CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60), № 1. 2008 г. С. 359-373.
Регушевський E.G., Романюк Л.В., Пашнева В.А.
"ДО ПИТАННЯ МОВНО! ПОЛ1ТИКИ ПРИ ЗД1ЙСНЕНН1 СУДОЧИНСТВА В
УКРА!Н1. ВИСНОВОК НА КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ПОДАННЯ 52 НАРОДНИХ ДЕПУТАТ1В УКРА!НИ В1Д 6 ВЕРЕСНЯ 2005 РОКУ ТА ВЕРХОВНО! РАДИ АВТОНОМНО! РЕСПУБЛ1КИ КРИМ В1Д 17 ЛИСТОПАДА 2004 РОКУ № 1120-4/04 ЩОДО В1ДПОВ1ДНОСТ1 СТАТТ1 15 КОДЕКСУ АДМ1Н1СТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРА!НИ В1Д 6 ЛИПНЯ 2005 РОКУ
№ 2747-IV ТА СТАТТ1 7 ЦИВ1ЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРА!НИ В1Д 18 БЕРЕЗНЯ 2004 РОКУ № 1618-IV СТАТТЯМ 3, 10, 21, 22,
24, 60 КОНСТИТУЦ1! УКРА!НИ"
Пiдставою для проведення вщповщно! експертизи стало звернення у вщповщносп 3i статтею 19 Закону Укра!ни "Про Конституцшний Суд Укра!ни" суддi-доповiдача Конституцiйного Суду Укра!ни В.М. Кампо до фахiвцiв юридич-ного факультету Таврiйського нащонального унiверситету iM. В.1. Вернадського провести правову експертизу питань, викладених у конституцшному поданш 52 на-родних депутата Украши та Верховно! Ради Автономно! Республши Крим.
Ознайомившись з питаннями, викладеними у конституцшному поданш 52 на-родних депутата Укра!ни вщ 6 вересня 2005 року та у конституцшному поданш Верховно! Ради Автономно! Республши Крим вщ 17 листопада 2004 року № 11204/04, а також ознайомившись з питаннями, як поставлен у зверненш Конституцiйного Суду Укра!ни вщ 14 березня 2008 року № 328-16/228, застосо-вуючи рiзноманiття загальних наукових та спещальних юридичних методiв, грунтуючись на Конституцi! Укра!ни (254к/96-ВР), законах i iнших чинних норма-тивно-правових актах Укра!ни, вважаемо за необхщне зазначити
наступне:
1. У конституцшному поданш 52 народних депутата Укра!ни наголошуеться, що стаття 15 Кодексу адмшютративного судочинства Укра!ни вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV та стаття 7 Цившьного процесуального кодексу Укра!ни вiд 18 березня 2004 року № 1618-IV радикальним чином змшюють мовний режим дiяльностi судiв.
Згiдно з пунктом 1 статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Укра!ни та пунктом 1 статп 7 Цивiльного процесуального кодексу Укра!ни вiдповiдно цивiльне або адмшютративне "судочинство здiйснюеться державною мовою". Ц формулю-вання, на нашу думку, не суперечать Конституцп Укра!ни, а отже не можуть бути неконституцшними. Так, частина перша i друга статп 10 конституцi! Укра!ни передбачае: "Державною мовою в Укра!ш е укра!нська мова. Держава забезпечуе всебiчний розвиток i функцiонування укра!нсько! мови в ушх сферах суспiльного життя на всiй територi! Укра!ни".
Також, положення зазначених статей Кодексiв (Кодексу адмiнiстративного су-дочинства Украши та Цивiльного процесуального кодексу Украши) не суперечать нормам Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" № 8312-11 вiд 28 жовтня 1989 року. Зокрема, частина перша та друга статп 2 Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" були нормативно втшеш у статп 10 Конституцп Украши.
Зпдно 3i статтею 18 Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" - "судочин-ство в Украшськш РСР здшснюеться украшською мовою". Таким чином пункт 1 статп 15 Кодексу адмiнiстративного судочинства Украши та пункт 1 статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши узгоджуються й з нормами Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР", а вщ так не змшюють мовний режим дiяльностi сущв.
2. Пунктом 3 статп 15 Кодексу адмшстративного судочинства Украши та пунктом 3 статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши передбачено: "судовi документи складаються державною мовою"
Зпдно з пунктом 1 резолютивно1 частини Ршення Конституцшного Суду Украши вщ 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 (справа про застосування мови) - "Положення частини першо1 статп 10 Конституцп Украши, за яким "державною мовою в Украш е украшська мова", треба розумiти так, що украшська мова як державна е обов'язковим засобом спiлкування на всш територiï Украши при здшсненш пов-новажень органами державноï влади та органами мюцевого самоврядування (мова акта, роботи, дiловодства, документацiï тощо), а також в iнших публiчних сферах суспiльного життя, яю визначаються законом (частина п'ята статп 10 Конституцп Украши)". Норма вщповщного Ршення за характером приписiв е зо-бов'язуючою, а за дiею в просторi - загальною. Таким чином Конституцшним Судом Украши передбачено iмператив щодо складання судових документа державною мовою, а вщповщно й положення пункту 3 статп 15 Кодексу адмшстративного судочинства Украши та положення пункту 3 статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщповщають статп 10 Конституцп Украши на пiдставi Ршення Конституцшного Суду.
Передбачене законодавцем складання судових документа державною мовою узгоджуеться також iз самим процесом реалiзацiï правових норм, оскшьки закони в Украш приймаються виключно державною мовою. Як зазначаеться у старому юри-дичному виразi латиною "Lex üno ore omnes alloquitur - Закон розмовляе з ушма одними устами". Такий пщхщ, з врахуванням особливостей i специфши законодавчоï термiнологiï та дiловоï украшсько1' мови, яку застосовуе законодавець, спрямований на уникнення невщповщностей змiсту судових документа - змюту норм чинного законодавства Украши.
3. У конституцшному поданш також, йдеться про вилучення з ново1' редакцiï вищезазначених Кодеков формулювання: "особи, якi беруть участь у справi та не володдать або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в сущ i заявляти клопотання рщною мовою або мовою, якою вони володдать".
З використанням граматичного та лопчного методу вивчення дано1' обставини (що 1'х використовують у свош дiяльностi як законодавець, так i Конституцшний Суд) слiд зазначити, що заявлене у конституцшному поданш 52 народних депутата
363
Украши вiд 6 вересня 2005 року формулювання не могло бути вилученим, оскшьки у такий редакцiï, як визначено у поданш, "фрази" в законодавсга щодо судочинства не юнувало. Це стосуеться недостовiрного переказу контексту з норми статп 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року № 1500-VI ^i змiнами), який мае, на наш погляд, принципове значення у загальному розумшш та процес використання. Так, частина друга статп 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року встановлюе, що "Особам, яю бе-руть участь у справi i не володдать мовою, якою здшснюеться судочинство, забезпечуеться право робити заяви, давати пояснення i показання, виступати на сущ i заявляти клопотання рщною мовою, а також користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом". Замша прийменника "в" та "на" з позицп фшологи суттево змшюе розумiння процесу, у якому вони застосовуються. При використанш прийменника "на" у частинi другш статтi 9 Цивiльного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року слщ розумiти, в даному випадку, як право виступати безпосередньо на судовому засщанш i заявляти клопотання рщною мовою. У формулюванш, що мютиться у конституцшному поданш 52 на-родних депутата, застосування прийменника "в" слщ розумгги як право застосову-вати рщну мову в ушх можливих процесуальних дiях при провадженнi судочинства, а вщ так е вiдмiнним вщ правового режиму провадження судочинства, передбачено-го й у Цивiльному процесуальному кодекс Украïни вiд 18 липня 1963 року, що дiяв до появи чинного Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року.
Народш депутати наголошують на "грубому" порушенш прав громадян, адже в статп 10 Конституци Украïни визначаеться, що: "в Украш гарантуеться вшьний розвиток, використання i захист росшсько1', iнших мов нацiональних меншин Украши. Застосування мов в Украш гарантуеться Конститущею Украïни та визначаеться законом".
Згiдно з пунктом 2 статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV "Особи, яю беруть участь у справi та не володдать або недостатньо володдать державною мовою, мають право користуватися рщною мовою або мовою, якою вони володдать, а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом".
Згщно з пунктом 2 статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV "Особи, як беруть участь у справi i не володдать або недостатньо володдать державною мовою, у порядку, встановленому цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в сущ i заявляти клопотання рщною мовою або мовою, якою вони володдать, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом".
Положення визначених статей Кодекшв дещо вщмшш одне вщ одного у своïх формулюваннях, проте створюють однаковi правовi умови. Зокрема, це стосуеться того, що особи, яю беруть участь у справi та не володдать або недостатньо володдать державною мовою:
1) мають право користуватися рщною мовою або мовою, якою вони володдать;
2) мають право користуватися послугами перекладача.
364
Разом з цим, вiдмiннiсть полягае у режимi використання послуг перекладача. Це стосуеться того, що зпдно Кодексу адмшютративного судочинства Украши особи, яю беруть участь у справi та не володдать або недостатньо володдать державною мовою, мають право користуватися "також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом". З наведеного можна зробити висновок, що послуги перекладача е додатковою гарантаю для учасп у справi осiб, як не володдать або недостатньо володдать державною мовою. На вщмшу вщ Кодексу адмшютративного судочинства Украши, Цившьний процесуальний кодекс Украши пропонуе "право робити заяви, давати пояснення, виступати в сущ i заявляти клопо-тання рщною мовою або мовою, якою вони володдать, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом", визначаючи послуги перекладача единою можливою гарантаю для учасп у справi ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою.
Разом з цим, положення пункту 2 статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши та пункту 2 статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши можна сприймати й як таю, що за результатом застосування не мають вщмшносп, оскшьки в обох випадках послуги перекладача залишаються правом, яким особа може скористатись за особистою шщативою, при цьому не втрачаючи права користуватися рщною мовою або мовою, якою вони володдать.
Також, вщмшнють положень пункту 2 статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши та пункту 2 статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши швелюеться вимогою пункта 1 i 3 в обох Кодексах, адже на виконання зазначених в цих пунктах вимог послуги перекладача для ошб, що не володдать або недостатньо володдать державною мовою, постають необхщною умовою. Проте, зазначеш умо-ви ошб, яю беруть участь у справi та не володдать або недостатньо володдать державною мовою, вщповщають правовому положенню особи, передбаченому частиною другою статп 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року № 1500-VI ^i змшами) - "особам, як беруть участь у справi i не володдать мовою, якою здшснюеться судочинство, забезпечуеться право робити заяви, давати пояснення i показання, виступати на сущ i заявляти клопотання рщною мовою, а також користуватися послугами перекладача в порядку, встанов-леному цим Кодексом"
4. У конституцшному поданш Верховно1 Ради Автономно1 Республши Крим вщ 17 листопада 2004 року № 1120-4/04 наголошуеться, що норми статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV звужують змют i обсяг прав, встановлених Конститущею Украши, Законом Украши "Про за-твердження Конституцп Автономно1 Республши Крим", нормами статп 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року, шшим норма-тивним актам, i обмежують права громадян, що е порушенням положень статей 3, 10, 21, 22, 24, 64 Конституцп Украши. А саме, частина третя статп 7 звужуе застосування мов нацюнальних меншин у цившьному судочинсга, оскшьки вщповщно до закошв Украши держава забезпечувала переклад судових документа для оаб, як беруть участь у справу на 1хню рщну мову або мову, якою вони володдать. Вщповщно до Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV зазначене право громадян державою не забезпечуеться.
365
Зазначена норма статтi 9 Цивiльного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року згщно з якою "Судовi документи вiдповiдно до встановленого закону порядку вручаються особам, яю беруть участь у справу у перекладi на 1'хню рщну мову або на iншу мову, якою вони володдать", е нормою, встановленою за чашв Радянського Союзу задля реалiзацiï мовних потреб громадян шших союзних республш. Така тенденщя вiдслiдковуеться у переважнiй бiльшостi закошв та iнших нормативно-правових актiв, що приймались у ri часи, оскшьки, до 1957 року зако-нодавство про судоустрш та судочинство, прийняття цивiльного, кримiнального та процесуальних кодекшв належало виключно Союзу Радянських Сощалютичних Республiк. Так, наприклад, згiдно з пунктом "о" статп 49 Конституци (Основного закону) Росшсько1' Соцiалiстичноï Федеративно!' Радянсько1' Республiки, прийнято1' V Всеросшським ЗЧздом Рад 10 липня 1918 року - "Ведению Всероссийского Съезда Советов и Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов подлежат все вопросы общегосударственного значения, как-то: ...
о) Общегосударственное законодательство, судоустройство и судопроизводство, гражданское, уголовное законодательство и пр.". Згодом, зазначена норма з'явилась вщповщно й у Основному Закош (Конституци) Союзу Радянських Сощалютичних Республш вщ 31 шчня 1924 року (пункт "п" статп 1 Глави першоï "О предметах ведения верховных органов власти Союза Советских Социалистических Республик"). Таким чином, регулювання судочинства вцшому, та мовного пи-тання при здшсненш судочинства безпосередньо, вщбувалось з врахуванням мовних потреб громадян ушх Союзних Республш, до того ж слщ враховувати й наявнють (вiдповiдно до вшх Радянських Конституцiй) единого громадянства.
Також, слщ зауважити й на тому, що Радянське законодавство передбачало здшснення прав у стосунках в суспшьсга на основi використання единоï мови мiжнацiонального спiлкування народiв Союзу РСР, якою була росшська мова. У свою чергу, це не могло не впливати й на врегулювання в законодавсга Союзних Республш умов, за якими прюритет у суспшьних та державних вщносинах належав саме застосуванню мови мiжнацiонального спшкування народiв Союзу РСР.
Такий концептуальний, загальносоюзний пiдхiд провадився й у законодавсга Украши, пережитки чого на сучасному перiодi розвитку правовоï та полiтичноï сис-теми часто створюють колiзiï, бiльшiсть з яких знаходиться у суто полггичнш площинi. Так, наприклад, при розглядi вiдповiдного питання про використання мов у судочинства неможливо було б не звернутися до одного з базових документу що регулюють зазначеш правовщносини, яким е Закон Украши "Про мови в Украшськш РСР" вщ 28 жовтня 1989 року № 8312-11. На пщтвердження прюритетносп за статусом росiйськоï мови поряд з шшими мовами (мовами мiжнацiонального спiлкування), слщ вщзначити норми статтi 4 Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" 1989 року, зокрема, це стосуеться частини другоï статп 4 - "Украшська РСР забезпечуе вшьне користування росшською мовою як мовою мiжнацiонального спшкування народiв Союзу РСР". Необхщнють врегулювання та захисту визначеноï гарантiï не могла не вплинути, у свою чергу, й на змют статей 3,18,19, яю безпосередньо стосуються проблематики вщповщного дослщження, та змiсту всього закону загалом. Це стосуеться безпосередньо й частини четвертоï статп 18, яка за сво1м змютом вiдповiдае нормi статтi 9 Цивiльного
366
процесуального кодексу Украши вiд 18 липня 1963 року зпдно з якою "Судовi до-кументи вщповщно до встановленого законом порядку вручаються особам, яю беруть участь у справу у перекладi на 1'хню рiдну мову або на шшу мову, якою вони володдать". З моменту проголошення незалежност Украши, почався процес фор-мування правово1 системи держави з врахуванням вже шших концепцш*, тенденцiй та нацюнальних iнтересiв, що все частше призводить до вiдсутностi можливостi застосування нормативно-правових акта, або норм Радянсько1 доби (що на момент застосування е чинними) чи-то в мiру невщповщносп iснуючим суспiльним вiдносинам, чи-то в мiру неспроможностi пiдкрiпити гарантоваш у тi часи норми економiчними можливостями держави.
Також, важливим фактором, щодо сумнiвного, чи-то невiдповiдного статусу бшьшосп Законiв Радянсько1 Украши (що е чинними) до реалш сьогодення е й процес 1х введення та оргашзацп виконання. Це стосуеться й Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" 1989 року. З огляду на принципи, за якими проходить на сучас-ному етат розвиток правово1 та полггично1 систем, оргашзащя виконання цього Закону вщбувалась з порушенням конституцiйних принципiв закрiплених у статп 15 Конституцiï Украши 1996 року (зокрема, полггична та iдеологiчна багатомаштшсть; невизнання жодноï iдеологiï державою як обов'язковою; заборона цензури тощо). Так, згщно з пунктом 1 Постанови Ради Мшс^в Украïнськоï РСР "Про першочерговi заходи щодо органiзацiï виконання Закону УРСР "Про мови в Украшськш РСР" вщ 7 грудня 1989 року № 302 - "Мшстерствам i вщомствам УРСР, виконкомам Рад народних депутата разом з творчими спшками та громадсь-кими оргашзащями, засобами масово1' iнформацiï розгорнути роботу по впровад-женню з 1 сiчня 1990 р. Закону УРСР "Про мови в Украшськш РСР". Забезпечити всебiчне й аргументоване роз'яснення та глибоке вивчення вказаного Закону в тру-дових колективах i навчально-виховних закладах, серед ушх верств населення республши, широко використовуючи при цьому положення леншсько1' нацюнально1' полггики, матерiали вересневого (1989 р.) Пленуму ЦК КПРС i жовтневого (1989 р.) Пленуму ЦК Компартп Украши, десято1' сесп Верховно1' Ради УРСР одинадцятого скликання".
Звюно, зазначений пiдхiд е суперечливим стосовно концепци розвитку законо-давства щодо мовно1' полiтики на сучасному етат розбудови в Украш громадянсь-кого сустльства на принципах верховенства права, полггично1' та iдеологiчноï багатоманiтностi, невизнання жодно1' iдеологiï державою як обов'язковою; заборона цензури тощо, проте й дош мае опосередкований вплив та одночасно е чинником виникнення протирiч у питаннях застосування мов в Украш.
* Примггка. Хоч чггюм концепци на сьогодт, щодо питань мовноï пол1тики не 1снуе, проте певш засади та напрямки можливо виокремити у велик1й кшькосл чинних нормативно-правових актiв та акпв в iсторiï Украïни. Так1 акти мають р1зиу юридичну силу, проте заслуговують уваги при зд1йсненн1 мовж^ пол1тики у держав1. Такоï уваги, наприклад, заслуговуе постанова Верховиоï Ради Украши "Про рекомендацп парламентсБких слухань "Про фуикцiоиуваиия украïиськоï мови в Украш" в1д 22 травня 2003 року № 886-IV, 1иш1 иормативио-правов1 акти, як1 часто залишаються поза увагою при оц1иц1 передумов та мотив1в, що иими керуеться законодавець при здшснет закоиотвореиия.
367
Свого часу, наприклад, потрапивши у подiбну ситуацiю та перебуваючи у складнш ситуацiï, Конституцiйний Суд Польщi повинен був застосовувати конституцшш положення попередньоï епохи, якi визначали права, що тдлягали постiйному розвитку, але з шшого боку, процеси трансформацiï та наявна на перших поступах криза у державу змушували вщмовитись вiд багатьох прав, гаранто-ваних в Конституци або тих, яю рашше дiйсно iснували. Проте, Конституцшний Суд усвiдомлював наслiдки сво1х ршень, забезпечуючи сприятливi умови для розвитку нащонального законодавства у майбутньому. Такий пщхщ дозволив уникнути виникнення суперечливостей у законодавсга в майбутньому, хоч доволi часто ви-носились ршення, яки сприймались i як вщступ вiд принципiв та щнностей, що мiстились у конституцiйному законодавства
Щодо реалiзацiï норми статтi 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року згщно з якою "Судовi документи вщповщно до встановленого законом порядку вручаються особам, якi беруть участь у справу у перекладi на 1хню рiдну мову або на шшу мову, якою вони володiють", то, грунтуючись на аналiзi радянських конституцш та конституцiй Радянськоï Украши, можна стверджувати, що здшснення цiеï гарантiï було неможливе без використання послуг перекладача. Так, згщно зi статтею 110 Конституцiï (Основного Закону) Союзу Радянських Сощалютичних Республш вщ 5 грудня 1936 року "Судопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики или автономной области с обеспечением для лиц, не владеющих этим языком, полного ознакомления с материалами дела через переводчика, а также права выступать на суде на родном языке". Зазна-чена норма знайшла свое вщображення у прийнятш вже через рш Конституци (Основному Закош) Украïнськоï Радян^^ Соцiалiстичноï Республiки вщ 30 сiчня 1937 року. Так, у статп 109 цiеï Конституци закршлено, що "Судочинство в УРСР провадиться украшською мовою, в Молдавськш АРСР - молдавською або украшською мовою, залежно вiд нацiонального складу бшьшосп населення району, з забезпеченням для ошб, якi не володдать мовою бшьшосп, цiлковитого ознай-омлення з матерiалами справи через перекладача, а також права виступати на судi рщною мовою". Вщповщш формулювання залишились майже незмiнними й тсля прийняття у 1977 роцi Конституци (Основного Закону) Союзу Радянських Сощалютичних Республш (Глава 20 стаття 159) та вщповщно у 1978 рощ Конституци (Основному Закош) Украïнськоï Радянськоï Соцiалiстичноï Республши (Глава 18 стаття 157).
Отже, з проведеного аналiзу iз застосуванням iсторико-правового, полггико-правового та телеологiчного (цiльового) методiв, можна стверджувати, що законо-давство, пов'язане з регулюванням питань мовноï полггики при здiйсненнi судочинства, було бшьш стриманим щодо формулювань стосовно правового статусу ошб, яю не володiють або недостатньо володдать мовою судочинства. Зважаючи на наведеш вище формулювання Радянських Конституцш, окрiм права виступати на судi рщною мовою, iншi процесуальнi дiï передбачали залучення послуг перекладача. Це цшком узгоджуеться з принципами мовноï полiтики щодо провадження судочинства у чинному законодавсга Укра1ни, а значить вщсутнють, зазначеноï у конституцшному подаш Верховноï Ради Автономноï Республши Крим вiд 17 листопада 2004 року, норми не полишае особу без можливосп отримання зазначеного
368
права i вiдповiдно не звужуе загального правового статусу особи у процесi провад-ження судочинства .
5. Також, у конституцшному поданш Верховно1' Ради Автономно!' Республши Крим вщ 17 листопада 2004 року № 1120-4/04 зазначаеться:
Вщповщно до частини другоï статп 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року учасникам процесу, яю не володдать державною мовою, забезпечувалося з боку держави право брати участь у процесс використо-вуючи рщну мову, а також користуватися послугами перекладача.
При цьому вщповщно до статп 71 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року i пункту 8 1нструкцп про порядок i розмiри вщшкодування витрат та виплати винагороди особам, яю викликаються до оргашв дiзнання, попе-реднього слщства, прокуратури, суду або до оргашв, у провадженш яких перебува-ють справи про адмшютративш правопорушення, та виплати державним науково-дослiдним установам судовоï експертизи за виконання 1х працiвниками функцш експертiв i спецiалiстiв, затверджена Постановою Кабшету Мiнiстрiв Украши вiд 1 липня 1996 року № 710 ^i змшами, внесеними Постановою Кабшету Мшю^в Украши вiд 26 липня 2001 року №869), винагорода перекладачу виплачуеться з кошив суду. Разом з тим частиною третьою статп 86 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV встановлено, що витрати по оплат послуг перекладача несуть сторони цившьного процесу. Таким чином, положениями даноï статп порушено права, встановлеш пщпунктом "f" пункту 3 статп 14 Мiжнародного пакту про громадянсью i полггичш права, користуватися безкош-товною допомогою перекладача, якщо особа не розумiе мови, використовуваноï в судi, або не говорить щею мовою.
Вивчивши вище наведену аргументацда, слiд зазначити:
1) аргументащя щодо статтi 71 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року не вщповщае дшсносл, оскiльки у вiдповiднiй статп хоч i гарантуеться виплата винагороди за явку до суду або виконану роботу, проте не йдеться про виплату винагороди перекладачу з кошив суду;.
2) навггь з посиланням на статтю 74 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року, вщповщно до якоï "Суми, належш свiдкам, експер-там i перекладачам, виплачуються судом тсля виконання ними сво1х обов'язкiв, незалежно вщ стягнення з сторiн сум для оплати свщюв i експертiв", стверджувати про безоплатнють, або оплату послуг перекладача для осiб, що не володдать мовою, якою здшснюеться судочинство з кошпв суду не видаеться можливим. Оплата послуг перекладача вщбувалась з врахуванням розподшу судових витрат мiж сторонами, передбаченого статтею 75 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року, а саме: "Сторош, на користь якоï постановлено ршення, суд присуджуе з другоï сторони вс судовi витрати, хоча б ця сторона i була звшьнена вщ оплати судових витрат на користь держави. Якщо позов задоволено частково, судовi витрати присуджуються позивачевi пропорцюнально до розмiру задово-лених судом позовних вимог, а вiдповiдачевi - пропорцюнально до тiеï частини позовних вимог, в якш позивачевi вщмовлено. Судовi витрати, понесенi судом, стягуються з кожноï сторони пропорцiонально до тiеï частини позову, вiдносно якоï рiшення постановлено проти не!, i зараховуються в доход держави. Коли
369
сторона, на користь якоï постановлено ршення, звiльнена вiд судових витрат, то судовi витрати стягуються з другоï сторони у доход держави. В разi вiдмови в позовi позивачев^ звiльненому вiд оплати судових витрат, вони приймаються на рахунок держави. Якщо суд вищестоящоï шстанцп, не передаючи справи на новий розгляд, змшить ршення або постановить нове, вш вiдповiдно змiнюе розподiл судових витрат. У разi скасування ршення i закриття провадження у справi чи зали-шення позову без розгляду суд, який скасував ршення, виршуе питання про повернення судових витрат, пов'язаних з подачею скарги. В разi закриття справи внаслщок вщмови позивача вщ позову витрати стягуються за ухвалою суду" (Ст ат т я 75 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2857-12 вiд 15.12.92 ).
З наведеного вище можна зробити висновок, що виплата винагороди перекла-дачу з кошив суду, про яку йдеться у конституцшному поданш Верховноï Ради Автономноï Республши Крим е декларативною, оскiльки така винагорода передба-чалась i враховувалась у стягненш в тому чи шшому випадку з обох сторш у процесi.
Таким чином, норми, що передбачають оплату послуг перекладача сторонами цивiльного процесу, встановлеш частиною третьою статтi 86 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV вщповщають право-вим умовам, у яких перебували сторони у цившьному процесс що були встановлеш Цившьним процесуальним кодексом Украши вщ 18 липня 1963 року, а тому не зву-жують змюту, що iснував у законодавствi до прийняття нових чинних Кодексiв.
Також, положення статп 86 Цивiльного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV про оплату послуг перекладача сторонами цившьного процесу вщповщають пщпункту "f" пункту 3 статтi 14 Мiжнародного пакту про громадянсью i полiтичнi права оскшьки, пщпункт "f', що передбачае безкоштовну допомогу перекладача, стосуеться у вщповщносп до самого пункту 3 статп 14 лише справ за кримшальним обвинуваченням i жодним чином не стосуеться цившьного або адмшютративного процесу. Так, вщповщно до зазначеного пункту - "Кожен мае право при розгщщ будь-якого пред'явленого йому кримшального обвинувачення як мшмум на таю гарантп на основi цiлковитоï рiвностi: ... f) користуватися без-платною допомогою перекладача, якщо вш не розумiе мови, використовуваноï в суд^ або не говорить щею мовою;".
Таким чином, посилання на пщпункт "f' у конституцшному поданш Верховноï Ради Автономноï Республiки Крим е необгрунтованими, та такими, що можуть бути визнаними недостовiрними стосовно питань, яю належать до проблем вщповщних галузей нацiональноï правовоï системи Украши - цивiльного права i процесу та адмшютративного права i процесу.
6. Положення статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV та положення статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV вщповщають також Закону Украши "Про ратифшащю €вропейськоï харти регюнальних мов або мов меншин" вщ 15 травня 2003 року № 802-IV, оскшьки у конституцшному поданш Верховноï Ради Автономноï Республши Крим вщ 17 листопада 2004 року № 1120-4/04 не вiрно застосовуеться значення пщпункту "с" пункту 2 статп 9 "€вропейськоï харти регюнальних мов або мов меншин".
370
Згiдно з пунктом 2 "Gвропейськоï хартiï регiональних мов або мов меншин":
"Сторони зобов'язуються:
a) не заперечувати дшснють юридичних документа, складених в межах держави, виключно на тш шдстав^ що вони сформульоваш регiональною мовою або мо-вою меншини; або
b) не заперечувати дшснють для сторiн процесу юридичних документа, складених в межах краши, виключно на тш пiдставi, що вони сформульоваш регюнальною мовою або мовою меншини, а також передбачити можливють 1хнього використання проти защкавлених третiх сторiн, якi не вживають цих мов, якщо змют документа повщомляеться 1м особою (особами), яка посилаеться на нього; або
c) не заперечувати дшснють для сторш процесу юридичних документiв, складених в межах краши, виключно на тш шдстав^ що вони сформульоваш регюнальною мовою або мовою меншини".
З анатзу зазаначених шдпункта, можна зробити висновок, що тшьки пщпункт "а" передбачае дiйснiсть юридичних документа, складених регюнальною мовою або мовою меншини для вшх суб'екта. На вщмшу вiд пiдпункту "а" тдпункт "с" передбачае можливють не заперечувати дшснють юридичних документа, складених в межах краши, виключно на тш шдстав^ що вони сформульоваш регюнальною мовою або мовою меншини, лише для сторш процесу. Проте, зпдно з пунктом 1 статп 30 ("Сторони") Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року, а також згщно з пунктом 1 статп 50 ("Сторони") Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року - суд не визначено стороною процесу, а вщ так норма пщпункту "с" не розповсюджуеться на повно-важення i вщповщно документи, що видаються судами Украши. Це означае, що суд приймае вщ сторш процесу i признае дшсними документи (яю можуть бути використаш як докази (i таке шше) у справу складених регюнальною мовою або мовою меншини) для самих сторш при розглядi справи, проте пщпункт "с" не передбачае можливосп складання судових документа (ухвал i тл.) регюнальною мовою або мовою меншини.
До того ж, згщно з пунктом 4 Закону Украши "Про ратифшащю €вропейськоï хартп регюнальних мов або мов меншин" вщ 15 травня 2003 року № 802-IV може бути застосованим лише пщпункт "с" пункту 2 статп 9 (пункт "а" i "b" е нератифшованими), а вщ так, положення статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року та статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року не суперечать нормам "€вропейськоï хартп регюнальних мов або мов меншин".
7. Положення статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV та положення статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV е також такими, що не суперечать нормi статп 12 Закону Украши "Про затвердження Конституцп Автономноï Республши Крим" вщ 23 грудня 1998 року № 350-XIV.
Згщно зi статтею 12 Закону Украши "Про затвердження Конституцп Автономноï Республши Крим" - "Вщповщно до чинного законодавства Украши в Автономнш Республщ Крим як мова судочинства, нотарiального провадження, провадження у справах про адмшютративш правопорушення, юридичноï допомоги
371
використовуеться украшська або за клопотанням учасника вiдповiдного провад-ження росiйська мова як мова бшьшосп населення Автономноï Республiки Крим". Проте, частина друга ще1ж статтi визначае, що "Iншi питання застосування мов у зазначених вище сферах дiяльностi в Автономнш Республiцi Крим регулюються законами Украши". Це осначае, що остаточний прюритет у регулюванш мовноï полiтики у провадженш судочинства, нотарiального провадження, провадження у справах про адмшютративш правопорушення, юридичноï допомоги тощо, в Автономнш Республщ Крим (як i на всш територiï Украши) залишаеться за законами Украши.
Вщповщно до юридичноï сили закошв Украши - норми Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року та норми Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року розповсюджуються на вшх громадян та ошб, що перебувають в Украш i обов'язковi для виконання на всш територи Украши. На вщмшу вщ Конституцiï i закошв Украши - дiя Закону Украши «Про затвердження Конституци Автономноï Республши Крим" вiд 23 грудня 1998 року розповсюджуеться на Автономну Республшу Крим, тому цшком логiчними та обгрунтованими е формулювання зазначених Кодекшв, щодо правовiдносин пов'язаних з провадженням судочинства в Украш в цшому.
Також, слiд зазначити, що такий стан регулювання пiднятоï у вщповщних конституцiйних поданнях мовноï проблеми у провадженш судочинства, не супер-ечить частиш другiй пункту 1 резолютивноï частини Рiшення Конституцiйного Суду Украши № 10-рп/99 (справа про застосування мови), де зазначено, що "Поряд з державною мовою при здшсненш повноважень мюцевими органами виконавчоï влади, органами Автономноï Республiки Крим та органами мюцевого самовряду-вання можуть використовуватися росшська та iншi мови нацiональних меншин у межах i порядку, що визначаються законами Украши". Таким чином, врегулю-вання режиму застосування мов у проваджеш судочинства, згщно з вщповщним Ршенням Конституцшного Суду Украши, е прирогативою закошв Украши. До то-гож, використовуючи телеолопчний (цiльовий) метод при розглядi норм вiдповiдних Кодексiв та Конституци Автономноï Республiки Крим, необхщно зазначити та усвiдомити цшьове призначення визначених законiв. Так, саме Кодекс адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року та Цившьний проце-суальний кодекс Украши вщ 18 березня 2004 року е цшьовими нормативно-правовими актами, призначення яких i полягае в регулювання правовщносин в сферi провадження судочинства на всш територи Украши, прийнят у вщповщносп з Конститущею Укра1ни та з метою уточнення частини другоï статтi 12 Конституци Автономноï Республiки Крим i вщповщно частини другоï пункту 1 резолютивноï частини Рiшення Конституцiйного Суду Украши № 10-рп/99 (справа про застосу-вання мови).
Необхщно зауважити на тому, що у конституцшному поданш 52 народних депутата Украши вщ 6 вересня 2005 року не обгрунтовано посилаються на ршення Конституцшного Суду Украши вщ16 ачня 2003 року № 1-рп/2003 (справа про Конституцiю Автономноï Республiки Крим), наголошуючи на визнанш положень Конституцiï Автономноï Республiки Крим такими, що вщповщають Конституци Украши. В зазначеному ршенш Конституцшного Суду Украши не розглядаються
372
питания пов'язаннi з режимом використання мов, а йдеться про визнання такими що вщповщають Конституцп Украши положень, яю стосуються окремих питань (питания про територда Автономноï Республiки Крим; символи Автономноï Республiки Крим; зарахування податкiв та зборiв до бюджету Автономноï Республши Крим; експерименти у сферi оподаткування; визнання такими, що вщповщають Конституцп Украши, положення статей 1, 2 Закону Украши "Про затвердження Конституцп Автономноï Республши Крим"), що розглядались у вщповщному конституцшному провадженш.
8. Ознайомившись з поставленими додатковими питаниями у зверненш Конституцшного Суду та засновуючись на результатах проведеного вище дослщження питань, пщнятих у конституцшних поданнях народних депутата Украши та Верховноï Ради Автономноï Республши Крим, проаналiзувавши норма-тивно-правовi акти на яю е посилання у вщповщних конституцiйних поданнях та грунтуючись на нормах чинного законодавства та Конституцп Украши, надаемо вщповщь на наступш питания:
1) В чому полягае вщмшнють законодавчого регулювання мови судочинства, а також забезпечення процесуальних прав ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою, в зазначених Кодексах, з одного боку, та в ЦПК 1963 року, Закош Украши "Про мови в Украшськш РСР" 1989 року, Конституцп Автономноï Республши Крим 1998 року, з шшого боку?
Вщмшнють законодавчого регулювання мови судочинства, а також забезпечення процесуальних прав ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою, у зазначених нормативно-правових актах, полягае у певнш вщмшносп формулювань з точки зору фшолопчного подання змюту вщповщних норм, проте, з проведеного аналiзу правового статусу осiб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою, щодо забезпечення процесуальних прав -правовий режим використання мов у процес провадження судочинства е несупер-ечливим, та таким, що вщповщае нормам, чинних у вщповщносп зi статтею 9 Конституцп Украши мiжнародно-правових акта i так чи шакше регулюючих питания використання регюнальних мов або мов меншин.
2) Як узгоджуеться закршлення в зазначених Кодексах процесуальних прав ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою, з конституцшними принципами прав i свобод людини i громадянина, зокрема:
- верховенства права;
- недопущения дискримшацп ошб за мовною ознакою;
- свободи думки i слова, вшьного вираження свохх поглядiв i переконань;
- пошформованосп громадян щодо мовних прав у судочинства
Норми Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV i норми Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV щодо процесуальних прав ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою, узгоджуються та засновуються на принципах, закршлених в Конституцп Украши: стаття 8 (верховенство права); стаття 9 ^я чинних мiжнародно-правових акта, як частини нацюнального законодавства); стаття 10 (гарантп застосування мов в Украш); стаття 11 (консолщащя та розвиток украïнськоï нацп та розвиток етнiчноï, культурнох, мовноï та релiгiйноï
373
самобутностi всiх корiнних народiв i нацюнальних меншин Украши); стаття 19 (правовий порядок в Украш грунтуеться на засадах, вщповщно до яких шхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; функцюнування органiв державноï влади i мюцевого самоврядування здiйснюеться виключно "на пщстав^ в межах повноважень i у спосiб, що передбачеш Конституцiею та законами Украши); стаття 21 ^внють у гiдностi та правах; невщчужуванють прав); стаття 22 (невичерпнють прав; неможливiсть скасування прав; недопущення звуження змюту та обсягу юнуючих прав i свобод при прийнятп нових чи змiнi чинних закошв); стаття 24 ^внють у конституцшних правах; рiвнiсть перед законом; недопущення дискримшаци осiб за ознаками раси, кольору шюри, полiтичних, релшйних та iнших переконань, статтi, етшчного та соцiального походження, майнового стану мюця проживання, за мовною ознакою тощо); стаття 34 (свобода думки i слова, вшьного вираження сво1х поглядiв i переконань); стаття 68 (неухильне додержання Конституцiï та закошв Украши; неможливють посягання на права i свободи, честь i гщнють шших людей; незнання законiв не звшьняе вiд юридичноï вiдповiдальностi) тощо.
Щодо пошформованосп громадян про мовш права у судочинствi, то слщ зазна-чити, що всi закони Украши проходять процедуру опублшування в офщшних дже-релах, як обов'язкову умову набуття ними чинностi. Проте, звюно державi було б доцшьним проводити бiльш активну роботу з пошформування населення, щодо 1х мовних прав у судочинства Разом з цим, враховуючи розвиток Украши на засадах полггичного плюралiзму, полiтичним париям та громадським органiзацiям також не слщ залишатись осторонь у процес ознайомлення громадян стосовно 1х прав, в тому чи^ i мовних у судочинства Спiльна дiяльнiсть, з приводу зазначеноï пробле-ми, покликана сприяти пщвищенню правовоï культури населення задля становлення i розвитку в Украш громадянського суспiльства та бущвництва правовоï i демократичноï держави.
3) Чи вщбулося в результат прийняття нового Кодексу адмiнiстративного судочинства 2005 року (стаття 15) та Цившьного процесуального кодексу Украши 2004 року (стаття 7), у порiвняннi iз положеннями ЦПК 1963 року, Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" 1989 року, Конституци Автономноï Республши Крим 1998 року, звуження змюту та обсягу юнуючих прав ошб щодо використання ними у судочинсга шших мов, ^м державноï мови (в контекст частини третьоï статп 22 Конституци Украши)?
Норми Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV i норми Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV не суперечать нормам статп 22 Конституци Украши, оскшьки, з прийняттям зазначених Кодекшв не вщбулося звуження змюту та обсягу прав ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою. Проведений вище аналiз нормативно-правових акпв, зазначених у запитанш, можна зробити висно-вок, що деяю норми, яю не увшшли до змюту нових Кодекшв мали за змютом суто декларативний характер, не впливаючи на загальний мехашзм реалiзацiï мовних прав у судочинства
4) Який мехашзм державного забезпечення в судовому процеш мовних прав ошб, яю не володдать або недостатньо володдать державною мовою?
374
Механiзм державного забезпечення в судовому процес мовних прав ошб пев-ною мiрою розглянуто у проведеному вище аналiзi питань, що стосуються предмету вщповщного дослiдження. Слщ зазначити, що такий механiзм широко застосову-вався до прийняття вщповщних нових Кодекшв, а саме коли особа, яка не володiе, або недостатньо володiе державною мовою може скористатись послугами перекла-дача. При цьому, негативне та упереджене сприйняття умови використання послуги перекладача особою, яка не володiе, або недостатньо володiе державною мовою, е необгрунтованим i завчасним, адже спроможнють сторш надати докази на свою користь, розумдачи при цьому свого опонента та норми законодавства - важливий чинник у виршенш справи на ïï користь.
Узагальнюючий висновок: враховуючи вищенаведене, грунтуючись на Конституцп Украши (254к/96-ВР) та чинному законодавсга Украши вважаемо:
1) Положення статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV та статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV вщповщають статтям 3, 10, 21, 22, 24, 64 Конституцп Украши.
2) Передбачене законодавцем складання судових документа державною мовою узгоджуеться також iз самим процесом реалiзацiï правових норм, оскшьки закони в Украш приймаються виключно державною мовою. Такий пщхщ, з врахуванням особливостей i специфши законодавчоï термшологи та дiловоï украïнськоï мови, яку застосовуе законодавець, спрямований на уникнення невщповщностей змюту судових документа - змюту норм чинного законодавства Украши.
3) Визначеш у дослщженш правовi умови ошб, яю беруть участь у справi та не володдать або недостатньо володдать державною мовою, вщповщають правовому положению особи, передбаченому частиною другою статп 9 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року № 1500-VI ^i змшами) - "особам, яю беруть участь у справi i не володдать мовою, якою здшснюеться судочинство, забезпечуеться право робити заяви, давати пояснення i показания, виступати на судi i заявляти клопотання рщною мовою, а також користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом".
4) Виплата винагороди перекладачу з кошта суду, про яку йдеться у конституцшному поданш Верховноï Ради Автономноï Республши Крим е декларативною, оскшьки така винагорода передбачалась i враховувалась у стягненш в тому чи шшому випадку з обох сторш у процесс Норми, що передбачають оплату послуг перекладача сторонами цившьного процесу, встановлеш частиною третьою статп 86 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV вщповщають правовим умовам, у яких перебували сторони у цившьному процесс що були встановлеш Цившьним процесуальним кодексом Украши вщ 18 липня 1963 року, а тому не звужують змюту, що юнував у законодавсга до прийняття нових чинних Кодекшв.
5) Пюля прийняття нового Кодексу адмшютративного судочинства 2005 року (стаття 15) та Цившьного процесуального кодексу Украши 2004 року (стаття 7), у порiвняннi iз положениями Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 липня 1963 року, Закону Украши "Про мови в Украшськш РСР" 1989 року, Конституцп Автономноï Республши Крим 1998 року, не вщбулося звуження змюту
375
та обсягу iснуючих прав осiб щодо використання ними у судочинсга регюнальних мов, або мов нацюнальних меншин.
6) Норми Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV про оплату послуг перекладача сторонами цившьного процесу вщповщають пщпункту "f' пункту 3 статп 14 Мiжнародного пакту про громадянсью i полггичш права оскшьки, пщпункт "f', що передбачае безкоштовну допомогу перекладача, стосуеться у вщповщносп до самого пункту 3 статп 14 лише справ за кримшальним обвинуваченням i жодним чином не стосуеться цившьного або адмшютративного процесу.
7) Положення статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV та положення статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV вщповщають також Закону Украши "Про ратифшащю €вропейськоï харти регюнальних мов або мов меншин" вщ 15 травня 2003 року № 802-IV, оскшьки у конституцшному поданш Верховноï Ради Автономноï Республши Крим вщ 17 листопада 2004 року № 1120-4/04 не вiрно застосовуеться значення пщпункту "с" пункту 2 статп 9 "€вропейськоï харти регюнальних мов або мов меншин".
8) Положення статп 15 Кодексу адмшютративного судочинства Украши вщ 6 липня 2005 року № 2747-IV та положення статп 7 Цившьного процесуального кодексу Украши вщ 18 березня 2004 року № 1618-IV е також такими, що не супер-ечать нормi статп 12 Закону Украши "Про затвердження Конституци Автономноï Республши Крим" вщ 23 грудня 1998 року № 350-XIV.
9) У конституцшному поданш 52 народних депутата Украши вщ 6 вересня 2005 року та у конституцшному поданш Верховноï Ради Автономноï Республши Крим вщ 17 листопада 2004 року № 1120-4/04 мютиться багато неточностей, а iнодi недостовiрноï, з огляду на результати анатзу, аргументаци.
Висновок розглянуто та обговорено на засщанш кафедри конституцшного i мiжнародного права юридичного факультету Тавршського нацюнального ушверситету iм. В.1. Вернадського протокол № 8 вщ 21 березня 2008 р.
Схвалено на засщанш Вченоï ради юридичного факультету Тавршського нацюнального ушверситету iм. В.1. Вернадського протокол № 9 вщ 25 березня 2008 р.
Надiйшла до редакци 16.06.2008 р.
376
