CC BY
391
10. Свггова економша: Щдручник / А.С. Фiлiпенко, В.С. Будкш, О.1. Рогач та iH. - К.: Либщь, 2007. - 640 с.
11. Голиков А.П. Украина и всемирная торговая организация: перспективы сотрудничества, ожидаемые результаты / А.П. Голиков, Н.А. Казакова, О.В. Ракосий // Вюник Харювського национального утверситету iM. В.Н. Каразша, Економiчна серИя, № 580: - 2003. - С. 244-249.
12. Вороновская Е.В. Глобализация сельскохозяйственной деятельности // Е.В. Вороновская // Науковий вюник Тавршського державного агротехнолопчного утверситету. -
Режим доступа:
http://www.nbuv.gov.ua/portal7/soc_gum/znptdau/2012_ 2_4/18-4-12.pdf
13. Balanya B. Europe inc. Regional and global restructuring and the rise of corporate power. London, 2000.
14. Shiva V. Biopiracy. The plunder of nature and knowledge. Boston, 1997.
15. Организация Объединенных Наций: офиц. сайт. - Режим доступа: www.un.org.ua
16. What is behind the global food crises? How trade policy undermined Africa's food self-sufficiency // Food & Water Watch. - Washington, 2008. - P. 7.
Аннотация. Статья посвящена анализу влияния политики ВТО и МВФ на аграрный сектор развивающихся стран, следствием которой стало обострение глобальной продовольственной проблемы за последние десятилетия. Ключевые слова: ВТО, глобальная продовольственная проблема, МВФ.
Summary. The article deals with the impact of the WTO and the IMF policy on the agricultural sector of developing countries, which resulted in the aggravation of the global food problem over the last decades. Keywords: global food problem, IMF, WTO.
Рецензент д.э.н., профессор ХНУ им.В.Н.Каразина Бабич В.П. Эксперт редакционной коллегии к.э.н., доцент УкрГАЖТ Сухорукова Т.Г.
УДК 339.72.053.1
КРИЗА ЗОВН1ШНЬО1 ЗАБОРГОВАНОСТ1 КРА1Н, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ ТА КРА1Н З ПЕРЕХ1ДНОЮ ЕКОНОМ1КОЮ
МирошниченкоЮ.В., к.е.н., доцент (УкрДАЗТ)
В сmаmmi проаналiзовано суттсть зовтшнього державного боргу, оцтку ускладнення економiчного стану вiд зовтштх державних запозичень, розглянуто базовий трансферт у сферi зовтштх запозичень та визначено необхiднiсть контролю за процесом ефективного використання запозичених ресурЫв i 1х спрямування на розвиток виробництва.
Ключовi слова: зовтшт займи, зовтшня заборговатсть, сальдо позикових операцш, борговi проблемы, борговi заходи.
Постановка проблеми та и зв'язок з науковим чи практичними завданнями. В епоху глобалiзацu i розвитку мiжнародних валютно-фшансових ввдносин державн зовтшт заощадження набули цший ряд нових якостей, що дозволяють ютотно щдвищити iхню вщносну керованють i прогностичтсть. Це дае розвинутим державам ефективн шструменти для ршення актуальних задач свое)! як зовтшньо!, так i внутршньо! политики. I краши, що першими освоши технологи регулювання зовтштми фшансовими активами, одержують ввдчутний виграш у !х використант.
Розвиток будь-яко! краши об'ективно вимагае внутрштх i зовтштх запозичень, яю фiксуються у вигляд державного боргу. Всi кра!ни свiту, здiйснюючи економiчнi перетворення, використовують зовнiшнi джерела фiнансування. Рацiональне використання мiжнародних позик,
кредитiв i допомоги сприяе прискоренню економiчного розвитку, ршенню сощально-економiчних проблем. Коли борг держави вщповвдае певним кiлькiсним крте^ям, обслуговуеться державою прийнятними для кредик^в способами, ситуацiя вважаеться нормальною. Тенденщя зростання державного боргу з неочевидними перспективами його обслуговування свiдчить про появу проблеми заборгованосп.
Стан державного зовтшнього боргу, його структура й динамша е одним iз найважливших критерiiв оцiнки рiвня забезпеченостi екожмчно! безпеки краши. Саме тому ця проблема й пошук шляхiв и рiшення е одним з найбшьш гострих питань сучасностi багатьох кран, у т.ч. й Украши.
Аналiз остантх достджень та видтення невиршених частин загальног проблеми. £дино! точки зору на характер взаемного впливу боргу та
© Мирошниченко Ю.В.
Вк'ник економ1ки транспорту i промисловост1 № 41, 2013
економiки в науц1 тколи не iснувало. Погляди всiх авторiв на цю проблему балансують ввд вде! абсолютного ринкового лiбералiзму, коли борг, як шсгрумент державно! до на економiку, розглядаеться як негативний чинник, до вдей планово! економши, коли зовнiшнi запозичення е шструменгом державного регулювання економiки з цшлю 1! стабiлiзацi!. Так, на початку XVI ст. меркантатсти розглядали грошi як абсолютну форму багатства, тому схвалювали приток грошей в нацюнальну економiку. Меркангилiсти були прихильниками державного втручання в економiку через реалiзацiю права держави фiнансувати сво! витрати за рахунок запозичень на ринку. Фiзiократи, напроти, перейшли ввд дослвджень сфери обертання до сфери виробництва. На !х думку, саме в процеа виробництва створюеться нове багатство. Тому вони вважали, що, здiйснюючи позики, держава зволiкае ресурси з виробничих секгорiв економiки [1].
Прикладом ощнки ролi державно! заборговашэсп представниками класично! полiтекономi! е робота А. Смгга «Дослвдження про причину та природу багатств народа» (1778 р.). У нш автор негативно оцiнював практику кредитного фшансування державних витрат, оскшьки вона, на його думку, знижуе багатство нацiй, одночасно посилюючи податковий тягар, i значно перешкоджае накопиченню капiталу. «Полижка державно! заборговашэсп поступово послабляла кожну державу, яка, у свою чергу, користувалася нею. Там, де державний борг якось перевищив певну межу, майже нiколи не вдавалося справедливим чином його погасити».
Тако! само! позици дотримувався Ф. Небенiус (Шмеччина) - один iз засновникiв теори державного кредиту, який вважав, що державт позики негативно ввдображаються на функцюнувант капiталу, не сприяють тдтриманню прогресу у виробницгвi, полiпшенню добробуту нацi!, зумовлюють нерiвнiсть у розподш суспiльного багатству [2]. Категорично щодо державних запозичень висловлювався Т. Р. Мальтус. Вш зазначав, що державний борг - це ракова пухлина, яка роздирае добробут народу. Цде! ж думки дотримувався Ж. Б. Сей, який щ^внював державний борг з новою зброею, якою держава повинна користуватися лише у крайньому разi [3].
Проти фшансування державних витрат за рахунок боргу також висловлювався Д. Ршардо. За його теорiею, платники податкiв у такому разi не розглядають фактичного розмiру майбутнiх платежiв щодо до сплати процента за рахунок податюв як тягар, що призводить до зменшення капiталу, i вважають себе багатшими, нiж у разi податкового фiнаисуваиня. Але податки i державний борг, за Д. Ршардо, вiдрiзняються лише формою, а !хня субстаицiя одна й та сама. Практика державного боргу, на його думку, провокуе неращональну поведанку, яка «робить нас менше економними й
уводить в оману з приводу нашого фактичного становищам» [4].
Посилення взаемозалежносп нацiональних економiк призводить до зростання залежносп бвдних кра!н ввд найбшьш сильних в економiчних i геополгтачних вщносинах. У результат конкурентного тиску нацiональнi уряди все бiльшою мiрою втрачають можливiсть проводити власну екожмчну i соцiальну полiтику, втрачають контроль за станом сво!х соцiально-економiчних систем [5].
Дефщит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призводять до формування i значного зростання державного боргу, в тому числ й в Укра!т. Великi розмiри внутрiшнього i зовнiшнього боргу, а також вщповвдно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхiднiсть виршення проблеми державного боргу.
Метою даног роботи е розгляд сутносп й iнструменгiв зовтшнього державного боргу, оцiнки ускладнення екожмчного стану ввд зовнiшнiх державних запозичень, базового трансферту у сферi зовтштх запозичень та визначення необхвдносп контролю за процесом ефективного використання запозичених ресурсiв i !х спрямування на розвиток виробництва.
Викладення основного матерiалу досл^ження. Зростання зовтшнього боргу - типове явище для кра!н, що розвиваються на стадi! економiчного розвитку, коли внутршт заощадження невеликi, баланс по поточних операцiях зводиться з великим негативним сальдо i необхвдний iмпорт капiталу для заповнення нестачi ресурав. Запозичення здiйсиюються на пiльгових умовах, з низькою ввдсотковою ставкою i використовуються на реалiзацiю конкретних проекпв розвитку i оплату iмпорту швестицшних товарiв та представленi кредитами шоземних держав i мiжнародних фiнаисових шститупв, таких, як МВФ, Всесвiтнiй банк i регiональнi банки розвитку.
Хоча залучення шоземного капiталу збiльшуе ресурси екожмчного розвитку, за отримаиi кредита треба розплачуватися. За остаинi роки !х цiна настшьки виросла, що витрати у багатьох випадках перевищують очiкуваиий ефект. В першу чергу при накопичент великого зовнiшнього боргу виникае проблема з його обслуговуванням. Обслуговування зовтшнього боргу, що включае його амортизацто (виплату основно! суми) i виплату вiдсоткiв, обумовлюеться угодами i е фiксоваиим вирахуванням з доходу i заощаджень кра!ни-боржника. Якщо сума боргу збiльшуеться ^або щдвищуються вiдсотковi ставки, зростають i витрати з його обслуговування, яю необхвдно оплачувати в iноземнiй валют! 1накше кажучи, зобов'язання з обслуговування зовтшнього боргу виконуються або за рахунок експортно! виручки i скорочення iмпорту, або шляхом нових запозичень за кордоном. Звичайно велика частина зобов'язань з обслуговування
В1сник економжи транспорту 1 промисловост1 № 41, 2013
зовнiшнього боргу покриваеться за рахунок доходу ввд експорту. Але при змЫ структури i обсягу iмпорту, зростаинi процентних ставок i скороченнi експорту виникають проблеми з погашенням зовпшньо! заборговаиостi. З подабними проблемами зiткиулася бiльшiсть кра!н Третього свггу з високим рiвнем заборгованосп, а також деяк1 кра!ни з розвиненою економiкою.
Постшний дефiцит з поточного платежного балансу мають Греця, Iспаиiя, Iталiя, Швецiя, Австралiя, Нова Зеландя. Самими великими боржниками в Латинськш Америцi е Бразилiя, Аргентина й Мексика: на частку цих кра!н доводиться бiльше 70% зовпшнього боргу регiону, причому !хпй сукупний борг за останне десягилiття збшьшився в 3 рази. Великий зовишнш борг мають арабськi кра!ни - iмпортери нафти: Сгипет, Йордаиiя, Лiван i деякi iншi [6,7].
Поняття "сальдо позикових операцш" (базовий трансферт) ввдображае спiввiдиошення чистого притоку (вщгоку) капiталу i суми зовтшнього запозичення. Кiлькiсно його вимiряють як стввщношення мiж чистим притоком капталу в кра!ну i виплатою ввдсотюв на закумульовану суму зовнiшнього боргу. Чистий приплив капiталу е рiзницею мiж валовим притоком i амортизащею основно! суми закумульованого боргу. Сальдо позикових операцш е важливим поняттям, оскiльки показуе величину щорiчного придбання (або втрати) валюти в результат! взаемодо з мiжнародною фiнаисовою системою. Характерною рисою кра!н, що розвиваються, е те, що це сальдо зводять з великим дефщитом, виснажуючи при цьому резерви шоземно! валюти в результат витоку капталу [8].
Весь процес можна звести до наступних
формул. Позначимо чистий приток капталу як темп зростання загально! суми боргу, D — закумульований борг i d — зростання загально! суми боргу у ввдсотках. Тод
Ввдсотки за боргом виплачуються щорiчно з суми всього боргу, ! якщо середня ввдсоткова ставка рiвна г, то Ю показуе суму рiчних процентних платежiв. Сальдо позикових операцiй (базовий трансферт) визначаеться вщиманням з чистого притоку ввдсоткових виплат:
ВТ= ^ - Ю) = г) D. (2)
Сальдо буде позитивним при d > г (кра!на придбае iноземну валюту) i негативним (втрачае валюту) при г > d. Будь-який аиалiз боргово! кризи кра!н повинен включати вивчення причин змш значень г та d.
На рантх стадiях накопичення заборгованосп, коли сума боргу D вщносно невелика, темпи його зростання d будуть високими.
Велика частина капiталу надаеться у формi двосторонньо! допомоги державами i кредитив Всесвiтнього банку на тльгових умовах, з бiльш низькою ввдсотковою ставкою в порiвияннi iз ставками, що склалися, на фшансових ринках i з бiльш тривалими термiнами погашення. Тому величина г буде невеликою, у будь-якому випадку менше d. До тих пiр поки борг, що росте, використовуеться для здшснення проекпв розвитку, а ренгабельнiсть остантх перевищуе величину г, додатковий приток шоземного капiталу i збiльшения суми заборгованосп не викликають проблем для приймаючих сторiн. Бiльш того, використання все бiльших запозичень для здшснення виробничих iнвестицiй в мiську i сiльську економiку складае важливий елемент довготривало! стратеги розвитку.
Серйознi ускладнення виникають, коли:
1) закумульований борг стае дуже великим i темпи його зростання d починають сповшьнюватися у мiру збiльшения сшввщюшення "амортизащя / валовий приток нового капталу";
2) знижуеться приток довгострокового капiталу по державних каналах, що надаеться на тльгових умовах, i збшьшуються короткостроковi кредити на ринкових умовах з плаваючою проценгною ставкою комерцшних баикiв, унаслвдок чого росте г;
3) кра!на починае випробовувати найгострiшi проблеми у врегулювант свого платежного балансу через сплеск цiн на товари i швидкого погiршения умов торгiвлi;
4) наступае глобальний спад виробництва або будь-який шший зовнiшнiй шок (типу стрибка цiн на нафту); несподавано мiняеться курс долара, в якому оцiиюеться бiльшiсть кредитив i борпв;
5) втрачаеться довiра до платоспроможносп кра!ни-боржиика за названими в п. 2, 3 i 4 причинам, що спонукае iноземнi банки згортати кредитування;
6) виникае «вщпк» капталу з кра!ни через економiчну i полiтичну ситуацiю (наприклад, очiкуваиня девальваци мюцево! валюти), що склалася, для придбання в розвинутих кра!нах пнних паперiв i нерухомосп, а також вщкриття рахункiв в банках.
Поеднання шести названих вище чинникiв мае тендению до зниження d i збiльшению г, внаслвдок чого негативне сальдо позикових операцiй непомiрно росте, сприяючи «втечЪ> капiталу з тих кра!н, що розвиваються в розвинуп кра!ни. Боргова криза стае процесом, що самоввдтворюеться, i кра!ни з високим рiвнем заборгованосг1 потрапляють в низхвдну спiраль збiльшения негативного базового трансферту, що виснажуе !х валютш резерви перешкоджаючи подальшому розвитку.
Рiзкий дисбаланс екожмчно! i полггично! потужносп багатих i бвдних кра!н надае iстотну дiю на збереження низького рiвня життя, безробитя i майново! нерiвностi, що росте, в Третьому свiтi. Вiн виявляеться не тшьки в паиуваинi багатих кра!н у
В1сник економ1ки транспорту 1 промисловост1 № 41, 2013
сферi свiтовоi торгiвлi, але й в 1'х можливостi диктувати умови трансферту технологш, iноземноi допомоги i приватного капiталу в краши, що розвиваються.
Залежнiсть вiд експорту, iноземноi допомоги i кредитiв - ще одна з причин загально' проблеми для краш Третього свиу - залежнiсть вiд розвинутих держав, а в рядi випадкiв i пiдлеглого положения в свiтовiй економщ.
1нший зовнi непомiтний, але достатньо ютотний чинник збереження слаборозвиненостi -перенесення в Третш свiт цшшсних установок, поведiнки та iнститутiв Першого свиу. Можна навести як приклад насадження у минулому в колошях на вiдповiдних для 1'х умов систем i програм освiти з метрополш, формування медичних систем з упором на профшактику, органiзацiю профспшок i адмiнiстративних систем по захщних зразках i т.п. Можливо, в даний час ще бшьший вплив мають соцiальнi i економiчнi стандарта розвинутих краш: структура заробiтноi плати, споаб життя елiти, прагнення до багатства. Подiбнi запозичення можуть сприяти корупцii, розкраданню нацiонального багатства прившейованою меншиною. Нарештi, орiентацiя на цшшсш установки стандартiв багатих краш викликала явище, вiдоме пiд назвою "ввдпк розуму", - мiграцiю фахiвцiв i квалiфiкованоi робочо' сили з тих краш, що розвиваються в розвинуп краши (таке явище спостертаеться i зараз в нашiй краiнi, найсильшший вiдтiк квалiфiкованоi робочо' сили спостертався на початку 1990-х р.р. тсля розпаду СРСР). Мiграцiйнi потоки залучили масу лiкарiв, медичних сестер, iнженерiв, економiстiв, науковцiв. Значнi витрати на навчання цих фахiвцiв несуть краши, що розвиваються.
Сукупна дiя вах цих чинникiв обумовлюе уразливiсть краш Третього свиу: зовтшт сили, що знаходяться зовнi 1'х контролю, можуть сильно впливати на внутршнш економiчний i соцiальний стан. Багато краш, що розвиваються, у тому чи^ бшьшють найменше розвинутих, - невелик держави, сильно залежиi вiд зовтшнього свиу i не мають реальних шансiв на самозабезпечення. Вони не можуть iзолюватися вiд свiтового господарства. Певну надiю вселяе можливiсть 1'х приеднання до полiтики колективного самозабезпечення. Спiвпраця в 11 рамках сприятиме посиленню переговорних позицiй невеликих краш, допоможе 1'м краще орiентуватися в мiжиародних справах, ефективно використовувати шоземш швестицп i технiчну допомогу.
В бшьш розвинутих краiнах Третього свиу, здатних вщстоювати сво' позицii на мiжиароднiй аренi, все сильнiше виявляеться тенденцiя подальшого збагачення багатих, часто за рахунок бiдних верств населения. Як вже наголошувалося, проблема не тшьки в тому, що
темпи eK0H0Mi4H0r0 зростання розвинутих краш вище, нiж що розвиваються. Всерединi самих краш, що розвиваються, багат i володiючi владою групи населения i сектори господарства (наприклад, сучаснi виробництва в промисловостi i сiльському господарств^ крупнi землевласники, профспiлковi лiдери, промисловщ, полiтики, високопоставленi урядовцi) збагатилися значною мiрою за рахунок бiльш масових, але менш впливових груп бшного населення, що вiдбуваeться в Украш за роки ïï незалежиостi. Збагачення розвинутих краш i багатих груп всередиш тих, що розвиваються - зовам не iзольовaне явище. Подiбна тенденцiя характерна для всieï системи мiжнaродних економiчних вiдносин.
Феномен слаборозвиненосп необхiдно дослiджувaти в двох аспектах - усередиш окремих крaïн i в мiжнaродному. Проблеми убогостi, низь^ продуктивностi, зростання (скорочення) населення, залежшсть вiд експорту первинноï продукцiï i вразливосп до зовнiшнiх дiй породжена як внутрiшнiми, так i глобальними причинами. Тому усунення убогостi, нерiвностi i збiльшения продуктивностi можливо лише при облжу подвiйноï природи цих явищ. Успiшне просування по шляху сощального i економiчного розвитку зв'язано не тшьки з необхшшстю розробки вщсталими, в економiчному сенсi, крашами вiдповiдaючоï реaльноï дiйсностi стрaтегiï, але i змши iснуючого нинi м1жнародного економiчного порядку, з тим щоб вiн в бiльшiй мiрi орieнтувaвся на потреби бiдних кра1н.
Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямй Руйшвш наслщки державного запозичення виявляються перш за все, у випсненш приватних швестицш i зменшеннi на цiй основi основних виробничих фондiв кра1ни. Якщо державний борг зростае швидкими темпами, ст^мко збiльшуються вiдсотковi виплати за державним боргом. Тодi держава вимушена пiднiмaти рiвень оподаткування або ж скорочувати держaвнi видатки. Державний борг попршуе розподiл доходу. 1ншим негативним наслщком державного боргу е обмеження можливостей держави фiнaнсувaти соцiaльно-економiчнi програми внaслiдок здiйснення вiдсоткових виплат. Проблеми зовтшнього боргу охоплюють не лише сферу економiки, а й мають полттичш нaслiдки.
З метою досягнення позитивного впливу державного боргу на розвиток економiки необхiдно проводити зважене упрaвлiния його обсягами, структурою та динамжою.
Одним iз прюритетних завдань упрaвлiния зовнiшнiм боргом Украши е змша його структури з застосовуванням iнструментiв активного упрaвлiния та жорсткою системою контролю за процесом використання запозичених ресурсiв.
BicnuK' економжи транспорту i промисловост1 № 41, 2013
Кошти вiд державних запозичень повинш спрямовуватися на розвиток економiки (переважно на розвиток виробництва), а не на поточне споживання й погашення рашше отриманих кредитiв. Також значну увагу слщ придiляти розвитку ринкових шститупв, удосконаленню регулятивноï системи i формуванню здорового мaкроекономiчного середовища.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Аткинсон Э.Б. Лекции по экономический теории государственного сектора: учебник [Текст] / Э.Б. Аткинсон, Дж.Э. Стиглиц; пер. с англ.-М.: Аспект Пресс, 1995. - 832 с.
2. Сакс Дж. Макроэкономика. Глобальный поход [Текст] / Дж. Сакс, Ф.Б. Ларрен. - М.: Дело, 1996. - 848 с.
3. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: пер. с англ., 4-е изд. [Текст]. - М.: Дело Лтд, 1994. - 720 с.
4. Самуельсон П.А. Экономика: пер. с англ. [Текст] / П.А. Самуельсон, В.Д. Нордхаус. -М.: Изд-во БИНОМ, 1997. - 800 с.
5. Шкалов В.Л. Проблеми феномену стшкого розвитку соцiально-економiчних систем в умовах глобалiзацil / В.Л. Шкалов // £вропейський вектор економiчного розвитку: зб. наук. праць. -2011. - Вип. 2(8). - С. 192-202.
6. Офщшний сайт МВФ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.imf.org.
7. Офщшний сайт свггового банку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www. worldbank. org.
8. Тодаро Микаэль П. Экономическое развитие: учебник [Текст] / Микаэль П. Тодаро; пер. с англ. под. ред. С.М. Яковлева, Л.З. Зевина. -М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. - 671 с.
9. Вахненко Т. Концептуальные основы управления внешним национальным долгом Украины / Т. Вахненко // Экономика Украины.-2007.- №1.- с. 14.
10. Глазьев С.Ю. Мировому сообществу нужен инновационный и ивестиционный драйв [Текст] / С.Ю. Глазьев, В.А. Ивченко. М.П. Фрейдлин // Газета 2000. - №35(6190). - 2012. - С. А3-А4.
Аннотация. В статье проанализированы сущность внешнего государственного долга, оценка осложнения экономического состояния от внешних государственных заимствований, рассмотрен базовый трансферт в сфере внешних заимствований и необходимость контроля за процессом эффективного использования заимствованных ресурсов и их направления на развитие производства.
Ключевые слова внешние займы, внешняя задолженность, сальдо заемных операций, долговые проблемы, долговые мероприятия.
Summary. The paper analyzes the essence of the external public debt, evaluation complications economic condition from external public debt, considered the basic transfert in external borrowing and the need to monitor the process of the effective use of borrowed resources and direction to the development of production.
Keywords: foreign loans, foreign debt, net lending operations, debt problems, measures debt.
Рецензент д.е.н., професор УкрДАЗТ Позднякова Л.О. Експерт редакцiйноï колеги к.е.н., доцент УкрДАЗТ Боровик Ю.Т.
УДК 339.9 (477+437)
ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ ДВОСТОРОНН1Х ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНИХ В1ДНОСИН М1Ж УКРАШОЮ ТА
ЧЕСЬКОЮ РЕСПУБЛ1КОЮ
Молодченко О.М., здобувач (ХНУ м. В.Н. Каразша)
Выявлено основт проблеми двосторонтх торговельно-економiчних вiдносин мiж Укратою та Чехieю. Запропоновано напрями диверсифжацй i тдвищення ефективностi двосторонтх вiдносин мiж крашами.
Ключовi слова.: двосторонш торговельно-економiчнi вiдносини, напрями диверсифжаци двостороннк вiдносин.
Постановка проблеми та и зв'язки з науковими чи практичними завданнями.
Розбалансування моделi глобaльноï економiки, що мае мюце впродовж останшх рошв тсля фiнaнсовоï кризи 2008-2009 рр. знайшло прояв у
високодефщитних зовшшньоторговельних
балансах розвинутих краш та, вщповщно, високому профщип поточного рахунку у крашах, що розвиваються. Таким чином, основною посткризовою тенденщею економiчноï полггики е
© Молодченко О.М.
BiciiiiK економжи транспорту i промисловост № 41, 2013
