CC BY
25Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 496-500.
УДК 811.161.2
КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЦ1Я ХРИСТИЯНСЬКОГО КОДУ КУЛЬТУРИ У ФРАЗЕОЛОГ1ЧНОМУ ПРОСТОР1: САКРАЛЬН1СТЬ I ДЕСАКРАЛ1ЗАЦ1Я
Щербачук Л.Ф.
Таврйський нацональний ушверситет iменi В.1. Вернадського, м. &мферополь
У статп анатзуеться вщдзеркалення християнсько! культури у фразеологп. Ви-значено, що християнський код культури вщбивае як систему духовних цiнностей народу, так i бiнарнiсть сакрального.
Ключовi слова: код культури, християнство, сакральшсть, духовнi цiнностi, фразеологiзм.
У полi актуальних завдань сучасно! лiнгвiстики перебувають не лише власне мовознавчi проблеми, а й втiлення в рiзнорiвневих мовних одиницях св^осприйнят-тя носив мови взагат. Безумовно, релiгiйна картина свггу виступае одним iз важли-вих фрагментiв концептуально! картини св^у. У пошуках унiверсальних цiнностей, щеатв людство постiйно повертаеться до сво!х першооснов. «Сучасна свобода в> росповщання, повернення до християнських духовних витоюв поновили яскравiсть бiблiйних образiв у мовленневш свiдомостi носив укра!нсько! мови [3, с. 19].
Актуальшсть дослщження. Умови сучасного свiту вимагають не тшьки нового мислення, але й ново! свiдомостi, сформовано! на духовних цшностях, що сяга-ють культури релш!. Глибина християнiзацi!' людських культур мiняеться в залеж-ност вiд глибини духовного життя [14, с. 19]. Духовна свщомють укра!нського народу формувалася на грунп найдавнiших уявлень про Всесвiт, що передавалися на-ступним поколiнням у виглядi обрядiв, звича!в, мiфiв, казок, тсень та iнших верба-льних знакiв культури, у тому чи^ й паремiй, фразеологiзмiв як «мшротекс^в культури». Дослiдження лiнгвокультурного простору в етичному вимiрi дозволяе здшснити спробу опису мовно! свiдомостi з урахуванням наявност в нiй юторично сформованого компоненту християнсько! (православно!) культури.
Предметом аналiзу в статтi е особливосп вербалiзацi! християнського коду культури у фразеолопчному просторi укра!нсько! мови.
Однiею з центральних проблем християнсько! культури вважаеться проблема духовних щнностей людини, бо кожний народ, як i кожна особистiсть, мае свою модель морального св^у. Це система морально-етичних щнностей, що з'еднуе й оргашзовуе всi компонеити буття етносу: соцiальнi, економiчнi, побутовi, пол^ичш, культурнi, релiгiйнi тощо. Проте щншсть, як полiаспектний феномен, для свого аналiзу потребуе комплексного пiдходу, тому методолопчна основа дослiдження базуеться на едносп лiнгвiстичного, релiгiйно-фiлософського, аксiологiчного й ку-льтурологiчного аспектiв.
У часи нових пiдходiв щодо формування мовно! особистосп, оцiнки й переощ-нки моральних прiоритетiв i цiнностей, когштивно-комулятивш властивостi мови
КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЦ1ЯХРИСТИЯНСЬКОГО КОДУ КУЛЬТУРИ У ФРАЗЕОЛОГ1ЧНОМУ ПРОСТОР1: САКРАЛЬНЮТЬ IДЕСАКРАЛ1ЗАЦ1Я
збертають i до сьогодш християнський (православний) компонент у лшгвокультур-ному просторi украшсько1 мови, який розумieмо як ту його частину, що базусться пiд прямим та опосередкованим впливом християнства (православ'я).
Мета дослщження - виявити християнський компонент у лшгвокультурному (фразеолопчному) просторi украшсько1 мови, охарактеризувати особливосп сакра-льностi й десакратзаци в межах хритиянського коду культури, вщдзеркаленого у фразеологи.
Категорп культурного коду й культурного тексту вщносяться до основних структурних вимiрiв символiчноl мови культури - вiдповiдно парадигматичнш та синтагматичнiй [1, с. 340]. Поняття культурного коду мае рiзне трактування в нау-ковiй лтератур^ Широкого використання в сучаснiй лшгвютичнш лiтературi набу-ло запропоноване В. В. Красних тлумачення культурного коду як «сггки», що культура накидае на довкiлля, членуе, категоризуе, структуруе та оцiнюе його [5, с. 232]. Проте поняття код культури постшно уточнюеться. Кодам культури як методолоп-чнiй, поняттевiй основi лшгвокультурологп присвяченi працi О. Л. Березович, М. Л. Ковшово!, В. В. Красних, В. А. Маслово!, В. М. Телiя та ш. учених, проте проблема докладного !х аналiзу чекае свого розв'язання.
У дослщженнях з етнолiнгвiстики в питаннях про коди культури центральне мюце продовжуе займати вмiщена в них шформащя [4, с. 171]. Змют ще1 шформа-цп, на думку О. Л. Березович, визначаеться не стшьки об'ективним «фотографуван-ням» дшсносп, скiльки суб'ективно на1вним свiтосприйняттям ношя традици, що мае етнiчне, сощальне, культурне пiдrрунтя. Така iнформацiя охоплюе основнi ко-ординати моделi св^у (часовi, просторовi, аксiологiчнi та ш.), але при цьому надто вибiркова (у низцi близьких за змютом елементiв один може мати культурну (мов-ну) вiдзнаку, а шший може бути позбавлений подiбноl маркованосп [1, с. 9]. Пiдт-римуемо думку М. Л. Ковшово1, що найбшьш оптимальною для лiнгвокультуроло-пчного дослiдження представляеться органiзацiя культурних знаюв у код культури за тематичною ознакою: «людина» (антропний код), «природа» (природний код), рiч») (речовий код) тощо [4, с. 174]. На цш пiдставi видiляемо християнський код культури й об'еднуемо в ньому, за визначенням В. М. Телiя [10], духовно та / чи релтйно-антропоморфний i релiгiйно-артефактний коди. Проте дуже важливо тут зрозумгги мехашзм того, як об'екти реального св^у, крiм виконуваних ними функ-цш, набувають у культурi знаково1 функцп, тобто стають носiями додатково1 шфо-рмацil [6, с. 21]. 1з поняттями християнський, духовний дуже тiсно пов'язане визна-чення й тлумачення сакрального, що стало предметом опису в монографiях Т. П. Вшьчинсько1 [2], М. В. Скаб [8].
Як релшйний феномен, священне пов'язане з Богом чи богами, i саме через стосунок до Божественного окреслюють сферу сакрального. Услщ за Т. П. Вшьчинською, сакральне розглядаемо «як особливу концептосферу, вживаючи вщповщний термiн передусiм на позначення сукупносп концептiв, наповнених ре-лiгiйним смислом. Сакральне сшввщноситься з вiдповiдною донкою мовно1 семантики чи частини ще1 концептосфери, реалiзованоl за допомогою мовних знакiв» [2, с. 128]. Отже, сакральне - це те, що стосуеться релш1. Формування сакральних уяв-лень народу вiддзеркалене у вербалiзованих фразеологiчними засобами концептах.
497
Причому словникова дефшщя фразеолопчно! одиницi (ФО) «лише частково вщо-бражае культурно-нацiональну конотацiю як штерпретащю денотативного або образно мотивованого, квазщенотативного аспектiв значення в категорiях культури» [12, с. 284]. У пропонованому дослщженш обмежуемося експлiкаторами сутност сакрального - у поле зору потрапляють ФО з компонентами на позначення на-йменувань надприродних ютот, що е об'ектом поклонiння в релшйному культi рел> гiйно! сфери, окремi релiгiйнi цiнностi.
Однiею з найважливших цiнностей християнського коду культури як в тради-цiйнiй, так i в сучаснiй iдеологiчнiй формi була й залишаеться вiра - той шлях, яким Бог i людина йдуть назустрiч один одному, джерело мудрост^ сили, добродiйства. Через вiру людина може все шзнати й все здiйснити, бо «якщо хоч трохи можеш вiрувати, все можливе вiруючому» (Мк. 9. 23). Така вiра мае бути для кожного iнди-вiда постiйна з метою захисту щнностей антищнностями. Саме переконання, св™-гляд, погляди репрезентуе ФО символв1ри [9, с. 646].
Сутшсть щнностей у християнствi вщдзеркалюеться у вiрi в Единого Творця всього живого й матерiального: (Божий свт [9, с. 632], Божа Людина [9, с. 358], Божа пташка [9, с. 583], Боже теля [9, с. 708], як Божа бджола [9, с. 433] тощо), у його заступництво, усемогутшсть, справедливють ди Божо! сили тощо: промисел Божий [9, с. 576], дай Господи [9, с. 186], не дай Господи [9, с. 186], крий Боже [9, с. 313], на мил1сть Божу [9, с. 387], кара Божа (Господня) [9, с. 287], не доведи Господь [9, с. 211] тощо.
Ус Бож добродшства, благочинства приходять з молитвою, бо саме через щи-ру молитву людина спшкуеться з Богом, звертаеться до нього зi сво!ми проханнями з надiею на здшснення бажаного. Тому приемне вщчуття радосп, легкост при ви-конанш певно! роботи передаеться у ФО як Богу молитися [9, с. 402],
В. М. Моюенко, характеризуючи росшську фразеолопю в юторико-етимологiчному аспектi, зазначае, що слово бог у бшьшосп висловлювань вщобра-жае моноте!стичне уявлення християн про единого й усемогутнього творця Всесв> ту. Проте «немало в росшськш мовi й таких сталих сполучень i образних зворотiв, яю заперечують «зсередини» християнськi семантичнi нашарування та повертають нас до язичницьких уявлень про бопв» [7, с. 205]. Таю мiркування вченого щлком слушнi й щодо укра!нського фразеолопчного корпусу мови. Графiчне оформлення компонешгв ФО (з велико! / мало! лггери), iнодi без особливих шдстав, пояснюеться «поступовим переростанням i вростанням одше! мiфологi! в iншу» [7, с. 206], на-приклад: Бог (Господь) зна що таке. Невщомо що; щось неймовiрне [9, с. 34], з Богом, Парасю. Уживаеться як побажання: можеш iти [9, с. 34 ], за малим богом. Ледь, трохи [9, с. 34], молитися скляному богу, жарт. Випивати, пиячити [9, с. 402 ], почувати себе богом. Бути впевненим у сво!х дiях, маючи добру тдготовку, мщш знання тощо [9, с. 553 ], дай Бог ноги. Уживаеться для вираження необхщно-сп раптово! втечi звщкись [9, с. 186 ] тощо.
У Словнику-довщнику з релшезнавства сакратзащя визначаеться як: «1. Поширення впливу релiгi! на сферу свщомосп, духовну культуру особи, групи, суспшьства. 2. Надання матерiальним предметам, особам, окремим дiям тощо магi-чних властивостей, розумшня !х як сакральних» [13, с. 312-313 ]. Стосовно фразео-
498
КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЦ1Я ХРИСТИЯНСЬКОГО КОДУ КУЛЬТУРИ У ФРАЗЕОЛОПЧНОМУ ПРОСТОР1: САКРАЛЬНЮТЬ IДЕСАКРАЛ1ЗАЦ1Я
логiзмiв з !х образно-ситуативною мотивовашстю, що безпосередньо пов'язана зi св^оглядом народу - ношем мови, основним нервом культурное' конотаци е образна основа, система образiв, закрiплених у фразеологи, що так чи шакше пов'язана з матерiальною, соцiальною або духовною культурою певно1 мовно1 спiльноти [11, с. 214-215]. Компоненти ФО та й самi ФО з вщповщною образною основою (терно-вий внок [9, с. 110], блудна вЁвця [9, с. 94], блудний син [9, с. 646], нести св1й хрест [9, с. 433], як з хреста знятий [9, с. 271], манна з небес [9, с. 367] та ш.) однозначно вщсилають нас до тексту Бiблil, релтйно1 концептосфери й екстраполю-ють до сакрального. Проте в багатьох випадках фразеолопчна сфера десакралiзуе значення вшьних словосполучень - прототишв ФО та !х компонент: агнець Божий, книжн., несхв. Безвольна, поюрлива, розумово обмежена людина [9, с. 19]. Ва-рто наголосити, що релшйний словник не подае поняття десакралiзацiя. М. В. Скаб виводить тлумачення з дефшщи сакрального й визначае десакралiзацiю, як «зву-ження впливу релш1 на сферу свщомосп, духовну культуру особи, групи суспшьст-ва» та «припинення надання матерiальним предметам, особам, окремим дiям тощо магiчних властивостей, розумiння !х як сакральних» [8, с. 78].
Аналiзуючи проблему, варто вирiшити питання стосунку до сакрального про-тилежних сил, вербалiзованих у концептi чорта. Т. П. Вшьчинська дотримуеться погляду, зпдно з яким сатана або чорт, що, безперечно, не можуть бути священни-ми, е оргашчною частиною того надприродного, невiдомого, табуйованого свггу, що квалiфiкуеться як сакральний. Саме злi сили, що уособлюють нечисте, разом iз чистим визначають релтйну полярнiсть i вдаграють у свiтi сакральному таку ж роль, як поняття добра i зла у свт профанному [2, с. 126]. Проте одна й та ж сила може приносити добро або зло в залежносп вщ певних обставин. Так, одш й т ж ФО, що репрезентують сферу сакрального, характеризуються аксюлопчною амбiвалентнiс-тю: ди з Богом. Форма прощання з побажанням благополуччя, усшху, щастя iт. iн. // Уживаеться для вираження бажання позбутися чиеюь присутностi [9, с. 275], Ма-ти Божа. Уживаеться для вираження позитивних або негативних емоцш: радостi, здивування, захоплення, переляку [9, с. 387], скажи на милсть Божу. Уживаеться для вираження подиву, незадоволення, розгубленосп, сумшву [9, с. 275], чорт(бс) [його (вас, тебе) ] возьми. 1. Лайл. Уживаеться для вираження незадоволення, досади з приводу чогось. 2. Уживаеться для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь [9, с. 768], чорт [його ] батька знае, грубо. Уживаеться для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення з якогось приводу. 2. Уживаеться для вираження здивування або захоплення з приводу кого-, чого-небудь [9, с. 769] тощо.
Отже, поняття сакрального, чи священного можна вважати фундаментальною категорiею духовно1 сфери. Цшшсна iерархiя християнського коду культури, представлена у фразеолопчному простор^ - христоцентрична. Дiалектика сакрального вбачаеться в аксюлопчнш амбiвалентностi. Проблема вербалiзацil християнського коду культури у фразеолопчному просторi е багатоаспектною, складною та потре-буе докладного аналiзу. Перспективу подальших дослiджень вбачаемо в моделю-ваннi структури вщповщного культурного коду й характеристицi складниюв цiеl структури.
499
Список л^ератури
1. Березович Е. Л. Язык и традиционная культура : Этнолингвистические исследования : [монография] / Е. Л. Березович. - М. : Индрик, 2007. - 600 с. (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования).
2. Вшьчинська Т. П. Концептуалiзацiя сакрального в украшськш поетичнш мовi XVII-XVIII ст. : [монограф1я] / Т. В. Вшьчинська. - Тернопшь, 2008. - 424 с.
3. Дядечко Л. П. «Адамгв слвд» в украшськш фразеологй / Л. П. Дядечко // Украшське мовознавс-тво. - 2011. - № 41. - С. 18-24.
4. Ковшова М. Л. Лингвокультурологический метод во фразеологии : Коды культуры / М. Л. Ковшова. - М : Книжный дом «ЛИБРИКОМ», 2012. - 456 с.
5. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология / В.В. Красных. - М. : Гнозис, 2002. - 284 с.
6. Маслова В. А. Национальные ценности и язык: духовный код культуры / В. А. Маслова // Шнгвютика. - 2010. - № 2 (20). - С. 19-30.
7. Мокиенко В. М. Образы русской речи : историко-этимологические очерки фразеологии / В. М. Мокиенко. - 2-е изд., испр. - М. Флинта : Наука, 2007. - 464 с.
8. Скаб М. В. Закономiрностi концептуалiзацil та мовно! категоризацй сакрально! сфери / М. В. Скаб. - Чертвщ, 2008. - 560 с.
9. Словник фразеолопзмш укра!нсько! мови / уклад. В. М. Бшоноженко, I. С. Гнатюк, В. В. Дятчук та ш.; [вдаов. ред. В. О. Винник]. - К. : Наукова думка, 2003. - 1104 с. (Словники Укра!ни).
10. Телия В. Н. Большой фразеологический словарь русского языка. Значение. Употребление. Культурологический комментарий / [отв. ред. В. Н. Телия]. - М. : АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2006. - 784 с.
11. Телия В. Н. Русская фразеология, семантический, прагматический и лингвокультурологиче-ский аспекты : [монография] / В. Н. Телия. - М. : Языки русской культуры, 1996. - 286 с.
12. Ужченко В. Д., Фразеолопя сучасно! укра!нсько! мови : [навчальний поабник] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - К. : Знання, 2007. - 494 с.
13. Шевченко В. М. Словник-довiдник з релтезнавства / В. М. Шевченко. - К. : Наук. Думка, 2004. - 560 с. - (Словники Укра!ни).
14. Штдлж Т. Духовшсть християнського Сходу / Томаш Штдлж [пер. з ггалшсько! Мар'яни Прокопович]. - Львш : ЛБА, 1999. - 496 с.
Щербачук Л.Ф. Концептуализация христианского кода культуры во фразеологическом пространстве: сакральность и десакрализация / Л.Ф. Щербачук // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. -Т. 25 (64), № 4, ч. 2. - С. 496-500.
В статье анализируется отражение христианской культуры во фразеологии. Определено, что христианский код культуры отражает как систему духовных ценностей народа, так и бинарность сакрального.
Ключевые слова: код культуры, христианство, сакральность, духовные ценности, фразеологизм.
Shcherbachuk L. The conceptualization of Christian culture code in phraseological space: sacralization and desacralisation / L. Shcherbachuk // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. -Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 496-500.
This reflection of Christian culture in phraseology is analysed in this article. It was identified that the Christian cultural code reflects both a system of sacred values of the people and the sacred binarity.
Keywords: code of culture, Christianity, sacralization, sacred values, idiom.
Поступила в редакцию 19.10.2012 г.
500
