CC BY
15
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ТА М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
УДК 342.156+342.41 Наталiя Стецюк
Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ, доцент кафедри теори та icTopiï держави та права, конституцшного та мiжнародного права
КОСТИТУЦ1Я yKPAÏHCbKOÏ НАРОДНОÏ РЕСПУБЛ1КИ 1918 РОКУ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
© Стецюк Н., 2018
У статт висвiтлено питання комплексно!" характеристики Конституцн Украшсько'1 Народно!" Pеспублiки 1918 року як нормативного акту та полгтичного документу, ïï змiсту та юридичних властивостей, а також м1сця та ролi в процесi становлення i розвитку вгтчизняного конституцiоналiзму.
Kлючовi слова: конституцiя; конститущонашзм; украшський народ; Kонституцiя УкраУнськоТ Народно!" Pеспублiки; Kонституцiя УкраТни.
Наталья Стецюк
КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ 1918 ГОДА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
В статье освещаются вопросы комплексной характеристики Конституции Украинской Народной Республики 1918 года как нормативного акта и политичного документа, ее содержания и юридических особенностей, а также места и роли в процессе становления и развития отечественного конституционализма.
Ключевые слова: конституция; конституционализм; украинский народ; Конституция Украинской Народной Республики; Конституция Украины.
Natalya Stetsyuk
Lviv State University of Internal Affairs, Associate Professor of the Department of Theory and History
of State and Law, constitutional and international law
THE CONSTITUTION OF THE UKRAINIAN PEOPLE'S REPUBLIC OF 1918: THEORETICAL AND LEGAL CHARACTERISTICS
The article highlights the issues of complex characteristics of the Constitution of the Ukrainian People's Republic of 1918 as a normative act and political document, its content and legal qualities, as well as its place and role in the process of formation and development of domestic constitutionalism.
Key words: constitution; constitutionalism; Ukrainian people; Constitution of the
Ukrainian People's Republic; Constitution of Ukraine.
Постановка проблеми. Вщзнаючи 100^ччя Укра1нсько1 революци 1917-1921 рр., належним чином, як видасться, мають бути вшанованi не тшьки "традицп боротьби за незалежнють та соборнють Украïни, вiйськова звитяга захисниюв рiдноï землi, творцi Украшсь^' Народноï Республши"[1], а й тогочасна державно-правова спадщина украïнського народу, зокрема Конститущя Укра1'нсько1' Народно1' Республiки 1918 року. При цьому надзвичайно важливим е дослщження полiтико-правовоï природи даного документу, усвщомлення його ролi та значення для процесу становленя сучасного украшського конституцiоналiзму.
Аналiз дослiдження проблеми. Окремi аспекти проблематики Конституцiï УНР 1918 року дослщжували вченi-iсторики, политологи, юристи рiзних рокiв. Серед них: Андрусяк Т., Бойко I., Винниченко В., Власенко С., Гольдеман С., Дшстрянський С., Ефремова Н. Копиленко О., Копиленко М., Коспв К., Логвиненко I., Мироненко О., Румянцев В., Старосольський В., Стахiв М., Стецюк П., Терлюк I., Тищик Б., Шаповал В., Христюк П., Яковлiв А. та iншi. Однак комплесного аназiзу Конституцiï УНР як нормативно-правового акту фактично не проводилось. Не стали винятком у цьому плаш i науковi статтi, опублшоваш безпосередньо до 100-рiччя Конституцiï УНР.
Метою статт е комплексний аналiз Конституцiï Укра1'нсько1' Народно1' Республiки 1918 року як нормативно-правового акту, ïï структури та змiсту, а також взаемозв'язку останьо1' iз конституцiями та шшими установчими документами тогочасних европейських краш, впливу Конституцiï УНР 1918 року на розвиток нащонально1' державно-правово1' доктрини.
Виклад основного матерiалу. Щцготовку проекту Конституцiï УНР i його прийняття планувалося здшснити у строгш вiдповiдностi iз тогочасними уявленнями щодо подiбних процедур. Спочатку мала бути створена спещальна комiсiя для "вироблення" проекту конституцiï, потiм фахове детальне обговорення в Центральнш Радi (як загальнонащональному представницькому органi) i, тсля цього, прийняття конституцiï установчими зборами. Останне, зокрема, було прямо передбачее IV Ушверсалом Украшсько1' Центрально!' Ради [2, с. 104]. Однак, через складш полггичш обставини в Укра1ш кiнця 1917-го - поч. 1918-го рр., дотриматись повнютю всiеï намiченоï процедури - було не можливим. Конститущю УНР прийшлось екстерно приймати на засщанш Украïнськоï Центральноï Ради 29 квггня 1918 р. [2, с. 328-329], оскшьки вже наступного дня у Киевi було здшснено державний переворот прихильниками царського генерала Павла Скоропадського.
Водночас варто вщзначити, що прийняттю Центральною Радою Конституци УНР все ж таки передувала певна оргашзацшна робота. Назвати ïï надто активною, на думку сучасних дослщниюв ютори держави та права Украши О. Л. Копиленка i М. Л. Копиленко, було б явним перебшьшенням [3, с. 78]. Однак, уже 10 грудня 1917 року для розгляду на засщання Центральноï Ради було тдготовлено "Проект Конституци Украïнськоï Народноï Республiки", який складався iз 72 статей об'еднаних у вгам роздiлiв. Проект "намагався" системно врегулювати основнi засади майбутнього державного ладу, правового становища громадян та оргашзаци публiчноï влади. При цьому, один iз роздiлiв Проекту був присвячений "вщносинам Украïнськоï Республши з федеративними органами" (органами федеративноï Роайськог РеспублЫи - Н.С.)" [2, с. 5-11], оскшьки за положеннями III Ушверсалу Украïнськоï Центральноï Ради новопроголошена Украïнська Народна Республша мала спочатку входити до складу "республши Росiйськоï" [4, с. 398]. Варто також зазначити, що паралельно iз тдготовкою проекту Конституцiï УНР Центральною Радою проводилася значна законотворча робота, що приводило до певноï кореляци самого конституцшного процесу як такого. Яскравим свщченням останнього стало прийняття
9 сiчня 1918 року Закону "Про нащонально-персональну автономда"[2, с. 99-101] та його тзшше включення до тексту Конституци УНР.
Загалом "поява" Конституци УНР, в найбшьш загальних рисах, вщображала вироблений часом i полгтичним досвiдом т.зв. загальноевропейський процес виникнення конституцш, в якому остання традицшно виступала "правовим фiксатором змiни вданих вщносин при переходi вiд тоталгтарних (недемократичних) до конституцiйних форм правлшня [5, с. 16-17]. Так, подiбно до появи перших писаних конституцш (США 1789 р., Францп 1791 р., Польщi 1791 р.), чи конституцш т.з. "друго! хвилi"[6, с. 43-47] (Кмеччини 1919 р., Фшляндп 1919 р., Австри 1920 р., Естонп 1920 р., Чехо-Словаччини 1920 р., Польщi 1921 р., Латвп 1922 р., Литви 1922 р. та ш.), появi Конституци УНР 1918 року спочатку передували поди, яю руйнували попередш неконституцiйнi режими (Перша св1това в1йна, Лютнева револющя 1917 року, розпад Ростськог ¡мперп), по^м настав момент полгтичного закршлення суспшьних змiн на рiвнi загальнонащональних документiв програмного характеру (чотири Умверсали Украгнськог Центрально! Ради 1917-18 рр.) i на завершення процесу - правова фшсацш встанолення конституцiйного правлшня на найвищому нормативному рiвнi (Конституция Украгнськог Народног РеспублЫи, 29.04.1918р.) [5, с. 18, 72].
Назва та структура. Канадський правознавець украшського походження К. Коспв писав, що при пщготовщ Конституци УНР И автори, "а головно професор М. Грушевський, використали, як порiвняльний матерiал, тексти конституцiйних актiв усiх культурних народiв, зокрема З'еднаних Держав Америки" (США - Н. С.) [7, с. 109]. Можливо, це i було виршальним при виборi безпосередньо самого слова "конститущя" як назви для цього документу. Адже, в украшськш тогочаснiй полiтико-правовiй думцi були рiзнi бачення щодо назви останнього. З одного боку, були прихильники, наприклад, використання в цьому випадку словосолучення "Основний Закон" (конституцiйний проект М. Мiхновського 1905 р. - "Основний Закон "Самостшно! Украши" спшки народу Украшського", проект Основного державного закону УНР 1920 р.), з шшого, пропонувалися варiанти назв на взiрець "Устрiй держави", "правна установа" i т.д. [8, с. 233]. З шшого боку, на той час юнують (юнували) та устшно функцiонували "Конституцiя США" (1789 р.), декшька французьких конституцiй та конституцшних законiв, "Конституцiя Бельгй" (1831 р.), "Союзна Конституцiя Швейцарп" (1874) i т. д. Зрештою, слово "конститущя" було використане в т роки для найменування основних закошв i iншими европейськими народами, зокрема, "Конститущя Фшляндп" (17.07.1919), "Конституцiя №мецько1 Держави" (19.08.1919), "Конститущя Чехо-Словацько! Республши" (20.02.1920), "Союзний Констииуцiйний Закон Австри" (01.10.1920). "Конституцiя Польсько1 Республiки" (17.03.1921), "Конститущя Литовсько1 Держави" (01.08.1922).
Водночас оригшальним (насамперед, з позицiй юридично1 технiки) i таким, що частково поеднував у собi державотворчi традицп укра1нського народу була наявнiсть в назвi Конституци УНР 1918 р. т.зв. тдзаголовку - "Статут про Державний устрш, права i вшьносп УНР" [2, с. 330]. У першому привертае до себе увагу та обставина, що авторам Конституци УНР вдалося через техшку використання т.зв. "тдзаголовку" в надзвичайно лакотчний спошб передати саму суть цього документу, автоматично вщшсши його до категорш iз "класичним" розумiнням конституци як тако1. Адже, ще в 1789 р. творщ французько1 Декларацп прав людини i громадянина чгтко зазначили, що "суспiльство, в якому не забезпечено користування правами i не проведено розподшу влади, не мае конститущГ' [9, с. 251]. Натомють використання в пiдзаголовку слова "Статут", до певно1 мiри, шби нагадувало про iснування в нащональнш полiтико-правовiй традицп таких документiв саме iз таким найменуванням - "Статут Великого Князiвства "Литовського" (1588), "Проект основания Устава (Статуту - Н.С.) украинского общества "Вольный Союз - Вшьна Спшка" Михайла Драгоманова (1884), проект "Статуту автономно1 Укра1ни" ( 1917).
Конститущя УНР складалася iз восьми роздшв (I. Загальнi постанови; II. Права громадян Украши; III. Органи власп Укра1нсько1 Народно1 Республши; IV. Всенароднi збори Укра1нсько1 Народное' Республiки; V. Про Раду Народних Мiнiстрiв Укра1нсько1 Народно1 Республiки; VI. Суд Укра1нсько1 Народно1 Республiки; VII. Нащональш союзи; VIII. Про часове припинення громадянських свобщ), якi об'еднали в собi 83 статтi. При цьому, сама послщовшсть розмiщення роздшв у текст Конституци УНР вщображала певним чином базовi iдеологiчнi уявлення
державотворчого процесу в Укра!ш доби Центрально! Ради. Адже, на вiдмiну вщ тогочасних европейських конституцiй - шмецько! (1919), чехословацько! (1920), австрiйськоï (1920), польсько! (1921), яю сво! роздши "про права громадян" розмiщували виключно пiсля положень щодо органiзацiï державно! влади, Конституцiя УНР мiстила дещо iнший пiдхiд. У нiй спочатку йшли положення про "основш засади держави" (зрештою, так як це було в абсолютнш бiльшостi тогочасних европейських конституцш), потiм йшов блок положень "про права громадян", i вже шсля нього - тшьки положення щодо оргашзаци державно! влади. Подiбне, згодом, можна буде зустргги у конститущях Фiнляндiï (1919) та Литви (1922). Однак, у будь-якому випадку, Конститущя УНР 1918 р. була одшею з перших европейських конституцш т.зв. "друго! хвилГ', в якш пiсля "засад державного ладу" перевага була вщдана саме "правам громадян". Такий шдхщ певним чином гармошзував iз конституцiйними традицiями, закладеними ще в епоху Велико! французько! революцiï [7, с. 252-255; 330-333]. Тому цшком логiчним видаеться видшення у структурi Конституцiï УНР (як окремого роздшу) групи положень "Про часове припинення громадянських свобщ". При цьому, символiчним е те, що саме цими положеннями закшчувався сам текст Конституци УНР i, шби, тдводилась межа самого конституцiйного регулювання суспiльних вiдосин як таких. Звщси, "права людини (громадянина)" ставали майже центральними в пропонованш системi конституцшного регулювання: м, з одного боку, вщводилося одне з перших мюць за черговютю викладу конституцiйноï матери як тако!; ними ж, з шшого боку, ця матерiя i закшчувалася.
Конституцiя УНР не мютила "преамбули" як окремо! частини свого тексту, що загалом не було характерним для бшьшосп европейських конституцшних акпв того часу. Хоч тогочасна конституцшна практика знала рiзнi тдходи. Однак, на пiдставi загального уявлення про саму природу "преамбули конститущ!" (насамперед, як ïï вступно! частини, яка розкривае питання хто, чому i в який спошб приймае конститущю), з певною мiрою умовносп, можна говорити, що цi питання найшли свое вiддалене вiдображення в перших трьох стаття Конституци УНР 1918 р. [2, с. 330].
Об'ект та методи конституцШного регулювання. Будь-яка конститущя, як нормативно-правовий акт, завжди мала особливий об'ект правового регулювання. Ним, зазвичай, були не окремi суспшьш вщносини, чи !х групи, а майже весь можливий спектр останшх. Однак, серцевину, своерщне ядро конституцшного регулювання традицшно складали двi сфери суспшьних вщносин: 1) вiдносини, пов'язанi iз реалiзацiею та охороною прав людини; 2) вщносини, пов'язаш iз устроем держави та оргашзаци в нш публiчноï влади на засадах !! подшу. Все це, тiею чи шшою мiрою, достатньо рельефно проглядаеться i в текст Конституцiï УНР 1918 р. При цьому, "ядро" конституцшного регулювання ("Роздш II. Права громадян Укра!ни" та "роздши - III. Органи власп Укра!нсько! Народно! Республки; IV. Всенароднi збори Укра!нсько! Народно! Республши; V. Про Раду Народних Мшс^в Укра!нсько! Народно! Республiки; VII. Суд Укра!нсько! Народно! Республiки) були вдало "обрамлеш" iншими конституцiйними положеннями, зокрема, щодо основних засад державного ладу, статусу нащональних меншин, ди часi i просторi окремих конституцшних припишв.
У частинi першого - засад державного ладу (Роздш I. Загальш постанови) привертають увагу декшька визначальних момента. По-перше, це уконституювання Укра!нсько! Народно! Республiки як "держави суверенно!, самостшно! i нi вщ кого незалежно!" (ст. 1). По-друге, це закршлення виключно за народом Укра!ни його "суверенного права" в цш державi, яке вiн "здшснюе через Всенароднi Збори Укра!ни (парламент - Н.С.) " (ст.ст. 2, 3). По-трете, це визначення територи УНР "неподiльною", яка складаеться iз земель, волостей та громади, яким надаються "права широкого самоврядування" з додерженням "принципу децентралiзацiï" (ст.ст. 4, 5). По-четверте, це конституцшне врегулювання мiжнацiональних вiдносин на засадах впорядкування !хшх "культурних прав в нащональних межах" (ст. 6).
В основу правового статусу особи було покладено, насамперед, принцип рiвностi. "Громадяне в УНР, - говорилося в ст. 12 Конституцыъ УНР, - рiвнi у сво!х громадянських i полггичних правах. Уродження, вiра, нацiональнiсть, освгга, майно, оподаткування не дають шяких привiлеïв в них / _/ шяко! рiжницi в правах i обов'язках мiж чоловiком i жiнкою право УНР не знае"
[2, с. 331]. Конституцшними приписами тдтверджувалось скасування смертно1 кари, уточнювалось право на особисту недоторканють та недоторканють житла ("домашнього огнища", ст. 15), зокрема встановлювалось правило за яким "громадяни Укра1ни, нiхто iнший не може бути затриманий на територи И без судового наказу шакше, як на гарячiм вчинку. Але i в такiм разi вш мае бути випущений не шзшше, як за 24 години, коли суд не встановить якогось способу його затримання" (ст. 13). Конститущею УНР проголошувалась таемниця листування (ст. 16), право на свободу пересування (ст. 18), виборче право (активне i пасивне на виборах як до парламенту, так i до оргашв мюцевого самоврядування) (ст.ст. 20, 21). На цьому мющ, звертае на себе увагу та обставина, що виборчим правом в Конституци УНР 1918 р. надшялися "ус украшщ незалежно вщ статп", i це конституцiйне положення фактично значно випереджало в цьому напрямку "краши так звано1 лiберальноl демократ^" [10, с. 81]. Разом з тим, як слушно зазначив I. Терлюк, у Конституци УНР "шчого не зазначалося про майновi права громадян, а приватна власнють на засоби виробництва, землю в принцип не заперечувалася, але й не гарантувалася" [11].
Значна частина положень Конституци УНР була присвчена системi державно1 влади, порядку формування И оргашв та оргашзацп функцюнування. В основi оргашзацп державно1 влади лежали фундаментальш положення про те, що "вся власть в УНР походить вщ народу", що "вищу законодавчу власть здшснюють Всенароднi Збори", "вища власть виконавча належить Радi Народнiх Мiнiстрiв", а "вищим органом судовим есть Генеральний Суд УНР". Однак, саме Всенародним зборам (парламенту) як "верховному органу власти УНР" належало право формувати "органи виконавчо1 i судово1 власти УНР" [2, с. 331-332]. 1ншими, словами, в Конституци УНР було закладено основи для побудови класично1 парламентсько1 республши iз подiлом И влади на законодавчу, виконавчу та судову гшки. Своею чергою, системний аналiз конституцшних припишв щодо оргашзацп функцюнування системи державно1 влади (роздши "IV. Всенароднi збори УНР", "V. Про Раду Народних Мiнiстрiв УНР", "VII. Суд УНР") дозволяе погодитись тим, що творщ Конституци УНР намагалися також закласти в оснуву ще1 системи певний рiзновид мехашзму "противаг i стримувань"[12, с. 83-88].
Можливо, найоригшальшшою частиною загального об'екта конституцшного регулювання в Конституци УНР 1918 р. був И роздш IX - "Нацюнальш союзи". За конституцшними приписами останього кожна з нацш, яю населяють Укра1ну, "мала право в межах УНР на нащонально-персональну автономда, цебто право на самостшне устроення свого нащонального життя, що здiйснюеться через органи Нащонального Союзу, влада якого шириться на вшх його члешв, незалежно вщ мiсця i поселення в УНР". При цьому, "населяючим територда УНР нацiям -великоруськiй (росШськШ - Н.С.), еврейськш i польськш - право на нацiонально-персональну автономда" надавалося конститущею, а "наци бшоруська, чеська, молдавська, шмецька, татарська, грецька та болгарська" могли скористатися "правом нацюнально-персонально1 автономи, якщо до Генерального Суду про те поступить заява вщ кожно1 наци зокрема, пщписана не меньш як 10.000 громадян УНР без рiжницi полу i вiри, не обмежених по суду у сво1х полiтичних правах, що заявляють про належнють свою до дано1 наци" [2, с. 99-100]. Фактично, це була перша в юторп загальноевропейського конституцiйного розвитку спроба врегулювати питання мiжнацiональних вiдносин та статусу нацюнальних меншин [13, с. 316]. Саме щ положення Конституци УНР, без перебшьшення, зайняли свое заслужене мюце в одному рядi iз знаковими новелами конституцiй т. зв. "друго1 хвилi" [5, с. 44].
В особливостях мехашзму конституцшного регулювання звертае на себе увагу наявнють доволi широкого спектра загальновизнаних у наущ конституцшного права методiв такого регулювання [14, с. 125-130]. Зокрема, в текст Конституци УНР чгтко прослщковуеться застосування таких методiв конституцiйного регулювання, як "дозволу" (стст. 9, 17), "охорони" (ст.ст. 4, 13, 15,17), "зобов'язання" (ст.ст. 23, 74), "вимоги" (ст.ст. 48, 52), "заборони" (ст. 8, 14, 41) i т. д. Прикладом спроби поеднання декшькох спещальних методiв конституцшного регулювання, як видаеться, може служити ст.42 Конституци УНР, за якою проекти "про змшу Конституци вносяться i проходять тим же порядком, вказаним в параграфах 39-41, але для ухвали !х потрiбно 3/5 присутшх депутаив, а ухвала стае правосильною тшьки тодi, коли ця ухвала буде поновлена звичайною бшьшютю Всенародшми Зборами в новiм склад^ пiсля найближчих нових виборiв" [2, с. 333].
Юридичш властивостг та загальноквалгфгкацШш характеристики. У теори сучасного конституцшного права видшяють низку т.зв. "юридичних властивостей" конституци, яю, власне, i вiдрiзняють останню вщ iнших нормативно-правових актiв. До них, як правило, зараховують: 1) установчий характер; 2) вищу юридичну силу; 3) базовють щодо нацюнально! системи законодавства; 4) особливють об'екта правового регулювання; 5) вщмшнють у порядку пщготовки та прийняття; 6) пщвищену степiнь охорони; 7) здатнють нести певне iдеологiчне наповнення i т.д. [15, с. 54]. Частина з цих "властивостей" певною мiрою була притаманна i Конституци УНР (особливосп обекту правового регулювання, намагання прийняти конститущю установчими зборами, порядок внесення змш, щеопчне наповнення конституцшних положень тощо).
З позицш загальноквалiфiкацiйних характеристик, Конститущя УНР була писаною (коди-фшованою) конституцiею, лiберально-демократичною за змютом, вiдносно "жорсткою" за порядком внесення змш та демократичною за способом свое! появи (прийняття). За часом виникнення (з позицш загальних пiдходiв до еволюци змюту конституцш) вона безперечно належала до групи "нових" конституцш або конституцш т.зв. "друго! хвилГ'[5, с. 44; 6, с. 45]. ïï аксюлопчна складова, подiбно до ниш чинного Основного Закону Укра!ни (1996), мютять у собi i соцiальнi, правовi, i нацюнально-державш аспекти [16, с. 343-344]. Нацюнально-державна цiннiсть Конституцiï УНР полягала насамперед в тому, що ïï положеннями було чггко зафшовано вщновлення Укра!ною свое! державностi Це було зроблено у формi УНР, про що красномовно говорила ст.1 Конституци УНР ("вщновивши свое державне право, яко Укра!нська Народна Республiка, Укра!на") та з метою "кращо! оборони свого краю, для певшшого забезпечення права i охорони вшьностей, культури i добробуту сво!х громадян" [2, с. 330]. Натомють, соцiальна щннють Конституцiï УНР полягала в закршленш цiлого спектру конституцiйних прав та свобод громадян, значна частина яких була вщновлена Конститущею Укра!ни 1996 року. Нормативна щннють Конституцiï УНР полягала в тому, що ïï положеннями було закладення основи нацюнально! державно-правово! доктрини. Положення Конституци УНР були визначальними у дiяльностi Державного Центру Укра!нсько! Народно! Республши в екзилi [17] та знайшли свое часткове вщображення в полiтико-правових документах вщновлення державно! незалежносп укранського народу в 1990-91 рр.
Висновки. Конститущя УНР 1918 р., за своею правовою природою, була яскравим взiрцем еволюци змюту европейських конституцш початку мiжвоенного перюду, вона мютила в собi бшьшють характерних ознак та властивостей тогочасних европейських конституцш. У нацюнальнш ютори Конституцiï УНР вщведено роль початкiв сучасного укра!нського конституцiоналiзму , системного закладення основ демократичних методiв правлiння, парламентаризму та виршення складних питань мiжнацiональних вiдносин. Вона засвщчила високий рiвень розвитку укра!нсько! полiтико-правовоï думки того часу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про заходи з вщзначення 100-рiччя подiй Укра!нсько! революцiï 1917-1921 рокiв. Указ Президента Укра!ни № 17/2016 вiд 22 ачня 2016 р. URL: http://www.president.gov.ua/ documents/172016-19736. 2. Укра!нська Центральна Рада. Документи i матерiали. У двох томах. Т. 2. 19 грудня 1917 р. - 29 квггня 1918 р. / упор. Верстюк В. Ф. (кер.), Бойко О. Д. та ш. К.: Наукова думка, 1997. 422 с. 3. Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава i право Укра!ни. 1917-1920: навч. посiб. К.: Либщь, 1997. 208 с. 4. Укра!нська Центральна Рада. Документи i матерiали. У двох томах. Т. 1. 4 березня 1917 р. - 9 грудня 1917 р. / упор. Верстюк В. Ф. (кер.), Бойко О. Д. та ш. К.: Наукова думка, 1996. 587 с. 5. Стецюк П. Основи теори конституци та конституцiоналiзму. Частина перша. Посiбник для студента. Львiв: "Астролябiя", 2003. 232 с. 6. Шаповал В. М. Сучасний конституцiоналiзм: монографiя. К.: Юридична фiрма "Салком"; Юршком Irn-ер, 2005. 560 с. 7. Коста К. Конституцшш акти вщновлено! укра!нсько! держави 1917-1919 роюв i !хня полiтично-державна якють. Торонто, Канада: друком Укра!нсбко! Друкарш.1964. 168 с. 8. Днiстрянський С. Новi проекти укра!нських конституцiй // Воля (Вщень), 1920. Т. 6. Ч. 5. 9. Конституции и законодательные акты буржуазных государств (XVII-XIX вв.) / Сборник документов под ред. проф. П. Н. Галанзы. М.: Государственное издательство юридической литературы, 1957. 587 с.
10. Власенко С. Конститущя Украшсько1 Народно1 Республши 1918 року як основний закон европейськго зразка. Право Украши, 2017. № 11. С. 78-85. 11. Терлюк I. Украшський конституцiоналiзм як державно-правова практика: доба "першоГ УНР. URL: http://science.lpnu.ua/ sites/default/files/journalpaper/2017/jun/4917/terlyuk.pdf 12. Румянцев В. Конститущя УНР 1918 р. -спроба розподшу влади. Bîcuuk АкадемИ' правових наук Украгни. 1998. № 1. С. 83-88. 13. Днютрянський С. Загальна наука права i полггики. T.I. Прага, 1923. 14. Хабриева Т. Я., Чиркин В. Е. Теория современной конституции. - М.: Норма, 2005. 320 с. 15. Тодика Ю. М. Конститтуция Украины: проблемы теории и практики: монография. Х.: Факт, 2000. 608 с. 16. Загальнотеоретичне правознавство, верховенство права та Украша. Збiрник наукових статей до 75^чного ювшею проф. М. 1.Козюбри. Гол.ред.: А. Мелешевич. - К.: ДУХ I Л1ТЕРА, 2013. 608 с. 17. Державний Центр Украшсько1 Народно1 Республши в екзилi: Статтi i матерiали. Фiладельфiя; Кшв; Вашiнгтон, Фундащя iм. С.Петлюри; Фундацiя Родини Фещенко-Чотвських, 1993. 494 с.
REFERENCES
1. Pro zakhody z vidznachennia 100-richchia podij Ukrains'koi revoliutsii 1917-1921 rokiv [About measures to celebrate the 100th anniversary of the events of the Ukrainian Revolution of 19171921]. Ukaz Prezydenta Ukrainy No. 17/2016 vid 22 sichnia 2016 r. URL: http://www.president.gov.ua/ documents/172016-19736. 2. Ukrains'ka Tsentral'na Rada. Dokumenty i materialy [Ukrainian Central Rada. Documents and materials]. U dvokh tomakh. T. 2. 19 hrudnia 1917 r. - 29 kvitnia 1918 r. / Upor. Verstiuk V. F. (ker.), Bojko O. D. ta in. K.: Naukova dumka, 1997. 422 p. 3. Kopylenko O. L., Kopylenko M. L. Derzhava i pravo Ukrainy. 1917-1920 [State and Law of Ukraine. 1917-1920]: Navch. posibnyk. K.: Lybid', 1997. 208 p. 4. Ukrains'ka Tsentral'na Rada. Dokumenty i materialy [Ukrainian Central Rada. Documents and materials]. U dvokh tomakh. T.1. 4 bereznia 1917 r. - 9 hrudnia 1917 r. / Upor. Verstiuk V. F. (ker.), Bojko O. D. ta in.. K.: Naukova dumka, 1996. 587 p. 5. Stetsiuk P. Osnovy teorii konstytutsii ta konstytutsionalizmu [Fundamentals of the theory of constitution and constitutionalism]. Chastyna persha. Posibnyk dlia studentiv. L'viv: Astroliabiia, 2003. 232 p. 6. Shapoval V. M. Suchasnyj konstytutsionalizm [Contemporary Constitutionalism]: Monohrafiia. K.:Yurydychna firma "Salkom"; Yurinkom Inter, 2005. 560 p. 7. Kostiv K. Konstytutsijni akty vidnovlenoi ukrains'koi derzhavy 19171919 rokiv i ikhnia politychno-derzhavna iakist' [Constitutional Acts of the restored Ukrainian state of 1917-1919 and their political and state quality]. Toronto, Kanada: drukom Ukrains'koi Drukarni.1964. 168 p. 8. Dnistrians'kyj S. Novi proekty ukrains'kykh konstytutsij [New projects of Ukrainian constitutions]. Volia (Viden'). - 1920. T. 6. Ch. 5. 9. Konstitucii i zakonodatel'nye akty burzhuaznyh gosudarstv [Constitutions and legislative acts of bourgeois states] (XVII-XIX vv.) / Sbornik dokumentov pod red. prof. P. N.Galanzy. M.: Gosudarstvennoe izdatel'stvo juridicheskoj literatury, 1957. 587 p. 10. Vlasenko S. Konstytutsiia Ukrains'koi NarodnoiRespubliky 1918 roku iak osnovnyj zakon evropejs'kho zrazka [The Constitution of the Ukrainian People's Republic of 1918 as the main law of the European standard]. Pravo Ukrainy, 2017. No. 11. P. 78-85. 11. Terliuk I. Ukrains'kyj konstytutsionalizm iak derzhavno-pravova praktyka: doba "pershoi" UNR [Ukrainian Constitutionalism as a State-Legal Practice: the day of the "first" UNR]. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journalpaper/2017/jun/4917/ terlyuk.pdf 12. Rumiantsev V. Konstytutsiia UNR 1918 r. - sproba rozpodilu vlady [The Constitution of the UPR of 1918 - an attempt to distribute power]. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy. 1998. No. 1. P. 83-88. 13. Dnistrians'kyj S. Zahal'na nauka prava i polityky [General science of law and politics]. T. I. Praha, 1923. 14. Habrieva T. Ja., Chirkin V. E. Teorija sovremennoj konstitucii [Theory of the modern constitution]. M.: Norma, 2005. 320 p. 15. Todyka Yu. M. Konstytutsyia Ukrayny: problemy teoryyypraktyky [The Constitution of Ukraine: problems of theory and practice]: Monohrafyia. Kh.: Fakt, 2000. 608 p. 16. Zahal'noteoretychne pravoznavstvo, verkhovenstvo prava ta Ukraina. Zbirnyk naukovykh statej do 75-richnoho iuvileiu prof. M. I. Koziubry [General Theoretical Law, Rule of Law and Ukraine. Collection of scientific articles to the 75th anniversary of prof. MI Kozyubri]. Hol.red.: A.Meleshevych. K.: DUKh I LITERA, 2013. 608 p. 17. Derzhavnyj Tsentr Ukrains'koi Narodnoi Respubliky v ekzyli [State Center of the Ukrainian People's Republic in the exile]: Statti i materialy. Filadel'fiia; Kyiv; Vashinhton, Fundatsiia im. S.Petliury; Fundatsiia Rodyny Feschenko-Chopivs'kykh, 1993.494 p.
Дата надходження: 14.11.2018р.
