CC BY
30
УДК 1:316.4:008
О. В. Прудникова, доктор фшософських наук, доцент
АНТИЦ1ННОСТ1 В1РТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ: Ф1ЛОСОФСЬКИЙ АНАЛ1З
Досл1джено особливост1 буття антиц^нностей у сучасному в1ртуальному про-стор1. Охарактеризовано основм типи в1ртуальног агресп. Розкрито феномен ю-берзалежност1 людини як прояв гг несвободи. Узагальнено фактори та типи юбер-залежног повед1нки людини. Визначено сутшсш характеристики юберзлочину. Стверджуеться, що юберзлочин з акаолог^чног точки зору базуеться на антиц^н-ностях, що вкоренилися у св1домост1 суб'екта в1ртуального св1ту.
Ключовi слова: в1ртуальний прост1р, цтност1, антицтност1, в1ртуальна агре-ая, юберзалежна повед1нка, юберзлочин.
Актуальтсть проблеми. На сучасному етат розвитку людства вiртуалi-защя сощальних вщносин змшюе економiчнi, полггичш, духовш вимiри буття людини та суспшьства. Ураховуючи позитивш аспекти юнування вiртуального простору, варто замислитись над негативними проявами вiртуальних взаемо-дiй, особливо в духовно-щншснш сферi. Очевидно, породжуючи антицiнностi, вiртуальний свiт змiнюе свiтогляд людини та деформуе суспiльну свiдомiсть.
Замислюючись над вищеозначеними проблемами, ми поставили за мету в нашому дослiдженнi проаналiзувати негативнi прояви буття вiртуального простору, зокрема зосередити увагу на сутшсних характеристиках антицiн-ностей.
Аналiз наукових джерел i публЫацш. Проблему двоютосп впливу вiр-туально'1 реальностi на св^огляд людини, п цiннiснi орiентири дослщжуе Т. Лугуценко, визначаючи такi прояви трансформацп особистостi: зникнення людини як ствбесщника; розширення та розмивання п свiтогляду; втрата простору i часу як основи мiжособистiсного спiлкування; принципово новi можливостi людини для творчосп (iнтерактивнiсть, iнтертекстуальнiсть, створення химерних персонажiв i маншуляци з ними в ролевих комп'ютерних iграх i т. д.); встановлення контакпв, якi забезпечують людинi видимiсть вщ-чуття повнощнносп, значущостi, еднання та причетностi до реального життя [1, с. 182].
Аналiзуючи проблему розповсюдження антицiнностей серед суб'ек^в вiртуального простору, на нашу думку, варто зупинитися бшьш детально на негативних цiннiсно-антропологiчних аспектах, пов'язаних з участю людини у дiяльностi соцiальних мереж та вiртуальних ствтовариств.
© Прудникова О. В., 2017
47
Одшею з таких антицшностей, безумовно, е насильство, яке проявлясться в рiзноманiтних формах. Так, у вiртуальному просторi набуло поширення таке негативне явище, як «юбербулшг». Поняття «юбербулшг» походить вiд двох ошв: кiбер (позначае вiртуальне опосередковане комп'ютером сере-довище) i булшг. За однiею версiею, булiнг (вщ англ. bully - хулiган, забiяка, грубiян, rвалтiвник) означае залякування, фiзичне або психологiчне насилля вiдносно дитини з боку дорослих або ровесниюв, спрямоване на дезорiентацiю жертви та ii упокорення. За iншою вераею, англiйське bull (бик, бугай, а в переносному значенш - дуже велика, сильна чи агресивна персона) позначае процес лютого, завзятого нападу, цькування, дошкуляння. Масовий булшг, який являе собою цькування жертви цшим натовпом людей, закордонш вчеш називають моббшгом. Отже, можемо зазначити, що кiбербулiнг - це напади на особистють у вiртуальному просторi. За останш 20 рокiв поняття булшгу стало мiжнародним соцiально-психологiчним термiном, яким, наприклад, у США позначають великий перелш дiй (вiд погроз до насмшок), що здатнi налякати або шшим чином негативно вплинути на людину [2, с. 292].
О^м кiбербулiнгу у всесвiтнiй мереж набув розповсюдження юбергру-мiнг Кiбергрумiнг (англ. cybergrooming / child grooming) - це використання мережi 1нтернет злочинцями для розшуку дiтей, встановлення довiрливих контактiв з метою подальшого вступу з ними в статевi стосунки чи здшснен-ня вiдносно них шших дiй сексуального характеру. Метою зловмисниюв е особиста зустрiч з подальшим: фiзичним нападом, сексуальним насиллям, знущанням та iн. [3].
Прояви насильства у вiртуальнiй реальностi безпосередньо корелюються з типами агресивно'1 поведшки суб'ектiв у вiртуальному свiтi, що реалiзуеться за допомогою тих чи шших засобiв.
Проаналiзувавши вiртуальну агреаю, американськi дослiдники Р. Коваль-сью, С. Лiмбер, П. Агатстон видшили вiсiм типiв поведiнки, характерних для юбербулшгу:
1. Перепалки, або флеймшг (вiд англ. flaming - пекучий, гарячий, полум'яний), - обмш короткими, гшвними, запальними реплiками мiж дво-ма чи бiльше учасниками за допомогою комушкацшних технологiй. Флеймiнг вщбуваеться в основному на чатах, форумах, школи перетворюючись у за-тяжну вшну (вiд англ. holywar - свята вшна).
2. Нападки, або харасмент (англ. harassment - постшш виснажливi атаки). Найчастiше це використання повторюваних образливих повiдомлень, спрямова-них на жертву (наприклад, постiйнi погрозливi дзвiнки, маса СМС-повiдомлень на мобшьний телефон) з перевантаженням персональних каналiв комунiкацii. На вiдмiну вiд перепалок, атаки бшьш тривалi та йдуть вщ певного агресора.
3. Обмовлення, зведення наклетв (denigration) - розповсюдження при-низливо'' неправдиво'' шформацп з використанням комп'ютерних технологш. Це можуть бути текстовi повщомлення, фото, вiдео, якi змальовують жертву в образливш формi. Жертвами можуть стати не тшьки окремi особи, а й група дiтей за певним списком, наприклад у клаа, школь
4. Самозванство, втшення у певну особу (impersonation) - агресор позицю-нуе себе жертвою, використовуючи ii пароль доступу до акаунту в соцiальних мережах, блозi, пошт^ системi миттевих повiдомлень тощо, а потсм здiйснюе негативну комунiкацiю. Коли з адреси жертви без ii вщома вщправляються ганебнi провокацiйнi листи, виникае «хвиля зворотних зв'язкiв», у результат яко'' розгублена жертва неочшувано отримуе гнiвнi вiдповiдi.
5. Ошуканство, видурювання конфщенцшно'' шформацп та ii розповсюдження (outing&trickery) - отримання персонально'' шформацп (текстiв, фото, вщео) i ii передача iншим поштою або в публiчну зону 1нтернету.
6. Вiдчуження (остракiзм, iзоляцiя). Бажання бути включеним у групу е мотиващею багатьох вчинюв дитини, i саме тому виключення з групи од-нолiткiв сприймаеться як сощальна «смерть». Онлайн-вiдчуження можливе в будь-якому вiртуальному дитячому середовищi, де використовуеться захист паролями, формуеться список небажано'' пошти, список друзiв. Кiберостракiзм проявляеться також через вщсутшсть швидко'' вщповвд на миттевi повщом-лення чи електронш листи.
7. Кiберпереслiдування - приховане вистежування через 1нтернет та пе-реслiдування необережних чи вибраних з певною метою користувачiв для оргашзацп злочинних дiй (нападу, побиття, згвалтування).
8. Хепiслепiнг (вiд англ. happy slapping - щасливе плескання) - дуже роз-повсюджений вид юбербулшгу, який являе собою розмщення вiдеороликiв в Iнтернетi, де 'х можуть переглядати тисячi користувачiв без жодно'' згоди жертви. 1нша форма хетслепшгу - це передавання сюже^в через мобiльнi телефони [4].
О^м агресii, наступною негативною характеристикою у взаемоди людини i вiртуального простору е юнування так звано'' комп'ютерно'' залежностi або кiберзалежностi. Парадокс полягае в тому, що, з одного боку, вiртуальний свiт е полем свободи, а з шшого - в результат! формування у людини юберзалежносп вона перестае бути вшьною, звужуючи свiй життевий простiр концентращею на вiртуальному буттi. Вiдповiдно комп'ютерна залежнють не дозволяе суб'екту яюсно розширювати горизонти власно'' iнформацiйноi культури.
Оцiнюючи стан i поведiнку юберзалежно'' особистостi, науковцi стверджу-ють, що вона визначаеться за такими базовими критерiями:
- знещнення всього живого, включаючи себе самого, аж до потреб свого оргашзму;
- зникнення звички трудитися i знаходити в цьому задоволення;
- падшня тзнавальних штереав i саботаж навчально'1 дiяльностi;
- замкнешсть у собi, байдуж1сть i холоднiсть до людей [5, с. 243-244].
Можна констатувати, що юберзалежна людина мае деформовану екзистен-
щю та деформовану систему цiнностей - вона стае бюлопчним придатком до комп'ютера.
Як стверджують фахiвцi, основш фактори штернетзалежно'1 поведiнки подiляються на: психолопчш (безмежна можливiсть створювати новi образи власного «Я» та вербалiзацii уявлень i фантазiй, порушення психофiзiологiч-ного стану, можлива загроза виникнення психiчних розладiв i сущидально'1 поведшки); соцiально-психологiчнi (потужне розширення меж спшкування особистостi; легкiсть знаходження однодумцiв i емоцiйно близьких людей, задоволення потреби в належносп до сощально'1 групи та визнання; можливiсть вщйти вiд реальностi); соцiальнi (iснування сучасно'1 людини в iнформацiйно насиченому середовищг агресивнiсть подання шформацп у ЗМ1, поява нових засобiв впливу на свщомють, ослаблення найважливiших соцiокультурних шститупв, вiдсутнiсть реально дiючих соцiальних програм психогiгiени та психопрофiлактики). Разом iз тим однiею з найбiльш розповсюджених форм кiберзалежностi е так звана ^ова комп'ютерна залежнiсть, яка в першу черту притаманна молодь Ид ^овою комп'ютерною залежшстю розумiеться хворобливе захоплення рольовими комп'ютерними ^рами, у яких граючий приймае на себе роль вiртуального персонажа й живе його життям, вiдчуваючи себе в реальносп дискомфортно. Перед пвдл^ком розкриваеться новий свiт незлiченноi кшькосп можливостей та iнтересiв, який «вщключае» його вiд справжнього свiту, «перемикаючи» на себе та дозволяючи вважати сво'1 успiхи в комп'ютернiй ^ достатнiми для самоствердження й для полшшення свого стану. Перебування у вiртуальному свiтi дозволяе пiдлiткам розслабитися й абстрагуватися вiд психологiчних проблем у реальному свт, але це ввдбу-ваеться лише на момент перебування у вiртуальному просторi. Для Ярового адикта реальний свiт нещкавий, повний небезпек, тому що бшьшють залеж-них - це люди, що погано адаптуються в сощумь Унаслщок цього людина намагаеться жити у вiртуальному свiтi, де все можливо, усе дозволено, де вона сама встановлюе правила гри. Вихщ iз вiртуальноi реальностi е хворобливим для адикта: вш знову зштовхуеться з ненависною для нього реальшстю, що й викликае зниження настрою й активносп, погане самопочуття [6, с. 151].
На думку В. Плешакова, можна виокремити таю основш типи юберза-лежносп: юберадикщя спшкування (перевага юберкомушкацп над iншими видами спшкування), ^ова кiберадикцiя (вiддаеться перевага комп'ютерним та/або консольним ^рам порiвняно з iншими видами iгор), юберадикщя
тзнання (використання юберпростору як джерела знань, яке стае для залеж-но! людини прiоритетним проведенням часу), кiберадикцiя працi (людина поеднуе дiяльнiсть у кiберпросторi з трудовою дiяльнiстю, нерiдко прагне знайти роботу, так чи шакше пов'язану з юберпростором). Вищеозначений дослiдник акцентуе увагу на юнуванш таких специфiчних видiв юберадикцп: кiберсексуальна адикцiя (людина вiдчувае нав'язливий потяг до вщвщування порносайтiв i заняття кiберсексом), кiберфiнансова адикцiя (людина вщ-чувае тягу до здшснення незапланованих та нерiдко непотрiбних покупок в штернет-магазинах, витрачае грошi на азартш iгри в iнтернет-просторi або постшно бере участь в штернет-аукщонах), аудiовiзуальна кiберадикцiя (людина вiдчувае пристрасть до прослуховування музики або перегляду фiльмiв) [7, с. 41-42].
Отже, комп'ютерна залежшсть або кiберзалежнiсть руйнуе особистють, звужуе простiр свободи людини, створюе iлюзiю свободи. Очевидно, свобода у вiртуальному свiтi межуе з анархiею й може сформувати у людини звичку до порушення рiзноманiтних норм (моральних, правових, культурно-релшй-них) не тшьки у свiтовiй мереж1, але й у реальному житп.
Продовжуючи вищеозначену логiку, можна вести мову про правовий та моральний шгшзм, який набув розповсюдження у вiртуальному свiтi i е св^о-глядним пiдrрунтям для кiберзлочинiв. Игшзм як антицiннiсть руйнуе тд-валини шформацшно!, правово! та морально! культур. У контекст нашо! на-уково! розвiдки слiд пiдкреслити, що шгшзм у вах його проявах е пщгрунтям некоректного (у крайньому варiантi злочинного) поводження з iнформацiею, протиправного використання техшчних можливостей комп'ютерних мереж. Игшзм як антицiннiсть та св^оглядний орiентир особистостi здiйснюе вкрай негативний вплив на !! iнформацiйну культуру, пщмшюючи справжню свободу аморальною вседозволешстю.
Як зазначалося вище, проявом шгшзму та показником низького рiвня шформацшно! культури суб'ектiв вiртуального свiту е юберзлочин. Юберзло-чин (комп'ютерний злочин) - протиправне втручання в роботу юбернетичних систем, основною управляючою ланкою яких е комп'ютер (наприклад, спо-творення шформацп про стан об'екта в каналi зворотного зв'язку, спотворення керуючого сигналу й каналу зв'язку, використання шкщливого програмного забезпечення тощо), створення та використання в злочинних цшях певно! юбернетично! (комп'ютерно!) системи, використання в злочинних цшях ю-нуючих юбернетичних (комп'ютерних) систем (наприклад, комп'ютерних чи телекомушкацшних мереж у шахрайсга, вимаганнi тощо) [8].
Спираючись на рiзноманiтнi закордоннi та в^чизняш юридичнi акти, Ю. Бельський констатуе, що до кiберзлочинiв слiд вщнести такi посягання:
1) правопорушення проти конфщенцшносп, цшсносп та доступносп комп'ютерних даних i систем:
- незаконний доступ - навмисний доступ до шло'! комп'ютерно'1 системи або 11 частини без права на це з метою отримання комп'ютерних даних або з шшою недобросовюною метою;
- втручання в даш, навмисне пошкодження, знищення, погiршення, змiна або приховування комп'ютерно!' шформацп без права на це;
- втручання в систему - навмисне серйозне перешкоджання функцюну-ванню комп'ютерно! системи шляхом введення, передачу пошкодження, знищення, попршення, замiни або приховування комп'ютерних даних без права на це;
- зловживання пристроями, а саме 1х виготовлення, продаж, придбання для використання, розповсюдження або надання для використання шшим чином;
2) правопорушення, пов'язаш з комп'ютерами, включаючи тдробку й шах-райство, здiйсненi з використанням комп'ютерiв;
3) правопорушення, пов'язаш зi змiстом шформацп, зокрема дитяча пор-нографiя, расизм та ксенофобiя;
4) правопорушення, пов'язанi з порушенням авторських i сумiжних прав, наприклад незаконне вщтворення й використання комп'ютерних програм, аудю/вщео й iнших видiв цифрово!' продукцп, а також баз даних i книг [9, с. 414-415].
Здатшсть людини до юберзлочину говорить про И деформовану щншсну основу свiтогляду, про моральну та правову нетдготовлешсть до свободи у вiртуальному свiтi.
Для пiдвищення рiвня iнформацiйноi культури користувачiв мережi 1нтер-нет варто посилювати просвiтницьку та виховну роботу, особливо серед мо-лод^ а також встановлювати жорстку вiдповiдальнiсть за скоенi кiберзлочини.
На думку фахiвцiв, iснують два основних напрями щодо вирiшення проб-леми подальшого регулювання 1нтернету та кримiнальноi вiдповiдальностi за злочини мiжнародного характеру з використанням комп'ютерних техноло-гш. Вiдповiдно до першого пiдходу пропонуеться пристосувати iснуючi тра-дицiйнi принципи кримiнальноi юрисдикцii до злочинiв, що вчиняються з використанням комп'ютерних технологий. Другий пiдхiд пропонуе розгля-дати 1нтернет як самостiйний вiртуальний проспр, «кiберпростiр», i розро-бити новi правила застосування кримiнальноi юрисдикцii щодо злочишв, що в ньому вчиняються [10, с. 436].
На наше переконання, боротьба з юберзлочинами потребуе спешального законодавства, фахово пiдготовлених правоохороншв у цiй царинi. Разом
iз тим певш обмеження в 1нтернет не повиннi перетворитися на цензуру, звужувати поле свободи особистосп за штучними причинами.
Здiйснення юберзлочину з аксюлопчно! точки зору базуеться на антищн-ностях, що вкоренилися у свщомосп суб'екта вiртуального св^ та деформу-вали його шформацшну культуру. На переконання В. Войчишин, в щеолопч-нiй основi антищншсних орiентацiй лежить поняття хаосу, де «основною нормою» виступае аномiя як буквальне беззаконня, заперечення юнування будь-яких нормативних систем. Тож така глобальна вкоршешсть антищннос-тi та !! хаотично-деструктивна спрямованiсть не можуть не вщображатись на регулятивнiй дiяльностi таких суспшьних регуляторiв, як право, релшя та мораль. 1дентичний розвиток подш з приводу хаотично-деструктивно! спря-мованосп можемо з легкiстю спостерiгати у вiртуальнiй реальностi, де шкщ-ливе програмне забезпечення у всьому його розма!тп намагаеться внести свiй негативний внесок у руйнування та спотворення ^ентських та серверних файлових систем. Антищншсть за сво!ми внутрiшньосубстанцiйними характеристиками завжди е знещнюючим фактором, намагаючись перетворити добро у зло, гармошю в хаос, правопорядок у безправ'я, замшити вщповь дальнiсть на безвщповщальшсть. Вона не лише кардинально заперечуе ви-робленi соцiально-правовою реальшстю правила спiвбуття iндивiдуумiв, а й унеможливлюе !х нормальне функцiонування. 1ншими словами, кiнцевою метою антицiнностi е трансформування Буття в Нiщо, що, у свою чергу, по-роджуе невидиму боротьбу за першiсть та домшування. Простором для тако! боротьби, звюно, виступае не лише сощально-правова реальнiсть та внутрiш-нiй св^ окремо взято! людини, але й вiртуальна реальнiсть, яка виступае се-редовищем скоення кiбернетичних злочинiв [11, с. 11-12].
Висновки. Очевидно, вiртуальна реальшсть е полем боротьби щнностей та антицiнностей, високих зразкiв шформацшно! культури й аморального та антиправового способiв дiяльностi. Антицiнностi вiртуального св^ е про-довженням свiту реального, але в той же час !х штерпретащя та втiлення мають сво! особливостi у вiртуальному простора До антицiнностей вiртуаль-ного св^ варто вiднести насильство та агреаю, звуження свободи особис-тостi в результат рiзних форм кiберзалежностi, втрату вщповщальносп за сво! вчинки тощо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Лугуценко Т. В. Людина в структур' комушкативно! реальносп як суб'ект в1рту-ального простору / Т. В. Лугуценко // Плея : наук. вюн. - 2014. - Вип. 81. -С.179-183.
2. Лапа О. В. Явище юбербулшгу як сощально-педагопчна проблема BipTyanbHoro спшкування сучасних дтей та мoлoдi / О. В. Лапа // Наук. вюн. Нац. ун-ту бю-ресурав i природокористування Украши. Сеpiя: Педaгoгiкa, психoлoгiя, фшосо-фы. - 2013. - Вип. 192 (1). - С. 291-298.
3. Safer Internet Programme: Empowering and Protecting Children Online [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/information_society/activities/sip/ index_en.htm.
4. Kowalski R. Cyber bullying: bullying in the digital age / R. Kowalski, S. Limber, P. Agatston. - Oxford : Blackwell Publishing Ltd, 2008. - 218 p.
5. Шайкша О. О. Профшактика комп'ютерно! залежност як одне i3 завдань практично! педагопки / О. О. Шайкша // Духовнють особистостк методолопя, теopiя i практика. - 2013. - № 1 (54). - С. 239-248.
6. Мушинська О. В. Психолопчш особливост шдлгтюв з провою 1нтернет-залеж-нiстю / О. В. Мушинська, М. В. Христюк // Вюн. Хapкiв. нац. ун-ту iM. В. Н. Ка-разша. Сеpiя: Психoлoгiя. - 2013. - Вип. 51. - С. 149-152.
7. Плешаков В. А. Теория киберсоциализации человека : монография / В. А. Плешаков ; под ред. А. В. Мудрика. - М. : МПГУ : Homo Cyberus, 2011. - 400 c.
8. Про боротьбу з тероризмом : Закон Украши // Вщом. Верхов. Ради Украши. -2003. - № 25. - Ст. 180.
9. Бельський Ю. Щодо визначення поняття юберзлочину / Ю. Бельський // Юрид. вюн. - 2014. - № 6. - С. 414-418.
10. Юртаева К. В. Визначення мюця вчинення злочишв з використанням комп'ютерних технологш / К. В. Юртаева // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 434-441.
11. Войчишин В. Б. Юбернетичний злочин як цшнюне поняття / В. Б. Войчишин // Прав. держава. - 2015. - № 20. - С. 8-15.
REFERENCES
1. Luhutsenko, T. V. (2014). Lyudyna v strukturi komunikatyvnoyi real'nosti yak sub»yekt virtual'noho prostoru. Hileya: naukovyy visnyk - Hilea: scientific journal, issue 81, 179-183 [in Ukrainian].
2. Lapa, O. V. (2013). Yavyshche kiberbulinhu yak sotsial'no-pedahohichna problema virtual'noho spilkuvannya suchasnykh ditey ta molodi. Naukovyy visnykNatsional'noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannya Ukrayiny. Seriya : Pedahohika, psykholohiya, filosofiya -Scientific journal of the National University of Bioresources and Natural resources management of Ukraine. Series: Pedagogy, psychology, philosophy, issue 192(1), 291-298 [in Ukrainian].
3. Safer Internet Programme: Empowering and Protecting Children Online. (2013). URL: http://ec.europa.eu/information_society/activities/sip/index_en.htm.
4. Kowalski, R., Limber, S., Agatston P. (2008). Cyber bullying: bullying in the digital age. Oxford: Blackwell Publishing Ltd [in UK].
5. Shaykina, O. O. (2013). Profilaktyka komp'yutemoyi zalezhnosti yak odne iz zavdan' praktychnoyi pedahohiky. Dukhovnist'osobystosti: metodolohiya, teoriya i praktyka -Spirituality of personality: methodology, theory and practice, issue 1(54), 239-248 [in Ukrainian].
6. Mushyns'ka, O. V., Khrystyuk, M. V. (2013). Psykholohichni osoblyvosti pidlitkiv z ihrovoyu Internet-zalezhnistyu. Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho universytetu im. V. N. Karazina. Ser. Psykholohiya - Journal of Kharkiv National University named for V. N. Karazin. Ser. Psychology, issue 51, 149-152 [in Ukrainian].
7. Pleshakov, V. A. (2011). Teoryya kybersotsyalyzatsyy cheloveka. A. V. Mudryka (Ed.). Moscow : MPHU: «Homo Cyberus» [in Russian].
8. Pro borot'bu z teroryzmom : Zakon Ukrayiny. (2003). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 25, art. 180.
9. Bel's'kyy, Yu. (2014). Shchodo vyznachennya ponyattya kiberzlochynu. Yurydychnyy visnyk - Juridical journal, 6, 414-418 [in Ukrainian].
10. Yurtayeva, K. V. (2009). Vyznachennya mistsya vchynennya zlochyniv z vykorystannyam komp»yuternykh tekhnolohiy. Forum prava - Law forum, 2, 434-441 [in Ukrainian].
11. Voychyshyn, V. B. (2015). Kibernetychnyy zlochyn yak tsinnis ne ponyattya. Pravova derzhava - Constitutional state, 20, 8-15 [in Ukrainian].
АНТИЦЕННОСТИ ВИРТУАЛЬНОГО ПРОСТРАНСТВА: ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ
Прудникова Е. В.
Исследованы особенности бытия антиценностей в современном виртуальном пространстве. Охарактеризованы основные типы виртуальной агрессии. Раскрыт феномен киберзависимости человека как проявление его несвободы. Обобщены факторы и типы киберзависимого поведения человека. Определены сущностные характеристики киберпреступления. Утверждается, что киберпреступление с аксиологической точки зрения базируется на антиценностях, укоренившихся в сознании субъекта виртуального мира.
Ключевые слова: виртуальное пространство, ценности, антиценности, виртуальная агрессия, киберзависимое поведение, киберпреступление.
ANTI-VALUES OF VIRTUAL SPACE: PHILOSOPHICAL ANALYSIS
Prudnykova O. V.
Investigated the features of the existence of anti-values in the modern virtual space. One of these anti-values is violence, which represents itself in various forms. In particular, cyber-bulling and cyber-grooming have become widespread in the global network.
Described the main types of virtual aggression. Manifestations of violence in the virtual reality are directly correlated with the types of aggressive behavior of subjects in the virtual world, which is realized with the help of one or another means.
Revealed the phenomenon of cyber-addiction of human as a demonstration of its lack offreedom. The paradox lies in the fact that on the one hand, the virtual world is a field offreedom, and on the other - in consequence of the formation of human cyber-addiction, it ceases to be free by narrowing its living space by concentration on the virtual being. Accordingly, computer-addiction does not allow the subject to qualitatively expand the horizons of their own information culture. Generalized the factors and types of cyber-addictive human behavior. It is noted that the behavior of cyber-addicted personality is characterized by the following basic criteria: the depreciation of all living things, including himself; the disappearance of the habit of working and finding pleasure in it; the fall of cognitive interests and the sabotage of educational activity; self-restraint, indifference and coldness to people.
Determined the essential characteristics of cybercrime. It is emphasized that legal and moral nihilism, which has become widespread in the virtual world, is a world-view ground for cybercrime. Nihilism as an anti-value destroys the foundations of informational, legal and moral cultures. To increase the level of information culture of Internet users, it is important to increase educational and educational work, especially among young people, as well as to establish strict liability for committed cybercrimes. The fight against cybercrimes requires special legislation, trained law enforcement officers in this area. However, certain restrictions on the Internet should not turn into censorship, narrowing the field of individual freedom for artificial reasons. It is argued that cybercrime from an axiological point of view is based on anti-values that are rooted in the consciousness of the subject of the virtual world.
It is substantiated that virtual reality is a field of struggle of values and anti-values, high samples of informational culture and immoral and anti-legal ways of activity. Anti-values of the virtual world is a continuation of the real world, but at the same time, their interpretation and embodiment have their own particularities in the virtual space. To the anti-values of the virtual world, it is worth mentioning violence and aggression, the restriction of individual freedom because of various forms of cyber-addiction, loss of responsibility for their actions, etc.
Key words: virtual space, values, anti-values, virtual aggression, cyber-addictive behavior, cybercrime.
