CC BY
0POLITICAL SCIENCES
КРА1НИ БАЛТП В СУЧАСН1Й ГЕОСТРАТЕГП РОС1ЙСЬКО1 ФЕДЕРАЦП
Гольцов А.Г.
Кшвський нацюнальний унгверситет шеш Тараса Шевченка докторант 1нституту м1жнародних в1дносин, кандидат географгчних наук
THE BALTIC COUNTRIES IN CONTEMPORARY GEOSTRATEGY OF THE RUSSIAN
FEDERATION
Goltsov A.G.
Taras Shevchenko National University of Kyiv, doctoral candidate of the Institute of International Relations, PhD
Анотащя
У статп дослщжено основш напрями сучасно! геостратеги Росшсько! Федерацй щодо кра!н Балти. Нинiшнe протистояння мiж Заходом та Росieю визначае i! геополiтичнi штереси в Балтiйському регiонi. Нарощування Роаею свого вiйськового потенцiалу в Балтшському регiонi вважаеться небезпечним для Естони, Латви та Литви. Проаналiзовано геостратегш Роси щодо часткового послабления кра!н Балти в полiтичнiй, економiчнiй та культурно -шформацшнш сферах.
Abstract
The main directions of contemporary geostrategy of the Russian Federation towards the Baltic countries are investigated in the article. The current confrontation between the West and Russia defines its geopolitical interests in the Baltic region. Russia's build-up of its military potential in the Baltic region is considered dangerous for Estonia, Latvia and Lithuania. The geostrategy of Russia concerning partial weakening of the Baltic countries in the political, economic, cultural and informational spheres is analyzed.
Ключовi слова: кра!ни Балти, Ро^, геостратепя, геополггачш штереси, вшськовий потенщал.
Keywords: the Baltic countries, Russia, geostrategy, geopolitical interests, military potential.
Починаючи з 2014 р. у регюш Балтшського моря спостертаеться посилення геополггичного протистояння мiж Роаею та «колективним» Заходом. За цих умов зросли виклики для безпеки краш Балти (або Прибалтики) - Естони, Латви та Литви. Спостертаеться прагнення Росiйськоi Федерацй утримати своi' стал позицii' в Балтшському регюш й послабити едшсть «колективного» Заходу. Вод-ночас росшська полiтика мае на метi часткову де-стабiлiзацiю ситуацii в невеликих та вразливих щодо зовтшшх впливiв прибалтiйських кранах. Таким чином, з'ясування ключових напрямiв гео-стратегii Росшсько!' Федерацii щодо краш Балтii по-стае досить актуальною науковою проблемою.
У працях захiдних науковцiв та експерпв, зок-рема М. Ван Герпена, У. Кларка, Г. Конл^ А. Пла-канса, Ю. Румера та ш., стратегiя Росii щодо краш Балти зазвичай трактуеться як великодержавна, спрямована на встановлення контролю над ними. У розвщках прибалтiйських авторiв Г. Вашченкайте, Ю. Луйка, А. Озолшса, А. Макаричева, К. Стойче-ску та ш. розглядаються злободеннi проблеми мiж-народних вiдносин у репош, причому велика увага придiляеться аналiзу загроз з боку Росii, критичних для нацiональноi безпеки краш Балти. Натомють росiйськими аналiтиками та вченими I. Баторши-ною, Ю. Зверевим, М. Межевичем, В. Смiрновим, I. Тимофiевим, Д. Тренiним та ш. наводяться чис-леннi аргументи на користь оборонного характеру росшсько! стратеги в Балтшському регюш, а ба-
гато-яш полггачш проблеми у взаемовщносинах сучасно! Poci! з Естошею, Латвieю та Литвою часто пояснюються антирociйcькoю пoлiтикoю (навiть руcoфoбiею) останшх. Попри значний обсяг науко-вих напрацювань, залишаються недостатньо вивче-ними, наприклад, ключoвi засади та напрями росшсько! геостратег!! стосовно прибалтшських кра!н за умов ускладнення геополггично! обстановки в £в-рoпi.
Метою статп е з'ясування прoвiдних напрямiв геостратеги Pociйcькo! Федерацй' щодо кра!н Балти та основних заcoбiв !! втiлення.
У кра!нах Балтй' шсля вiднoвлення незалежно-cтi в суспшьнш cвiдoмocтi населення переважала iдея «повернення до £вропи» i, вiдпoвiднo, дистан-цiювання вiд Poci!. Для Естони, Латви та Литви вступ до НАТО та £С у 2004 р. був продиктований насамперед !'хшми геополггачними iнтереcами i прагненням здобути гаранти свое! нацioнальнo! безпеки, а також вщповвдав нагальним геоекономь чним потребам. Росшське керiвництвo рoзцiнилo приеднання кра!н Балтй' до £С та НАТО як вторг-нення Заходу до свое! сфери впливу, порушення ним попередшх геocтратегiчних домовленостей. Влада Poci! змушена була з цим змиритися, хоча й неодноразово намагалася посилити cвiй вплив на Естошю, Латвiю та Литву. З погляду правлячо! росшсько! елiти, починаючи з 2014 р. у регюш Балтшського моря склалася загрозлива для безпеки Росшсько! Федерацй' геополггачна обстановка не
лише через експансш НАТО на Схвд, а й форму-вання единого «антиросшського фронту» зах1дних держав. Тому Роая втiлюе свою регюнальну гео-стратегiю, спрямовану на «активну оборону» ввд Заходу. За експертними оцшками, Балтiйський ре-гiон «найбшьш вразливий та чутливий до протирiч Росп та НАТО» [5]. При цьому, на думку Д. Тре-нiна, «Москва не мае намiру завойовувати краши Балтй' чи створювати там проросшсьш анклави» [6]. Геополгшчш iнтереси Росшсько! Федерацй' в реп-онi Балтiйського моря, ^м забезпечення системи надiйно! оборони, пов'язаш ще й з досягненням пе-вних локальних успiхiв у протистоянш з НАТО в сходному «секторЬ» Балтiйського басейну. Вщпо-вiдно, геостратепя Росй' передбачае реалiзацiю низки тактичних геополiтичних завдань, спрямованих на посилення контролю над певними територiями (та акваторiями) i послаблення позицш контрагента (потенцiйного супротивника) - НАТО.
Прибалтшсьш краши вирiзняються вразливим геополтгичним положенням, i для них небезпеки з боку Росп е «екзистенщальними за своею природою» [1, с. 5]. Ниш в державах Балтп поширене ус-вiдомлення того, що вони перебувають в обстано-вцi постшно! росшсько! военно! загрози. За сучас-них умов оборонш механiзми £С лише формуються, тому в прибалтшських кранах найбшьш надiйним гарантом !хньо! безпеки вважа-еться Пiвнiчноатлантичний альянс. За оцшкою Ю. Румера, саме держави Балтп як союзники НАТО, найб№ш незахищеш та вразливi щодо ро-сшського нападу [9, р. 42]. У 2014 р. в Естонп та Латвп небезпека виникнення конфлiкту за «кримсь-ким сценарiем» розглядалася як досить актуальна. Протягом наступних рошв кранами Балтп були те-рмшово вжитi численнi заходи щодо шдвищення свое! обороноздатностi, проте 1хн1 власш можливо-стi захистити себе е досить обмеженими. За твер-дженням росiйських експертiв, Естонiя, Латвiя та Литва прагнули отримати додатковi гаранти безпеки вiд сво!х могутшших союзников i тому представляли !м свое власне становище б№ш загрозли-вим, нiж воно було насправд^ тим самим «зроби-вши вирiшальний внесок до сек'юритизацп балтшського порядку денного в останнi роки» [3]. У НАТО, за оцшкою I. Тимофiева, краши Балтп по-стають «споживачами безпеки, хоча ва три держави важливi з точки зору географп потенцiального театру военних дш» [5]. При цьому головним союзником та потенцшним захисником безпеки в кра!-нах Балтп обгрунтовано вважаеться США.
Для захисту ввд росiйських загроз уряди держав Балтй' висували пропозицп щодо розмiщення в кожнш з них по багатонацiональнiй бригадi НАТО [10]. Так1 надмiрнi прагнення балтiйських краш здобути захист з боку Альянсу не знайшли щдтримки союзников, i тi обмежилися значно мен-шими вiйськовими контингентами. Зпдно з ршен-ням Варшавського самиу НАТО (липень 2016 р.), вже здшснено дислокацiю чотирьох батальйонних груп п1двищено! боеготовностi - однiе! в Польщi (батальйон США) та трьох у кра1нах Балтп: у Латви - батальйон Канади, в Естонп - Велико1 Британй' та
в Литвi - Шмеччини. Передбачено, що OKpeMi роти цих вшськових одиниць можуть формуватися ще й шшими кра!нами-членами НАТО. У принцит, така стратегiя НАТО щодо дислокаци в кра!нах Балтп лише дешлькох батальйонiв, як1 за умов кризи бу-дуть посиленi додатковими вшськовими контингентами, може вважатися занадто обережною. Згаданi батальйоннi групи мають лише обмежене тактичне значения, проте в разi военних дш росiйськi вiйська неминуче безпосередньо зггкнуться з вiйськами проввдних держав-членiв НАТО, що для Росшсько! Федерацй е занадто ризикованим. Для захисту сво!х союзник1в у 2017-2018 рр. США додатково перемь стила до Балтшського регюну невелик! з'еднання вшськово! аиацп та бронетехнiки, а також збшь-шила допомогу прибалтiйським кра!нам для змщ-нення !хшх збройних сил та придбання озброення.
По сусвдству з кранами Балтп у Захщному вш-ськовому окрузi Росшсько! Федерацй вщбуваеться оптимiзацiя розмiщення вiйськових частин, удоско-налюеться 1хне iнфраструктурне забезпечення. У сум1жних з Прибалтикою росшських регiонах регулярно проводяться масштабш вiйськовi навчання. У вереснi 2017 р. сшльш росiйсько-бiлоруськi навчання «Захщ-2017» були розцiненi в суадшх з Бь лоруссю Литвi, Латвп та навпъ Польщi в якосп актуально! небезпеки. У повиряному просторi над Балтiйським морем, починаючи з 2014 р., неодноразово спостерталися провокацiйнi дИ росшсько! вшськово! аиацп проти повiтряних та морських суден кра!н-члешв НАТО.
Калшшградська область де-факто вiдiграе роль росшського геополiтичного «плацдарму», ви-сунутого до «серцевини» £вропи, i надае Росп мо-жливiсть стратегiчного змагання iз Заходом за вплив у регюш Балтiйського моря. В областi зосе-реджений потужний вiйськовий потенцiал Росп: база Балтшського флоту, цша низка частин ВПС, ППО, значний контингент сухопутних сил. Особливо небезпечним е розмщення на теренах нашва-нклаву таких видiв озброення, як ЗРК С-300 та С-400, ОТРК «1скандер-М» та iн. Завдяки цьому Ро-сiйська Федерацiя спроможна створити зону «A2/AD» («Anti-Access/Area Denial» - «заборона доступу/блокування зони») з центром у Калшшг-радi для перешкоджання потенцiйним дiям НАТО в швденно-схвднш частини регiону Балтiйського моря. За алармютською оцiнкою М. Межевича та Ю. Зверева, Балтiйське море може перетворитися на нову европейську «порохову дiжку» [2, с. 17].
Геополгтичним iнтересам Росп не вiдповiдае спалах военного конфлiкту з «колективним» Заходом. Проте окремi стратеги НАТО i, тим паче, уряди кра!н Балтй розцiнюють военнi загрози з боку Росп як цшком реальш. Розглядаються навiть рiзнi варiанти росшсько! з6ройно! агресi! проти прибалтiйських кра!н. За оцiнкою М. Ван Герпена, Роая шантажуе Зах1д тим, що спроможна окупу-вати кра!ни Балтп, здшснивши «блiцкриг», i вико-ристати тактичну ядерну зброю, супроводжуючи це пропозищями «вести переговори про справедливий мир» [11, р. 14]. Як наслщок, залякування Заходу за
таким сценарiем може призвести до «деескалаци» на саме росiйських умовах [11, р. 14].
Невеличш ареали потенцшного сепаратизму на теренах краш Балти (наприклад, Нарва в Естони чи «Латгалiя» в Латви) зi значними частками росш-ського та росшськомовного населения розташованi переважно поблизу кордошв з Росiею i, теоретично, могли бути використаш останньою як бази для аг-ресii за «кримським» сценарiем. Проте, на вщм!ну вiд Криму, на теренах цих ареалiв немае достатньо потужних проросшських сил, i влада прибалтшсь-ких краш тримае пiд пильним контролем полггичну ситуацiю. Тому гiпотетична агреая проти кра1н Балтii iз застосуванням нерегулярних збройних фо-рмувань приречена на поразку. Немае достатнiх т-дстав вважати, що Росiя мае на меп анексш приба-лтшських краш чи створення на !'хшх теренах марь онеткових квазiдержав.
Автор висловлюе припущення, що головною метою сучасног' геостратеги Росii щодо кра1н Балтii е змiна в них влади i порушення !х едносп iз союзниками по НАТО та £С. Для реал1заци щех' мети, вiрогiдно, передбачено послаблення геополiтичноi цiлiсностi краш Балти, загострення в них полгтич-них, соцiально-економiчних, м1жетшчних та iнших проблем. Тому найбшьш актуальну небезпеку для краш Балти становить геостратегiя Росii, спрямо-вана на !х часткову субмiсiю (послаблення). Внасль док здiйснения окремих деструктивних заходiв у рь зних сферах суспшьного життя (полiтичнiй, еконо-мiчнiй, соцiальнiй, культурнiй, iнформацiйнiй) можливе досягнення синергетичного ефекту, тобто невелик! результати в кожнш зi сфер у сукупносп можуть призвести до послаблення пех' або шшо!' краши в цшому. Бажанi для росшсько!' влади результати: по-перше, такi краши ставатимуть дедалi вразливiшими для росшського впливу; по-друге, скориставшись пол1тичною та економiчною неста-бшьшстю, до влади в крашах Балтii зможуть прийти елтга, заiнтересованi у спiвпрацi з Роаею, як1 своею примиренською политикою руйнувати-муть еднiсть Заходу в стльному протистоянш Ро-сшськш Федераци; по-трете, для решти пострадян-ських краш буде продемонстровано невисоку ефе-ктившсть шляху европейсько!' та евроатлантичноi iнтеграцii.
Полгтичний вплив Росшсько!' Федераци на си-туацш в крашах Балти реал1зуеться насамперед шляхом тдтримки тамтешшх проросшських сил. Використовуючи надприбутки в!д експорту енерго-носив, влада Роси досить щедро субсидшвала п полтгачш сили, що виступали за актив!зацш сшв-пращ з нею. Серед краш Балти найб!льшою увагою користувалася Латв!я, де завдяки фшансовим вли-ванням росшська влада забезпечувала д!яльшсть лояльних до не!' полтгачних сил. Але, як показало дослвдження американських експерпв, Рос!я дося-гла лише незначних усшх1в, шдтримуючи в Латви проросшських ол1гарх!в, корумпованих д!яч!в та полтшчш сили [8, p. 49-51]. Боротьба !з корупщею в Латви виявилася досить ефективною, ! проросш-ським силам не вдалося вплинути на зовшшньопо-
л^тичний курс кра!ни. Загалом у кра!нах Балтй' про-тид1я циркуляцй' незаконних фшансових потоков (особливо з Poci!) дае пoзитивнi результати. Проте залишаються дiевими мoжливocтi латентно! шдт-римки Pociею тих пoлiтичних сил, що не вир!зня-ються ввдверто проросшськими идеями. Теоретично, за умов зменшення авторитету прoзахiдних партiй та попршення функцioнування пoлiтичних систем кра!н Балтй', тi парти, що спираються на та-емну рociйcьку тдтримку, здатнi навiть прийти до влади i реалiзувати на практицi «нoрмалiзацiю» вь дносин з Pociйcькoю Федеращею.
Одним iз заcoбiв впливу Poci! на кра!ни £в-ропи е стимулювання розвитку маргiнальних (як ультраправих, так i ультралiвих) пoлiтичних сил. Однак у Прибалтищ проведения тако! лiнi! росшсь-ко! геoпoлiтики ускладнюеться тим, що тамтешнi правoрадикальнi сили часто-густо вирiзняютьcя ан-тирociйcькoю спрямовашстю. Також у coцiумах кра!н Балтй' поширене негативне ставлення до вдей-но! спадщини CPCP та poc^^to! iмперi!, що сут-тево ускладнюе мoжливocтi просування росшсь-кою владою свого пoлiтичнoгo впливу.
У геостратеги Poci! щодо кра!н Балти, особливо Естони та Латви з !'хшми значними росшсь-кими меншинами (вiдпoвiднo, 24,8% та 25,4%), проявляеться прагнення використати «сшввичиз-ник1в» для забезпечення сво!х геoпoлiтичних ште-реав. Але результативнicть тако! пoлiтики не вщ-поввдае витратам на не!. За оцшкою Д. Тренiна, «бь льшicть прибалтiйcьких рос1ян вiдрiзияе политична паcивнicть, i !х нелегко зробити проводниками ште-реciв Pociйcькo! Федераци» [7, с. 286]. Pociйcькими експертами визнаеться, що «використання гасла "захисту Pуcькoгo свиу" для обгрунтування дощль-нocтi застосування военно! сили за межами Poci! не-реалicтичне та контрпродуктивне» [4, с. 21]. Pеа-льнi мoжливocтi Poci! використати для политичного впливу на кра!ни Балти тамтешне рociйcьке та ро-сшськомовне населення нинi невелик! i дедат зме-ншуватимуться внаcлiдoк демoграфiчних процеав. Проте рociйcьке керiвництвo все ж може задiяти свш вплив на «сшввичизнишв» у прибалтiйcьких кра!нах для зб!льшення електорально! шдтримки тих полггачних сил, що схильш до компромЫв з Pociйcькoю Федеращею.
З усього арсеналу засоб!в невоенного впливу на контрагеш1в геоеконом!чш вважаються найд!е-вшими. «Енергетична супердержава» Pociя неодноразово ставила в залежшсть в!д геополггачно! кон'юнктури обсяги свого експорту енергоносив через порти кра!н Прибалтики. Нишшне буд!вниц-тво газопроводу «Швшчний потж-2» суперечить штересам прибалтшських кра!н. 1мпорт енергоно-сй'в та !нших вид!в продукц!! з Poci! вже не е крити-чним для економж прибалт!йських кра!н. Проте вони залишаються заштересованими у прибутках в!д транзиту росшських вантаж1в через сво! порти. Латв!я протягом тривалого часу отримувала значн! вигоди в!д рос!йських фшансових потоков, що проходили через !! банки. Pociяни також традицшно е споживачами туристичних послуг у кра!нах Балтй'.
Коли Естошя, Латвiя та Литва долучилися до запроваджених Заходом проти Росп санкцiй, то, попри втрати для експортних галузей (зокрема, харчо-во! промисловостi), економiчна ситуацiя в них не зазнала суттевого погiршення. При цьому зовшш-ньоекономiчнi зв'язки з Роаею залишаються важ-ливими для цих кра!'н. Росiя спрямовуе значну час-тину транзитних вантажопоток1в в обхвд кра!'н Бал-тй' - через Фшляндш. Зменшилися також обсяги операцш росiйських фiнансових установ через банки Латви. Скоротилися прибутки прибалтiйських кра!'н вiд потоков туриспв з Росп'. Загалом росшсь-кш владi не вдалося послабити шляхом торговель-них обмежень вiдданiсть прибалтшських краш за-хiднiй солiдарностi. Попри певш економiчнi втрати, правлячi елти краш Балтй' виявляють на-мiри i надалi пiдтримувати антиросiйськi санкцп й виступають прибiчниками вiдновлення територiа-льно! цiлiсностi Украши. Росiйське керiвництво, продовжуючи застосовувати щодо кра!н Балтй' «жорстш» економiчнi засоби, паралельно шукае компромiси з прибалтiйськими бiзнес-угрупован-нями, за1нтересованими у спiвпрацi з Роаею. Вiро-пдно, росiйська влада розраховуе на те, що еконо-мiчне послабления кра!н Балтп мае стимулювати !хш бiзнес-елiти до «нормалiзацп'» вщносин з Ро-сiйською Федерацiею.
Геостратепя Росп' передбачае також поси-лення свого впливу в культурно -шформацшному просторi кра!н Балтп'. Росiйськi ЗМ1, особливо теле-бачення, поширюють потоки цшеспрямованих ме-седж1в в сощумах прибалтiйських краш. Населення отримуе тенденцшно викладену iнформацiю щодо невигiдностi перебування в £С та згубностi евроат-лантично! штеграцп. Водночас через ЗМ1 влада Росп' фактично шантажуе населення кра!н Балтй' своею переважаючою вiйськовою могутнiстю та поширюе меседж1 щодо неспроможиостi НАТО за-хистити сво!х прибалтiйських союзников. У культу-рно-iнформацiйному просторi Балтп' тривають «вшни пам'ятi», пов'язаиi передусiм з рiзним трак-туванням iсторü' Друго! свггово! вiйни. Росiйський iсторико-полiтичний дискурс мютить численнi не-гативнi наративи щодо прибалтшських кра1н i адресований не лише етшчним росiянам та росшсько-мовним жителям Балтй', а й, не меншою мiрою, на-селенню само! Росй. II керiвництво за допомогою щдконтрольних ЗМ1 проводить цшеспрямовану ш-формацiйну полiтику щодо консолщацп росшсь-кого суспiльства навколо стльно! вторично! пам'ятi про геро!зм радянського народу щд час Велико! Вичизняно! вiйни 1941-1945 рр.
Сучасна Ро^ не мае змоги продемонструвати закордонним споживачам шформацп яшсь власнi досягнення в соцiальнiй сферi та зростаннi добро-буту населения. Тому малозабезпечеш соцiальнi групи з прибалтшських кра!н не сприймають Росш як життевий вдеал, навiть враховуючи те, що в них самих невисокий порiвияно з багатьма крашами £С рiвень благополуччя та сощального забезпечення населення. З метою захисту свого шформацшного простору держави Балтй' вдаються до заборони дiя-
льносп окремих росiйських ЗМ1 через звинува-чення в поширеннi пропаганди. У прибалтшських крашах вiдомi приклади фшансування з боку Росй' «незалежних» ЗМ1, як1 займалися проросiйською агiтацiею. Для стабшьного розвитку краш Балтй' значну небезпеку становлять загрози, пов'язанi з ш-бератакам та кiбершпiонажем, хоча росшська влада традицiйно заперечуе причетшсть сво!х спецслужб до тако! протиправно! дiяльностi.
Висновок. Сучасне геополiтичне становище Естонп, Латвй' та Литви суттево ускладнилося вна-слiдок конфронтацй' мiж Росiйською Федерацiею та «колективним» Заходом. У росшськш геостратегп щодо прибалтшських кра!н геополiтичнi iнтереси мають ввдчутний прiоритет порiвияно з геоекономь чними. Росшська Федеращя збiльшуе свiй вшсько-вий потенцiал в басейнi Балтшського моря та акти-вiзуе вшськову геополiтику. Крани Балтп' розщню-ють военну небезпеку з боку Росй як актуальну. Росiйська геостратегiя мае на меп посилення свого впливу на кра!ни Балтп', «розхитування» едносп м1ж ними та рештою краш Заходу. Тому, за припу-щенням автора, геостратегiя Росй' передбачае част-кове послаблення прибалтiйських кра!н шляхом за-стосування низки дестабiлiзуючих засобiв у полгти-чнiй, економiчнiй та культурно -шформацшнш сферах гхнього сустльного життя. Вiрогiдно, очь куваним результатом мае бути прихвд до влади в полiтично та економiчно послаблених кранах елгт-них угруповань, заштересованих у «нормалiзацü'» ввдносин з Росшською Федерацiею. Загалом устш-нiсть реалiзацil Росiею геостратегп', спрямовано! на часткову субмсгю краш Балтп', оцiнюеться як неви-сока.
Список лггератури
1. Макарычев А. Украинский кризис и балтийский регион: расширение конфликности? Ponars Eurasia Policy. 2014. № 345. URL: http://www.ponarseurasia.org/sites/default/files/policy -memos-
pdf/Pepm_345_rus_Makarychev_September2014.pdf
2. Межевич Н. М., Зверев Ю. М. Россия и Прибалтика: сценарии безопасности в условиях политической напряженности : рабочая тетрадь № 35. Гл. ред. И. С. Иванов. Москва: НП РСмД, 2016. 32 с.
3. Силаев Н., Сушенцов А. Союзники России и геополитический фронтир в Евразии. Россия в глобальной политике. 18 мая 2017 года. URL: http://www.globalaffairs.ru/valday/Soyuzniki-Rossii-i-geopoliticheskii-frontir-v-Evrazii-18717
4. Стратегия для России. Российская внешняя политика: конец 2010-х - начало 2020-х годов. Москва: СВОП, 2016. 24 с. URL: http://svop.ru/wp-content/up-
loads/2016/05/%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B 8%D1%81%D1%8B_23%D0%BC%D0%B0%D1%8 F_sm.pdf
5. Тимофеев И. Формула евроатлантической безопасности: балтийское измерение. РСМД. 09.10.2017. URL: http://russiancouncil.ru/analytics-
and-comments/analytics/formula-evroatlanticheskoy-bezopasnosti-baltiyskoe-izmerenie/
6. Тренин Д. В. Внешняя политика России в ближайшие пять лет: цели, стимулы, ориентиры. URL: http://carnegie.ru/2016/04/28/ru-63462/ixq3
7. Тренин Д. В. Post-imperium: евразийская история. Москва: РОССПЭН, 2012. 326 с.
8. Conley H., Mina J., Stefanov R., Vladimirov M. The Kremlin Playbook: Understanding Russian Influence in Central and Eastern Europe. Washington, DC: CSIS; Rowman & Littlefield, 2016. 90 p.
9. Rumer E. Russia and the Security of Europe. Washington, DC: Carnegie Endowment for International Peace, 2016. 56 p.
10. Stoicescu K. The Russian Threat to Security in the Baltic Sea Region. RKK ICDS. 2015. October 6. URL: https://icds.ee/wp-content/uploads/2014/Kalev_Stoicescu_-_The_Russian_Threat_to_Security_in_the_Baltic_Sea _Region.pdf
11. Van Herpen M. Russia's Nuclear Threats and the Security of the Baltic States // Cicero Foundation Great Debate Paper. 2016. N 16/05. 24 p.
