CC BY
61
УДК 340.15 В. С. Макарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., зав. кафедри гётори держави i права
КРИМСЬКА АВАНТЮРА ПУТ1НА (2014 р.): АСПЕКТИ М1ЖНАРОДНОГО ПРАВА ТА СУСП1ЛЬНО1 МОРАЛ1
© Макарчук В. С., 2014
Розглянуто м1жнародно-правов1 аспекти зовшшньо! пол1тики путшсько! Роси у сирав1 зд1йснення анекси Криму в 2014 р.
Ключов1 слова: зовшшня пол1тика Росшсько! Федераци; анекая Криму Рос1ею 2014 р., старе м1жнародне право, нове м1жнародне право.
В. С. Макарчук
КРЫМСКАЯ АВАНТЮРА ПУТИНА (2014 г.): АСПЕКТЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА И ОБЩЕСТВЕННОЙ МОРАЛИ
Рассмотрены международно-правовые аспекты внешней политики путинской России в деле осуществления аннексии Крыма в 2014 г.
Ключевые слова: внешняя политика Российской Федерации; аннексия Крыма Россией 2014 г., старое международное право, новое международное право.
V. S. Makarchuk
PUTIN'S CRIMEAN GAMBLE (2014): ASPECTS OF INTERNATIONAL LAW AND PUBLIC MORALS
We consider international legal aspects of the foreign policy of Putin's Russia in the implementation of the annexation of the Crimea in 2014
Key words: foreign policy of the Russian Federation; Russian annexation of the Crimea in 2014, the old international law, a new international law.
Постановка проблеми: Змша (розширення) кордотв держави не становить апрiорi порушення нею норм мiжнародного права. Наприклад, стрний з КНР острш Даманський (Чженьбао Дао) та iншi острови на росшсько-китайському прикордонт загальною площею 337 кв км протягом травня 1991 - 2005 рр. перейшли з-шд радянсько'' (росшсько!) юрисдикцй шд китайську. У 2012 р. КНР висунула новi територiальнi претензii до Росii, на цей раз на Алта''. Йшлося про порiвняно невелику площу -17 га.
Протягом останнього десятирiччя Укра'на втратила десятки гектарiв прикордонних з Республiкою Бшорусь територiй проти свое'' волi, але з дотриманням норм мiжнародного права. Вщбулося це внаслiдок "мкращГ русел прикордонних рш на пiвдень.
Якщо тшьки не йдеться про покарання держави-агресора чи змшу фарватеру прикордонно'' рiчки, единим можливим шляхом територiальних змiн стае вшьно висловлена воля сторш,
ввдсутшсть насильства i примусу, а також ввдповвдшсть досягнутих мiждержавних домовленостей базовим нормам мiжнародного права.
Росiйський президент В. Путш у своему зверненш до Державно!' думи 1S березня 2014 р. [1] висловив повну упевнетсть, що анексм Криму Росieю вiдбyлася з дотриманням норм права. Ця аргументацм викликала сyмнiв не лише в Украт та демократичному свт, а й у самiй Росiï. Так, у березт 2014 р. за критику ^имсь^ авантюри Пyтiна поплатився посадою професор Московського державного шституту мiжнародних вiдносин, славнозвiсного МГИМО, А.Б. Зубов [2].
Анaлiз нaукових публiкaцiй 3a темою CTaTTi. Наразi авантюра кримських самозваних властей, "визвольний" похвд росiйськоï армiï, полiтичний фарс з плебкцитом 1б березня 2014 р. та його "мГжнародно-правове закрiплення" ршеннями Держдуми Росiйськоï Федерацiï ще чекають наукового вивчення. До того ж уже маемо невелию за обсягом, але чисельш пyблiкацiï в 1нтернет1
Формулювaння зaвдaнь нaуковоï CTaTTi. З'ясувати, наскшьки виправданими, з огляду на норми мiжнародного права, е намагання Росйсь^ Федерацiï легалiзyвати силову анексто Криму. Це, своею чергою, допоможе спрогнозувати подальшi дiï пyтiнськоï адмшктраци, якi сьогоднi сприймаються широкою свгговою громадськiстю як найбшьша загроза миру на планет з часiв завершення Другго свiтовоï вiйни
Виклaд основного мaтерiaлу. Останнiми полiтиками, якi намагалися силою змшити eвропейськi кордони, стали А. Птлер та Й. Сталш у 1939-1945 рр. Пiсля Гельсшю (1975 р.) eвропейськi держави, США та Канада визнали непорушшсть европейських кордотв, що фактично унеможливило 1х насильницькi змiни. Розпад СФРЮ показав, що спроби силового ршення територiальних проблем е загалом безперспективними, а держава-агресор навгть ризикуе втратити частину своeï територiï.
В. Пyтiн не може посилатися на невизначетсть мiжнародно-правових норм, продиктовану перехiдним перiодом, чим свого часу скористалися диктатори середини ХХ ст. G Статут ООН, е загальноприйнят принципи мiжнародного права, яю, принаймш в теорiï, на разi не ставляться пiд сумшв.
Рос1йський оф1ц1йний подручник з мГжнародного пyблiчного права [3] на 10 сторшках (С. 99 - 109) чгтко формулюе цi основнi принципи мiжнародного права.
Не зайве також нагадати, що ст. 1 закону "Про мiжнароднi договори Росйсь^ Федерацй" (вiд 1б червня 1995 р. у зовшм недавнiй редакцiï 25 грудня 2012 р.) встановлюе: "...мГжнародт договори Росйсь^ Федерацiï укладаються, здшснюються i припиняються вiдповiдно до загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного права (...)" [4]
Виглядае на те, що в Кримськш авантюрi уряд Росйсь^ Федерацiï та президент В. Путш з семи сформульованих свгговою i росшською полiтичною i науковою думкою принципiв, умудрилися порушити yd сш. "Напевне Путшу не доповши його радники, - Гротзують аналгтики групи "1нформацшний отр", - але за порушення Гмперативних норм мГжнародного права керГвники держави тдлягають кримшальнш ввдповГдальносп [5].
А саме:
- "принцип сyверенноï рГвносл держав (принцип рГвноправносп держав) ввдображае основну яюсть мГжнародного права як права рГвних (par in paren not habet imperium)" [3, с. 99]. ВзагалГ то: par in parem non habet imperium, тобто шановш росшсью колеги у 3-му виданш офщшного тдручника зробили двГ орфографГчш помилки у вщомш латинськш сентенци. Але усе це дрГбнищ порГвняно з заявою В. Путша, що: "Но всё имеет свои пределы. И в случае с Украиной наши западные партнёры перешли черту, вели себя грубо, безответственно и непрофессионально. (...) Сегодня необходимо прекратить истерику, отказаться от риторики холодной войны и признать очевидную вещь: Россия - самостоятельный, активный участник международной жизни, у неё, как и у других стран, есть национальные интересы, которые нужно учитывать и уважать" [1]. Тобто Путш розглядае Украшу не як суверенну державу, яка мае - не може не мати! - власт штереси, а
як бездержавну (?) територто. Не суб'ект, а об'ект мiжнародного права. Росшсью iнтереси треба "поважати i враховувати", а територ1я Украша на таку повагу, за логшою кремлiвського диктатора, не заслуговуе;
- "принцип невтручання у внутрiшнi справи держав (...) покликаний захищати внутрiшню функцiю (шоземно1'. - В.М.) держави, яка становить один i3 аспектiв повно!' i суверенно!' влади, здшснювану нею на свош територiï i у межах сво1'х кордонiв" [3, с. 100]. Уже тсля анексiï Криму росшський мiнiстр закордонних справ С.В. Лавров (Калантаров) мав неабияке нахабство висунути вимогу федералiзацiï Украïни та запровадження росшсь^' мови як другоï державно!.'. СБУ мало не щодня доповвдае про викриту росiйську агентуру. На закритому засвдант Верховноï Ради Украши 16 квiтня 2014 р. Радник Президента Украши, екс-голова СБУ (2003 - 2005 рр.) 1гор Смешко поввдомив, що станом на 23 квггня 2014 р. в Украш затримано понад 25 "ствробггниюв Головного розвщувального управлiння Генерального штабу Росiйськоï Федерацiï". Вiн пiдкреслив, що жодна спецслужба не стане оприлюднювати не перевiрену iнформацiю, особливо в умовах такого гострого протистояння, яке зараз спостертаеться в Украïнi. I. Смешко впевнений, що щ люди уже дають покази слiдчим СБУ [6]. Наприкшщ квiтня 2014 р. з'ясувалося, що "головнокомандувачем" силами сепаратистiв в Донбаш е полковник ГРУ 1гор Всеволодович Гiркiн ("Стрелок"), прописаний за адресою м. Москва, пров. Шенкерський, б. 8Б, кв. 136 [7]. Це з його подачi був фiзично знищений проукрашськи налаштований депутат Горлiвськоï мiськоï ради В. Рибак;
- "принцип суверенитету (...) змют принципу становлять права держави на незалежну зовшшню полiтику, вшьний, без тиску зовш (...) вступ i вихвд (з. - В.М.) мiжнародних органiзацiй" [3, с. 101 - 102]. Росшська позицм щодо можливого членства Украши в НАТО та €С - загально-вiдома; сама думка про це оголошуеться тдступами ворожоï агентури в сферi iнтересiв Росiï. "Основною категорiею геополiтики, - стверджуе президент Росйсь^ Академiï геополггичних проблем, генерал-полковник Л.Г. 1вашов, - вважаеться проспр. Безперервна боротьба за прослр зведена в ранг закону геополггики. Оволодiння важливiшими територ1ями чи контроль над ними шдвищують геополггичний статус держав i коалiцiй, дозволяють 1м безбiдно iснувати i розвиватися за рахунок ресурсiв пiдконтрольних краш (...) I НАТО тут найперший помiчник (США. - В.М.): передушм вона допомагае тримати пiд контролем саму Свропу. За тим - Росто поза Свропою, вiдвойовуючи у неï геополiтичнi позици, завойованi у ходi та пiсля Друго свiтовоï вiйни (...), ось i несуть "права людини" на Схiд до кордотв Роси натовсью стратеги" [8, с. 11]. У цьому чорно-бшому свiтi Украт (як й шшим пострадянським республiкам) вiдведена несамостшна роль росiйського геополiтичного простору, чтми ресурсами Рос1я може i повинна неподшьно користуватися, i для захисту яких повинна докладати найактивнiших зусиль. Також концепцм зон впливу, яку де-факто проголошуе один iз росшських iдеологiв Л.Г. 1вашов, - це явище т. зв. старого мiжнародного права, здавалось би, остаточно похована з прийняттям Статуту ООН;
- "принцип територiальноï цiлiсностi держав, який захищае право держави на цшстсть та недоторканiсть ïï територiï (...) Статут ООН забороняе застосування сили проти територiальноï цiлiсностi держав у виглядi вторгнення, анексiï, окупацiï, будь-яких спроб розчленування державноï територiï, якщо це не пов'язано з мiжнародними санкц1ями (.) посягання на чужу територто, е неправомiрне д1яння, тяжке порушення мiжнародного права, що закономiрно викликае найжорсткiшу вiдсiч" [3, с. 102]. Фарс з проголошенням "незалежносп Криму" i подадьшим прийняттям новопроголошеного суб'екта (?!) до складу РФ виглядае жалюгвдно у свпш мiжнародного осуду кримського "референдуму" 16 березня 2014 р. та непристойно швидкого ршення Державноï Думи;
- "принцип непорушносл державних кордонiв (.) права держави ввдповвдно до цих принцитв полягають у вимозi абсолютноï непорушносп встановлених кордонiв, незаконностi ïх змши без узгодження чи пiд тиском, iз застосуванням сили i погрози силою (...) порушення кордону розглядаеться як мiжнародний злочин, який тягне за собою застосування найжорстюших заходiв у ввдповвдь, у тому чиои передбачених ст. 39 - 47 Статуту ООН: (...) аж до обмеження суверештету винноï держави" [3, , с. 104-105]. 15 березня 2014 р. росшсью вшська (120 вшськовослужбовщв та три бронетранспортери) вторглися на територто Херсонськоï областi
(в район Гетчесько! стршки) пiд приводом узяття пiд контроль газорозпод1льно1 станцй у с. Стршкове (шм K^MerpiB углиб Херсонсько! областi), яка живить Крим голубим паливом [9];
- "принцип добросовюного виконання мiжнародних зобов'язань (...) у наш час практика i доктрина одностайш у тому, що принцип захищае уci норми мiжнародного права (,) незалежно ввд форми !х об'ектування" [3, с. 105]. Нагадаемо, що Роciя, о^м низки договорiв про доброcуciдcтво з Украшою, виступила гарантом ii територiальноi цiлicноcтi - в обмiн на ядерний потенщал, який незалежна Укра!на передала саме Роciйcькiй Федерацii (!).
На час розпаду СРСР Укра!на володша четвертим у cвiтi ядерним потенщалом (пicля США, Роcii та КНР), що "суттево" перевищував ядерт сили Великобританii та Францii, разом узятих. А саме - 176 мiжконтинентальними балютичними ракетами (1240 боезарядiв) та 21 важким бомбардувальником зi 168 ядерними боезарядами [10].
I хоча оформлення росшсько1' обiцянки ввдбулося у формi меморандуму (Будапештський меморандум 1994 р.), який традицшно вважаеться найбшьш "полегшеною" формою мiжнародного зобов'язання, РФ мала не лише моральний, але й правовий обов'язок здшснити принаймш формальш кроки для консультацш i досягнення компромicу самопроголошеного кримського уряду з урядом Украши. Посилання на шбито нелегiтимнicть революцiйного Украшського уряду абсолютно безпiдcтавнi. По-перше, в мiжнародному правi урядом вважаеться Quod actum regit -той, хто фактично здшснюе владу. Мiжнароднi угоди, навпъ укладенi з узурпатором, вважаються дiйcними i зобов'язуючими. Вiдтак евентуальш угоди мiж революцiйним Киевом i Сiмферополем могли б гарантувати захист кримчан ввд усшяких неcподiванок, а Росм - за умови наявносп добро1' волi - могла б виступити "гарантом" цих угод. По-друге, легiтимнicть Верховно1' Ради АР Крим та проголошеного пiд дулами автомата "уряду" С. Аксьонова анicкiльки не вища, нiж легiтимнicть ВРУ та уряду А. Яценюка. По-трете, ще Лондонською конференцiею 1871 р. принцип pacta sunt servanda сформульований з уciеi' чптастю: "Жодна держава не може m звшьнити себе ввд зобов'язань договору, нi змiнити його постанов шакше, як за згодою договiрних cторiн, досягнутою за допомогою дружньо1' угоди" [Цит. за: 11, с. 336 - 337]. Маючи дiючi територiальнi домовленоcтi з Украшою, РФ не могла ix змшити в односторонньому порядку, посилаючись на шбито нелегггимшсть поcтреволюцiйного уряду Украши;
- "принцип заборони застосування сили чи погрози силою (...) обов'язки держав ввдповвдно до принципу полягають в незастосуванш один проти одного першими збройно1' сили в порушення положень Статуту ООН, незалежно ввд того, виражаеться це у вторгненш на територто держави, чи ii окупацй, чи бомбардування, чи нападу збройними силами на вiйcьковi сухопутш, морcькi чи повiтрянi сили поза межами держави, у формуванш та засиланш збройних банд i т.д." [3, с. 106107]. В. Путш позiрно дивуеться: "И, во-вторых, самое главное, - что же мы якобы нарушаем? Да, Президент Российской Федерации получил от верхней палаты парламента право использовать Вооруженные Силы на Украине" [1].
Уже одне це е найгрубшим порушенням мiжнародного права. "Москва, - стверджуе професор мiжнародного права Кембриджського ушверситету М. Веллер, - не може аргументувати сво! дii доктриною гумаштарно]' iнтервенцii. Згiдно з цiею доктриною, держава може втрутитися у справи шшо! cуверенноi держави лише за умов надзвичайноi cитуацii з метою порятунку усього населення, саме виживання котрого перебувае пiд загрозою. Жодних доказiв такоi cитуацii в Криму наразi немае. Якщо така ситуацм i виникне, то лише в результат втручання Роcii', яке уже ввдбуваеться. Крiм того, держава, яка втручаеться для досягнення cправдi гуматтарних ц]лей, не мае права змшювати (державно-територiальний - В.М.) статус ввдповвдних територiй" [12]. Роciйcькi намагання прикрити агресто проти Украiни посиланнями на мiфiчнi сили самооборони Криму (т. зв. вежливых зеленых человечков. - iронiчно) не витримують жодно! критики. До того ж росмни в Украт (окрiм купки кримських марюнеток) не просили Роciю про жодну гумантарну ¡нтервенцт, оскшьки !'хня особиста безпека збережена.
Результати дослвдження Мiжнародного реcпублiканcького iнcтитуту (IRI) cвiдчать про те, що 81 % росшськомовних украшщв негативно ставляться до д]й РФ по !х "захисту", повiдомляе прес-служба органiзацii'.
При цьому 85 % росшськомовних громадян Укра!ни не ввдчувають жодного тиску чи загроз через мову, якою вони розмовляють [13].
У своему намаганш виправдати агресiю В. Путш послався на ... право нацш на самовизначення: "Объявляя о своей независимости, назначая референдум, Верховный Совет Крыма сослался на Устав Организации Объединенных Наций, в котором говорится о праве нации на самоопределение. Кстати, и сама Украина, я хочу это напомнить, объявляя о выходе из СССР, сделала то же самое, почти текстуально то же самое. На Украине воспользовались этим правом, а крымчанам в нем отказывают. Почему?" [1].
Ввдразу постае запитання, з якого часу мультинащональне, значною мiрою - при'ждже населення регюну отримало статус "нацй"?
Хотшося б також нагадати В. Путшу, що, згвдно з Конституцию Союзу РСР 1977 р. та ушх попередтх Конституцiй (1924 та 1936 р.), уш союзнi республши мали право вшьного виходу з союзно! держави. Ст. 72 Основного Закону проголошувала: "За кожною союзною Республiкою зберiгаеться право вшьного виходу з СРСР" [14]. Укра'нська Конститущя (1986 р. з усiма змшами i доповненнями) такого - одностороннього - права виходу за Кримською АР не передбачала; згвдно з Основним законом, для цього вимагаеться загальноукра'нський референдум. Статя 73: "Виключно укра'нським референдумом виршуеться питання про змшу територй Укра'ни" [15].
До реч^ Конституцм РФ взагалi не передбачае механiзмiв виходу суб'ектiв Федерацй з !'!' складу. Максимум, на що вони можуть розраховувати, це на змшу статусу, на що вимагаеться прийняття ввдповвдного федерального закону (ст. 66, п. 5 Конституцй РФ), а також на змшу кордошв мiж суб'ектами Федерацй, але лише "з !'х взаемно!' згоди" [16].
Отже, для того, щоб змiнити кордони мiж суб'ектами РФ, - наприклад, мiстом Санкт-Петербургом i Ленiнградською областю, !'х взаемна згода вимагаеться, а "вщбрати" в Украши увесь Кримський твос^в можна й без тако!' формальностi. От тшьки, як бути зi ст. 15, п. 4 чинно!' Конституци РФ: "Загальновизнаш принципи i норми мiжнародного права та мiжнароднi договори Росшсько!' Федерацй е складовою частиною й правово!' системи. Якщо мiжнародним договором Росшсько!' Федерацй встановленi iншi правила, шж передбачено законом, то застосовуються правила мiжнародного договору" [16].
Але ж Рос1я, як вказуе Макс Веллер, чггко й недвозначно визнала украшсью кордони. Зокрема, "це було пвдтверджено: Алма-Атинською декларацiею 1991 р., тсля яко! Радянський Союз став iсторiею.
Будапештським меморандумом 1994 р., де Украша отримала гарантй безпеки ввд Росй, США та Британй в обмiн на вiдмову ввд ядерно!' збро!' на сво!'й територй.
Угодою Укра!ни та Росii про розмщення Чорномормського флоту РФ у кримських портах ввд 1997 р." [12].
Побiжно ввдмггимо, що, здшснюючи анексiю Криму, Москва не витримала навпъ процедурних моментiв. Так, Договiр про входження Республiки Крим до складу РФ пвдписувався абсолютно неправомочними особами: мером Севастополя Оленем Чалим (посада, не передбачена укра!нською Конститущею, мера - громадянина РФ "обрали" на мiтингу), прем'ером Криму Серпем Аксьоновим (обраний на цю посаду голосуванням Верховно!' Ради Криму, яке так i не було показане громадськоси, оскшьки вiдбувалося пiд дулами росшських автоматiв) та головою Державно!' ради Республши Крим Володимиром Константшовим (посада, не передбачена укра'нською Конститущею). Сумшвш й пiдсумки Кримського "плебюциту" 16 березня 2014 р., на яких мiжнароднi спостерiгачi з Сербй, Угорщини, Латвй та 1спанй представляли ... ультра-радикальнi напiвфашистськi рухи на зразок угорських "йоббiкiв" та сербських "четниюв". З таким самим устхом можна було покликати у сввдки легiтимностi референдуму пiвнiчно-корейських вшськових чи сомалiйських пiратiв.
Тобто приеднання Кримсько!' АР до РФ ввдбулося з порушенням норм мiжнародного права та двостороншх украшсько-росшських угод, без дотримання процедурних вимог, а ввдтак - iз грубим порушенням Основного закону Росшсько!' Федерацй.
Ще одна мiжнародно-правова фантаз1я росiйського Президента: "Кроме того, крымские власти опирались и на известный косовский прецедент, который наши западные партнеры создали сами, что называется, своими собственными руками, в ситуации, абсолютно аналогичной крымской" [1],
Можемо частково погодитися з тим, що косiвськi албанщ "пона'хали" до Автономного краю Косово за чашв Й. Броз Тто, який певний час розраховував на приеднання керовано! Е. Ходжа та М. Шеху Албанй до СФРЮ. Ввдтак уже в 1960-х рр. ствввдношення албанщв i сербiв в Автономному кра! становило 9 : 1 [17]. Але косовари-албанщ, на ввдмшу вiд кримчан, мали неабиякий час на роздуми - свою криваву боротьбу за звшьнення вони проводили ще з 1981 р., i довели серйозшсть незалежницьких намiрiв на полях бо!в, а не на оперетковому референдумi. Косово управлялося мiжнародною комiсiею протягом восьми роюв, там було створене нейтральне середовище, яке дало змогу виборцям виршувати ситуацiю максимально неупереджено. Отримавши тдтримку НАТО та сусiдньоi Албанй, самопроголошений (референдум 17 лютого 2008 р.) суб'ект, на ввдмшу ввд кримських "скороспшок", не приеднався т до США, т до Албанй
Так що i тут В. Путш сввдомо пересмикуе факти.
Висновки. З точки зору мiжнародного права, росшська концепцм "Русского мира" у й сучаснiй iнтерпретацii е протиправною. Вона фактично "дозволяе" РФ здшснювати втручання у внутрiшнi справи суверенних держав. Причому це втручання, як показують останнi подii, зокрема "дозвш" Державно!' думи РФ на введення росшських вiйськ в Укра'ну, може здшснюватися й вiйськовими методами - всупереч позицй свiтового спiвтовариства.
Мiжнародно-правовi "аргументи" Кремля, що виправдовують полггику росiйського втручання у внутрiшньо-украiнськi справи, не витримують жодно! критики. Це порушення усiх норм сучасного ¡из сogens - ввд неприпустимого диктату (вимога федералiзацii Украши та введення друго! державноi мови) до прямо!' военноi агресii.
Кримську авантюру В. Путша свiтове спiвтовариство, представлене Генеральною Асамблеею ООН, рiшуче засудило. На бощ Москви пiд час голосування резолюцй А/68 / Ь 39 "Територiальна цiлiснiсть Украши" виявилися усього 10 суб'ектiв мiжнародного права - або 11 вимушеш союзники та утриманцi (Куба, Ншарагуа, Венесуела), або держави, якi мають невиршеш територiальнi суперечки з сусвдами, що можуть бути вирiшенi силовими методами ^рменм з Нагiрним Карабахом, анексованим у Азербайджана; КНДР з й намiрами силового об'еднання Коре! тощо).
Лiнiя миролю6но!' свiтово!' громадськосл сьогоднi мае зосередитися на чотирьох основних завданнях.
По-перше, недопущення розширення росшсько! агресii на континентальну Укра'ну та шших сусiдiв РФ.
По-друге, покарання агресора усiм, доступним Украiнi та свгговш громадськостi, арсеналом невоенних засобiв.
По-трете, розгляд Мiжнародним судом справедливост позову Укра'ни до Росii про ввдшкодування завданих агресiею збиткiв. За найскромшшими пiдрахунками - це 48 мiльярдiв доларiв, за "нескромними" - понад трильйон. Останш цифри грунтуються на вартостi укра'нсько! землi, надр, корисних копалин шельфу Чорного моря, грошей, вкладених Укра'ною за 23 роки в промисловий i людський ресурс тощо [18].
По-четверте, пошук дипломатичних шляхiв виходу з кризи. Важливо сформулювати мiжнароднi пропозицii, яю б дозволили Москвi та особисто В. Путшу, а також й офщшному Киеву вийти з Кримсько! авантюри без "втрати обличчя". Такими пропозицмми може стати проведення повторного референдуму в Криму на чггко обговорених засадах: 1. Вирiшення питання про змшу державно-територiального статусу Криму лише квалiфiкованою бiльшiстю (вiд 2/3 голосiв) учасникiв плебiсциту. 2. Вшьно! пропаганди свое! позицii для укра'нсько! влади, ЗМ1 та громадських оргашзацш i партiй в Криму протягом не менше 6 мюящв. 3. Ефективного й всезагального мiжнародного контролю за ходом голосування та пвдрахунком голосiв. 4. Компенсацii росiйською стороною укра'нських майнових втрат в Криму, незалежно ввд пвдсумюв
повторного голосування. Об'еми реальних втрат та ввдповвдно!' компенсаци мають бути визначет авторитетною та повноважною мiжнародною комiсiею.
1. Полный текст обращения Путина по итогам референдума в Крыму. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://russian.rt.com/article/24532. 2. Ковальчук И. Новый Сахаров России. - Сегодня (Кигв). - 2014. - 26 марта. - С. 7 3. Международное публичное право: учеб. / Л. П. Ануфриева, Д.К. Бекяшев, В.В. Устинов [и др.]; отв. ред. К.А. Бекяшев. - 3-е изд., перераб. И доп. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 928 с. 4. Федеральный закон от 15.07.1995 р. № 101-ФЗ (ред. от 25.12.2012) "О международных договорах Российской Федерации ". [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_139785/. 5. Путин и Крым: театр правового абсурда. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://kontrakty.ua/article/76224/. 6. На территории Украины официально подтверждено задержание 25 диверсантов. - Смешко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://censor.net.ua/news/282416/na_territorii_ukrainy_ ofitsialno_podtverjdeno_zaderjanie_25_diversantov_smeshko. 7. Командир "донецких сепаратистов" -полковник ГРУ РФ москвич Игорь Гиркин. Журналисты нашли его семью и квартиру. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://censor.net.ua/video_news/283109/komandir_ donetskih_separatistov_polkovnik_gru_rf_moskvich_igor_girkinJurnalisty_nashli_ego_semyu_i/sortby/tr ee/order/desc/page/2. 8. Ивашов Л.Г. Предисловие //Штоль В.В. Армия "нового мирового порядка". -М.: ОГИ, 2010. - С. 7-14. 9. Укрспнсьт вшська заблокували росшський десант на Арабатськш стртщ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ipress.ua/news/ukrainski_ viyska_zablokuvaly_rosiyskyy_desant_na_arabatskiy_striltsi_54586.html. 10. Пикаев А., Савельев А. Ядерная мощь СССР: на земле, на море и в воздухе // Независимая газета. - 1991. - № 137. -2 ноября. 11. Дмитрieв А. I., Муравйов В. I. Мiжнародне публiчне право: навч. посгб. - К.: Юртком 1нтер. - 640 с. 12. События в Крыму: что говорит международное право. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www. ЬЬ^ т. uk/russian/international/2014/03/140309_crimea_international_ law.shtml. 13. 81 % росшськомовних укратщв вважають неприпустимими ди РФ по гх "захисту". [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/news/060414-81-rosiyskomovnih-ukrayinciv-vvazhayut-nepripustimimi-diyi-rf-po-yih-zahistu. 14. Конституция СССР 1977 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1977.htm. 15. Конституця Украгни (1з змтами, внесеними, згiдно iз законами ...). [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 16. Конституция Российской Федерации. Принята всенародным голосованием 12 декабря 1993 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://constitution.kremlin.ru/. 17. Республика Косово. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0% B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D0%BE% D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE. 18. Кто стоит за "Правым сектором" и как спасти Украину от вторжения России. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://newsoboz.org/analitika/kto-stoit-za-pravym-sektorom-i-kak-spasti-ukrainu-ot-vtorzheniya-27032014093957.
