CC BY
64
УДК 37.15:372
Будник О.Б., кандидат педагопчних наук, старший науковий сшвроб^ник, ®
(budolen@yahoo. сот)
Науково-методичний центр "Украгнська етнопедагогша I народознавство"
НАПН Украгни I Прикарпатського нацюнального утверситету ¡мет Василя
Стефаника, м. 1вано-Франтвськ
ЕТНОКУЛЬТУРНА СПРЯМОВАН1СТЬ ВИХОВАННЯ У ВИЩ1Й ШКОЛ1 В КОНТЕКСТ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
У статт1 визначено актуальшсть проблеми етнокультурног освти, обгрунтовано сутшсть етнокультурног компетентност1 студент1в та окреслено етнокультурну складову зм1сту професшног освти у вищих навчальних закладах Украгни.
Ключовi слова: етнокультурна освта, етнокультурна компетентшсть, професшна дгяльнгсть.
Актуальшсть проблеми. Сучасш тенденци, що характеризують европейський осв^нш просир ХХ1 стол^тя, засвщчують утвердження нових mдходiв до процесу та результат виховного впливу на особистють, переоцiнку традицiйних освiтнiх парадигм з урахуванням вимог сьогодення, глоб^зацшних змш, помiтнi спроби пошуку iнновацiйних шляхiв педагопчно! дiяльностi. Вiдтак, система щнностей, на якi орiентований педагогiчний процес, мае культурно-кторичний характер. Тому глоб^защя та мiждержавна iнтеграцiя в сучасному св^овому спiвтовариствi мають здiйснюватися з урахуванням традицш кожного народу, адже формування та розвиток людини невщдшьш вiд народно-побутового виховного середовища. Отож актуальною вважаемо проблему формування етнокультурно! компетентност майбутнього фахiвця в контекст його професшно! пiдготовки.
Для сучасного вищого навчального закладу надзвичайно важливо, щоб принцип культуровщповщност в освiтi не зводився виключно до тривiальноl передачi готових знань про етнокультуру, а передбачав розвиток креативного мислення, нащональних почуттiв студентства. 1нтелектуальна творчiсть наци зазнае розвитку тiльки за умов забезпечення нащональною освiтою безперервно! передачi кращого досвщу минулого народу вiд поколiння до поколшня. I тiльки таким чином нащональна освiта, вбираючи в себе культурш европейськi та свiтовi щнносп, зможе вносити власний етнокультурний доробок у досягнення цившзаци. Як зазначав Г. Ващенко, "вщ того, що кожний народ буде вшьно творити свою нащональну культуру, загальнолюдська культура не програе, а навпаки, виграе... Вселюдська культура складаеться iз надбань рiзних народiв" [2, с.294].
У зв'язку з входженням кра!н в единий осв^нш простiр Свропи, варто переглянути культурологiчну складову у нащональних вишах. Вивчення
® Будник О.Б., 2011
Сорбонсько! (1998), Болонсько! (1999), Берлшсько! (2003) та шших декларацш засвщчуе, що у кожнiй i3 них ч^ко вiдображений нацiонально-культурний компонент, вказуеться на те, що для Свропи метою е збереження европейського культурного багатства, мовного розма!ття, грунтуючись на культурнш спадщинi рiзних традицiй, акцентуеться на сприянш розвитку багатоманiтностi культур, мов, нащональних систем i автономност навчальних закладiв. Отож важливою складовою професшно! освiти вважаемо пiдготовку студенев до ефективно! дiяльностi в етнокультурному (полжультурному) виховному середовищi.
Анал1з останшх дослщжень з проблеми. Методологiчнi аспекти вдосконалення змiсту професшно-педагопчно! освiти вщображено в наукових працях I. Беха, В. Москальця, I. Зязюна, Н. Лисенко, Р. Скульського; окремi аспекти формування етнокультурно! компетентностi студентсько! молодi дослiджують О. Гуренко, М. Свтух, В. Кириченко, Л. Коваль та iншi вченi; традици етнопедагогiки як засобу формування нащонально! iдентичностi та самосвщомост - Р. Абдираiмова, С. Борисова, Г. Волков, О. Красовська, Р. Осипець, Л. Паламарчук, М. Стельмахович, В. Струманський, Д. Тхоржевський, М. Хайруддшов, М. Чепшь та шш1
Мета статт1 - визначити сутшсть етнокультурно! компетентностi та шляхи li формування в процесi професшно! пiдготовки майбутнiх фахiвцiв в умовах европейсько! штеграци.
Виклад основного матер1алу. У контекстi нащонально! парадигми осв^и доцiльним вважаемо формування етнокультурно! компетентност майбутнiх фахiвцiв у вищих навчальних закладах рiзного профiлю. Зупинимось детальшше на вивченнi змiсту цього феномену.
З дослщжень Г. Лозко дiзнаемось про етнозберiгаючу функцiю культури (вщокремлення певного етносу вiд iнших за принципом "ми - вони", "сво! -чужГ'; забезпечення духовного самоусвщомлення нащонально! спiльноти; через збереження свого етносу, забезпечення едност й рiзноманiтностi етшчно! картини свiту тощо). Автор трактуе етшчну культуру (етнокультуру) як "сукупшсть матерiальних i духовних щнностей, вироблених певним етносом упродовж його ютори на його власнiй територи засобами етнiчного самовираження (рiдна мова, рщна релiгiя) i не включае iмпортних зразкiв (наприклад, свiтовi рел^и)" [4]. Класичне визначення етшчно! культури грунтуеться на уявленнi про не! як про локальне явище цшсного процесу свггово! культури (локальний вщ лат. locus - мiсце, мюцевий, "той, що не виходить за визначеш межГ').
1де! нацiонального злиття, як засвiдчуе свiтова iсторiя, не виправдали себе в багатьох кра!нах - СРСР, Чехословаччинi, Югослави. Сьогодш великi кра!ни, примiром, США, Канада, твердять про етшчну рiзноманiтнiсть суспшьства. 1дея асимшяци етнокультур переросла в декларацш свобод i демократа нового штернащонального типу суспiльства. Емiгранти з рiзних кра!н намагаються зберегти свою мову, релйю, традици в шосередовищ^ Це значною мiрою стосуеться й освгги. Зарубiжнi методики навчання вдало адаптованi до
використання в школах укра!нсько! дiаспори з урахуванням давшх традицш християнсько! культури. OKpeMi аспекти оргашзаци укра!нського шкiльництва, зокрема, проблема збереження рщно! мови зарубiжних украшщв, знайшли свое вщображення в сучасних публiкацiях В. Семшетка, М. Слабошпицького, С. Карпенко, В. Громового та шших.
Примiром, приватна школа Непорочного зачаття у Ворреш (Immaculate Conception Ukrainian Catholic School) сьогодш залишаеться единою укра!нською повною середньою школою в США. Тут навчаються дiти з укра!нських родин, народженi в Америцi, учш, котрi при!хали з Укра!ни, та американцу якi не мають шчого спiльного з Укра!ною [1]. Культивуючи в поведiнцi дiтей i молодi особистiсний потенцiал етшчно! культури, християнсько! морали педагоги дбають i про формування в них поваги й шани до американських духовних цшностей. Глибоко iмпонуе патрiотизм укра!нсько! дiаспори - вони люблять Укра!ну, шанують свое корiння, але не менше поважають закони, символи i громадян держави, де живуть i яка надае !м усе для повноцшного життя й самовдосконалення.
В етнокультурнiй освт I. Малиновський виокремлюе три послщовних етапи: пропедевтика, навчання та впровадження в практику. На основi цього дослщник пропонуе наступну !! структуру: 1) на етат пропедевтики здшснюеться вирiшення проблеми етнiчно! самоiдентифiкацi! дитини (етнокультурний осв^нш простiр в цьому випадку - це атмосфера в Ым'!): перше ознайомлення з iсторiею, культурою народу, нацiональними звичаями i традицiями, фольклором; 2) основна частина етнокультурно! освiти - це освгга в навчальних закладах рiзних титв (дитячих садках, школах, лiцеях, вищих навчальних закладах); 3) етнокультурне навчання поза рiзними iнституцiями, використання здобутих знань у практичнiй дiяльностi шдивща (участь у культурних центрах, гуртках, клубах, позашкiльних установах, iнших оргашзащях) [8, с. 359-360].
Вiдтак, етнокультурне навчання й виховання в сучасному осв^ньому просторi прогресивних кра!н св^у здiйснюеться згiдно з принципом демократизаци всiх сторiн шкiльного життя. В. Мадз^он акцентуе на тому, що сучасна освiта "покликана виробити в кожного громадянина звички, настанови i цiнностi, без яких неможливе функцюнування демократi!. Формування демократичних цiнностей в системi здiйснюеться через усi без винятку аспекти навчально-виховного процесу, на вах його рiвнях - змктовому, органiзацiйному, функцiональному, комушкативному" [6, с. 26].
О. Моляко переконуе про об'ективну необхщшсть створення в навчальних закладах педагопчно! атмосфери, спрямовано! на формування в зростаючо! особистостi загальнолюдських цiнностей, збагачених досвiдом свого етносу, знанням i розумiнням нацiональних прюритеив iнших народiв. При цьому важливо враховувати етнокультурнi особливостi, соцiокультурну ситуацш в реriонi (кра!нi) тощо [9, с. 12]. Проблему формування етнокультурно!, соцюкультурно! компетентност вiдобразили у наукових
працях М. Свтух, Т. Поштарьова, Т. CBip4yK, О. Сухомлинська та iншi дослщники.
Проблеми еттчного виховання особистоси, пiд яким p03yMieM0 формування та розвиток ll духовних цшностей на основi засвоення знань, навичок поведшки та дiяльностi представникiв рщного етносу, його традицшно-звичаево1 обрядовостi, в европейських державах визрши вже тсля першо! свгтово1 вiйни. Тут створюються мiжнароднi оргашзаци та центри для вивчення стану осв^и в рiзних крашах, серед яких чiльне мкце посiло Мiжнародне бюро освiти (МБО), засноване в 1925 роцi спочатку як громадська органiзацiя при шституп педагогiчних наук iм. Руссо Женевського ушверситету, а з 1929 року очолюване мiжнародною мiжyрядовою органiзацiею. У Великобритании Гтали, Швейцари, США, Япони та iнших крашах пyблiкyеться низка наукових праць, присвячених рiзним аспектам етнопедагопки [7, с. 69]. Примiром, французький народ пережив перiод нацюнального гноблення, приниження окyпацiею, частина громадян зайняла колаборацiонiстськy позицiю. Не випадково нинi головними завданнями громадянсько! освгти у Франци е формування цшностей свободи, миру, толерантности демократи, поваги до рщно1 мови, нацiональних символiв. Водночас французька держава вiдiграе помяну роль в европейських та св^ових iнтеграцiйних процесах. У пiслявоеннiй Шмеччиш в освiтнiй сферi також значну увагу акцентували на толерантностi мiжособистiсних взаемин, любовi до свiтового ствтовариства в органiчномy поеднаннi з формуванням почутпв громадянського обов'язку та патрютизму.
Однак у сучасних умовах масштаби полiкyльтyрного виховання у провiдних крашах свiтy рiзнi: влада Англи, Шмеччини, Франци намагаеться не акцентувати на цш проблемi, водночас значна увага ll вирiшенню придiлена на офщшному рiвнi в Австрали, 1спани, Канада США. Так, полiкyльтyрна освiта в Канадi нерозривно пов'язана з проблемою конвергенци етнiчних груп населення, оскшьки канадська нацiя сформована з iммiгрантiв. Актом 1988 року (Multiculturalism Act) культурну розматсть проголошено базовим принципом канадського сyспiльства.
Свiтовий досвiд оргашзаци освiти е повчальним для пострадянських кра1н, якi пережили значно тривалший перiод бездержавностi й нацiонального приниження. Так, на вщмшу вiд багатьох европейських народiв, формування укра1нсько1 наци мало дискретний характер, оскшьки Украша тривалий час не мала свое1 державностi, внаслiдок чого була позбавлена можливост творити власний загальнонацiональний виховний щеал [10, с. 228]. Вщтак у цивiлiзованих кра1нах досвiд громадянсько1 освiти не лише зберiгся, а й передаеться нащадкам через щеали гyманiзмy, демократи, солiдарностi, громадянсько1 вщповщальноси, поваги до власно1 ктори, культури, морали захист iнтересiв наци тощо. Тому нинi маемо об'ективну потребу в осмисленш свiтового розвитку i глобалiзацiйних процесiв з погляду досягнень кожно1 держави, ll iнтересiв, ментальност [11].
За таких умов розширились межi спшкування мiж представниками рiзних народiв, котрi проживають за межами Украши, спостерiгаються мiграцiйнi процеси.
У сучаснш освiтi пропагуеться iдея навчання як дiалогу культур, тобто аналiз рiзнобiчних проблем (iсторико-полiтичних, соцiально-педагогiчних) з позицш рiзних культур, виокремлення подiбностi в пщходах на основi загальнолюдських цшностей та рiвноправностi усiх суб'ектiв педагопчного процесу. Принцип полiкультурного виховання може слугувати засобом примирення багатьох нацш, але, безумовно, з визнанням прав коршних мешканцiв, котрi споконвiкiв населяли вщповщну територiю. Для прикладу, етшчна структура Канади представлена рiзними нащями i народностями, з яких коршне населення становить тiльки 11,5 вщсотка. Утiм, у цiй кра!ш пануе глибока повага до Закону, традицшних символiв, звича!в i обрядiв, школи не стояло питання про "подш" держави, хоч найбiльше iммiгрантiв з Англи i Франци (вiдповiдно 40 i 27 вiдсоткiв вiд загально! кiлькостi населення) [12, р. 191]. Вщтак, система освiти будуеться з урахуванням соцюкультурних особливостей краши.
Пщ етнокультурним вихованням Л. Маевська розумiе багатогранний i тривалий процес формування у психiчних структурах iндивiда вщчуття коренево! природи етнокультури спiльноти, одиницею яко! вiн е, задля глибинного розумшня власного "Я", стимулювання внутршнього потенцiалу в процесi самовиявлення, творчого саморозвитку й самореалiзацil та цшеспрямовано! пiдготовки до мiжкультурного дiалогу [5].
Етшчна компетентшсть - етнiчна обiзнанiсть i здатнiсть особи ототожнювати себе з тим чи шшим етносом (Лозко Г.).
Етнокультурна компетентшсть особи - це здатшсть людини вшьно орiентуватися у свiтi значень культури свого етносу, вшьно розум^и мову ще! етнокультури i вiльно творити щею мовою (Лозко Г.) [4].
Н. Арзамасцева, I. Жуковський, О. Кузнецова, Н. Морова та iншi дослщники розглядають етнокультурну компетентнiсть як зааб передачi культурного досвiду вщ одного поколiння етносу до шшого. Вiтчизнянi вченi доводять, що етнокультурна компетентшсть сприяе розвитку нацiональноl самосвщомосту вихованню й навчанню людини, спираючись на етнокультурнi традицil конкретного регюну.
Етнокультурна компетентнiсть майбутнього фахiвця розглядаеться науковцями як необхщна сукупнiсть особистюних якостей, що включають високий професiоналiзм, знання, вмiння й навички, яю дозволяють вiльно використовувати етнокультурнi засоби в полiетнiчному середовищi (Н. Алiмжанова, Т. Атрощенко, З. Iгушкiна, О. Ладнушкша та iншi). За О.Гуренко, етнокультурна компетентнiсть як результат професшно! пiдготовки студентiв - складне штегроване утворення, яке пiддаеться цiлеспрямованому розвитку i вдосконаленню в рамках навчально-виховного процесу вищого навчального закладу [3].
Сьогодш необхщна оргашзащя цшеспрямовано! етнокультурно! пiдготовки студентiв, формування в них суб'ективно! позици як носiя етнокультури. Першочерговим завданням у процесi розробки системи тако! пiдготовки вважаемо проектування нормативно-правового та навчально-методичного забезпечення цього процесу у системi вищого навчального закладу, яке потребуе ч^кого визначення цiлей i завдань, вщповщного змiстового наповнення курсiв гуманiтарних, сощально зорiентованих i професiйно орiентованих дисциплш, проходження виробничо1 практики й науково-дослщницько1 роботи.
Наприклад, у процесi тдготовки майбутнiх учителiв доцiльним вважаемо включення в змiст освiти системи знань про культуру та побут рщно1 етнографiчноl групи, а також етнокультурно1 шформаци нацiональних меншин регiону. Для цього в педагопчних iнститутах та утверситетах Укра1ни введено спецкурси: "Етнопедагопка", "Основи етнокультурного виховання", "Етнокультура нацюнальних меншин регiону", "Етнокультурна дiяльнiсть педагога" та шш1
Дiевим аспектом роботи е залучення студентiв до науково-дослщницько1 роботи (магiстерськi, дипломнi, курсовi проекти, реферативш роботи, науковi статтi), створення шдивщуально1 бази даних з етнокультурних питань, активiзацiя 1хньо1 дiяльностi рiзноманiтними груповими (тренiнги, гуртки, клуби за штересами, секци) та колективними (педагопчт читання, обговорення з викладачами навчальних дисциплiн одте1 проблеми, але з позицш рiзних наук; дискуси з етнокультурно1 тематики) формами роботи при викладанш гуманiтарних дисциплiн.
Головним критерiем пiдготовки студентiв до етнокультурно1 дiяльностi вважаемо 1хню здатнiсть до роботи в полшащональному середовищi, прагнення до розв'язання та запобкання мiжетнiчних проблем, гармошзаци нацiональних взаемин. Виходячи з того, що його наукова дiяльнiсть в умовах вищого навчального закладу залежно вiд кожного конкретного випадку мае плановий, добровiльний чи шщативний характер, доцiльно всiляко сприяти добровшьнш участi майбутнiх фахiвцiв у конкурсах, олiмпiадах, конференцiях тощо. Чiльне мкце у системi !х професiйноl тдготовки належить самостiйнiй пошуково-етнографiчнiй дiяльностi орiентовно такого змiсту: дослiдити особливоси укра1нсько1 вишивки свого краю; записати легенди та повiр'я про працю, пов'язану з народними ремеслами та промислами, визначити 1хне мiсце у змки шкiльноl освiти; зiбрати колекцш старовинних господарсько-побутових речей (посуд, рщккш знаряддя працi, побутове приладдя, декоративш вироби) та здiйснити lхнiй юторико-краезнавчий аналiз; вивчити маловiдомi трудовi звича1 та обряди конкретного етносу, визначити 1хш функцil у вихованнi сучасних д^ей; систематизувати народну гумористичну творчють (пiснi, вiршi, анекдоти, примовлянки) та проаналiзувати lхнi виховнi можливостi.
Участь у пошуковш роботi збагатить уявлення студенев про основнi елементи наукового дослщження (визначення його об'екта, предмета, цшей, завдань, формулювання гiпотези та ш.), вибiр i застосування його методiв,
зокрема спостереження, анкетування, методу рейтингу i самооцшки, експерименту, статистичних методiв тощо.
Ефективною формою оргашзаци творчого пошуку студенев вважаемо етнографiчнi експедици в мiсця компактного проживання рiзних етнографiчних груп (гуцулiв, бойкiв, лемюв, подолян тощо) задля збору народознавчого матерiалу; самостiйну роботу майбутнiх фахiвцiв у плануваннi етнокультурно! роботи в закладах освгги, проектуваннi занять i виховних заходiв на етнокультурну тему, пщготовщ доповiдей до мш> конференцш, здiйсненнi пошуково-етнографiчно! роботи; створення наукового гуртка, що мае метою систематизацш народознавчого матерiалу.
Висновки. Готовнiсть студенев до професшно! дiяльностi в етнокультурному середовищi вважаемо критерiем !х етнокультурно! компетентност [5], яка виявляеться в умшнях застосувати професiйнi знання i навички в конкретному етнiчному середовищi та цiннiсному ставленнi до вщповщно! дiяльностi.
Орiентовна модель етнокультурного виховання включае: усвiдомлення соцiокультурно! iдентичностi (щентифжацшний рiвень), оволодiння системою знань про полжультурне середовище й корекцiю атолерантних установок мiжетнiчного характеру (когнiтивний рiвень) та формування й розвиток навичок етнокультурно! взаемоди (поведiнково-дiяльнiсний рiвень). Етнокультурна компетентшсть сучасного студента виявляеться в активнш пiзнавальнiй дiяльностi вiдповiдного характеру, вмшш визначати толерантну поведiнку людей, яю вiдрiзняються за соцiальною, расовою, етшчною, релiгiйною та iншими ознаками. Дiяльнiсть викладача в контекстi компетентшсного пiдходу до органiзацi! педагогiчного процесу передбачае ретельне висв^лення значення основ рiзних галузей наукових знань для розвитку цившзаци, художньо! лiтератури, творiв мистецтва, досягнень свiтово! культури, виховання на прикладах життя видатних людей.
Ефектившсть етнокультурно! тдготовки студентiв в умовах вищого навчального закладу визначаеться низкою психолого-педагопчних умов: етнокультурно! спрямованост освiтнього середовища навчального закладу; здшснення мiжпредметних зв'язкiв; мотивацiйно-цiннiсного ставлення до педагопчно! дiяльностi в етновиховному просторi та врахування принципiв системностi, доступности гуманностi, етнiзацi!, культуровiдповiдностi, природовiдповiдностi, емоцшносту демократизацi!. Етнокультурне виховання студентiв передбачае, передуам, визначення рiвня !хньо! етнокультурно! компетентности готовностi до професiйно! дiяльностi в конкретному етнокультурному середовищi та аналiз чинникiв, що мають ютотний вплив на !! формування у вищих навчальних закладах Укра!ни.
Л1тература
1.Байдюк З. Унiкальна американсько-укра!нська школа / Зореслав Байдюк // Режим доступу: www.uvkr.com.ua/ua/discussions/amerykano икг shkola.html.
2.Ващенко Г. Виховання волi й характеру. Твори / Григорш Ващенко. -К.: Школяр, 1999. - Т.3. - 385 с.
3. Гуренко О.1. Впровадження технологи формування етнокультурно1 компетентностi стyдентiв у практику роботи педyнiверситетy /О.1.Гуренко // Режим доступу: http://bdpu.org/scientific_published/2005/pedagogics_2_2005/28.
4.Лозко Г. Етнолопя Укра1ни: фiлософсько-теоретичний та етнорелйезнавчий аспект: навчальний посiбник / Галина Лозко. - К.: АртЕК, 2001. - 304 с.
5.Маевська Л. М. Модель тдготовки майбутнього учителя до етнокультурного виховання молодших школярiв /Л. М. Маевська // Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua.
6.Мадзкон В. М. 1нформатизащя в контекстi демократизаци освiти в Укра1ш /Василь Мадзкон // Розвиток педагопчно1 i психолопчно1 наук в Укра1ш 1992-2002. Збiрник наукових праць до 10-рiччя АПН Украши / Академiя педагогiчних наук Украши. - Ч. 1. - Харюв: "ОВС", 2002. - С. 23-37.
7.Мала енциклопедiя етнодержавознавства / НАН Укра1ни. 1нститут держави i права iм. В. М. Корецького. - К.: Довiра: Генеза, 1996. - 942 с.
8.Малиновский И. Модель этнокультурного образования малочисленных народов Томского Севера /Игор Малиновский // Wielokulturowosc -mi^dzykulturowosc obszarami edukacyjnych odniesien / Pod redakj naukow^ Alicji Szerl^g. - Oficyna Wydawnicza "Impuls". - Krakow 2005, s. 359-364.
9.Моляко О. Фyнкцiональна модель формування полжультурно1 компетентностi школярiв /О. Моляко // Рщна школа, 2005 - № 6. - С. 10-12.
10. Фшпчук Г. Г. Громадянське суспшьство й освiта в контекст глобальних i етнонацiональних процеЫв /Г.Г. Фiлiпчyк // Розвиток педагопчно1 i психолопчно1 наук в Укра1ш 1992-2002: Зб. наук. праць до 10^ччя АПН Укра1ни. - Ч. 1. - Харюв: ОВС, 2002. - С. 227-241.
11. Budnyk Olena, Blyznyuk Tetyana. Ethnic Education of Personality in the Context of European Integration // Wielokulturowosc - mi^dzykulturowosc obszarami edukacyjnych odniesien / Pod redakj naukow^ Alicji Szerl^g. - Oficyna Wydawnicza "Impuls". - Krakow 2005, s. 17-28.
Thomas J. Baerwald, Celeste Fraser. World Geography. - Pearson Education, Inc., Prentice Hall, Boston. - 2005. - 799 p.
Summary
In the article the author analyses topicality of the problem of ethnocultural education and formation of ethnocultural competence of the students. The presented conceptual bases of model training of teacher for professional activity in ethnocultural education field in Universities of Ukraine.
Key words: ethnocultural education, ethnocultural competence, professional activity.
