CC BY
9
УДК 1:316.4
DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.36.123275
Михайловський Руслан Анатолшович, викладач кафедри фшософп Харк1вського нацюнального ушверситету Повтряних Сил iмен11вана Кожедуба, м. Харюв e-mail: ra.mih.75@ukr.net ORCID ID:
КРИЗОВ1 ПРОЯВИ ДУХОВНОСТ1 У ПОВСЯКДЕННОСТ1 ШФОРМАЦШНОГО СУСП1ЛЬСТВА
Показано, що в тформацтному сусniльствi маеMicqe неоднозначный вплив про-гресу на формування стереотитв поведтки, цттсних установок, стилю життя, духовного свту людини в цтому. Наголошуеться, що повсякдентсть тформацт-ного сустльства е i причиною, i тлом прояву кризи духовностi, яка супроводжуеть-ся змтами ментальних i психiчних структур.
Ключовi слова: духовтсть, повсякдентсть, тформацшне сустльство, менталь-тсть, iдeнтичнiсть, саморeалiзацiя людини.
Постановка проблеми. 1нформацшне сустльство визначаеться як нова сотальна реальтсть. Сучасне сустльство можна цшком правомiрно назвати шформацшним завдяки безпрецедентним процесам виробництва й функцю-нування шформацп. Причому, шформатя е не просто одним з ключових факторiв сотального розвитку сучасного сустльства, вона виявляеться в ет-цен^ сучасного життя як його субстантя. У зв'язку з цим, у контекст проблеми духовносп уявляеться правомiрним опиратися на детально опрацьова-не сучасними дослiдниками поняття «шформацшно'1 картини св^у» [1-3], долучення його до одного ряду з мовною, культурною, релшйною, науковою, художньою картинами св^.
Становлення iнформацiйного суспiльства е результатом революцшних перетворень у сферi науки i технiки, якi вщбуваються на наших очах. Науко-во-техтчний прогрес обумовлюе створення нових технологш, яке може роз-глядатися як благо, оскшьки формуе умови для самореалiзацii людини i ви-явлення ii творчого потенцiалу й здiбностей. Однак мае мiсце неоднозначний вплив прогресу на формування стереотитв поведшки, цштсних установок, стилю життя, духовного св^ людини в цiлому. Нова сотальна реальнiсть намагаеться вийти за меж природних обмежень. Конструюванню тддаеться i сама людина: ii розум i тiло. Проводяться дослiдження з розширення мож-
144
© Михайловський Р. А., 2018
ливостей мозку людини у сферi отримання сенсорно! шформацп, швидкостi 11 переробки, зменшення часу для сну й вщпочинку. Втручання у мозок людини становить певну небезпеку. Сучасшсть спонукае до життя новi форми утопiчних iдей у формi трансгуманiзму, iмморталiзм та iнших рухiв, якi пла-нують замiнити людину безсмертною постлюдиною. Все це е серйозним ви-кликом сучаснiй людиш й суспiльству.
Вимагае нового осмислення традицшне розумiння дво'юто! природи людини, яке розумiеться як постшно дiюче протирiччя бiологiчного й духовного начал. Цшеспрямована дiяльнiсть св^ських i релiгiйних iнститутiв на придушення «тваринно! суп» людини не приносить очшуваного результату, бiльше того сучасний св^ стае свiдком небаченого у порiвняннi з попередш-ми епохами зростання жорстокосп й витончено! агреси людини проти людини, що не мае мiсця в тваринному свiтi, де агресiя вiдiграе роль захисного мехашзму.
Духовнiсть людини як юторичний i культурний феномен багаторазово змшювалася i була рiзною в рiзних культурах. При цьому вона завжди зберь гала певнi стрижневi iнварiанти. Сьогоднi пiд впливом прогресу науки вщ-буваеться «злам» даних iнварiантiв.
Потребуе нового осмислення й сама духовшсть, як найважливiша щншсть людини. Колишне розумiння духовностi як виключно позитивного феномена не вщповщае вимогам сьогодшшнього часу. Поширення нових технологш, кiберпростору створюе величезнi можливост для вторгнення у духовнiсть i психiку й манiпулювання ними. На тлi цього знову актуалiзуеться проблема вщношення реального й уявного, оскшьки легко сконструювати свое iнше «Я» i жити в iншiй штучно! реальностi, в якiй розчиняються вщмшносп реального свiту i св^у iншого. Низка моральних обмежень реального життя зшмаеться, що сприяе негативному прояву духовносп людини у формi деструктивно! дiяльностi, як у вiртуальному просторi, так i в реальному свт. Звертаючи увагу на те, що вихщним пунктом будь-яко! культури е визнання таких складових людського життя, як вищi надшдивщальш цiлi, смисли i цш-носп буття, слiд зазначити, що !х втрата призводить до кризи духовность У сучасному шформацшному суспiльствi, яке лише формуеться, криза духовносп, що знаходить свое вираження в шгшзм^ проявляеться в сощокуль-турнш сферi.
Аналiз останн1х до^джень i публЫацш свiдчить, що дослiдження сут-ностi духовностi в iнформацiйному суспшьсга лежить на перетинi предмет-них площин багатьох галузей науки. Духовшсть була об'ектом для вивчення протягом уае! ютори фiлософГi, в данш царинi мае мiсце напрацювання ба-гатющого теоретико-методологiчного i концептуального матерiалу. Для вь тчизняно! фiлософГi характерним е дослщження рiзних аспектiв змюту духо-
вносп, специфши вираження духовного й функщонування в контексп куль-тури духовного виробництва, в дiяльностi як сощуму в щлому, так i окремого iндивiда. Сучасш вiтчизнянi дослiдники продовжують традицп вщповщних фiлософських шкiл попереднiх перiодiв, вносячи пдний внесок у подальше вивчення природи духовносп. Разом з тим, до сьогодш духовнiсть сприймаеться й дослщжуеться як феномен виключно позитивно'1 спрямова-ностi, при цьому склалася традищя протиставлення духовностi i й антипода -бездуховностi, хоча багатьма визнаеться, що апрiорi людина не може бути без духу, навт якщо це закоренiлий злочинець.
Формулювання цтей. Оскшьки амбiвалентна природа духовносп людини й суспiльства до тепершнього часу на рiвнi фiлософського узагальнення практично не досшджена, методологiчно не розроблеш онтологiчнi й аксю-лопчш пiдстави амбiвалентностi духовностi, не вивчеш п праксеологiчнi аспекти i кризовi прояви в умовах становлення шформацшного суспiльства, то нижче зроблена спроба початкового осмислення кризових аспектiв духовносп в шформацшному суспiльствi, що i е метою дано'1 статп.
Виклад основного матерiалу. Криза духовносп, до яко'1 виявилась схиль-ною сучасна людина, розвиваеться на тл рiзкого полiпшення умов життя людини, в чому полягае певна парадоксальшсть. Подiбне полiпшення стало наслiдком техшзацп суспiльного життя й освiти людей. Техшзащя, у свою чергу, призводить до зростання вщчуження мiж людьми й деморалiзацii сус-пiльства, а осв^а призводить до залежностi людини вщ певного культурного середовища, яке покликане задовольняти п зростаючi бажання й потреби, витiсняючи i замщуючи цiлi i смисли. Людина, не волод^чи сутнiсною само-дiяльнiстю, обманулася своею функщональною самодостатнiстю, вщмовив-шись вiд духу i вiд джерела, що п породили, i замкнувшись у собi самiй [4, с. 82].
Сьогодш фiлософiя, намагаючись знайти i визначити розпливчастi тд-стави людського буття, повертаеться до горизонту повсякденносп, причому, вже не руйнуючи п своею дискурсивно'1 практикою, а приймаючи модель повсякденно'1 ментальностi й буденно'1 свiдомостi [5-7].
Повсякденнiсть з точки зору класично'1 фшософп була сферою формування суб'ективносп як мшмуму духовностi. Звiсно ж, у контексп дослщжува-но'1 проблеми доцшьно згадати точку зору Георга Гегеля, який розглядав саме вщтворення суб'ективносп як поетапний процес. До першого етапу вш вщ-носив формування людсько'1 iндивiдуальностi, «духовносп iндивiдуального суб'екта», вироблено'1 на рiвнi звично'1 повсякденносп у виглядi багатократно повторюваного досвщу, який i визначае межi суб'ективного св^, задаючи людинi сукупнiсть закршлених образiв i самовизначень [8, с. 127]. Подiбний досвiд вирiшальним чином впливае на самощентифшащю особистостi, забез-
печуючи мшмум духовносп, що дозволяе iндивiдуалiзувати даного конкретного суб'екта.
1ншою важливою функцiею повсякденно! дiяльностi е те, що стереотипи й автоматизми, що наповнюють п, звшьняють людину вiд рутинних вiдчуттiв i переживань, оскiльки не вимагають включення свiдомостi. Однак форму -вання духовносп не замикаеться в межах абстрактних визначень i не обмеж-уеться наявшстю «Я», що е у кожного шдивща. Лише орiентацiя на вищi цiнностi дозволяе особистостi здшснити перехiд до справжнього iснування, що вимагае вщ людини трансцендування, подолання горизонту повсякден-ностi [8, с. 127].
У сучаснш вiтчизнянiй фшософп неодноразово визнаеться, що суб'ективнiсть людини формуеться у сферi повсякденностi [5-6, 9-11]. Тим самим вона абсолютизуе повсякденний досвщ, стверджуючи його як щннють, нездоланну сощальною й духовною практикою.
У повсякденносл звичне переживання як форма прояву-сприйняття осо-бистюних смислiв е безпосередньою представленiстю людиш життевих явищ з точки зору !х особиспсно! значущостi. За допомогою подiбних переживань виражаеться ставлення особистосл до рiзних життевих ситуацiй i накопичу-еться звичайний досвiд, у якому свщомють, що прагне тзнати сенс, не е единим оргашзуючим началом, що регулюе поведшку людини. Роль свiдомостi тут обмежена п завданням - виявленням за допомогою звичних форм сприй-няття у повсякденному досвiдi типових визначень i висунення !х як орiенти-рiв людсько! поведiнки. Повсякденнiсть, являючи собою онтолопчно цiлiсний соцiокультурний св^, створюе природнi умови для життедiяльностi людини, спрямовано! на набуття життевих щнностей, якi в бiльшiй мiрi «пережива-ються, анiж осмислюються людиною» [12, с. 46]. При цьому процес переве-дення смислiв з штелектуально! сфери у сферу переживання можливий в смисловому горизонтi «життевого свiту» за умови використання цих смис-лiв мисленням у живому досввд, включення до нього.
З вищевикладеного випливае, що людина не виступае ноаем «чисто!» свщомосп. Прагнучи до особистюного зростання шляхом самоудосконален-ня й самоiдентифiкацii, людина вибудовуе сво! вiдносини зi свiтом скорее за допомогою переживання вихiдних духовних штущш, анiж через свiдомi вольовi зусилля. Тому сучасна фiлософiя розглядае процес розвитку шдивь дуального плану духовносп саме за допомогою аналiзу переживання, що виступае як безпосередня внутршня данiсть явищ, якi мають мюце в повсяк-денностi. Перш за все, «вщкрипсть» iндивiдуального усвщомлення свiту виражаеться саме у виглядi переживання; крiм того, набуття духовного до-свiду через занурення у внутршнш свiт iншоi людини, в чужу суб'ективнють можливо тiльки через переживання.
Слщ зазначити, що, оскшьки будь-яю переживання носять суб'ективний, особиспсний характер, це значно ускладнюе можливють теоретичних уза-гальнень i, як справедливо зазначае А. Багаутдшов, «призводить до деяких методологiчних труднощiв. Виходячи за межi горизонту повсякденносп, процес аналiзу духовностi традицшно виходить з наявностi зв'язку мiж ïï вищи-ми проявами i вiрою в трансцендентне, розглядаючи людину не тiльки в ïï мирськш «поцейбiчностi», але i в подальшому ïï «обожненш». Подiбний пiдхiд малюе людинi перспективу певного унiверсального сенсу буття, коли духовний пошук i духовне самоудосконалення спрямоваш на набуття абсо-лютних, трансцендентних цiнностей, яю прямо не пов'язанi з тзнавальною або предметно-перетворювальною дiяльнiстю людини» [4, с. 85].
Творчий потенщал у сучаснш фiлософськiй думцi е здебшьшого взаемо-залежним вiд подолання зневажливого ставлення до повсякденного життя i властивих цiнностей, характерних для нього, вщ усвiдомлення того, що саме повсякденна сфера життя окреслюе горизонт забобонност людського життя i встановлюе меж можливого втручання в нього. Даний фактор багато в чому визначив особливост розвитку соцiальних наук, для яких характерним е праг-нення до дослiдження реального життевого досвiду, що включае в себе масо-вi шюзп i фетишизм i лише в цьому випадку збер^ае базовi структури розу-мшня, за вiдсутностi яких здiйснення сощального життя е неможливим.
Разом з тим, усвщомлення, прийняття здорового глузду i повсякденного досвщу як необхщних складових духовного життя суб'екта не повинш пере-ростати в межi суб'ективностi й обмеження ïï виключно рамками повсякден-ностi, у зв'язку з чим необхщно враховувати наступне.
Прагнення до трансцендентного не може бути абсолютно чужим людиш. Будь-яке обмеження людини рамками повсякденносп неминуче породжуе в нш бажання звшьнитися вщ них [13, с. 71]. В результап в умовах сучасного св^, що втрачае вищi щеали й цiнностi, людина у сво'1'х духовних пошуках неминуче звертаеться до способiв трансцендування, якi здебiльшого е абсолютно невластивими конкретнш культур^ по вiдношенню до яких вона стае беззахисною. Так, для захщного суспшьства стали характерними й широко вживаними способи трансценденцп, що вимагають змши звичних форм сприйняття й розширення свiдомостi за допомогою медитацп i наркотикiв. Подiбна вiдмова вщ свiту реальностi, повсякденностi стала результатом змш заглибленостi в цю повсякденнють, реакцiею вiдторгнення реальностi як на-явно'1' й визначено'1' у формi предметiв i властивостей буття [14-15].
Таке осмислення вщбувалося пiд гаслом неповноти, спустошеносп свiту повсякденного досв^. На практицi, у повсякденност1 ця критика брала на озбро-ення рiзнi медитативнi практики або фармаколопчш засоби i з 1'х допомогою вела в iншi «свiти», через iншi стани свiдомостi. У цьому випадку вщторгнення свiту
повсякденного досввду мае таю особливосп, як «особистюш трансформаци», завдяки чому забезпечуеться перехiд до бiльш високих pïbhïb i форм iснувaння. Сам пропагандисти подiбних трaнсформaцiй i «духовних пошуюв» не запере-чують ïx небезпеки для особистостi, оскшьки новий, чужий людинi «мютичний» досвiд приходить з руйнуванням звичного свiту i його щнностей i виробляе не-зворотнi змiни пiдстaв особистiсно'ï реальность Людина втрачае вмiння «повер-татися у повсякденшсть», що призводить до духовно'1' кризи, оскшьки руйнуван-ня цiлiсностi, нефрaгментовaностi особистостi в повсякденнш площинi ще не гарантуе факту ïï здобуття «на новому рiвнi» [16, с. 102-103].
Практика змши стaнiв свiдомостi й сприйняття, що призводить до мютич-них i драматичним переживань, так само, як i шш^ подiбнi до не"! феномени, поступово стали загрожувати духовносп особистосп, вторгаючись у не'1' все сильшше.
У сучасному суспiльствi все бшьшого поширення набувають помилковi ощнки подiбниx практик, що приписують !м творчий, позитивний i нaвiть щ-лющий потенцiaл i розцiнюють змшеш стани свiдомостi i сприйняття як дже-рело якiсно новоï шформацп про душу i реaльнiсть, необхщно! людинi для подальшого особистiсного зростання. Сприймаючи на вiру подiбнi ощнки, людина нерозважливо спрямовуеться в «духовш пошуки» заради ефемерних духовних досягнень, не замислюючись, залишаючи звичайну повсякденшсть, вона бажае, щоб цi «духовш стани» стали особистим досвщом кожного i вiрить у можливiсть перетворення свiдомостi всix людей в цшому. Прихильники «духовних пошукiв» заперечують достaтнiсть звичайних емоцiйниx i щейних «пускових меxaнiзмiв» духовного розвитку особистосп [17-19].
Слш зазначити, що в умовах становлення сучасного iнформaцiйного сустльства повернення дуxовностi в горизонт повсякденносп е не настшьки безпечним, як може здатися; цей процес пов'язаний з можливютю змши ментальних i пси-xiчниx структур, оскшьки допускае протиставлення переживання iдеaлaм, принципам i щнностям культури й цившзацп, що може призвести до ввдмови вiд фундаментальних моральних щнностей. Все це пщривае основи життевого свiту людини, позбавляе ïï звично! опори i осмисленостi, людина втрачае життев ор> ентири i можливють зберегти свою iдентичнiсть в таких умовах.
Сама свщомють людського юнування визначаеться у соцiaльнiй фшософи спiвмiрнiстю людини й дуxовноï реaльностi. Подiбне тлумачення робить ду-xовнiсть юторично мiнливим утворенням, яке знову i знову визначаеться межею мiж кaтегорiями душевного й духовного. Дуxовнiсть е фактором структурування рiзниx рiвнiв суб'ективносп. Вона е мшливою, але не нормативною категорш, не е раз i назавжди встановленим перелшом зразюв, до яких слiд прагнути особистосп задля «досягнення дуxовностi», ïï мшливють наперед визначена тим, що ств розмiрнiсть, яка задаеться нею, залежить вщ
цшшсних opieHrapÏB особистосп. Кожна особиспсть здшснюе духовний по-шук на своему «полi духовносп», сво'1'м, виробленим нею способом, i вщ результату цього пошуку залежить образ «внутршнього всесвiту» конкретно'1' людини або юторично!' епохи в цшому.
Висновки. У духовнiй сферi шформацшного суспiльства духовнiсть як феномен сощального й особиспсного буття розглядаеться в контекст повсяк-денностi. Для структур шформацшного сустльства характерна наявнiсть стабшьних форм свiтосприйняття, притаманних представникам шформацш-но'1 спiльноти. З огляду на глобальний характер шформацшних технологiй, можна з повною впевненiстю вести мову про глобальш форми прояву карти-ни свiту, основано'1 на нових реальностях, яю вишиковуються на основi ш-формацiйних технологiй. Вони стають тим фундаментом, на якому склада-еться свiтогляд сучасно'1 мережево'1 людини. Найважливший показник дiевос-тi картини св^у - ïï несвiдоме втшення в повсякденностi. Навколишня дiйснiсть сприймаеться через «шформацшний фiльтр», в результат чого змiнюеться духовне сприйняття дшсносп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Данильян О. Г., Дзьобань О. П. 1нформацшна картина свпу в контекст перспектив сучасноï науки й культури. 1нформащя i право. Кшв, 2013. № 1 (7). С. 21-28.
2. Данильян О. Г., Дзьобань О. П. 1нформацшна картина свпу як соцюкультурна реальнють. Плея: науковий eicHUK. 36ipHUK наукових праць. Кшв: В1Р УАН, 2013. Випуск 70 (№ 3). С. 573-578.
3. Дзьобань О. П., Романюк С. М. 1нформацшна картина свггу: фшософський шдхщ до розумшня сутносп. BicHUK Нацюнального утверситету «Юридична академiя Украгни iMern Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлоcофiя, фiлоcофiя права, полто-логiя, cоцiологiя. Харюв: Право, 2013. Вип. 2 (16). С. 116-124.
4. Багаутдинов А. М. Амбивалентность духовности в информационном обществе: дис. ... д-ра филос. наук. Саратов, 2016. 321 с.
5. Кар1вець I. В. Повсякдення: м1ж трансцендентатзмом i дивовижшстю. Льв1в: Видавництво Львiвськоï полггехшки, 2012. 256 с.
6. Дорошевич А. С. Стратеги самопрезентацп особистосп у повсякденносп. Bi^rn На^ональног юридичног академИ' Украгни iMern Ярослава Мудрого. Серiя: Фто-cофiя, фiлоcофiя права, полiтологiя, cоцiологiя. 2013. № 5. С. 245-254.
7. Шмалей С. В. Ментальность как объект социально-психологического анализа. Духовшсть оcобиcтоcтi. 2012. Вип. 5. С. 251-262.
8. Гегель Г. В. Ф. Философия духа. Энциклопедия философских наук. Т. 3. Москва: Мысль, 1977. 406 с.
9. Скляренко К. О. Повсякденшсть як концептуальний модус соцiологiчноï рефлек-си. Bicник Одеського нацюнального утверситету. Сeрiя: Соцiологiя i полтичт науки. 2013. Т. 18. Вип. 3. С. 114-122.
10. Хоменко А. Суб'екгившсть як провщний принцип виховання особистосп. Педа-гогiчнi науки. 2013. Вип. 3. С. 16.
11. Щербина М. Повсякденшсть у простор! Всесв1тньо! павутини: трансформащя функцш стереотипу у повсякденному досвщ користувача 1нтернет. Плея: науко-вий eicHUK. 2013. № 74. С. 247-249.
12. Хвыля-Олинтер А. И. Духовная безопасность и духовное здоровье человека, семьи, общества. Москва: Издательство «Даръ», 2008. 146 с.
13. Котенкова А. В. Духовность личности как фактор преодоления деструктивной психологической защиты. Москва: Изд-во МГТУ им. А. Н. Косыгина, 2007. 376 с.
14. Дзьобань О. П. Сучасний в1ртуальний проспр: конгешальнють в1ртуальносп й м1фу. Стратегiчнi прюритети. Серiя «Фiлоcофiя». 2017. № 3. С. 163-170.
15. Воронкова В. Г., Дзьобань О. П., Соснш О. В. Вщ homo sapiens до homo informaticus: антрополопчш вишри шформацшного сустльства. 1нформацШне сустльство в ceimi та Украгт: проблеми становлення та закономiрноcтi роз-витку: колективна монограф1я / за ред. д. фшософ. н., проф. В. Г. Воронково!. Запор1жжя: Вид-во ЗД1А, 2017. С. 11-33.
16. Финогентов В. Н. Трагический гуманизм: очерки онтологические, антропологические и аксиологические. Орел: Картуш, 2012. 204 с.
17. Баяновська М. Р., Копачко М. В. Духовний розвиток особистосп педагога: пара-дигмальний шдхщ. Науковий вкник Ужгородського нащональногоутверситету. Серiя: Педагогжа. Сотальна робота. 2014. Вип. 34. С. 29-32.
18. Дзюба Т. М. Духовна криза в життевому простор1 особистосп. Вicник Одеського нацюнальногоутверситету. Пcихологiя. 2013. Т. 18. Вип. 22 (1). С. 235-241.
19. Сучасне сустльство: фшософсько-правове дослщження актуальних проблем: монограф1я / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, С. Б. Жданенко та im; за ред. О. Г. Данильяна. 2-ге видан., перероб. i допов. Харюв: Право, 2017. 416 с.
REFERENCES
1. Danyl'yan O. G., Dzoban O. P. (2013). Informatsiyna kartyna svitu v konteksti perspektyv suchasnoyi nauky y kul'tury [Information picture of the world in the context of the prospects of modern science and culture]. Informatsiya ipravo - Information and right, 1 (7), 21-28 [in Ukrainian].
2. Danyl'yan O. G., Dzoban O. P. (2013). Informatsiyna kartyna svitu yak sotsiokul'turna real'nist' [Information picture of the world as socio-cultural reality]. GIleya: naukoviy visnik- Gilea: Research Journal, 70 (3), 573-578 [in Ukrainian].
3. Dzoban O. P., Romanyuk S. M. (2013). Informatsiyna kartyna svitu: filosofs'kyy pidkhid do rozuminnya sutnosti [Information picture of the world: a philosophical approach to understanding the essence]. Visnyk Natsional'noho universytetu «Yurydychna akademiya Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho». Seriya: Filosofiya, filosofiya prava, politolohiya, sotsiolohiya - Bulletin of the National University «Legal Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise». Series: Philosophy, Philosophy of Law, Political Science, Sociology, 2 (16), 116-124 [in Ukrainian].
4. Bagautdinov A. M. (2016). Ambivalentnost duhovnosti v informatsionnom obschestve. Doctor's thesis. Saratov [in Russia].
5. Karivets' I. V. (2012). Povsyakdennya: mizh transtsendentalizmom i dyvovyzhnistyu. L'viv [in Ukrainian].
6. Doroshevych A. S. (2013). Stratehiyi samoprezentatsiyi osobystosti u povsyakdennosti [Strategies for self-presentation of personality in everyday life]. Visnyk Natsional'noyi yurydychnoyi akademiyi Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho. Seriya: Filosofiya, filosofiya prava, politolohiya, sotsiolohiya - Bulletin of the National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise. Series: Philosophy, Philosophy of Law, Political Science, Sociology, 5, 245-254 [in Ukrainian].
7. Shmaley S. V. (2012). Mentalnost kak ob'ekt sotsialno-psihologicheskogo analiza [Mentality as an object of socio-psychological analysis]. Duhovnist osobistosti -Spirituality of the person, 2012, 5, 251-262 [in Ukrainian].
8. Gegel G. V. F. (1977). Filosofiya duha. Entsiklopediya filosofskih nauk. Vol. 3. Moskva: Myisl [in Russia].
9. Sklyarenko K. O. (2013). Povsyakdennist' yak kontseptual'nyy modus sotsiolohichnoyi refleksiyi [Everyday life as a conceptual mode of sociological reflection]. Visnyk Odes'koho natsional'noho universytetu. Seriya: Sotsiolohiya i politychni nauky -Bulletin of Odessa National University. Series: Sociology and Political Science, Vol. 18, issue 3, 114-122 [in Ukrainian].
10. Khomenko A. (2013). Sub»yektyvnist' yak providnyy pryntsyp vykhovannya osobystosti [Subjectivity as the guiding principle of educating the individual]. Pedahohichni nauky - Pedagogical sciences, 3, 16 [in Ukrainian].
11. Shcherbyna M. (2013). Povsyakdennist' u prostori Vsesvitn'oyi pavutyny: transformatsiya funktsiy stereotypu u povsyakdennomu dosvidi korystuvacha Internet [Everyday life in the World Wide Web: the transformation of the stereotype in everyday Internet user experience]. GIleya: naukoviy visnik - Gilea: Research Journal, issue 74, 247-249 [in Ukrainian].
12. Hvyilya-Olinter A. I. (2008). Duhovnaya bezopasnost i duhovnoe zdorove cheloveka, semyi, obschestva. Moskva: Izdatelstvo «Dar'» [in Russia].
13. Kotenkova A. V. (2007). Duhovnost lichnosti kak faktor preodoleniya destruktivnoy psihologicheskoy zaschityi. Moskva: Izd-vo MGTU im. A. N. Kosyigina [in Russia].
14. Dzoban O. P. (2017). Suchasnyy virtual'nyy prostir: konhenial'nist' virtual'nosti y mifu [Modern virtual space: the congeniality of virtuality and myth]. Stratehichni priorytety. Seriya «Filosofiya» - Strategic priorities. Series «Philosophy», 3, 163-170 [in Ukrainian].
15. Voronkova V. H., Dzoban O. P., Sosnin O. V. (2017). Vid homo sapiens do homo informaticus: antropolohichni vymiry informatsiynoho suspil'stva. Informatsiyne suspil'stvo v sviti ta Ukrayini: problemy stanovlennya ta zakonomirnosti rozvytku -Information Society in the World and Ukraine: Problems of Formation and Patterns of Development: V. H. Voronkova (Ed.). Zaporizhzhya: Vyd-vo ZDIA, 11-33 [in Ukrainian].
16. Finogentov V. N. (2012). Tragicheskiy gumanizm: ocherki ontologicheskie, antropologicheskie i aksiologicheskie. Orel: Kartush [in Russia].
17. Bayanovs'ka M. R., Kopachko M. V. (2014). Dukhovnyy rozvytok osobystosti pedahoha: paradyhmal'nyy pidkhid [Spiritual development of the personality of the teacher: the paradigmatic approach]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho
universytetu. Seriya: Pedahohika. Sotsial'na robota - Scientific herald of Uzhgorod National University. Series: Pedagogy. Social work, 34, 29-32 [in Ukrainian].
18. Dzyuba T. M. (2013). Dukhovna kryza v zhyttyevomu prostori osobystosti [Spiritual crisis in the person's living space]. Visnyk Odes'koho natsional'noho universytetu. Psykholohiya - Odessa National University. Psychology, Vol, 18. issue. 22 (1), 235-241 [in Ukrainian].
19. Danyl'yan O. G., Dzoban O. P., Zhdanenko S. B. et al. (2017). Suchasne suspil'stvo: filosofs'ko-pravove doslidzhennya aktual'nykh problem. O. G. Danyl'yan (Ed.). issue 2. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
Михайловський Руслан Анатольевич, преподаватель кафедры философии Харьковского национального университета Воздушных Сил имени Ивана Кожедуба, г. Харьков
КРИЗИСНЫЕ ПРОЯВЛЕНИЯ ДУХОВНОСТИ В ПОВСЕДНЕВНОСТИ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА
Показано, что в информационном обществе имеет место неоднозначное влияние прогресса на формирование стереотипов поведения, ценностных установок, образа жизни, духовного мира человека в целом. Отмечается, что повседневность информационного общества является и причиной, и фоном проявления кризиса духовности, которая сопровождается изменениями ментальных и психических структур.
Ключевые слова: духовность, повседневность, информационное общество, мен-тальность, идентичность, самореализация человека.
Mekhailovsky Ruslan Anatolievitch, teacher of philosophy Kharkiv national Air Force University named after Ivan Kozhedub, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: MANIFESTATION OF THE CRISIS OF SPIRITUALITY IN THE EVERYDAY INFORMATION SOCIETY
Problem setting. The spiritual man as a historical and cultural phenomenon repeatedly changed and was different in different cultures. Today, under the influence of the progress of science is «scrapping» the data invariants. Itself spirituality as the most important value of a person, requires a new understanding. In today's information society, the crisis of spirituality is manifested in all socio-cultural sphere.
Recent research and publications analysis shows that to study the nature of spirituality in the information society lies at the intersection of the planes subject to many branches of science. To Russian philosophy peculiar is the study of various aspects of the content of spirituality, the specifics ofspiritual expression andfunctioning in the context of the culture of intellectual production, in the activities of society as a whole and of the individual. However, today, spirituality is perceived and studied as a phenomenon solely a positive orientation that does not correspond to modern realities.
Paper objective. The purpose of this article is to attempt an initial understanding of the crisis dimensions of spirituality in the information society.
Paper main body. In modern society, are becoming more widespread erroneous assessment of such practices, ascribed to them a creative, positive and even curative potential and interpret altered States of consciousness and perception as the source of qualitatively new information about the soul and reality to further personal growth. Sensing on the faith of such an evaluation, the person recklessly rushes in «spiritual quest» for the sake of ephemeral spiritual attainments, without hesitation, leaving the normal everyday life, she wished that these «spiritual state» became the personal experiences of everyone and believes in the possibility of transformation of the consciousness of all people in General. It is noted that in the formation of modern information society, a return to a spirituality of everyday life is a few dangerous; this process is associated with the ability to change mental and mental structures, as it allows the juxtaposition of experiences, ideals, principles and values of culture and civilization, which can lead to the abandonment of fundamental moral values. All this undermines the life world of a person deprived of his usual support and meaning, people lose life goals and the ability to preserve their identity in such conditions.
The very consciousness of human existence in philosophy is determined spumonte human and spiritual reality. Such an interpretation makes spirituality historically changeable formation, which again and again is determined by the boundary between the categories of the mental and spiritual. Spirituality is a factor in the structuring of different levels of subjectivity. It is intermittent, but not a normative category, is not a once and for all prescribed list of samples to be pursued identity for the sake of «achieving spirituality», its volatility predetermined by the fact that the singing is a dimension that sets it depends on valuable orientations of the person. Each person carries out a spiritual search on their «field of spirituality», as its worked out her way, and the result of this search depends on the image of the «internal universe» of a particular person or historical eras as a whole.
Conclusions of the research. For structures of the information society is characterized by the presence of stable forms of perception inherent in the representatives of the information community. Information technology becomes the Foundation on which make up the world of modern network person. The most important indicator of the effectiveness ofpicture of the world her unconscious expression in everyday life. The surrounding reality is perceived through the «information filter», resulting in a changed spiritual perception of reality.
Short Abstract for an article.
Abstract. It is shown that in the information society takes place ambiguous effect progress on the formation of stereotypes of behavior, values, lifestyle, spiritual world of man in General. It is noted that the daily information society is both a cause and the background of manifestations of the crisis ofspirituality, which is accompanied by changes in mental and mental structures.
Keywords: spirituality, everyday life, information society, mentality, identity, self-realization of man.
