CC BY
18
IHHOBA^ÉHO-IHBECTÉ^ÉHA ПОЛШИ^
в1сть визначити та оцЫити цту низку специфнних ризиюв, пов'язаних з ¡нвестицмною дтльнютю.
Список використаних джерел
1. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии. Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1988. - 891 с.
2. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. - М.: Прогресс, 1982. - С. 169.
3. Загородна О., Серединська В. Дигностика ф^ансового стану i стiйкостi функцiонування пщприемств [Текст] / О. Загородна, В. Серединська // Вюник ТНЕУ. - 2010. - №3. - С. 20-24.
4. Партин Г.О. Особливост впливу ocнoвниx чинникiв на ф^ансо-ву cтiйкicть пiдпpиeмcтвa в yмoвax фiнaнcoвo-eкoнoмiчнoï кризи // Зб. нayкoвo-тexнiчниx праць Haцioнaльнoгo лicoтexнiчнoгo уывер-ситету УкраУни. - 2O1O. - №1O. - C. 276-279.
5. Одотюк I.B. Hayкoмicткicть виробництва i структуры трансфор-мацп в промисловостй автореф. дис. ... д-ра екон. наук: OB.OO.O3 Електрон. ресурс. - [Режим доступу: http://libгaгy.univeг.khaгkov. ua/OpacUnicode/index.php?uгl=/notices/index/IdNotice:625166/ Source:default]
6. Державний кoмiтeт статистики Украпни - [Режим доступу: http://www.ukгstat.gov.ua]
Л.В. ЗАВЕРЮХА,
acnipaHT, Ки)'вський нацональний економ1чний умверситет ím. Вадима Гетьмана
Концептуальш положения управлшня ¡нвестицшним проектом
Ó статт викладен концептуaльнi положення управлння iнвеcтицiйним проектом. Haведенi варанти схем упpaвлiння проектом, структура упpaвлiння нвести^йним проектом, оcновнi принципи побудови структури управлння та розглянута проблема упpaвлiння iнвеcтицiями.
Ключов'1 слова: проект, концеп^я, упpaвлiння, iнвеcтицiйний проект, комплекcнicть, систем^сть, принцип.
Л.В. ЗАВЕРЮХА,
аспирант, Киевский национальный экономический университет им. Вадима Гетьмана
Концептуальные положения управления инвестиционным проектом
В статье изложены концептуальные положения управления инвестиционным проектом. Приведены варианты схем управления проектом, структура управления инвестиционным проектом, основные принципы построения структуры управления и рассмотрена проблема управления инвестициями.
Ключевые слова: проект, концепция, управление, инвестиционный проект, комплексность, системность, принцип.
L.V. ZAVERYUKHA,
graduate student, Kyiv National Economic University named after Vadim Hetman
Conceptual positions management of the investment project
This article clarifies the conceptual program management of investment projects. These variants of project management governance structure investment project, the basic principles of the management structure and the problem of investment management.
Keywords: project, conception, management, investment project, complexity, consistency, principle.
Постановка проблеми. Концепцт управлЫня проектом мо-же розглядатися у р^них аспектах. Найпоширеншими пщхода-ми е: функцюнальний, динамнний, предметний, процесний.
Функцюнальний пщхщ е найбтьш унверсальним, перед-бачае розгляд основних функцм управлЫсько'У дтльностк анал^, планування, оргаызацт, контроль.
Динамнний пщхщ дае змогу визначити конкретний змкт функцм на кожному етап здйснення проекту; передбачае розгляд у чаа вск процеав, пов'язаних з основною дтльнктю з ви-конання проекту. Цей процес пов'язаний з лопкою розвитку робгт ¡ визначае так зване спец¡альне управлЫня реал¡зац¡eю проекту, яке охоплюе аналв проблеми, розроблення концепци проекту, базове та детальне проектування, будвельно-монтаж-н та пусконалагоджувальн¡ роботи, експлуатац¡ю та демонтаж.
Предметний пщхщ визначае об'екти проекту, на як спря-моване управлЫня.
Кр¡м названих аспект¡в в управлЫы проектами з метою декомпозици функц¡й використовують такий аспект, як рЬ вень д¡яльност¡. Вир¡зняють два види такого подту: органЬ зафйний р¡вень ¡ масштаби д¡яльност¡ з управлЫня.
Аналз дослщжень та публкащй з проблеми. Сучасна концепц¡я управл¡ння проектами полягае в ¡деУ створення орга-
н¡зац¡й, розвитку, зм¡н¡ дтльноси а ¡нод¡ й сама дтльнють яких може бути подана як сукупнкть р¡зних проект¡в, що забезпе-чують досягнення саме в сукупност стратег¡чних ц¡лей органЬ заци. Таю оргаызаци стають б¡льш конкурентоспроможними по вщношенню до вертикально ¡нтегрованих пщприемств з Ухньою функц¡ональною орган¡зац¡eю дильностк Ця концепц¡я е однЬ ею з головних у систем¡ управлЫня об'ектом, це так званий офю управл¡ння проектами, який координуе роботу пщроздтв, вщ-пов¡дальних за забезпечення проектв критичними ресурсами, керуючись при цьому корпоративною стратегию ¡ политикою. Оф¡с управл¡ння проектами бере участь у в¡дбор¡ проект¡в, до-помагае у виставленн¡ пр¡оритет¡в у портфелях проекта.
Теор¡я управл¡ння орган¡зац¡йними системами на сьогодн ¡нтенсивно розвиваеться, результати дослдаень в як¡й зна-ходять урвномаытнене застосування на практиц¡. Результати дослщжень вщображеы в роботах вчених В. Буркова, Д. Новикова, В. Кондратьева, I. БурковоУ та ¡нших.
Одним ¡з напрям¡в дослдаень теори управл¡ння органЬ зац¡йними системами е розроблення моделей управлЫ-ня проектами. Дослдаеннями в ц¡й галуз¡ займалися вчен¡ В. Бурков, В. Балашов, Д. Васильев, Д. Новиков, А. Цветков, В. Воропаев, О. Колосова, 6. Коновальчук, А. Лисаков та ¡ншк
© Л.В. ЗАВЕРЮХА, 2015
Формування ринкових вщносин в ÓKpa'mi № б (169)/2015 63
Незважаючи на значн досягнення в дослщжены розгля-нутоУ проблеми, в в^чизнянм л1тератур1 не визначено единоУ концепцГУ управлЫня ¡нвестицмним проектом.
Метою статт е досл¡дження основних положень сучас-ноУ теори управлЫня ¡нвестиц¡йним проектом. Проект являе собою складну систему, яка мае певн етапи, елементи, як¡ вимага-ють як¡сного та ефективного управлЫня. Впровадження певного проекту супроводжуеться р^ними ризиками на вс¡х етапах йо-го життевого циклу, якими також необхщно управляти. Все це вимагае вид¡лення такоУ категори, як «управлЫня проектом». Управл¡ння будь-яким проектом вимагае застосування системного комплексного пщходу не ст^ьки для досягнення найб^ьшоУ його ефективност¡, ск¡льки для досягнення поставлених ц^ей, виконання певних завдань ¡ отримання необх¡дних результат¡в.
Виклад основного матерюлу. УправлЫня ¡нвестицм-ним проектом - це дтльнють з планування, органваци, координации мотиваци та контролю протягом життевого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних метода ¡ техн¡ки управл¡ння, спрямована на забезпечення найбтьш ефективноУ реалваци визначених у ¡нвестиц¡йному проект¡ результата за складом та обсягом робгг, вартост¡, як¡стю та задоволення учасниюв ¡нвестиц¡йного проекту.
Загальне уявлення про сучасний стан управлЫня проектом можна отримати з монографм [2, 3, 9, 12-17], довщни-юв ¡ навчальних пос¡бник¡в. При цьому все ширше та повн¡ше в управлЫы проектом використовуються результати те ори управлЫня, менеджменту, математичноУ економ¡ки, психологи та соцюлогп [4, 5].
Розрвняють так¡ вар¡анти схем управлЫня проектом:
- основна схема;
- схема розширеного управл¡ння;
- схема «прискореного буд¡вництва».
За основноУ схеми кервником проекту виступае представ-ник замовника, який фЫансовоУ в¡дпов¡дальност¡ за прийнят р¡шення не несе. Ним може бути будь-яка ф¡рма - учасник проекту. В цьому раз¡ менеджер проекту вщповщае за коор-динац¡ю та управл¡ння переб¡гом розроблення та реал^а-ц¡i' проекту, у контрактних вщносинах з ¡ншими учасниками проекту участ не приймае. Перевагою ц° системи е те, що вона дае змогу забезпечити об'ективнють д¡й менеджера, недол¡ком виступае ризик за долю проекту для замовника.
У схем¡ розширеного управлЫня керюник проекту несе в¡дпов¡дальн¡сть за проект у межах фксованоУ (кошторисноУ) цЫи, забезпечуе управл¡ння процесами та Ухню координа-ц¡ю на основ¡ угод, укладених з учасниками проекту у межах фксованоУ цЫи. Ним може бути пщрядна чи консалтингова ф^ма. Консалтингова ф¡рма керуе проектом, координуе по-стачання роботи з ¡нжиырингу. В умовах ц¡ei' схеми ризик по-вн¡стю покладаеться на пщрядника.
За схемою «прискореного буд¡вництва» керюником проекту е проектно-буд¡вельна ф^ма, з якою замовник укладае контракт «пщ ключ» з узгодженням вартост проекту.
Структура управл¡ння ¡нвестиц¡йним проектом е вельми важливою характеристикою в систем¡ управл¡ння ¡ полягае у взаемопов'язанм ¡ впорядкован¡й сукупност¡ органв р¡зного р¡вня та УхньоУ пщпорядкованостк
Вимогами до структури управл¡ння е оперативн¡сть управ-л¡ння проектом, розроблення та прийняття ршень, спрямо-ваних на досягнення цтей ¡нвестиц¡йного проекту.
1з множини орган¡зац¡йних структур управлЫня, що пропонуе теор¡я управл¡ння, вир^нимо л¡н¡йну, функц¡ональну, лУйно-функц¡ональну, проектну ¡ матричну, як¡ на нашу думку найбть-шою м¡рою враховують специф¡ку управл¡ння проектом.
Основним принципом побудови лУйноУ структури е вертикальна ¡ерархт. Л¡н¡йну структуру будують чтео за принципом единоначальностк За такоУ побудови перепл¡таeться виконання вузькоспецвлвованих функц¡й з системою пщ-порядкованост¡ та в¡дпов¡дальност¡ за безпосередне виконання завдань з проектування Цей тип характеризуемся одном¡рн¡стю вертикальних зв'язюв (рис. 1).
Для функцюнальноУ структури управл¡ння характерним е створення структурних пщроздтю, кожен з яких мае чггко визначен¡ конкретн¡ завдання та обов'язки (рис. 2).
В умовах ц° структури кожен орган управлЫня разом з виконавцями спец^л^уеться на виконанн окремих вид¡в управлЫськоУ д¡яльност¡. В ГУ основ¡ лежить принцип повного керюництва: виконання вказюок функц¡онального органу в межах його компетенци е обов'язковим для пщроздтю.
Л¡н¡йно-функц¡ональна структура управл¡ння, що передба-чае поеднання л¡н¡йного та функцюнального принцип¡в управ-л¡ння. У цьому раз¡ функц¡ональн¡ п¡дрозд¡ли прямо доводять своУ р¡шення до спец¡ал¡зованих служб нижчих рюыв. За такоУ
Рисунок 1. Схема лшшно! структури управлшня
Рисунок 2. Принципова схема функцюнально! ОССК
структури функц¡ональн¡ п¡дрозд¡ли можуть сам¡ в^авати роз-порядження нижчим ланкам, але за обмеженим колом питань, визначених Ухньою функц¡ональною спец¡ал¡зац¡eю. 0снову лЬ ыйно-функцюнальноУ структури управл¡ння становить «шах-тний» принцип побудови ¡ спец¡ал¡зац¡я управлЫськоУ дтльнос-т¡ за функц¡ональними пщсистемами системи (рис. 3).
Використання лУйно-функцюнальноУ структури ефективне там, де доводиться виконувати безлн рутинних, часто повторю-ваних процедур ¡ операц¡й, за стаб^ьност управл¡нських задач ¡ функцм, де за допомогою жорсткоУ системи зв'язкв забезпечу-ють ч¡тку роботу кожноУ п¡дсистеми та системи загалом.
Перевагами лУйно-функцюнальноУ структури е:
- чггка система взаемних зв'язк¡в функцм ¡ п¡дрозд¡л¡в;
- ч¡тка система единоначальност - один кер¡вник зосе-реджуе в своУх руках управлЫня вс¡eю сукупн¡стю процес¡в, що мають загальну мету;
- чггко виражена вщповщальнють;
- швидка реакц¡я виконавчих пщроздтв на прям¡ вказв-ки вищестоящих.
Проектний тип структури управлЫня (рис. 4) застосову-ють, коли виникае необх¡дн¡сть розробити та здмснити проект, що вимагае забезпечення безперервного координу-вального та ¡нтегрувального впливу за жорстких обмежень з витрат, термУв та якост¡ роб^.
Проектн¡ структури зазвичай застосовують тод^ коли виникае необх¡дн¡сть розробити ¡ зд¡йснити орган¡зац¡йний проект комплексного характеру, що охоплюе, з одного боку, виршення широкого кола спецвлвованих техн¡чних, економ¡чних, соц¡альних та ¡нших питань, ¡ з ¡ншого - д¡яльн¡сть р¡зних функц¡ональних ¡ л¡н¡йних п¡дрозд¡л¡в. До таких проектв можна в¡днести будь-як¡ процеси ц^еспрямованих зм¡н у систем¡, наприклад, рекон-струкц¡ю виробництва, розроблення та освоення нових вид¡в продукц¡i' ¡ технолопчних процес¡в, буд¡вництво об'eкт¡в тощо.
1снуе к¡лька форм проектних тип¡в структури управляя. 0дна з форм проектного управлЫня - створен-ня спецтльного п¡дрозд¡лу - проектноУ команди (групи), що працюе тимчасово, лише впродовж часу, потр^ного для виконання завдань проекту. Тимчасова група фахю-цю е зменшеною за масштабами котею функцюнальноУ структури. Кер¡вник проекту надтяеться проектними по-вноваженнями, вщповщае за переб¡г виконання роб¡т, ви-трачання вид¡лених кошт¡в, а також за матер^льне заохо-чення працюючих (мотива^ю).
П¡сля завершення проекту структура розпадаеться, а УУ сп¡вроб¡тники переходять у нову проектну команду чи повер-таються на своУ постны посади. Так¡ структури мають бтьшу гнучк¡сть, е довол¡ простими й економнними. До того ж вони спроможн паралельно розробляти к¡лька проекта, не змЬ нюючи звичноУ структури управлЫня.
Для розв'язання проблем координаци в систем¡ створю-ють штабы органи управлЫня з кер¡вник¡в проекта або ви-користовують матричн¡ структури.
Переваги проектноУ структури управлЫня:
- висока гнучюсть;
- менша чисельност управл¡нського персоналу в пороняны з ¡eрарх¡чними структурами.
Недол¡ки проектноУ структури управлЫня:
- вельми висок квал¡ф¡кац¡йн¡ вимоги, вимоги до особис-тих ¡ д¡лових якостей кервника проекту, який мае не ттьки управляти вс¡ма стад¡ями життевого циклу проекту, а й вра-ховувати мюце проекту в мереж¡ проекта системи;
- дроблення ресурс¡в мж проектами;
- складн¡сть взаемоди проекта у систем¡;
- ускладнення процесу розвитку органваци як единого ц™го.
Переваги е вагом¡шими за недолки в системах з невеликою юльюстю одночасно виконуваних проект¡в.
Прийняття р|шень
Функцюнапьне керування
ДивЫонапьне керування
Керування персоналом
Зд1йснення процесу
Вищий керюник
п г~п г^ г
Функцюнальы кер1вники
Л_I 1^тт
п г~п г~п г~п г
Л1н1йн1 керюники вищого ргеня
т~схгг~тт
тт
Ю01
IX
Щн1йн1 керюники нижчого рюня
:гстгт^тт
тт
1 гп гп гп г
Виконавц
Рисунок 4. Один ¡з р1зновид1в проектних структур управлшня
Рисунок 3. Схема лшшно-функцюнально! структури управлiння
IHHOBAЦIЙHO-IHBECTИЦIЙHA ПОЛ^И^
Матричний тип структури управлЫня становить накладен-ня проектноУ структури на постмну л¡н¡йно-функц¡ональну. Основоположним принципом у матричному п¡дход¡ до по-будови структури управл¡ння е не удосконалення дтльност окремих структурних пщроздтв, а пол¡пшення УхньоУ взае-модп з метою реал^аци того або ¡ншого проекту або ефек-тивного розв'язання певноУ проблеми. Цю вимогу викону-ють за рахунок того, що у матричнм структур¡ паралельно з функцюнальними та л¡н¡йними пщроздтами створюють спец¡альн¡ проектн¡ групи для виршення конкретних задач. Ц¡ проекты групи формують за рахунок фахюцю пщроздтю, що знаходяться на р^них р¡внях управл¡нськоУ ¡ерархп. Таким чином, головним принципом формування матричного типу структури управлЫня е розширення мереж¡ горизонтальних зв'язюв, численн¡ перетини яких з вертикальною ¡ерархюю утворюють за рахунок взаемоди кер¡вник¡в проект¡в з керв-никами функц¡ональних ¡ л¡н¡йних пщроздтю.
Проблема управл¡ння ¡нвестиц¡ями - одна з основних у фЬ нансовм ¡нженери [1, 6-8, 10]. Класичний п¡дх¡д удосконалю-ють та модифкують у зв'язку з тим, що оптимальне управлння мае забезпечуватися мУм^ац^ю ризику та отриманням бажаноУ дох¡дност¡. При цьому задача оптимвацп вир¡шуeться у статичн¡й постановц¡ та в залежност в¡д вибору функци ризику зводиться до виршування задач квадратичного, лУйно-го, динамнного чи стохастичного програмування.
У класичнм теор¡i' управл¡ння часто розглядають лУйы системи, як¡ описують диференц¡йним рюнянням виду: х = Ах + Ви + С^, х0 еХ,
де А, В, С - матриц в¡домого виду вщповщноУ розм¡рност¡, як¡ також можуть залежати в¡д часу.
1ншими важливими складовими процесу управлЫня е канал спостереження та канал управлЫня. Канал спостере-ження описують спювщношенням виду:
де г(Ь) - л-мТрний вектор результат¡в спостереження за станом об'екта управл¡ння;
х[Ь,х) - л-м^на невипадкова вектор-функц¡я;
¥(Ь,х] - л-м^на випадкова вектор-функц¡я з вщомими ймов¡рн¡сними характеристиками.
Канал спостереження часто називають зворотним зв'язком. При цьому якщо V = 0, то реалвуеться детермЬ нантний зворотний зв'язок. Якщо г(Ь) = х[Ь), то ¡снуе повний зворотний зв'язок. Якщо г = Ьх, л < т, такий зв'язок назива-еться неповним. I, зрештою, при у^О реал¡зуeться стохас-тичний зворотний зв'язок.
При побудов¡ системи оптимального управлЫня завжди важливо знати, яка саме ¡нформацт доступна кер¡вн¡й сторож. Якщо фазовий вектор х(Ь) повнютю недоступний для спостереження, то управлЫня, що реал¡зують у цьому раз^ залежить лише в¡д часу та називаеться програмним. Якщо х(Ь) вщоме точно, то оптимальне управл¡ння мае бути зна-йдене в клас функц¡й, залежних як в¡д х, так ¡ в¡д Ь, тобто и = и(Ь,х(Ь)). Таке управлЫня називають ситуацмним.
Система управл¡ння проектом мае забезпечувати ви-роблення ршень, що коригують поточний стан керованоУ частини складноУ системи у бажану область значень. РЬ шення полягае у визначен¡ екстремуму в¡дпов¡дного адитив-ного функц¡оналу в¡д траектори процесу и (деякого критерю
eфeктивнocтi), що описуе пoвeдiнкy системи при зaдaниx oбмeжeнняx чи його математичному cпoдiвaннi. При цьому мoжливi piзнoмaнiтнi постановки задач yпpaвлiння. Одна з ниx полягае в мaкcимiзaцiï середнього довготривалого дoxoдy, другу формулюють у тepмiнax мaкcимiзaцiï переоцЬ неного (дисконтованого) дoxoдy з заданим коефщентом пе-peoцiнки. Практично пoдiбнi зaдaчi виpiшyють методом ди-нaмiчнoгo програмування та його модифка^ями.
Bиcнoвки
Bиклaдeнe дозволяе стверджувати, що ocнoвнi положення су-часноУ теори' yпpaвлiння Ывестицмним проектом можуть слугува-ти методолопчними принципами побудови моделей, розроблення методв i створення iнфopмaцiйниx теянологм цього процесу.
Cпиcoк викopиcтaниx âœepeë
1. Длексанов Д.C. Экономическая оценка инвестиций / Д.C. Длек-санов, B.M. ^шелев. - M.: ^лос-Пресс, 2002. - 3B2 с.
2. Бурков B.H. ^к управлять проектами / B.H. Бурков, ДА №ви-ков. - M.: Cинтeг, 1997. - 1BB с.
3. Bopoпaeв B.И. Управление проектами в России / BH BopoHa-ев. - M.: Длaнc, 1995. - 225 с.
4. Галеев Э.M. Оптимизация: теория, примеры, задачи / Э.M. Га-леев, B. M. ^омиров. - M.: Элиториал УPCC, 2000. - 320 с.
5. Гончаров C.M. Управлння проектами: Iнтepaктивний комплекс навчально-методичного забезпечення / C.M. Гончаров, AA Жем-ба. - Piвнe: HУBГП, 2006. - 177с.
6. Иванилов Ю.П. Maтeмaтичecкиe модели в экономике / Ю.П. Иванилов, A.B. Лотов. - M.: Hayкa, 1979. - 304 с.
7. ^рпов A.B. Пcиxoлoгия принятия yпpaвлeнчecкиx решений / A.B. ^рпов. - M.: Юристъ, 199B. - 440 с.
B. Kacaтoв A.K применению контроллинговые методов в управлении инвестиционной деятельностью интегрированные корпораций / A. Агатов // Российский экономический журнал. - 2009.
- №1/2. - C. B7-B9.
9. ^лосова E.B. Meтoдикa освоенного объема в оперативном управлении проектами / E.B. ^лосова, ДА №виков, A.B. Цветков.
- Moc^a, 2001. - 156 с.
10. Лaxмeткинa НИ. Инвестиционная стратегия предприятия: учеб. пособие для студ. вузов. Изд. 2-е, стер. / НИ. Лaxмeткинa. -M.: KнoPyc, 2007. - 1B4 с.
11. Cyxapeв O.C. Энергетика инвестиций: учеб.-метод. пособие для студ. и магистрантов / O.C. Cyxapeв, C.B Шманев, A.M. Kypьянoв.
- M.: Финансы и статистика: ИHФPA-M, 200B. - 36B с.
12. A guide to the project management body of knowledge (PMBOKT guide) - Fourth Edition. 200B. - 467 p.
13. KereneT H. Project management: a systems approach to planning, scheduling, and controlling / Harold Kerenen Ph. D. Seno Executive Diгectoг ^г Project Management, the International Institute ^г Learning, New Yorik, New Yorik. - 11th ed., 2013. - 1264 p.
14. Kliem R.L. Project management practitioners book / R.L. Kliem, I.S. Ludin. - N.Y.: American Management Association, 199B. - 223 p.
15. Mas-Collel A. Microeconomic theo^ / A. Mas-Collel, M.D. Whinston, J. R. Green. - Oxfort: Oxfort Univ. Press, 1995. - 9B1 p.
16. The principles of project management / Ed. by J.S. Pennypacker N.Y.: PMI, 1997. - 232 p.
17. Tuгneг J.R. The handbook of project-based management / J. R. Turner - London: McGraw-Hill Companies, 200B. - 452 p.
66 Фopмyвaння pинкoвиx вiднocин в УкpaÏнi № б (169)/2015
