CC BY
24
УДК 340.12
Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук, доцент
В1РТУАЛЬНА ПРИРОДА ПРАВА КР1ЗЬ СЕМАНТИЧНИЙ ВИМ1Р НАЛЕЖНОГО I МОЖЛИВОГО
В основ! в1ртуалъност1 права лежитъ розум1ння його якреалъност1 абсолют-ног можливост1. Абсолютна можлив1стъ нар1вм з в1дкрит1стю, аношмтстю, креативн1стю 7 свободою виступае сутн1сною характеристикою в1ртуалъно! реалъност1. Церобитъ можливим застосування самого поняття «в^ртуалътстъ» у сфер1 буття права. Б1лъш за все в1ртуалъна природа права виявляе себе в семан-тичному простор7 мови. Тому методолог1чний дискурс на тему в1ртуал1стики права в1дбуваетъся саме в пол1 структурно! л1нгв1стики, герменевтики, феноменологи та теорп деконструкцп. Уже обгрунтована у фыософИ деонтолог1чна сутмстъ права не обмежуетъся розум1нням права як Буття-Належност1, ароз-криваетъся в ще быъш1й м1р1 - як Буття-Абсолютна можлив1стъ. Правовареалъ-нгстъ съогодм в1ртуал1зована в плат комумкацИ, вираження, методологи розу-м1ння 7 репрезентацп смисл1в. Право проявляе себе не як нев1дворотна в1дплата 7 вимушемстъ, а як необмежене поле ймов1рност1, свобода смисл1в 7 прав - в1рту-алъне буття.
Ключовi слова: в^ртуалътстъ права, семантична лог1ка, деонтолог1я права, модалъшстъ, правовий дискурс, симулятивний прост1р, комумкативмстъ.
Постановка проблеми. Визнання полюнтичносп, тобто багатс^рносп й множинносп буття в цшому, е теоретичною засадою сучасно'1 онтологп права. Тому серед можливих онтолопчних вимiрiв права знаходить свое мю-це i його вiртуальна реальшсть. Деонтолопчна модальнють як буття-повин-шсть, що властива праву, виявляеться ствзвучною вiртуальностi як специ-фiчному способу його буття. Це дае тдстави для застосування методологи вiртуальноi реальности у правовому просторi в щлях побудови постмодершст-сько'1 моделi права.
Дана проблема перебувае на стику онтологп права та правово'1 герменевтики, а також виявляе гос^ питання сощально'1 фшософп та сучасно'1 правово'1 культури. Актуальтсть дослщжень правово'1 вiртуалiстики обумовлена постнекласичними тенденцiями лiбералiзацii, глобалiзацii, шформатизацп та штерюризацп права.
© Мелякова Ю. В., 2017
57
Метою статп е розробка актуальних деонтичних тенденцш у праворозу-мшш, аналiз вiртуaльноi модальносп права шляхом застосування методiв модально! логiки, зокрема семантики можливих свтв, що утворюються у смисловiй динамщ правового комунiкативного простору. Сучасне право розглядаеться як складна мовна дисипативна структура, що саморозвиваеть-ся у вiртуальному вимiрi контрфактичних висловлювань. Будь-яка система права та передбачений нею судовий процес постають як вщкритий простiр герменевтичного дискурсу, в межах якого доповнюеться i саморозвиваеться право. Судовi ж правотлумачш акти виявляються самостiйними дискурсив-ними джерелами права.
Аналiз наукових до^джень дано! проблеми дозволяе констатувати, що вiртуалiстика права спираеться на обширну в^чизняну теоретичну базу. Проблемою онтолопчного статусу само! вiртуaльноi реальностi займаються серед iнших М. Носов, С. Хоружий, М. Опенкова, А. Родш, Л. Усанова, А. Войкунський. Особливост розумшня права у постмодер-нiзмi дослiджено I. Честновим, В. Касьяновим, В. Нечипуренко, А. Овчин-никовим, А. Бернюковим тощо. Соцiокультурний аспект вiртуальноi реальностi розглянуто, зокрема, у роботах В. Смелша, Д. 1ванова, О. Ода-ренко, В. Речицького, I. Девтерова. Свропейськ постмодершсти - Ж. Бо-дрiяр, Ж. Дельоз, С. Жижек - пояснюють вiртуальнiсть за допомогою мережево! логiки i методу деконструкцп. Семантико-лшгастичш й ко-мунiкативнi аспекти вiртуальноi реальностi викриваються у С. Сидорен-ка, В. Свiнцова, Ю. Габермаса, П. Ршьора. Значну увагу комушкативно-герменевтичному пiдходу до праворозумiння, i зокрема судовiй герме-невтицi, придшяють багато сучасних теоретикiв i фiлософiв права, а саме А. Бернюков, Г. Дроздов, В. Б^ун, П. Рабшович, А. Барак, Р. Циппелiус. У даному дослiдженнi здiйснюеться спроба застосування атрибу^в вiр-туально! модальносп в правовiй деонтологп, у застосовному, процесу-альному, гносеологiчному вимiрах права, при стввщношенш можливо-го/неможливого i дiйсного/належного в юридичних фактах на еташ правового слiдства.
Виклад основних положень. Вiртуальною називають штучну, iмовiрнiсну, деконструктивну реальнiсть, створену за допомогою мови, тексту, графiчних символiв або аудiовiзуального ряду. Така реальнiсть мае статус не стшьки дiйсностi, скшьки можливостi, причому можливостi абсолютно!, що постшно змiнюеться i примножуеться, утворюючи мережу «можливих свтв». Штучно утворений св^ контрфактичних висловлювань у певному сена вiртуaльний, адже його вплив на дшсшсть вiдбувaеться через припущення можливого.
Контрфактичшсть не е обмеженою фiзичними законами; закони тут створю-ються i змiнюються самою людиною. За своею природою вiртуaльнa реаль-шсть певною мiрою вiдповiдaе не тшьки феноменологiчному полю смислiв, але й правовш реaльностi, яка деонтологiчно вбачае юнування права не в бут-тi реального, дiйсного, а в бутп повинного, потенцiйного, необхiдного, на-лежного.
Фактичшсть юридично! провини та !! ступiнь утворюються та коре-люються на принципах модально! логiки висловлювань, зокрема лопки деонтично! модaльностi (заборона-право-обов'язок), та лопчно! семантики можливих свтв. Очевидно, що можливе задае характер дшсного, а дiйсне змшюе значення минулого. Уникнути того, що реально здшсни-лося, не можна, проте усвщомити фактори, якi вплинули на реaлiзaцiю одних можливостей та нейтрaлiзувaли прояв iнших, означае у повнш мiрi розкрити потенцiaл певно! конкретно! подп, усвiдомити !! глибинний сенс та сучасну значим^ть. На реальний стан дшсносп так чи шакше впливають випaдковi фактори. Тому будь-який фрагмент правово! реаль-ност може набувати особливого онтологiчного й герменевтичного сенсу через стввщнесення в ньому модальносл можливого i модальносл на-лежного, що виявляються у просторi мови. Розглядаючи будь-якi з подш i обставин як «найважлив^Ь», «визнaчaльнi» фактори, людина розробляе вiртуaльнi свiти значеннево! фaктичностi, що суттево впливають на !! оцiнку сучасносп та наявних можливостей належного, що в нш прихо-вaнi [1, с. 156].
Вiртуaльний простiр права утворюеться через шформацшно-комушка-тивну актившсть суб'ектiв прaвовiдносин, кожен з яких являе свою симу-лятивну реальшсть правово! ситуaцii. Кiнцевa кiлькiсть можливих свтв (тобто уявних вaрiaнтiв скоення злочину, ступеня провини злочинця, фак-лв справи i !х доведеносл, винесення справедливого вердикту) взaемодi-ють i систематизуються в динaмiчному неоднозначному синергетичному полi права заради прийняття справедливого р^ення на бaзi вичерпно! iнформaцii. Вiртуaльнiсть синергетики може бути протиставлена вiртуaль-ностi мiфу. Перевагою синергетики над мiфом можна вважати техшчну можливiсть побудови альтернативних вiртуaльних сценaрiiв розвитку правово! ситуaцii при врахуванш впливу всiеi сукупностi фaкторiв. Полi-онтична, комунiкaтивнa природа права дозволяе включити до його реальности свл належного, свiт припустимого i свiт iмовiрного як таю, що мають сутшсний вплив на споаб буття людини в реальнш дiйсностi, що дедaлi набувае вiртуaльних рис.
До можливих свтв, лопку яких досконало аналiзуе Е. Сидоренко, належать св^ належного i св^ необхщного, свiт реального i свiт неможливого, свiт минулого i свiт майбутнього. Такi автономнi, потенцiйнi i варiативнi вимiри буття е полем застосування герменевтично'1 лопки практикуючих юристiв: оперативного слiдчого, адвоката, прокурора чи судд^ що займа-ються з'ясуванням фактiв кримшально'1 справи, мотивiв злочинних дiй, обставин, умов, тдстав злочину тощо [2, с. 253]. Установлення самого факту та ступеня юридично'1 провини грунтуеться на порiвняльнiй логiцi та модальнш логiцi висловлювань. Модальнiсть iмовiрностi, вiрогiдностi, можливостi мае мiсце в юридичнш практицi: у слiдчому експериментi, при аналiзi версiй слiдства з приводу скоеного злочину, тд час прийняття судо-вих рiшень тощо.
Припускаючи, що можливi свiти - це велика множиншсть актуально об-умовлених атомарних тверджень та 1'х контрфактуалiв у змiстовному про-сторi суб'ективно'1 рефлексп, слiд припустити, що змша будь-якого з них, як i змiна об'ективного стану речей, спричиняе численну кiлькiсть наслiдкiв. Отже, юрист-професюнал змушений шляхом логiчних мiркувань видшити тiльки один варiант поди (чи ютини) як виправдано-iмовiрний та вщакти всi iншi як припустимо-iмовiрнi, тсля чого, спiвмiрюючи iз деонтичними модальностями (обов'язково, дозволено, заборонено), довести чи спросту-вати факт злочину та стутнь провини певних оаб. При цьому множиншсть варiантiв справедливостi (чи iстини) збер^аеться в тiй мiрi, в якш залиша-ються вiдкритими герменевтичнi змюти динамiчноi правово'1 реальностi. Модальна лопка i теорiя аргументацп оперують не подiями, а висловлюван-нями про них, перетворюючи змiстовно-нейтральнi, конкретнi подп у зна-чущi факти шляхом введення 1'х у вiдкритий смисловий контекст. При цьому факти можуть належати як св^ онтологiчно-дiйсного, так i свiту деонто-логiчно-можливого.
Онтолопя вiртуальностi задае ново! стилiстики та формуе принципи онтологп права постмодерну. Вiртуальний свiт - це автономна, смислопо-роджуюча реальнiсть, якiсно вщмшна вiд симулятивно'1. Вона мiстить новий тип просторово-часових вщносин, уникае структурно!' iерархiчностi, лшш-но'1 закономiрностi, матерiальностi, детермiнованостi й каузальностi. Альтернативою цьому стае тшесшсть одноплощинного вщкритого правового дискурсу. Вiртуальнiсть права порушуе проблему адекватностi нашого ро-зумшня юридично'1 справедливостi. Категорiя <тртуальшсть» вводиться через опозищю субстанцiйностi i потенцшностг вiртуальний об'ект iснуе,
хоча i не субстанцшно, але реально; не потенцшно, але актуально [3, с. 120]. Так, вiртуaльнa реальшсть права виступае як реконструйована картина справедливост - не дшсна i не можлива, але реальна у сво!й aктуaльнiй знaчимостi.
Правоштерпретатор постае джерелом права i його метою, а дiяльнiсть iнтерпретaторa у вимiрi мови грунтуеться на принцип абсолютно! можливос-тi, що дiе у вiртуaльнiй реaльностi. Мехaнiзми та акти судово! правотворчос-тi (серед яких судовий прецедент, переконливий прецедент, усталена судова практика, прaвовi позицп суду, судовий розсуд, роз'яснення вищих судiв, су-довi звича!, правоприпинякта акти i т. iн. [4, с. 27]) демонструють на практи-щ становлення сфери деонтологл права, акцентуючи на його комунiкaтивнiй, трансгресивнш, вiдкритiй природi. Суддя не тривiaльно тлумачить право у межах, визначених законом, вш творить нове право на етапах тлумачення норми, застосування норми до фактичних обставин справи, обрання принципу виршення конфлшту i, нaрештi, винесення судового ршення. Судовий процес виступае як живий, дiевий, комунiкaтивний простiр, що породжуе саму тiлеснiсть права.
Висновок. Таким чином, у даному дослщженш обгрунтовано принципи розумiння правово! реальносп як вiртуaльноi, серед яких: саморозвиток, змiстовно-динaмiчний гiпертекст, новi критерп ращональносп й справедли-востi, семантичний плюрaлiзм. Теорiя i практика лiберaльного права засно-вaнi на концепцп мови. Саме мовний проспр правового дискурсу втшюе логiку вiртуaльноi реaльностi. Справедливють набувае процесуального характеру. Поле нормативних змют1в у комунiкaтивнiй судово-процесуальнш ре-aльностi постае мiнливим, динaмiчним, вразливим щодо ситуацГ! та особис-тiсноi суддiвськоi iнтерпретaцii. Комунiкaтивний пщхщ до розумiння права, що ствердився у судовш герменевтицi, не може не вщображатись на самих принципах буття права в межах парадигми штерсуб'ективносп. Отже, сучас-ний споаб буття права, подальший його розвиток у постмодершзм^ збагачен-ня фшософсько-правово! методологii роблять необхiдними дослiдження в гaлузi вiртуaлiстики права.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гусев С. С. Смысл возможного. Коннотационная семантика / С. С. Гусев. - СПб. : Алетейя, 2002. - 192 с.
2. Сидоренко Е. А. Логика. Парадоксы. Возможные миры. (Размышления о мышлении в 9-ти очерках) / Е. А. Сидоренко. - М. : Эдиториал УРСС, 2002. -312 с.
3. Усанова Л. А. Вiртуальнiсть як риса сучасносп / Л. А. Усанова // Фшос. обри. -2011. - № 25. - С. 116-126.
4. Стецик Н. Cy^Bi правотворчi акти: загальнотеоретична характеристика / Н. Сте-цик // Вюн. Львiв. ун-ту. Cерiя юрид. - 2011. - Вип. 52. - С. 27-32.
REFERENCES
1. Gusev, S. S. (2002). Smysl vozmozhnogo. Konnotatsionnaya semantika. Sankt-Petersburg: Aleteyya [in Russian].
2. Sidorenko, E. A. (2002). Logika. Paradoksy. Vozmozhnye miry. (Razmyshleniya o myshlenii v 9-ti ocherkah). Moscow: Editorial URSS [in Russian].
3. Usanova, L. A. (2011). Virtualnist yak risa suchasnosti. Filosofski obriyi - Philosophical horizons, 25, 116-126 [in Ukrainian].
4. Stetsik, N. Sudovi pravotvorchi akti: zagalnoteoretichna harakteristika. Visnik Ivivskogo universitetu - Visnyk of Lviv University, ser. yuridichna, issue 52, 27-32 [in Ukrainian].
ВИРТУАЛЬНАЯ ПРИРОДА ПРАВА СКВОЗЬ СЕМАНТИЧЕСКОЕ ИЗМЕРЕНИЕ ДОЛЖНОГО И ВОЗМОЖНОГО
Мелякова Ю. В.
В основе виртуалъности права лежит понимание его какреалъности абсолютной возможности. Абсолютная возможностъ наравне с открытостъю, анонимно-стъю, креативностъю и свободой выступает сущностной характеристикой виртуалъной реалъности. Это делает возможным применение самого понятия «виртуалъностъ» в сфере бытия права. Более всего виртуалъная природа права проявляет себя в семантическом пространстве языка. Поэтому методологический дискурс на тему виртуалистики права происходит именно в поле структурной лингвистики, герменевтики, феноменологии и теории деконструкции. Уже обоснованная в философии деонтологическая сущностъ права не ограничивается пониманием права как Бытия-Долженствования, а раскрывается в еще болъшей степени -как Бытие-Абсолютная возможностъ. Правовая реалъностъ сегодня виртуализи-рована в плане коммуникации, выражения, методологии понимания и репрезентации смыслов. Онтология правовой виртуалистики позволяет праву занятъ свое место в современной полионтичной реалъности.
Ключевые слова: виртуалъностъ права, семантическая логика, деонтология права, модалъностъ, правовой дискурс, симулятивное пространство, коммуникатив-ностъ.
THE VIRTUAL NATURE OF LAW IN A SEMANTIC DIMENSION PROPER AND POSSIBLE
Melyakova J. V
The basis of virtual law is the understanding it as a reality of absolute chance. The absolute opportunity, along with the openness, anonymity, creativity and freedom are the essential characteristics of virtual reality. It makes possible the use of the concept of «virtuality» in the field of being law. The virtual nature of the law manifests itself in the semantic space of language best of all. Therefore, a methodological discourse on the topic virtualistic of law is precisely in the field of structural linguistics, hermeneutics, phenomenology and the theory of deconstruction. Already grounded in the philosophy of deontological essence of law is not limited to the understanding of law as of Existence-Shoulds, and is revealed as Existence-Absolute possibility. The reality of law today is virtualized in terms of communication, expression, methodology understanding and representation of meanings. The ontology of the law virtualistic allows the law to take its place in the modern plural reality.
The hermeneutic method used in the study not in terms simply of the method of interpretation of the text (W. Dilthey), but in sense of as to understandsng existence (H.-G. Gadamer) in the framework of the ontological hermeneutics. Brings its own methodological feature in this study and hermeneutics of(actuality of M. Heidegger. The «facticity» - a purely phenomenological category - has a distinct temporal character, is a subjective experience of thing. While the epistemology and all logical focus on the universal, objective, timeless, facticity focuses on identification of temporary, casual, spontaneous, particular, individual, single and unique. The facticity is the access to the event, which is not consciously, but experienced. The law deontology of the Existing and Proper built through techniques of the semantic logic ofpossible worlds. Legal category modalities (obligatory, permitted, prohibited, proper, desirable, necessary, casual) work in semantic logic, detecting the probabilistic nature of legal meaning that is the essential characteristic of the virtual. Exploring the ontology of the virtual, we rely on such categories as: ability, potentiality, energy, activity, actualization, realization. The term «virtuality» in the philosophy of law is used not in the value space of mechanical reproduction. In this case, the «virtuality» is the broad generic term which characterizes a way of the Existing today's reality, the law in its objective, subjective and symbolic dimensions.
The conception of reality as layered, deconstructive text can explain the pressing desire to capture the dynamism of any symbolic space, including space of law. This is achieved through performative tactics and interpretation algorithms. Your modus of the obligation acquires the law through interiorizarse (sending, sent) language. The Language specifies the law of appeal to the demand, the obligation, the necessity of certain actions, that is, before experience gives direction to the sample. On the one hand, the law is regarded as Absolute possibility. On the other hand, its semantics is built around a sense of Obligation,
it concluded its deontological nature. The existence of substantial law becomes simulation and manifests itself not as the inevitable retribution and forced, but as an unlimited field of probability, the meanings of freedom and rights - a virtual existence.
Key words: the virtuality of law, semantic logic, deontology of law, modality, discourse of law, simulation space, communication.
