CC BY
44УДК 811.11
CULTURAL CODE OF ARTIFACTS AND SPECIFICS OF THEIR TRANSLATION AND USE
Sulym V.
PhD, Professor, Professor Department of Intercultural Communication and Translation
Ivan Franko National University of Lviv
КУЛЬТУРНИЙ КОД АРТЕФАКТ1В ТА СПЕЦИФ1КА IX ПЕРЕКЛАДУ I ВЖИВАННЯ
Cулим В.Т.
кандидат фiлологiчних наук, професор, професор кафедри мiжкультурноi комуткацИ та перекладу Львiвського на^онального утверситету iменi 1вана Франка
Abstract
The article provides a scientific and literary review of the problem of deciphering and providing the correct lexical, physical and social meaning of the concept of «cultural code of artifacts».The problem of correctness of their translation from one language to another is studied and analyzed. The specificity of this kind of translation is the use of various lexical techniques, forms and means. In particular, non-equivalent vocabulary is used in all its manifestations and means, many translations of objects of various kinds of artifacts are interpreted in the form of realities, indirect gaps, untranslated terms, individual neologisms, words of broad semantics, complex words. Cultural artifacts are artificially created objects or objects that not only convey information about the past of our world, but also act as transformers of our human progress and the improvement of social reality. In their socio-psychological content, artifacts help the world community to adapt to reality. It is M. Cole's triangle that proves the relationship between the object and the subject of reality through an artifact. Artifacts have various aspects of their meanings: physical, cultural-historical, socio-psychological, lexical and help humanity to exist in all its manifestations. It is very important for interpretation in various translations to correctly display the word that describes the cultural artifact, because it is there that the ethnic code of the nation is encrypted. Very often in such cases there are difficulties that require philological skills and knowledge of the culture of the language of the translator. Various rules and philological techniques are used for this purpose.
Анотащя
У статп здшснено науково-лггературний огляд щодо проблеми розшифрування та надання правиль-носп лексичного, фiзичного та сощального змюту поняття «культурний код артефакпв». Вивчено та про-аналiзовано проблему правильносп !хнього перекладу з одте! мови на шшу. Специфша такого роду пере-клащв полягае у використант рiзного роду лексичних прийомiв, форм та засобiв. Зокрема використову-еться безекшвалентна лексика у вах !! проявах та засобах, багато переклащв об'екпв рiзного роду артефакпв трактуються у виглядi реалш, опосередкованих лакун, неперекладених термiнiв, iндивiдуаль-них неологiзмiв, слiв широко! семантики, складних слiв. Культурнi артефакти - це штучно створен пред-мети чи об'екти, що не тшьки передають iнформацiю про минуле нашого свiту, а й виступають трансформаторами нашого людського прогресу та покращення сощально-побутово! реальностi. По-своему соща-льно-психологiчному змiсту артефакти допомагають свгговому суспiльствi адаптуватись до реальностi. Саме трикутник М. Коула доводить взаемозв'язок об'екта та суб'екта реальносп через артефакт. Артефакти мають рiзноманiтнi аспекти сво!х значень: фiзичне, культурно-юторичне, соцiально-психологiчне, ле-ксичне та допомагають юнувати людству у вах його проявах. Дуже важливим для трактування у рiзнома-нiтних перекладах е правильшсть вiдображення слова, що описуе культурний артефакт, тому що саме там закриптографований етшчний код наци. Дуже часто в таких випадках виникають складнощi, як1 потребу-ють фшолопчно! майстерностi та обiзнаностi в культурi мови перекладача. Для цього використовуються рiзноманiтнi правила та фшолопчш технiки.
Keywords: cultural artifact, non-equivalent vocabulary, ethnicity, indirect gaps, lexical meaning, semantics, semiotic influence.
Ключовi слова: культурний артефакт, безекшвалентна лексика, етшчнють, опосередковаш лакуни, лексичне значення, семантика, семютичний вплив.
Вступ
Система соцiокультурного свпу побудована на рiзноманiтних структурних щ^внях етнiчних та матерiальних засад. Кожен народ, маючи свое ремесло, мову, культуру, збагачуе свiтову колиску матерiальних надбань все новими i новими виро-бами, технiчними винаходами, побутовими речами,
ушверсальною лексичною термшолопею. Такими речами е культурнi артефакти. Вони являють собою об'екти, яш створенi людьми, що передають шфор-мацiю про культуру сво!х творщв та декламують етнiчнiсть кожно! наци та народу. Проблема забез-печення адекватно! мгжкультурно! взаемодi! та пра-
вильносп тлумачення И транслггерацп е надактуа-льною сьогодш. Внаслвдок процеав глобалiзацi! та штеграци представники рiзних культур все частiше взаемодшть, як безпосередньо i опосередковано за допомогою рiзноманiтних перекладiв [8].
Велику групу культурних артефактiв станов-лять символiчнi когнiтивнi артефакти, як1 матерiа-льно та семiотично опосередковують людське т-знання, а не е лише шформацшним сховищем, i, спiльно з цим, е складовою культурних та ютори-чно-виникаючих когнiтивних областей. А проблема !хнього мовного та культурного перекладу е результатом ввдмшностей мiж мовами як за лекси-чним значенням, так i мiж культурами як способами вираження самобутностi, стилю життя [2].
Анaлiз останшх дослiджень та публжацш щодо висвiтлення науковоТ проблеми
Ввдмшносп культур характернi для рiзних мо-вних особливостей у свiтi, при чому на !х основi бу-дуються висловлювання рiзних мов [24]. В роботах заруб1жних та вичизняних вчених ввдзначаеться та особлива роль, яку вщграе переклад у розвитку науки, економiки, лiтератури, мовлення, а головне ку-льтури. В останш роки переклад став об'ектом ку-льтурологiчних дослiджень. Становлення «транс-ляцшно! лшгвютики» пов'язано з iменами видатних зарубiжних та вiтчизняних тнгшспв: Г. £гер, О. Каде, Дж. Кетфорд, Ю. Найда, Л. Барху-дов, Я. Рецкор, А. Федоров, В. Комюаров, О. Швейцер, Л. Латишев. £. Бреус, О. Фшкель, О. Кундзiч, М. Рильський, С. Ковганюк, Р. Зорiвчак, Г. Мiрам, О. Гайнiчер та багатьох шших [6].
Дуже багато аш^в фiлологiчних праць, серед яких: Г. Д. Томахш, Л. К.Латишев стверджують, що переклад повинен зберегти стиль автора, стилю-тику i семантику орипналу i вiн повинен нести те саме смислове навантаження та мати той самий емотивно-експресивний вплив на читача, що й ори-пнал [14]. Для цього використовують безекшвале-нтну лексику, яка е протиставленням екшвалентно! лексики, сенс попередньо! неможливо повшстю пе-редати на мову перекладу, тому перекладачевi часто доводиться вдаватися до пояснень або до опи-сових виразiв. Варто ввдзначити, що, чим складшше в смисловому планi об'ект культури, тим частiше зустрiчаеться безеквiвалентна лексика для його до-слiвного перекладу [1].
Термш «безеквiвалентна лексика» трактуеться по-рiзному: деяк1 вченi пiд цим поняттям розумь ють реали, а вже iншi вважають, що це слова, яких немае в шших культурах та мовах, фразеолопчш та лексичш одинищ, як1 не мають перекладацьких ек-вiвалентiв у мовi перекладу, а третi вважають, що це слова, як не перекладаються на iншу мову. Дуже часто такими словами виступають артефакти, яш е носiями культури пе! чи шшо! кра!ни. Наприклад, таким тдтвердженням може слугувати англiйське слово «Barbie», яке по сво!й фiзичнiй суп i явля-еться соцiально-культурним артефактом i вщобра-жае поняття безекшвалентно! лексики, тобто немае прямого лексичного перекладу. Ми ж знаемо, що англшською лялька буде «Doll», але чуючи про
«Barbie», асоцшемо з лялькою, хоч !! назва походить ввд власного iменi [18].
Трактування тих чи iнших речей, яш стали свь товим надбанням, здебiльшого звучать мовою ори-пналу, що говорить про !хню культурну приналеж-нiсть до пе! чи шшо! народносп чи етносу. Л. Бархударов видме у безекшвалентну лексику такий термiн як «опосередковаш лакуни», куди ввдносять слова шшо! мови, у яких немае лексичних аналопв в мовi перекладу, що i здебiльшого i е культурними трансляторами артефактiв [29].
Щодо складносл перекладу та вживання безекшвалентно! лексики для «мови артефактiв», то С. Влахов, С. Флорш, О. 1ванов вказували на те, що якесь безекшвалентне слово при перекладi на одну мову, не обов'язково буде щентичним при перек-ладi на iншу мову, тобто поняття бекзешвалентно! лексики дiе в рамках певно! пари мов. Своею чертою, А. 1ванов подiлив безекшвалентну лексику на:
1) референцiально-безеквiвалентну лексику, яка бувае у виглядг а) термшв; б) iндивiдуальних неологiзмiв; в) семантичних лакун;
2) слiв широко! семантики;
3) складних слiв;
4) реалш [1].
Вивчаючи рiзнi шдходи до структурних оди-ниць безекшвалентно! лексики, а саме семантичних лакун, можна зробити висновок, що тлумачення С. Форша та С. Влахова найб№ш повно охоплюе поняття безеквiвалентно! лексики так, як до цього пласту ^в дослщники вiдносили не пльки реалi!, екзотизми, абревiатури, фразеологiзми, власш iмена та вiдступи ввд лггературно! норми [22].
Дуже багато наукових думок цьому питанню присвятили М. Коул та М. Виготський, яш визна-чили мiсце правильностi перекладiв у системi базового опосередкування поняття культурних артефа-ктiв i стверджували, що символiчнi когнiтивнi артефакти перетворюються в свiтовi та трансформуються в суспiльний розум. Вони е ш-струментами, якi дозволяють i розширюють взае-модш людини з природним i соцiальним свггом; i, при цьому, одночасно е ознаками, як1 опосередковують щ взаемодi! [12]. Будучи матерiальними якорями та ключовими вузлами на перетиш символiч-но! та матерiально! практики, символiчнi тзнава-льнi артефакти також е прикладом спiльно! побудови та стльного розвитку переплетено! нат-всфери та техносфери [16].
Багато дослщнишв у психологi! вважають, що артефакти е символами, що схож1 на тригери. Вони нагадують людям, яш е частиною культури, про !! правила, переконання та сенс (як у хорошому, так i в поганому значеннi). Вони також заохочують пе-вну поведiнку. Чому це важливо? Культурнi артефакти, будучи древшми або нинiшнiми, мають зна-чення, оск1льки, крiм шшого, вони дають уявлення про технолопчш процеси, економiчний розвиток i сощальну структуру свiту [4]. Зпдно Кеннета Боу-лдинга економiчний розвиток являе собою еволю-цiю рiзного роду людських артефактiв. А вже за словами Маркса Вартофского «артефакт е для ево-люцп культури тим же, чим ген е для бюлопчно! еволюцп». Зввдси випливае, що саме артефакт е
структурною одиницею сощально -культурно! революций Вартофский класиф^е артефакти наступ-ним чином:
1) первиннi артефакти: використовуваш у ви-робництвi (наприклад, молоток, вилка, лампа або камера);
2) вторинш артефакти: артефакти, похвдт ввд первинних (наприклад, призначена для користу-вача iнструкцiя для камери);
3) третинш артефакти: уявлення вторинних артефакпв (так1, як скульптура користувальницько! шструкци для камери) [10].
1нтерпретащя культурних артефактiв досль джуе яшсш методи та iнструменти для аналiзу тра-дицiйних мов свiту i артефактiв та складного культурного фону за ними. А також представления культурных артефакпв тлумачить об'екти яш
Артефакт (А)
розташовуються на трьох рiвнях: особливостi його фiзичного та лексичного значення, вимовi та пере-кладi i глибоких культурних чинниках впливу [5]. Символiчнi когнiтивнi артефакти так само, як i мова, е складовими частинами бюкультурно! нiшi людини i мають фундаментальне значення в культурно--шзнавальнш еволюци людини. Вони пропо-нують символiчнi системи та концептуальш схеми, як1 лежать в основi соцiально-пiзнавальних практик (та вiдтворення цих практик), що становлять сегмент життевого свiту (Шутц, 1966) iндивiда та групи. Тепер розглянемо трикутник М. Коула, що демонструе роль артефакту в суб'ект-об'ектному вь дношенш. Як ми бачимо на рис. 1.1, в ньому опосе-редкована ланка з'являеться не в рамках перетво-рення вих1дно! реакцii' або операцi! [10].
С (суо:о;г; О (-аб'сЕт)
Рис. 1.1.
Базовий трикутник опосередкування по М. Коулу [10], який показуе, що суб'ект I об'ект пов'язанI не ттьки «прямо», але водночас I «непрямо», через посередника, що складаеться з артефактгв культури
З точки зору Майкла Коула, в якосл загаль-ного вщправного пункту сощокультурного тдходу доцшьно вважати припущення, що специфiчнi характеристики людських ютот являють собою !х потребу i здатнiсть жити в оточеннi, яке трансформо-ване дiяльнiстю до них членiв !х роду [19].
М. Коул вважае, що «посередництво процесу дiяльностi здшснюеться за допомогою артефактiв, е фундаментальною характеристикою людських психолопчних процесiв. Словом, ми ввд наро-дження i до смертi живемо в свт особистостей i речей, яш в значнiй мiрi е тим, що е через те, що було зроблено i передано в результата попередньо! люд-сько! д1яльносп. Коли цей факт iгноруеться, то до-сввд трактуеться, як те, що мае мюце виключно все-рединi тiла i розуму вдивща. Немае потреби гово-рити, що досввд не мае мiсця в вакуума 1снують джерела поза iндивiдом, як1 сприяють збiльшенню досввду» [31].
Метою статт е науково-теоретичний огляд проблеми культурного коду артефактiв, !хнього лексичного та фiзичного змюту, сощально-побуто-вого значення та специфши !х перекладу вживання.
Предметом статт е культурний код артефакпв та фiлологiчнi особливостi !хнього перекладу та вживання в укра!нсьюй та шших мовах.
Об'ектом статтi е артефакти та !хня фшолоп-чна, сощально-психолопчна та iсторико-культурна характеристика i !хня роль в свiтовiй культура
Основними завдання статтi е: 1) здшснення теоретичного аиалiзу фiзичного та лексичного змь сту культурного коду артефакпв; 2) огляд науково-методично! лiтератури з питання специфiки вживання та перекладу об'екпв, яш вiдносять до арте-фактiв; 3) опис прикладiв артефактiв, як1 декламу-ють та вiдображають культуру пе! чи iншо! наци. Виклад основного матерiалу Будь-який культурний артефакт мае певш фь зичнi, символiчнi, лексичш характеристики. Даний термiн використовуеться в сощальних науках, сощ-ологi!, етнологи, антропологi! [23]. Культурний артефакт - це бшьш загальний термш нiж поняття со-цiальний та археолопчний артефакт. Культурнi артефакти можуть включати в себе об'екти, отримаш з археологiчних розкопок (археолопчш артефакти), а також можуть включати в себе об'екти сучасного сустльства або недавнього минулого (соцiальнi артефакти). Наприклад, для антропологи токарний верстат ХУП-го столiття, шматок фаянсу або теле-вiзор е багатими джерелами шформаци про час, в якому вони були зробленi i використанi. На рис. 1.2 ми можемо побачити антрополопчш характеристики поняття артефактiв. Вiдповiдно до цього вони даться на дек1лька видiв [2].
Культурно-
1СТОРИЧНИЙ зшст
(пам'ятки минулого)
Ф13ИЧНИЙ зшст (археолопчш пам'ятки)
Рис.1.2. Антропологгчт характеристики поняття артефактгв [2]
Сюди ввдносять сощальт, культурш, археоло-пчш артефакти, як1 наповненш вищезазначеним змютом. Сощальт артефакти, на в1дм1ну вщ архео-лопчних артефакпв, не обов'язково мають ф1зичну форму, також вони не обов'язково мають юторичну цшшсть (предмети, створеш кшька секунд тому, можуть бути класифжоваш як сощальт артефакти). Культурш артефакти е пупвниками в ютори минулого, вони допомагають створити цшсну картину свиу життя тогочасних людей [11].
Наприклад, артефакти дали суттев1 шдказки про життя у Стародавньому £гиип. Зввдки тшла й назва багатьох речей. Стародавш египтяни в1рили в потойб1чний свгт 1 ховали померлих з речами, яш будуть !м потр1бн1 для того, щоб жити в шшому свт. Розкопат гробниц Стародавнього £гипту вщкрили безл1ч артефакпв, як1 дають уявлення про культуру 1хнього суспшьства. Гробниця фараона Тутанхамона е одшею 1з найввдомших у свт. У 1922 рощ британський археолог Говард Картер на-трапив на могилу египетського фараона Тутан-хамона, бшьш ведомого як король Тут. Гробниця короля Тут не була порушена, оскшьки вш був по-хований близько 1323 р. до н. е. Фрески на спш та гробниц розповвдали про похорон короля Тут 1 про подороже у потойб1чний свп\ У гробниц також було понад 5000 артефакпв, включаючи парфуми та оли, прикраси, стату! та навггь 1грашки з дитинс-тва Тут [3].
Картер очолив групу археолопв у каталопзаци предмепв з могили короля Тут. Ця робота зайняла в археолопв бшьше десяти рок1в, але артефакти продовжують допомагати юторикам краще зрозу-мгга життя в £гиип в епоху царя Тут. Тобто предмети юнуючих культур мали одну назву, а вже зго-дом з плином часу 1хня назва змшилася в залежно-сп вщ племеш, кра!ни, держави, або не змшювалась 1 до тепер ми користуемося нею, звщси можна зробити висновок, що мовний культурний вплив е значним 1 сам вш вщображае етшчний код певного нацюнального угрупування [9].
Але е дуже багато лексичних випадк1в, коли слово е незмшним, наприклад слово «парфуми», яке за фiзичним змiстом е культурним артефактом вищезгаданого Египту, звучить однаково, як на ан-глiйськiй - «perfumes», так на шмецькш мовi -«parfums», iдентичний переклад мае в украшськш мовi, отже е представником безеквiвалентно! лексики. Сюди ввдносять i слова iншомовного похо-дження, а найчастiше використовують англомовш слова [13]. Дуже багато слгв iншомовного похо-дження е незмшними i в украшськш мовi, наприклад часто ми можемо зустргга слово шшомовного походження «трансформер», який з англiйсько! на укра!нську мову перекладаеться як «змiнний», тобто техшчний артефакт чи побутова рiч, яка тд-даеться змiнам. I ми, до реч^ пiд тим словом розу-мiемо те, яке ввдповщае англомовнiй культурi, за-буваючи про його до^вний переклад «змiнний», при тому, що в нас змшний, це прикметник, а в ан-глiйськiй мовi це слово е iменником, бо вiдповiдае на питания «що» [17].
Отже, складнощi перекладу побутових артефакпв ми можемо навести й нижче. Особливо склад-ним е переклад в речениях, наведемо приклад: «He was a typical man wearing a wifebeater and holding a beer in his hand». Вш був типовим чоловжом, який носив a wifebeater i тримав пиво в рущ. У цьому ре-ченнi нас щкавить слово a wifebeater. По контексту i артиклю ми розумiемо, що перед нами iменник [21]. Звернпъ увагу, що воно складаеться з двох слiв: iменника «a wife» (дружина) i слова, схожого на дiеслово «to beat» (бити). Можна припустити, що a wifebeater - це людина, яка б'е дружину. Однак ми бачимо, що такий переклад не тдходить, так як з контексту речення a wifebeater - це якась рiч, яку надягають на себе. Прочитавши приклади викорис-тання слова в газетах i книгах (!х можна знайти в тлумачних словниках), ми приходимо до висновку, що a wifebeater - це майка-алкоголiчка. А майка-ал-коголiчка це своерщний побутовий модний артефакт. Упевнитися в правильностi перекладу можна
переглянувши ввдеоприклади - це слово зустрiча-еться в мовi носив мови i акторiв рiзних фiльмiв, се-рiалiв i розважальних шоу. I таких прикладiв е без-лiч [28].
У 1992 рощ Мона Бейкер у сво!й книзi «1н-шими словами» сперечалася про загальш неекива-ленти, з якими стикаеться перекладач пiд час перекладу з одше! мови на шшу, тодi як обидвi мови ма-ють свою видатну специфiчну культуру. Вона розташувала !х у такому порядку: концепци, харак-терш для культури та мови кожного етносу; концепци, як не мають лексичного перетворення; семан-тичш складностi; джерела мови та мова перекладу мають рiзне значення за своею фiзичною сутнiстю; слова шшомовного походження, як1 переклада-ються, не змшюючись; вiдмiнностi у експресив-ному значеннi; вiдмiнностi у сво!й формц вщмшно-стi у частотi та меп використання конкретних форм слова; використання позикових слiв у вихвдному текстi [25].
Мона Бейкер також вважала, що перекладач повинен мати знання про семантику та лексичш множини. Тому в цьому випадку перекладач зва-жив би «щншсть» слова у знаннях дано! системи та рiзницю у його структурi та значенш. Це дозволяе йому зрозумiти щншсть даного предмета в лексич-ному наборi. Щд час перекладiв можуть розробля-тися стратегi! роботи з семантичним полем нееквь валентностi. Щ прийоми розташованi iерархiчно вiд загального (надпорядкованого) до конкретного (гiпонiм) [30].
У 1992 рощ Лоуренс Венуп згадував про ефе-ктивнi повноваження, що контролюють переклад. Вiн вважав, що на додаток до урядiв та iнших поль тично мотивованих установ, як1 можуть прийняти ршення про цензуру чи популяризацiю певних тво-рiв, iснують групи та сощальш iнституцi!, як1 б включали рiзних представник1в у видання в цшому. Це видавцi та редактори, яш обирають твори та за-мовляють переклади, платять перекладачам i часто диктують спосiб перекладу. Вони також включають лiтературних агентiв, маркетинговi та вiддiли про-даж1в та рецензента. Кожен iз цих учаснишв мае певну позицiю та роль у дом^ючому культурному та полтгачному порядку денному свого часу. Си-лова гра е важливою темою для культурних комен-таторiв та дослщнишв перекладу. I в теори, i в прак-тицi перекладу влада полягае у розгортаннi мови як вдеолопчно! збро! для виключення чи включення читача, системи щнностей, набору переконань чи навiть цшо! культури [7].
Дуже важливими у цьому аспектi е артефакти мови, як1 е найбiльшими людськими об'ектами у свiтi. Незмiнно позначеш людською свiдомiстю, проте вони явно не живi [15]. У 1988 рощ Ньюмарк визначив культуру як «споаб життя та його прояви», властивi спiльнотi, яка використовуе певну мову як зааб вираження», визнаючи тим самим, що кожна мовна група мае сво! особливосп, характернi для культури. Вiн також представив «культурне слово», яке навряд чи зрозумiе читацька аудиторiя, i стратегi! перекладу для такого роду концепцш за-лежать ввд конкретного типу тексту, вимог читаць-ко! аудиторi! i клiента та важливосп культурного слова в текстi [2].
Артефакти мають культурно вкоршене зна-чення, яке наразi кидаеться пiд сумнiв колективнiй свiтовiй товарнш культурi. Останнiм часом кра!ни шщшвали iнiцiативи щодо ввдродження такого культурно кодованого артефакту як частини мюцево! товарно! культури. Наприклад, «ит hamas» це мк-цева лялька в регюш Персько! затоки, розроблена в цифровому виглядi за допомогою найновшо! тех-нологi! дизайну з культурною перевагою [20].
Спочатку ашмацшний персонаж iз мультфi-льму, цей артефакт локально е франчайзингом разом iз свiтовими артефактами, такими як ляльки Ба-рбi та Братц. Вiзуальнi культурнi коди, вiдображенi у традицшному вбраннi Ум Хамас, манера мови та мови тша, були значною мiрою популярнi серед молодого поколшня в регiонi Персько! затоки [27]. Коли таке прийняття пбридних продуктiв iснуе, ди-зайнери повиннi визнати важливiсть культурно! ро-збiжностi в конструкцiях таких артефакпв. Коли споживчi товари ввдображають регюнальний та мi-сцевий спосiб життя сощальних груп, вони праг-нуть зберегти мiсцеву iсторiю та спадщину, витри-муючи нинiшню глобальну перспективу села. Тому вчеш-фшологи наголошують на тому, що збере-ження свое! культурно! щентичносп в артефактах заохочуе оригiнальнiсть у сферi, де пануе масова культура [2].
Таким чином, мова i культура можуть розгля-датися як тiсно пов'язанi мiж собою, i обидва аспе-кти повинш бути розглянутi для перекладу. Розгля-даючи переклад культурних ^в та понять, Ньюмарк запропонував два протилежнi методи: перенесення та компонентний аналiз. За його словами, перенесення надае «мiсцевого забарвлення» i зберiгае культурнi назви та концепци. Незважаючи на те, що акцент на культурi мае значення для iнiцi-ативних читачiв, вш стверджував, що цей метод може спричинити проблеми для широко! аудиторп та обмежити розумiння певних аспекпв. Важли-вiсть процесу перекладу у спшкуванш змусила Ньюмарка запропонувати компонентний аналiз, який вiн назвав «найточшшою процедурою перекладу, яка включае культуру в переклад та тдкрес-люе повiдомлення» [26].
Висновки та перспективи наступних дослЬ джень
Культурш артефакти в1дкривають новi перспективи провщним науковцям, як1 роблять централь-ний внесок у матерiалiстичну критику, що форму-еться. Поряд з тим, !'хнiй дослiвний та семантичний переклад iнодi мае певш труднощi, адже тодi перекладач мае володгш знаннями та шформащею про культуру народу, його специфiчну лексику, змiс-тове наповнення слова, речення чи словосполу-чення. Дуже часто при перекладi таких мовних еле-ментiв фiлологи-перекладачi звертаються до безек-вiвалентно! лексики, у формi неологiзмiв, опосередкованих лакун, реалiй, складних ^в, слiв iншомовного походження, слiв широко! семантики.
Вагомий внесок у переклад безекшвалентно! лексики внесла Мона Бейкер, яка узагальнила правила перекладу рiзноманiтних ^в iншомовного походження, в тому чи^ артефактiв, як1 звучать мовою орипналу. Ця вчена-фiлологиня вважала, що перекладач мае знати про семантику та лексичш множини, про культуру кра!ни, мова яко! преклада-
еться. Щодо вичизняних фшолопв, то вони вва-жали, що переклад мае зберегти стиль автора, семантику орипналу 1 допомогти зрозумгга та щентифь кувати будь-який об'ект 1 його культурну та етшчну приналежшсть.
Культурш артефакти е своерщними ор1енти-рами для щентифшацд культури то! чи шшо! народности А мова в даному випадку виступае засобом трансформации та криптограф1зацИ автентичносп об'екпв, яш е юторичним, культурним, технолопч-ним надбанням. Дослщження можуть бути перспе-ктивними в напрямку вивчення проблеми вживання об'екпв культурних артефакпв з орипнальною на-звою на ва мови свиу з метою шдкреслення !хньо! автентичносп та вивчення специф1ки правильного використання цих термшв для наукових цшей.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Антошшна Л., Красовська Г. Соцюлжвю-тика. Навчальний поабник. Донецьк: ТОВ «Юго-ВостокЛТД», 2007. 360 с.
2. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблеми и категории прагматики. Новое в зарубежной лингвистике. М., 1985. Випуск. 16. С. 8-42.
3. Баранова С.В. Спецпвдрозд1ли перекладу: конспект лекцш для студ. Спец. 6.020303 «Переклад» денно! форми навчання. Суми: СумДУ, 2012. 86 с.
4. Бацевич Ф.С. Основи комушкативно! лшг-вютики: тдручник. Ки!в: Академ1я, 2014. 344 с.
5. Бех П.О. Неперекладне в переклад! (Про книгу Р. П. Зор1вчак «Реал1я та переклад»). Теор1я 1 практика перекладу. Ки!в, Вища школа, 1992. Вип. 18. 196 с.
6. Берков В.П. Современные германские языки. М.:АСТ, Астрель, 2001. 336 с.
7. Бурда-Лассен О.В. Переклад як процесс де-кодування ментально! щентичносп наци (на мате-р1ал укра!нських та н1мецьких етнолексем щентич-ност1 наци (на матер1ал1 укра!нських та н1мецьких етнолексем м1фолопчного походження): дис... канд. ф1лолог. наук: спец. 10.02.16. Ки!в, 2004. 318 с.
8. Бурдейна О. Етнокультурш маркери в ху-дожньому дискурс!. Науковий вюник Черн!г!в. Унту: зб!рник наук. праць. Черн!вц!: Рута, 2006. Вип. 319/320: Германська фшолопя. С.176-183.
9. Виноградов В.С. Перевод: общие и лексические проблемы. Учебное пособие. М.: КДУ, 2006. 3-е изд.,перераб. 240 с.
10. Галеева Н.Л. Перевод в культуре: уточнение статуса и понятий. Критика и семиотика. Новосибирск: НГУ, 2006. Вып. 9. С. 24-35.
11. Гудий К.А. Типология приемов передачи культурноспецифических слов. Вестник Воронежского государственного университета. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2012. №. 2. С. 180-184.
12. Дем'яненко О.£. Переклад як споаб розу-мшня культурно! вдентичносп в умовах м!жкульту-рно! комун!кац!!. Науковий в!сник Херсонського державного ушверситету. Сер!я «Л!нгв!стика»: Збь рник наукових праць. Вип. 15. Херсон: ХДУ, 2011. С. 289-293.
13. 3opÍB4aK Р.П. Реалiя в художньому мов-леннi: перекладознавчий аспект. 1ноземна фшоло-гiя. Львiв, 1994. С. 106-107.
14. Латышев Л. К. Перевод: теория, практика и методика преподавания. Москва: Академия, 2003. 192 с.
15. Лотоцька О. Особливосп перекладу мов-них реалш як одиниць безе^валентно! лексики (на основi англомовних прозових творiв О. Генр^. Ма-ндрiвець. Фiлологiчнi науки. 2012. Випуск 1 (87). С. 72-74.
16. Селiвaновa О.О. Сучасна лшгвютика: на-прями та проблеми: тдручник. Полтава :Довкшля-К, 2006. 716 с.
17. Удовiченко Г.М. Особливосп ввдтворення мiфологiчних реaлiй в англшському переклaдi драми-феерп Лесi Укра!нки «Люова пiсня». Записки з романо-германсько! фшологп. 2016. Вип. 2. С. 77-85.
18. Aiwei Shi Accommodation in Translation. Translation Journal. URL: http://translationjoumal.net/joumal/29accom.htm
19. Brown G., Yule G. Discourse analysis. Cambridge, CUP. 2001. 288 p.
20. Buden B. Cultural translation: An introduction to the problem, and responses. Translation Studies. 2009. Vol. 2. №. 2. P. 196-219.
21. Buss K. Reading and Writing Literary Genres. Newark, Del.: International Reading Association, 2000. 200 p.
22. Chafe W. Beyond Beads on String and Branches in a Tree. Conceptual Structure, Discourse and Language. Stanford, 1996. P. 49-66.
23. Dance F. The Functional of Human Communication: A Theoretical Approach. New York: Holt, Rinehart and Winston, 1976. 206 p.
24. Hinner M.B. The importance of intercultural communication in globalized world. URL: http://www.bwl.tu-
Freiburg.de/english/forschung/Global/pdf.
25. Hodge B. Ideology, Identity, Interaction: Contradictions and Challenges for Critical Discourse Analysis. Critical Approach to Discourse Analysis across Disciplines. 2012. Vol. 5 (2). P. 1-18.
26. Kress G. Gains and losses: New forms of texts, knowledge and learning. Computersand Composition. 2005. P. 5-22.
27. Nida E.A. Language Structure and Translation. Stanford, Calif.: Stanford Univ. Press. 1975. 230 р.
28. Nord Ch. Text Analysis in Translation: Theory, Methodology and Didactic Application of a Model for Translation-Oriented Text Analysis. Amsterdam: Rodopi. 1991. P. 34-70.
29. Rubel P.G. Translating cultures. Oxford, New York: Berg. 2003. 289 p.
30. Snell-Hornby M. The Turns of Translation Studies: New paradigms or shifting viewpoints? Amsterdam/Philadelphia: Benjamins Publishing Company. 2006. 221 p.
31. Venuti L. The Translator's Invisibility. A History of Translation. New York: Routledge. 1995. 365 p.
