CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 39-49.
УДК 342.4
ДРУГИЙ ЕТАП ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ПРАВА УКРА1НИ
Кащенко С. Г., Таран П. €., Шевченко В. I.
Тавршський нацюнальний утверситеш ш В. I. Вернадського, м. Сшферополь, Украгна
Важливою складовою частиною державотворення за чаав Центрально! Ради було його конституцшне оформлення. 20 червня 1917 р. вона утворила спещальну конституцшну комiсiю для тдготовки проекту «Статуту автономно! Укра!ни». А 29 квiтня 1918 р. Центральна Рада затвердила Конститущю УНР. Для свого часу вона була досить досконалим конституцшно-правовим актом, який регламентував найважливiшi правовi вдаосини в держав^ надавав !! громадянам основш права i свободи, передбаченi i сучасною Конститущею Укра!ни.
Ключовi слова: Укра!нська Народна Республiка, конституцшне право, конституцшна комiсiя, конституцш, демократичний державний устрiй, основний закон, конституцiйно-правовий шститут, конституцiйна норма.
Сучасне конституцiйне право Укра!ни виникло не на пустому мють Вже на початку XVIII ст. Укра!на вступила на шлях конституцшного регулювання правових вщносин. Тут в 1710 р. було видано першу укра!нську конституцiю, яка мала назву «Пакти й конститущя законiв та вольностей Вiйська Запорiзького [1]. Це свiдчить про те, що Укра!на ранiш, нiж США та Франщя, надбання яких у сферi конститу-цiйного регулювання правових вщносин на свiтовому рiвнi, е загальновизнаними [2], залучилася до нього.
Це дозволяе стверджувати, що конституцшне будiвництво в Укра!нi розпочало-ся ще на початку XVIII ст., коли мав мюце його перший етап. Про це уже йде мова в лiтературi [3].
Другий етап конституцшного будiвництва в Укра!ш охоплюе владування Центрально! Ради. Вивчення його е актуальним i плщним для нашого часу: воно дае можливють використовувати досвiд конституцшного регулювання правових вщно-син того перюду в сучасному конституцiйному будiвництвi.
Вiдзначаючи тi позитивнi явища, як вже е в вивченнi другого етапу конституцшного будiвництва в Укра!ш за часiв Центрально! Ради, слщ вiдзначити, що в цьому зроблеш лише першi кроки [4-5].
Конституцшне право Укра!ни мае свою юторда виникнення i становлення. При шдготовщ i прийнятi Конституцi! Укра!ни використовувалися не тiльки конститу-цшш акти деяких демократичних захiдних кра!н, конституцiйна доктрина, а й надбання, яю мали мiсце в юторп вiтчизняного конституцiйного будiвництва, в тому чи^ в перiод владування Центрально! Ради.
Важливою його складовою частиною у той час було конституцшне оформлення державотворення. Пюля видання Центральною Радою 10 червня 1918 р. першого ушверсалу, котрий проголосив вщтворення автономно! державност в Укра!ш у складi Росiйсько! федеративно! демократично! республши, встало питання про !! конституцшне забезпечення.
20 червня 1917 р. Центральна Рада створила спещальну конституцшну комюда для пщготовки проекту «Статуту автономно! Укра!ни». До и складу було залучено 8 членiв Центрально! Ради.
Вони репрезентували деякi полiтичнi партi! та iншi громадськi органiзацi!, представники яких входили до складу Центрально! Ради. Бабич Б. i Стасюк М. репрезентували Центральний комiтет Селянсько! спшки, Бойко П. - Всеукра!нську раду селянських депутатiв, Ефремов С. - Укра!нську партiю сощатспв-федералiстiв, Левицький М. - Укра!нський генеральний вшськовий комiтет, Кос'яненко Г. та Чапювський О. - Всеукра!нську раду вшськових депутатiв, Шраг М. - територiальне представництво у Центральнiй Радi [6].
На сво!х перших зiбраннях комiсiя обговорила питання, пов'язанi з визначен-ням принципiв i напрямюв у сво!й роботi. Беручи до уваги важливють конститу-цiйного акту, проект якого !й було доручено розробити, комюя висловилася за значне розширення !! чисельного складу i за залучення до !! роботи представниюв нацiональних меншин.
Досить швидко було пiдготовлено проект iнструкцi! про порядок формування складу i дiяльностi комiсi!. 23 червня 1917 р. його розглянула Центральна Рада i визначила чисельний склад комюп по шдготовщ проекту «Статуту автономно! Укра!ни» у 100 осiб з представниюв як укра!нцiв, так i шших нацiональностей, що мешкали на укра!нських землях.
Конституцiйна комiсiя тепер мала складатися з 71 укра!нця, 11 росiян, 8 евре!в, 2 шмщв, 2 полякiв, бiлоруса, татарина, молдаванина, чеха, грека, болгарина.
Було виршено при формуванш комiсi! керуватися принципом «нащонально-пропорцiйного представництва». Нащональш органiзацi! меншин, якi складали не менше одного вiдсотка населения Укра!ни, одержали право надiслати до не! сво!х представникiв. Якщо нацiональна меншина складала менше одного вiдсотка, то во-на могла надiслати свого представника за пропозицieю само! конституцшно! комiсi!.
Центральна Рада визначила владш i суспiльнi органiзацi! та об'еднання основ-них нацiональних груп Укра!ни, якi одержали право за встановленою квотою мати сво!х представникiв у складi комiсi!.
Для укра!нського населення були встановлеш такi норми представництва: 30 -вщ Центрально! Ради, 11 - вщ губернських оргашзацш, 12 - вiд Всеукра!нського правничого товариства, 5 - вiд економiчних i фiнансових установ, 3 - вщ Всеукра!н-ського союзу залiзничникiв, 2 - вiд Всеукра!нсько! почтово-телеграфно! спшки, 5 -вiд культурно-освггшх установ (1 - вiд наукових товариств, 2 - вiд вищо! школи, 2 -вiд шших шкш), 1 - вiд духовенства, 1 - вщ Чорноморського флоту, 1 - вщ Всеукра-!нсько! ради вiйськових депутатiв, 1 - вщ Укра!нського генерального вiйськового комтету.
Репрезентантiв вiд росiйського населення Укра!ни до складу конституцiйно! комiсi! мали надiслати такi росiйськi органiзацi! та об'еднання в Укра!ш: 1 - вщ росiйсько! партi! соцiалiстiв-революцiонерiв, 1 - вщ росiйсько! сощал-демократично! партi! (меншовикiв), 1 - вщ росiйсько! соцiал-демократично! партi! (бiльшовикiв), 1 - вщ росiйсько! конституцiйно-демократично! парти, 3 - вiд рад
росшських об'еднань громадянських оргашзацш (Ки!всько!, Харкiвсько!, Одесько!), 4 - вщ рад робiтничих i солдатських депута^в (Ки!всько!, Харкiвсько!, Одесько!).
5 евре!в повиннi були репрезентувати у конституцшнш комiсi! еврейськi соцiалiстичнi партi!, а 3 - еврейсью несоцiалiстичнi органiзацi!. Вщ польських нацiональних органiзацiй була передбачена участь у комюи 2 представниюв, у тому числi 1 вщ польсько! соцiалiстично! партi! [7].
Центральна Рада розумша, що формування складу конституцшно! комiсi! у визначених нею чисельних i нацiональних параметрах займе тривалий час, а з шдготовкою проекту конституцi! автономно! Укра!ни не можна зволшати. Тому во-на прийняла рiшення, згiдно з яким комюя мала розпочати роботу не тод^ коли бу-де сформовано !! повний склад, а тсля того, як зберуться не менше як 55 !! членiв.
Центральна рада утворила керiвну структуру конституцшно! комюи - !! пре-зидда у складi 30 осiб. 1й було доручено забезпечити формування комюи у повному склад^ розробити план !! роботи, пiдготовити проект наказу Центрально! Ради конституцшнш комюи для визначення основних принцишв !! дiяльностi, створити по-трiбнi пiдготовчi матерiали. Перше зiбрания комiсi! мало вщбутися не пiзнiше 10 липня 1917 р. [8].
Але в визначений термш перше зiбрання комюи не вщбулося. Це було пов'язане з виданням Центральною Радою другого ушверсалу, згiдно з яким автономна державнють в Укра!нi, проголошена першим ушверсалом, була тимчасово скасована.
Процес формування комюи завершився тсля видання 7 (20) листопаду 1917 р. Центральною Радою третього ушверсалу, яким знову проголошувалося вщтворення укра!нсько! державносп. Перед нею тепер постала задача шдготувати проект кон-ституцi! Укра!нсько! Народно! Республiки, але не як незалежно! держави, а як одного з автономних суб'екпв Росшсько! федерацi!.
У сво!й дiяльностi комюя керувалася основними положеннями третього ушверсалу, зокрема про те, що «народам великоруському, еврейському, польському й шшим для забезпечення !м права i свободи самоврядування в справах !х нацiо-нального життя мае бути надана нацiонально-персональна автономiя».
Керувалася комюя i тими положеннями третього ушверсалу, яю були Центральною Радою запозичеш у росiйських бiльшовикiв (про встановлення державного контролю над промисловютю Укра!ни, про восьмигодинний робочий день тощо)[9].
При пiдготовцi проекту конституци Укра!нсько! Народно! Республiки комюя взяла до уваги i матерiали, наданi головою Центрально! Ради. Грушевський М. за-пропонував закрiпити у ньому:
1. Демократичний державний устрш Укра!нсько! Народно! Республiки та го-ловнi права !! громадян.
2. Характер вщносин Укра!ни з Росшською федеративною демократичною республiкою.
3. Законодавчий характер влади Всенародного Зiбрання (сойму) Укра!нсько! Народно! Республiки.
4. Статут Кабшету MimcrpiB як найвищого органу виконавчо! влади Укра!нсь-ко! Народно! Республши.
5. Право Генерального суду Укра!нсько! Народно! Республiки на контроль за державною владою.
6. Голова Всенародного Зiбрання е i Головою Укра!нсько! Народно! Респуб-лiки i репрезентуе Укра!ну у мiжнародних вщносинах
Бiльш енергiйно i плiдно конституцшна комiсiя стала працювати пiсля видання 9 1918 р. четвертого ушверсалу Центрально! Ради, яким установлювалося, що
Укра!нська Народна Республiка «стае самостшною, нi вiд кого незалежною, вшь-ною, суверенною державою укра!нського народу» [10].
Комiсiя виконала поставлене перед нею завдання. 29 квггня 1918 р. Центральна Рада прийняла «Конституцiю Укра!нсько! Народно! Республши» (Статут про дер-жавний устрiй, права i вольностi Укра!нсько! Народно! Республши) у редакцн, за-пропонованiй конституцшною комiсiею. Текст цiе! конституци до недавнього часу був невщомий широкому загалу. Його було надруковано лише тсля одержання Укра!ною незалежностi [11-13].
Конститущя була закономiрним пiдсумком розвитку державно-конституцiйного будiвництва в Укра!ш за часiв Центрально! Ради. Вона актом най-вищо! юридично! сили остаточно затвердила вщродження Укра!нсько! держави, як самостшно! i незалежно!.
Об'ектом конституцшно-правового регулювання у нiй були вщносини мiж державою, суспiльством i людиною, вiдносини, якi визначали державний устрш кра!ни, систему органiв влади, !х компетенцiю i принципи !х функцiонування.
Основний закон Укра!нсько! Народно! Республши мiстив у собi конституцшно-правовi iнститути, що поеднували певш групи норм конституцiйного права для регулювання однорщних i взаемозв'язаних суспшьних вiдносин.
Конституцiя мала сощально-пол^ичну сутнiсть - вона була шдсумком певного спiввiдношення полiтичних сил, яке юнувало у кра!нi у той час. Вона була грома-дянською угодою, яка вщтворила полiтичнi й iншi iнтереси рiзних верств укра!нсь-кого суспiльства. Однак вона не могла однаково враховувати штереси вшх.
За полiтичними режимами, що оформлюють конституци, вони розподiляються на демократичш, лiберальнi й авторитарнi. Основний закон Укра!нсько! Народно! Республiки належав до перших, оскшьки перед усiм установлював !! демократичний державний устрiй. Важливим покажчиком його демократизму було положення конституци про розподiл державно! влади за сферами !х дiяльностi.
Основний закон Укра!нсько! Народно! Республши мав юридичну, полiтичну i виховну функщю. Юридична полягала в тому, що вш став головним джерелом права, склав основу вше! системи правового регулювання. Пол^ична проявлялася у тому, що вона пропагувала загальновизнаш в суспiльствi моральш цiнностi.
Основний закон Укра!нсько! Народно! Республши мiстив у собi конституцшно-правовi норми - загально визнаш правила поведiнки, усталенi державою для регулювання i охорони найважливших суспiльних вiдносин. Зовнiшня форма норм була вщтворена у статтях конституци. 83 статп були об'еднанi в таю роздши: I. Загальнi положення. II. Права громадян Укра!ни. III. Органи влади Укра!нсько! Народно!
Республки. IV. Всенародш Збори Укра!нсько! Народно! Республши. V. Про Раду Народних Мiнiстрiв Укра!нсько! Народно! Республши. VI. Суд Укра!нсько! Народно! Республши. VII. Нацiональнi союзи. VIII. Про тимчасове припинення громадян-ських свобод.
За характером суспшьних вiдносин, що регулювалися конституцiею, !! норми розподiлялися на матерiальнi i процесуальнi. До процесуальних, наприклад, належала норма, яку мютила у собi ст. 37. Вона установлювала, що парламент мае зби-ратися на сесi! не менш двох разiв на рш i що перерва мiж ними не може переви-щувати три мюящ. Тут же йшлося про те, що за вимогою одше! п'ято! частини де-путатiв не шзшше мiсяця мае бути скликане зiбрання Всенародних Зборiв.
Норми Основного закону Укра!нсько! Народно! Республiки розподшялися на такi, що регулювали постшш правовiдносини, i на такi, що регламентували тимча-совi. Бiльшiсть норм регулювала постiйнi правовiдносини, але були й таю, як належали до других. Так, ст. 79 встановлювала, що шд час вшни чи внутрiшнiх завору-шень громадянсью свободи населення Укра!ни можуть бути обмежеш частково або дiя !х може бути призупинена.
За сво!м характером норми конституцi! Укра!нсько! Народно! Республши, якi надавали права громадянам, розподiлялися на зобов'язуючi i забороняючь До тих норм, що надавали права, належала, наприклад, та, яка мютилася у ст. 18. У нш йшлося про те, що вс громадяни та iншi особи, що знаходяться на тереш Укра!ни, користуються повною свободою щодо змши мiсця перебування.
Норма ст. 62 мала зобов'язуючий характер: вона спонукала судовi установи здiйснювати судову владу тiльки у межах цивiльного, кримшального й адмшстра-тивного законодавства. У нормi ст. 8 мiстилася заборона на те, щоб громадянин Укра!нсько! Народно! Республiки одночасно мав громадянство шшо! кра!ни.
Основнi принципи, на яких мала будуватися Укра!нська Народна Республша, були викладенi у першому роздш конституцi!.
У ст. 1 були визначеш головнi цiлi !! утворення - «для кращо! оборони свого краю, для певшшого забезпечення права i охорони вiльностей, культури i добробуту сво!х громадян».
Наголошувалося, що Укра!нська держава е суверенною, самостшною i нi вiд кого незалежною парламентською державою, що укра!нських народ е единим ношем державного суверенiтету, який ним здшснюеться шляхом виборiв Всенародних Зборiв.
«Територiя Укра!нсько! Народно! Республiки, — йшлося у ст. 4, — неподшьна i без згоди Всенародних Зборiв в 2/3 голосiв присутшх членiв не може вiдбуватись шяка змiна в границях Республiки або в праводержавних вщносинах яко!сь тери-торi! до республiки».
Конституцiя установлювала уштарний державний устрiй кра!ни з використан-ням принципу децентралiзацi! влади: землям, волостям, громадянам надавалися «права широкого самоврядування».
Важливою частиною будь-яко! демократично! конституцi! е статтi, що регла-ментують права i свободи громадян. Конститущя надавала громадянам певне коло пол^ичних i громадянських прав. Вона забезпечувала права i свободи не тшьки
укра!нщв. I! стаття гарантувала ушм особам, що належали до нацiональних меншин, «впорядкування сво!х прав».
Конститущя установила iнститут укра!нського громадянства, порядок його от-римання. Громадянин мав право вщмовитися вiд нього шляхом подання вщповщно! заяви до уряду в визначеному законом порядку. Право позбавлення громадянства надавалося тiльки суду.
Зпдно з основним законом УНР суспшьна i полiтична правомочнiсть громадян мала починатися пiсля досягнення ними 20 роюв, не дозволялися розбiжностi у правах чоловiкiв i жiнок.
«Громадяни Укра!нсько! Народно! Республши, — йшлося у ст. 12, — рiвнi в сво!х громадянських i полiтичних правах. Уродження, вiра, нацiональнiсть, освiта, майно, оподаткування не дають шяких привiле!в в них. Ншю титули в актах i дiловодствi вживатися не можуть».
Серед прав, наданих основним законом, були й деяю процесуальш права: нi громадянин, нi особа, що не мала укра!нського громадянства, не могли бути затри-маш на !! територi! без судового ршення.
Дозволялося затримання (без такого ршення) тiльки на мiстi i пiд час скоення злочину. Але i в цьому випадку затриманш повиннi були вiдпускатися на свободу через 24 години, якщо суд не санкщонував !х арешту.
Навт у найбiльш демократичних конституцiях нашого часу не завжди йде мо-ва про заборону смертно! страти як мiри покарання за карний злочин. Розповсюд-жена думка про те, що вперше положення про це було внесено у ст. 102 Основного закону Федеративно! Республши Шмеччини [14].
Але це не так: конститущя Укра!нсько! Народно! Республши ще у 1918 р. ввела заборону на покарання злочинщв смертною карою. Крiм того, вона заборонила будь-яю «кари по талу», iншi покарання, якi принижують людську пднють. Заборо-няла вона i використання як покарання за скоенi злочини конфюкаци майна зло-чинця.
Основний закон Укра!нсько! Народно! Республiки надавав !! громадянам i деякi iншi основнi права, передбаченi сучасною Конститущею Укра!ни [15] та мiжнарод-ними стандартами в галузi прав людини [15]. Зокрема, вш гарантував громадянам недоторканють !х помешкання. I! дозволялося порушувати лише за ршенням суду або при гострш потребi у цьому оргашв правосуддя.
Установлювалося i право громадян на тайну листування. Органам державно! влади заборонялося !! порушувати без дозволу суду (^м випадкiв, спецiально визначених законом (ст. 16).
У ст. 17 йшлося про те, що ш громадянин Укра!ни, нi особа, що не мае !! громадянства не можуть на !! тереш бути обмеженi у правах на свободу слова, друку, сумшву; на свободу створення громадських оргашзацш, проведення страйкiв (при умовi, що це не порушуе норм кримшального законодавства).
Важливим надбанням конституцi! було надання громадянам права на !х участь у керуванш державними справами шляхом використання ними активного i пасивно-го виборчого права при формуванш законодавчо! влади та органiв мюцевого са-
моврядування (ст. 20). Активне виборче право надавалося вшм громадянам, що до-сягли 20 роюв.
Державна влада мала будуватися на демократичних засадах: вона розпод^лася на законодавчу, виконавчу й судову. Верховна влада надавалася парламенту - Все-народним Зборам, яю мали право видавати закони, формувати органи виконавчо! i судово! влади.
У ст. 26 визначалися принципи оргашзаци i дiяльностi мiсцевого самовряду-вання: «Всякого рода справи мiсцевi впорядковують виборнi ради i управи грома-дян, волостей i земель. 1м належить едина безпосередня мюцева власть: мiнiстри Укра!нсько! Народно! Республши тiльки контролюють i координують !х дiяльнiсть, безпосередньо через визначених ними урядовщв, не втручаючись до справ, тим радам i управам призначених, а всякi спори в цих справах ршае суд Укра!нсько! Народно! Республiки».
Важливим об'ектом конституцшно-правового регулювання в основному законi 1918 г., як i в сучаснш Конституцi! Укра!ни [16, с. 23-24] було визначення порядку формування укра!нського парламенту i його дiяльностi. Установлювалося, що вш мае формуватися на пiдставi загальних, рiвних, прямих, таемних виборiв. Кожнi 100 тис. виборщв одержали право надiслати до складу Всенародних Зборiв одного депутата, термш повноважень якого було визначено в 3 роки.
В ст. 29 було передбачено, що депутатом можна обрати кожного громадянина Укра!ни, що досяг 20 роюв. Для депутапв передбачалася депутатська недотор-кашсть.
На засiданнях комiсi! по шдготовщ проекту конституцi! Укра!нсько! Народно! Республши неодноразово виникало питання про запровадження посади голови Укра!нсько! держави. Однак члени комюи не дiйшли порозумшня щодо цього питання з-за гостро! мiжпартiйно! та особисто! боротьби претенденпв на цю посаду. Тому у конституцп не було мови про запровадження посади голови держави.
Його функци було виршено у деякш мiрi надати головi Всенародних Зборiв (як i пропонував Грушевський М. С.). «Голова Всенародних Зборiв, — йшлося у ст. 35, — як !! представник, iменем республши сповняе всi чинностi, зв'язаш з представ-ництвом республiки».
Передбачалося обрання Всенародними Зборами не тшьки !х голови, а також його товаришiв (помiчникiв). Один з них мав його заступати при недузi або смерть
Кворум зiбрання для роботи Всенародних Зборiв було визначено в 50 вщсотюв депутапв. А для вирiшення питань щодо змши територi! держави, !! конституцп, об'яви вшни, кворум мав складатися з конституцшно! бiльшостi вiд загально! кшь-костi членiв Всенародних Зборiв.
Ст. 39 Основного закону Укра!нсько! Народно! Республiки визначила суб'ектiв законодавчого почину: президда Всенародних Зборiв, !х зареестрованi депутатськi фракцi!, 30 депутапв, Раду Народних Мiнiстрiв, органи самоврядування, що репре-зентували не менш як 100 тис. виборщв.
В конституцп придшялася деяка увага i регламентацп законодавчого процесу. Поданi у Всенародш Збори законопроекти повиннi були спочатку розглядатися в !х комюях, а потiм прийматися на пленарних засщаннях парламенту. Установлювало-
ся, що незатверджеш ним на однш сесп законопроекти можна повторно розглядати на наступнш сеси.
Конститущю Укра!нсько! Народно! Республши можна вiднести до тих, яю непросто змiнити. Для внесення у не! змiн потрiбна була згода на це 3/5 депутата парламенту ддачого i наступного скликання.
Тшьки Всенароднi Збори мали право вирiшувати питання, пов'язанi з введен-ням податкiв, прийняттям ршення щодо державних займiв, призову громадян на вiйськову i мiлiцейську службу, затвердження мiжнародних полiтичних i еко-номiчних угод Укра!нсько! Народно! Республши, об'яви вiйни.
Конституцiя визначила Раду Народних Мiнiстрiв як орган найвищо! виконавчо! влади держави. Установлювалося, що сво! повноваження вона отримуе вщ парламенту i перед ним зв^уе за свою дiяльнiсть. Персональний !! склад мав пропонувати для затвердження Всенародних Зборiв !х голова.
В основному закош Укра!нсько! Народно! Республши, як i в сучаснш Консти-туцi! Укра!ни [15, с. 41], не визначався чисельний склад уряду, не йшлося про окремi мшстерства та про !х дiяльнiсть. Лише у загальнiй формi визначалися повноваження Ради Народних Мшс^в: вона мала керувати всiма справами, як зали-шалися за межами владування органiв мiсцевого самоврядування, контролювати !х дiяльнiсть, не порушуючи при цьому визначено! законом !х компетенци.
Статтi основного закону передбачали контроль за дiяльнiстю Ради Народних Мiнiстрiв з боку Всенародних Зборiв. Кожному !х депутату надавалося право звер-татися до уряду або до окремих мшс^в з iнтерпеляцiями, вщповщ на якi мали надаватися не шзшше 7 днiв.
Парламент мш виразити недовiру Радi Народних Мшс^в або окремим мiнiстрам, що мало сво!м наслiдком втрату ними сво!х владних повноважень. Все-народнi Збори одержали право конституцшною бiльшiстю голошв приймати ршен-ня про судову вщповщальшсть мiнiстрiв.
В конституцi! не було мови про посаду голови Ради Народних Мiнiстрiв. Причина цього, як i при визначенш посади голови Укра!нсько! Народно! Республши, полягала у гострiй мiжпартiйнiй особистш боротьбi щодо того, хто займе цю посаду. Оскшьки згоди не досягли, було виршено питання про посаду голови уряду в конституци взагалi не порушувати. Тому в конституци не передбачено, хто буде ним керувати.
За звичай конституцi! мало уваги прид^ють органiзацi! судово! влади. Це було притаманне i конституци УНР: вона лише у загальнш формi регламентувала питання оргашзаци i повноважень судово! влади.
Установлювалося, що суд в Укра!ш здшснюеться вiд !! iменi, е публiчним i дiе у межах загально! юрисдикцi!. Право здiйснення судово! влади було надано лише су-довим установам в межах цившьного, кримшального та адмiнiстративного законо-давства.
Визначалося, що судовi рiшения мають остаточний характер i не можуть бути скасоваш iншим владним органом. Найвищою судовою установою мав стати Гене-ральний суд Укра!нсько! Народно! Республiки, що обирався Всенародними Зборами на 5 роюв. Повноваження його основним законом визначалися так: Генеральний суд
е найвищою касацшною шстанщею для вшх судiв у державi, а також може розгля-дати деяю справи по першiй чи по другш iнстанцi!.
Укра!нцi на сво!х землях протягом декiлькох столiть зазнавали нацiональних утискiв вiл iноземних господарiв. Члени конституцiйно! комiсi! вжили заходiв, щоб таких утискiв не було в Укра!ш щодо нацiональних меншин. Тому в конституци були статп, спрямованнi на урегулювання мiжнацiональних вiдносин, на захист прав i iнтересiв нацiональних меншин.
Ст. 71 надавала !м право на нацюнально-персональну автономiю, на створення нацiональних союзiв, членство в яких мало бути добровшьним, на самостiйний устрiй свого нацюнального життя. Передбачалося, що повноваження нацюнального союзу будуть поширюватися на вшх членiв, незважаючи на мюце !х помешкання в Укра!нi.
Однак нацюнальш меншини у процесi здшснення права на нащонально-персональну автономда ставилися у рiзнi умови. Негайне право на не! одержували лише евре!, поляки i росiяни. Бшоруська, чеська, молдавська, нiмецька, татарська, грецька i болгарська нацiональнi групи могли скористатися правом на нацюнально-персональну автономда тшьки з санкци Генерального суду. При цьому було обов'язковим надання до цього заяви, шдписано! не менш як 10 тис. ошб певно! нацiональностi. Генеральний суд був зобов'язаний не шзшше 6 мюящв розглянути заяву й прийняти ршення.
Нацiональнi союзи мали користуватися правом на самоврядування. Згiдно зi ст. 75 обсяг прав, що належав до !х компетенцi!, компетенци !х органiв, повинен був визначатися установчими зборами з представниюв певно! нацюнально! групи. Однак також передбачалося затвердження !х рiшень з цих питань Всенародними Збо-рами.
У ст. 77 конституци Укра!нсько! Народно! Республши йшлося про те, що ви-щим представницьким органом нацюнального союзу е нацюнальш збори, як оби-раються його членами. 1м було надано i право обирати нацiональну раду - вищий виконавчий орган нацюнального союзу. Виборче право при цьому надавалося особам, що досягли 20 роюв. Вибори мали бути рiвними, таемними i загальними.
Право на виршення непорозумшь мiж органами нацiонального союзу i органами державного управлiння, органами мюцевого самоврядування, органами iншого нацюнального союзу входило в компетенщю судово! влади.
На жаль, затверджена 29 кв^ня 1918 р. Центральною Радою конститущя Укра!нсько! Народно! Республiки не стала ддачим державно-правовим актом. В той день в Укра!ш було здшснено державний переворот - Центральна Рада була усуне-на вщ влади, була лiквiдована Укра!нська Народна Республша, а владування пе-рейшло до П. Скоропадського, проголошеного гетьманом Укра!нсько! держави, яка будувалася зовсiм на iнших засадах.
Для свого часу конститущя УНР була досить досконалим конституцшно-правовим актом, який регламентував найважливiшi правовi вщносини у державi. Вона в значнш мiрi вiдтворила попереднiй досвiд конституцшного будiвництва в Укра!нi, надбання конституцшного права захвдних демократичних кра!н i розвитку конституцiйно! доктрини.
Здшснення Основного закону Укра!нсько! Народно! Республши перетворило б !! в демократичну суверенну парламентську державу, громадяни яко! користувалися б основними правами i свободами, наданими сучасною Конститущею Укра!ни.
Список лiтератури
1. Хрестомат1я з юторп держави [ права Укра!ни. У 2-х томах. / [За ред. В. Д. Гончаренка]. - К. : 1н Юре. — . -
Т. I. З найдавшших часш до початку XX ст. — 1997. - 564 с.
2. Конституции и законодательные акты буржуазных государств. - ХУП-ХГХ вв. : [Сборник документов]. - М. : Государственное издательство юридической литературы, 1957. - 445 с.
3. Кащенко С. Г. Начальный этап формирования конституционного права Украины / С. Г. Кащенко // Культура народов Причерноморья. - 1998. — № 3. - С. 191-107.
4. Кащенко С. Г. Головш етапи формування конституцшного права Укра!ни / С. Г. Кащенко // Культура народов Причерноморья. - 1999. — № 6. — С. 214-219.
5. Кащенко С. Г. Правовий статус суб'екпв федераци за проектом констигуци УНР
О. Ейхельмана / С. Г. Кащенко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Том 19 (58). — № 1. - С. 10-15.
6. Нова Рада. - 1917. - 22 червня.
7. Центральний державний арыв вищих оргашв влади [ державного управлшня Укра!ни. - Ф. 1115, оп.1, спр.1, арк. 3-5.
8. Вгст з Украшсько! Центрально! Ради. - 1917. — №14.
9. Вюник Генерального Секретар1ату Укра!нсько! Народно! Республши. - 1917. - 23 листопада. —
№ 2.
10. Вгсник Ради Народних Мшстргв Украшсько! Народно! Республжи. - 1918. - 13 счня. — № 3.
11. Конституцшш акти Укра!ни. - 1917-1920. - С. 73-78.
12. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. 1сторш укра!нсько! конституци / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. - К. : Знання, 1993. - 324 с.
13. Хрестомат!я з ютори держави [ права Укра!ни. У 2-х томах. / [За ред. В. Д. Гончаренка]. - К. : 1н Юре. — . -
Т. 2. Лютий 1917 р. - 1996 р. - 1997. - 456 с.
14. Конституции зарубежних государств. - М. : Бек, 1997. - 475 с.
15. Конституцш Укра!ни. - К. : Укра!нська правнича фундацш. Видавництво «Право», 1996. - 22
с.
16. Сборник международних нормативних актов по правам человека. - Симферополь: Управление верховного комисара беженцев ООН, 1999. - 640 с.
Кащенко С. Г., Таран П. Е., Шевченко В. И. Второй этап формирования конституционного права Украины / С. Г. Кащенко, П. Е. Таран, В. И. Шевченко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 39-49.
Важной составной частью государственного строительства времен Центральной Рады было его конституционное оформление. 20 июня 1917 г. она создала специальную конституционную комиссию для подготовки проекта «Статута автономной Украины». А 29 апреля 1918 г. Центральная Рада утвердила Конституцию УНР. Для своего времени она была достаточно совершенным конституционно-правовым актом, который регламентировал наиболее важные правовые отношения в государстве, представляя ее гражданам основные права и свободы, предусмотренные и современной Конституцией Украины.
Ключевые слова: Украинская Народная Республика, конституционное право, конституционная комиссия, конституция, демократический государственный строй, основной закон, конституционно-правовой институт, конституционная норма.
Kaschenko S., Taran P., Shevchenko V. The second stage of formation of Ukrainian constitutional law / S. Kaschenko, P. Taran, V. Shevchenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - P. 39-49.
An important component of the state building in Central Soviet times was its constitutional registration. On June, 20th, 1917 it has created the special constitutional commission for preparation the project of «The Statute of independent Ukraine». And on April, 29th, 1918 Central Soviet has confirmed Constitution of UNR. For that time it was perfect enough constitutionally-legal certificate which regulated the most important legal relations in the state, representing to its citizens fundamental laws and freedom provided the modern Constitution of Ukraine.
Keywords: the Ukrainian National Republic, a constitutional law, the constitutional commission, the constitution, a democratic political system, the organic law, constitutionally-legal institute, the constitutional norm.
nocmynum epedaKU,uK> 07.11.2011 г.
