CC BY
68
особливостей складу групи. Планування кураторських годин здшснюеться куратором академiчно! групи шд керiвництвом декана та заступника декана з виховно! роботи. Форми та методи проведення виховних годин можуть бути рiзноманiтними.
Ус куратори академи також ведуть розроблеш в академи спещальш журнали, де здiйснюють облiк виховно! роботи, анатз успiшностi й поведшки студентiв, педагогiчнi спостереження тощо.
Цшавий досвiд виховно! роботи накопичений на вшх факультетах навчального закладу. Виховна робота серед студентсько! молодi академи здiйснюeться як пiд час навчання (кураторсью години проводяться щопонедiлка за розкладом), так i в позааудиторний час.
КУЛЬТУРА ВЗАеМИН СУБ'еКТ1В ПЕДАГОГ1ЧНОГО ПРОЦЕСУ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ПЕДАГОГ1КИ ЗДОРОВ'Я
В. А. Гладуш, зав1дувач кафедри педагог1ки та корекщйног осв1ти Днтропетровського нащонального университету 1мен1 Олеся Гончара,
д-р пед. н.
«Взаемини» - ключове слово проблеми, яка обговорюсться семшаром. Згiдно зi словопедieю, поняття «вiдносини - стосунки - взаемини - вщношення» вживаеться щодо людей, суспiльства, колективу тощо. Це поняття виступае як складова частина багатьох суспiльно-економiчних термiнологiчних сполук з рiзними словами. Ми розглядаемо саме взаемини суб'екпв педагогiчного процесу, тобто викладачiв i студентiв. Важливо добре розум^и, що саме взаемини значною мiрою впливають на рiвень працездатносп суб'ектiв, результативнiсть i ефективнiсть спшьно! дiяльностi, а також формування !х емоцiйно! сфери, що i е складовою психiчного здоров'я.
Для встановлення чи регулювання взаемин мiж певними категорiями людей в кожному цившзованому суспiльствi склалася цiлiсна система вимог, установок, правил, звича!в, традицiй тощо, яю акумулюються в культуру. А вже надбання культурно! спадщини передаються в процесi педагогiчно! дiяльностi. Тому завданням педагопки здоров'я е ефективне запровадження високо! культури у взаемини мiж педагогами та студентами як визначального фактора формування i розвитку позитивних емоцiй.
Сьогоднi перед науково-педагопчними працiвниками сто!ть просте питання - чи задовольняе рiвень культури взаемин нас як ключових «фiгур» серед суб'екпв педагогiчного процесу. Будемо вщвертими - не повною мiрою. Адже повсякденно ми спостерiгаемо такi негативш явища: запiзнення на заняття; шд час спiлкування частенько вживаеться лайка; допускаеться грубiсть з боку як студешгв, так i викладачiв; у примщеннях спостерiгаеться неробочий шум; в аудиторiях пiсля занять залишаеться купа смггтя; у громадському транспортi студенти просто «висять» на мобiльних телефонах i цим створюють незручностi людям, яю повертаються з роботи втомлеш тощо.
Причин, як об'ективних, так i суб'ективних, немало.
До об'ективних можна смшиво вiднести розвиток нашого суспiльства в цiлому.
До суб'ективних - реальний стан уше! системи навчально-виховно! роботи. В Укра!нi все дитяче населення охоплене освiтою (дошкшьною, шкiльною, позашкiльною). Утiм, якщо шдл^ки кидають фантики iз цукерок тд ноги, не вiтаються при зустрiчi iз сусiдами, не пропонують лигам людям сидяче мiсце в транспорт - !х нiчого не навчили. Тобто як батьки, так i педагопчш працiвники (в Укра!нi !х майже 0,5 млн осiб) працюють не зовшм ефективно.
Окрiм цього, зараз важко зустрiти молоду людину, яка б не закiнчила ВНЗ. В Укра!ш 803 ВНЗ, з яких 325 - 111-1У рiвнiв акредитацi!, якi охоплюють навчально-виховним процесом переважну бiльшiсть юнакiв та дiвчат. А результат поки що не задовольняе потреб суспшьства.
Висновок один - потрiбно вносити суттевi корективи в навчально-виховний процес усiх освигах закладiв.
Основною формою дiяльностi, яка забезпечуе виховання особистостi студента, становлення його професюнатзму, е ргзш види навчальних занять. Тут вщбуваеться виховний вплив на свщомють i волю студешгв, з одного боку, через змют навчального матерiалу, з шшого - через
Вюник ПДАБА
органiзацiю студентiв на навчальну працю i передусiм через морально-духовний потенщал викладача. Органiзовуючи навчальну дiяльнiсть, педагог мае внутрiшньо проектувати и на процес формування особистостi з погляду завдань всебiчного, гармонiйного виховання: якою мiрою навчальний матерiал сприятиме формуванню наукового свiтогляду студентiв; яким чином спещально органiзована пiзнавальна дiяльнiсть студентiв впливатиме на !х штелектуальний розвиток, чи допоможе вона оволодшню методами самостшно! шзнавально! працi; як виучуваний навчальний матерiал сприятиме становленню професiоналiзму майбутнього фахiвця; як впливатиме змют навчального матерiалу на формування почутпв, переконань, естетичних смакiв, морально-духовних цшностей та iн.
Чiльне мюце у системi виховання студентсько! молодi посiдають засоби виховання, надбання матерiально! i духовно! культури (художня i наукова лiтература, засоби масово! шформаци, предмети образотворчого мистецтва, кiно, театр), форми i види виховно! роботи (збори, конференци, iгри, спортивна дiяльнiсть та iн.), якi використовуються у процес виховно! роботи.
У системi роботи зi студентською молоддю важливе мiсце мають посiдати такi засоби виховання, як свята, вечори дозвшля, конкурси тощо. Органiзатори цих та подiбних заходiв повиннi дбати про !х виховну доцiльнiсть, педагогiчну спрямованють. Включення студентiв у процес тдготовки та проведення дозвiльних, розважальних заходiв - це також своерiдна школа виховання i становлення професiоналiзму майбутшх учителiв, соцiальних працiвникiв, iнженерiв, правознавщв та iн. Важливо, щоб подiбнi заходи мали надiйне морально-духовне й естетичне шдгрунтя, базувалися на засадах загальнолюдсько! i нацiонально! культури. Укра!нська культура багата сво!ми нацiональними засобами виховного впливу, !х треба вщроджувати i смiливо культивувати.
У вихованш немае дрiбниць. Як писав А. С. Макаренко: «Виховуе все: люди, реч^ явища, але насамперед i найбiльше - люди». Талановитий педагог наголошував, що виховання вiдбуваеться на кожному квадратному метрi педагогiчно! територи, тому турбота про високу культуру оформлення й утримання навчальних примщень закладу, територi!, гуртожиткiв - це важливий засiб виховання загальнолюдсько! i професiйно! культури майбутнiх фахiвцiв.
Виходячи з вищесказаного, важливо усвiдомити, що значною мiрою на формування у студенев певних компонентiв загальнолюдсько! i професiйно! культури впливае педагог своею особистютю. «У вихованнi, - писав К. Д. Ушинський, - все повинно базуватися на особi вихователя, тому що виховна сила виливаеться тшьки з живого джерела людсько! особистосп. Нiякi статути i програми, шякий штучний органiзм закладу, хоч би як хитро вш був придуманий, не може замшити особистосп в справi виховання».
До духовного кашталу педагога, який е живильним джерелом виховання студенев, слiд вщнести такi компоненти: висока культура мислення, спiлкування, мовлення, поведiнка, зовнiшнiсть; жести; мiмiка; темп i ритм роботи; володшня основами психотехнiки; морально-духовш цiнностi; iнтелiгентнiсть та багато шшого. I якщо колишнiй студент, зус^чаючись через багато рокiв iз педагогом, пригадуе студентськi роки i каже: «Я щиро дякую, що ви як педагог були в моему житп, допомогли моему становленню як людини», - це i е свщченням виховного впливу педагога на особистють. Хоча при цьому вихованець може й не пригадати шчого зi змiсту навчального матерiалу пе! дисциплiни, яку викладав педагог.
Отже, важливою умовою успiшного виховання студента е особистють педагога, його загальна i педагогiчна культура, душевнi якосп, гомiлетична i деонтологiчна здатнiсть. Яскрава, позитивно зорiентована особистiсть, висока моральнють, доброчеснiсть, поряднiсть, справедливiсть, принциповiсть педагога набагато сильшше впливають на молоду людину, нiж будь-якi вербальнi настанови i вимоги.
Завдання викладача ВНЗ як вихователя полягае в розкритп перед студентом широкого спектра варiантiв у прийнятп рiшень, поведiнцi; у допомозi зорiентуватися, який вибiр е найкращим, найбiльш доцiльним, яка лшя поведiнки вiдповiдае суспiльним нормам. А приймати рiшення студент мае самостшно, хоч вихователь i не повинен приховувати свого ставлення до оцшки цього ршення.
Зауважимо, що педагопка спiвробiтництва, партнерства тим i вiдрiзняеться вiд авторитарного, догматичного виховання, що в !! основi лежить принцип прийняття людини такою, якою вона е, якою !! створила природа. Не можна !! ламати, нав'язувати алгоритм дш, стиль життя. Продуктивною е лише дружня, ненав'язлива, тактовна допомога у виробленш позитивного особистюного ставлення до свiту, людей, спшкування i дiяльностi.
Культура спшкування педагопв зi студентами i колегами мае бути зразком, школою для вихованщв, спшкування мае здшснюватися на високому рiвнi загальнолюдсько! i нацюнально! культури.
Уже сьогоднi необхiдно замислитись над виршенням деяких проблем. Наприклад, ниш активно впроваджуються новi технологи навчання, зокрема дистанцiйна форма. У зв'язку з цим виникае низка проблем, яю стосуються виховання. Звичайно, дистанцшне навчання сприятиме зручному оволодшню великим пластом науково! iнформацi!, але ж таке навчання втратить виховний потенщал.
Далi, значне мiсце в системi формування всебiчно розвинено! особистост студента мають посiдати позааудиторт форми виховання: дiяльнiсть наукових гурткiв, творчих студiй, конференцiй, дискусiйних клубiв, зустрiчi з письменниками, художниками, акторами; екскурси, походи та iн. Усi студенти на добровшьних засадах мають бути охоплеш рiзними формами i видами дiяльностi поза межами суто навчально! роботи, виходячи iз необхiдностi задоволення !хнiх iндивiдуальних потреб, якi е джерелом формування мотивiв дiяльностi особистосп.
У процесi виховно! роботи часто виникае проблема iз засобами впливу, яю негативно дiють на особистють молодо! людини: низькопробнi фiльми, телевiзiйнi передачi, гiршi зразки явищ масово! культури, негiдна поведiнка окремих людей та ш. 1золювати людину вщ такого негативного впливу практично неможливо. Тому вихщ вбачаеться в тому, щоб, по-перше, формувати у кожнш особистостi якомога ранiше стiйкi переконання в доцiльностi дiяти вiдповiдно до рацюнальних моральних норм, якi б чинили ошр, несприйняття негативних впливiв; по-друге, стосовно конкретних негативних дш формувати критичне ставлення до них.
Таким чином, сьогодш у вищих навчальних закладах важливо створити таю умови для сощатзаци, самостановлення, саморозвитку студента, за яких у нього б вироблялися позитивш, затребуваш суспшьством якостi, риси, стани, здатностi. Необхщно створювати таку атмосферу в студентському середовищ^ так надавати ненав'язливу дружню допомогу, впливати на дi! i психiку, щоб у студентiв формувалися потрiбнi в першу чергу !м особистiснi якостi й властивостi: об'ективна самооцшка, умiння ладити з оточуючими, почуття вiдповiдальностi й обов'язку, порядшсть, свiдоме ставлення до навчання, позитивш емоци тощо. У цiлому це i е головним завданням педагопки здоров'я. Якщо ж цього не робити, студенти задовольнятимуть сво! потреби за межами прийнятно! культури, вдаючись до сурогапв, аморальних засобiв.
ЛЕКЦ1Я I СЕМ1НАР: АЗИ МЕТОДИКИ
Г. Г. Кривчик,
зав1дувач кафедри украгнознавства Днтропетровського нащонального университету зал1зничного транспорту 1мен1 В. Лазаряна, д-р ¡. н., проф.
Доводиться констатувати, що значна частина наших молодих колег мають дуже серйозш прогалини в методичнш шдготовщ. Цьому е пояснення. Адже коли вони вчилися в ушверситет чи шституп, поняття методично! майстерносп !м здавалися чимось абстрактним й шкчемним, сама методика викладання вважалася предметом другорядним та й, правду кажучи, спецiальнi кафедри зазвичай доручали викладати зазначену дисциплiну не кращим сво!м професорам. Як кажуть, «хто вмiе, той i робить, хто не вмiе, той шших навчае, а хто не вмiе нi того, нi iншого, той навчае, як треба навчати». В аспiрантурi - те ж саме: головне - «дисер» написати.
Мiж тим, викладацька робота - це головна функщя викладача вищо! школи. Й вона вимагае не менш професiйного пiдходу, нiж наукова робота. Для початку слщ усвiдомити, що спшкування зi студентами на лекци чи семiнарському заняттi хоча й мае бути оргашчним продовженням твое! науково! та науково-методично! дiяльностi, базуватися на нш, але й потребуе дещо шших пiдходiв. Скажiмо, в науковш працi - статтi чи монографп - необидно передусiм довести та обгрунтувати свою наукову гшотезу. В начальному посiбнику чи тдручнику - викласти певну кiлькiсть шформаци, яку потрiбно засво!ти студентам даного профшю. Переносячи такий пiдхiд на лекщю, доцент-початкiвець зазвичай щосили прагне всю цю iнформацiю вкласти у вуха слухачiв - як би чогось не упустити! В той час, як вщ нього потребуеться зовшм iнше: по-перше, роз'яснити (а не викласти!) складш питання теми, по-
