CC BY
28
OpaH^fl b MiwHapoflHMx BigHocuHax PocrncbKoï iMnepiï y 1815-1825 pp.
France in the International Relations of the Russian Empire in 1815-1825
Леся Гончаренко1, Яна Свсюкова1 Lesya Goncharenko, Yana Evsyukova
1 Sumy State A. S. Makarenko Pedagogical University
87 Romenska Street, Sumy, 40002, Ukraine, anatoliygoncharenko@rambler.ru
DOI: 10.22178/pos.20-2
LCC Subject Category: DK112.8-264.8
Received 3.03.2017 Accepted 17.03.2017 Published online 20.03.2017
© 2017 The Authors. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
Анотащя. У статт дослщжено роль та мюце Францп' в мiжнародних вiдносинах Pociï у 1815-1825 рр. Охарактеризованi причин взаeмозалежностi двох гравцiв мiжнародноï пол^ики у спiвпрацi в рiзних напрямках. З'ясовано вплив Францп' на мiжнародне становище РосшськоТ iмперiï. Висвiтленi позицп' рiзних угрупувань у серединi росiйських правлячих кiл у питаннi розробки та реалiзацiï мiждержавних вiдносин щодо ФранцГГ у 1815-1825 рр.
Ключовi слова: Росiйська iмперiя; Францiя; мiжнароднi вiдносини.
Abstract. The article studies the role and place of France in the international relations of Russia in 1815-1825. It characterizes the interdependence of the two players of international policy in cooperation in various areas. The influence of France on the international position of the Russian Empire is studied out. The positions of various groups in the middle of the Russian ruling circles, concerning the issue of development and implementation of international relations with France in 1815-1825 are highlighted.
Keywords: Russian Empire; France; international relations.
Вступ
Iсторiя росшсько-французьких вщносин на-лiчуe понад триста роюв офщшних диплома-тичних стосунюв, eK0H0Mi4H0r0 протистоян-ня та сшвробггництва, а також позначена участю у вшськово-полггичних конфлжтах i союзах у Х1Х-ХХ ст. Мiждержавнi вщносини Росп та Францп у постнаполеошвський перь од е однieю з складових частин свггово'' поль тики першо'' половини XIX ст. Боротьба Росп i Францп за сфери впливу в бврош, на Близь-кому Сходi i в Схщному Середземномор''' ста-новлять значний штерес для дослiдникiв к-торп мiжнародних вiдносин та зовшшньо'' полiтики.
Специфiчнi риси росiйсько-французьких вщносин у 1815-1825 рр. значною мГрою впли-нули на подальший розвиток взаемостосун-
юв двох кра'н у другiй половин Х1Х - на початку XX ст., коли, незважаючи на формально дружш стосунки, чималу роль вщкравала i взаемна недовiра. Разом з тим, росшсько-французьке зближення, початок якому було покладено договором про створення Антанти у 1904 р., поступово стало одним iз каталiза-торiв Першо'' св^ово'' вшни.
Бiльш широка багатоплановiсть дослiдження росшсько-французьких вщносин у постнаполеошвський перюд може бути певним гарантом подальшого розширення i поглиблення вже наявних знань про трансформацш мiж-народних вiдносин i перегрупування держав тсля глобальних вiйськових конфлiктiв.
В росшськш дореволюцiйнiй iсторiографГi питання, перш за все, необхщно виокремити пращ С. Соловйова [9] i Ф. Мартенса [6]. Хара-
ктеризуючи дослщження радянсько! кторю-графГ! росiйсько-французьких вiдносин, вщ-значимо роботи I. Гутюно! [3], К. Грюнвальда [2]i О. Федосово! [10]. Серед праць сучасних росшських iсторикiв, необхiдно згадати працi О. Федосово! [11], О. Орлик [8], В. Дегоева [4], В. 1гнатченко [5].
Проте рiзнобiчнiсть пiдходiв у працях дослщ-никiв рiзних кра!н та вiдсутнiсть узагальню-ючих праць з порушено! проблематики у в^-чизнянш iсторiографГi детермiнуе необхщ-шсть вивчення цього питання.
Отже, мета дослщження - комплексно досль дити росшсько-французью мiжнароднi вщно-сини у 1815-1825 рр.
Результати дослщжень
Найбiльший вплив у постнаполеонiвськiй Св-рот мали Англiя i Росiя, як потребували союзника, здатного врiвноважити пiднесення або посилення одше! з цих держав. У ситуацп, що склалася, обидвi кра!ни були защкавлеш у встановленнi дружнiх вiдносин з Франщею. Пiдтримки ФранцГ! потребувала i Росiя в особi Олександра I, який, тсля завершення роботи Вщенського конгресу, був не тiльки защкав-лений, але й докладав конкретш зусилля до стабiлiзацГi внутрiшнього становища у Фран-цГ! на основi вiдновлення принципу лептимь зму як опори громадського порядку. При цьому Олександр I не вважав, що з реставра-щею Бурбошв запануе полггична стабiльнiсть у кра!ш. Вш наполягав, щоб Людовик XVIII з повагою ставився до конституцшно! хартГ! i рекомендував йому залучити до парламенту помiрковано-лiберальнi елементи, обмежив-ши тим самим владу ультрароялктсько! бь льшостi. Пiдсумком зусиль Олександра I в цьому напрямку було призначення у вересш 1815 р. на посаду глави французького уряду герцога Армана-Емману!ла де Ришелье, який напередодш перебував на службi у росшсько-го iмператора на посадi генерал-губернатора Криму та Одеси. Тим самим Олександр I знайшов в його особi гщну людину для керiв-ництва полiтикою ФранцГ! i, ^м того, з про-росiйськими симпа^ями. На думку К. Грюнвальда, Олександр I вважав Ришелье з'еднуючою ланкою в щирш дружбi мiж обо-ма кра!нами [2, с. 97].
Пщтвердженням ще! ще! е лист К. Нессельроде послу в Париж К. Поццо-дьБорго вщ 23
сiчня (4 лютого) 1822 р. в якому чггко про-стежуеться значення, яке надавав Петербург стану справ у ПарижГ У лисп зазначаеться заклопотанiсть внутрiшньополiтичною ста-бiльнiстю ФранцГ!, прагнення пiдтримати си-ли Реставраций З документа видно, що росш-ський уряд намагаеться з'ясувати, з якою з полггичних сил пов'язана справа РеставрацГ!: «Щ питання залишаються незмiнними, i не-залежно вiд обстановки вони зводяться по суп до одного: з штересами яко! партГ! мае бути неодмшно пов'язана справа реставрацГ! у ФранцГ! монархи?» [2, с. 418].
У документ також висловлюються сумшви щодо стiйкостi королiвськоi влади, вщчутна боязнь «перемоги партГ! екстремiстiв, яю ба-жають правити пiд зловкним прапором ре-волюцГ!» [2, с. 419]. Разом з тим очевидно, що росшський уряд орiентуеться на А.-Е. Ришелье, вщданого «друга» Росп. Далi зазначаеться, що «на щастя, всi тi люди, чий моральний вигляд може мати щлком виправдану довiру, зберегли свою едшсть, прагнучi захистити бвропу вщ ще! небезпеки. Пан Ришелье, який здобув собi репутацiю одного з найбыьших прихильникiв миру i порядку, подае в цьому плаш приклад, що сто!ть вище всяко! похвали. Благородне пожертвування, з яким вш заради прийняття заходiв зi збереження спо-кою пiдтримае сво!х суперникiв, великодушно поступившись своею посадою, яку займав гiдно, - все це ще бiльше пiдносить його в очах ¡мператора...» [2, с. 419].
Поступово соцiально-економiчна ситуацiя у ФранцГ! стабШзуеться, в кра!ш проводяться лiберальнi перетворення, крайнi правi сили втрачають свш вплив у сустльсга, активiзу-еться законодавча дiяльнiсть. В наслщок цього, французькому уряду вдаеться утримувати соцiальну ситуацiю пщ контролем i викону-вати покладеш на кра!ну зобов'язання перед кра!нами-переможницями.
Стабiлiзацiя дозволила скоротити iноземний окупацшний корпус у листопадi 1817 р. з 150 тис. до 120 тис. чоловж. Ця довгоочжувана для ФранцГ! подiя стала можливою завдяки зусиллям Росп. Бажаючи закршити дружш вiдносини мiж двома кра!нами, росшський iмператор всiляко сприяв швидкому повер-ненню ФранцГ! до когорти великих держав. З щею метою, Олександр робив кроки для змь цнення авторитету Паризького кабшету все-редиш кра!ни i за !! межами, розраховуючи,
що Франщя зможе стати не тыьки корисним партнером, а й, можливо, вигщним союзником. 1сторики сходяться на думщ, що така увага до Францп була викликана не тыьки загальноевропейськими штересами,
пов'язаними iз запобiганням загрози рево-люцiй, але i власне росшськими, серед яких одним з основних була антибританська поль тика [4, с. 185].
Про стратепчш цШ Росй щодо посилення Францп зазначае С. Соловйов, на думку якого «за явно'' ворожость явному суперництвi Авс-трй, неприхильностi Англй, нерiшучому по-ложеннi Пруссй - Росп' необхщно було мати на своему бощ Франщю. Мета Олександра I -пщтримувати Францiю, яка скине Наполеона, в й дореволюцшних кордонах i в нiй створити противагу Австрй та Англй» [9, с. 83].
1ншим мотивом политики Олександра I щодо Францй було прагнення чинити тиск за й до-помоги на Пруссiю. Франщя, як учасник Четверного союзу, могла реально впливати на Шмецький союз i стримувати полiтичнi та територiальнi претензй Австрй i Пруссй. У той же час, рейнськ провшцй Пруссй були б пев-ним бар'ером для Францй на шляху й терито-рiальних претензiй на Сходь Цi рейнськi те-риторй були отриманi Францiею згiдно з рь шеннями Вiденського конгресу за вщмову вiд Швденно'' Саксонй [8, с. 29].
Крiм того, Олександр вважав, що вш повинен сприяти Францй, забезпечуючи й внутрiшню стабыьшсть. Ф. Мартенс вiдзначав, що «звич-ка iмператора Олександра I вважати себе вер-ховним покровителем внутршнього миру Францй вкоренилася в його розумЬ [6, с. 108].
Курс росшського уряду на зближення з Франщею був вкрай вигiдний останнш, осю-льки головним завданням французько'' зов-шшньо'' полiтики того часу було прагнення демонтувати тi положення Вщенсько'' систе-ми, якi обмежували внутрiшньополiтичну i зовнiшньополiтичну дiяльнiсть Францй. У цш ситуацй Париж намагався зламати зафжсова-ну Вiденським конгресом розстановку сил на мiжнароднiй ареш шляхом укладення двос-тороннiх союзних договорiв. Перед францу-зькою дипломатаю вiдразу ж пiсля Вщен-ського конгресу була поставлена мета подо-лати ту «принизливу» ситуацiю, в яку потра-пила Францiя в результат ще' поразки. Зро-бити це шсля Ватерлоо здавалося можливим тiльки за допомогою Росй, яка здобула собi до
цього часу славу «захиснищ iнтересiв» Францй» [11, с. 72].
У цш ситуацй Ришелье прагне знайти шляхи для укладення росшсько-французького договору. В шструкцй французькому представни-ку в Петербурзi графу Ноайль Ришелье ставив йому в обов'язок зробити вщносини обох держав быьш «штимними». Скршити союз двох володарiв i народiв i «змусити його бути охороною Францй в роки слабкосп, на якi во-на засуджена» [11, с. 73]. У зв'язку з цим щка-во як Ришелье уявляв собi можливi перспек-тиви росiйсько-французького зближення. Глава французького уряду характеризував Пруссш як державу-завойовницю, небезпеч-ну для Росй; Англш i Австрiю як суперниць Росй на Близькому Сходi i зробив висновок -зближення Росй i Францй вигiдно обом кра'-нам. Таким чином, граф Ноайль 'хав до Петербургу з ч^ко поставленим завданням - не тыьки домогтися зближення мiж обома державами, а й докласти зусиль до замши Четверного союзу (мш Ан^ею, Австрiею, Прусаею i Роаею) росiйсько-фрaнцузьким союзом [11, с. 73].
Ан^я була стурбована зближенням Росй i Францй ь тому, докладала чимало зусиль до того, щоб тримати Паризький кабшет в iзо-ляцй. Хоча Ан^я i декларувала принцип не-втручання у внутршш справи iнших кра'н, проте щодо Францй Лондонський кабшет вь дмовлявся його дотримуватися в разь якщо Фрaнцiя знову стане загрозою бврош. Пря-муючи щею полiтикою, представник Англй на Аахенському конгрес 1818 р. лорд Кaслрi разом з aвстрiйським i прусським представ-никами вiдкинув пропозицiю герцога Ришелье про перетворення Четверного союзу (те-трархй) шляхом включення в нього Францй в п'я^рню (пентархш), що вiдновлювaло б останню в правах велико'' держави. На бж Францй встав тыьки iмперaтор Росй Олександр I, який наполй на включеннi Францй до европейського «концерту». Проте, вона ви-явилася в досить двозначному становищь З одного боку, зовш все виглядало так, шби на-гляд з не'' зняли. Союзники прийняли ршен-ня про виведення з кра'ни окупацшних вiйськ, фрaнцузькi дипломати були визнаш повноправними учасниками не тыьки Аахен-ського конгресу, а й наступних зустрiчей для обговорення европейських проблем. Наспра-вдi ж осюльки тетрaрхiя пiдтвердилa в Аахеш положення Паризького договору вiд 20 лис-
топада 1815 р. контроль над Франщею негласно збер^ся [4, с. 185-186].
Фактично Франщя вже була частиною ново! европейсько! системи, важливим фактором !! внутршньо! рiвноваги, i все ж формально во-на значною мiрою залишалася противагою Четверному союзу. Очевидно, що Росiя пот-ребувала Францп в якостi противаги британ-сьюй могутностi i позицГ! АвстрГ!. Франщя по-трiбна була як зааб мiжнaродноi рiвноваги, що забезпечувало быьше маневру для РосГ!. Фрaнцiя ж потребувала РосГ! для того, щоб вщновити сво! позицГ! в бврот. З iншого боку, iнтенсивне зближення з Франщею в рамках двостороншх домовленостей могло поруши-ти крихку рiвновaгу в бврот, демонтувати европейську систему безпеки, розколоти 6в-ропу. Саме тому К. Нессельроде як глава зов-шшньополничного вiдомствa РосГ! дав вказь вки послу РосГ! у Пaрижi Поццо-дьБорго при-пинити будь-якi розмови про двосторонш союзи, оскiльки система Священного союзу не допускала жодних приватних союзiв. I хоча I. Кaподiстрiя умовляв Олександра I не пост-шати, вказуючи на природнiсть росшсько-французького зближення - змiнити це шчого не могло [11, с. 74].
Характеризуючи росшсько-французью вiдно-сини не можна випустити з уваги ще одну важливу обставину. У самому росiйському зо-внiшньополiтичному вiдомствi не було едно-стi в питaннi ставлення до Францп. У РосГ! протидiяли двi зовнiшньополiтичнi позицГ!, уособленi 1ваном Кaподiстрiей i Карлом Нессельроде, яю по-рiзному дивилися на зближення з Франщею. Про наявшсть зовшшньо-полiтичних розбiжностей у росiйському керь вництвi писав Меттернiх: «У РосГ! i в усiй ро-сшсьюй дипломатГ! за кордоном е двi партГ!, якi позначаються iменaми Меттершха i Капо-дктрп. Цi двi партГ! ненавидять одна одну i протистоятимуть одна однiй, як прaвi i лiвi у ФранцГ!. Олександр називаеться «меттершхь вцем», тому його пар^я гарна...» [8, с. 49]. 1н-шу «пaртiю», як охрестив австршський канцлер прихильникiв политики РосГ! в бврот, що быьш вiдповiдaе !! нaцiонaльним iнтересaм i незалежною вiд впливу АвстрГ!, вш сподiвaв-ся побачити в опаль До ще! «партГ!» належали т держaвнi та вiйськовi дiячi, яю ще рaнiше з рiзних мiркувaнь висловлювалися проти уча-стi росшських вiйськ у придушеннi революцГ! у Неaполi i П'емонтi i яю досить стримано по-ставилися до позицГ! РосГ! на Веронському
конгресь Вони ж виступали i за aктивiзaцiю полiтики РосГ! на твденному i схiдному на-прямках, що бГльше вiдповiдaло !! геополгти-чним штересам [8, с. 50].
Важко погодитися з думкою про гармонш в росшсько-французьких вiдносинaх. Усереди-ш них зрiли вaжливi i значш протирiччя мiж двома державами. Роая за допомогою ФранцГ! прагнула змщнити Вiденську систему, а Франщя !! демонтувати, потребуючи, проте, тдтримки РосГ!.
У лютому 1821 р. у МолдавГ! та ВалахГ! спала-хнуло антиосманське повстання, яке очолив грек за нащональшстю Олександр 1псГланть росiйський генерал i колишнiй ад'ютант Олександра I. Петербург був змушений зайняти обережну позищю i вiдмовив у допомозi пов-станцям, побоюючись спровокувати мiжнa-родну кризу. Хоча мiж учасниками руху - греками i румунами - виникали гострi розбiжно-стi, перш за все саме через вщсутшсть тдтримки з боку РосГ!, воно було придушене.
Проте з Дунайських князiвств повстання пе-рекинулося на Грещю, на територГ! яко! роз-горнулася жорстока партизанська вшна проти туркiв. Нaцiонaльно-визвольний рух у ГрецГ! викликав неоднозначну реакщю росiй-ського iмперaторa. Грецький рух, також як i революцГ! в 1талп, 1спанГ! та ПортугалГ! представляли загрозу сталому миру i статус-кво в бврот.
Олександр I в цш ситуацГ! зайняв позищю не-втручання сподiвaючись на те, що Порта зможе навести порядок у сво!х балканських володшнях. Тим самим Олександр I сподiвaв-ся лжвщувати мiжнaродний конфлiкт. 1мпе-ратор вважав, що краще зробити вигляд, шби вш вбачае в тому, що вщбуваеться, бунт проти лептимного монарха, а не законний протест християнського населення проти мусу-льманського панування [4, с. 195-196].
Ф. Мартенс зазначав: «Коли повстання греюв знову поставило чергове горезвкне схщне питання, iмперaтор Олександр поставився з крайньою суворктю до повсталих християн. В його очах вони були, таким чином, револю-щонерами i бунтiвникaми. Але тд впливом природних почуттiв росiйського народу. вш змiнив сво! думки i дГ!. 1мператорський кaбi-нет бажав мати... у схiдному питaннi союзну допомогу французького уряду» [6, с. 107].
Проaнaлiзуемо, як формулювалися цШ росш-сько! политики щодо Францп у контекст дiй грецьких повстанщв, i яку позицiю вщстою-вали на рiзних етапах кризи щ кра!ни.
На початковому етат кризи Росiя прагнула врегулювати грецьке питання в рамках «ев-ропейського концерту», спираючись на коле-ктивш зусилля европейських держав. 16 (28) червня 1821 р. Роая висунула Туреччинi ультиматум, в якому не тыьки вказувала на по-рушення Туреччиною рaнiше укладених до-говорiв, але й вимагала припинення вини-щення грекiв. Одночасно з пред'явленням ультиматуму Оттоманськш держaвi царський уряд звернувся до члешв Священного союзу щодо оргаызацп колективного втручання в греко-турецьку боротьбу, причому Роая брала на себе роль «умиротворителя Сходу». Олександр I сподiвaвся отримати санкцш Священного союзу подiбно до того, як Авст-рiя отримала санкцш на похщ в Рталш. На т-вднi РосГ! почалася концентращя вiйськ. Роз-рив дипломатичних вщносин мiж Росiею i Портою 29 липня (10 серпня) 1821 р. викли-кав тривогу в Лондоы, який виршив дiяти стльно з Австрiею проти РосГ!. Подiбно Анг-лГ!, Австрiя захищала неподыьысть Османсь-ко! iмперп, перешкоджаючи змщненню впли-ву РосГ! на Балканах, вбачаючи в цьому загро-зу сво!м зовнiшньополiтичним iнтересaм. Габсбурги боялися «згубного прикладу» повс-талих греюв для сво!х слов'янських тдданих. Австрiя i особисто !! канцлер К. Меттерых активно сприяли придушенню повсталих гре-кiв, пщтримували всi плани султанського уряду, надаючи йому також i вiйськову допо-могу [3, с. 129].
Ця позищя була представлена в рескрипт Олександра I до Д. Татищева 5 (17) лютого 1822 р., в якому останньому було доручено довести до Вщенського двору щею союзного врегулювання грецького питання, позначив-ши переваги такого шляху. Олександр I вка-зував: «Ця справа полягае в тому, щоб завдя-ки тснш едносп союзних дворiв забезпечити захист штереав, яким криза у Левант створила загрозу. Причому в рaзi крайньо! необ-хiдностi вiдстояти цi iнтереси навт силою збро!... вiд iменi союзу i в iм'я загального блага» [1, с. 429].
Олександр I запропонував союзникам пщпи-сати гарантшний документ: «Акт, який Ви запропонуете йому пщписати, мае велик пе-
реваги. BiH змiцнюe союз. BiH буде потужним засобом впливу, здатним вплинути на TypKiB. Якщо ж не вдасться подолати !х безрозсудну завзятiсть, то дГ! РосГ! стануть акцieю бвропи, i тодГ не буде тих незручностей i ризику, яких можна було б справедливо побоюватися в разГ одностороннГх дГй РосГ!... Прийняти комп-pомiсне рГшення, не пГдкрГплене гарантГями, i не злякати турок значною еднГстю - означало б тдтримати Порту в помилках i, отже, тдго-тувати непрямим чином Грунт для катастро-фи, яку так побоюються...
ТодГ, на мою думку, варто було б вдатися до примусових заходГв. Роая могла б вщ Гмеш союзу ввести в князГвства сво! вГйська, не оголошуючи ПортГ вГйни, i знову звернутися з пропозицГями, якГ нею висувалися у червш. ПримусовГ заходи, пщтримкою яких була б позицГя, зайнята союзними дворами вГдповГ-дно до гарантшного акту, привели б до вшни, але до вГйни, про яку заздалегщь домовилися б основы держави i яка не порушила б спо-кою в шших частинах бвропи» [1, с. 430].
Серед основних положень гарантшного акту були вимоги:
- повшстю i без будь-яких зволжань евакую-вати князГвства Валахш i МолдавГю;
- тимчасово вщдати управлГння цими князГв-ствами на вГдповГднГ Дивани, очолюваш каймаками - греками, яких Порта обиратиме вь дповГдно до правил призначення господарГв;
- направити на мГсця одного або декГлька ту-рецьких уповноважених i просити Гмператора вГдправити туди одного або декГлькох росГй-ських уповноважених;
- надГлити турецьких представникГв повно-важеннями, необхГдними не тыьки для того, щоб врегулювати з росшськими представни-ками все те, що стосуеться виконання дого-ворГв у князГвствах i тимчасового управлГння ними, але й для того, щоб узгодити з ними тГ заходи, до учасп в здшсненш яких Порта запросить Росш, щоб забезпечити щасливе i мирне Гснування християнських провГнцГй Оттомансько! ГмперГ!.» [1, с. 439].
Тим часом основы положення гарантшного акту були вщкинуп уама державами. Позищю АнглГ!, АвстрГ! i ПруссГ! пГдтримала i ФранцГя. РосГйський посол у ПарижГ Поццо-дГ-Борго повщомляв, що у французьких урядо-вих колах бажають миру на СходГ, що в разГ
вшни Росп з Туреччиною краще мати нейтралитет i в розмовi з ним щодо цього питання висловлюються дуже обережно i невизначе-но. Мшстр закордонних справ Францп засте-рйав улiтку 1821 р. французького посла в Росп П. ла Ферроне вщ зайво' вiдвертостi, а тим быьше вiд обiцянок, вказуючи, що грецьке повстання може принести быьше користi Росп. Франщя, з його слiв, втратила б при цьому сво' комерцiйнi привые', а в компенсaцiю отримала б «тыьки деякi острови на Серед-земному морi» [3, с. 129]. Юлька рaзiв повто-рювалася думка про те, що втручання могло б посварити Франщю з Англiею, чого в Пaрижi не бажають.
На початку 1822 р. була очевидною безрезу-льтатшсть дипломатичних крокiв царського уряду в Схщному питaннi. Олександр I при-йшов до висновку, що розрив з Ан^ею i Авс-трiею в цей момент неможливий. Роая вщмо-вилася вiд активного втручання в грецьк справи. Англiя i Австрiя вiдтягувaли вщпо-вiдь цaревi на пропозицiю про спiльний ви-ступ европейських держав. Тiльки наприкшщ 1822 р. на Веронському конгрес Священного союзу близькосхiднi справи знову були предметом обговорення. Виршення питання про «умиротворення грекiв» звелося до засу-дження повстання як «чисто революцшного», якому монархи не повинш надавати жодно' допомоги» [3, с. 130-132].
Вщносини з Франщею також розчаровували Петербург, оскiльки перюд спiвпрaцi з Ришелье, який подав у вщставку в 1821 р., шшов у минуле. З новим главою кабшету Ж.-Б. Выле-ля вiдносини були не настыьки щирими. «Поки дюк де Ришелье був на чолi французького уряду 1мператор Олександр I мй бути абсолютно впевнений, що Франщя тдтриму-ватиме кроки росшсько' пол^ики щодо Ту-реччини. До мМстерства Вiллеля Поццо-дь Борго не мав ш довiри, нi симпатп. Ш на Вь ллеля, нi на Монморана, за його словами, по-кластися не можна, хоча обидва мшстри за-певняли росiйського посла, що вони шчого не мшятимуть у полiтицi, яко' дотримувався Рь шелье. Нове французьке мiнiстерство серйоз-но намагалося заслужити довiру росшського уряду» [6, с. 109].
Разом з тим Роая, будучи защкавленою у Францп, шукала можливiсть налагодити вщносини з новим кабшетом Ж. Вылеля. Саме цим можна пояснити рекомендащя Нессель-
роде Поццо-дьБорго в дотримaннi обережно-стi щодо Францп. Ф. Мартенс вщзначав: Император Олександр I наставляв свого посла у Париж1 в сена быьшо'' неупередженостi та обережностi у зносинах з новим мМстерст-вом. «Продовжуйте, - писав йому Нессельроде, - зберйати ту обережшсть, яко' ви сaмi розумним чином трималися. Сприяйте добру, не виходячи за межi ваших дш, щоразу, коли ви можете тому сприяти вашими словами, виразом почутпв володаря, його бажання спокою у Францп i жалю, який вш вiдчувaв би, якби згубш змiни викликали побоювання Ь можливо, будь-якi заходи з боку загального союзу. Ось в чому полягае формула нашо' по-лгтики щодо Тюыьршського кaбiнету» [6, с. 111].
Подальше загострення кризи в Грецп активь зувало дй АнглГ', котра прагнула зберегти свободу дш у цьому регюш. Морська блокада, оголошена греками навесш 1822 р. завдавала шкоди торгiвлi АнглГ'. Визнання грекiв вою-ючою стороною вiдкрило АнглГ' можливкть впливати на морськi операцГ' Грецп i захища-ти aнглiйське торговельне судноплавство. Ан^я прагнула взяти шщативу в сво' руки, у той час як Роая продовжувала займати ви-чiкувaльну позицiю. Це був уже офщшний, але обережний вщхщ вiд вiдкритоi протуре-цько' полпики Кaслрi [3, с. 135].
Роая була змушена aктивiзувaти дипломати-чну актившсть. Олександр I ще тшив себе iлюзiями щодо колективного виршення гре-цького питання. У цш ситуацГ' вiдбулaся зу-стрiч росшського i aвстрiйського iмперaторiв у Чершвцях. Меттернiх наполягав на вiднов-ленш росiйсько-турецьких вiдносин, що означало б вщмову РосГ' вiд вирiшення гре-цького питання, а Олександр I у виглядi по-переднiх умов вимагав виконання турецько' компенсацГ' збитюв, завданих росiйським областям, розташованим на Чорному морп ска-сування або змiни фiрмaну щодо навйацп ту-рецьких корaблiв; повернення Росп прав надавати свш прапор кораблям, що належить iншим нащям; припинення перешкод i утис-юв, якi вiдчувaють росiйськi корaблi в Конс-тантинопольському порту. Крiм цих умов царський уряд наполягав на негайнш евакуа-цй Дунайських князiвств [7, с. 329].
Австрiя виступила проти росiйського ультиматуму, прaгнучi затягнути вирiшення Схiд-ного питання. Австршська позицiя була пiдт-
римана АнглГею i Франщею, осюльки «дп Меттершха були ощнеш як TaKi, що вщповь дають iнтересaм урядiв Англп, Францп та ш-ших краш». «Ми ...не повинш побоюватися, -писав ла Ферроне в Париж, - жодних неприе-мних наслщюв побачення iмперaторiв, i, ско-рiш за все, Меттершх боротиметься за ту справу, яку i ми стали б захищати» [3, с. 144].
Отже, дипломатичш зусилля Росп виявилися безусшшними, а дй" ïï союзниюв були спрямо-вaнi на затягування вирiшення грецького питання. Причому политика Францп тут практично йшла в руслi aнглiйських i австршських нaмiрiв.
Ситуaцiя стала загострюватися на початку 1824 р., коли султан звернувся за допомогою до египетського пaшi Мехмед Алi в спрaвi придушеннi грецького повстання. У цих умо-вах Росiя шшла на оргaнiзaцiю Петербурзько'1' конференцп, що вщкрилася 17 червня 1824 р., на якш вона запропонувала програму вирь шення Схiдного питання, направивши урядам секретний меморандум, який передбачав створення трьох князiвств - Захщно'' Грецп, Схiдноï Грецп i морiв. Туреччина повинна була зберегти свш верховний суверенiтет над цими провшщями, але позбавлялася права тримати там чиновниюв i вГйськовГ гаршзо-ни. Князiвствa i острова повинш були корис-туватися повною свободою торпвлГ i правом мати свш нащональний прапор. Цей компро-мГсний проект «умиротворення Грецп» надавав переваги Росп як держави-покровительки. Незважаючи на обмеженiсть цього проекту, вш був першим конкретним планом, запропонованим тд час грецькоï вшни [3, с. 149].
Однак конференщя виявила серйознi проти-рГччя мГж союзниками. Петербурзький проект не влаштував жодну зГ сторГн. Грецький уряд протестував проти росГйського плану, i зокрема проти подГлу Грецп на три князГвства, i звернувся до Англп з проханням визнати 1х незалежшсть. В цГлому дипломатичнГ зусилля Росп на початку 20-х рр. XIX ст. виявилися малопродуктивними. Свропейсью дер-жави, перш за все АвстрГя i АнглГя, активно протидГяли будь-яким спробам Росп вирши-ти турецьку проблему. Незважаючи на праг-нення Росп заручитися тдтримкою Францп, остання тдтримувала дп Англп та Австрп. «Вага Францп у мГжнародних справах того часу була ще досить незначною, i европейська
дипломатя не вважала !! здатною з^рати к-тотну роль у виршенш справ на Сходi» [10, с. 47].
Франщя намагалася перебувати у контекст дш сент-джеймського кaбiнету i залежала вiд британського впливу, що особливо прояви-лося в дiях кaбiнету Ж. Вiллеля. З шшого боку, Росiя розглядала Фрaнцiю як найважливший елемент Вщенсько! системи, змщнюючи вза-емодiю з нею з метою послаблення впливу в европейських справах Англп та АвстрГ!. Тому росшсью дипломати так пильно вщслщкову-вали полттичш процеси у Францп, придивля-лися до вах нюанав поведiнки французького кaбiнету.
Висновки
Пщводячи пiдсумок aнaлiзу мiжнaродноi политики РосГ! щодо ФранцГ! у 1815-1825 рр., слщ зазначити, що остання проводила поль тику лaвiрувaння мiж Росiею i Англiею, осю-льки в !! пiдтримцi були защкавлеш всi евро-пейськi держави, щоб перетягнути «чашу те-резiв» на свш бж. Лaвiрувaння ФранцГ! пояс-нювалося прагненням французько! диплома-тГ! набути статусу велико! кра!ни, який був втрачений в роки наполеошвських воен.
Саме така политика Парижа в тих умовах була неминучою i едино правильною. Прагнення ж РосГ! втягнути Франщю у орбпу свое! полпи ки, в тому чи^ i у виршення грецько! про-блеми було виправданим i вiдповiдaло росш-ським нащональним iнтересaм.
У 1815-1825 рр. були створеш умови для ново! мiжнaродноi конф^урацп. Росiйськa iмпе-рiя у цей перiод була защкавлена в якнайш-видшому вiдновленнi позицш ФранцГ! в бв-ропi в якосп серйозно! полнично! сили, осюльки росшська дипломaтiя розглядала Франщю в якост противаги Англп та АвстрГ!. Шщ-атива в цьому питанш належала Олександру I, який всГляко пiдтримувaв короля Людовика XVIII.
Курс Олександра I, нащлений на залучення ФранцГ! до «европейського концерту», вщби-вав просвiтницьку щею росiйського iмперa-тора про едину бвропу. Схiдне питання, а саме грецька проблема була одшею з найскладш-ших проблем европейсько! политики. Осюль-ки Олександр I не м^ одноосiбно вирiшити цю проблему, не зруйнувавши при цьому ев-
ропейсько'' едностГ вш вщстоював Гдею коле-ктивних дш.
Залучення Францп до вирiшення СхГдного питання в першiй половинГ 20-х рр. Х1Х ст. дозволяло Росп урГвноважити i нейтралГзува-ти антиросшську спрямованГсть вщенсько'' полГтики i позищю АнглГ'. У той же час Франщя, приймаючи активну участь у врегулю-ваннГ грецького питання, прагнула реалГзу-вати сво'' геополГтичш Гнтереси на Близькому
Сходi i тдвищити свою вагу в европейськш полiтицi.
У свою чергу, Франщя в першш половинi 20-х рр. Х1Х ст. ще не вщйравала серйозно'' ролi в eвропейськiй полчищ внаслiдок внутрш-ньополггично'' слабкостi i тиску на не'' сент-джеймського кабшету. Щею обставиною i по-яснювалося постiйне лавiрування Францп мiж Росiею i Англiею.
Список використаних джерел / References
1. Gromyko, A. A. (Ed.). (1980). Vneshnjaja politika RossiiXIXi nachala XXveka. Dokumenty Rossijskogo
ministerstva inostrannyh del [Foreign policy of Russia XIX and the beginning of XX century. Documents of the Russian Ministry of Foreign Affairs] (Vol. 2: 1815-1830, Is. 4(12): March 1821-December 1822). Moscow: Mezhdunarodnye otnoshenija (in Russian)
[Громыко, А. А. (ред.). (1980). Внешняя политика РоссииXIXи начала XXвека. Документы Российского Министерства иностранных дел (Серия 2. 1815-1830, Т. 4(12): Март 1821-Декабрь 1822. Москва: Международные отношения].
2. Grjunval'd, K. (1968). Franko-russkiesojuzy [Franco-Russian Unions]. Moscow: Mezhdunarodnye
otnoshenija (in Russian)
[Грюнвальд, К. (1968). Франко-русские союзы. Москва: Международные отношения].
3. Gutkina, I. G. (1966). Protivorechija evropejskih derzhav v pervye gody grecheskoj vojny za
nacional'nuju nezavisimost' (1823-1826 gg.) [Contradictions of the European powers in the first years of the Greek war for national independence (1823-1826)]. Uchenye zapiski LGPI im. A. I. Gercena, 288, 124-177 (in Russian)
[Гуткина, И. Г. (1966). Противоречия европейских держав в первые годы греческой войны за национальную независимость (1823-1826 гг.). Ученые записки ЛГПИ им. А. И. Герцена, 288, 124-177].
4. Degoev, V. V. (2004). Vneshnjaja politika Rossii i mezhdunarodnye sistemy: 1700-1918gg. [Russian
foreign policy and international systems: 1700-1918]. Moscow: ROSSPJeN (in Russian) [Дегоев, В. В. (2004). Внешняя политика России и международные системы: 1700-1918 гг. Москва: РОССПЭН].
5. Ignatchenko, V. I. (2015). Francija v Venskoj sisteme mezhdunarodnyh otnoshenij (pervaja polovina
XIX veka) [France in the Vienna system of international relations (the first half of the nineteenth century)]. VestnikMGIMO-Universiteta, 6(45), 9-14 (in Russian)
[Игнатченко, В. И. (2015). Франция в Венской системе международных отношений (первая половина XIX века). ВестникМГИМО-Университета, 6(45), 9-14].
6. Martens, F. F. (1907). Rossija i Francija vo vremena Restavracii i ijul'skoj monarhii [Russia and
France during the Restoration and the July Monarchy]. Zhurnalministerstva narodnogo Prosveshhenija, 10(7), 99-138 (in Russian)
[Мартенс, Ф. Ф. (1907). Россия и Франция во времена Реставрации и июльской монархии. Журнал министерства народного Просвещения, 10(7), 99-138].
7. Martens, F. F. (1878). Sobranie traktatov i konvencij, zakljuchennyh Rossiejs inostrannymi derzhavami
[Collection of treatises and conventions concluded by Russia with foreign states] (Vol. 4: Traktaty s Avstrieju, Is. 1: 1815-1878). Saint-Petersburg: Tip. M-va put. soobshh. (in Russian) [Мартенс, Ф. Ф. (1878). Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россией с иностранными державами (Т. 4: Трактаты с Австриею, Ч. 1: 1815-1878). Санкт-Петербург: Тип. М-ва пут. сообщ.].
8. Orlik, O. V. (1998). Rossija v mezhdunarodnyh otnoshenijah 1815-1829. Ot Venskogo kongressa do
Adrianopol'skogo mira [Russia in international relations 1815-1829. From the Vienna Congress to the Adrianople World]. Moscow: Nauka (in Russian)
[Орлик, О. В. (1998). Россия в международных отношениях 1815-1829. От Венского конгресса до Адрианопольского мира. Москва: Наука].
9. Solov'ev, S. M. (1879). Pocco-di-Borgo i Francija. Nachalo vtoroj chetverti XIX veka [Pozzo di Borgo
and France. The beginning of the second quarter of the XIX century]. VestnikEvropy, 2(76), 82102 (in Russian)
[Соловьев, С. М. (1879). Поццо-ди-Борго и Франция. Начало второй четверти XIX века. Вестник Европы, 2(76), 82-102].
10. Fedosova, E. I. (1985). Peterburgskij protokol 1826 g. i diplomatija Francii [The St. Petersburg
Protocol of 1826 and the diplomacy of France]. Voprosy istorii, 3, 46-57 (in Russian) [Федосова, Е. И. (1985). Петербургский протокол 1826 г. и дипломатия Франции. Вопросы истории, 3, 46-57].
11. Fedosova, E. I. (1996). Francija i venskaja sistema (k voprosu o postojanno dejstvujushhih i
vremennyh faktorah vneshnej politiki) [France and the Vienna system (to the question of the permanent and temporary factors of foreign policy)]. VestnikMoskovskogo universiteta. Serija 8: Istorija, 5, 71-82 (in Russian)
[Федосова, Е. И. (1996). Франция и венская система (к вопросу о постоянно действующих и временных факторах внешней политики). Вестник Московского университета. Серия 8: История, 5, 71-82].
