CC BY
22
ПОЛ1ТИЧН1 НАУКИ
УДК 327(470)7
DOI: 10.15587/2313-8416.2015. 47481
еВРАЗШСЬКИЙ ПРОСТ1Р - ШАХ1ВНИЦЯ РОС1ЙСЬКО1 ГЕОПОЛ1ТИКИ © О. Ю. Кондратенко
Розкрито суттсть ростсько'1 доктрини геопол1тично '1 трансформацИ евразтського простору у контекстi вгдстоювання ттереав РФ по забезпеченню та змщненню впливу на пострадянськш периферИ. Зокрема протюстровано алгоритми дш Роса щодо тих крат, як вийшли або у рiзний споаб намагаються залишити фарватер росшсько'1 геополтики. З'ясовано, що Роая вiдстоюючи свое право по збереженню геополтичного впливу на евразшському простора вдаеться до економiчного та полтичного тиску на пострадянськ крати, а також використовуе такий тструменту як експорт керованих конфлiктiв через тдтримку сепаратизму Ключовi слова: евразшський простiр, Роая, геополтичний вплив, геополiтичнi ттереси, гостратегiя, силовий тиск, велит держави, пострадянсьт кра'ши, зовншня полтика
The essence of the doctrine of Russian geopolitical transformation of Eurasia in the context of defending the interests of Russia to secure and strengthen the influence of the former Soviet periphery is revealed. In particular it is illustrated the algorithms of action for those countries that took in different ways or try to leave the fairway of Russian geopolitics. It was found that Russia defending their right to the preservation of geopolitical influence in Eurasia, resorting to economic and political pressure on the post-Soviet countries, and uses tools such as export-driven conflicts by supporting separatism
Keywords: Eurasian space, Russia, geopolitical influence, geopolitical interests, geostrategy, power pressure, large state, post-Soviet countries, foreign policy
1. Вступ
Наростання геополггичного протистояння на «£вразшськш шах1внищ» трансформуеться останшм часом у справжню кризу регюнально! та глобально! безпеки про що зокрема сввдчить украшський збройний конфлжг. Саме загострення полггачно! ситуаци та бо-йов1 до на сход1 Украшсько! держави стали результатом зитснення геопол1тичних штереав в £вразшському (по-страдянському) регюш таких провщних гравщв як РФ, США та £вропейський Союз. Виходячи з означеного актуальнють дано! проблематики не виключае сумшв1в, що зрештою вимагае анал1зу та подальших коттких дослщжень представнишв соцюгумаштарного напряму. Також певним 1ндикатором актив1зацп роботи стосовно вивчення геополггачних трансформацш £вразшського репону е зокрема радикальне збшьшення публжацш, 1нтерв'ю, а також прогностичних оцшок украшських, росшських i зах1дних аналггачних та мозкових центрш.
2. Постановка проблеми
В умовах рiзкого прискорення трансформацп свь тового порядку, у свт вiдбуваеться радикальне тдви-щення уваги до поведiнки проввдних геополiтичних гравщв. Водночас тд призмою наукового фокусування опинився центр £врази, який вже калька столiть поспiль залишаеться полем битви великих держав. Сьогодш за вплив на евразшський (пострадянський) проспр змага-еться ряд потужних кра!н регiонального та глобального масштабу, серед яких передовсiм варто назвати: Росш-ську Федерацiю з и амбiцiями зберегти та посилити геополiтичний вплив на пострадянських теренах; Китай з його намiрами остаточно закрiпитися в Центральнш Ази та у перспективi витiснити звiдти РФ; £вросоюз
завдяки розширенню його економiчного впливу на евразшському просторi у контекст розширення ринку виробництва та збуту сво1х товарiв; США завдяки по-ширенню лiберально-демократичних цiнностей в £вра-зiйському регiонi та намаганню мiнiмiзувати вплив Ро-сп особливо в схвдноевропейських кра!нах, як1 входили до складу СРСР, а також поступовому втягненню пост-радянських кра1н у евроатлантичну сферу геополггаки.
3. Лiтературний огляд
Питанню евразiйських/пострадянських трансфо-рмацiй та учасп у цьому процесi Роси, присвячено ве-личезну к1льк1сть лiтератури - монографш, статей, тез доповiдей, а також аналггачних оцiнок у вичизняних i зарубiжних ЗМ1. Через масштабшсть дано! проблематики, а також при необхвдносп облiку й подальшо! систе-матизацп шформацшно! спадщини у статп наведено прiзвища лише найбшьш популярних науковцiв за ал-фавггаою схемою. Виходячи з останнього, лопчно буде розподiлити авторiв наукових праць за трьома основ-ними групами, використовуючи географiчний принцип. У цьому контексл автор видiляе групу вичизняних, росiйських та заруб1жних вчених.
Росшську групу наукових дослвджень стосовно ге-ополiтичного статусу РФ складають пращ О. Арбатова [1], К. Гаджиева, Н. Гейдарова, В. Дергачова,О. Дупна [2], Д. Кузьмша, С. Кортунова [3], С. Кулагiна, С. Лузятна [4], С. Панарша, К. Сороюна, Д. Фетищева тощо.
В Укра!ш розввдки з питання сучасно! геополгга-чно! поведiнки Роси на евразшському просторi пред-ставленi такими авторами як: О. Волошин [5], О. Галу-шко, М. Дорошко [6], Р. Жангожа, О. 1рх1н, Г. Перепе-лиця, Р. Рукомеда, Л. Чекаленко [7], С. Шерпн та ш.
Серед заруб1жних науковц1в, як1 значну увагу при-дшяють питанням, пов'язаним з сучасною геополпикою РФ назвемо: Л. Арона, А. Аслунда, З. Бжезинського [8, 9], П. Гобла, Т. Грема, Е. Качинса, С. Коена, Е. Лукаса [10], М. Макфола [11], Дж. М1ршмаера [12], О. Мотиля, Т. Снайдера, А. Стент, А. Умланда, Дж. Шерра [13] i т. д.
4. Цшь та завдання дослiдження
Метою дано! статп е аналiз дiяльностi РФ на ев-разiйському просторi у контекстi вiдстоювання сво!х геополиичних iнтересiв по утриманнi у орбт свого впливу пострадянських кра!н та недопущенню поши-рення евроатлантичного впливу у зазначеному регiонi.
Виходячи з мети автором поставлено наступш завдання:
- охарактеризувати поняття значимостi £вразш-ського репону для геополiтики та геостратегп Росп;
- проаналiзувати поведiнку РФ на теренах евра-зiйського простору у контексп в1дстоювання Кремлем власних геополиичних iнтересiв.
5. Дiяльнiсть РФ на евразшському npocTopi у контекст просування геополiтичних iHTepeciB
Про надзвичайну важливiсть евразiйського простору активно ввдзначали ще класики геопол1тики мину-лих столiть, серед яких Х. Маккшдер та Н. Спайкмен. Зокрема британський географ Х. Макшндер вщомий сво!м висловом «...Хто то володiе «Свиовим островом» (тобто Gвразiею - О.К.), той управляе свпом» доводив, що закрiплення геополiтичного впливу над £вразшсь-ким регiоном однiею з великих держав дозволить !й забезпечити у перспективi свiтову гегемонiю. Вчений як засновник класично! англосаксонсько! школи геопо-лiтики, сформулював т. зв. теорш «Хартленду» (вiд англ. heartland - «серцевинна земля»). Gвразiя, ввдповь дно до вдей Х. Макюндера, е особливим/«осьовим регь оном» забезпечення свiтового панування. Х. Макк1ндер ввдзначав причинно-насл1дковий зв'язок мiж географiч-ним положениям держави та li зовшшньою пол1тикою. Його робоча гiпотеза базувалася на алгоритмi проти-стояння мiж морськими та сухопутними континенталь-ними державами. Виходячи з геополпично! концепцп Х. Макк1ндера Росiя завжди була сухопутною, конти-нентальною iмперiею - «Хартлендом» i на вiдмiну вщ 1спансько! чи Британсько! морських (колошальних) iмперiй, а також США, постшно розширювала сво! су-хопутнi володшня. Починаючи з XVII ст. Роая сфор-мувавшись як сухопутна iмперiя iз завершенням коло-тзацд Сибiру та бтшо! частини Далекого Сходу, пра-гнула «рухати» сво! кордони вiдтодi на зах1д з тим що-би здобути виходи до моря. При цьому вчений виокре-мив беззаперечну роль контролю над «Хартлендом» та свiтовим островом - материковою £вразiею, куди на той час входило 12 кра!н, у т. ч. й Ро^ [14].
Шд евразiйським простором бiльшiсть полло-лопв^жнароднишв розумiють сьогоднi територiю Росiю та кра!ни колишньо! радянсько! периферп. Так, вщомий американський полiтолог i державний дiяч З. Бжезинський, наголошуе на вщмшносп геополiтикою, стратегiею та геостратепею. Так, геополiтика у З. Бжезинського вщображае поеднання географiчних i поль тичних чинник1в, якi визначають статус держави або регiону, тдкреслюючи при цьому вплив географiчно-
го фактору на зовшшню полiтику. Стратепя розгляда-еться ним як вщношення до всеосяжного плану засто-сування засобiв для досягнення певно! конкретно! мети. Зрештою розгляд геостратегп пропонуеться як спо-сiб поеднання двох попередшх понять [15]. Посилаю-чись на спадщину Х. Макшндера вiдносно важливостi контролю над £вразшським регiоном наголошував i згаданий полполог З. Бжезинський. 1дею важливостi £вразп як геополiтичного плацдарму у поширенш свь тово! гегемонп вчений активно розвивав ще у роки холодно! вшни. £вразшський простiр, названий з легко! подачi З. Бжезинського «Великою шахiвницею» чимдалi стае полем активно! боротьби у яку активно включена Роая. З крахом бшолярно! свп-системи З. Бжезинський вивчаючи новi реалп свiтоустрою продо-вжив розвивати концепцш боротьби за встановлення контролю над £вразiею. £вразiйський регiон, як доводить полполог, е геополиичним плацдармом («шахiв-ницею») на якш продовжуеться боротьба за свiтове панування, зачшаючи про цьому геостратегiчнi ште-реси !! учасникiв [8]. Основною тезою З. Бжезинського е те, що США мають використовувати свш вплив у £вразп таким чином щоби забезпечити стабiльну кон-тинентальну рiвновагу позицiонуючи себе тим самим у якосп свiтового арбiтра. Разом з тим, американський полполог закликав США проявляти геополиичну пи-льшсть щоби не допустити появи в £врази сильного конкурента, який буде здатний дом^вати в цьому ре-гiонi та кинути виклик гегемонп Вашингтону. Шдтвер-дженням цього е слова З. Бжезинського, який у однш зi сво!х праць ввдзначав, що: «Упродовж чотирьох деся-тилпъ «холодно! вiйни» £вразiя була пгантською ареною цього протистояння i головною ставкою у бороть-бi, оск1льки саме на !! просторах розмiщено бiлъшiсть найбшьш динамiчних i пол1тично амбiцiйних держав свпу». Звернувши увагу на геополиичну парадигму РФ З. Бжезинський акцентуе увагу на те, що росшська ве-лич завжди ототожнювалася з приеднанням нових тери-торiй. У зв'язку з цим, протягом останшх десятилiть Росiя намагаеться зберегти контроль над неросшськими народами, паралельно пропагуючи при цьому iдею воз-з'еднання всiх росiян у межах едино! велико! Росп [9]. Саме в основу геополпично! доктрини Росй' покладено закрiплення ефективностi Г! розвитку на евразшському простора Дану боротьбу також можна наразi розглядати як конкуренцш за свiтове л1дерство у контексп змiни парадигми свiтового порядку та формування багатопо-лярностi. У цш боротьбi Росiя виступае проти збере-ження спiввiдношення сил у свт, як1 склалися пiсля завершення холодно! вшни [16].
Теоретично, починаючи з 1991 р. коли припинив свое юнування Радянський Союз, Росiя у рiзний спосiб намагаеться зберегти свш контроль де-факто над тери-торiями колишньо! росiйсько! iмперi! та СРСР. Вже тодi для РФ постала дилема ввдносно доцiлъностi !! ввдро-дження у якостi велико! держави, а також и майбутньо-го мюця у свiтi в контексп нового економiчного та ци-вшзацшного вимiрiв. На поч. 1990-х рр. ряд росшських полiтологiв прогнозували поширення впливу на новi незалежнi кра!ни сусiднiх европейських держав. Зокрема, за такими прогнозами Укра!на, Бшорусь та Молдова, мали би потрапити шд вплив Нiмеччини, Польщi та Румунй' вiдповiдно.
CaMe TOMy ynpogoB® ocraHHboro gecaTHgirra Hag-3BHHanHoi nonygapHocri Ha6ygn igei eBpa3incTBa, aKi CTa-gn ochobow öaneHHa Man6yTHboro Pocii y aKocTi eBpa3in-CbKoi Haggep®aBH, KoTpa o6paga TpeTin mgax CBoro po3-BHTKy Mi® eBponencbKHM Ta a3iarcbKHM BeKTopaMH. Og-hhm 3 Hanöigbm onTHMagbHnx MexaHi3MiB Kornpogro eB-pa3incbKoro npocTopy gga KpeMga CTaga nigTpnMKa npo-pocincbKnx nogiTHHHnx cng no BCboMy noro nepnMeTpy. npoTeKTopoBaHi Mockbom «eBpa3incbKi caTpanii» 6ygn Ta 3agnmaMTbca xapaKTepHow pncow 6igbmocTi nocTpagaH-CbKHx KpaiH, ogHHM i3 npnKgagiB Horo e 6igopycbKnn pe-shm, pe®HM y BipMeHii Ta pag npopocincbKnx KepiBHnuTB y KpaiHax ^rnpagbHoi Ä3ii. CaMe TaKi KepoBaHi nogiTHH-Hi BepxiBKH 6araTo b HoMy gawrb Mo®gnBicTb Pocii' peagi-3yBaTH cBoi eBpa3rncbKi imerpauinHi npoeKTH, aKi e goga-tkobhm reonogiTHHHHM iHcTpyMeHToM y no6ygoBi hobo-^opMaTHoi «nocrpagaHCbKoi iMnepii». TyT BapTo 3ayBa-®hth, ^o y gaHoMy BnnagKy He ngeTbca npo BigHoBgeHHa cy6'eKTy KgacuHHoro 3pa3Ka Ha KmTagT PocincbKoi iMnepii (1721-1917) hh CPCP (1917-1991). rogoBHow uiggw gga pocincbKoro кepiвннцтвa Ha cborogHi e 6ogan HacrKoBe BigHoBgeHHa reonogiTHHHoro craTycy BTpaHeHoro y pe-3ygbTaTi nopa3Kn y xogogHin BinHi. ToMy noBepHeHHa pogi rgo6agbHoro rpaBua 6aHHTbca KpeMgeM Hepe3 ctbo-peHHa eBpa3incbKoro iHTerpauinHoro o6'egHaHHa - GÄEC Big iMeHi aKoro MocKBa Mo®e Becrn giagor Ha Mi®Hapog-Hin apeHi aK Big oKpeMoro reonogiTHHHoro cy6'eKTa. npo-Te peagiзaцia gaHoro reonogiTHHHoro npoeKTy noKH 3a-gHmaeTbca nig nHTaHHaM rogoBHo Hepe3 arpecHBHy noBe-giHKy Pocii HoBa cTopiHKa aKoi 6yga BigKpnra aHeKciew KpuMy Ta «ri6pngHoro eKcnaHciew» Ha niBgeHHoMy cxogi yKpaiHH. ToMy TaKHH cTaH pocincbKoi nogiTHKH 3Mymye craBHTHca go nogi6Hnx Haggep®aBHnx yTBopeHb 3i 3HaH-how gogew Hacroporn Ta CKenTnun3My.
BpaxoBywHH TaKy cnryauiro Pocia nparHe napage-gbHo peagi3yBaTH ^e ognH reonogrraHHnn npoeKT Bigo-mhh aK «PyccKnn Mnp» (HagiHye 3a pi3HHMH oцiнкaмн 20 MgH. pociaH i 50 MgH. pocincbKoMoBHnx). ^oBogi MacmTa-6Ha pocincbKa giacnopa cTaga ochobom gga nporogomeH-Ha gaHoi goKTpHHH, KoTpa aK agbTepHaTHBa aHrgocaKcoH-cbKoMy cBiry, noKguKaHa o6'egHaTH Bcix pociaH, ^o npo-®HBaMTb 3a Me®aMH P®. CTpaTeria «PyccKoro Mnpa» nepeg6aHae Mo6igi3auiw naTpioTHHHnx Ta HocTagbriHHnx noHyTTiB pociaH, y t. h. n 3agga nigTpuMKH 3oBHimHboi nogiTHKH Mockbh. PocincbKnn nogiTHKyM BigKpnro 3aaB-gae npo MopagbHy ^pycTpauiro Pocii HaHeceHy BTparoro Haggep®aBHocri, ^o iMeHyeTbca aK «BenMapcbKnn cnHg-poM». B pнтopнцi B. nyTiHa npocTe®yeTbca o6pa3a no BigHomeHHW go Toro, ^o 3axig He 3anpomye Pociw go yHacTi y BupimeHHi rgo6agbHnx npo6geM i nonepeg®eHHi BHKgHKiB cyHacHocTi, mgKpecgroroHH, 3oKpeMa, ^o GBpo-na nparHe Bu6ygyBaTH HoBi 3aBicn, 6ap'epn Ta po3gigoBi giHii. TaKo® Pocia gocnrb 6ogicHo nepe®HBae Te, ^o 3a-xig He cnpnnMae ii y aKocTi piBHoro napTHepa [17]. Ha3n-BawHH 3oKpeMa po3nag CPCP «Han6igbmow reonogiTHHHoro KaTacTpo^oro XX ct.». pocincbKe KepiBHnuTBo nepe-gyciM nigHiMae npo6geMy HauMeHmnH 3 aKHMH ^aKTHHHo nepepBaBca 3B'a3oK 3 nporogomeHHaM Ha nocTpagaHcbKHx TepeHax hobhx He3age®Hnx gep®aB. nnraHHa gogi cniBBi-THH3HHKiB ^irypye i npoBigHux goKyMemax pocincbKoro M3C, 3oKpeMa Кoнцeпцii 3oBHimHboi nogiTHKH P® Big 12 gwToro 2013 p. ge 3axucT pociaH npegcTaBgeHo aK ogHux 3 rogoBHux npiopuTeTiB nogiTHKH gep®aBH [18]. BuKopu-
cTaHHa pi3Hux 3aco6iB y t. h. h BincbKoBux, 3agga 3axucTy cniBBiTHH3HHKiB Mo®e 6yTH 3gincHeHo P® nig pi3HHMH npuBogaMH. npHMipoM, pocincbKe кepiвннцтвo y aKocTi nponaraHgucTcbKoi nogiTHKH HacTo Ta goBogi 6e3nigcraB-ho nigHiMae nuTaHHa HegocTaTHboro 3axHcry pocincbKoi mobh oco6guBo b KpaiHax CH^,. nig BnguBoM nponaraH-gucrcbKHx gin KpeMga, 3oKpeMa 3aBgaKH giagbHocri Mi®-HapogHoro KaHagy «Russian Today», Pocii Bgagoca gocar-th BigHyTHux pe3ygbTaTiB cepeg Hanpi3HoMaHiTHimHx BepcTB pocincbKoi giacnopu. TyT BapTo Big3HaHHTH noaBy KogeKTHBHoro gucTa Ha^agKiB 6igoeMirpaHTiB, 3oKpeMa npegcTaBHHKH gaBHix pocincbKHx KHa3iBcbKHx pogHH i apHcToKpaTHHHHx ciMen, aKi BHcrynugH Ha 3axucT Pocii Ta npoTH «HaKgeniB» Ha agpecy Pocii Ta ii KepiBHH^rBa, kot-pux: «niggaMTb caHKqiaM Ta MimaMTb 3 6pygoM BcynepeH 3gopoBoMy rgy3gy» [19].
KgacuKa Bupa3y «3oBHimHa nogiTHKa e npogoB-®eHHaM BHyTpimHboi» 3agumaeTbca aKTyagbHow i b hh-HimHin reonogiTHHHin cmya^i Ha eBpa3incbKoMy npocTo-pi. OcTaHHi KigbKa poKiB nocnigb KpeMgb Bgaerbca go Hanpi3HoMaHiTHimHx cnoco6iB мo6igiзaцii pocincbKoro cycnigbcTBa 3agga npoTHcToaHHa HagyMaHHM 3arpo3aM, nponarywHH Pociw aK oToHeHy ^opTeuro Ta ongoT npaBo-cgaß'a. y 3B'a3Ky 3 uhm, npuMiTHow BHgaeTbca BigoMa npoMoBa B. nyTiHa Big 18 6epe3Ha 2014 p. 3 Harogu npue-gHaHHa KpHMy y aKin po3nag CPCP npnpiBHTOBaßca go norpa6yBaHHa Pocii. 3oKpeMa Big3HaHagoca, ^o: «...Pocia BigHyga, ^o ii He npocTo o6iKpagn, a norpa6yBagn. 3a6y-gn npo KpnM, npo 6a3y npo CeBacTonogb... MigbnoHH pociaH BMHTb onHHngnca HauioHagbHHMH MeHmnHaMH. PocincbKHn Hapog cTaB ogHHM i3 Han6igbm po3gigeHHx HapogiB Ha cBiTi... Ä Pocia onycTnga rogoBy i 3Mnpngaca 3 uiei o6pa3ow. Hama KpaiHa 3Haxogngaca b TaKoMy Ta®Ko-My cTaHi, ^o He Morga 3axncTHTH cboI iHTepecn» [20].
EKcnepTH npoTaroM ocTaHHboro Hacy He BHKgwHa-WTb y cBoix nporHo3ax iMoBipHicTb pocincbKoi eKcnaHcii ^ogo thx nocTpagaHcbKnx KpaiH ge pocincbKe Ta pocincb-KoMoBHe HacegeHHa cKgagae 3HaHHy HacTHHy Big 3aragb-Hoi ix geMorpa^iHHoi KigbKocTi. Pocia HaMaraeTbca aKo-Mora aKTHBHime cKopncTaTnca uhm 3aco6oM 3agga 36epe-®eHHa cBoei eBpa3incbKoi npncyTHocTi 3Ba®awHH Ha go-Bogi mBHgKe BigcoTKoBe cKopoHeHHa pociaH cepeg HHce-gbHocTi HacegeHHa nocTpagaHcbKHx pecny6giK, rogoBHo 3aBgaKH 3pocTaHHW Hapog®yBaHocTi cepeg MycygbMaHcb-KHx HapogiB.
^ocnTb HecTaHgapTHo Bnrgagae ouiHKa BigHocHo bhcokoI Mo®gnBocTi noHaTKy «ri6pngHoi BinHH» Pocii aK npoTH KpaiH npn6agTHKH, aKi e Ha cborogHi e HgeHaMH HÄTO TaK i npoTH cBoix cow3HHKiB no eBpa3incbKnx iHTe-rpauinHnx npoeKTax - Bigopyci Ta Ka3axcTaHy. 3 MeTow 3ano6iraHHa cueHapiw gecTa6igi3auii y BagTincbKoMy cy-6perioHi niBHiHHoargaHTHHHHn ÄgbaHc Hapo^ye cbow BincbKoBy npncyTHicTb y CxigHin GBponi, ^o Mo®e gnme nigTBepg®yBaTH goKTpnHy MaKKiHgepa BigHocHo
Hag3BnHanHoi ii reonogiTHHHoi Ba®gnBocTi. KpiM Toro, gocnTb BigHyTHHM e thck Pocii Ha MoggoBy ge TaKo® npHcyTHin 3HaHHHn BigcoToK npopocincbKHx nogiTHHHHx cng, aKi BigBepTo 3anMaMTb no3nuiro eBpocKenTHKiB. CBi-gHeHHaM crinKocTi no3nuin npopocincbKnx cng y MoggoBi cTagn ocTaHHi napgaMeHTCbKi Ta MicueBi Bn6opn y uin KpaiHi ge y ix nigcyMKy npoeBponencbKi napTii oTpHMagH gocHTb HeBneBHeHy nepeMory. ^e ogHHM Ba®egeM reonogiTHHHoro BngnBy P® Ha MoggoBy, oKpiM npngHi-
стровсько! Молдавсько! Республ1ки (ПМР), е автономне територ1альне утворення Гагауз1я де у результат! вибо-piB на посаду башкана (нацюнального лщера) у березш 2015 р. перемогу здобула проросшський кандидат I. Влах у результата беззаперечно! пвдтримки та прямого втручання РФ. Також перевагу останнього багато у чо-му забезпечили гасла розвитку тоpгово-економiчних ввдносин з РФ та £АЕС [21]. Таким чином, е ва тдста-ви вважати використання Росiею Гагаузп у якосп засо-бу визначення полтгики всiеi Молдови. До того ж у якосп додаткового дестабшзуючого фактору РФ вкотре може використати невизнане Пpиднiстpов'я.
Пiдставою до занепокоення з приводу pосiйськоi «пбридно! експанси» стосовно пpибалтiйських кра!н е значний вщсоток pосiйського населення, яке в цих кра-!нах представлено у якосп найбiльшоi нацюнально! меншини. Так, у Естони та Латвй' його частка складае близько 40 %. Прикладом також е естонське мюто Нарва, що ниш знаходиться в сташ економiчного занепа-ду, а тому енергш соцiального невдоволення мiсцевого населення, яке до того ж на 80 % складаеться з етшчних pосiян, понад 30 % з яких вже мають pосiйськi паспор-ти, Росiя може спрямувати на дестабiлiзацiю ситуацп в Естони [22].
Вважаеться, що потенцшним об'ектом росшсь-ко! експанси може стати Казахстан. У Роси неодноразово на неофщшному piвнi шдшмалося питання не-пpавомipноl пеpедачi Й. Сталшим твденно-сибipських теpитоpiй РРФСР до складу Казахстану, населених переважно етшчними pосiянами. Нинi це 4 швшчш областi Республiки Казахстан (Акмолинська, Павлоградська, Костанайська, Пiвнiчно-Кавказька), що теоретично можуть претендувати на ipедентизм у pазi посилення пропагандистських заходiв серед ро-сiйського населення, яке складае там у середньому 40 % вщ числа мiсцевого. Враховуючи ситуацш з се-паратистськими анклавами в Укра!ш, Астана не може не передбачати загрози тдтримки сепаратизму в за-значених теpитоpiях та створення Швденно-C^ipcra! Республiки [23]. Подiбнi закиди були здш-сненi й по ввдношенню до Бiлоpусi. Чого варп заяви представник1в pосiйських ультраправих нацюналюти-чних сил вiдносно непpавомipностi пеpедачi Бiлоpусi прилеглих до РФ Гомельсько!, Вiтебськоi та Могилев-сько! областей у 20-тi pp. ХХ ст. Поки що так1 випади не несуть особливо! загрози Мшську так е неофщш-ними, проте для бiлоpуського кеpiвництва виступають тривожним дзвiнком. Зрештою, саме в цих областях проживае значний вiдсоток росшського населення, яке може бути використано як зааб розпаювання сепаратизму у pазi зниження лояльностi Мшська до Кремля чи активацп зовшшньополпичного европейського вектору. Особливе мюце у пpогpамi створення росшсь-ко! нацiонально! iмпеpii досi вiдводиться шкорпорацп пiвденно-схiдних теpитоpiй Укра!ни через створення т. зв. Новоросп. Механiзм приеднання цих теpитоpiй мав включати два етапи: шляхом активiзацii тдтрим-ки pосiйського й pосiйськомовного населення iз синх-ронним просуванням моделi !х федеpалiзацi! та пода-льшим наданням таким теpитоpiям широко! автономп. У свш час також передбачалося створення Тавршсько! Русi (за рахунок АР Крим) та Росшсько! Швденно-C^ipcra! Республiки через пiдтpимку сепаратизму
пе! частини населення Укра!ни та Казахстану, яка не сприймае нацiонально! ментальносп цих держав [24].
Одне з чшьних мiсць у геополiтичнiй параджтш РФ займае механiзм експорту та поширення керованих конфлiктiв на евразшському простора Нинiшнi подi! в Укра!ш стали наступним найбiльш серйозним викликом для всiе! евразiйсько! системи безпеки пiсля дестабшза-uj! ситуацi! у Грузи 2008 р., результатом чого стало утворення проросшськнх анклашв - Абхази та Пiвденно! Осети. Конфлiкт в Укра!нi, як вщзначають експерти приватно! розвiдувально-аналiтично! компашя «Stratford», е за своею суттю конфлiктом двох геополiтичних iмпера-тивiв за якими стоять Росiя та США. Таку ситуацiю, що склалася довкола Укра!ни можна умовно iменувати «ге-ополiтичним пiн-понгом». Зокрема, РФ прагне у цiй си-туаци захистити сво! геополiтичнi iнтереси через встано-влення буферно! зони за рахунок Укра!ни. США, у свою чергу намагаються запобiгти зростанню впливу регюна-льних держав у пострадянському регiонi, як1 можуть ки-нути виклик Вашингтону. Вихвд Укра!ни зi сфери впливу РФ значно послабить и позици як регiонально! держави та зробить бшьш вразливою для зовтштх загроз. 1снуе думка, що росшський лвдер В. Путш пашчно бо!ться поширення «кольорових» революцш на терени Роси. Саме тому анект Криму та пiдтримка сепаратиспв на Донба-сi стала в1дпов1ддю Кремля на укра!нськ1 поди 2014 р. головно з тим щоби пщрвати прозах1дний уряд у Киев^ який на думку росiйського полтикуму, прийшов до влади у результат органiзованого Вашингтоном державного перевороту. У свою чергу США звюно ж е защкавленими у шдтримщ прийнятного для них укра!нського керiвниц-тва, яке взяло курс на штегращю до евроатлантичних структур. Рот ж чимдалi намагаеться нав'язати Укра!ш федералiзацiю власного штибу через закршлення нового державного устрою в укра!нськш Конституцл. У такий спосiб Кремль прагне забезпечити пвдтримку буферно! зони в схвднш частинi Укра!ни, а пвдтримка бойових дiй на укра!нському Донбасi насправдi е важелем тиску на Ки!в з тим щоби домогтися бiльших поступок для сепаратистских територiй - ДПР та ЛНР. З метою реалiзацi! тако! стратеги, Росiя намагаеться останнiм часом «штег-рувати» фейковi республiки до Укра!ни з тим щоби ви-значати з !х допомогою зовтшню полiтику Киева. Вод-ночас Москва прагне зб№шення поступок ввд США по Укра!ш використовуючи при цьому свою участь у спри-янш згортання iрансько! ядерно! програми [25].
Дедалi наростае заруб1жна полемiка вщносно об-грунтованостi дiй РФ ввдносно Укра!ни та евразiйського простору загалом. Нещодавно на сторiнках одного з провщних захiдних видань з мiжнародно! полiтики «Foreign Affairs» розгорнувся полтголопчний дискурс провiдних американських фахiвцiв з пострадянських кра!н як от: М. Макфола, С. Сестановича та Дж. Мiр-шаймера. Останнiй зокрема доводить, що саме США спровокували розпалювання укра!нського конфлiкту стратегiею розширення НАТО на схвд. Полiтолог доводить, що анект Криму стала вщповвддю Роси у стилi «Real politic» на кроки Бшого дому по просування ш-фраструктури Альянсу до кордошв РФ. Також не останню роль для подiбних крок1в з боку Роси, на думку Дж. Шршаймера, стало тдписання Угоди про асощ-ацiю Укра!ни з £С, яка нiбито передбачае вступ Укра!-ни до Альянсу з «чорного ходу». Доводиться, що Роая
вдавшись до агреси продемонструвала таким чином неприйнятнють pеалiзацi! подальшого сценарш «ко-льорових» pеволюцiй з метою створення нових прозахь дних демократш за рахунок пострадянських кра!н [12]. Улм, як вважае М. Макфол, опонуючи Дж. Мipшайме-ру, Укра!на поки не розглядаеться навiть у якосп поте-нцiйного кандидата на вступ до НАТО (про що яскраво засввдчив Бухарестський самiт 2008 р. де Укра1на i Гру-зiя отримала тверде «нi» щодо перспектив членства у Альянсi). Таким чином, росшська зовнiшня полiтика стала агресившшою не у вiдповiдь на ди США, а у результат внутршньо! динамiки само! Росп. На тлi тако! позицй' виникае запитання про те чому агрет В. Путь на була здшснена iз майже п'ятнадцятиpiчним затз-ненням, оск1льки розширення НАТО на схщ розпочало-ся ще у 1999 р.? Також у результат наступно! «експан-сп» Альянсу в 2004 р. членство набули вже пострадян-сьш кра!ни Балтп i тодi Росiя також не вдавалася до силових сценарпв. Ще одним аргументом на користь опоненпв Дж. Мipшаймеpа може бути останне розширення НАТО у 2009 р. за рахунок Албани та Хорвати, так як даш кра!ни жодним чином не можна розглядати у якосп «зони особливих iнтеpесiв» Москви [11].
Про ippацiональнiсть дiй Кремля зазначае у одному зi сво!х iнтеpв'ю пpовiдний дослiдник 1нституту Брушнса Л. Шевцова, доводячи тим самим суперечли-вiсть дiй Росй' на евразшському пpостоpi, котpi нiбито стали контраргументом на загрозу li штересам у цьому pегiонi. У якосп прикладу експерт звертаеться до онов-лено! зовшшньополпично! доктрини РФ де зокрема йдеться про завершення епохи Заходу, а тому вся стра-тепя протистояння з ним за лопкою не мае жодного сенсу. Разом з тим, РФ мае псш pинковi стосунки iз захвдним свiтом, зокрема £С у плат економчних гарантш кнуван-ня pосiйського енергетичного класу, який до того ж три-мае ва сво! заощадження у захвдних банках та е одними з найбагатших людей туманного Альбюну [26].
6. Результати дослщження
Отже, було з'ясовано, що евразшський (постра-дянський) пpостip мае виключне геополiтичне значення як для Росп так i США. РФ сьогодш багато в чому ко-ристуеться у сво!х дiях доктриною британського географа та теоретика геополпики Х. Маккшдера. Саме вiн за основу власного теоретичного вчення взяв iдею цш-ковитого контролю £вразп («Хартленду») як виршаль-ного у встановленнi свпового панування. Як i за чаав холодно! вiйни Росiя та США змагаються за сфери впливу, вдаючись при цьому до використання piзних механiзмiв та pесуpсiв. Задля збереження та закршлен-ня свое! присутносп у £вpазiйському pегiонi, Кремль проголосив доктрину «Русского мира», покликану «мо-бшзувати» патpiотизм всiх pосiян та росшськомовних громадян, як1 проживають за межами Росп. Пасюнар-нiсть pосiян часто використовуеться Кремлем задля нагштання антизахвдних настро!в як в Росп так i серед представник1в li дiаспоpи. У досягненнi сво!х цiлей Ро-сiя вдаеться також до тдтримки пpоpосiйських полi-тичних та сепаратистських настро!в.
7. Висновки
Проввдною геополiтичною сферою для Росй' за-лишаеться на сьогоднi евpазiйський проспр де РФ надто
пильно реагуе на активiзацiю дiяльностi шших великих держав. Поди в Грузи та Укра!нi iнспiрованi Кремлем головно через неприйняттсть для Москви прозахвдного курсу цих кра!н пiсля усунення ввд влади там проросш-ських режимiв. Експорт Росiею керованих конфлжпв у якосп механiзму протиди поширенню iнфраструктури НАТО на пострадянськ1 кра!ни е для низки зах1дних екс-пертiв неприйнятними та такими, що тдривають евра-зiйську та европейську системи безпеки. Ставка Москви на вшськову силу за умов практично! вщсутносп «Soft powers», що активно використовуеться Заходом вже до-сить тривалий час, робить дй' Росшсько! Федерацй' iрра-цiональними та ставить тд сумнiв подальше розширення евразшських iнтеграцiйних структур.
Лiтература
1. Арбатов, А. Грядет ли холодная война [Электронный ресурс] / А. Арбатов. - 2007. - № 2. - Режим доступа: http://www.globalaffairs.ru/number/n_8424
2. Дугин, А. Г. Проект Евразия [Текст] / А. Г. Дугин. -М.: Эксмо; Яуза, 2004. - 511 с.
3. Кортунов, С. В. Россия в мировой политике после кризиса [Текст] / С. В. Кортунов. - М.: Красная звезда, 2011. - 476 с.
4. Лузянин ,С. Г. Евразийская политика России. Глобальные вопросы развития в российской и китайской проекциях [Электронный ресурс] / С. Г. Лузянин. - 2009. - Режим доступа: http://www.abirus.rU/user/files/Polit/luzyanin._ evraziiskaya_ politika_rossii.pdf
5. Волошин, О. А. Митний союз та полппка регионального лщерства Росп на сучасному етат [Текст] / О. А. Волошин // Науковий вюник Дипломатично! академп Укра!ни. -2012. - Вип. 18. - С. 65-70.
6. Дорошко, М. С. 1сторико-полппчт передумови ви-никнення проблеми Криму в украшсько-росшських вщносинах [Електронний ресурс] / М. С. Дорошко. - 2014. - Режим доступу: http://www.iir.edu.ua/uploads/files/Publikacii/Doroshko_1 .pdf
7. Чекаленко, Л. Д. Укра!на-Роая: до питання стра-тегiчного партнерства [Електронний ресурс] // - 2015. Режим доступу: http://uaforeignaffairs.com/ua/blog/usi-blogi/view/ article/ ukrajina-rosija-do-pitannja-strategichnogo-partnerstva/
8. Бжезинский, З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы [Текст] / З. Бжезинский; пер. з англ. О. Ю. Уральской. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 256 с.
9. Бжезинський, З. Мировое господство или глобальное лидерство [Текст] / З. Бжезинський. - М.: Междунар. отношения., 2005. - 288 с.
10. Лукас, Е. Новая холодная война. Как Кремль угрожает России и Западу [Текст] / Е. Лукас. - Спб.: Питер, 2009. - 320 с.
11. McFaul, M. Faulty Powers. Who Started the Ukraine Crisis? [Electronic resource] / M. By McFaul, S. Sestanovich, J. Mearsheimer // Foreign Affairs. - 2014. - Available at: https:// www.foreignaffairs.com/articles/eastern-europe-caucasus/2014-10-17/faulty-powers
12. Mearsheimer, J. Why the Ukraine Crisis Is the West's Fault. The Liberal Delusions That Provoked Putin [Electronic resource] / J. Mearsheimer // Foreign Affairs. - 2014. - Available at: https://www.foreignaffairs.com/articles/russia-fsu/2014-08-18/ why-ukraine-crisis-west-s-fault
13. Шер, Дж. Жесткая дипломатия и мягкое принуждение: российское влияние за рубежом. Пер. с английского [Текст] / Дж. Шер. - К.: Залови; 2013. - 152 c.
14. Маккиндер, Х. Дж. Географическая ось истории [Текст] / Х. Дж. Маккиндер // Полис. - 1995. - № 4. - С. 162-169.
15. Venier, P. Main Theoretical Currents in Geopolitical Thought in the Twentieth Century [Electronic source] / P. Venier. - 2010. - Available at: https://espacepolitique.revues.org/1714
16. Валлерстайн, И. Конец знакомого мира: социология ХХ1 века [Текст] / И. Валлерстайн, пер. с англ. В. И. Иноземцева. - М.: Логос, 2004 - 368 с.
17. Путин, В. В. С современной Россией выгодно дружить и надежно сотрудничать [Текст] / В. В. Путин // В кн.: Россия в глобальном мире 2000-2001. Хрестоматия в 6 томах. - М.: Аспект прес, 2012. - Т. 1. - 1070 с.
18. Концепция внешней политики Российской Федерации Утверждена Президентом Российской Федерации В. В. Путиным 12 февраля 2013 г. [Электронный ресурс] // -
2013. - Режим доступа: http://archive.mid.ru//brp_4.nsf/0/ 6D84DDEDEDBF7DA644257B160051BF7
19. Потомки белоэмигрантов выступили в защиту России [Элеронный ресурс] // - 2014. - Режим доступа: http://antifashist.com/item/potomki-beloemigrantov-vystupili-v-zashhitu-rossii.html
20. Выступление Владимира Путина по вопросу принятия Крыма в состав России [Электронный ресурс] // 2004. - Режим доступа: http://portal-kultura.ru/articles/person/ 32534-vystuplenie-vladimira-putina-po-voprosu-prinyatiya-kryma-v-sostav-rossii/
21. Северин, И. В Гагаузии выиграла Россия [Электронный ресурс] / И. Северин, А. Вагнер // Поддерживаемый Москвой кандидат побеждает на выборах главы Гагаузии, автономного региона Молдавии. - 2015. - Режим доступа: http://inosmi.ru/sngbaltia/20150324/227075436.html
22. Попытки Путина возродить советскую власть только усилятся - экс-чиновник ЦРУ [Электронный ресурс] //
2014. - Режим доступа: http://kontrakty.ua/article/83322
23. Тодд, Э. После империи. Pax Americana - начало конца. [Текст] / пер. с фр. Э. Тодд. - М.: Междунар. отнош., 2004. - 231 с.
24. Савин, Д. Образы будущего: о границах Русского государства [Электронный ресурс] / Д. Савин. - 2011. - Режим доступа: http://www.novorossia.org/politika/1660-obrazy-budushhego-o-granicax-russkogo-gosudarstva.html
25. U. S., Russia: The Case for Bilateral Talks [Electronic source] // Geopolitical diary 21 th July. - 2015. - Available at: https://www.stratfor.com/geopolitical-diary/us-russia-case-bilateral-talks
26. Шевцова: «Внешняя политика для Кремля стала инструментом решения внутренних задач». Интервью ведущего исследователя Института Брукинса «Голосу Америки». [Электронный ресурс] // - 2015. - Режим доступа: http://www.golos-ameriki.ru/content/shvetsova-criticizes-kremlin/2872997.html
References
1. Arbatov, A. (2007). Griaded ly holodnaya voyna, 2. -Available at: http://www.globalaffairs.ru/number/n_8424
2. Dugin, A. G. (2004). Proekt Eurasiya. Moskva: Eksmo; Jauza, 511.
3. Kortunov, S. V. (2011). Rossiya v mirovoy politike posle krizisa. Moskva: Krasnaya zvezda, 476.
4. Luzyanin, S. G. (2009). Euraziiskaya politika Rossii. Glob-alnye voprosy razvitiya v rossiyskoy proektsiyah. - Available at: http://www.abirus.ru/user/files/Polit/luzyanin_evraziiskaya_politika_r ossii.pdf
5. Voloshyn, O. A. (2012). Mutnuy soyz ta polityka regio-nalnogo liderstva Rossji na suchasnomu etapi. Naukovuj visnuk Duplpomatuchnoji academij Ukrainu, 18, 65-70.
6. Doroshko, M. S. (2014). Iistoryko-politychni pere-dymovy vynyknennia problemu Krymu v ukrajinsko-rossijskyh vidnosynach. - Available at: http://www.iir.edu.ua/uploads/files/ Publikacii/Doroshko_1 .pdf
7. Chekalenko, L. D. (2015). Ukrajina - Rossija: do pu-tannja strategichnogo partnerstva. - Available at: http:// uaforeignaffaks.com/uaMog/usi-blogi/view/article/ukrajina-rosija-do-pitannja-strategichnogo-partnerstva/
8. Brzezinski, Z. (1998). Velikaja shahmatnaja doska (Gospodstvo Ameriki i ego geostrategicheskie imperativy). Moskva. Mezdunarodnye otnoshenia, 256.
9. Brzezinski, Z. (2005). Mirovoe gaspodsnvo ily globalnoe liderstvo. Moskva: Mezdunarodnye otnoshe-nia, 288.
10. Lukas, E. (2009). Novaya holodnaya voyna. Kak Kreml ugrozaet Rossiy i Zapadu. Sang Peterburg: Piter. 320.
11. McFaul, M., Sestanovich, S., Mearsheimer, J. (2014). Faulty Powers. Who Started the Ukraine Crisis? Foreign Affairs. -Available at: https://www.foreignaffairs.com/articles/eastern-europe-caucasus/2014-10-17/faulty-powers
12. Mearsheimer, J. (2014). Why the Ukraine Crisis Is the West's Fault. The Liberal Delusions That Provoked Putin. Foreign Affairs. September/October. - Available at: https://www.foreignaf-fairs.com/articles/russia-fsu/2014-08-18/why-ukraine-crisis-west-s-fault
13. Sher, D. (2013). Zhestkaya dyplomatya i maygkoe prinu-zhdenie: rossiyskoye vliyanie za rubezhom. Kyiv: Zapovit, 152.
14. Mackinder, H. J. (1995). Geograficeskaja os istorii. Polis, 4, 162-169.
15. Venier, P. (2010). Main Theoretical Currents in Geopolitical Thought in the Twentieth Century. - Available at: https://espacepolitique.revues.org/1714
16. Vallerstain, I. (2004). Konets znakomogo mira: sotsiologia XXI veka. Moskva: Logos, 368.
17. Putin, V. V. (2012). S sovremennoy Rossiey vigodno druzit i nadiezno sotrudnichat: Rossiya v globalnom mire 20002011. Chrestomatia v 6 tomah. Moskva: Aspekt pres, 1. 1070.
18. (2013). Kontseptsia vneshney politiki Rossiyskoy Feder-atsii utverzdena Prezidentom Rossiyskoy Federatsii V.V. Putinum 12 fevralia 2013 g. - Available at: http://archive.mid.ru//brp_4.nsf0/ 6D84DDEDEDBF7DA644257B160051BF7F
19. (2014). Potomki beloemigrantov vustupili v zachitu Rossii. Available at: http://antifashist.com/item/potomki-belo emigrantov-vystupili-v-zashhitu-rossii.html
20. (2014). Vystuplenie Vladimira Putina po voprosu prinyatiya Kryma v sostav Rossii. Available at: http://portal-kultura.ru/articles/person/32534-vystuplenie-vladimira-putina-po-voprosu-prinyatiya-kryma-v-sostav-rossii/
21. Severin, I., Vagner, A. (2015). V Gagauzii viigrala Rossiya. Poddierzivaimij Moskvoi kandidat pobezdaet na viborah glavu Gagauzii, avtonomnogo regiona Moldavii. - Available at: http://inosmi.ru/sngbaltia/20150324/227075436.html
22. (2014). Poputki Putina vozrodid sovietskuyu vlast tol-ko usiliatsa - eks-thinovnik ZRU. - Available at: http:// kontrakty.ua/article/83322
23. Todd, E. (2004). Posle imperii. Pax Americana -nachalo kontsa. Moskva: Mezdunarodnye otnoshenia, 231.
24. Savin, D. (2011). Obrazy budushhego o granicax Russ-kogo gosudarstva. - Available at: http://www.novorossia.org/politika/ 1660-obrazy-budushhego-o-granicax-russkogo-gosudarstva.html
25. (2015). U. S., Russia: The Case for Bilateral Talks. Geopolitical diary 21th July. - Available at: https://www.stratfor. com/geopolitical-diary/us-russia-case-bilateral-talks
26. Shevtsova, L. (2015). Vnieshniaja politika dlia Kremlia stala instrumentom reshenia vnutrennih zadach. Interviy veduchego issledovatila Instituta Brukinca «Golosy Ameriki». -Available at: http://www.golos-ameriki.ru/content/shvetsova-criti-cizes-kremlin/2872997.html
Рекомендовано до публгкацИ д-р полгт. наук, професор, заслужений дгяч науки I техшки Украши Состн О. В.
Дата надходження рукопису 20.06.2015
Кондратенко Олег Юршович, кандидат кторичних наук, доцент, кафедра м1жнародно1 шформацп, Нацю-нальний авiацiйний ушверситет, пр. Комарова, 1, м. Кшв, Украша 01001 Е-шаП: olegva@ukr.net
