CC BY
69
С.23-72.
5. Ортега-и-Гассет Х. Тема нашого времени / Ортега-и-Гасет Х. // Сознание европейской культуры ХХ века. - М.: Политиздат. - С.264-267.
ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И НАЦИОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ
Загрийчук И. Д.
Предметом исследования в данной статье является человеческая экзистенция в контексте национальной идентичности в условиях глобализации. Анализируется бытие во времени, характер современных изменений, отстаивается ценность национальной экзистенции.
Ключевые слова: национальная идентичность, экзистенция, глобализация.
GLOBALIZATION AND THE NATIONAL-CULTURAL IDENTITY
Zagriychuk I.D.
The subject of investigation in the present article is the human existence in the context of the national identity under conditions of globalization . The author analyses the objective reality in time, the character of modern changes , upholds the importance of the national existence.
Key words: national identity, existence, globalization.
юта
УДК 327.51+327.82
канд. полт. н., доцент О.В.Шевчук
РОСШСЬКО-КИТАЙСЬКЕ СП1ВРОБ1ТНИЦТВО ЯК ФОРМУЮЧИЙ ФАКТОР ЗОВН1ШНЬОПОЛ1ТИЧНО1 СТРАТЕГИ США ЩОДО КНР В ПОСТБ1ПОЛЯРНИЙ ПЕР1ОД
У cmammi здтснена спроба анал1зу ростсько-китайського ствробтництва як д1евого фактору впливу на формування зовтшньополтичног стратеги США щодо КНР в постбтолярний перюд. На основi сучасног методологИ полтичног науки висвтлюються фактори зближення у взaeмовiдносинaх РФ - КНР, КНР - США, а також iснуючi конфлттогент проблеми в мехaнiзмi взaeмовiдносин США - КНР -РФ. З урахуванням визначальних тенденцт полтичного розвитку Азтсько-Тихоокеанського регюну прогнозуеться подальша модертзаци ростсько-китайського ствробтництва як фактора впливу на мехатзм взaемовiдносин США -КНР.
Ключовi слова: США, КНР, зовншньополтична сmрamегiя, нацюнальна безпека, сmрamегiчнi орiенmири
I Cвразiя, i Азшсько-Тихоокеанський регюн е зонами, де американськ штереси, як i дос^ тюно перепл^аються - за вше! 1хньо! рiзновекторностi - з штересами найбшьшо! евразшсько! держави Росп i найбшьш густонаселено! краши свггу КНР. I якщо на евразшському просторi за останш два десятилтя вщбувалися вс основш глобально
141
значущд поди, починаючи з лшвщаци сощалютично1 системи, змiцнення сили i ролi НАТО i пов'язаних з нею европейських структур, то АТР, зважаючи на динамiку полiтико-економiчних тенденцiй, поступово перетворюеться на арену економiчного суперництва КНР i США та плацдарм пол^ично! конкуренци мiж Вашингтоном i Пекiном. При цьому потрiбно зважати на те, що геополггичне тдгрунтя американсько! зовшшньопол^ично1 стратеги в найближчш перспективi буде вiдiгравати все суттевшу роль.
Акшуальмсть до^джуваног теми визначаеться тим, що вщносини США з КНР завжди посщали одне з провщних мiсць у зовнiшньополiтичнiй стратеги СРСР. Для Росшсько! Федераци вони також не втратили свое1 значущость Навпаки, геополiтичнi зрушення кiнця ХХ - початку ХХ1 ст. структурували тенденщю щодо бiльш уважного вщстежування РФ зовшшньополггично1 поведiнки двох найбшьших i найбiльш впливових держав сучасного св^у.
У цьому розумiннi, так званий "великий трикутник" СРСР - КНР - США, який протягом останньо1 третини ХХ ст. був предметом пильно1 уваги полггиюв i полiтологiв, наразi лише певною мiрою видозмiнився, трансформувавшись у конструкцiю РФ - КНР - США i одночасно набув нових якостей, хоча вш багато в чому, як i рашше, впливае на вектор стабшьност в сучаснiй системi св^ових зв'язкiв. Для Роси основним зовшшньополггичним прiоритетом на початку ХХ1 ст. залишаеться посилення власних зовнiшньополiтичних позицш i посилення росiйського впливу на процеси, як вiдбуваються в АТР. Для США важливим е прагнення створити в АТР структури безпеки, яю грунтуватимуться на активнш участ азiйських краш i, разом з тим, будуть шдконтрольш США. Зважаючи на це, фактор росшсько-китайських вщносин щодо впливу на формування "китайськоР полiтики США буде залишатися дiевим i постiйно дiючим як на сучасному етат, так i в середньостроковiй та вiддаленiй перспектив^ Вiдповiдно до цього основними завданнями дано'1 poseidrn е: 1) визначити внутршш та зовшшш детермiнуючi фактори зовшшньопол^ично1 стратеги РФ щодо КНР; 2) структурувати складовi зовнiшньополiтичного курсу США на початку ХХ1 ст. щодо варiантiв та моделей взаемоди з КНР; 3) спрогнозувати сценари щодо подальшого розвитку вiдносин США - КНР - РФ. Детермшуючий вплив росшсько-китайського спiвробiтництва на структурування зовшшньопол^ично1 стратеги США на "китайському напрямГ' е предметом науково1 уваги вггчизняних дослiдникiв А.В.Дашкевича [1], С.С.Камшського [2], 1.Д.Дудко [3], Т1.Мединсько1 [4], С.О.Шергша [5] тощо; росiйських науковщв В.В.Михеева [6], М.Л. Титаренко [7], Л.Г.Арешидзе [8], Д.А.Жирнова [9]; американських полгголопв Ч.Мейнса [10], М.Манделбаума [11; 12], Р.Хааса [13], Д.Саймса [14], Ш.Гарнетта [15], Зб. Бжезинського [16].
Американський пол^олог Ч.Мейнс, аналiзуючи характер вщносин
США з КНР та РФ, стверджував, що декларацп щодо готовност iнтегрувати Росiю i Китай "до мiжнародно! системи не пiдкрiплювались вагомими практичними кроками на цьому напрямГ' [10, с.46]. На думку науковця, як до Росй, так i до Китаю висувались численнi вимоги i нав'язувались правила, розробленi без !хньо! участi. Особливо пiдкреслював Ч.Мейнс подвiйнi стандарти щодо РФ та КНР з боку США. Зокрема, вш наводить таю факти: шсля Друго! свггово! вiйни Японiя i Захiдна Нiмеччина були прийнятi як повноправш члени до захщно! спшьноти, незважаючи на те, що вони були противниками США в вшш; в 1970^ роки Вашингтон був готовий оголосити Китай стратепчним партнером, незважаючи на культурну револющю. Вщносно ж СРСР, хоча вiн тшов на суттевi поступки Заходу з питання об'еднання Нiмеччини, був розпущений Варшавський договiр, а потiм i сам Радянський Союз припинив свое юнування, США продовжували розбудовувати свою полггику до i пiсля закшчення протистояння, керуючись стереотипами холодно! вшни [10, с.49-51].
Для США росшсько-китайське зближення е характерною i багато в чому визначальною рисою дипломатично! взаемодп в Азi!. Динамiка розвитку росшсько-китайських вiдносин засвiдчуе, що характер взаемодп мiж ними поступово еволющонуе в бiк стратегiчного партнерства, особливо з питань, що стосуються врегулювання територiальних проблем. Курс на зближення мiж РФ та КНР був започаткований ще за часiв президентства Б.Ельцина. В груднi 1992 р. на запрошення президента КНР Ян Шанкуня Пекiн вiдвiдав росiйський лщер. Результатом вiзиту стало пiдписання 24 докуменпв, якi стосувалися полiтичних i економiчних вiдносин, а також була оприлюднена Стльна декларацiя про основи взаемовщносин мiж РФ та КНР. Цей документ вщзначав: "Росшська Федеращя i Китайська Народна Республiка розглядають один одного як дружш кра!ни. Жодна з сторiн не братиме участ в будь-яких вiйськово-полiтичних союзах, спрямованих проти шшо! сторони, не укладатиме з тре^ми кра!нами договорiв або угод, якi можуть завдати збитюв державному суверенiтету й штересам безпеки iншо! сторони" [17, с.576]. Особливе мiсце в декларацi! належало положенню щодо взаемних гарантш зобов'язань протидiяти "будь-яким формам гегемонiзму i полiтики сили" в Азiйсько-Тихоокеанському регюш [17, с.577]. Ще один пакет докумен^в був пiдписаний протягом вiзиту президента КНР Цзян Цземiня до РФ в вересш 1994 р. У квггш 1996 р. тд час вiзиту президента РФ до КНР Б.Сльциним було пiдписано 12 нових докумен^в i Спiльна заява (Пекшська декларацiя), в якiй тдкреслювалось, що вiдносини двох сторiн мають характер "стратепчного партнерства на основi рiвностi, взаемно! довiри i взаемно! координацi!, орiентовано! на ХХ1 ст." [18, с.7]. Протягом цього вiзиту вiдбулася зустрiч президентiв КНР, РФ, Казахстану, Киргизстану i Таджикистану в Шанха!, на якiй було тдписано багатосторонню угоду про змiцнення довiри в вiйськовiй сферi
та прикордонних районах. Ця зус^ч стала початком формування мехашзму регулярних контаклв майбутньо! Шанхайсько! оргашзацп спiвробiтництва. Наступнi взаемш вiзити лiдерiв КНР та РФ, вщповщно в листопадi 1998 р. та грудш 1999 р., змiцнили взаемопорозумшня сторiн з проблеми збереження територiально! цiлiсностi держав; для Росп важливим залишалось чеченське питання, а для КНР - тайванська проблема. Спшьш шдходи Москви та Пекiна щодо врегулювання проблемних питань мiжнародних вщносин були задекларованi 20 грудня 1998 р. президентом РФ Б.Сльциним у заяв^ яка засуджувала американськi бомбардування 1раку [19] i в постановi Державно! Думи РФ вiд 4 лютого 1998 р. [20]. Разом з тим, курс на встановлення вщносин стратепчного партнерства мiж РФ та КНР мав об'ективш обмежувачь Так, для КНР США залишались головним економiчним партнером, що в умовах реформування економши для Пекша е стратегiчно важливим. Окрiм того, баланс сил, який тдтримуеться США в АТР, е випдним для КНР з точки зору юнування запасу часу щодо динамiчного реформування економiчно! структури в умовах мiжнародно! стабiльностi. Це, в свою чергу, дозволяе КНР мiнiмiзувати витрати на тдтримання сталого мiжнародного порядку в АТР, використовуючи цi кошти в нащональнш економiцi. Саме цим можна пояснити заяву прес-секретаря МЗС КНР Чжан Циюе, оприлюднену за два дш до вiзиту президента РФ Б. Ельцина до Пекiна в грудш 1998 р. Розтлумачуючи змiст "стратепчного партнерства" мiж КНР та РФ речник МЗС Китаю шдкреслив: "Цей термiн не передбачае альянсу проти третьо! сторони, i це - не союзництво, характерне для перюду "холодно! вшни", а новий тип мiжнародних вiдносин, в якому немае мюця союзництву, конфронтацп спрямованостi на будь-яку кра!ну" [21, с.65-66].
Активiзацiя зовнiшньополiтично! дiяльностi РФ на схщному напрямi, особливо динамiчне нарощування потенцiалу двостороннього спiвробiтництва РФ - КНР щодо геопол^ичного суперництва з США, не могло не знайти вщповвд в концептуальних розробках пол^ико-академiчних кiл США. В перших офщшних документах, оприлюднених "другою" адмшктращею У.Клiнтона в 1997 р., Росiя iз розряду "прiоритетно! держави" була переведена до розряду "одше! з держав", з якими США доведеться будувати взаемини в ходi реалiзацi! глобально! стратегi!. В 1997 р. в "Стратеги нащонально! безпеки в новому столггл" Росiя не була виокремлена в окремий регюнальний напрям американсько! полiтики, розглядалась як одна з нових незалежних держав, вщносини з якими оголошувались важливими щодо европейсько! безпеки i безконфлштного розвитку Свропи [22, с.21-22]. Разом з тим, в щорiчнiй доповад президента США У.Клiнтон, вiдзначив, що Азшсько-Тихоокеанський регiон е стратепчно важливим для iнтересiв i безпеки США, яю е тихоокеанською державою [23, с.28-29], надавши таким чином вщповщш сигнали КНР щодо продовження розгляду
американсько-китайських вщносин як стратепчно важливих для США. Це уможливлювало використання США суперечностей як об'ективного, так i суб'ективного характеру в росшсько-китайських вщносинах з метою чiткого структурування можливих меж ствробггництва мiж Москвою та Пекшом на рiвнi, безпечному для американських нащональних iнтересiв. Професор Школи поглибленого вивчення мiжнародних вщносин унiверситету Дж. Гопкiнса М.Манделбаум охарактеризував ситуащю в американсько-росiйських вiдносинах як таку, що розвиваеться по страл^ коли обидвi сторони вважають, що !хш дп законнi, мають оборонний характер i цiлком продуманi. Хоча дiяльнiсть сторiн сприймаеться одна одною як агресивна i небезпечна [12, с.10-11]. Вiн вiдзначав: "Спотворене сприйняття i нерозумiння, присутнi в двостороншх вiдносинах, неможливо пояснити лише помилками Росп в !! зовнiшнiй та внутршнш полiтицi, невдачами в проведенш реформ" [12, с.12].
Опоненти глобально! стратеги адмшютрацп У.Клiнтона вказували: по-перше, на необхщшсть зменшення кiлькостi прюрите^в американсько! зовнiшньополiтично! стратегi!; по-друге, на важливють проведення полiтики, яка б охоплювала двi найбiльшi азiйськi держави -Китай i Росiю, особливо в умовах динамiчного розвитку вщносин стратегiчного партнерства мiж Москвою та Пекшом. Зовшшньополггичш експерти США, яю виступали за розширення масштабiв ствроб^ництва з РФ, вiдзначали, що хоча штереси Китаю i Росi! безпосередньо не перетинаються з американськими штересами, кожна з них може протистояти прагненням США щодо виконання ролi единого захисника i поширювача демократичних норм i iнститутiв у свт [11, с.90]. Навiть тимчасовий росшсько-китайський союз, на думку полiтолога М.Манделбаума, "здатний завдати вiдчутних збиткiв штересам США, дестабiлiзувати ситуацiю в Сврош i в Азi!" [11, с.91]. Зважаючи на це, полiтико-академiчною ел^ою США пропонувалось пiдходити до розгляду проблеми взаемовщносин з РФ та КНР, використовуючи близью концептуальш принципи. Оптимальною моделлю взаемовщносин США з КНР та РФ, на думку президента Ради з мiжнародних вщносин (США) Р.Хааса, е !хня штегращя до "всГх мiжнародних процесiв" [13, с.64]. Саме це, з його точки зору, зробить поведшку Москви та Пеюна в мiжнародних вщносинах бiльш вiдповiдальною [13, с.64]. Суттевим геопол^ичним аргументом в дiалозi США з РФ та КНР е !хш можливосп щодо "розв'язання регюнальних суперечок, а також спiвробiтництво в сферi врегулювання глобальних проблем, таких як мiжнародний тероризм, злочиннiсть i забруднення навколишнього середовища", - стверджуе колишнш посол США в СРСР Дж. Метлок [24, с.39]. Американсью дослiдники вказують i на дiевi зовнiшнi фактори впливу на характер ствробггництва мiж Росiею та Китаем. Зокрема, президент Центру iм. Р.Ншсона и видавець журналу National Interest (м. Вашингтон) Д.Саймс вiдзначае: "1снуе цiла низка кра!н, таких як 1ран i Венесуела, якГ
спонукають Росда ствробггничати з Китаем для того, щоб ввдгравати провiдну роль у створенш eKOHOMi4HOÏ, полiтичноï i вшськово1 противаги США" [14, с.35]. Це в свою чергу, на думку пол^олога, е стимулюючим чинником щодо динамiзацiï американсько-росiйського спiвробiтництва, осюльки надасть можливiсть, використовуючи потенцiал зв'язюв РФ з цими краïнами, впливати на вектори ïхнього зовнiшньополiтичного курсу. O^iM того, стверджуе Д.Саймс: "Китаю розрив американсько-росшських вiдносин дозволить поводити себе бшьш гнучко в вщносинах 3i Сполученими Штатами. Це не стане новою холодною вшною, оскшьки Ро^я не буде глобальним суперником i навряд чи зможе взяти на себе роль головноï рушiйноï сили в протиборствi з Америкою. Але вона може створювати стимули i слугувати прикриттям для тих, хто буде протистояти Вашингтону, з потенцшно катастрофiчними результатами" [14, с.36].
Отже, на початку ХХ1 ст. в Схщнш Азп ще не сформувався баланс сил двох регюнальних держав КНР та США, а також держав, яю входять до ïхньоï зони впливу. Кожна з держав проводить в регюш пол^ику взаемного стримування. Iншi краïни змщнюють свiй власний силовий потенцiал за рахунок розбудови вщносин з центрами сили. Цим пояснюеться прагнення РФ мiнiмiзувати наслiдки геополiтичних зрушень юнця ХХ ст. i повернути статус держави з детермiнуючим
регюнальним впливом. Розбудова вiдносин з КНР для РФ е варiантом повернення на пол^ичний простiр АТР як дiевого актора мiжнародних вiдносин. Розширення правовоï бази росiйсько-китайських вiдносин (особливо в енергетичнш сферi) унеможливлюе крайне загострення вщносин мiж сторонами i е своерщним контролюючим важелем для Москви щодо регюнальних прагнень КНР. Oкрiм того, розвиток росiйсько-китайськоï ствпращ зумовлюеться i прагненням РФ мiнiмiзувати посилення глобального та регiонального впливу США. Так, "Концепщя зовнiшньоï пол^ики Росiйськоï Федерацiï", затверджена 10 липня 2000 р., визначила регюнальш зовшшньополггичш прiоритети РФ, серед яких особливе мюце було вiдведено Китаю як активному i дiевому суб'екту мiжнародних вiдносин в азiйському регiонi, з яким Ро^я мае "збiг принципових пiдходiв до ключових питань мiжнародних вiдносин" [25]. Президент РФ В.Путш в статтi "Росiя: новi схщш перспективи" пiдкреслив: "В останнi роки в зовшшнш полiтицi Росiï вщбувся рiшучий поворот в бiк АТР. Спадкоемшсть цiеï лiнiï буде збережена... Ми з оптимiзмом дивимося у майбутне i впевнеш, що наступне тисячолтя -це час нових можливостей для АТР. А для Росп вщкриваються новi схiднi перспективи, яю ми будемо, безперечно, розвивати й активно брати участь у процес перетворення цього регюну в наш "загальний дiм" [26]. Концепщя нацiональноï безпеки РФ вiд 10 ^чня 2001 р. серед основних загроз в мiжнароднiй сферi визначила: "Змщнення вiйськово-полiтичних блокiв i союзiв, насамперед розширення НАТО на схщ; можливiсть появи
в безпосереднш близькост вiд росшських кордонiв iноземних вiйськових баз i значних вiйськових контингент" [27]. Вiдмiннi риси зовнiшньополiтично! концепцi! Росi! були задеклароваш мiнiстром закордонних справ РФ 1вановим 1.С. Аналiзуючи модернiзацiю концептуального забезпечення зовшшньополггично! стратегi! держави, вш вiдзначив: "Новизна концепцi! полягае, насамперед, в реал^тичному пiдходi до оцшки свiтово! ситуацi! i наших власних зовшшньополггичних ресурсiв. Ми не ставимо перед собою завдання домагатися повсюдно! зовшшньопол^ично! присутностi Росi! заради не! само!" [28]. Але одночасно з цим, керiвник МЗС Росп констатував: "Концепщя нацiлюе на проведення динамiчно!, наступально! зовнiшньо! полiтики скрiзь, де це може принести вщчутну вщдачу" [28]. Принциповим моментом Концепцi!, тдкресленим 1вановим 1.С., була вiдмова вщ однозначно! "захщно! орiентацi!". "Необхщшсть проведення збалансовано! географiчно, багатовекторно! полiтики", складало один з основних концеппв зовшшньополггично! стратеги РФ на початку ХХ1 ст. [28]. Серед зовшшшх прюрите^в особливе мiсце було вiдведено азшському регiону, значення якого, за твердженням мшютра закордонних справ, в "шкалi зовнiшньополiтичних прiоритетiв поступово зростатиме". Головними партнерами Росп в цьому регюш проголошувались КНР та Iндiя, а розвиток сшвроб^ництва з ними - визначальним завданням зовшшньопол^ично! стратегi! РФ [28].
Показовим у цьому контекст е вщстоювання РФ та КНР однотипних принцишв щодо визначальних принцишв регулювання мiжнародних вiдносин та розв'язання територiальних проблем. Позицiя сторiн з цього питання була скоординована в спшьнш Московськш заявi голови КНР Цзян Цземшя i президента РФ В.Путша 16 липня 2001 р. Керiвники держав зазначили: "Державна незалежшсть, суверенiтет i територiальна цiлiснiсть е найважлившими елементами мiжнародного права, фундаментальними принципами, яю регулюють мiжнароднi вщносини" [29, с.14]. Голова КНР та президент РФ шдкреслили: "Росiя i Китай рiшуче пiдтримують полiтику i дi! один одного в питаннях захисту державно! еднос^ й територiально! цiлiсностi" [29, с.14].
Закрiпленнi в договiрнiй двостороннiй базi принципи пiдходiв до врегулювання територiальних проблем, були i в ст. 4-5 "Договору про добросусщство, дружбу i сшвроб^ництво мiж Росiйською Федерацiею i Китайською Народною Республшою" вiд 16 липня 2001 р. [30, с.7].
Однотипними е тдходи Москви та Пекша до питання моделi розбудови глобального свгтоустрою. Завiдувач вiддiлом ввропи i Азi! 1нституту сучасних мiжнародних вщносин Китаю Лi Чжие, аналiзуючи iмпульси щодо зближення позицiй КНР та РФ з питання глобально! моделi мiждержавно! взаемодi!, вiдзначае: "У Китаю i Росi! е проблеми протистояння зовшшньому втручанню. Росiя вирiшуе чеченську проблему, вщчуваючи тиск з боку Заходу. Перед Китаем також сто!ть
проблема нащонального розколу, i вш також вщчувае тиск Заходу. Тут ми можемо розмовляти з РоЫею спшьною мовою" [31, с.7]. Пiдтримав його 1.С.1ванов, який займав посаду керiвника МЗС РФ на початку 2000-х рр. На його думку, "Москва i Пеюн едиш у сво!й прихильностi суворому дотриманню принцишв i норм статуту ООН. Вони виступають за демократизащю мiжнародних вiдносин, за утвердження багатополярно! моделi свiтового устрою, справедливо вважаючи, що тшьки у межах багатостороншх зусиль людство може домогтися розв'язання глобальних проблем, яю стоять перед ним, впоратися з новими викликами та загрозами. За нашим спшьним переконанням, центральну координуючу роль у свгтопорядку ХХ1 столгття повинна в^гравати Органiзацiя Об'еднаних нацiй i !! Рада Безпеки" [32, с.12].
Отже, виходячи з геополгтичних, внутрiшньополiтичних та внутрiшньоекономiчних реалiй, концептуальнi напрями зовшшньо! полiтики РФ зазнали кардинальних змш на межi ХХ-ХХ1 ст. Головним !хшм змiстом була перебудова на основi адаптацi! Росi! до нових геопол^ичних реалiй, а також приведення до адекватно! вщповщност з економiчним та полiтичним потенцiалом кра!ни стратепчних настанов зовнiшньополiтичного курсу. Зважаючи на це, особливо! ваги набувала взаемодiя РФ з регюнальними кра!нами-лiдерами. Враховуючи ж геопол^ичне становище РФ, стратепчного значення набула розбудова вщносин з кра!нами Азiйсько-Тихоокеанського регiону, де одну з провщних ролей вiдiграе Китайська Народна Республша.
Формування американсько! стратеги щодо КНР виходить з того, що росшсько-китайсью вщносини, для яких характерне зближення позицш з багатьох питань мiжнародного життя, об'ективно обмежеш потенцiйними суперечностями мiж iнтересами сторш. Серед основних чинникiв, якi на думку американських аналгтиюв е роз'еднувальними в середовишд вiдносин РФ - КНР, називаються: дисбаланс, що утворився мiж активiзацiею полiтичних контактiв i темпами просування у економiчнiй сферц взаемна недовiра i пiдозрiлiсть, зокрема Росiя занепокоена неконтрольованою китайською економiчною i демографiчною експансiею до Сибiру i Далекого Сходу; !! також не задовольняе особлива позищя КНР на переговорах щодо вступу РФ до СОТ. Керiвник Проекту з росшсько-китайських вщносин Фонду Карнегi за Мiжнародний мир Ш.У.Гарнетт стверджуе: "Те, що досягнуто Москвою i Пеюном на сьогоднiшнiй день, е доброю основою для регулювання, але не лшвщування старих проблем" [15]. Разом з тим, вш шдкреслив реальну можливють переформатування вiдносин КНР - РФ внаслщок "прагнення Китаю стати св^овою державою у всiх вщношеннях, включаючи i вiйськову сферу. Просування Китаю до ще! мети буде означати, що вщбудеться доленосна змша стратегiчних ролей з Росiею, тобто виникне ситуащя, коли Росiя все бшьше буде вiдiгравати роль сторони, що зазнала утисюв, або буде нав^ь молодшим партнером бiльш сильного Китаю"
[15]. Китай, зГ свое! сторони, був стурбований щодо посилення прозахщних акцентГв у росшськш зовшшньо! полгтищ, як були здшснеш шсля тдписання Договору 2001 р., i новим форматом сшвробгтництва РосГя - НАТО, нечГткою позищею росшського керГвництва вщносно проникнення США в Центральну АзГю i змщнення !хшх позицш в регюш. Своерщне перемщення фокуса росшсько! полГтики на США i прагнення РФ тдвищити свою роль у створеш нового свГтопорядку е загрозою щодо згортання вщносин з КНР до рГвня регюнальних. У редакцшному коментарГ журналу "The Wall Street Journal", присвяченому аналГзу налагодження на початку 2000-х рр. стратепчного дГалогу РФ - КНР, вщзначалось: "Китай i РосГя не е природними союзниками. Москва розцшюе тднесення Китаю як загрозу сво!м стратепчним штересам в Середнш Азп, а також демонструе занепокоешсть щодо нарощування вшськово! могутност Китаю. Китай, зГ свого боку, стурбований росшськими прикордонними претензГями i застаршим ядерним потенщалом Росй" [33]. Росшським дослщником В.В.Михеевим був вщзначений негативний потенщал полшшення вщносин як Москви, так i Пекша зГ США щодо !хньо! двосторонньо! взаемодп [6, с. 19-20]. Тенденцп щодо зближення позицш мГж Москвою та Пекшом е для американських полГтико-академГчних кш свщченням того, що воно буде зберГгатися i надалг ОбидвГ сторони будуть знаходити тактичш можливост щодо об'еднання з таких ключових питань, як обмеження санкцш ООН проти 1раку, поглиблення сшвробГтництва з 1раном. Росшсько-китайсько партнерство в цих сферах здатне виступити суттевим подразнюючим фактором, що впливае на полГтику США. Американський фахГвець Т.Карон стверджуе: "Стратепчна ставка Китаю на Гранський енергетичний сектор робить для нього неприйнятними всеохоплюючГ санкцп проти 1рану. Власш економГчш зв'язки Росп з Тегераном дають !й аналопчний, хоча i не на стшьки критично важливий, спонукаючий мотив до уникнення санкцш. I хоча РосГя i Китай вщстоюють принципи системи непоширення ядерно! збро!, в створенш загрози яко! обвинувачуеться 1ран, жодна з цих кра!н, на вщмшу вщ США, не розглядае 1ран як серйозну стратепчну загрозу власним штересам i впливу" [34]. Характер динамши росшсько-китайського ствробгтництва на початку ХХ1 ст., на думку Зб. Бжезинського засвщчуе: "Стратепчш вщносини мГж РосГею i Китаем ставали бгльш близькими, шж вщносини будь-яко! з цих кра!н зГ Сполученими Штатами" [16, с.169]. Проте зближення позицш Москви i Пекша з цих питань не сприймаеться Вашингтоном, як творення певного союзу, спрямованого на реальне обмеження перспектив американсько! полГтики в Азп. Це сшвробгтництво формуе зовшшньополгтичнш курс США щодо КНР на основГ принципу розумно! достатностГ: не переоцшювати, але i не недооцшювати його. Зокрема, важливим для Вашингтону е те, щоб росшсько-китайська взаемодГя не вийшла за межГ, коли вона зможе стати
на завадi реалiзацiï американських штере^в в азшському регюш. Характер росiйсько-китайського спiвробiтництва, на думку американського полгголога М.Манделбаума, дозволяе сформулювати в схожому спектрi концептуальне тдгрунтя полiтики США щодо РФ та КНР. "Шсля холодноï вiйни для Сполучених Шта^в залишились двi найбшьш важливi держави - Росiя i Китай. Причини ïхньоï важливостi достатньо проста ïхнiй розмiр, економiчний потенщал та ïхня вiйськова могутнiсть", - шдкреслив вiн [11, с.80]. Фактором зближення, а тому i ушфшацп пол^ики США на китайсько-росiйському напрям^ слугуе, з точки зору фахiвця, те, що: "Росiя дуже далека вщ Захiдних норм в економщ й у вiдносинах з ïï пiвденними сусiдами; Китай також затьмарився у внутршнш i зовнiшнiй полггищ. Але кожен рухаеться абсолютно необережно, що iз захiдноï точки зору потребуе координацп. Виконання цього складного i надто вщповщального завдання, перед в^м демократичним суспiльством - окрема i найважливша мета зовнiшньоï полггики Сполучених Штатiв постбiполярного часу" [11, с.95]. I саме на цьому напрям^ вважае М.Манделбаум, ефективною зовшшньополггичною стратегiею США може бути "пол^ика мовчазного стримування", яка повинна грунтуватися на "...несумiсностi з полiтичними категорiями Сполучених Штатiв, якi використовувались протягом п'яти десятилггь у впровадженнi зовнiшньоï полiтики" [11, с.93].
Отже, формуючим чинником пол^ики США щодо КНР виступатиме росшсько-китайське спiвробiтництво. Але, зважаючи на його характер, кожна iз сторш, як Пекш, так i Москва, буде розглядати двосторонню взаемодда не як певний союз двох нацш на св^овш аренi i не як альтернативу зв'язкам кожноï з них iз Заходом, насамперед iз США. Разом з тим, в трикутнику РФ - США - КНР найбшьша необхщшсть вибору - в Росп. Прихильники зближення з Китаем переконують, що проведений ними геополггичний аналiз доводить, що розвиток вщносин з швидко зростаючим Китаем дозволить не лише збалансувати комплексну зовшшню полггику Росiï, але i стабшзувати ïï внутрiшню пол^ику й економiчний розвиток. Таке зближення випдно i КНР, оскiльки дозволить зберегти росшську i китайську нащональну незалежнiсть [35, с.9-10]. Регiональнi штереси РФ i КНР в середньостроковш перспективi збiгатимуться. Спiвробiтництво Росiï i Китаю в Центральнш Азiï не е аналопею вiйськово-полiтичному союзу в "холоднш вiйнi", коли основою ствробггництва був полiтико-iдеологiчний фактор; на сьогодш основою спiвробiтництва е геополiтичнi i геоекономiчнi фактори i фактор глобальних загроз. Здобутком росшсько-китайських взаемин на сучасному еташ е юридичне врегулювання проблеми визначення кордошв.
Сшвроб^ництво Росп i Китаю сприяе геоекономiчному розвитку обох краш, ïхнiм колективним зусиллям i спшьним спробам з послаблення зовшшнього щодо них прагнення до глобального контролю
на евразшському полГтичному просторГ i, насамперед, протидп проникненню США в Середню АзГю.
Основним чинниками, як перешкоджають розбудовГ вщносин стратепчного партнерства е як геополГтичний вимГр щодо прюритетност вщносин кожно! з сторш зГ США, так i нерГвшсть потенщалГв сторш. Хоча це може бути подолано завдяки ефективному та динамГчному реформуванню росшсько! економши або визнання росшським полГтичним ГстеблГшментом статусу веденого у взаемовщносинах з КНР, що е маловГропдним.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дашкевич А.В. На роздор1жжГ виклики сучасност i парадокси зовшшньо! пол1тики США / Дашкевич А.В. - К.: Наукова думка, 1996. - 151 с.
2. Камгнський С.С., Дашкевич А.В. Пол1тика США щодо Укра!ни. Витоки. Концептуальш основи. Практична еволющя / Камшський С.С., Дашкевич А.В. - К.: Пол1тична думка, 1998. - 547 с.
3. Дудко 1.Д. Нацюнальш штереси США у постбшолярному свт / Дудко 1.Д. -К.: КНЕУ, 2003. - 208 с.
4. Мединська Т.1. У статус св1тового лщера. США в сучасних процесах глобал1зацп: виклики та насл1дки / Мединська T.I. // Пол1тика i час. - 2005. - №3. -С.67-74.
5. Шергт С.О. В1д стримання до поширення. Нова зовшшньопол1тична доктрина i стратег1я Вашингтона / Шергш С.О. // Пол1тика i час. - 1994. - №3. - С.14-19.
6. Михеев В.В. Внешняя политика Китая и современные вызовы для российско-китайских отношений / Михеев В.В. // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - №6. -С.16-39.
7. Титаренко М.Л. Россия. Безопасность через сотрудничество. Восточно-азиатский вектор / Титаренко М.Л. - М.: Памятники исторической мысли, 2003. -406 с.
8. Арешидзе Л.Г. Международные отношения в Восточной Азии. Угрозы и надежды / Арешидзе Л.Г. - М.: Международные отношения, 2007. - 296 с.
9. Жирное Д.А. Внешнеполитическое сотрудничество России и Китая в контексте формирования постбиполярной модели международных отношений / Жирнов Д.А. // Северо-Восточная и Центральная Азия: динамика международных и межрегиональных взаимодействий / [под ред. А.Д.Воскресенского]. - М.: МГИМО (У); "РОССПЭН", 2004. - С.240-304.
10. Maynes Ch.W. Bottom-Up Policy // Foreign Policy. - 1996. - № 104. - P. 35-53
11. Mandelbaum M. Westernizing Russia and China // Foreign affairs. - 1997. -Vol. 76. - №3. - Р.80-95.
12. The New Russian Foreign Policy. Ed. by M. Mandelbaum. - N.Y.: A Council on Foreign Relations, Inc., 1998. - 342 p.
13. Хаас Р. США - Россия: перейти Рубикон / Хаас Р. // Россия в глобальной политике. - 2007. - Т.5. - №3. - С.57-65.
14. Саймс Д. Теряя Россию. Плата за возобновление конфронтации / Саймс Д. // Россия в глобальной политике. - 2007. - Т.5. - №6. - С.21-36.
15. Гарнетт Ш.У. Ограниченное партнерство: российско-китайские отношения в меняющейся Азии: доклад группы по изучению российско-китайских отношений / Гарнетт Ш.У.: www.carnegie.ru/ru/pubs/volume/56498.htm.
16. Бжезинский Зб. Еще один шанс. Три президента и кризис американской сверхдержавы / Бжезинский Зб.; [пер. с англ.]. - М.: Международные отношения, 2007. - 240 с.
17. Совместная декларация об основах взаимоотношений между Российской Федерацией и Китайской Народной Республикой 18 декабря 1992 р. // Внешняя политика России: сборник документов. 1990-1992. - М.: Международные отношения, 1996. - С.576-579.
18. Совместная российско-китайская декларация // Проблемы Дальнего Востока. - 1996. - №3. - С.6-10.
19. Заявление Президента Российской Федерации Б. Н. Ельцина 20 декабря 1998 г.: www.int/russia/pressrel/1998/98 12 20.htm.
20. Постановление Государственной Думы 4 февраля 1998 г.: www.int/russia/pressrel/1998/98 02 0.htm.
21. Алехин Э.В. Геополитика / Алехин Э.В. - Пенза: Пензенский государственный университет, 2005. - 117 с.
22. A National Security Strategy for a new Century. The White House. -Washington, D.C.: GPO, 1997 (May). - 29 p.
23. A national security strategy of engagement and enlargement / US President -Washington: GPO, 1995. - 33 p.
24. Matlock J. Dealing with Russia in turmoil // Foreign affairs. - 1996. - Vol. 75. -№3. - Р.38-51.
25. Концепция внешней политики Российской Федерации: www.scrf.gov.ru./Documents/Decree/2000/07-10.html.
26. Путин В. Россия: новые восточные перспективы / Путин В.: www.president.kremlin.ru/text/appears/2000/11/28426.shtml.
27. Концепция национальной безопасности Российской Федерации: www.nvo.ng.ru/printed/concepts/2000-01-14/6_concept.html.
28. Иванов И.С. Россия и мир на рубеже тысячелетий / Иванов И.С.: www.rami.ru/publications/gorchakov/ivanov.rtf.
29. Московское заявление глав государств России и Китая // Проблемы Дальнего Востока. - 2001. - №5. - С.12-16.
30. Договор о добрососедстве, дружбе и сотрудничестве между Российской Федерацией и Китайской Народной Республикой // Проблемы Дальнего Востока. -2001. - №5. - С.6-11.
31. Кириллов А. Место третьего / Кириллов А. // Московские новости. - 2001. -10-16 апреля. - №15(1089). - С.7.
32. Иванов И.С. Сосна и бамбук / Иванов И.С. // Дипломатический вестник. -2003. - №1. - С. 11-14.
33. Дружелюбный медведь, привлекательный дракон. Потепление в отношениях между Москвой и Пекином вызывает серьезную озабоченность на политическом фронте. Редакционный комментарий "The Wall Street Journal" 23 марта 2006: www.inosmi.ru/translation/226304.html.
34. Карон Т. Иранская дипломатия: Почему Россия и Китай отказываются сотрудничать с США / Карон Т.: www.inosmi.ru/translation/226302.html
35. Шуцинь Гао. Глобализация: взгляд из Китая / Шуцинь Гао // Азия и Африка сегодня. - 2004. - №11. - С.9-10.
РОССИЙСКО-КИТАЙСКОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО КАК ФОРМИРУЮЩИЙ ФАКТОР ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ США ОТНОСИТЕЛЬНО КНР В ПОСТБИПОЛЯРНЫЙ ПЕРИОД
Шевчук А.В.
В статье осуществлена попытка анализа российско-китайского сотрудничества, как действенного фактора влияния на формирование внешнеполитической стратегии США относительно КНР в постбиполярный период. На основе современной методологии политической науки освещаются факторы сближения во взаимоотношениях РФ - КНР, КНР - США, а также существующие конфликтогенные проблемы в механизме взаимоотношений США - КНР - РФ. С учетом определяющих тенденций политического развития Азиатско-Тихоокеанского региона прогнозируется дальнейшая модернизация российско-китайского сотрудничества как фактора влияния на механизм взаимоотношений США - КНР.
Ключевые слова: США, КНР, внешнеполитическая стратегия, национальная безопасность, стратегические ориентиры.
THE RUSSIAN-CHINESE COLLABORATION AS A FORMING FACTOR OF THE FOREIGN-POLICY STRATEGY OF THE USA TOWARDS PEOPLE'S REPUBLIC OF CHINA IN POSTBIPOLAR PERIOD
Shevchuk АУ.
In the article was made an attempt of analysis of Russian - Chinese collaboration, as in force factor of influence on making foreign policy strategy of USA towards People's Republic of China in prebipolar period. Basing on modern methodology of political science where are elucidating factors of Russian Republic - People's Republic of China relations, People's Republic of China - USA relation, and also existing conflict problems in mechanism of relations USA - People's Republic of China - Russian Republic. With pointing tendentious of political development of Asia - Pacific Ocean region will be prognoses further modernization Russian - Chinese collaboration as influence factor mechanism on relations USA - People's Republic of China.
Key words: the USA, People's Republic of China, foreign policy strategy, national security, strategic guiding lines.
юта
УДК 32. 001 (477)
канд. iст. н О.О.Федорчук
ОСНОВН1 ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛ1ТИЧНО1 НАУКИ
В УКРА1Н1
У статт1 робиться спроба розкрити процес виникнення I становлення в Укра'гт полтологи як науки, охарактеризувати основт етапи гг розвитку та розкрити гхню суттсть.
Ключовi слова: полтологгя, полтична наука, етапи розвитку, пол1толог1чн1 досл1дження, 1нституц1онал1зац1я полтологи.
Актуальшсть теми. Актуальшсть вивчення полтологи зумовлена полгтизащею суспшьства, виявом на цьому фош низького рiвня полгтично! культури. На сьогодш вщбуваеться суперечливий розвиток политологи як науки i навчально! дисциплши. Окреслено !! предмет,
153
