Integrated Linguistic and poetical analysis in the studying of French literary discourse of the XXI century (an example of Guillaume musso novel "que serais-je sans toi?") Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

МЕТОДИКА 1НТЕГРОВАНОГО Л1НГВОПОЕТОЛОГ1ЧНОГО АНАЛ1ЗУ У СТУД1ЮВАНН1 ФРАНЦУЗЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ XXI СТ. (НА МАТЕР1АЛ1 РОМАНУ Г1ЙОМА МЮССО "QUE SERAIS-JE SANS TOI?")

Савчук P.I.

Кшвський нацюнальний лтгв1стичний утверситет, кафедра 1спансько'1 та французьког фшологп, кандидат фшол. наук, доцент, докторант,

Украша

INTEGRATED LINGUISTIC AND POETICAL ANALYSIS IN THE STUDYING OF FRENCH LITERARY DISCOURSE OF THE XXI CENTURY (AN EXAMPLE OF GUILLAUME MUSSO NOVEL "QUE SERAIS-JE SANS TOI?")

Savchuk R.I. Kyiv National Linguistic University, Department of Spanish and French Philology, PhD, Associate professor, PostDoctoral Researcher, Ukraine

АНОТАЦ1Я

Стаття присвячена презентацп основних еташв i процедур застосування одного з напрямiв штегрованого лшгвопоетолопчного аналiзу в штерпретацп художнього дискурсу. З метою представления результапв дослщження прозового тексту XXI ст. у когштивно-поетолопчному вимiрi, обрано роман сучасного французького письменника Гшома Мюссо "Que serais-je sans toi?". З'ясовано, що методика штегрованого лшгвопоетолопчного аналiзу французького художнього наративу е системною та комплексною, осшльки об'еднуе калька методiв i методик дослщницького пошуку.

ABSTRACT

The research paper has presented the main &eps and procedures of the application of one of the directions of integrated lingui^ic and poetical analysis in the interpretation of literary discourse. With the purpose of revealing the results of XXI œntury prosaic text Sudying in its cognitive and poetical dimensions, we've chosen a novel by modern French writer Guillaume Musso "Que serais-je sans toi?". It has been found out that integrated lingui^ic and poetical analysis of French literary narrative is sy^emic and composite, because it incorporates a few methods and methodologies.

Ключовi слова:штегрований лшгвопоетолопчний аналiз, когниивно-наративна сценографiя, наративна модель, наративна матриця, наративна схема, монтажне кадрування.

Keywords: integrated lingui^ic and poetical analysis, cognitive and narrative scenography, narrative model, narrative matrix, narrative scheme, montage framing.

Постановка науково1 проблеми та ïï значення. Методика штегрованого лшгвопоетолопчного аналiзу у комплексному вивченш основних принцитв наративного текстотворення французькоï прози певного вторичного перюду передбачае дослщження у трьох напрямках - наративно-поетолопчно-му, що включае жанровий, архiтектонiко-композицiйний, оповiдний i мовленневий аспекти, когниивно-поетолопчно-му як реконструкцп релевантних структур авторського наративного мислення i виявлення концептуальних прiоритетiв письменнишв iз урахуванням специфiки просторово-ча-совоï континуальностi та образно-стилiстичноï ф^ратив-носп створеноï ними оповiдноï реальностi та семютико-на-ративному у контекстi представлення сутнiсних механiзмiв текстуалiзацiï множинностi значень у можливих свiтах, сконструйованих у французьких художнiх наративах.

Маючи на меп продемонструвати головнi прийоми та процедури застосування методики iнтегрованого лшгвопоетолопчного аналiзу до окреслення й систематизування стрижневих наративних стратегiй, техшк i тактик у констру-юванш певно1' оповiдноï реальностi в одному з окреслених вище напрямкiв, ми обрали роман французького письменника XXI ст. Гшома Мюссо "Que serais-je sans toi?", який побачив свгт у 2009 рощ.

Предмет ще1' студи складають, таким чином, когнпив-но-поетолопчш мехашзми творення постмодершстсько1' оповiдноï реальностi з урахуванням текстогарного потен-цiалу наративно1' моделi оповвдача у контекстi структурно!' та семантичноï композитностi французького художнього наративу XXI ст. Об'ектом вивчення е наративна поетика молодого письменника-сучасника Гiйома Мюссо.

Виклад основного матерiалу й обгрунтування отриманих результатiв дослiдження. Когнiтивно-поетологiчний пвдхвд

як другий етап системного й штегрованого лшгвопоетолопчного аналiзу французького художнього дискурсу XXI ст. передбачае три основш стадп дослiдження, а саме:

1) (ре)конструювання когнiтивно-наративноï сценографп художнього наративу Гiйома Мюссо, вщштовхуючись вiд притаманноï йому наративноï моделi оповiдача як певного прототипного патерну у форматуваннi та веденнi оповщ;

2) окреслення основних наративних прийомiв, технiк i тактик у конструюванш постмодернiстськоï оповiдноï ре-альностi у ромаш "Que serais-je sans toi?" через представлення у наративнш матриц цитованого твору всiеï системи наративних елеменпв оповiдноï реальностi (подш та/чи дiй, ситуацiй, актантiв оповщ, функцiй), якi розмiщуються у ви-глядi певноï наративноï схеми, мають своï просторово-ча-совi координати, власш оповiдно-мовленневу структуру й фокалiзацiйний код;

3) виявлення модальних засобiв риторично-стилютич-ного рiвня та з'ясування виражально-зображальних засобiв мовноï репрезентацiï, що текстуалiзують авторськi смисловi домiнанти та концептуально значущi слова, якi формують у свою чергу словесне пiдгрунтя образно-стилiстичноï фь гуративностi постмодернiстськоï оповiдноï реальносп у ро-манi Гiйома Мюссо "Que serais-je sans toi?".

Проввдною наративною моделлю, що вибудовуе когнпив-но-наративну сценографiю цитованого твору е наративна модель "десемантизований гетеродiегетичний оповщач у екстрадiегетичнiй ситуацiï", що форматуе оповiдь, центро-вану на окремих подгях та/чи дгях iз персонажного буття, проте лишае поза увагою внутрiшне життя, зокрема пережи-вання головних геро1в оповiдi:

Ils s'aiment.

Dans les librairies des rues de Berkeley où plane encore un parfum de bohème.

Dans un cinéma de Reid Street où ils ne voient pas grand-chose du film Leaving Las Vegas, tellement ils se perdent en baisers et en caresses.

Dans un petit re^aurant, devant un énorme hamburger hawaïen à l'ananas et une bouteille de Sonoma.

Ils s'aiment.

Ils font les imbéciles, ils jouent comme des gosses, se tiennent fort la main en courant le long de la plage.

Ils s'aiment.

Dans une chambre universitaire, où il improvise pour elle, sur sa guitare, une version inédite de la Valse à mille temps Jacques Brel. Elle danse pour lui, d'abord langoureusement, puis de plus en plus vite, tournant sur elle-même, déployant ses bras, la paume de la main dirigée vers le ciel à la manière d'un derviche tourneur.

Il lâche son in^rument et la rejoint dans sa transe.

Ils forment une toupie qui finit par s'abîmer sur le sol où ...

... ils s'aiment [10, р. 18].

Наведений вище фрагмент е яскравим прикладом ведения гетеродieгетичним оповвдачем оповщ, що конструюеть-ся на синтаксичному принцип сепаратизацп висловлення [8, с. 266] як такому засобi експресивного синтаксису, в межах якого мае мюце графiчне та змютове видшення певно-го вщокремленого сегменту висловлення, що вирiзняеться у цьому разi неабияким експресивним потенщалом. Так, у результата сепаратизацп, тобто розчленування повноцшно-го речення на дешлька самостайних i пунктуацшно завер-шених висловлень: ils s'aiment. Dans les librairies <>. Dans un cinéma <>. Dans un petit re^aurant <>. Ils s'aiment. Ils font <>. Ils s'aiment. Dans une chambre universitaire <>... ils s'aiment сформовано особливий ритмомелодшний малюнок оповщ, що засввдчуе дом^вання простих i неускладне-них iменникових (dans les librairies; dans un cinéma; dans un petit re^aurant; dans une chambre universitaire) i дiеслiвних конструкцш (ils s'aiment; ils ne voient pas; ils se perdent; ils font les imbéciles; ils jouent; se tiennent). Дистантний повтор синтаксично1 одинищ ils s'aiment виступае тут ноаем смислово1 й емоцшно1 шформацп, осшльки апелюе до пер-цептивно-чуттево1 сфери персонажного буття, зважаючи на денотативне значення прономiнального дiеслова s'aimer v.pron.: "être mutuellement attachés par l'affection, l'amour" [9], що й експл^е лейтмотивний образ кохання / закоха-ностi головних геро1в оповiдi.

На rai симетрично схожих рядкiв, яш вписуються у синтаксичнi конструкцiï прийменник + iменник: dans les librairies; dans un cinéma; dans un petit re^aurant; dans une chambre universitaire, що скршлеш дiесловами або дiеслiв-ними конфiгурацiями: ils ne voient pas grand-chose; ils se perdent en baisers et en caresses; ils font les imbéciles; ils jouent comme des gosses; se tiennent fort la main en courant le long de la plage; ils forment une toupie, утшено та рельефно видше-но образ закоханих. Водночас у розглядуваному фрагмента основна стилютична тональнють оповщ вирiзняеться ней-тральними одиницями, при цьому дом^вальними е дiесло-ва, що, у поеднанш з феноменом сегментацiï художнього дискурсу, свiдчить про ïï змшний i прискорений рух, осшль-ки саме останнi беруть участь у ршшзацп та динамiзацiï постмодернiстськоï оповiдноï реальностi.

Когнiтивно-наративна сценографiя роману "Que serais-je sans toi?" вибудовуеться десемантизованим гетеродiеге-

тичним оповiдачем, який е вiддзеркаленням i реалiзацiею письменницько1' когнiтивноï моделi "як я бачу", а тому така оповвдна шстанщя постае у функцiональнiй ролi своерщ ного постановника, що мiститься за об'ективом камери пвд час шнозйомки, оскiльки структуруе оповвдне зображення таким чином, що читач мае можливють бачити лише те, за чим споглядае десемантизований оповщач i що подано з його ств. У розглядуваному фрагмента згадана наративна ситуация уможливлена через почергове й взаемодоповнюю-че поеднання дискурсу оповiдача: il lui dit qu'elle lui manque tellement, qu'il l'adore, qu'il ne sait pas comment vivre sans d'abord; elle rit parce qu'elle surprise et parce qu'elle heureuse у формi непрямого мовлення, а також невлас -не-прямого: puis elle éclate en sanglots parce que c'e& trop dur de ne plus être ensemble, осшльки голос гетеродiегетичного оповвдача кошашнуеться тут голосом одного з персонажiв оповщ, та прямого мовлення самих геро1'в: - C'eS moi, Gabrielle. Fidèle à notre rendez-vous de midi.

При такому монтажному кадруванш оповвдно1' реаль-ностi десемантизований оповвдач робить основнi словеснi акценти на репрезентацп життево1' ситуацiï персонажiв, за-лишаючи практично невербалiзоваиими психологiчнi або емоцшш характеристики головних актантiв оповщ. При цьому, маркерами та показниками внутршшх переживань геро1'в е численш параграфемнi засоби, до яких вдаеться Гiйом Мюссо з метою увиразнення створено1' ним постмо-дернiстськоï оповщно1' реальностi, зважаючи на переконли-ве експресивне навантаження i вагомий прагматичний по-тенщал графiчноï структурацiï та пунктуацiйноï сегментацп [3, с. 141] наративного простору прозового тексту.

Використання параграфемних засобiв автором у сло-веснiй оргашзацп певно1' оповiдноï реальностi передбачае деяку графiчну сегментацiю текстово1' тканини, що може бути реалiзованою через рiзноманiтнi варiацiï з довжиною рядкiв, мiжрядковими iнтервалами, шрифтами, п^дкрес-леннями, внесенням у твiр друкарських або логографiчних знакiв, засобiв iконiчного письма, як-от малюнки, фото-графiï, таблицi або схеми, неконвенцшну орфографiю слiв i розстановку знакiв пунктуацiï, форматування або ширину полiв, якi вможливлюють нестандартне розмiщения тексту на сторiнцi [там само, с. 142].

Так, у художньому наративi Гiйома Мюссо показовими у цьому сена е топографемш засоби, що iмплiкують площин-не варшвання прозового твору [1, с. 41-115] й програмують у такий спосiб параграфемну переакцентуацiю [3, с. 143] уах деталей опов^дного зображення. Зважаючи на те, що змша шрифту графем, вводячи змiну штонацп та логiчного наголосу [там само], виконуе функцiï передачi емоцiйного стану мовця у момент мовлення [6, с. 24], стверджуе-

мо, що ввдлж секунд пiд час розмови Мартена i Габрiель (що в орипнальному текстi поданий курсивом), розкривае надшрну стривоженiсть i вразливiсть молодого чоловша:

49, 48, 47 ...

Le ventre noué, il ferme les yeux et dit simplement :

- C'e& moi, Gabrielle. Fidèle à notre rendez-vous de midi.

D'abord, elle rit parce qu'elle surprise et parce qu'elle heureuse, puis elle éclate en sanglots parce que c'e& trop dur de ne plus être ensemble.

... 38, 37, 36 ...

Il lui dit qu'elle lui manque tellement, qu'il l'adore, qu'il ne sait pas comment vivre sans, оскшьки, незважаючи на ситуацш екстрадiегетичностi оповщача, останнш у цих

невеликих за обсягом фрагментах (власне тд час самого нумерування миттевосп дiалогу м1ж героями) повнiстю розчиняеться у мовнш свiдомостi персонажа, що вщраховуе кожну мить чекання й саму розмову з коханою. Цитований споаб форматування оповiдi пiдсилюе тональнiсть розпачу та деяко'' трагiчностi, з огляду на те, що телефонна бесвда головних актантiв оповiдi, що подана виключно зi слiв десе-мантизованого оповвдача, котра перериваеться пiдрахунком секунд, який веде Мартен, добЬае свого завершення. Саме синтаксична фiгура паралелiзму (час, який спливае = розмо-ва, що е темпорально регламентованою, а тому теж швидко завершуеться) iмплiкуе й зрештою текстуалiзуе особливу постмодернiстську чуттевiсть, яка в оповщ пвдсилена поед-нанням непрямого мовлення десемантизованого оповiдача та вiдлiком секунд, який здшснюе персонаж, як промови-стими засобами творения психологiчно наснаженого словесного малюнку [2, с. 52] чуттевосп у творi.

З шшого боку, постмодернiстська чуттевiсть персонаж1в увиразнена розпачем останнiх, який метафоризовано у не-досказанностi через брак часу, що отримуе вербалiзацiю шляхом використання у текстi фiгури апозюпезису як умис-ного й раптового переривання або припинення висловлення: il lui dit qu'elle lui manque tellement, qu'il l'adore, qu'il ne sait pas comment vivre sans ..., що пов'язано з надшрною емо-цшшстю, а тому й нестачею необхщних ^в або аргуменпв.

Зазначимо, що використання формальних типографiчних знакiв, як1 вiзуалiзують своерiднiсть графiчного оформлен-ня оповiдi, свiдчать про кiнематографiчнiсть [5, с. 244] ви-будовано'' оповiдноï реальностi, а у контекст художнього наративу "Que serais-je sans toi?" про ïï сценаршсть. Гiйом Мюссо послуговуеться оригiнальним знаком: *, який на-дае виразно'' значущостi елементам оповiдi, що роздшет, й указуе при цьому на незалежшсть i автономнiсть останнiх [там само, с. 260] у межах семантично цiлiсноï й конгруент-но'' постмодернiстськоï оповвдно'' реальностi.

Так, мовностилютичний код постмодернiстськоï поетики у наративнш манерi французького письменника вирiзняеть-ся неабияким лаконiзмом художньо'' оповiдi, що за рахунок симетрiï неускладнених паралельних синтаксичних кон-струкцiй рельефно видме тi смисловi домiнанти та концептуально значущi слова, як1 формують i розкривають емний образ персонажно'' вразливостi та чуттевостi.

Примiтно, що прозовий текст, у якому е деяка фабула, неможливий без ввдображення часу [4, с. 37] та простору, що локалiзують i розгортають подiï та/чи дiï у творг Темпо-ральна й просторова сггки втiлюються у наративнiй матрицi художнього тексту за допомогою своерщних Т- i S-сигналiв як таких мовленневих вiдрiзкiв [там само, с. 54], яш мiстять маркери часо-просторово'' оргашзацп оповiдi.

Визначальною рисою темпоральноï оформленосп подiй та/чи дiй у наративному просторi роману "Que serais-je sans toi?" е не проекщя останшх у зовнiшнiй i реальний юторич-ний час [там само, с. 80], а 'хне структурування у межах де-якого замкненого часу, що тяж1е у цьому разi до множинно-го "смислового полюса" [там само, с. 80], який окреслено у координатах ймовiрноï можливосп, що текстуалiзована наз-вою художнього наративу. Саме умовний споаб que serais-je виражае подш та/чи дш не як реальну, а як таку, що могла б вщбутися за певних умов, а отже ще на шщальному етапi ïï розгортання у творi запрограмоване наративне вщхилення [7, с. 101] ввд сюжетного теперiшнього або минулого у бж його певноï варiативностi й гшотетичносл.

Показовим у цьому разi е лiнiйний перебiг подiй та/чи дш у цитованому художньому наратив^ що, хоч i вирiз-няеться одночаснiстю останнiх, проте чiтко засввдчуе 'хне розосередження у просторi реальних географiчних локусiв - кра'н i мют (США, Сан-Франциско, Калiфорнiя та Нью-Йорк / Франщя й Париж). Темпоральна сита роману ха-рактеризуеться послвдовним i хронологiчно вмотивованим представленням подiй та/чи дiй, однак все-таки виявляе тен-денцiю до деякоï' деформацiï' часовоï' лiнеарностi:

Voilà.

Cette hi^oire ne raconte que les choses de la vie.

L'hi^oire d'un homme et d'une femme qui courent l'un vers l'autre.

Tout a commencé par un premier baiser, un matin d'été, sous le ciel de San Francisco.

Tout a failli se terminer une nuit de Noël, dans un bar new-yorkais et une clinique californienne.

Puis les années passèrent ... [10, р. 35].

У поданому вище фрагменп художнього наративу про-стежуемо практично повну вщсутшсть подiевостi як тако'', оскшьки остання замшена тут на коротке резюмування того, що складае шдгрунтя оповщано'' юторп про кохання головних геро'в оповщ: l'hi^oire d'un homme et d'une femme qui courent l'un vers l'autre. У цьому разi маемо також виразш часовi стрибки, що текстуалiзованi дихотомiею таких темпо-ральних лексем, як дiеслова часу commencer v.tr. ("розпочи-натися") i se terminer v.pron. ("завершуватися") й iменники, що мiстять сему темпоральносл matin n.m., nuit n.f., été n.m. та Noël: tout a commencé par un premier baiser, un matin d'été, sous le ciel de San Francisco. Tout a failli se terminer une nuit de Noël, dans un bar new-yorkais et une clinique californienne.

Крiм того, розглядуваний сегмент роману вщзначаеть-ся явищем стиснення часу подш та/чи дш, яке реалiзоване шляхом використання фiгури наративного елшсу: puis les années passèrent як своерщно'' темпорально'' "дiри" у лшеар-ному плину останнiх.

Зауважимо, що незважаючи на загальну концепцш лiнiй-ностi та послiдовностi представлення подiй та/чи дiй, у художньому наративi Гiйома Мюссо сюжетне тепершне по-значене зигзагоподiбним напрямом руху [7, с. 108],

оскшьки уже в шщальному епiзодi 1-о'' глави десеманти-зований гетеродiегетичний оповвдач заявляе новi сюжетнi лiнiï (намагання Мартена-полiцейського впiймати вiдомого викрадача картин й особистого ворога Арчiбальда Маклша, смертельна хвороба знаменитого злочинця), що зовам не оз-нaченi у пролоз^ проте опосередковано пов'язанi з iсторiею кохання головного героя. Якщо згaдaнi вище сюжетнi лiнiï розгортаються в однiй темпорaльнiй i просторовш площи-нах (Париж i його околищ), то iнформaцiю про головну ге-ро'ню оповiдi маемо на с. 199 (практично третина розгляду-ваного роману), i саме з цього моменту у темпоральнш спщ художнього наративу ввдстежуемо зигзaгоподiбнi стрибки, що отримують вираження шляхом представлення подш та/ чи дш в одному хронолопчно послiдовному промiжку часу, однак у рiзних просторах. Така особливiсть просторово-ча-сово'' оргaнiзaцiï роману мае сво'м пiдI'рунтям наративну техшку монтажного кадрування, що вможливлюе констру-ювання ефекту перехресно'' дiï.

Висновки. Отже, пiдводячи пiдсумки, вкажемо на те, що застосування окремих прийомiв i процедур комплексно'' методики штегрованого лiнгвопоетологiчного aнaлiзу у студшванш роману сучасного французького письменника

Гшома Мюссо "Que serais-je sans toi?" засввдчило наявнiсть визначальних атрибутiв постмодершстського художнього мовомислення, що мае одним i3 текстотвiрних принципiв гру, яка полягае в обiгрiваннi великих етчних форм i ïx стрижневих компоненпв.

Лiтература

1. Баранов А.Н. Воздействующий потенциал варьирования в сфере метаграфемики // Проблемы эффективности речевой коммуникации. - М.: ИНИОН, 1990. - С. 41-115.

2. Бублейник Л.В. Особливосп художнього мовлення: [навчальний посiбник]. - Луцьк: РВВ "Вежа" ВДУ iм. Лесi Украшки, 2000. - 177 с.

3. Влох Н.М. Лшгвопрагматичш та параграфемш засо-би англомовного постмодернiстського тексту (на матерiалi xудожнix творiв XX-XXI ст.): дис. ... канд. фшол. наук: 10.02.04. - Л., 2010. - 268 с.

4. Дученко Л.В. Жанрово-лингвистические особенности темпорально-повествовательной структуры художественного текста (на материале англоязычной детективной прозы 20 столетия): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. - Одесса, 2003. - 195 с.

5. Корниенко А.А. Современная французская новелла в поисках новых форм: семио-лингвистическое исследование: [монография]. - Пятигорск: Изд-во Пятигорск. гос. лингв. ун-та, 2000. - 292 с.

6. Кухаренко В.А. 1нтерпретащя тексту: [навч. поабник].

- Вшниця: НОВА КНИГА, 2004. - 272 с.

7. Обелец Ю.А. Темпоральная структура возможных миров художественного текста (на материале англоязычной прозы): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. - Одесса, 2006.

- 240 с.

8. Сташслав О.В. Сепаратизащя як прояв актуалiзуючого типу синтаксису (на матерiалi сучасно1' французько1' мови) // Науковий вюник Схвдноевропейського нац. ун-ту iменi Лесi Украшки. Серiя Фшолопчш науки. - 2015. - № 3(304). - С. 266-271.

9. Dictionnaire Le Petit Robert électronique / Version électronique du Nouveau Petit Robert, dictionnaire analogique et alphabetique de la langue française. - P.: Bureau van Dijk, 1997.

10. Musso G. Ques serais-je sans toi? - P.: XO Éditions, 2009. - 453 p.

ФАКТИТИВН1 ТА КАУЗАТИВН1 КОНСТРУКЦП У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ПРОЗОВОМУ ТЕКСТ

Фтоненко Н.Г.

Кшвський нацюнальний л1нгв1стичний утверситет, Доцент кафедри 1спансько'1 та французьког фтологп

FACTITIVE AND CAUSATIVE CONSTRUCTIONS IN THE CONTEMPORARY FRENCH FICTIONAL TEXT Filonenko N.G. Kyiv National Linguistic University, Spanish and French Philology Department, Associate Professor

АНОТАЦ1Я

У статп дослвджено синтаксичш конструкцп сучасного французького художнього прозового тексту. Наведеш у статп синтаксичш концептуальш та динамiчнi даш фактитивних та каузативних конструкцш доводять симетричний принцип його формування. Встановлено, що на рiзних рiвнях структурування художшх творiв динамiчнi характеристики фактитивних та каузативних конструкцш не е подiбними.

ABSTRACT

The article deals with syntax contractions of the contemporary French fictional text. Syntactic conceptual and dynamic data of factitive and causative contractions given in the article prove that the text is formed according to the principle of symmetry. It is etablished that at different levels of text tincturing dynamic characteritics of the factitive and causative contractions are not similar.

Ключовi слова: синтаксична конструкция, порядок ^в, пвдмет, присудок, система, симетргя.

Keywords: syntactical contraction, the order of words, subject, predicate, sytem, symmetry.

Постановка проблеми. Художнш текст, як один з видiв писемного мовлення процесуально в!^зняеться вщ усного мовлення а конструювання письмового художнього тексту з авторського внутршнього тексту е особливим когнггав-ним процесом, у якому важливу роль вщграе авторський вибiр мовних одиниць, зокрема й синтаксичних. Ж. Петiто наполягае на тому, що синтаксис е справжшм i первинним лiнгвокогнiтивним матерiалом, а синтаксичним одиницям властивий концептуальний змiст [1, р. 108]. Тому, розвщка синтаксису художнього тексту у когштивному та системно-структурному аспектах уможливлюе виявлення сшвввд-ношення мiж мовленневими i мовними явищами

Аналiз останнiх дослiджень та публiкацiй. Сучасш син-таксичнi дослвдження французького тексту у когнитивному ракурсi висувають на перший план теорш фiгуративного синтаксису про вербалiзацiю синтаксичними одиницями

мови немовного буття людини [2, р. 3-4] i переконливо сввд-чать про швидкий розвиток когнiтивного та лшгвосинерге-тичного пiдxодiв як у гермашстищ [3; 4], так i у романютищ [5; 6], а поеднання цих двох аспектiв е актуальним та запо-чатковуе новггню галузь у лiнгвiстицi "когнiтивну лшгвоси-нергетику" [7].

Виокремлення невирiшениx рашше частин проблеми. Якщо лiнгвосинергетичнi та когнггивш дослвдження англо-мовних та франкомовних поетичних текстiв проводяться у романютищ та германiстицi, то особливосп художшх про-зових текстiв допоки е недостатньо висвiтленими. Неясною також лишаеться роль певних типiв синтаксичних одиниць, зокрема фактитивних та каузативних конструкцш у вербаль зацп концеплв.

Метою статтi е окреслення динамiчниx i когнiтивниx характеристик фактитивних та каузативних конструкцш для