CC BY
84Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 1 (67). № 3. 2015 г. С. 23-29.
ЛИТЕРАТУРОВЕДЧЕСКИЙ ДИСКУРС
УДК 821.161.2-3.09
КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ СВ1Т У ХУДОЖНЬОМУ НАРИС1 МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО «В ПУТАХ ШАЙТАНА»
Аблаева У. Т.
Тавршська академ1я Кримського федерального утверситету iмет В. I. Вернадського, Смферополь
E-mail: uriewka248@gmaiL com
У статп розглядаються особливоси репрезентацй кримськотатарського свпу в нариа М. Коцюбинського «В путах шайтана». Письменник пршхав до Криму для роботи шспектором фглоксерного комiтету на виноградниках Швденного берега, де зацiкавився життям i побутом кримських татар. Кримськотатарсью мотиви розкритi у творi за допомогою велико! кшькосп лексичних засобгв, семантичнi компоненти яких актуалiзують ознаки авторського ставлення до зображуваного свггу. У статтi зазначаеться, що принципи зображення кримськотатарського свiту залежать вщ шдивГдуального, суб'ективного досвгду, особистих поглядгв письменника, його свггосприйняття та свггобачення. У творчоста М. Коцюбинського важливу роль займала духовна сфера представниюв «шонацюнальних» або «чужих» («шших») культур, яю стали головними героями його творГв. Пiдкреслюеться, що гострою конфлтшстю в оповiданнi позначенi стосунки мГж прихильниками патрГархальних звича!в, традицгй та представниками нових европейських вшнь: хадж! Беюром Меметом-оглу, софтою та провщником Септаром. Звертаеться також увага на порушене письменником питання становища схщно! жшки в тогочасному суспшьстт.
Kro40Bi слова: Михайло Коцюбинський, художнш нарис, картина свпу, кримськотатарсью мотиви, шонацюнальшсть.
ВСТУП
Перше знайомство Михайла Коцюбинського з Кримом вщбулося навесш 1895 року. У зв'язку з переслщуванням полщГею М. Коцюбинський погодився на посаду шспектора фшоксерного комГтету та пршхав до Криму для роботи на виноградниках Ивденного берега. Тут, в околицях С1ме!за, письменник уперше познайомився з кримською природою. У 1896 рощ Михайло Михайлович був переведений в Алуштинську долину для боротьби з фшоксерою, звщки вш пере!хав у Куру-Узень, ниш Сонячнопрське.
Своерщний образ Криму в житп i творчосп Коцюбинського дослщжували Н. Калениченко [2], П. Колесник [3], М. Костенко [4], З. Коцюбинська-Сфименко [5], Я. Полщук [6] та ш. За свщченням дослщниюв творчосп письменника, «сонцепоклонник» уважно вивчав особливост кримського життя. «Зручним мюцем для цього була кав'ярня його квартирного господаря ФадГкова - мюце зГбрань усього чоловГчого населення селища. У татарськш кав'ярш зазвичай обговорювали життевГ поди i конфлГкти, а в процес суперечок ставали зрозумшими Гндивщуальш риси характерГв, вимальовувалася специфша моралГ й особливост мови тих людей, яю згодом стали прототипами персонажГв новел Коцюбинського» [7, с. 265]. Незважаючи на зайнятють, завантажешсть роботою в Криму, письменник увГбрав у себе своерщшсть побуту, традицш i звича!в кримськотатарського народу, що знайшло вщображення в його творах, написаних вже вдома.
Дослщник кримських мотивiв творчостi М. Коцюбинського В. Гуменюк вiдзначаe «екзотичшсть» творiв кримського циклу, яка пов'язана, зокрема, з «етнографiчно яскраво й водночас поетично одухотворено й психолопчно проникливо окресленим буттям «татарського царства» (власне визначення Коцюбинського), невщдшьна вiд плiдних модерних шукань i здобуткiв письменника» [1, с. 61].
Метою статп е з'ясування особливостей репрезентаци кримськотатарських мотивiв у художнш картинi свiту М. Коцюбинського (на матерiалi нарису «В путах шайтана»). Важливу роль у творчост М. Коцюбинського займае духовна сфера «шонацюнальних» або «чужих» («шших») культур, представники яких ставали головними героями творiв письменника, зокрема й приналежних до кримського циклу. Як слушно пiдкреслюють дослiдники, письменник протягом усього життя намагався вирiшити нацiональнi та сощальш проблеми, поринаючи у внутршнш свiт сво!х головних - шонацюнальних - геро!в [7, с. 266]. У чи^ творiв шонацюнально!, власне кримськотатарсько!, тематики - оповiдання «В путах шайтана» (1899), яке продовжуе тему, порушену в росшськш лiтературi А. Чеховим («Довгий язик») та О. Купршим («У Криму (Меджид)»). У центрi цих творiв -характери людей, яю пршхали до Криму в пошуках пригод. У кшщ Х1Х - на початку ХХ столт молодi кримськотатарськi провщники все частiше й тiснiше за шших кримських татар спшкувалися з росшсько! аристократiею, нерiдко ставали об'ектами пильно! уваги столичних панянок, чим дуже пишалися. Крiм цього, провщники - кримськi татари також непогано заробляли: «бариня его любил... денга давал» [1, с. 70].
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Твiр М. Коцюбинського «В путах шайтана» мае авторське жанрове означення «нарис», де художньо! осягаються сощальш мотиви, яю повсякчас щкавили й хвилювали митця. У центрi оповiдання - конфлiкт мiж прихильниками патрiархальних звича!в, нерiдко забобонiв, та нових европейських вiянь. Представниками усталених звича!в та традицiй е хадж1 Беюр Мемет-оглу i софта -духовна особа, яка прибула зi Стамбула; !м в опозицiю виступае провщник Септар. На фонi правовiрних мусульман, багатих дiвчат-«европейок» i провщника Септара, який мае погану репутащю серед вiруючих спiввiтчизникiв, автор зобразив образ сшьсько! дiвчини Емене. По буднях вона невтомно працюе на плантащях тютюну, винограду, городi або пораеться бiля набiлу. У день мусульманського свята душу И охоплюе нудьга, туга, лшь, И гризе почуття самотностi. Автор протягом усього твору тдкреслюе це: «<...>але в свято, от як тепер, коли буркотлива мати поснула, батько молиться, а робота чекае будня, дiвчина не знае, що з собою чинити»; «Емене байдужно дивиться на знайомий краевид: !й нудно»; «З лiнивими рухами одалiски вона потягнулась, розпростувала гнучке молоде тiло, звелася i апатично обвела круг себе очима»; «Що !й робити, чим заповнити святну нуду?»; «Але й се видалось !й нудним»; «В самому повiтрi розлита нуда, про нуду тихо дзюрчить струмок по камшчиках подвiр'я, од нуди скаче на ланцюгу старий пес ^ глухо побрязкуючи залiзом, хрипливим голосом скаржиться небовЬ> [1, с. 68-69].
24
Письменник реалютично зобразив протест дiвчини проти вшових морально-побутових звича!в. Вона заздрить пршжджим панi, «европейкам», 1'хнш можливостi гуляти без супроводу, вшьно спiлкуватися з чоловiками i демонструвати свою красу: «Алла-алла! - думае Емене. - Ти Справедливий, але чому невiрнiм жiнкам краще живеться на свт, нiж правовiрнiм?..»; «Мов рiзнобарвнi метелики, пурхають дiвчата по зеленому морiжку, а хлопцi шдб^ають до них, обiймають отак впоперек, стискають руки ... зазирають в очi i кружляють разом, як зiрванi вiтром квiтки ... Сшви, смiх, веселi поклики лунають по гаях, а в Емене росте серце и горять очЬ» [1, с.70]. Однак 11 протест не переходить в бунт: дiвчина не вщступае вiд вiкових традицiй народу, до якого належить, вона намагаеться противитися путам шайтана: «Грiшнi думки путаються в головi у дiвчинi. А нинi Байрам, а ниш свято! Досадно дiвчинi, що до не! приступае шайтан та нашштуе неподобш думки i хвилюе дiвочу кров ... » [1, с. 70].
Загальна тональнють описiв природи, характер 11 «звучання», вибiр ештеив не лише передають душевний стан Емене, а й умотивовують 11 штерес до життя «гяурiв», яке здаеться 1й вiльним, самостiйним, таким, де жшки не ховають обличчя.
М. Коцюбинський окремо зупиняеться на зовшшньому виглядi персонажа, хоча лише побiжно описуе портрет дiвчини, вщзначаючи тiльки струнку постать, рудi свiжопофарбованi коси, пiдмальованi чорним брови i червонi, теж пофарбованi, нiгтi на руках i ногах. Детально описаний костюм Емене: «Емене <...> накинула на себе новий халат з дивними арабесками i шдперезалася косинкою так, що яскраво розмальований кшець 11 закривав 11 фiгуру, вщповщно етикетовi, ззаду нижче стану. Потому вона начепила на шию свое багатство - рясне намисто з золотих дукачiв, а на голову накинула маленький фез, густо зашитий монетами. Легка чадра на плечi i червош капщ доповняли 11 туалету. Лишалося ще нарум'янити лиця та звести докупи фарбою дуги брiв» [1, с. 73-74]. При цьому читач вщчувае деяку авторську iронiю: «Коли вона була готова, то виглядала, як шдшський божок, i була дуже задоволена з себе» [7, с. 74].
Права жшки - це питання, яке особливо гостро звучало на рубежi Х1Х - ХХ столт. Так само, як i в шших сво1х творах кримськотатарсько! тематики, автор торкаеться питання становища схщно! жшки в суспшьствь Дiвчата - кримсью татарки не мали права залишати будинок без супроводу дорослих або чоловшв, не могли з'являтися на очах у чужих чоловшв, яю приходили в будинок: «Враз при фiртцi калатнув розбитий дзвоник. Емене здригнулась, мов зловлена на гарячому вчинку, ^ забувши на капщ, прожогом кинулась у сши. Дзвоник прохришв ще раз. То був знак, що надходить чужий мужчина» [1, с. 71]; «Вона дiвчина - «киз», i не для не! се невiдоме, повне чар море: вона школи не перепливе його, як школи не переступить похмуро! яйли, що он там, за батьювською хатою, за селом, ^зно здiймае догори кам'янi хребти, оддшяючи Аллахiв край од сторони невiрних» [1, с. 68].
Авторське ствчуття вiдчуваемо, читаючи опис життя дiвчини Емене: «Вона бiдна невшьниця, замкнена в тiсних межах свого подвiр'я, в заrратованiй, пильно стереженш вiд мужеського ока жiночiй половиш, - все ж таки мала очi i дивилась туди, вниз, на бш оселi серед розюшних га!в, i не могла не бачити шшого, нiж 1хне
25
татарське, життя, не могла не рiвняти того життя з власним»; «Вона бачила, як та «невiрна» жiнка <...> заходила до мечету, мов до себе в хату, тодi як вона, правовiрна дочка Аллаха, не смie переступити й порога мечету, немов яке нечисте створшня...» [1, с. 71].
Образи кримських татар, однак, представлен з позицш етноцентризму -психолопчно! традицп сприймати й оцшювати iншi культури й поведiнку !хшх представникiв крiзь призму свое! культури. Певний етноцентризм можна пом^ити у тлумаченш заповiдей релши головних геро!в. Автор називае !х «синами», «дочками» Аллаха, у той час коли юлам категорично забороняе причисляти людей до дггей Божих. Цьому е тдтвердження у священнiй книзi мусульман: «Аллах не родив i не був народжений» [8, с. 476]. М. Коцюбинський описував поди ^зь призму розумiння свое! релт!, де людей вважають дiтьми Бога. «<...> заходила до мечету, мов до себе в хату, тодi як вона, правовiрна дочка Аллаха, не смiе переступити й порога мечету, немов яке нечисте створшня...» [1, с. 71].
Етноцентризм пом^ний i у сцеш спiлкування Емене та И матерi з росiйськими дiвчатами: «Цiлком осмiлена, Емене просто накинулась на гостей: вона гладила !м руки, лице й волосся, зазирала в оч^ плескала по плечах, тулила до себе, розглядала й обмацувала кожну дрiбничку !х туалету» [1, с. 73]; «Стара татарка теж не одставала од дочки, i незабаром европейки опинились немов у неволi у диких; вони почали уже боятися коли не за цшсть боюв, то за одежу» [1, с. 73].
Провщник Септар, який так хвилюе душу Емене, - справжнш зразок чоловiчо! краси i привабливосп: «Серце в не! тьохнуло: вона пiзнала Септара - красу кучуккойського парубоцтва, завзятого провщника, образ якого бiдна дiвчина довго носить у серцi, хоч не смiе й очей звести на свш iдеал, як се й пристало поряднш татарськiй киз» [1, с. 70]. Як вщомо, портрет е способом авторсько! оцшки персонажа i дае широкi можливост для характеристики не тiльки його зовшшносп, але й внутрiшнього св^у. У зовнiшностi провiдника вiдзначенi: «мщне, здорове, як огiрок, тiло, тюно затягнене в тонке сукно», «гладко голений, червоний й блискучий, як стиглий помщор, вид, що виглядав з-тд кругло! з золотим верхом шапочки».
На нашу думку, порiвняння зовшшнього вигляду героя з овочами розкривае iронiчне ставлення автора до цього персонажа. Використаш пiд час опису портрета Септара ештети можуть також свщчити про упереджене ставлення автора до нього: «На його <...> виду малювалась зарозумiлiсть з одтшком презирства до жiноти»; «Емене любувалася <...> його нахабним поглядом, який приймала за ознаку смiливостi й лицарського духу»; «А вш <...> зухвалим хижим поглядом оглядав жшку в синьому». Схожу точку зору висловлюють i дослiдники творчостi М. Коцюбинського. «Портретнi штрихи автора-оповiдача з елементами характеристики практично розкривають зухвалу та его!стичну чоловiчу суть молодого татарина» [7, с. 267]. Однак у фiналi твору Септар викликае певне авторське сшвчуття й розумшня, навт симпатiю. Вiн здатен ршуче й ефективно протистояти заклику софти - духовно! персони, яка прибула зi Стамбула, покинути рiднi мюця, де «старi звича! ламаються, пропала чесшсть, простота, щезае страх Божий. нечестивi
26
заразили ^ховними болячками правовiрних... розпуста... раюя, крадiжка навiть» [1, с. 76], та пере1хати в Туреччину.
Граничне напруження конфлшту мiж хаджi Беюром i Септаром вiдбуваеться у фшат твору. Виявляеться, що хаджi Беюр, який вважав молодого провiдника гяуром, глибоко в душi заздрить провщников^ з чим пов'язане й негативне ставлення до нього: «Ей, старий, я знаю, тебе заздрощi хапають на мо! зарiбки, яких ти через власну запеклють не маеш...» Ах, се була правда, глибоко, старанно затаена правда - i хадж1 не витримав. Забуваючи на свою повагу й пдшсть хадж^ вш схопився з мiсця i все свое обурення виплюнув в лице СептаровЬ» [1, с. 78].
Оповщний плин прози М. Коцюбинського мютить iнформацiю про кримськотатарський народ у контекст етнологiчного екскурсу: описи зовшшнього вигляду кримських татар, 1хнього побуту, звича1в, особливостей виховання, нацюнально! кухнi. Текстова тканина твору шби «прошита» словами й висловами кримськотатарською мовою, що розкривають екзотичшсть та шонацюнальшсть сюжету. В оповiданнi вони представлеш також авторським перекладом у виносках: киз ^вчина', кепек 'собака', ямурта 'яйця', чишме 'фонтан', iмбрик 'казанок', кель мунда 'iди сюда' тощо. Однак кримськотатарсью слова, як використовуе письменник, не завжди вщповщають лiтературним нормам. Це пов'язано, мабуть, з тим, що вш сприймав !х на слух. Так, слово «собака» кримськотатарською мовою звучить як копек, слово «яйця» - йымырта, «казанок» - йыбрыкъ та ш. Вим, це можуть бути й дiалектнi форми, притаманнi жителем пе! мiсцини, мешканцi яко! дiють у творь Слова, якi називають загальнотюрксью та iсламськi реали, виконують аналопчну функцiю: хаджи 'людина, яка здшснила паломництво в Мекку', гяур 'невiрний', фез 'головне вбрання дiвчини', муедзш 'служитель мечетi, який закликае мусульман до молитви' та iн.
Кримськотатарська картина св^у експлiкована також власними iменами рiзного типу, насамперед антропошмами (особистими iменами людей): Емене, Беюр, Септар, Фатьма, Мустафа, Мемет та шшь
ВИСНОВКИ
Своерiдний художнiй орiенталiзм М. Коцюбинського характеризуеться документальнiстю, емтричною достовiрнiстю, мозаlчнiстю образних екзотичних деталей, в яких зображеш справжнi факти та поди з життя кримських татар. Особливосп зображення кримськотатарського св^у в прозi М. Коцюбинського визначеш позицiею автора, його ставленням до вщтворювано! дiйсностi та геро1в творiв. Кримськотатарськi мотиви сформованi у художнш картинi свiту письменника пiд впливом його особистого знайомства з кримськими татарами. Для характеристики кримськотатарського св^у письменник використовуе нацюнально марковаш одинищ мови, яю входять в окремi фрагменти тексту, що посилюе його емоцшну виразнiсть.
27
Список лггератури
1. Гуменюк В. I. Кримсью мотиви у новш украшськш лггератур1 (кшець Х1Х - початок ХХ ст.) / В.1 .Гуменюк. - С1мферополь: Тавр1я, 2007. - 320 с.
2. Калениченко Н. Великий сонцепоклонник: життя [ творчють Михайла Коцюбинського / Н. Калениченко. - К.: Дшпро, 1667. - 251 с.
3. Колесник П. Коцюбинський - художник слова / П. Колесник. - К.: Наук. думка, 1964. - 536 с.
4. Костенко М. Художня майстершсть Михайла Коцюбинського / М. Костенко. - К.: Рад. школа, 1969. - 173 с.
5. Коцюбинская-Ефименко З. Крым в жизни и творчестве М. М.Коцюбинского / З. Коцюбинская-Ефименко. - Симферополь: Крымиздат, 1958. - 125 с.
6. Полщук Я. I ката, [ героя вш любив... Михайло Коцюбинський. Штературний портрет / Я. Полщук. - К.: Академ1я, 2010. - 304 с.
7. .Останша Г. Г. Любов по-татарськи: (за малою прозою М. Коцюбинського) / Г. Г. Останша // Актуальш проблеми слов'янсько! фшологп. Сер1я: Л1нгв1стика [ лггературознавство. - 2013. -Вип. 27; ч. 3. - С. 265-272.
8. Священный Коран / Перевод смыслов Э. Кулиева. - Симферополь, 2013. - 480 с.
КРЫМСКОТАТАРСКИЙ МИР В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ОЧЕРКЕ МИХАИЛА КОЦЮБИНСКОГО «В ПУТАХ ШАЙТАНА»
Аблаева У. Т.
В статье рассматриваются особенности репрезентации крымскотатарского мира в очерке М. Коцюбинского «В путах шайтана». Писатель приехал в Крым для работы в должности инспектора филоксерного комитета на виноградниках Южного берега, где заинтересовался жизнью и бытом крымских татар. Крымскотатарские мотивы в произведении раскрыты посредством множества лексических средств, семантические компоненты которых актуализируют признаки авторского отношения к изображаемому миру. В статье отмечается, что принципы изображения крымскотатарского мира зависят от индивидуального, субъективного опыта, личностных установок писателя, его мировосприятия и мировидения. В творчестве М. Коцюбинского важную роль занимала духовная сфера представителей «инонациональных» или «чужих» («других») культур, ставших главными героями его произведений. Автор статьи конфликтом рассказа обозначает отношения между сторонниками патриархальных обычаев, традиций и представителями европейских ценностей: хаджи Бекиром Меметом-оглу, софтой и проводником Септаром. Обращается также внимание на затронутый писателем вопрос положения восточной женщины в обществе того времени.
Ключевые слова: художественный очерк, картина мира, крымскотатарские мотивы, инонациональность.
28
THE WORLD OF CRIMEAN TATARS IN THE FICTION ESSAY BY MYKHAYLO KOTSIUBYNSKY «IN THE CHAINS OF DEVIL»
Ablayeva U.
The article under discussion is intended to examine the representation peculiarities of Crimean Tartar's world in M. Kotsiubynsky's essay «In the Chains of Devil». The writer became interested in Crimean Tatars' mode of life, when arrived to Crimea for working as the inspector of phylloxera's committee on the vineyards of the South bank.
Crimean Tartar's world is bound with lots of lexical means of representative, which semantic components reveal the author's attitude to portray the world and is dependent on author's knowledge of the world and his world-view.
The ecclesiastical world of representatives of stranger cultures, which are the main characters in M. Kotsiubynsky's works, occupies the important place in his creative work. The sharp conflict breaks out between adherents of patriarchal customs and tradition and representatives of new European ideas in the story. They are hajji Bekir Memet-ogly, seminarian and Septar. Also the question of eastern woman of that time position arises in the story.
Keywords: Mykhaylo Kotsiubynsky, story, essay, the world around, Crimean Tartar's world, strange culture.
29
