CC BY
1540
УДК 340.11 М. Г. Хаустова,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПРАВОВА СИСТЕМА УКРА1НИ СЕРЕД ПРАВОВИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТ1
На пiдставi аналiзу рiзних типологий правових амей установлено, що нащональну правову систему Украши потрiбно вважати правовою системою перехiдного типу, що прагне до романо-германсько'1 правово'1 им'! i е 11 своерщним асоцiйованим членом. Обгрунтовуеться, що правова система Украши належить до схщноевропейсько! групи романо-германсько1 правово1 ам!'.
Ключовг слова: правова система, правова ам'я, схщноевропейська правова сiм'я, слов'янська правова ам'я, евразiйська правова сiм'я, романо-германська правова ам'я.
Розкриваючи питання щодо визначення мiсця нащональноi правово1 системи Украши на правовш картi св^у, зазначимо, що в юридичнiй лiтературi не iснуе одностайностi думок науковщв з приводу характеристики сучасних правових систем постсощалютичних краш Схщно! Свропи.
Яким же шляхом трансформуватися: приеднатися до одше! з функцiонуючих правових амей сучасностi чи пiти сво1м шляхом, створюючи евразiйську правову ам'ю? Бiльшiсть учених переконанi, що тенденцп розвитку правових систем цих держав дають можливiсть вважати, що вони рухаються у напрямку приеднання до германсько1 пiдгрупи в им'! романо-германського права. Слщ при цьому визнати факт, що вони вже поступово вщшшли вщ свого соцiалiстичного минулого [2, с. 19].
Окремi аспекти вказано! проблеми вже дослiджувалися такими теоретиками права, як С. С. Алексеев, Х. Бехруз, Л. А. Луць, Н. М. Ошщенко, О. В. Малько, М. I. Матузов, М. М. Марченко, А. Х. Садов, В. М. Синюков, Ю. О. Тихомиров та ш.
Правовi системи бшьшосп кршн пострадянського простору вже вiдповiдають 2-м iз 4-х основних вимог, що висуваються до правових систем им'! романо-германського права, а саме методолопчнш та шфраструктурнш вимогам. За цими критерiями сучасш правовi системи держав пострадянського простору вiдрiзняються вiд им'! романо-германського права лише деякими особливостями.
Однак деяю правознавщ мають iншу думку. Наприклад, С. С. Алексеев тдкреслюе, що нащональш правовi системи цих кршн належать до окремох правовох системи, яку вш iменуе «система традицшного невiддиференцiйованого типу» або «Право Сходу», оперуючи фактично новим термiном для позначення вказаних правових систем -«^зантшське право». <Жзантшське право», спираючись на постулати православ'я, з огляду на його зовшшш форми вiдрiзняеться розкiшшю i прикрашенням, вражаючою здатшстю створювати видимiсть, тобто це такий пишний, величний i благовидний фасад, за яким у кшцевому тдсумку творить сво! справи влада азiатсько-теократичного типу - влада з переважними авторитарними характеристиками [1, с. 73]. Ця позищя фахiвця (щодо «^зантшського права») викликала активну дискусiю в наукових колах, насамперед з юторико-правового змютовного боку названоi гiпотези [12, с. 26].
На нашу думку, можна виокремити 4 концепцп належносп правовоi системи Украши до товно! им'! - слов'янсько!, евразшсько':!, романо-германськоi i схщноевропейсько:!. Крiм того, деяю дослiдники обгрунтовують тезу, що нащональна правова система Украгни тяжiе до схщноевропейсько'г правовог традицп й повертаеться в
ам'ю романо-германського права. Розглянемо щ концепцп докладнiше.
З точки зору В. М. Синюкова, культурно-iсторична специфiка правових цшностей слов'янських кра'н дозволяе вести мову про самостшну слов'янську правову сгм'ю, провщним елементом яко'' е правова система Росп. Пояснюючи самобутшсть слов'янсько'' правово'' ам'' й росшсько' правово'' системи, вона пов'язуе ii з державнiстю пiвденних i схщних слов'ян, що склалась у VI - IX стол^ях, iз самостшною культурною традицiею цих народiв, iз впливом Вiзантiйськоi iмперii, яка тривалий час була оплотом православ'я i схщноевропейсько'' культури [12, с. 208].
Основним доводом на користь виокремлення в^чизняно'' правово'1' системи як вщносно самостийно'' правово'1 ам'' е наявшсть слов'янсько'1 правово'1 спiльноти, яка грунтуеться на «значнш культурно-iсторичнiй специфiцi правових цшностей слов'янських кра'ш», на глибинних «нащональних, духовних, iсторичних, соцiальних i юридичних пiдставах у правовiй культурi Росп й у низцi схщноевропейських кра'ш» [12, с. 209].
Прихильники вщнесення правово' системи Укра'ни до слов 'янськог правовог сгм 'i виходять iз того, що ця правова ам'я, як самостшна гшка правово' цившзацп, мае такi особливосп:
- самобутнiсть росшсько' державносп, яка не зникае навiть тсля тривалих i масових запозичень шоземних управлiнських i конституцiйних форм;
- специфiчнi умови економiчного прогресу, для яких характерним е спирання на колективш форми господарювання;
- формування особливого типу сощального статусу особистосп, для якого притаманною е перевага колективних елементiв правосвiдомостi й негнучюсть лiнiй диференщацп особистостi й держави;
- тюний зв'язок традицшно' основи права й держави зi специфшою православного напрямку християнства з його акцентами не на мирському життерозумшш Бога й людини (католицизм), тим бшьше не на благословеннi й корисливосп (протестантизм), а на духовному житп людини з вiдповiдними етичними нормами (некорисливють, благочестя тощо);
- успадкування через Вiзантiю законодавчих традицiй римського права [12, с. 214,
215].
З погляду деяких учених, подiбнi характеристики тсею чи шшою мiрою притаманнi не лише росiйськiй, а й украшськш правовiй культурi.
Виражаючи свое ставлення до ще'' виокремлення слов'янсько'' правово'' ам'' поряд з шшими сiм'ями на пiдставi нових, уточнених критерпв, зауважимо, що вона, безумовно, заслуговуе всшяко! пiдтримки, подальшого вивчення й розвитку. Ti державш, сощально-економiчнi, духовнi, етнiчнi й релшйш чинники, що зумовлюють спшьшсть правових систем слов'янських народiв та 1'х самобутнiсть стосовно правових систем шших держав, повиннi завжди враховуватись. Однак, запроваджуючи етичш, релiгiйнi та iншi уточненi критерп щодо процесу виокремлення нащональних правових систем слов'янських народiв в окрему правову ам'ю, для послщовносп ми маемо зробити те ж саме i щодо правових систем шших кра'н (примiром, арабських). 1накше це буде виршення приватного, «слов'янського» питання, а не загально' науково'' проблеми, що стосуеться типологп правових систем усiх без винятку держав [8, с. 570, 571].
Отже, кожна нащональна правова система е самобутньою, ушкальною, хоча й кожна мае спшьне (ознаки й риси) з шшими системами. Одш правовi системи мають бшьше спшьностей, шш^ навпаки, е бшьш специфiчними, надiленi власними особливостями [4, с. 572].
Деяю вченi вiдносять правову систему Укра'ни до евразтськог правовог сгм'г. Як вважае Ю. М. Оборотов, утвердження самостшносп iснування вказано'' ам'! пов'язано зi збереженням нащонально'' правово' культури Укра'ни, що не може бути пвдрвано нi правовою акультуращею на фонi здiйснення iдей входження до Свропейського Союзу й Ради Свропи, нi побудовою законiв мiж правовими системами, що становлять евразшську
правову ам'ю. Укра'нське право, з точки зору теоретика, мае складну «метафiзику» [6, с. 24, 25], фундаментальна особливють якого полягае в тому, що сутшсть права дуже важко щентифшуеться його формою. Характерними рисами в^чизняного права як феномену украшсько' ментальностi е:
- перевага у джерелах росшсько' правово' свiдомостi не формально-догматичних i природно-практичних чинникiв, а морально-етичних i духовно-релiгiйних явищ людського буття;
- генеза правово'1 свщомосп головним чином шляхом безпосереднього входження в сутшсть життя, а не через засвоення яко'сь ращонально' схеми поведшки, зовнiшнього наказу чи авторитету;
- наявнiсть власного, структурно неповторного набору виразних засобiв права, у тому чист неформальних, прямо пов'язаних iз суспiльною свщомютю й поведiнкою регуляторiв, що вiдрiзняються вiд класичних технiко-кодифiкацiйних систем зарубiжних краш.
Специфiчними принципами права в евразшськш цившзацп е акцент на обов'язках, а не на правах громадян, прюритет штереав держави перед штересами громадян, тенденцiя еднання права й щеологп, брак ч^ко' меж мiж публiчним i приватним правом та ш.
Думку про те, що росшська й укра'нська правовi системи утворюють особливу евразiйську правову ам'ю, що вiдрiзняеться вiд романо-германсько' та iнших правових сiмей, тдтримують автори монографп «Российское государство и правовая система. Современное развитие, проблемы, перспективы» за редакщею Ю. М. Старшова. На 1'х думку, саме врахування росшсько! правово'1 ментальностi, п правокультурних традицiй надае пiдстави для висновку про це [9, с. 301]. Визначальними чинниками виокремлення пострадянських правових систем у самостшну правову ам'ю, як вважають дослiдники, служать не тшьки формальнi критери як сукупшсть джерел права або провщних iнститутiв i галузей, а юторична генеза нацiональних правових систем, спшьшсть багатьох соцiальних, полiтичних, структурних i спецiально-юридичних характеристик нацiонального права, глибинних iсторичних, культурних та етнiчних традицш, зумовлених тривалим перiодом перебування республш у складi СРСР, 1х асимшящею з росiйською правовою культурою й нащональною ментальнiстю 1х народiв [9, с. 302].
Знаний росшський теоретик права Ю. О. Тихомиров, вивчаючи проблеми порiвняльного правознавства, справедливо зауважив, що кожна держава у процес юторичного розвитку накопичувала, зберiгала i примножувала сво'1 правовi концепцii, традицп правово'' культури, специфiчнi правовi шститути. Кожен народ мае власну так звану «правову вiзитну картку» [11, с. 176]. Це те, що вiдомi шмецью дослiдники проблем порiвняльного правознавства та приватного права К. Цвайгерт i Х. Кьотц назвали «правовим стилем» [15, с. 107, 108].
Поглиблене вивчення стилю правових систем Укра'ни, Росп та шших республiк колишнього СРСР, як i будь-яко'' правово'' системи, не тiльки вiдкривае об'ективнi правовi закономiрностi розвитку сощуму, а й вiдбивае юторичну традицiйнiсть взаемозв'язку держави й особи, держави й суспшьства i разом iз тим надае можливостi останньому визначатися з мiсцем i роллю в iсторii людства.
Частина науковщв вважае, що республiки колишнього СРСР, в тому чист й Укра'на, зi сво'ми правовими системами входять до сгм 'г романо-германського права, пояснюючи це тим, що вони належали до романо-германсько'' правово'' ам'! iсторично [14, с. 556, 557]. Звичайно, сощалютичш революцii, якi вщбувалися в зазначених державах, трансформували 1'х правовi системи. Проте основнi вщмшносп соцiалiстичного права i романо-германського, на думку цих учених, мютилися в цариш правово' iдеологii (прiоритет штереав держави над правами iндивiда, заборона приватного права, визнання керiвноi ролi Комунiстичноi партii тощо). Ця рiзниця зникае з вiдмовою республiк вщ соцiалiстичного шляху розвитку.
Як зазначають Р. Давщ i К. Жоффре-Спшоз^ Укра'на й Росiя завжди входили в романо-германську правову ам'ю. Росшська юридична наука чимало запозичила з Bi3aHTrncbKoro права (тобто з римського) i з кран континентально'' Свропи, якi дотримуються теж романсько'' системи. Правда, iснували оригiнальнi русью звича'' й акти, що дiяли у XVIII ст., оригiнальнi французью й нiмецькi звича'1 та ордонанси. Але як i у Францп й Нiмеччинi у XVIII ст., в Роси не iснувало шяко'1 шшо'' правово'' науки, окрiм романсько'1 [3, с. 192]. Отже, категорп укра'нського права охоплюються романською системою. Концепщею права, прийнятою у втизняних i росiйських унiверситетах i в юридичнш практицi, була романська концепщя [4, с. 580]. Росiйськi й украшсью юристи нiколи не вважали право продуктом судово'1 практики. Як i нiмецькi та французьcькi правники, норми права вони також розглядали як норми поведшки, що призначаються шдивщам, формулювати яю належить доктриш або законодавцевi, а не суддi [3, с. 118; 4, с. 580]. Як тдкреслював Р. Давщ, колишнi республiки СРСР не мали кодекав, настiльки повних, як iншi кра'ни Захщно'' Свропи, але «готовi були ix мати» [3, с. 118].
М. Антокольска пщкреслюе, що право колишшх радянських республiк вщносять до законодавчо'' традицп кран Заходу, що видно з юторичних i фiлософськиx коренiв. Навiть тоталiтаризм радянсько'' доби (як i нацистська ера) «була доволi заxiдним феноменом» [16, P. 392].
Правова система Укра'ни е складовою частиною сучасного европейського права, що е природним. За перюд свое'' юторично! етногенези укра'нський народ виявив себе оргашчним складником европейсько'' спiльноти. Цi народи, попри всю складшсть полiтичниx взаемовiдносин, створювали спшьну культурну й полiтико-правову спадщину. Через свое географiчне й геополгтичне положення Укра'на перебувала у сферi перехресних впливiв азiйсько-кочового, орiентально-вiзантiйського та европейського свтв, по-рiзному iнтегруючи 'х. I все ж вирiшальним вектором ii сощокультурно'' й пол^ико-правово'' орiентацii була европейська цивiлiзацiя, що першим аргументовано довiв М. С. Грушевський. До кiнця XVIII ст. i державнiсть, i правова система Укра'ни зазнавали вiдчутного впливу правового поля загальноевропейсько' цивiлiзацii, хоча й iз самобутнiми особливостями в державно-правовому розвитку [7, с. 233].
Як засвщчуе А. В. Мщкевич, Укра'на й Роая навряд чи зможуть обрати «самобутнш» досвiд без орiентацii на мiжнародний розвиток права, не ризикуючи знову опинитись у мiжнароднiй iзоляцii. На нашу державу чекае життя не в якiйсь особливiй правовш сiм'i, а у спiвдружностi i взаемодй з усiма правовими системами св^у [5, с. 19].
Для цього правовi системи Укра'ни й Роси, звичайно ж, повинш йти сво'м шляхом, але разом з основними правовими системами сучасносп. При цьому не слщ уникати орiентиру на мiжнародно-правовi передовi зарубiжнi юридичш стандарти, зокрема, романо-германсько' правово' ам''. Тако' ж думки й М. М. Марченко у твердженш, що немае потреби доводити, що право колишшх радянських республш юторично, географiчно, а частково навiть духовно знаходиться ближче до романо-германського права, ашж до шших правових сiмей i систем права. Бiльше того, на його переконання, з розвитком законодавства (в основному у видi нових правових акпв) росшське й укра'нське право, як про це свщчать численнi факти, все бiльше з ним зближуеться i тим самим активно збагачуеться. Однак це не дае шякого приводу для категоричного вщнесення правових систем цих республш до романо-германсько' правово' сiм'i, ототожнення або розчинення права росшського в романо-германському [8, с. 594].
Достатньо важливим, з погляду цього правознавця, при такш взаемодп росшсько' правово' системи з романо-германською правовою ам'ею не тiльки зберiгати ii самобутнють, а й посилювати ii потенцшш можливостi, з тим щоб це був процес саме взаемно'' штеграцп, природного зближення, а не одностороннього поглинання та поступового подавлення самобутносп й можливостей однiеi правово'' системи шшою або правовою сiм'ею.
Як пщкреслюе А. Х. Са'дов, саме романо-германська правова ам'я надае Росп й
Укрш'ш не тшьки iсторично виправданий, узгоджений набiр юридичних конструкцiй (праворозумiння, система i джерела права, правозастосування тощо), а й iншi переваги, пов'язаш з визнанням загальновизнаних принципiв i норм мiжнародного права частиною правових систем цих двох держав [10, с. 377, 378].
Ус наведеш мiркування й аргументи свiдчать, що вибiр романо-германсько'1 правово'1 ам'! для Украши й Росп у XXI ст. в основному залишасться правильним.
Наголосимо, що у правовш лiтературi можна зустрiти й iншi погляди вчених, яю правову систему Украши вщносять до схгдноевропейськог правовог сгм'г, що сформувалася в рамках схщноевропейсько!' правово'1 традицп. 1х твердження грунтуються на аналiзi перiоду формування традицп права в Укрш'ш i становлення св^оглядних засад нацюнально'' правово'1 системи. Виходячи iз цього сучасну правову систему Украши, як i iншi схiдноeвропейськi правовi системи - Росп, Бeларусi, вони вiдносять до особливо!', схщноевропейсько!' групи романо-германсько'1 правово'1 ам'! [13, с. 69]. Цi правовi системи перебувають на перехiднiй стадп розвитку й деякою мiрою збер^ають риси тсе!' колишньо! системи, з яко'1 вони походять. Чим це можна тдтвердити? Якщо ставити акцент на пашвнш правовiй культурi та правосвщомосп, то Укра'на дiйсно мае свою самобутшсть, що характеризуеться слов'янськими коренями. А якщо вважати домшуючою юридичну технiку (структуру джерел i системи права, особливостi способiв тлумачення i процесу правозостосування), то вона мае вс риси, характернi для романо-германсько'1 правово'1 ам'! [7, с. 233, 234].
Головними рисами схщноевропейсько!' традицп права е: а) обмежешсть св^оглядного пiдrрунтя права, як правило, християнським ученням у його православны штерпретацп або вченням, що нагадуе його; б) схильшсть до тлумачення права як позитивного закону, змют якого зумовлено не стшьки природними приписами, скшьки потребами суспiльства, яю найкраще знае держава; в) оргашзащя i проведення законотворчих, дослiдницьких та шших робiт у галузi права за шщативою «зверху»; г) обмежешсть творчих пошукiв i як результат - втрата належного авторитету i значення юриспруденции д) побоювання надмiрного розширення сфери приватноправового регулювання, прагнення забезпечити максимально можливi контроль i втручання держави у вiдносини приватних осiб; е) акцентування уваги головним чином не на правах, а на обов'язках учасниюв правовщносин та ш.
Спираючись на наведене, слщ констатувати, що укра'нська правова традищя е могутньою, унiкальною, сформованою тисячол^ями, що зберiгала самобутнiсть i своерщшсть, незважаючи на всi державнi, пол^ичш, економiчнi й соцiальнi катаклiзми. I не варто ш побоюватися причислення до захщно!' традицп, зарахування до романо-германсько'1' правово'1 ам'!. Тисячол^ня iсторiя Украши довела, що це шскшьки не вплине на 11 характер i значущiсть. I не треба заперечувати минулого, що колись юнувало, а е сенс iз багато'1 культурно-правово! традицп Украши взяти основне, найкраще, зум^и його зрозум^и й гiдно оцiнити, а негативш риси спробувати нiвелювати. 1сторико-культурному чиннику необхщно придiляти особливу увагу, але не в плаш змiн чи ново!' штерпретацп, а в розумшш ютинного смислу традицiй, менталiтету, укладу життя, iнститутiв укра'нсько!' правово'1 традицп. Саме це дозволить зберегти ушкальшсть i своерiднiсть, якi неможливо знищити шякими реформами чи законодавчими актами. З урахуванням цього можна стверджувати, що правова система Украгни тяж1е до сх1дноевропейсько'г правовог традицп й повертаеться в сгм 'ю романо-германського права.
Головним орiентиром у поступовому приеднанш правово'1 системи Украши до ам''1 романо-германського права мае стати принцип верховенства права, мета якого - не просто формальне забезпечення порядку, передбаченого законами та шшими нормативними актами, встановленими державою, а утвердження такого правопорядку, який обмежуе свавшля державно!' (передовым виконавчо!) влади, ставить п пiд контроль суспiльства, створюючи для цього вщповщш правовi мехашзми.
Отже, вiдповiдь на запитання, до яко'1 ж правово'1 ам''1 слщ вщносити Украшу,
залежить вщ того, яким правовим шляхом ще наше суспшьство, вiд здшснювано!' в державi правово! полiтики, яка вщбиваеться у прийнятих полiтико-правових ршеннях, законодавствi, правових цшностях, напрямках професшно!' пiдготовки юристiв та iH. Правова пол^ика Украши дозволяе зробити висновок про ii европейський вибiр. Стратегiчний напрямок сучасно'! Украшсько'1 держави - входження до европейського простору - е об'ективно й юторично зумовлений ii нацiональним, культурним i правовим розвитком.
Список Mimepamypu: 1. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной эпохи: моногр./ С. С. Алексеев.- М.: Статут, 2000. - 256 с. 2. Бехруз Х. К вопросу плюрализма теоретических концепций классификаций постсоветских правових систем / Х. Бехруз // Держава i право: зб. наук. пр. - Вип. 20. - К.: 1ДП НАН Укра!ни, 2003. - C. 18-29. 3. Давид Р. Основные правовые системы современности: моногр. / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. - М.: Междунар. отношения, 1998. -399 с. 4. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение : учебник.- [2-е изд., перераб. и доп.] / М. Н. Марченко.- М.: Проспект, 2011. - 784 с. 5. Мицкевич А. В. Источники (формы выражения) права российского: Историко-теоретический очерк / А. В. Мицкевич // Закон: создание и толкование. - М.: Норма, 1998.-С. 17-32. 6. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии: моногр. / Ю. М. Оборотов. - Одесса: Юрид. лит., 2001. - 147 с. 7. Правовi системи сучасносп: навч. поаб. [для мапстра^в права] / вщп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К.: Юрид. думка, 2012. -492 с. 8. Проблемы теории государства и права: учебник / под ред. М. Н. Марченко. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Норма : ИНФРА - М.: 2012.- 784 с. 9. Российское государство и правовая система: Современное развитие, проблемы, перспективы / под ред. Ю. Н. Старилова. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1999. - 704 с. 10. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): учебник /А. Х. Саидов; под ред. В. А. Туманова. - М.: Юристъ, 2004. - 448 с. 11. Синюков В. Н. Правовые системы и правовые семьи / В. Н. Синюков // Теория гос-ва и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1995. - 454 с. 12. Синюков В. Н. Российская правовая система. Введение в общую теорию / В. Н. Синюков.- [2-е изд., доп.]. - М.: Норма, 2012. - 672 с. 13. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых системи мира: учебник [для студ. вузов]. - К.: Вид. дiм «1н Юре», 2008. - 464 с. 14. Скакун О. Ф. Теория государства и права: (Энциклопед. курс): учебник / О. Ф. Скакун. - Х.: Эспада, 2005. - 657 с.
15. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частого права: -[В 2-х Т.- Т. 1: Основы] /пер. с нем. -М.: Междунар. отношения, 1998. - 479 с.
16. Antokolskaia M. Russian Law from a Comparative Law Perspective. / M. Antokolskaia. -Moskva, 2006. - P. 392.
ПРАВОВАЯ СИСТЕМА УКРАИНЫ СРЕДИ ПРАВОВЫХ СИСТЕМ
СОВРЕМЕННОСТИ Хаустова М. Г.
На основании анализа различных типологий правових семей установлено, что национальную правовую систему Украины необходимо считать правовой системой переходного типа, стремящейся к романо-германской правовой семье и являющейся ее своеобразным ассоциированным членом. Обосновывается, что правовая система Украины относится к восточноевропейской группе романо-германской правовой семьи.
Ключевые слова: правовая система, правовая семья, восточноевропейская правовая семья, славянская правовая семья, евразийская правовая семья, романо-германская правовая семья.
THE LEGAL SYSTEM OF UKRAINE AMONG LEGAL SYSTEMS OF THE PRESENT
Haustova M. G.
Based on the analysis of different typologies of legal families it was found that the national legal families it was found that the national legal system of Ukraine should be considered the legal system of the transitional period, striving for Romance and German legal family and being its original associated member. It is justified that the legal system of Ukraine reters to the group of Romance and German legal family of Eastern Europe.
Key words: Legal system, legal family, legal family of Eastern Europe, Slavonic legal family, Eurasion legal family, Romance and German legal family.
Hadiumna dopeda^ii 17.02.2013p.
