CC BY
36
^лг/ребёнка
КлУчна пед1атр1я / С!1п1со! РеЬ1а1г1еэ
УДК 616.12-008.331.1:616.8-009.17-085-053.2
МАРУШКО Ю.В., ГИЩАК Т.В. Нацюнальний медичний унверситет¡м. О.О. Богомольца, м. Ки>в, Укра/на
корекщя астеноневротичних прояв1в у д|тей 3 первинною артер|альною ппертен31вю
на фон прийому препарату ноофен
Резюме. Стаття присвячена застосуванню препарату Ноофен у комплексному лжуванш дтей 1з пси-ховегетативним синдромом та лабльною артерiальною гiпертензieю. За результатами проведеного до^дження було встановлено, що застосування препарату Ноофен у комплека з немедикаментозною тератею покращуе результати лкування дтей з початковими проявами артерiальноi гшертензй, сприяючи досягненню цльових значень артерiального тиску при офкному вимiрюваннi у 65 % пацieнтiв. Отримат дат свiдчать про те, що на початкових етапах формування артерiальноi гтертензй' навть при вiдносно невеликих показниках тдвищення артерiального тиску дти потребують не тльки немедикаментозного лкування, але i призначення терапп, що спрямована на корекцж вегетативних порушень, лкування астеноневротичного синдрому, тривожнихрозладiв i нормалiзацiю шчного сну, а застосування препарату Ноофен е ефективним i безпечним способом корекщ такихрозладiв. Ключовi слова: дти, артерiальна гiпертензiя, Ноофен.
Дiaгностикa та л^вання первинно! артерiальноi гшертензй (ПАГ) — одна з найактуальшших проблем педiатрii. Сьогодш поширенють пщвищеного аргерiального тиску (АТ) у дггей шильного в^, за даними рiзних авторiв, становить вщ 5 до 14 % [32, 35]. Причому серед учшв старших клаав цей показ-ник сягае 18 % [34, 36]. Тому своечасне виявлення й адекватне л^вання ПАГ ще на раншх етапах 1! розвитку необхщне для запобтання стабшзацп п-пертензп i формуванню гшертошчно! хвороби в до-рослому вшд.
Найважливiшим пусковим мехашзмом ПАГ у дiтей пщлп'кового вiку е психiчний стрес [3, 10]. Значну роль при цьому вщграе дисбаланс м1ж стрес-активуючими i стрес-лiмiтуючими системами органiзму, внаслiдок чого формуеться неадекватна реакц1я на стресовi фактори.
Значна сила та тривалють стресогенного впливу, а також низью адаптацiйнi можливостi органiзму у дггей з АГ можуть призводити до стану патолопчно! тривожностi, а школи i до необхiдностi психотера-певтично! i медикаментозно! корекцп тривожних розладiв [6]. Школярам iз ПАГ властивi гшерсимпа-тикотон1я, емоцiйна тривожнiсть, страх перевiрки знань, гiпертимнiсть, екзальтованiсть, демонстра-тивнiсть, екстравертнiсть, емоцiйна нестiйкiсть [8,
27, 30], зниження когнiтивних функцш [21—23, 33], що потребуе включения до схеми л^вання дiтей з ПАГ лжарських засобiв, направлених на корекцго нейрогенних i гуморальних механiзмiв формування стресово! вiдповiдi.
Провщну роль у стрес-реалiзуючих програмах адаптацп вщграе кортизол [15]. Пдтверджено, що дгти з ПАГ мають вищий рiвень кортизолу порiвия-но з дпъми з нормальним АТ [5, 11, 27]. Але сьогодш трактовка та можливосп корекци гшеркортизолемп у дггей з ПАГ залишаються не визначеними.
На противагу стрес-реалiзуючим стрес-лiмiтуючi системи, до яких входить ГАМКергiчна i гшотала-мо-гiпофiзарно-гонадна системи, направленi на гальмування стресово! активностi. Тому недостатня активацiя або послаблення ГАМКергiчних процеав можуть призводити до неадекватно! реакцп на стре-совi фактори та формування ПАГ [7, 18].
Адреса для листування з авторами: Марушко Юрш Володимирович Б-тяП: [email protected]
© Марушко Ю.В., Гищак Т.В., 2016 © «Здоров'я дитини», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
КлШчна пед1атр1я / С!1п1са! Pediаtrics
ГАМК е основним гальмiвним медiатором центрально! нервово! системи (ЦНС), вона вщграе сут-теву роль у вуглеводному й амшокислотному обмiнi в головному мозку, сприяючи нормалiзацii метабо-лiчних процесiв у нервовiй системi [4], тому препа-рати, що здатнi активувати ГАМКергiчну систему, знайшли свое застосування в педiатричнiй практищ для корекцп адаптацiйних порушень [28, 31].
Зокрема, добре зарекомендував себе препарат Ноофен, що е похвдним ГАМК i фенiлетиламiну. До-мшуючою е його антигiпоксична й антиамнестична дiя. Ноофен, як ноотропний зааб, стимулюе пам'ять i навчання, пщвищуе фiзичну працездатнiсть.
Проникаючи через гематоенцеф^чний бар'ер, препарат стимулюе повiльнi гальмiвнi рецептори нейронiв, переважно кори головного мозку, гшо-таламуса i лiмбiко-ретикулярного комплексу, поси-люючи процеси гальмування [7, 31]. Експеримен-тальнi дослщження показали, що транквiлiзуюча дiя препарату Ноофен пов'язана з його здатшстю посилювати контролюючу функцiю кортикальних структур над субкортикальними, в тому чи^ лiм-бiчними [24, 25]. Ноофен усувае психоемоцшне напруження, тривожнiсть, страх, полшшуе сон; по-довжуе та посилюе дiю снодiйних, наркотичних, нейролептичних i протисудомних препаратiв.
Бета-фенiламiн, що входить до складу препарату Ноофен, сприяе вивгльненню й гальмуванню зворотного захвату дофамiну, що визначае антиас-тенiчну дiю засобу [4]. Крiм помiтного зменшення проявiв астенп, Ноофен мае вегетостабiлiзуючу дiю, зменшуючи вазовегетативнi симптоми, включаючи головний бгль, вiдчуття тяжкостi в головi, порушен-ня сну, дратiвливiсть, емоцiйну лабгльшсть, шдви-щуе розумову працездатнiсть [4].
На вщмшу вiд транквiлiзаторiв тд впливом препарату Ноофен полiпшуються психолопчш показники (увага, пам'ять, швидкiсть i точнiсть сенсомоторних реакцiй). У хворих на астенго й емо-цшно-лабгльних пацiентiв вже з перших дшв терапГ! полiпшуеться самопочуття, пщвищуються штерес та iнiцiатива, мотивац1я до активно! дiяльностi без седативного ефекту чи збудження.
Встановлено, що при гiпоксично-iшемiчних ура-женнях головного мозку Ноофен спричиняе пере-будову нервово! регуляцп церебрального кровообiгу та обмiнних процеав у мiтохондрiях клiтин мозку [26]. Одночасно збгльшуеться постачання киснем головного мозку. Все це сприяе покращенню функ-цюнального стану ЦНС та Г! регулюючого впливу на коронарний кровообiг i функцiю органiв кровообiгу та дихання.
Застосування препарату Ноофен у комплексному лжуванш дiтей iз психовегетативним синдромом, що виникае у вщповщь на психогенний стрес, показало добру ефективнють i переносимiсть [18, 19], зменшення симпатичного впливу на д1яльнють серцево-судинно! системи [18].
У лiтературi вказуеться, що Ноофен е препаратом вибору при л^ванш тривожних розладiв
межового рiвня у дiтей [6] та оаб молодого вiку [1]. Вщзначено високу ефективнiсть i безпеку препарату Ноофен для л^вання дано! категорп пацiентiв, помiтне зниження когнiтивного, соматизованого i поведiнкового рiвня тривожностi.
Ноофен потенцiюе дiю антигшертензивних пре-паратiв i сприяе нормалiзацii частотних показник1в варiабельностi серцевого ритму у дорослих пащен-тiв iз нейроциркуляторно! дистонiею за гшертен-зивним типом [17] i АГ [13], не впливае на внутрш-ньосерцеву гемодинамжу [17].
Включення препарату Ноофен до комплексно! ан-тигшертензивно! терапи у пацiентiв iз гiпертонiчною хворобою дозволяе покращити параметри добового мошторингу АТ, що проявляеться в зменшент варь абельностi i нормалiзацГi добового профглю АТ [12].
Застосування препарату Ноофен у комплексному л^ванш дiтей та осiб молодого вшу iз вегето-судинною дисфункцiею за гшертензивним типом також показало добрi результати лiкування [6, 9, 12, 14, 16, 17, 29]. Потребуе уваги клшщиспв i продо-вження наукових дослiджень ефективнiсть застосування препарату Ноофен у дггей з рiзними клшь ко-патогенетичними формами ПАГ, особливо в тих випадках, коли гiпертензiя перебiгае на фонi асте-ноневротичних i тривожних розладiв.
Мета досЛдження: оцiнити ефективнiсть i безпеку застосування препарату Ноофен у дггей з лабгль-ною АГ.
Матер1али та методи
У дослщжент брали участь 52 дитини вжом вщ 12 до 17 роюв з ПАГ, яких було розподглено на двi лiкувальнi групи. До основно! лшувально! групи ввiйшло 30 дггей (12 хлопчикiв i 18 дiвчаток), що у складi комплексного л^вання отримували Ноофен по 0,25 г 3 рази на день потягом 1 мюяця. Iншi 22 дитини (10 хлопчиюв i 12 дiвчаток) увiйшли до групи порiвняння. Вони отримували таку ж тератю, як i дiти основно! групи, але без додавання препарату Ноофен. До комплексно! терапи в обох лшуваль-них групах входило немедикаментозне лiкування, що включало: звичайну фiзичну активнiсть про-тягом 40 хвилин 3—5 разiв на тиждень; дiетичнi рекомендаций направлен на нормалiзацiю маси тiла i зменшення вживання солi; сон не менше 8 годин на добу; масаж ши! i голови; фiзiотерапевтичнi заходи седативно! направленостi.
Лабiльну АГ встановлювали при нестiйких шд-йомах систолiчного АТ (САТ) переважно в денний час. При офюному вимiрюваннi АТ у таких дiтей перюдично рееструвався САТ вище вiд 95-го процентная вiдповiдно до вшу, статi та зросту. За результатами добового мошторування АТ (ДМАТ), шдекс часу гiпертензГi (1ЧГ) був у межах 26—50 %. Обов'язковою умовою учасп у дослiдженнi було отримання у батькiв кожного пащента шформова-но! згоди на обстеження й л^вання.
У дослiдження не включалися: пацiенти iз симптоматичною АГ; хворi з вадами серця, порушення-
ми ритму i провщностц XBopi з iнтеркурентними за-хворюваннями протягом останнього мюяця.
Уам дiтям проведенi загальноклшчне обстежен-ня (36ip анамнезу, об'ективне дослiдження; загальнi аналiзи KpoBi, ce4i, калу, ЕКГ, ЕхоКГ); ДМАТ; опи-тування за тестом самооцiнки функцюнального стану (САН) i суб'ективно! оцiнки якостi нiчного сну (СОН); ощнка iнтенсивностi головного болю за вь зуальною аналоговою шкалою (ВАШ); ощнка три-вожностi за тестом Стлбергера i шкалою Гамшь-тона (The Hamilton Anxiety Rating Scale — HARS); iмуноферментний аналiз сечi з визначенням рiвня вшьного кортизолу. Дослщження проводилось на початку i наприкiнцi лiкування протягом 1 мюяця.
З метою уточнення дiагнозу i виключення вто-ринного генезу АГ проводилися додаткове досль дження, огляд вузьких спецiалiстiв — невролога, нефролога, ендокринолога, окулюта.
Опитування за тестом диференцшовано! само-оцшки функцюнального стану (САН за методикою В.А. Доскша та ствавт., 1973) проводилося для визначення ступеня астешчного синдрому. За допомогою тесту визначають рiвень самопочуття, активностi i настрою. У норм1 рiвень самопочуття повинен бути не менше вщ 50 балiв; активностi — 55 балiв; настрою — 54 балiв.
Якють тчного сну дослщжували за допомогою анкети бально! оцшки суб'ективних характеристик сну (Вейн А.М., Левин Я.И., 1998). При сум1 балiв вщ 22 i бiльше якють сну оцшювалася як нормальна; за суми 19—21 бал якють сну вважалась такою, що межуе з нормою; за суми менше вщ 19 балiв вста-новлювалась шсомнГя (порушення сну).
Скарги оцiнювались за бальною системою: 0 балiв — вщсутнють скарг; 1 бал — рщю та/або не-значно вираженi симптоми; 2 бали — пом1рно част скарги та/або помГрно виражено! штенсивносп; 3 бали — частi та/або штенсивш прояви.
Вираженiсть головного болю оцшювали за ВАШ. Результати трактувались так: 0 см — болю немае, до
3 см — слабкий бшь, 4—6 см — помiрний бшь, бшь-ше нж 6 см — сильний бшь, 10 см — дуже сильний бшь.
Для оцiнювання структури та вираженост три-вожних розладiв використовували психометричну шкалу тривожностi Гамшьтона. Кожен iз 14 пунктiв шкали оцшювали вщ 0 до 4 балiв. Сумарна кiлькiсть балiв менше вщ 17 вказувала на вiдсутнiсть тривож-ностi, 18—24 бали — на середнш ступiнь вираже-ностi тривожних розладiв, 25 балiв i вище — висока тривожнють.
Для визначення реактивно! й особистюно! три-вожносп застосовували шкалу самооцiнки рiвня тривожносп Спшбергера — Ханiна. Оцiнювалися вщповщд пацiентiв за 40 пунктами, першi 20 з яких характеризували реактивну тривожнють, iншi 20 — особистюну. Iнтерпретацiя результатiв проводилась так: до 30 балiв — низька тривожнють; 31—45 ба-лiв — помiрна тривожнiсть; 46 i бшьше балiв — висока тривожнiсть.
ДМАТ проводили за допомогою апарата АВМ-04 (МеёйесИ, Угорщина), який активували за стан-дартним протоколом кожнi 15 хвилин удень (6.00— 22.00) i кожнi 30 хвилин уночi (22.00—6.00). У добо-вому профiлi АТ визначали: САТ i дiастолiчний АТ (ДАТ), середнш тиск за добу, день i шч, !х варiабель-нiсть, добовий iндекс (Д1) та 1ЧГ.
Статистична обробка результатiв дослщження поводилася на персональному комп'ютерi з комплексом програмного забезпечення для статистично! обробки даних згiдно з принципами математично! статистики [2, 20].
Результати
У процеа лiкувaння в бшьшосп дiтей основно! групи вщзначалася позитивна динaмiкa основних клiнiчних симптомiв i скарг (табл. 1). Найбшьш ви-ражено зменшилися скарги, що характеризують ас-теноневротичний синдром — втомлюванють, дра-тiвливiсть (р < 0,001).
Таблиця 1. Скарги в динам1ц1 л1кування в основн1й rpyni та rpyni пор1вняння (бали)
Показник Основна група Група порiвняння
До лтування Через 1 Mic. До лiкування Через 1 Mic.
Частота головного болю 2,01 ± 0,19 1,21 ± 0,19** 1,96 ± 0,26 1,59 ± 0,19
Ытенсивнють головного болю за ВАШ 5,82 ± 0,76 3,13 ± 0,57** 5,75 ± 0,81 4,14 ± 0,77
Захитування 0,99 ± 0,21 0,11 ± 0,18** 0,94 ± 0,22 0,85 ± 0,17
Запаморочення 1,61 ± 0,22 1,01 ± 0,18* 1,52 ± 0,21 1,17 ± 0,21
Втомлюванють 1,58 ± 0,21 0,81 ± 0,18*** 1,82 ± 0,24 1,80 ± 0,21
Метеозалежнють 1,44 ± 0,26 0,34 ± 0,15*** 1,65 ± 0,21 1,39 ± 0,18
Кардiалпí 1,35 ± 0,20 0,79 ± 0,18* 1,15 ± 0,23 1,12 ± 0,23
Серцебиття 1,08 ± 0,24 0,37 ± 0,14* 1,17 ± 0,26 1,42 ± 0,20
Дра^вливють 1,23 ± 0,19 0,28 ± 0,13*** 1,26 ± 0,24 1,38 ± 0,18
Потемншня в очах 1,18 ± 0,21 0,52 ± 0,16* 1,75 ± 0,21 1,63 ± 0,20
Примтки: * -р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.
КлШчна пед1атр1я / Clinicаl Pediatrics
Наприкшщ мюячно! терапп дiти вiдзначали зна-чно меншу залежиiсть вщ метеофакторiв (р < 0,001). Частота головного болю зменшилася в 1,66 раза (р < 0,01), штенсивнють — в 1,86 раза (р < 0,01), частота й штенсившсть кардiалri! — в 1,71 раза (р < 0,05), серцебиття — в 4,86 раза (р < 0,05).
Спостериалась позитивна динамжа з боку вес-тибулярних порушень (захитування, запаморочен-ня), що знайшло свое вщображення у статистично вiрогiднiй рiзницi бально! оцiнки цих скарг м1ж даними на початку i наприкшщ мюячного термiну лiкувания.
Дiти групи порiвияння характеризувалися менш вираженою позитивною динамжою скарг i показали лише статистичну тенденщю до зменшення скарг на головний бгль, захитування, запаморочення, метео-залежиiсть i потемнiния в очах при змт положення тгла (р > 0,05).
Данi самоощнки функцiонального стану i суб'ективно! ощнки якостi нiчного сну в динамвд лiкувания подано в табл. 2.
Зпдно з даними табл. 2, у дггей групи порiвияния спостерк'алися тiльки позитивнi тенденци в динамь цi лiкування. Проте в основнш групi простежувала-ся статистично значуща позитивна динамжа баль-них характеристик самопочуття, настрою та якостi шчного сну (р < 0,05).
В основнш груш на початку л^вання самопочуття було знижене у 16 з 30 (53,3 ± 9,1 %) пащенпв, активнiсть — у 29 з 30 (96,7 ± 3,3 %), настрш — у 14 з 30 (46,7 ± 9,1 %). Наприкшщ термшу лжування кiлькiсть дiтей зi зниженими показниками значно зменшилась: кiлькiсть дггей зi зниженим самопо-чуттям — до 5 з 30 (16,7 ± 6,8 %), зниженою актив-нiстю — до 18 iз 30 (60,0 ± 8,9 %), зi зниженим настроем — до 3 iз 30 (10,0 ± 5,5 %).
При ощнюванш суб'ективно! якостi нiчного сну в динамщ лiкувания виявлено, що якщо на початку
лжування у 6 з 30 (20,0 ± 7,3 %) дггей бальна ощн-ка якосп нiчного сну була характерна для шсомнп (менше н1ж 19 балiв), то при завершеннi курсу лжування у жодно! дитини не вщзначалося тако! низь-ко! оцiнки. Паралельно збiльшилась i кгльюсть дiтей iз нормальними значеннями цього показника (з 13 до 17 дггей). В шших яюсть шчного сну мала межовi значення (19—21 бали).
За результатами тесту Стлбергера — Ханша на початку лжування у 14 з 30 (46,7 ± 9,1 %) дггей основно! групи i у 12 з 22 (54,5 ± 10,6 %) дггей групи по-рiвняння спостерiгався високий рiвень реактивно! тривожностг Особистiсна тривожиiсть перевищу-вала 45 балiв у 43,3 ± 9,0 % дггей в основнш груш i 40,9 ± 10,5 % дггей групи порiвняння. За час лжування кгльюсть дiтей з високим рiвнем тривожиостi в основнш груш значно зменшилася, в груш порiв-няння залишилася майже незмшною. Вiдповiдним чином змiнилися i середш бали, що характеризують цi показники (табл. 3).
Вщповщно до даних табл. 3, в основнш груш рь вень реактивно! тривожносп зменшився на 17,2 %, особистюно! — на 13,9 %. У груш порiвняння позитивна динамжа була значно меншою (реактивна тривожиiсть зменшилася на 11,7 %, особистюна — майже не змшилася).
Тяжкiсть тривожних розладiв за шкалою Гамгльто-на у дггей обох груп на початку лжування вщповщала середньому ступеню. В процеа лiкування показники шкали Гамгльтона у дiтей групи порiвняння мали тенденцiю до зменшення, але сумарна кiлькiсть балiв у цш групi зменшилась лише на 10,9 %. В основнш груш спостерк'алась значно краща позитивна динамжа показниюв шкали Гамгльтона. Згщно з даними табл. 4, сумарна кгльюсть балiв за шкалою тривожносп в процесi лiкувания дггей основно! групи зменшилась з 20,27 ± 2,12 бала до 10,24 ± 1,96 бала, тобто вщбулося зниження рiвня тривожиостi на 49,5 %.
Таблиця 2. СамооцНка функцюнального стану та якост н1чного сну (бали) в динам1ц1 л1кування
в основн1й груп i груп пор1вняння
Показник Основна група Група порiвняння
До лжування Через 1 мю. До лжування Через 1 мю.
Самопочуття 46,71 ± 1,95 52,40 ± 1,47* 49,17 ± 2,25 50,48 ± 2,37
Активнють 43,15 ± 1,48 44,81 ± 1,35 45,72 ± 2,10 48,96 ± 2,94
Настрш 52,58 ± 2,10 59,68 ± 1,99* 55,75 ± 2,18 59,37 ± 2,23
Сума балiв за САН 142,44 ± 4,41 156,89 ± 2,59* 150,64 ± 5,42 158,81 ± 3,44
Сон 20,86 ± 0,52 22,31 ± 0,35* 21,15 ± 0,64 22,12 ± 0,75
Тривожшсть Основна група Група порiвняння
До лтування Через 1 мю. До лтування Через 1 мю.
Реактивна 41,73 ± 2,07 34,57 ± 1,38* 42,55 ± 2,43 37,57 ± 2,07
Особистiсна 43,42 ± 1,68 37,38 ± 1,00* 42,00 ± 1,37 39,25 ± 1,39
Примтка: * — р < 0,01.
Примтка: * — р < 0,05.
Таблиця 3. Результати тесту Сплбергера — Ханна (бали) в динамц л1кування в основн1й груп'1
i груп пор1вняння
Найбшьше на зниження piBHM тривожностi в основнш rpyni вплинули покращення шчного сну i нормалiзацiя поведiнки при бесщ (р < 0,001). KpiM того значyщi статистичнi розбiжностi в динамвд лiкyвання спостерiгались з боку кадюваскулярних, респiраторних i нейровегетативних симптомiв, а та-кож зникнення тривожного настрою i напруження (р < 0,01).
На фош прийому препарату Ноофен спосте-рiгалося вiрогiдне зниження офюного САТ на 8,44 ± 0,12 мм рт.ст. i щльового АТ було досягнуто у 65 % пащенпв. У грyпi порiвняння спостерiгалася позитивна тенденцiя до зниження середшх показ-никiв офiсного значення САТ i нормалiзацiя показ-ниюв САТ вiдбyлася у 18 % пащенпв.
Серед показникiв ДМАТ у дггей основно! гру-пи найбшьш чiткi змiни у кращий бж показали
1ЧГ САТ i Д1 САТ (табл. 5). 1ЧГ САТ зменшився з 34,91 ± 1,77 % до 27,78 ± 1,58 % (р < 0,01). При цьо-му 11 з 30 дггей (36,7 %) дггей перейшли в категорiю хворих i3 «ппертензГею бГлого халата». I хоча повно! нормалГзащ! АТ у них не спостерпалося, це свщчи-ло поряд з шшими клтчними даними про лжвща-щю лабшьно! АГ. У груш порГвняння сформувалася лише тенденцгя до позитивних змш 1ЧГ САТ.
Дослщження екскрецГ! вГльного кортизолу ¡з сечею в динамщ лГкування дггей основно! групи показало зменшення добово! екскрецГ! вГльного кортизолу переважно за рахунок його шчно! фракцГ! (р < 0,05). У груш порГвняння таких тенденцш не спостерпалося (табл. 6).
ПобГчних ефекпв при застосувант препарату Ноофен не було. Bri пащенти вГдзначили добру пе-реносимють цього засобу.
Таблиця 4. Показники шкали Гамльтона (бали) в динам1ц1 л1кування в основой rpyni i rpyni порiвняння
Тривожшсть Основна група Група порiвняння
До лтування Через 1 Mic. До лiкування Через 1 Mic.
М'язов1 симптоми 1,12 ± 0,27 0,18 ± 0,25* 1,11 ± 0,31 0,85 ± 0,22
Кардюваскулярш симптоми 2,19 ± 0,23 1,15 ± 0,21** 2,18 ± 0,26 2,01 ± 0,27
Безсоння 1,56 ± 0,11 0,99 ± 0,10*** 1,49 ± 0,12 1,21 ± 0,13
Тривожний настрш 2,45 ± 0,25 1,03 ± 0,27** 2,48 ± 0,14 2,23 ± 0,17
Напруження 2,42 ± 0,19 1,54 ± 0,18** 2,40 ± 0,21 2,18 ± 0,18
Поведшка при бесщ 1,72 ± 0,23 0,54 ± 0,09*** 1,69 ± 0,24 1,61 ± 0,19
Рестраторы симптоми 1,38 ± 0,24 0,49 ± 0,12** 1,42 ± 0,17 1,16 ± 0,19
Страх 1,21 ± 0,28 0,58 ± 0,11* 1,26 ± 0,31 1,19 ± 0,27
Гастроштестинальы симптоми 1,63 ± 0,40 0,88 ± 0,20 1,61 ± 0,29 1,62 ± 0,42
Нейровегетативш симптоми 2,31 ± 0,30 1,21 ± 0,22** 2,43 ± 0,31 2,10 ± 0,28
Сенсоры симптоми 0,52 ± 0,05 0,35 ± 0,04* 0,51 ± 0,09 0,32 ± 0,07
Депреая 0,80 ± 0,14 0,37 ± 0,08* 0,96 ± 0,19 0,87 ± 0,10
1нтелект 0,96 ± 0,17 0,93 ± 0,16 1,01 ± 0,20 0,95 ± 0,20
Урогеытальш симптоми 0 0 0 0
Сума балiв 20,27 ± 2,12 10,24 ± 1,96** 20,55 ± 2,64 18,30 ± 1,48
Примтки: * — р < 0,05; ** — р < 0,01; *** -р < 0,001.
Таблиця 5. Показники ДМАТ у динамiцi л '1кування в основнiй rpyni i rpyni поpiвняння
Показник Основна група Група порiвняння
До лтування Через 1 Mic. До лiкування Через 1 Mic.
САТ, мм рт.ст. 122,84 ± 1,01 120,71 ± 0,90 125,12 ± 1,13 122,51 ± 1,14
ДАТ, мм рт.ст. 66,13 ± 0,88 65,98 ± 0,91 67,37 ± 1,13 66,11 ± 1,03
1ЧГ САТ, % 34,91 ± 1,77 27,78 ± 1,58** 40,83 ± 2,79 34,67 ± 2,05
1ЧГ ДАТ, % 12,36 ± 1,69 12,15 ± 1,73 14,68 ± 2,56 12,42 ± 2,00
Д1 САТ, % 6,73 ± 1,10 9,98 ± 1,11* 6,35 ± 1,29 6,78 ± 1,29
Д1 ДАТ, % 12,83 ± 1,48 13,01 ± 1,49 12,50 ± 1,66 12,94 ± 1,75
КВ САТ день, % 9,43 ± 0,57 9,51 ± 0,51 8,44 ± 0,76 9,44 ± 0,60
КВ ДАТ день, % 13,38 ± 1,01 13,56 ± 1,04 14,35 ± 1,36 13,49 ± 1,20
КВ САТ шч, % 10,11 ± 0,83 9,99 ± 0,80 11,14 ± 0,99 10,11 ± 0,99
КВ ДАТ шч, % 14,23 ± 1,04 14,1 ± 1,05 13,21 ± 1,28 14,22 ± 1,23
Прим'пки: * — р < 0,05; ** — р < 0,01.
Таблиця 6. Вмст вшьного кортизолу (нг/мл) у сеч! в динам1ц1 л1кування в основнй rpyni i rpyni пор1вняння
Показник Основна група Група порiвняння
До лжування Через 1 Mic. До лтування Через 1 Mic.
Концентра^я вшьного кортизолу в ce4i вдень 127,34 ± 10,46 112,15 ± 5,82 127,58 ± 11,23 117,45 ± 13,44
Концентра^я вшьного кортизолу в ce4i вночi 110,67 ± 10,31 79,33 ± 9,59* 97,47 ± 9,22 113,36 ± 11,16
Концентра^я вшьного кортизолу в добовш œ4i 122,02 ± 11,01 88,43 ± 11,20* 119,76 ± 22,31 115,26 ± 21,83
Примтка: * — р < 0,05.
Висновок
Отже, в результата дослщження було виявлено, що застосування препарату Ноофен у комплекс з немедикаментозною терапieю покращуе результати л^-вання дiтей з початковими проявами АГ, сприяючи досягненню цшьових значень АТ при офюному ви-мiрюваннi у 65 % пащенпв з лабшьною ПАГ, змен-шенню 1ЧГ, покращенню нiчного зниження САТ, гальмуванню активностi стрес-активуючих систем, що проявляеться зменшенням екскрещ! вшьного кортизолу, а також покращенню загального стану, лiквiдацГi астеноневротичних проявiв, зменшенню тривожносп та нормалiзацГi нiчного сну. Застосування тшьки немедикаментозноi терапи у дггей з початковими помiрними проявами ПАГ супроводжуеться позитивними тенденцiями показникiв ДМАТ, по-кращенням загального стану i сприяе досягненню щльових рiвнiв АТ у 18 % пащенпв.
Отриманi данi свщчать про те, що на початкових етапах формування АГ навиъ при вщносно невеликих показниках пщвищення АТ дгги потребують не тгльки немедикаментозного лжування, але i призна-чення терапи, що направлена на корекщю вегетатив-них порушень, лiкування астеноневротичного синдрому, тривожних розладiв i нормалiзацiю нiчного сну, а застосування препарату Ноофен е ефективним i безпечним способом корекцй таких розладiв.
Список л1тератури
1. Бабюк И.А. Коррекция расстройств пограничного уровня в общетерапевтической практике / И.А. Бабюк, О.Е. Шульц, Л.А. Васякина [и др.]// Медична психологы. — 2011. — № 4. — С. 28-31.
2. Берк К. Анализ данных с помощью Microsoft Excel: Пер. с англ. /К. Берк, П. Кейри. — М.: Вильяме, 2005. — 243 с.
3. Бунина Е. Факторы риска развития первичной артериальной гипертензии у детей и подростков/Е. Бунина, Н. Корчагина, Н. Миняйлова [и др.]//Врач. — 2010. — № 1. — С. 40-43.
4. Бурчинський С.Г. Сучаст тдходи до фармакотерапи нейроциркуляторноt дистони / С.Г. Бурчинський // Лжи. — 2005. — № 1-2. — С. 1-4.
5. Великанова Л.И. Особенности стероидогенеза и метаболизма кортизола у юношей с ожирением / Л.И. Велика-нова, К.К. Кубачева, Н.В. Ворохобина, П.А. Сильницкий // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2009. — Т. 20, № 2. — С. 17-21.
6. Возняк А.В. Ефективтсть препарату «Ноофен®» у комплексному л^вант вегетативноt дисфункциу дтей /А.В. Возняк // Современная педиатрия. — 2013. — № 6(54). — С. 81-87.
7. Громов Л.А. «Типичные» и «атипичные» транквилизаторы / Л.А. Громов, Е. Т. Дудко // Вкник фармакологи та фармаци. — 2003. — № 10. — С. 11-17.
8. Гурьева Ю.Ю. Факторы риска артериальной гипертензии у школьников / Ю.Ю. Гурьева, Л.В. Козлова, С.Б. Козлов, Л.П. Жаркова//Актуальные проблемы педиатрии. Сб. мат-лов XIКонгресса педиатров России 5—8февраля 2007. — М., 2007. — С. 189-190.
9. Коваленко O.G. КлМчна оцтка оптимiзацü'лжування ве-гетативних порушень у студентiв з використанням препарату «ноофен» / O.G. Коваленко, Л.П. Рощина// Укранський вкник психоневрологи. — 2012. — Т. 20, вип. 2(71) — С. 97-101.
10. Коренев М.М. Артерiальна гтертензы у тдлтюв: фак-тори прогнозу перебгу / М.М. Коренев [та т.]// Артериальная гипертензия. — 2011. — № 1. — С. 100-105.
11. Кубачева К.К. Особенности функционального состояния надпочечников у юношей и молодых мужчин с артериальной ги-пертензией / К.К. Кубачева, Л.И. Великанова, Н.В. Ворохобина, П.А. Сильницкий // Артериальная гипертензия. — 2009. — Т. 15. — № 3. — С. 320-324.
12. Кузьмнова Н.В. Вегетативт розлади у пацiентiв iз гтертотчною хворобою: дiагностика та медикаментозна корекщя/Н.В. Кузьмшова, В.К. Серкова// Укр. мед. часопис. — 2009. — № 2(70). — С. 37-42.
13. Кузьмнова Н.В. Дiагносика та медикаментозна корекщя вегетативних розладiв у жнок з артерiальною гтертензкю в перi- i постменопаузальт перюди/Н.В. Кузьмнова// Здоровье женщины. — 2015. — № 2. — С. 129-136.
14. Майданник В.Г. Новi тдходи до лкування вегетосудинног дисфункци з гiпертензiею / В.Г. Майданник, I. О. Мтюряева, Г.В. Гнилоскуренко, Е.С. Суходольська // Буковинський медич-ний вкник. — 2016. — Т. 20, № 1(77). — С. 72-78.
15. Макарова Т.П. Суточное мониторирование артериального давления, атерогенные факторы риска и ангиотензин-аль-достероновая система у детей и подростков с артериальной гипертензией // Т.П. Макарова, Д.И. Садыкова, В.П. Булатов [и др.] // Казанский медицинский журнал. — 2008. — № 5. — С. 622-627.
16. Мтюряева I.O. Вплив рецидивуючог патологи дихальног системи на розвиток вегетативних дисункцш у дтей та ефективтсть Чх корекцй. / I.O. Мтюряева, В.Г. Майданник, Н.М. Кухта [та н.] // Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. — 2014. — Т. 6, № 1. — С. 91-97.
17. Монастырский Ю.И. Опыт применения «Ноофена» в лечении больных нейроциркуляторной дистонией / Ю.И. Монастырский, В.К. Серкова, Н.В. Кузьминова, Ю.В. Домбровская// Укр. терапевт. журн. — 2007. — № 4. — С. 83-87.
18. Нагорная Н.В. Психовегетативный синдром у детей и возможные пути его коррекции /Н.В. Нагорная, А.В. Дубовая, Е.В. Бордюгова // Таврический медико-биологический вестник. — 2013. — Т. 16, № 3. — С. 110-115.
19. Нагорная Н.В. Эффективность ноофена в коррекции нарушений психоэмоционального статуса у детей с вегетосо-судистой дисфункцией / Н.В. Нагорная, А.В. Дубовая, Е.В. Бордюгова [и др.] // Современная педиатрия. — 2012. — № 7(47). — С. 47-51.
20. Опря А.Т. Статистика (з програмованою формою контролю знань). Математична статистика. Теорiя статистики: Навчальний поабник. — К.: Центр навчально1 лтератури, 2005. — 472 с.
21. Садыкова Д.И. Когнитивные возможности и показатели мозгового кровообращения у подростков с эссенциальной артериальной гипертензией / Д.И. Садыкова, В.П. Булатов, И.Я. Лутфуллин, З.Р. Хабибрахманова // Вопросы современной педиатрии. — 2009. — № 4. — С. 51-55.
22. Смакотина С.А. Показатели памяти и внимания у пациентов молодого и среднего возраста с гипертонической болезнью/ С.А. Смакотина, О.А. Трубникова, О.Л. Барбараш [и др.]// Казанский медицинский журн. — 2007. — № 6. — С. 631-633.
23. Смакотина С.А. Показатели мышления у пациентов молодого и среднего возраста с гипертонической болезнью / С.А. Смакотина, О.А. Трубникова, О.Л. Барбараш //Дальневосточный медицинский журн. — 2007. — № 4. — С. 53-56.
24. Смулевич А..Б. Клинические эффекты бензодиазепиновых транквилизаторов в психиатрии и общей медицине/А.Б. Смулевич, М.Ю. Дробижев, С.В. Иванов. — М.:Медиа-Сфера, 2005. — 348с.
25. Смулевич А.Б. Психокардиология / А.Б. Смулевич, А.Л. Сыркин. — M.j МИА, 2005. — 779 с.
26. Тещук В.Й. Досвiд застосування ноофену у вiдновному л^вант гострих порушень мозкового кровообщ в умовах ВМКЦ / В.Й. Тещук, В.В. Тещук // Актуальные проблемы транспортной медицины. — 2014. — № 1(35). — С. 111-115.
27. Устьянцева И.М. Клинико-метаболические особенности течения артериальной гипертензии у подростков / И.М. Устьянцева, О.И. Хохлова, М.П. Дунаева // Политравма. — 2007. — № 3. — С. 57-62.
28. Хайтович М.В. ГАМКергiчна нейропротекщя: клшчне застосування / М.В. Хайтович //Лжи Украти плюс. — 2016. — № 1(26). — С. 11-15.
29. Хайтович М.В. Порушення когнтивних функцй у дтей з вегетативними дисфункцыми та i'x корекцы ноофеном / М.В. Хайтович // Педiатрiя, акушерство та гiнекологiя. — 2002. — № 5. — С. 84-86.
30. Шайбакова Л.Р. Клинико-психологические особенности и роль образовательной программы у детей подросткового возраста с артериальной гипертензией: Автореф дис... канд. мед. наук/Л.Р. Шайбакова. — Уфа, 2007. — 24 с.
31. Щекина Е.Г. Особенности ноотропной терапии / Е.Г. Щекина //Провизор. — 2008. — № 2. — С. 6-9.
32. Bassareo P.P. Pediatric hypertension: An update on a burning problem/P.P. Bassareo, G. Mercuro// World J. Cardiol. — 2014. — Т. 26, № 6(5). — Р. 253-259.
33. Lande M.B. Cognitive function in hypertensive children. / M.B. Lande, J.C. Kupferman // Curr. Hypertens Rep. — 2015. — № 17(1). — Р. 508-512.
34. Litwin M. Pediatric hypertension — definition, normative values, epidemiology, screening and treatment/M. Litwin, Z. Kulaga// Post?py Nauk Medycznych. — 2015. — Т. XVIII, № 11. — Р. 787793.
35. Lo J.C. Prehypertension and hypertension in community-based pediatric practice / J.C. Lo, A. Sinaiko, M. Chandra et al. // Pediatrics. — 2013. — № 131(2). — Р. 415-424.
36. May A.L. Prevalence of cardiovascular disease risk factors among US adolescents, 1999—2008/A.L. May, E.V. Kuklina, P.W. Yoon // Pediatrics. — 2012. — № 129(6). — Р. 1035-1041.
Отримано 26.04.16 ■
Марушко Ю.В., Гищак T.B. Национальный медицинский университет им. A.A. Богомольца, г. Киев, Украина
КОРРЕКЦИЯ АСТЕНОНЕВРОТИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ У ДЕТЕЙ С ПЕРВИЧНОЙ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ НА ФОНЕ ПРИЕМА ПРЕПАРАТА НООФЕН
Резюме. Статья посвящена применению препарата Ноо-фен в комплексном лечении детей с психовегетативным синдромом и лабильной артериальной гипертензией. По результатам проведенного исследования установлено, что применение препарата Ноофен в комплексе с немедикаментозной терапией улучшает результаты лечения детей с начальными проявлениями артериальной гипертензии, способствуя достижению целевых значений артериального давления при офисном измерении у 65 % пациентов. Полученные данные свидетельствуют о том, что на начальных этапах формирования артериальной гипертензии даже при относительно небольших показателях повышения артериального давления дети нуждаются не только в немедикаментозном лечении, но и в назначении терапии, направленной на коррекцию вегетативных нарушений, лечение астеноневротического синдрома, тревожных расстройств и нормализацию ночного сна, а применение препарата Ноофен является эффективным и безопасным способом коррекции таких расстройств.
Ключевые слова: дети, артериальная гипертензия, Ноо-фен.
Marushko Yu.V., Hyshchak T.V.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
CORRECTION OF ASTHENONEUROTIC MANIFESTATIONS IN CHILDREN WITH PRIMARY HYPERTENSION
ON THE BACKGROUND OF NOOPHEN ADMINISTRATION
Summary. The article deals with the use of the drug Noophen in the combination treatment of children with psycho-vegetative syndrome and labile hypertension. Consequently, the study found that Noophen in combination with non-drug therapy improves treatment outcomes in children with initial symptoms of hypertension, resulting in the achievement of target values of blood pressure in the office measurement in 65 % of patients. The findings suggest that in the early stages of hypertension, even at relatively low rates of increased blood pressure, children need not only non-drug treatment, but also the administration of therapy aimed at correcting autonomic disorders, the treatment of asthenoneurotic syndrome, anxiety disorders and normalization of night sleep, and the use of Noophen is effective and safe method of correcting such disorders.
Key words: children, hypertension, Noophen.
