CC BY
61Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 2. 2010 г. С. 28-35.
УДК34(091):35.072.1(477.75) «19»
КРИМСЬКА АВТОНОМ1Я У ХХ СТ.: 1СТОРИКО-ПРАВОВ1 ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ
Вел^одський Д. В.
Тавршський нацюнальний ушверситеш м. В. I. Вернадського, С1мферополь, Украта
Розглядаються етапи зародження, формування i розвитку кримського автономiзму, дослщжуеться нормативно-правова база функцюнування та визначаеться сутшсть вах моделей державност Криму з 1917 по 2000 рр. Даеться загальна характеристика сучасного перюду в юторп кримсько! автономи, який характеризувався активним визначенням конституцшно-правового статусу Автономно! республь ки Крим у складi Укра!'ни.
Ключов1 слова: автономiя, конституцiйно-правовий статус, моделi державностi, нормативно-правова база.
Проблема автономного устрою у федеративнш чи уштарнш держав! мае свою юторда, але й зараз вона продовжуеться залишатися актуальною, у тому числ1 й що-до Укра!ни, зважаючи на наявшсть в И склад! адмш!стративно-територ!ально! автономп - Автономно! Республши Крим.
Тому метою дано! стат е дослщження юторико-правових проблем становлення Кримсько! автономи у ХХ стол1тт1.
Кримська автоном1я пройшла принаймш три етапи розвитку стосовно до ще! проблеми - вщ зародження автономютських щей росшсько! та кримськотатарсько! пол1тико-правово! думки, до створення { функцюнування сучасно! адмшютративно-територ1ально! автономи.
Перший ¿з них мае глибою юторичш коршня минулого, яю сягають кшця XVIII ст. { базуеться на засадах кримського регюнал!зму. Про виникнення ознак кримського регюнатзму можна говорити з моменту приеднання Укра!ни до Росшсько! ¿мпери (1783 р1к).
З кшця XVIII ст. система адмшстрування та мюцевого самоврядування вщнов-люеться в бш демократизаци державно! влади. Катерина II активно проводить ре-форми, маючи конкретну полгтичну програму створення могутньо! уштарно! дер-жави тд владою самодержця, проте економ1чно розвиненими провшщями [1]. Саме тод1 реал1зуеться принцип створення економ1чно мщних та самодостатшх провш-цш. С щею метою в Росшськш ¿мпери впроваджуеться новий адмшютративно-територ1альний устрш, заснований на чисто формальних засадах - кшькосп насе-лення та ушфшаци системи управлшня без урахування принципу нацюнально-територ1ально! прив'язки [2].
У 1802 р. в результат! адмшютративного реформування створюеться Тавршська губершя, куди окр!м Криму входять швшчш територ!! Тавр!!. П!сля чого в Криму вщбуваються кардинальн! трансформац!! в економ!чному та культурному житт!, у сфер! м!жетшчних в!дносин, зм!нюються демограф!чна ситуац!я, нац!ональний склад населення. 1сторичш реал!! св!дчать, що завдяки новим принципам ¿мперсько-го адм!н!стрування, не дивлячись на наявшсть потенцшно! конфлштогенност!: моза-
!чний етшчний склад населення, рiзноманiтнiсть конфесш, перерозподiл власностi, у Криму збертаються толерантнi мiжнацiональнi взаeмовiдносини. В уштарнш мо-нархiчнiй Роси, в умовах жорстокого авторитаризму, починае формуватися модель територiального регiоналiзму iз збереженням етнiчних, культурних та релiгiйних особливостей етношв, що мешкають у Криму. Вш присутнiй як у внутршньому об-лаштування суспiльних вiдносин на швостров^ так i у взаемовщносинах з центром, при цьому не мае полггичного змiсту.
Свого подальшого, вже полiтичного розвитку кримський регiоналiзму у формi автономи набув у роки революци i громадянсько! вшни (1917-1920 рр.). Саме у цей складний час розпаду едино! держави, почався пошук мiсця Криму у новш системi, яка могла б сформуватися на уламках царсько! Роси. Автономiстськi ще! висувалися бiльшiстю полiтичних органiзацiй пiвострова, починаючи з нащональних i заюнчу-ючи бiльшовицькими.
Активну участь у процес державного самовизначення Криму шсля розпаду Росшсько! iмперil прийняла участь й кримськотатарська штел^енщя. Аналiз автоно-мiстських щей у полггико-правовш думцi кримськотатарського народу свщчить, що вона у своему розвитку пройшла три перiоди. Перший перюд розпочався з кiнця березня 1917 р. i тривав до середини травня. У цей перюд так звано! культурно! автономи були легалiзованi всi нацiональнi пол^ичш органiзацi! кримських татар, а формою державного самовизначення пропонувалася культурна автономiя кримських татар у межах Росшсько! держави.
Другий перiод охоплюе середину травня до середини листопада 1917 р. Вш ха-рактеризуеться боротьбою за незалежнiсть, структуризацiею всього кримськотатарського суспшьства, виробленням стратеги та тактики подальших дiй. 22 липня 1917 р. була прийнята «Програма кримськотатарського народу», в якш закладалися основи кримсько! суверенно! автономи як суб'екта Росiйсько! федеративно! держави [3].
Третш перiод розпочинаеться iз середини листопада 1917 р. i закiнчуеться у се-редиш сiчня 1918 р. Мусульманський виконавчий комтет - першооснова сучасних оргашв самоврядування кримських татар - проголосив гасло «Крим для кримщв» (кримцями вважали все населення пiвострова), у перспективi розглядав Крим як не-залежну державу [4].
Тодi ж розпочався й процес безпосереднього формування перших автономних утворень у Криму. У грудш 1917 р. перший курултай кримськотатарського народу проголосив Демократичну Кримську Республшу i ухвалив Нацюнальну Конститу-цiю (Основний Закон) [5]. Сощал-демократичш та лiберальнi партi!, як представляли iнтереси славянсько! бшьшосп населення, розглядали Крим як регюнальну авто-номiю у складi Росшсько! федеративно! республши. Пiсля жовтнево! (1917 р.) революци у Роси i проголошення про створення Укра!нсько! Народно! Республiки (листопад 1917 р.) статус Криму i його державна приналежшсть були невизначеними. Це привело до виникнення першого кримського автономного органа - Ради народ-них представниюв, об'еднавшого на коалщшнш основi представникiв бiльшостi по-л^ичних партiй, нацiональних та громадських оргашзацш Криму.
Коло розв'язуваних щею Радою питань було визначено на наращ громадських дiячiв, яка вщбулася у Сiмферополi 27 квiтня 1918 р. На нараду покладалося вирь шення завдань загального й дшового характеру, вона оголошувалася «тимчасовою, покликаною дiяти надалi до остаточного з'ясування становища краю й першо! мож-ливостi щодо скликання представникiв усього населення...». В цей час був вщнов-лений i губернський комiсарiат на чолi з вiдомими пол^ичними дiячами Бiанкi П. I., Поливановим В. В., Озенбашли А. [6].
Серед перших радянських державних утворень на теренах iмперсько! Росп була проголошена Радянська Соцiалiстична Республiка Таврида, яка проюнувала пiвтора мiсяця з 19 березня 1918 р. i була лшвщована пiд тиском шмецьких окупацiйних вiйськ та антикомунiстичного повстання у кшщ квiтня 1918 р.[7].
З приходом нiмецьких вiйськ до Криму, за шдтримки нiмецько! окупацшно! адмiнiстрацi! у червнi 1918 р. було створено Кримський крайовий уряд на чолi з генерал-лейтенантом Сулькевичем С. Уряд сформували на коалщшнш основi пред-ставники трьох основних нацюнальних груп пiвострова - рошян, татар та нiмцiв. Вш поставив головним завданням збереження самостшност Криму до уточнення його мiжнародного положення i вiдновлення законностi i порядку [8].
Наприкiнцi 1918 - в 1920 рр. було здшснено спроби реалiзувати три моделi державностi Криму: парламентська республiка з уштарною формою державного устрою та лiберально-демократичним типом державно-правового режиму Крима С.; територiальна автономiя у формi Кримсько! СРР з елементами тоталгарного режиму диктатури бiльшовистсько! парти; монархiчна форма правлiння та вшськово-авторитарний режим Денiкiна А., доповнений щеею федеративного устрою та широким самоврядуванням у Врангеля П. Ц уряди в проведеннi свое! внутршньо! та зовнiшньо! полiтики залежали вiд розвитку военно! ситуацi! на швостров^ рiшень вiйськових командувань, що надавало цим державним утворення марюнеткового характеру [9].
Другий етап охоплюе 1921-1946 рр., коли 18 жовтня 1921 р. декретом ВЦВК и РНК РРФСР була створена Кримська Радянська Сощалютична Республша, зi своею Конститущею та iншими атрибутами влади. Але фактично в усiх принципових пи-таннях вона була тдпорядкована РРФСР, а !! правовий статус у цей перюд мало чим вiдрiзнявся вiд звичайного автономного утворення на територiальнiй основi [10].
В основу створення Кримсько! АРСР була покладена леншська програма з на-цiонального питання про право нацш на самовизначення. При цьому Ленш В. ра-дянську модель автономи трактував як полiтичний компромiс у складному нацюна-льному питаннi [11]. Вш сформулював двi притаманнi капiталiзму тенденцi!: одна -утворення нацюнальних держав, друга - загальна iнтернацiоналiзацiя населення, тобто iнтеграцiйний принцип оргашзаци суспiльства [12]. У ленiнському розумшш самовизначення нацiй зводиться тiльки до класових iнтересiв пролетарiату [13].
Таким чином леншська концепщя права нацш на самовизначення передбачала не нацюнальний, а територiальний принцип автономiзацi! та здшснювалася з бага-тьма викривленнями у практичнш дiяльностi.
Дискусшним залишаеться питання про характер Кримсько! АРСР 1921 р. Так, Прозорова Н. М. вважае, що в перш! роки радянсько! влади в Криму реатзувалася програма «просування сощал!зму на схд» - йшов перерозподш земл1 та власносп, формувалися органи мюцевого самоврядування за нацюнальною ознакою, забезпе-чувалися права участ кримських татар у функцюнуванш регюнально! влади, зм> нювалися !х мовш та культурш традици. У результат вже на той час виникли нега-тивш тенденцп нацюналютичного крену, ознак м!жетшчно! ¿ерархи та пол!тизаци суспшьного життя на швостровь Кримськотатарський народ практично одержав серйозш правов! аргументи, яю доповнили його етшчну самосвщомють регюналь-ним компонентом [14].
Як наслщок, у бшьшост кримських татар сформувалося переконання, що Кримська АРСР була нацюнальним державним утворенням. Зокрема Чубаров Р. вважае, що в Криму у 1921 р. була проголошена нацюнально-територ!альна автоно-м1я [15].
Основними чинниками ц1е! автономи вш називае кримськотатарську мову, яка проголошувалася державною нар!вш з росшською та кримськотатарсью нацюнальш елементи, що використовувалися у державнш символщ! республши. Наявнють цих конституцшних положень та окремих нацюнальних райошв у адмшютративно-територ1альному подш Криму не дае тдстав для узагальнюючого висновку про на-цюнальний характер кримсько! автономи.
Смирнова С. В. вважае, що у Криму в 1921 р. була створена адмшютративно-територ1альна автоном1я на зразок автономних утворень 1спанп [16].
Для Кримсько! АРСР характерним було право приймати не закони, а норматив-но-правов! акти мюцевого значення, враховуючи мюцев! звича!, мову та шш! особ-ливость Якщо застосувати щ ознаки до ц1е! автономи, то !! можна характеризувати як територ1альну автономда, що мала ознаки як пол1тично!, так й адмшютративно! територ1ально! автономи.
5 травня 1929 р. VI Всекримський з'!зд Рад ухвалив нову редакщю Конституцп Кримсько! АРСР, яка доповнила попередню 1921 р. [17]. Дещо змшився статус ро-сшсько! 1 татарсько! мови з «державно!» на «загальновживану» (п. 6). Доповнеш статт! про права ! свободи громадян, проживаючих на територи Кримсько! АРСР. Основною новащею Конституц!! Кримсько! АРСР 1929 р., на думку Копиленко О., було введення своерщно! системи «стримувань та противаг» у в!дношенн! м!ж центром ! автоном!ею [18].
У зв'язку з ухвалою у 1936 р. ново! Конституц!! СРСР, 4 червня 1937 р. IX над-звичайний З'!зд Рад Кримсько! АРСР затвердив нову Конститущю автономи [19]. Автономи держава надавала вс! зовшшш ознаки державносп. Запроваджувалося поняття кримського громадянства, на !! територ!! функц!онували органи влади, як! мали державний статус.
Кримська АРСР була тдсумком пошуюв оптимально! форми пол!тичного та правового устрою Криму, як! велись з 1917 р. При !! створен! були враховаш уроки попередшх пол!тичних експеримент!в, але, разом з тим, з великими проблемами вдалося знайти баланс у м!жнацюнальних вщносинах, що негативно позначилось на юторичнш дол! республши у наступи роки.
З 1941 по 1944 рр. Крим був окупований шмецькими вшськами, яю, як i на вшх iнших захоплених територiях, проводили полiтику розколу i протиставлення етно-сiв, створюючи i тдтримуючи колаборацiонiстський рух. Пiсля визволення Криму у 1944 р. кримськотатарське населення стало жертвою пол^ики бiльшовицько! парти. 18 травня 1944 р. кримсью татари були депортованi на основi звинувачення у ств-робiтництвi з окупантами. Згодом з твострова були депортоваш i iншi етнiчнi групи населення. Через рш, у 1945 р., з порушенням конституцiй СРСР, РРФСР та Крим-сько! АРСР, у Криму була лшвщована автономiя i створена Кримська область у складi РРФСР. Цi нормативнi акти визнаш Верховно! Радою СРСР у 1989 р. «неза-конними i репресивними» i справедливо поставили на порядок денний питання про вщновлення автономi! в Криму на початку 1990-х роюв.
Третiй, сучасний етап кримського автономiзму розпочався з кшця 1980-х рр., коли специфiчнi економiчнi проблеми, з якими зiткнулося кримське сшвтовариство пiд час перебудови, привели до вщродження автономiстського руху.
1дея про змiну державно-правового статусу Кримсько! областi в автономну республiку була реалiзована шляхом референдуму 20 ачня 1991 р. на основi суку-пностi нормативно-правових актiв.
Уперше правовий статус Криму як автономно! республши у складi Укра!ни був визначений Законом Укра!ни «Про вiдновлення Кримсько! АРСР», зпдно з яким Кримськш областi було надано статус автономно! республши, а Кримська обласна Рада народних депутатiв набула статусу Верховно! Ради Кримсько! Автономно! Ре-спублши [20]. Але кримське керiвництво, послуговуючись недолшами тодiшнього законодавства Укра!ни, слабюстю органiв державно! влади Укра!ни, формувало сво! правовi моделi автономного устрою автономи. Основними нормативно-правовими актами в цьому процес були Декларащя «Про державний суверенiтет Криму» вщ 4 вересня 1991 р. [21], «Акт про державну самостшшсть Республши Крим» [22] та Конституцiя Республши Крим вiд 6 травня 1992 р. Ц нормативно-правовi акти порушували чинне законодавство Укра!ни i не вирiшували основних питань взаемовщносин державного центру i автономi! - сшввщношення правових систем Укра!ни i автономi!, механiзму дi! законiв та шших нормативних актiв держави на територп Криму та iн. Певною мiрою цi норми регулював Закон Укра-!ни «Про розмежування повноважень мiж державними органами Укра!ни i Криму», але вiн був нереалiзований [23]. Цей закон не повшстю виконувався державою i порушувався автономiею. Усе це створило правову ситуащю, коли закон не дiе, а е лише тимчасовим юридичним документом, який при змш пол^ично! ситу-ацi! був скасований.
Радикальна змша конституцiйно-правового статусу Криму вщбулася у зв'язку з прийняттям Верховною Радою Криму в жовтш 1993 р. закошв «Про Президента Республши Крим» та «Про вибори Президента Республши Крим» [24], яю не тiль-ки не вщповщали iснуючiй полiтичнiй системi Республiки Крим, а й суперечили власнш Конституци вiд 6 травня 1992 р. Спроба повернути автономда до правово! системи держави Постановою Верховно! Ради Укра!ни «Про статус автономно! Республши Криму згiдно з Конституцiею i законодавством Укра!ни» була зiрвана певними полггичними силами на пiвостровi в першш половинi 1994 р.
У пол!тико-правовш ситуаци 1994 р. - першо! половини 1995 р. чггко просте-жуються три основш етапи, яю вщграли суттеву роль у змш правового статусу Криму. 1-й перюд - це конфронтащя Президента Автономно! Республ!ки Крим ! Верховно! Ради АРК з державними органами Укра!ни. Цей перюд охоплюе ачень - тра-вень 1994 р.; 2-й перюд - конфл!кт м!ж виконавчою ! законодавчою владою Автономно! Республ!ки Крим, який тривав з червня до початку вересня 1994 р.; 3-й перюд - це про-тистояння м!ж Президентом ! Верховною Радою Автономно! Республ!ки Крим, яке призвело до краху полггичного режиму Мешкова Ю. ! виборчого блоку «Рос!я» (вере-сень 1994 - березень 1995 р.). В зазначений пер!од розвиток законодавства Укра!ни щодо Криму був об'ективно спрямований на остаточну л!кыдащю суверенност! авто-ном!!. Водночас законодавець був змушений враховувати особливост! полггичного ! соц!ально-економ!чного розвитку п!вострова, але реакц!я орган!в державно! влади Укра!ни стосовно правово! ситуац!! в автономи була дещо зап!зн!лою. Законом Укра!ни в!д 17 березня 1995 р. «Про вщм!ну Конституц!! ! деяких закон!в Автономно! Республ> ки Крим» була скасована Конституц!я Республ!ки Крим вщ 6 травня 1992 р. з подаль-шими зм!нами ! доповненнями, а також закони Республши Крим в!д 17 вересня 1993 р. «Про вибори Президента Республ!ки Крим» ! в!д 14 жовтня 1993 р. «Про Президента Республ!ки Крим» та деяк! !нш! [25].
Зпдно з цим законом Конститущя республ!ки п!длягала обов'язковому затвер-дженню Верховною Радою Укра!ни. Закон визначав, що повноваження Верховно! Ради Криму можуть бути достроково припинен! у раз! !х суперечност! д!юч!й Конституц!! та законам Укра!ни. Установлювався новий перелш повноважень Криму -значно вужчий, шж у Закон! «Про розмежування повноважень м!ж органами державно! влади Укра!ни ! Криму». П!сля скасування Конституц!! та прийняття Закону Укра!ни «Про статус Автономно! Республши Крим» були припинен! законодавч! функц!! Верховно! Ради автономи. Вт!м, кримське кер!вництво продовжувало тактику розбудови автономи на засадах суверенност!. В свою чергу, в д!ях оргашв державно! влади Укра!ни !, перш за все, Президента Укра!ни простежуеться посл> довне повернення автономи до правово! системи держави. У другш половин! 1995 р. була шдписана низка указ!в Президента Укра!ни, як! визначали статус оргашв ви-конавчо! влади АРК, регулювали правов! в!дносини м!ж центром ! автоном!ею, вщ-кривали можлив!сть продовження конституц!йного процесу.
Пор!внюючи вар!ант Конституцш АРК в!д 1 листопада 1995 р. з вар!антом в!д 4 кв!тня 1996 р., ми вважаемо, що вони порушували законодавство Укра!ни в таких принципових положеннях, як проголошення Верховно! Ради Криму вищим органом державно! законодавчо! влади в Республщ! Крим, порядок обрання Верховно! Ради Криму, депутатська недоторканшсть тощо. Як свщчить досвщ заруб> жних кра!н, за умов функцюнування ун!тарно! держави орган!зац!я державно! влади здшснюеться за принципом субординаци, а не координац!!. Проте, незважаючи на вищезгадаш та шш! суперечност!, ц! вар!анти Конституц!й уперше закршили конституц!йно-правовий статус Автономно! Республши Крим.
Специф!ка д!яльност! Автономно! Республши Крим вимагае створення власних ефективних механ!зм!в управл!ння пол!тичною та економ!чною сферами рег!ону. Для розв'язання ще! проблеми необх!дно: з боку Криму - запропонувати погоджен-
ня (демократичним шляхом) мехашзму у формуваннi органiв управлшня i техноло-гiю проведення дiалогу з ключових питань за участю представниюв усiх етнонацю-нальних груп населення; з боку Укра!ни - забезпечити правовий захист шфраструк-тури управлшня автономiею вiд коливань пол^ично! кон'юнктури, а також вироби-ти новi правовi форми оперативно! взаемодп та стратегiчного управлiння автономною республшою.
Список лiтератури
1. Каменский А. Б. Взгляд на историю местного самоуправления / А. Б. Каменский // Полис, 2005. - № 5 - С. 12-15.
2. Прозорова Н. М. Особливост кримського репонал1зму / Н. М. Прозорова // Ыче, 2003. - № 2. -С. 31-37.
3. Гафаров Е. Е. Формування пол1тико-правових погляд1в Чел1бжана Челеб1ева / Е. Е. Гафаров// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2006. - Том 19 (58). № 2. - С. 258.
4. Кандымов Ю. У. Роль Н. Челебиджихана в создании Крымской Демократической Республики (1917-1918 гг.) / Ю. У. Кандымов// Историко-правов1 проблеми автоном1зму та федерал1зму. Матер1али Х М1жнародно! юторико-правово! конференцн. 22-24 вересня 2003 року. м. Севастополь. -С1мферополь, 2004. - С. 174.
5. Таран П. С. Автономютсью ще! в пол1тико-правовш думщ кримськотатарського народу (17831918 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 Теор1я та ютор1я держави 1 права; 1стор1я пол1тичних 1 правових вчень» / П. С. Таран. - К., 2004. - 22 с.
6. Редькша О. М. Кримський крайовий уряд генерал-лейтенанта С. Сулькевича (червень-листопад 1918 р.): юторико-правове дослщження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 Теор1я та ютор1я держави 1 права; 1стор1я пол1тичних 1 правових вчень» / О. М. Редькина. - К., 2003. - 22 ч.
7. Дубко Ю. В. Состав и функции высших органов власти Республики Таврида /Ю. В. Дубко// Деятельность наркоматов Республики Тавриды. 80-р1ччя вщродження укра!нсько! державностг мину-ле 1 сучасне / [Доповвд 1 повщомлення на всеукра'шськш науковш конференцп 14-16 листопада 1997 року]. Додаток до «Вюника Ушверситету внутр1шн1х справ». - С1мферополь. - 1997. - № 2. - С. 103114.
8. Редькша О. М. Органи мюцевого самоврядування за часи уряду С. Сулькевича (червень-листопад 1918 р.) / О. М. Редькша // Ученые записки Таврического национального университета им.
B. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2007. - Том 20 (59). № 2. - С. 60-65.
9. Вел1годський Д. В. Державш утворення в Криму наприюнщ 1918- в 1920 рр.: юторико-правове дослщження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 Теор1я та 1стор1я держави 1 права; 1стор1я пол1тичних 1 правових вчень» / Д. В. Вел1годський. - К., 2005. - 22 с.
10. Заулочная С. А. Политико-правовые предпосылки формирования Крымской автономии /
C. А. Заулочная // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». - 2005. - Т. 18(57) № 3. - С. 87.
11. Ленин В. И., Полное собрание сочинений. - М. : Политиздат. - . -
Т. 23. - 1961. - 620 с.
12. Ленин В. И., Полное собрание сочинений. - М. : Политиздат. - . -
Т. 23. - 1980. - 596 с.
13. Ленин В. И., Полное собрание сочинений. - М. : Политиздат. - . -
Т. 23. - 1980. - 596 с.
14. Прозорова Н. М. Особливоси кримського рег1онал1зму / Н. М. Прозорова // В1че. - 2003. - № 2. - С. 31-37.
15. Чубаров Р. Крымская автономия: истоки и первые годы становления на новом этапе (19911992 гг.) / Р. Чубаров// В1че. - 2001. - № 1 (106). - 221 с.
16. Смирнова £. В. Конституцшно-правовий статус Автономно! Республки Крим в Укра!ш: iсторiя становлення (1991-2000 рр.): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.01.01 / £. В. Смирнова. - Х., 2002. - 189 с.
17. Конституция Крымской АССР и положения, постановления и инструкции о строении органов власти Крымской АССР, объеме их прав и круге деятельности. Выпуск 1. - Симферополь: ЦИК Советов рабочих, крестьянских, красноармейских и краснофлотских депутатов Крымской АССР, 1930. - С. 10-32.
18. Копиленко О. Л. Конститущя Автономно! Республжи Крим: проблеми прийняття, затверд-ження, реалiзацi! / О. Л. Копиленко. - К.: Таксон, 2001. - 224 с.
19. Конституция (Основной Закон) Крымской АССР. - Симферополь, 1938.
20. Вщомост Верховно! Ради Укра'ни. - 1991. - № 9. - Ст. 125.
21. Ведомости Верховного Совета Крыма. - 1991-1992. - № 2. - Ст. 11.
22. Ведомости Верховного Совета Крыма. - 1991-1992. - № 6. - Ст. 24.
23. Вщомост Верховно! Ради Укра'ни. - 1992. - № 30. - Ст. 41.
24. Ведомости Верховного Совета Крыма. - 1993. - № 5. - Ст. 221, 223.
25. Вщомост Верховно! Ради Укра!ни. - 1995. - № 1. - Ст. 6.
Велигодский Д. В. Крымская автономия в ХХ ст. : историко-правовые проблемы становления / Д. В. Велигодский // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 28-35.
Рассматриваются этапы зарождения, формирования и развития крымского автономизма, исследуется нормативно-правовая база функционирования и определяется сущность всех моделей государственности Крыма с 1917 по 2000гг. Даётся общая характеристика современного периода в истории крымской автономии, который характеризовался активным определением конституционно-правового статуса Автономной Республики Крым в составе Украины.
Ключевые слова: автономизм, конституционно-правовой статус, модели государственности, нормативно-правовая база.
Veligodsky D. The Crimean autonomy in ХХ st: the historian and legal problems of becoming / D. Veligodsky // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 2. 2010. - Р. 28-35.
Stages of origin, formation and development Crimean autonomism are considered, legal base of functioning is investigated and the essence of all models of statehood of Crimea from 1917 to 2000 is defined. The general characteristic of the modern period in the history of the Crimean autonomy which was characterized by active definition constitutionally-legal status Autonomous republic Crimea as a part of Ukraine is given.
Keywords: autonomism, constitutionally-legal status, statehood models, is standard-legal base.
Поступила в редакцию 14.12.2010 г.
