CC BY
146
УДК 316.4
Дзьобань О. П., доктор фшософських наук, професор;
Мануйлов С. М., доктор фшософп, професор
В1РТУАЛЬНА РЕАЛЬН1СТЬ: ДО ПРОБЛЕМИ КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЩ1 ПОНЯТТЯ
Зроблена спроба в1дстеження ключових момент1в формування фтософсъких уявлень про сутмстъ та природу в1ртуалъног реалъност1, починаючи з погляд1в античних фтософ1в 7 до сучасност1. Показано, що у ХХст. феномен «в1ртуалъного» отримав нов1 можливост1 й ¡мпулъси до розвитку. Науково-техмчна революц1я привела до розширення обсягу поняття «в1ртуалъна реалъмстъ». Феномен в1рту-алъног реалъност1 став широко обговорюватися тсля впровадження цъого терм1на у сферу високих технолог1й.
Ключовi слова: в1ртуал1зац1я, в1ртуалъна реалъмстъ, ейдос, в1ртуалъний про-ст1р, симулящя.
Актуальтсть проблема. Розвиток сучасного суспшьства вщбуваеться тд впливом глобалiзащi шформацшних процеав, головним проявом яких е формування нового шформацшного простору. Тотальшсть шформацшних технологш призводить до того, що в сучасному суспшьста стосунки мiж людьми все бшьше набувають вiртуального характеру. Вiртуалiзацiя торка-еться вах сфер людського життя, перетворившись з просто'].' технологи в ш-формацшно-комушкативне середовище. На сьогоднiшнiй день розширення и впливу вiдбуваеться у двох основних взаемопов'язаних напрямах: збшь-шення впливу вiртуальностi на свiт реальний i вiртуалiзацiя само'].' реальностi, як проявляються у надбаннi вiртуального статусу уама сферами свiту лю-дини й сощокультурно'].' реальностi. Вiртуальна реальшсть набувае рис «ш-формацiйного двшника» реальностi об'ективно'].' [1, с. 3].
Шд впливом вiртуального спiлкування змшюеться свiдомiсть особистос-тi, формуеться новий мережевий образ мислення й юнування. Ц змiни сут-тево впливають не тiльки на окрему особистють, а й, як неодноразово зазна-чалося ранiше, на функцiонування всього суспшьства у цшому [2-7].
Аналiз останнгх джерел i публЫацш свщчить про те, що на сьогодш зробленi цiлком плiднi спроби осмислення вiртуальноi реальностi в рамках рiзноманiтних, зокрема гуманiтарних дисциплiн. Разом з тим сьогодш ви-никае нагальна проблема проаналiзувати генезу самого поняття вiртуальноi реальностi, починаючи з первюних спроб 11 усвiдомлення, що i е метою дано'].' статтi.
© Дзьобань О. П., Мануйлов М., 2017
21
Виклад основного Mamepiavy. Основа для осмислення понять «гартуаль-шсть» i «реальшсть» була закладена ще в античность Стародавнi мислителi у визначеннi поняття «вiртуальний» виходили з провщно'' сили розуму. Тер-мiн «virtus» вперше згадуеться у роботi Марка Тулiя Цицерона «Про природу богiв» [8], i маючи значення «чеснота». Аналопчний сенс вкладае у це поняття i видатний римський сто'1к Луцiй Анней Сенека, i мислителi бiльш пiзнiх iсторичних перiодiв: Г. Сен-Шкторський, А. Блаженний, Дж. Бонавен-тура, М. Лютер, Ф. Меланхтон та ш. [9].
Таким чином, уже античш погляди на цю проблему роблять акцент на змш психiки людини пiд впливом чогось специфiчного й незвичайного, тоб-то опинитися у вiртуальностi означае покинути межi буденностi й поглянути шакше на дiйснiсть, змiнивши свiдомiсть, застосувавши сво'1 прихованi мож-ливостi.
Реальний св^, як породження вiртуального, вперше оголосив Платон у своему вченш про ейдоси - вiртуальнi об'екти незримого буття, за образом i подiбнiстю з якими утворюються реальш речi [10]. Можна сказати, що всi сучаснi уявлення про вiртуальнiсть виходять з ейдосiв Платона. Зпдно з пла-тонiвським уявленням, реальшсть е багаторiвневою, в якiй ще'1 - це не аб-стракцп, а «матрицi», «свiтопороджуючi сутностi», а вiртуальнiсть е не що шше, як «свiтоутворююча прореальнiсть», яка передуе об'ективнш реальнос-тi. Iдеалiстична фiлософiя з часiв Платона займалася пошуками гносеолопч-ного зв'язку мiж матерiальною реальнiстю й вiртуальним свiтом щей. У Арю-тотеля матерiя являе собою здшснену можливiсть, тобто реальним стае тшьки те, що потенцшно мало стати дiйсним, але саме поняття «шртуальний» вiдсутне [11]. «Буття можливосп» е сполучною ланкою, своерщним симбю-зом дiйсного буття й вщсутносп буття, мiж небуттям i буттям. Будь-яка рiч реалiзуеться тшьки у поеднанш з формою, можливють iснування яко'1 е за-вжди.
1саак Сирiн розробив модель, в основi яко'1 закладена духовна актившсть людини, яка визначае типи й кшьюсть реальностей, якi вона використовува-ла. На його думку, найвищий рiвень у побудованiй iерархii реальностей выводиться божественнiй реальностi, пересуваючись мiж граничними реальностями, людина може проходити через незлiченну кшьюсть промiжних стадiй [12]. Таким чином, визначальним е не абсолютний рiвень статусу реальносп, а зусилля людини, спрямоваш на породження у собi реальностi вищого он-тологiчного рiвня.
З часiв середньовiчноi схоластики термш «вiртуальний» використовував-ся дуже активно, значення цього термша розглядаеться в контекст аналiзу статусу одиничного у складi загального. Категорiя «virtus» аналiзуеться не як
окрема яюсть, а як здатшсть до пдних вчинкiв, якi виходять з прекрасних властивостей душ^ що зв'язують B4eHÍCTb («doctrina») i практичний досвщ («peritia»), щось перехiдне мiж потенцiйним i актуальним. Провiдного зна-чення набувае трактування, яке сходить до кореня «vi»: «потенщя» (можли-вiсть), «мiць» (сила), яка визначае виникнення, юнування, дiю речi. Таке тлумачення запропоновано у працях Д. Скота [13], Ф. Аквшського [14], М. Кузанського [15], в яких термш «гартуальний» широко використовувався для визначення широкого кола фундаментальних проблем: стввщношення актуального й потенцшного, оргашзащя iерархii реальностей, побудова склад-них речей з простих.
Так, Фома Аквшський за допомогою поняття «virtualis» виводить формулу, в якш «одне вiртуальне мiститься в шшому», що, за справедливим заува-женням М. Носова, дозволило йому виршити проблему онтологiчного ств-юнування реальностей рiзного рiвня й питання утворення складного з простих елемешив [16].
Миколай Кузанський пiд «virtus» розумiе можливiсть, поява яко'1' е ймо-вiрним i необхiдним, в силу того, що вс речi не реально, але вiртуально при-сутнi в свiдомостi. Абсолютною силою i головною умовою прояву здатност здiйснення е Бог, в якому укладенi всi потенцiйнi можливостi св^. Крiм того, Миколай Кузанський сформулював поняття «можливе буття» («possest»), що характеризуе перехщну стадiю вiд небуття до буття [15].
У роздумах Дунса Скота присутнш латинський термш «virtus», який вш ввiв для поеднання невпорядкованого рiзноманiтного людського досвщу з формально единою реальнiстю. Сенс, вкладений Скотом у поняття «гарту-альний», розкривае вiртуальний простiр як протилежшсть фiзичному простору, який включае в себе iнформацiйнi е^валенти речей [17].
Наукова картина св^у Нового часу визнавала одну природну реальшсть, в якiй зберiгалася щея схоластично'1' потенцп i змiнювалися iншi сили (пси-хiчнi, фiзичнi та ш). Однак у цiй картиш свiту було занадто багато внутрш-нiх протирiч, якi полягають у неможливост описання всiх явищ без визнання наявностi деяких промiжних рiвнiв реальностi, що пояснюють вiдмiнностi у протшанш схожих процесiв. Зокрема, це стосувалося суспшьних явищ.
У Новий час вщбуваеться наповнення змiсту «шртуального» за допомогою ледь помiтних розбiжностей, iнтерпретацiй. Проте класичне значення «virtus» - чеснота, потенщя - збер^аеться у роботах I. Канта, Г. Гегеля, Г. Лебнща. Так, у свош теори, що описуе всесв^ монад, Г. Лейбнiц практично буквально описав будову глобально'1' мережу що з'явилася в нашi дш. Вiдповiдно до його вчення будь-який мшрокосм мiстить у собi макрокосм, вщображаючи, так чи iнакше, Бога (Центральну Нескiнченну Монаду). Вiр-
туальна реальнють при цьому е цшюним полем нашого досвщу, яка породжуе й утворюе цший свiт. Ступiнь вiртуалiзацii суспiльства i свiту зростае в мiру поглиблення наших уявлень [18].
Фiлософiя Канта ставить у вщповщшсть вiртуальному й матерiальному свiтам ноумени (те, чим рiч е сама по соб^ i феномени (те, чим рiч е для нас). Життя при цьому розглядаеться як едшсть дшсно!' (земно'1, нижчо'1) i вiрту-ально'1' (небесно'1, вищо'1') реальностей. Моральний св^ Кант також оголосив вiртуальним. Таким чином, можна сказати, що сьогоднiшня вiртуальна мережа, за визначенням Канта, утворюе св^ вiртуальний, оскiльки ступiнь фор-мування цiннiсних установок пiд ii впливом залежить повнiстю вiд моральних якостей користувачiв [19-21].
Джордж Берклi вперше сформулював думку про те, що зовшшня, неза-лежна реальнiсть, яка перебувае по шший бiк людсько! свiдомостi, створю-еться цiею свщомютю, так чи iнакше, як певна послщовшсть, яка визначаеть-ся як рiч. Ефект вiртуалiзацii реальностi полягае у стввщнесенш людського досвiду й тзнання з певною матерiалiзацiею вiртуальних процесiв, що вщ-буваеться всередиш нас [22].
Фiлософiя Абсолютно! тотожносп Ф. Шеллiнга в основу природи пометила абсолютне пiзнання, яке стирае межi мiж реальним i можливим, суб'ективним i об'ективним. Бшьше того, мова йде про наявшсть единого джерела свiту речей, який, у свою чергу, представлений у виглядi iерархii потенцiй - рiзних форм А6солютно'1 тотожностi, якi складаються певною мiрою з об'ективного й суб'ективного [23].
Згодом у повсякденному i в науковому побут ототожнюються поняття вiртуальна й суб'ективна реальнють взагалi, яка розумiеться як вщображення об'ективнох, наповненох суб'ективними iндивiдуальними характеристиками i штучно створеними феноменами.
У ХХ ст. феномен «гартуального» отримав новi можливостi i iмпульси до розвитку. Науково-технiчна революцiя привела до розширення обсягу поняття «гартуальна реальнiсть». Якщо у фiзицi й хiмii мова йде про позначен-ня мiкросвiтiв i часток, невидимих неозброеним оком i приладами, то в со-цiологii цей термш все частiше асоцiюють з поняттям «суспiльство спектаклю», сформульованим у 60-т1 рр. ri Дебором [24]. Розвиток гумаштарного знання призводить до повернення до багатогранносп значення поняття «virtus». 1ндивщуальшсть i суб'ективнiсть набувають рис реального, яке перебувае у процеа актуалiзацii. На думку О. Грязново'1, провiдним значениям «вiрту-ального» у ХХ ст. стае «уявшсть», що виводить на перший план двi основнi iдеi феномену вiртуальностi: iдею протиставлення реального й вiртуального i iдею промiжного стану мiж ними [25].
Перехщ людства у III тисячол^я закрiпив у нашiй свiдомостi поняття «шртуальна спiльнота», «шртуальна полiтика», «шртуальна економiка» i т. п., яю вже стали повсякденними i звичними. Сам термш «^ртуальшсть» вико-ристовуеться i в науковому, i у побутовому сенсах, його сучасне розумшня наповнене новим змiстом i все часпше поява «^ртуальних свiтiв» пов'язуеться з появою й розвитком комп'ютерних технологiй.
Феномен вiртуальноi реальностi став широко обговорюватися пiсля впро-вадження цього термша у сферу високих технологш. Це дало поштовх до того, щоб проаналiзувати дослiдження у багатьох сферах знань, тдтвердити факт юнування вiртуальностi задовго до того, як вона стала очевидною й оформленою в комп'ютерному втiленнi.
Дослщженням феномену вiртуальноi реальностi займаеться велика кшь-кiсть фахiвцiв з рiзних царин: фiлософи, культурологи, соцiологи, психологи, пол^ологи, економiсти i багато шших. Це викликано тим, що поняття вiртуальноi реальностi - одне з небагатьох у наущ, що мають рiзнi варiанти тлумачення, що залежать вщ трактування й розумшня. Слово <^ртуальний» i словосполучення <^ртуальна реальнiсть» дуже багатозначнi, у сучасному житт 1х часто вживають при описанш рiзних феноменiв i явищ. Деякi до-слiдники розглядають вiртуальну реальнiсть як комплекс спецiальних технологш i пристро'ш - комп'ютерiв, iгрових шоломiв, окулярiв тощо, iншi вiдносять до вiртуальноi реальностi св^ художньо! та ^у^во! лiтератури, фiльмiв та iгор.
Вiртуальна реальнiсть «вросла» у суспшьство. Поступово цей термш ви-явився поширеним i загальноприйнятим, набувши рис повсякденностi, став застосовним до сучасного суспшьства й культури в цшому, отримуючи все бшьший соцiальний змiст. Примарнiсть, «несправжнiсть» сощально! дiйснос-тi вiдзначаеться багатьма сощологами й фiлософами-постмодернiстами ХХ ст.: Ж. Бодршяром [26], Ж. Дельозом [27], Ж. Деррщою [28]. Багато пред-ставникiв науки сходяться на тому, що сучасну культуру можна вважати вiртуальною, оскшьки в П основi лежать вiртуальнi процеси комунiкацiй, кероваш електронiкою. Але при цьому культура е цшком реальною, а не уявною, оскшьки являе собою фундаментальну реальнють, фiзичну дiйснiсть, спираючись на яку, ми спшкуемося один з одним, беремо участь у трудовому процеа, плануемо свое життя. 1ншими словами, через вiртуальнiсть ми i ро-бимо нашу реальнiсть.
У працях французького психолога Славоя Жижека i послiдовникiв його школи специфша статусу вiртуальноi реальностi визначена за допомогою розрiзнення понять «iмiтацiя» й «симулящя»: вiртуальнiсть не iмiтуе реаль-нiсть дiйсну, а за допомогою подiбностi симулюе П [29].
Обгрунтовашсть i глобальшсть проникнення вiртуальноi реальносп в со-цiальне життя дае тдставу вести мову про «вiртуалiзащю» сустльства, яка змiнюe спосiб життя людей, роблячи його синтетичним, посилюючи прагнен-ня потрапити в новi п шари. Вiртуальнiсть е тотальною й безмежною, вона охоплюе все бшьшу кiлькiсть сфер суспiльного життя: «гартуальний свт>, «гартуальна економша», «вiртуальна пол^ика», «вiртуальна любов», «гарту -альний театр». Очевидним стае постшне прискорення вiртуалiзацii суспшь-ства й людини, викликане збшьшенням «картин свiту» i вiртуалiзацiею дш-сностi. Це дае право говорити про безперервне збшьшення реальностей, полiархiя яких стала головним девiзом сучасностi.
У вiртуальнiй реальностi поступово зникають просторовi та часовi роз-межування, стираються мiждержавнi кордони, пропагуються новi цiнностi, моделi поведiнки, св^оглядш стереотипи. Феномен вiртуалiзацii життевого простору людини та сустльства характеризуе принципово новий тип симво-лiчного юнування людини, соцiуму, культури [30].
Сучасш дослiдження орiентованi на вивчення таких сощально-фшософ-ських i соцiологiчних аспектв вiртуального середовища: збереження культурно'!' самобутносп та iдентичностi; змiна систем сощально'! комушкацп; змiна соцiальних шститупв; виникнення вiртуальних спiльнот, !'х розвиток i взаемодiя з традицiйними спiльнотами; трансформацiя сучасно!' економiки, полiтики, осв^и та iн. При цьому як основш й найважливiшi властивостi вiртуальноi реальностi видiляються породження, актуальнiсть, автономнють, iнтерактивнiсть, симулятивнiсть, можливiсть впливу на поди (Бодршяр, Жи-жек та ш.).
Таким чином, як висновок, зазначимо, що в юторп розвитку фшософсько' й сощолопчно' думки е наявними достатньо ч^ю пiдстави для усвщомлення сутностi вiртуальноi реальностi, п ращонально' природи та комунiкацiйних проявiв. Аналiз iснуючих напрямiв дослiдження феномену вiртуальноi реаль-ностi дозволяе констатувати, що займане ним мiсце в сощокультурному про-сторi е доволi суттевим, i що з часом воно буде тшьки зростати. Прагнення до симулятивност можна з повним правом назвати своерщною межею шфор-мацiйного суспiльства, що пронизуе за допомогою вiртуальних технологiй усi його тдсистеми. При цьому новi шформацшш технологи вiдтворення вiртуальноi реальностi е лише одним iз потенцiйних втшень симуляци, що виявляеться i в полчищ, i в економiцi, i в мистецтвi, i в сферi мiжособистiсних вiдносин. Очевидним е процес вiртуалiзацii сучасного суспiльства, в ходi якого симулятивна, наслiдувальна дiяльнiсть веде до дестабшзаци соцiальних структур, до тдриву стiйкостi соцiального буття.
Наущ ще належить визначити, наскшьки глибоко й щшьно ще'1 вiртуалiс-тики переплетет з антрополопчними, культурними й сощальними процесами.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бочарова Т. Н. Интернет-форумы как социально-культурный феномен: проблема конструирования виртуальной реальности: дис. ... канд. социол. наук. Хабаровск, 2015. 218 с.
2. Дзьобань О. П., Жданенко С. Б. Вiртуальна реальшсть: метафiзичний сенс. Bicn. Нац. юрид. акад. Украти iMeni Ярослава Мудрого. Серiя: Фiлоcофiя, фiлоcофiя права, полiтологiя, cоцiологiя. Харюв. 2012. Вип. 2(12). С. 97-104.
3. Дзьобань О. П., Мелякова Ю. В. Рацюнальш засади вiртуальноl реальность По-лiтологiчnий eicnuK: зб. паук. пр. Кшв. 2012. Вип. 59. С. 8-15.
4. Дзьобань О. П. Дiалектика глобалiзащl вiртуальноl реальност й суспшьного розвитку. Плея: пауковий eicnrn: зб. паук. пр. Кшв. 2012. Вип. 63 (№ 8). С. 254260.
5. Дзьобань О. П., Жданенко С. Б. Вiртуальнi комушкацп: роль i мюце у сучасному свт. Правова тформатика. Кшв. 2015. № 2 (46). С. 9-16.
6. Дзьобань О. П., Мануйлов С. М. Вiртуальнi комушкацп: до проблеми фшософ-ського осмислення сутносп. Bicn. Нац. уп^у «Юрид. акад. Украти iM. Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлоcофiя, фiлоcофiя права, полтологiя, cоцiологiя. Харюв. 2015. № 3 (26). С. 7-19.
7. Дзьобань О. П., Соснш О. В. Вiртуальна реальшсть сустльства постмодерну як соцюкультурне тло соцiалiзацil «людини шформацшно!». Гумаniтарnий вicnик Запорiзъкоi державnоi inжеnерnоi академИ': зб. nаук. пр. 2017. Вип. 69 (1). С. 69-76.
8. Цицерон М. Т. О природе Богов / пер. с лат. С. Блажеевского. Санкт-Петербург. 2002. 288 с.
9. Кликушина Н. Ю. Понятие виртуальной реальности в курсе истории и философии науки. Эпистемология и философия nауки. 2009. Т. XXII. № 4. С. 86-102.
10. Платон. Менон. Собр. соч. в 4 т. Т. 1. Москва. 1990. С. 575-612.
11. Аристотель. Метафизика / пер. с древнегреческого А. Кубицкого. Москва. 2015. 442 с.
12. Ганстрем Е. Э., Тихомиров Н. Б. Сочинения Исаака Сирина в славяно-русской письменность Bеcтnик церковnой истории. 2007. № 1 (5). С. 134-197.
13. Heim M. The metaphysics of virtual reality. Virtual reality: theory, practice and promise. Westport and London. 1991. P. 27-33.
14. Аквинский Ф. Сумма теологи. Киев; Санкт-Петербург. 2007. 835 с.
15. Кузанский Н. О видении Бога. Сочинения в 2 т. Т. 2. / общ. ред. В. В. Соколова и З. А. Тажуризиной. Москва. 1980. 471 с.
16. Носов Н. А. Фома Аквинский и категория виртуальности. Bиртуалъnая реалъ-nоcтъ: философские и психологические проблемы. 1997. С. 68-86.
17. Скот И. Д. Избранное / сост. и общ. ред. Г. Г. Майорова. Москва. 2001. 583 с.
18. Лейбниц Г. В. Труды по философии науки / пер. с лат., вступ. ст. и примеч. Г. Г. Майорова. Изд. 2-е. Москва. 2013. 177 с.
19. Кант И. Критика чистого разума. Санкт-Петербург. 2008. 606 с.
20. Кант И. Критика практического разума / пер. с нем., авт. предисл. М. Куле, Р. Кулыс. Рига. 1988. 188 с.
21. Кант И. Религия в пределах только разума / перевод. ред. Д. Гегешидзе. Тбилиси. 1989. 245 с.
22. Беркли Дж. Трактат о принципах человеческого знания и другие сочинения / пер. с англ. Г. Г. Майорова, А. О. Маковельского, А. А. Васильева, Е. Ф. Дебольской. Москва. 2016. 553 с.
23. Шеллинг Ф. В. И. Система трансцендентального идеализма / пер. и комментарии И. Я. Колубовского; ред. и вступ. статья П. Л. Кучерова. Ленинград; Москва. 1936. 455 с.
24. Дебор Г. Э. Общество спектакля / пер. с фр. С. Офертаса и М. Якубович. Москва. 2000. 183 с.
25. Грязнова Е. В. Виртуальная реальность: анализ смысловых элементов понятия. Философ. науки. 2005. № 2. С. 34-66.
26. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляции / пер. с фр. А. Качалова. Москва. 2016. 238 с.
27. Делез Ж. Логика смысла / пер. с фр. Я. И. Свирского. Москва. 2011. 470 с.
28. Деррида Ж. Поля философии / пер. с фр. Д. Ю. Кралечкина. Москва. 2012. 375 с.
29. Жижек С. Киберпространство, или Невыносимая замкнутость Бытия. Искусство кино. 1998. № 1. С. 34-47.
30. Дзьобань О. П. Сучасний в1ртуальний проспр: конгешальшсть в1ртуальшст й м1фу. Стратег. пр1оритети. Сер1я «Фыософ1я». 2017. № 3. С. 163-170.
REFERENCES
1. Bocharova T. N. (2015). Internet-forumy kak social'no-kul'turnyj fenomen: problema konstruirovaniya virtual'noj real'nosti. Doctor's thesis. Habarovsk [in Russia].
2. Dzoban O. P., Zhdanenko S. B. (2012). Virtual'na real'nist': metafizychnyy sens [Virtual reality: metaphysical meaning]. VisnykNatsional 'noyi yurydychnoyi akademiyi Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho. Seriya: Filosofiya, filosofiya prava, politolohiya, sotsiolohiya - Bulletin of the National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise. Series: Philosophy, Philosophy of Law, Political Science, Sociology, issue 2 (12), 97-104 [in Ukrainian].
3. Dzoban O. P., Melyakova Yu. V. (2012). Ratsional'ni zasady virtual'noyi real'nosti [Rational principles of virtual reality]. Political Science Herald. Collection of scientific works - Politolohichnyy visnyk. Zbirnyk naukovykh prats', issue 59, 8-15 [in Ukrainian].
4. Dzoban O. P. (2012). Dialektyka hlobalizatsiyi virtual'noyi real'nosti y suspil'noho rozvytku [The dialectic of globalization of virtual reality and social development].
GIleya: naukoviy visnik - Gilea: Research Journal, issue 63 (№ 8), 254-260 [in Ukrainian].
5. Dzoban O. P., Zhdanenko S. B. (2015). Virtual'ni komunikatsiyi: rol' i mistse u suchasnomu sviti [Virtual Communications: The Role and Place in the Modern World].
Pravova informatyka - Legal informatics. issue 2 (46), 9-16 [in Ukrainian].
6. Dzoban O. P., Manuylov Ye. M. (2015). Virtual'ni komunikatsiyi: do problemy filosofs'koho osmyslennya sutnosti [Virtual communication: to the problem of philosophical comprehension of the essence]. Visnyk Natsional'noho universytetu «Yurydychna akademiya Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho». Seriya: Filosofiya, filosofiya prava, politolohiya, sotsiolohiya - Bulletin of the National University «Legal Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise». Series: Philosophy, Philosophy of Law, Political Science, Sociology, issue 3 (26), 7-19 [in Ukrainian].
7. Dzoban O. P., Sosnin O. V. (2017). Virtual'na real'nist' suspil'stva postmodernu yak sotsiokul'turne tlo sotsializatsiyi «lyudyny informatsiynoyi» [The virtual reality of postmodern society as a socio-cultural background to the socialization of «human information»]. Humanitarnyy visnyk Zaporiz'koyi derzhavnoyi inzhenernoyi akademiyi - Humanitarian Bulletin Zaporizhzhya State Engineering Academy, issue 69 (1) [in Ukrainian].
8. Ciceron M. T. (2002). O prirode Bogov. Sankt-Peterburg: Azbuka-klassika [in Russia].
9. Klikushina, N. YU. (2009). Ponyatie virtual'noj real'nosti v kurse istorii i filosofii nauki [The concept of virtual reality in the course of history and philosophy of science]. Ehpistemologiya i filosofiya nauki - Epistemology and philosophy of science, Vol. XXII, issue 4, 86-102 [in Russia].
10. Platon. (1990). Menon. (Vols. 1-4); Vol. 1. Moscov: Mysl' [in Russia].
11. Aristotel'. (2015). Metafizika. Moscov: Eksmo [in Russia].
12. Ganstrem E. E., Tihomirov N. B. (2007). Sochineniya Isaaka Sirina v slavyano-russkoj pis'mennosti [The works of Isaac the Syrian in the Slavonic-Russian alphabet]. Vestnik cerkovnoj istorii - Herald of Church History, issue 1(5), 134-197 [in Russia].
13. Heim M. (1991). The metaphysics of virtual reality. Virtual reality: theory, practice and promise. Westport and London, 27-33 [in England].
14. Akvinskij F. (2007). Summa teologii. Kiev: Nika-Centr; EHl'ga; Sankt-Peterburg: Aletejya [in Ukrainian, in Russia].
15. Kuzanskij N. (1980). O videnii Boga. (Vols. 1-2); Vol. 2. V. V. Sokolov, Z.A. Tazhurizina (Eds.). Moscov: Mysl' [in Russia].
16. Nosov N.A. (1997). Foma Akvinskij i kategoriya virtual'nosti [Thomas Aquinas and the category of virtuality]. Virtual'naya real'nost': filosofskie i psihologicheskie problemy - Virtual Reality: Philosophical and Psychological Problems, 68-86 [in Russia].
17. Skot I. D. (2001). Izbrannoe. G. G. Majorov (Ed.). Moscov: Izdatel'stvo Franciskancev [in Russia].
18. Lejbnic G. V. (2013). Trudy po filosofii nauki. Moscov: URSS [in Russia].
19. Kant I. (2008). Kritika chistogo razuma. Sankt-Peterburg: Nauka [in Russia].
20. Kant I. (1988). Kritika prakticheskogo razuma. Riga: Zvajgzne [in Latvia].
21. Kant I. (1989). Religiya v predelah tol'ko razuma. D. Gegeshidze (Ed.). Tbilisi: Ganatleba [in Georgia].
22. Berkli Dj. (2016). Traktat o principah chelovecheskogo znaniya i drugie sochineniya. Moscov: Fond «Mir»: Akademicheskij proekt [in Russia].
23. Shelling F. V. J. (1936). Sistema transcendental'nogo idealizma. P. L. Kucherov (Ed.). Sankt-Peterburg, Moscov: Socehkgiz [in Russia].
24. Debor G. E. (2000). Obshchestvo spektaklya. Moscov: Radek [in Russia].
25. Gryaznova E. V. (2005). Virtual'naya real'nost': analiz smyslovyh ehlementov ponyatiya [Virtual reality: analysis of the semantic elements of the concept]. Filosofskie nauki - Philosophical Sciences. issue 2, 34-66 [in Russia].
26. Bodrijyar Zh. (2016). Simulyakry i simulyacii. Moscov: POSTUM [in Russia].
27. Delez Zh. (2011). Logika smysla. Moscov: Akademicheskij proekt [in Russia].
28. Derrida Zh. (2012). Polya filosofii. Moscov: Akademicheskij proekt [in Russia].
29. Zhizhek S. (1998). Kiberprostranstvo, ili Nevynosimaya zamknutost' Bytiya [Cyberspace, or the Intolerable Separation of Being]. Iskusstvo kino - Art of cinema, issue 1, 34-47 [in Russia].
30. Dzoban O. P. (2017). Suchasnyy virtual'nyy prostir: konhenial'nist' virtual'nosti i mifu [Modern virtual space: the congeniality of virtuality and myth]. Stratehichni priorytety -Strategic priorities, issue 3, 163-170 [in Ukrainian].
ВИРТУАЛЬНАЯ РЕАЛЬНОСТЬ: К ПРОБЛЕМЕ КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИИ ПОНЯТИЯ
Дзебань А. П., Мануйлов Е. Н.
Предпринята попытка отследить ключевые моменты формирования философских представлений о сущности и природе виртуальной реальности, начиная со взглядов античных философов и до современности. Показано, что в ХХ в. феномен «виртуального» получил новые возможности и импульсы к развитию. Научно-техническая революция привела к расширению объема понятия «виртуальная реальность». Феномен виртуальной реальности стал широко обсуждаться после внедрения этого термина в сферу высоких технологий.
Ключевые слова: виртуализация, виртуальная реальность, эйдос, виртуальное пространство, симуляция.
VIRTUAL REALITY: THE PROBLEM OF CONCEPTUALIZATION OF THE CATEGORY
Dzoban O. P., Manuilov E. М.
The article shows that the development of modern society under the influence of globalization of information processes, the leading manifestation ofwhich is the formation ofa new information space. Total penetration of information technologies leads to the fact that in modern society the relationship between people is becoming more and more virtual. Visualization touches all spheres of human life, turning from a simple technology in the information-communicative environment. Today the extension of its influence flows in
interpenetrating two main directions: increasing the impact of virtuality in the real world and the virtualization of reality itself. These processes are manifested in the acquisition of the virtual status of all aspects of the subjective world of man and of sociocultural reality. Under the influence of virtual communication are changing the consciousness of the individual, an emerging network mindset and existence. These changes significantly affect not only the individual but also on the behavior of society as a whole.
It is proved that the basis for the understanding of the concepts of «virtuality» and «reality» were laid in antiquity. Ancient thinkers in the definition of «virtual» came from the driving force of the mind (Plato, Aristotle, Cicero). The conclusion is that already the ancient interpretation of virtual focuses on the change of the human psyche under the influence of something specific and unusual, that is to be in virtuality means to leave everyday life and another way of looking at reality by changing consciousness, using their hidden potential.
It is shown that in scholastic philosophy the virtual value is considered in the context of the analysis of the status of the individual as part of a shared.
In modern times, the filling content of the «virtual» with subtle differences, interpretations.
In the twentieth century the phenomenon of the «virtual» received new possibilities and impulses for development. The technological revolution has led to the expansion of the scope of the term «virtual reality». The phenomenon of virtual reality has been widely discussed after the introduction of this term in the sphere of high technologies. This gave impetus to perform research in many fields of knowledge, to confirm the existence of virtuality long before it became apparent and decorated in a computer embodiment. Briefly analyse the point of view ofphilosophers-postmodernists.
It is shown that the new virtual field of social interaction acts as an alternate reality in relation to objective reality, providing users with new opportunities of self-expression and self-determination in the conditions of the virtual space.
We prove that the main aspects of the study of virtual environment it is advisable to consider: the preservation of cultural identity and identity change in systems of social communication, changing social institutions, the emergence of virtual communities, their development and interaction with traditional communities, the transformation of the modern economy, politics, education, etc. In this case, as the basic and most important properties of virtual reality are highlighted in the product, relevance, autonomy, interactivity, simulationist, the ability to influence events.
The pursuit of simulatively can rightly be called a characteristic feature of the information society, permeating with the help of virtual technology, all of its subsystems. While new information technologies recreate the virtual reality represent only one of the potential renderings of the simulation, reflected in politics, in Economics, in art and in the sphere of interpersonal relations. The obvious process of the virtualization of modern society, in which simulative, imitative activity reaches such proportions that tend to destabilize social structures, to undermine the stability of social existence.
Keywords: virtualization, virtual reality, eidos, virtual space, simulation.
