Moving Image (Conference). Abstracts. - May 18-20. New York, 2007. - Рр.10-11.
26. Bubel, C. The linguistic construction of character relations in TV drama : Doing friendship in Sex and the City. Dissertation zur Erlangung des akademischen Grades eines Doktors der Philosophie der Philosophischen Fakultäten der Universität des Saarlandes / C. Bubel. - Saarbrücken : Universitaet des Saarlandes, 2006. - 294 p.
27. Kozloff, S. Overhearing Film Dialogue / S. Kozloff. - Berkeley & Los Angeles: University of California Press, 2000. - 332 p.
