CC BY
67
УДК 616-08-031.81
Концепщя застосування renaTonpoTeKTopiB у практичнш дерматолог
Галникша С. О.
Тернотльський державний медичнийутверситет 1м. 1.Я. Горбачевського
КОНЦЕПЦИЯ ПРИМЕНЕНИЯ ГЕПАТО-ПРОТЕКТОРОВ В ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕРМАТОЛОГИИ Галныкина С.А.
Изложено патогенетическое обоснование применения гепатопротекторов в терапии ряда хронических дерматозов, а именно: псориатической болезни, экземы, атопического дерматита. Рекомендовано использование препарата „Урсохол-Дарница" как современного гепатопротектора в практике врача-дерматолога.
THE CONCEPTION OF HEPATO-PROTECTORS USE IN APPLIED DERMATOLOGY Halnykina S.O.
The pathogenetic basis of hepаtoprotectors use in therapy of some chronic dermatoses such as psoriatic disease, eczema, atopic dermatitis has been stated. «Ursochol-Darnytsa» is recommended for dermatologist's practice as modern hepatoprotector.
Дослщженнями останшх роюв переконли во доведено, що патолопя гепатобЫар-но1 системи е провокуючим фактором у роз-витку патологи шюри. Безумовно, порушен-ня функщонального стану печшки тдвищуе ризик розвитку неадекватних реакцш орган-iзму на терапiю, яку проводять, а також впливае на ямсть та результат лшування. Печiнка залучена в патогенез багатьох па-толопчних станiв, оскiльки 11 пошкодження зумовлюе серйознi порушення метаболiзму, iмунно1 в^повда, детоксикацi1 та анти-мiкробного захисту. Ус перерахованi про-цеси вдаграють важливу роль у патогенезi таких захворювань шкiри, як псорiатична хвороба, екзема, атотчний дерматит, кро-пив'янка, шзня шкiрна порфiрiя, вiтилiго, вогнищева алопецiя та iн. Проф. 1.1. Потоць-кий завжди наголошував, що лшування хро-нiчних дерматозiв (особливо псорiазу, алер-годерматозiв, червоного плоского лишаю) слщ розпочинати з нормалiзацi1 функцi1 пе-чiнки.
Псорiатична хвороба - цей термш най-повшше вiдображае процес, що вщбуваеть-ся з пащентом, хворим на псорiаз, оскiльки шкiрнi прояви залишаються лише „верхiв-кою айсберга", незначною частиною хворо-би, яка уражае оргашзм: за цим прихованi порушення функцп внутрiшнiх органiв, об-
мiну речовин, патолопя суглобiв, порушення функцп ряду систем оргашзму.
Оскiльки псорiаз залишаеться найпоши-ренiшим на цей час дерматозом, проблема лшування псорiатично1 хвороби спонукае лiкарiв шукати новi способи його терапi1 з урахуванням того, що процес, який вщбу-ваеться в шмр^ вiдображае процеси, ям вiдбуваються в усьому оргашзмь Особли-вiстю клiнiчного перебiгу псорiазу в сучас-них умовах стала часта реестращя ексуда-тивно1 та позасезонно1 форм дерматозу, фор-мування еритродермп, ураження опорно-рухового апарату.
У традицшнш терапi1 псорiазу викорис-товують засоби, ефект яких спрямований на дезинтоксикащю органiзму, зменшення не-специфiчного запального процесу в шмр^ нормалiзацiю пролiферативних змiн. Системна терапiя залежить вщ форми та стадi1 захворювання.
У численних дослiдженнях iмунних змiн виявленi порушення у кл^иннш ланцi iмунi-тету, з переважними змшами у Г-кл^иннш системi. За допомогою гiстологiчного до-слiдження бюптапв шкiри iз псорiатичних вогнищ, з'ясовано, що основним кл^инним компонентом дермальних шфшьтраив е Г^мфоцити. Бiльша частина Г^мфоципв, що iнфiльтрують дерму, належать до субпо-
пуляци Г-хелперних клiтин. Ц спостережен-ня дають можливiсть припускати, що дефь цит 7-тмфоцит1в у периферичнш кровi, особливо хелперно1 популяци, пов'язаний з !х ви-ходом iз кров'яного русла у шюру. Ряд ав-торiв припускають, що псорiаз може бути Г-опосередкованим аутоiмунним захворю-ванням, у патогенезi якого основна роль на-лежить НК i НК-Г клiтинам; останш спричи-няють аутоiмунне запалення i е джерелом ци-токiнiв. Унаслщок цього утворюеться хиб-не коло, з втягненням у патолопчний про-цес гепатоцитiв, порушенням функцп пе-чiнки.
Крiм цього, у вогнищах ураження конста-тують пiдвищення рiвня загального i вшьно-го холестерину, зниження його етерифшаци, накопичення лшопротеадв низько! щiльностi у клiтинах етдермюу, крiм рогових клiтин, а також у дерм^ навколо кровоносних су-дин. Значне накопичення лшадв вщбуваеть-ся не лише у вогнищi ураження, а й у не-змiненiй ззовнi шкiрi. Порушення лшщного обмiну може бути одним iз факторiв, що мають негативний вплив на стан мшроцир-куляци, провщну роль яко! у патогенезi кон-статують багато авторiв. Отже, корекщя стану гепатобшарно1 системи певною мiрою дозволить розiрвати хибне коло патогенезу псорiазу i пiдвищити ефективнiсть лшуван-ня за допомогою засобiв, яю нормалiзують функцiю печiнки.
Втягнення печшки в патологiчний процес характерне для таких захворювань, як ато-шчний дерматит, екзема, вiтилiго, пiодермiй, кропив'янки, гшздова i тотальна алопецiя. Ус цi захворювання мають певнi спшьш риси:
- результати лiкування залежать вщ причини захворювання i виявлення факторiв, якi сприяють загостренню; етютропна терапiя часто е токсичною (гепатотоксичною);
- часто потребують корекцп гормонального фону;
- аутоiмуннi механiзми зумовлюють по-шкодження та роз'еднання кератиноциив та гепатоцитiв;
- у ланки патогенезу включеш патологiчнi iмуннi реакци, в тому числi порушення ИЬЛ-гiстосумiсностi та апоптозу клiтин;
- в бшьшосп випадкiв необхiдна санащя хронiчних вогнищ шфекци (iз призначенням тривалих курсв антибактерiальноl терапп);
- необхщно вiдновлення знешкоджуючо1 системи печшки;
- лшування слiд поеднувати з дiетичним харчуванням (виключення гостро1, жирно1 хжх);
- у терапи значний клшчний ефект мають курси сорбенпв та гепатопротекторiв.
Поеднання цих особливостей доводить необхiднiсть включення в патогенетичну тератю препаратiв, якi б сприяли вщновлен-ню гепатоцитiв та функцп печiнки.
Важливим е той факт, що тд час лшуван-ня патологи шкiри лiкарям доводиться при-значати медикаменти з достовiрно токсичною дiею, зокрема, цитостатики, ретинощи, стерощш та антибактерiальнi препарати, дiя яких, окрiм лшувально1, спричиняе негативний вплив на метаболiзм усього оргашзму.
Отже, хiмiчне пошкодження печiнки мо-жуть спричиняти природш речовини i ксено-бiотики, включаючи лшарсьм препарати. Вiдомо, що печшка е мiшенню для прояву токсичност ряду лiкарських препаратiв, оскiльки саме в цьому оргаш вiдбуваеться метаболiзм ксенобiотикiв. Гепатоцити фун-кцiонують в умовах високих концентрацш реактивних i токсичних форм лiкарських препаратiв; останш можуть бути токсични-ми в нативнш формi або стають такими в процес !х метаболiзму. В процес знешко-дження ксенобiотикiв описують двi фази:
1) метаболiзм, тобто введення полярних груп за допомогою цитохрому .Р450-пдро-ксилазно1 системи;
2) кон'югащя молекул з водорозчинними л^андами.
Обидва процеси служать для елiмiнацil чужорiдних компонентiв з внутрiшнього се-редовища органiзму. Процеси кон' югацп найчастiше каталiзують УДФ-глюкуронш-трансфераза, глутатюн-^-трансфераза. Глю-куронiзацiя е основним видом кон'югаци при детоксикацп речовин. Сульфатащя, як правило, забезпечуе зниження токсичносп й при-скорення клiренсу ксенобiотикiв. Глутатюн-^-трансферазна реакщя важлива для неста-бiльних електрофшьних молекул. Мшросо-мальна глутатюн-^-трансфераза тюно пов'я-зана iз цитохром .Р450-системою, що служить для швидко1 шактивацп активних ме-таболiтiв, як утворюються при метаболiзмi ксенобiотикiв.
Метаболiзм лiкiв локалiзований не тiльки в гепатоцитах, а й у синусощальних ендо-телiальних клiтинах, здатних перетворюва-ти ксенобiотики. Ряд лiкiв проявляе селек-тивну токсичнiсть щодо цих кл^ин порiвня-но з гепатоцитами. Ця селектившсть пов'я-зана зi слабшими захисними механiзмами синусо1дальних ендотелiальних клiтин до ди ксенобiотикiв.
Мехашзми пошкодження клiтин. На да-ний час вiдомi 5 основних механiзмiв, якi призводять до загибелi клггин (Табл. 1).
Видiляють декiлька основних механiзмiв пошкодження печiнки, що належать до iмун-
Таблиця 1 - Основт мехашзми, яш призводять до загибел клгтин
№ Мехашзм пошкодження клгтин Патогенез пошкодження
1 Пошкодження плазматично! мембрани1 порушення цитоскелету Ксенобютики можуть чинити пряму й опосередковану дш на цитоскелет гепато-цитш. Це супроводжуеться порушеннями структури з утворенням розрив1в у мембраш 1 може безпосередньо призводити до загибел1 клгтини. Плазматична мембрана доступна для прямого пошкодження екстрацелюлярними детергентами або пороутворюючими бшками (система комплементу, перфорин цитотоксичних л1мфоципв, альфа-токсин бактерш). Цей процес супроводжуеться виходом ферменпв цитозолю (аспартатаминотрансфераза, лактатдепдрогеназа) у кров. Пошкодження плазматично1' мембрани е етапом некротичного мехашзму загибел1 клгтин. На жаль, тонк1 мехашзми цього ефекту залишаються неввдомими. Пошкодження лшвдно-го бшару мембран, пов'язаш з1 змшами 11 в'язкосп, як правило, корелюють з проце-сом активаци перекисного окислення лшщв 1 виснаженням запас1в АТФ.
2 Дисфункщя мгтохондрш Пошкодження мехашзм1в окислювального фосфорилювання в мгтохондр1альнш мембраш ведуть до зменшення АТФ 1 пот1м - до загибел1 клгшн. Виснаження ре-зерв1в АТФ е причиною клгтинно1' загибел1 при анокси/гипокси, окислювальному стрес1 та ди токсичних ксенобютишв. Стимулящя АТФ -споживаючих метаболчних шлях1в також веде до виснаження резерву АТФ. Р1зке шдвищення проникносп внутр1шньо1' мембрани мгтохондрш для електролтв 1 низькомолекулярних молекул звичайно поеднуеться з клгтинним некрозом незалежно ввд внутр1шньо1' концентраци АТФ. Неспециф1чне пошкодження внутр1шньо1' мгтохондр1ально1' мембрани найчасп-ше спричиняеться активащею перекисного окислення лшщв або д1ею фосфолшази.
3 Втрата внутргш-ньоклгтинного юнного гомеостазу Втрата внутршньоклгтинного юнного гомеостазу - це первинна ознака цитоток-сичносп ксенобютика. Пошкодження клгтини пов'язане з шдвищенням концентраци юшв натрш 1 кальцш 1 зменшенням юшв калш в цитозол1. Добре вщомо, що в норм1 юнуе 1000-кратний град1ент м1ж екстрацелюлярним (1-2 ммоль/л) 1 внутршлттинним (0,1-1,0 мкмоль/л) вмютом юшв кальщю. Щдвищення концентраци юшв кальцш походить з внутршлттинних депо в ендоплазматичному ретикулум1 1 за рахунок щдвищення проникносп плазматично1' мембрани клгтини (зокрема, гепато-цита). 1они кальцш, що поступили, здатш активувати кальцш-залежш проте1нази, фосфолшази та ендонуклеази. Втрату юшв калiю розглядають як ранню ознаку пошкодження клгтин. Високореактивш молекули можуть ушкоджувати кальцш-залежну АТФ-азу шляхом ковалентного скршлення або окислення £Н-груп бшка або за рахунок перекисного окислення оточуючих фермент лшщв. Щдвищена концент-ращя юшв кальцш в цитозол1 викликае пошкодження цитоскелету й шдукуе утворен-ня розрив1в мембрани. За високо1' концентраци юшв кальцш порушуються миохонд-р1альш функци, 1 це призводить до загибел клтин.
4 Активац1я ферменпв деградацп речовин Активащя ферменпв деградацп речовин (проте1нази, нуклеази, фосфолшази) призводить до пошкодження мембран, вившьнення арах1доново1' кислоти або фрагментаци ДНК. £ тюна кореляцшна залежшсть м1ж клгтинною загибеллю й штенсившстю нел1зосомального протеол1зу, як функцп рН. При виснаженш резерв1в АТФ ввдбуваеться активащя нел1зосомальних проте1наз. П1д час цих процеав можлива поява нових антигешв. Прискорена деградащя фосфолшщв виявляеться при окислювальних 1 аноксичних пошкодженнях клгтини. Велике значення в деградацп фосфолшщв приписують фосфолшаз1 42. Миохондр1альна фосфолшазна актившсть вщграе проввдну роль в розвитку некротичних змш в клтиш по пор1внян-ню фосфолшазами цитозоля та л1зосом.
5 Окислювальний стрес в результат! неввдпов1дност1 прооксидантних 1 антиоксидантних ресурс1в клгтини. Утворення вшьних радикал1в 1 реактивних метаболтв е важливим мехашзмом пошкодження клгтин. Можна позначити так1 реактивш молекули, що вщграють роль у розвитку некротичного пошкодження клгтин (зокрема, гепатоципв): - супероксидний радикал; - гшохлорит; - хлорамши; - синглетний кисень; -пероксирадикали; - пдроксильний радикал.
Таблиця 2 - 1мунш мехашзми цито- та гепатотоксичностi
№ Мехашзм пошкодження клпин Патогенез пошкодження
1 1муноалерпчна гепатотоксичшсть Електрофшьш метаболiти можуть, ковалентно зв'язуючись з утворю-вати гаптени. Окислювальне пошкодження бiлкiв у результатi утворення або транслокацiï дисульфiдних зв'язшв, а також окислення радикалiв амшокислот-них залишшв веде до формування нових антигенних детермшант. 1мунна вiдповiдь можлива проти гаптешв i неоантигенiв. Аутоантитша виявляються при iмуноалергiчних гепатитах, спричинених певними лжами. Модифшоваш бiлки спричиняють два ефекти: 1) як антигени iнiцiюють утворення циркулюючих антитiл; 2) запускають лiмфоцитоопосредковану цитотоксичнiсть.
2 Цитотоксичнi лiмфоцити Цитотоксичнiсть лiмфоцитiв займае проввдне мiсце в патогенезi пошкодження печiнки. Видiляють, принаймнi два основш механiзми прояву цитотоксичностi лiмфоцитiв: 1) Т^мфоцити здатнi знаходити антигени клиин-мшеней i активуватися при взаемодп з ними; при цьому видiляються цитотоксичнi агенти, як1 викликають цитолiз клiтин-мiшеней; 2) висловлюеться припущення, що лiмфоцит-опосредкована загибель клiтин е процесом, незалежним вщ присутностi iонiв кальщю. Припускають, що змiнi проникностi плазматичноï мембрани клiтин-мiшеней при мiжклiтиннiй взаемоди передуе ендонуклеазний гiдролiз.
3 Цитокiни Утворення цитошшв - це важливий елемент тдтримки гомеостазу органiзму. Проте, якщо е гшерпродукщя цитокiнiв, можливе пошкодження печшки. Бшъштсть цитокiнiв утворюеться в печшщ при дiï рiзних стимулiв: - у-1ФН про-дукуеться гепатоцитами в процес вiрусноï шфекцп; - ФНО-а синтезуеться клгти-нами Купфера при дп цiлоï гамми гепатотропних ушкоджувальних агентiв; -прозапальнi цитокiни ФНО-а, МУЛ-1 i МУЛ-6 секретуються клиинами Купфера при гепатитах.
4 Система комплементу Система комплементу складаеться з каскаду бшшв плазми кровi; бiльшiсть з них синтезуеться в печшщ. Актива^ системи вщбуваеться при скрiпленнi С1-компоненту з iмунним комплексом. Вона супроводжуються пвдвищенням фагоцитозу опсонiзованих мiкроорганiзмiв (С3Ь), активацiею клiтин Купфера i нейт-рофiлiв та iн. Процес необхщний для формування атакуючого мембрану комплексу на клииннш поверхш (C5b-C9). Цей механiзм реалiзуеться в печшщ при ендотоксеми, шемп-реперфузп, ди вiльних радикалiв кисню й iмунних реакщ-ях.
5 Клггинш кооперацй' Ведомо, що клггани Купфера вiдiграють важливу роль у розвитку пошкоджен ня печiнки. Можна описати таку послiдовнiсть подiй: - тдвищення концентрацiï ендотоксину, який поступив через портальну вену; - активащя клiтин Купфера i звiльнення ними хемоатрактанлв, включаючи штер-лейк1ни, лейкот^ен В4, С5-компонент комплементу; - надходження нейтрофiлiв з циркуляци; - активоваш нейтрофiли з рецепторами молекул адгези прилипають до синусоь дальних ендотелiальних клiтин, а молекули адгезiï сприяють мiграцiï лейкоцитiв у паренхiму печшки; - активоваш нейтрофши продукують в№норадикальш форми кисню, як1 викликають рiзнi типи пошкодження, наприклад, активащю перекисного окислення мембран; - макрофаги печшки продукують токсичш медiатори i викликають агрегацш тромбоцитiв, що веде до мiкротромбозiв; - розвиваеться локальна ппокс1я; - з'являються лобулярнi некротичнi ураження.
них реакцш (Табл. 2):
- функцюнування кшерних лiмфоцитiв i клiтинних кооперацiй;
- утворення неоантигешв i аутоантитiл;
- дiя медiаторiв (цитокiни, оксид азоту);
- активащя системи комплементу.
Цитотоксичнiсть ряду гуморальних чин-
никiв пов' язана з особливостями синусо!-дальних ендотелiальних клiтин. На вiдмiну вiд шших видiв ендотелiю, синусощальний ендотелiй фенестрований i не мае базально! мембрани. При печшкових венозно-оклюзш-них захворюваннях, пiсля трансплантацп кiсткового мозку i деяких iнших станах (зок-рема, дерматозах) пошкодження ендотель альних кл^ин е початковим етапом Т^мфо-цитопосередковано! iмунноl реакци. Звужен-ня малих внутршньопечшкових вен з розвит-ком мiкротромбозiв призводить до порушен-ня вщтоку кровi й розвитку шемп печiнки з вторинним пошкодженням гепатоциив. Де-якi лiкарськi препарати (дакарбазин) i хiмiчнi компоненти багатьох рослин проявляють селективну токсичнiсть стосовно синусо!-дальних клiтин, iнiцiюючи розвиток вено-оклюзшно! патологи печiнки.
Апоптоз, або „запрограмована загибель клггин", е фiзiологiчним процесом клггинно-го оновлення. При апоптозi вiдбуваеться зморщення i конденсацiя хроматину й ендо-нуклеазна фрагментащя ДНК без розвитку запально1 реакци. Багато агентiв здатнi шду-кувати апоптоз. Апоптоз виявляють у рiзних процесах пошкодження печiнки, але його регулящя не з'ясована. На вщмшу вiд некрозу, вш розвиваеться в окремих клiтинах.
У мехашзмах апоптозу важливу роль вдаграе рецепторна система С095+, яка здатна експресуватись в багатьох кл^инах, включаючи гепатоцити. Вважають, що скрiплення лшанда АРО-\Г£&& з СБ95+ iнiцiюе процес апоптоза. Т^мфоцитарна i природ-на кшерна лiмфоцитарна цитотоксичнiсть теж часто реалiзуеться через iнiцiацiю апоптоза. 1ншим тригером патологiчного апоптоза е чинник некрозу пухлин, оскшьки вш е загальним медiатором Т^мфоцитарно! й ен-дотоксиново1 цитотоксичностi.
Основш принципи лiкування дерматозiв. Вiдповiдно до сучасних принцитв лшуван-ня захворювань шкiри, програма комплексно! терапи включае два основнi напрями:
- перший напрям репрезентуе етютропну тератю; часто етiотропна терапiя в дерматологи передбачае застосування цитоста-тиюв, ретинодав, глюкокортикостеродав, антибiотикiв, якi справляють значний гепа-тотоксичний ефект i запускають вторинну патологiчну ланку розвитку дерматозу (Етютропш препарати з гепатотоксичною дiею - див. Табл. 3);
- другий напрям вщпов^ае патогене-тичнiй терапи, метою яко! е адекватна фар-макологiчна корекщя унiверсальних, муль-тифакторних ланок патогенезу.
При цьому потрiбно зазначити, що по-дiбнiсть основних ланок патогенезу рiзних уражень шюри та печiнки дозволяе за все! полiетiологiчностi патологи цих органiв ви-користовувати достатньо близьку патогене-тичну тератю, основу яко! можуть склада-ти лiкарськi засоби з направленою дiею на
Таблиця 3 - Етютропш препарати з гепатотоксичною д1ею
Нозолопчна форма Стушнь втягнення гепатобшарно! системи в патогенез захворювання Етютропш препарати з гепатотоксичною д1ею Стушнь пошкодження гепатоцилв етютропними препаратами Застосування гепатопротектор1в
Псор1атична хвороба +++ Цитостатики кортикостеро!ди +++ Рекомендовано
Екзема + Кортикостеровди + Рекомендовано
Вогнищева алопещя +Г- Статев1 гормони у вщповвдних випадках + Рекомендовано
Атотчний дерматит ++ Кортикостеро!ди + Рекомендовано
Шзня шк1рна порф1р1я ++++ Делагш + Рекомендовано
Хрошчна кропив'янка ++ Агнтипстамшш препарати, кортикостеро!ди +Г-+ Рекомендовано
ne4iHK0Bi кл^ини.
Для фармаколоично1' корекцiï захворю-вань шкiри за необхщност корекцiï функцiï гепатобiлiарноï системи залежно вщ етюло-гiчних чинниюв, особливостей патогенезу i клiнiчних проявiв використовують лiкарськi препарати, якi умовно можна роздшити на такi групи:
1) засоби, яю впливають на процеси тка-нинного обмiну (в^амши, амiнокислоти i гiдролiзати бiлкiв, пептиди, стерощш й не-стероïднi анаболши, адаптогени);
2) засоби, якi тдвищують дезштоксика-цiйну функцiю печiнки та шших органiв (ад-сорбенти, антидоти);
3) жовчогшш засоби;
4) противiруснi й антимiкробнi засоби;
5) iмуномодулятори;
6) протизапальнi препарати (стероïднi й нестерощш);
7) iнгiбiтори i шдуктори мiкросомальних систем, що здiйснюють метаболiзм ксено-бiотикiв;
8) гепатопротектори;
9) антиоксиданти.
У цшому, асортимент лшарських засобiв, вживаних у комплекснiй терапи дерматозiв та захворювань печiнки i жовчовивщних шляхiв, нараховуе бiльше 1000 наймену-вань. Проте серед такого рiзноманiття пре-паратiв видiляють порiвняно невелику гру-пу засобiв, яю мають особливу вибiркову дiю на печшку - гепатопротекторiв. 1хня дiя направлена на вiдновлення гомеостазу в печшщ, пiдвищення стiйкостi органа до дп патогенних чинникiв, нормалiзацiю функщ-онально1' активностi i стимуляцiю процесв репаративно-регенерацiй в печiнцi. Основнi вимоги до щеального гепатопротектора бу-
ли сформульоваш R. Preisig:
- достатньо повна абсорбщя;
- наявнiсть ефекту «першого проходжен-ня» через печшку;
- виражена здатшсть зв'язувати або запо-бiгати утворенню високоактивних пошкод-жуючих сполук;
- можливiсть зменшувати надмiрно вира-жене запалення;
- пригшчення фiброгенезу;
- стимулящя регенераци печiнки;
- природний метаболiзм при патологiï пе-чiнки;
- екстенсивна ентерогепатична циркуля-щя;
- вiдсутнiсть токсичностi.
У цей час переважно використовують за-соби рослинного походження (до 54 %), тодi як на фосфолшщш препарати припадае 16 %, а на iншi засоби, у тому числi синтетичш, органопрепарати i препарати амiнокислот -30 % загально1' кiлькостi «ютинних гепатоп-ротекторних препарапв». Класифiкацiю ге-патопротекторiв наведено у Табл. 4.
Вважаемо за необхщне зупинитися на ун-iкальному препаратi цiеï групи, а саме ур-содезоксихолевiй кислой (Урсохол-ДАРНИ-ЦЯ) з точки зору практично!' дерматологи.
Урсодезоксихолева кислота (УДХК) -пдрофшьна, нетоксична, третинна жовчна кислота. Ïï вмшт в природному пулi жовч-них кислот людини - лише 4 %. Прийом УДХК приводить до зменшення ентерогепа-тичноï циркуляцiï пдрофобних жовчних кислот, що мають гепатотоксичну дда, поперед-жаючи тим самим ïx токсичний ефект на мембрани гепатоцитiв i на еттелш жовчних проток, пригнiчуе вироблення iмуногло-булiнiв, нормалiзуе антигени HLA-DR на по-
Таблиця 4 - Класифжащя гепатопротектор1в
№ Класифжащя гепатопротектор1в Препарати
1 Препарати, природш або нап1всинтетичн1, що мютять флавонощи росторопш1 Дарсил, Гепабене, Легалон, Карсил, Гепатофальк-Планта, Сил1бор
2 Препарати, природш або нашвсинтетичш, що м1стять флавонощи 1нших рослин Хоф1тол, Катерген (циан1данол), Л1В-52 (Гепал1в)
3 Органопрепарати тваринного походження Сирепар, Гепатосан
4 Препарати, що м1стять ессенц1альн1 фосфолшщи Ессенц1але, Фосфогл1в, Ессл1вер, Епл1р
5 Препарати р1зних груп Бем1тил, Адемет1онин (гептрал), кислота л1поева (Тюктацид), Гепа-Мерц (орн1тин), урсодезоксихолева кислота (Урсохол-Дарниця, Урсофальк), нестерощш анабол1ки (метилурацил, пентоксил, натрш нуклешат)
верхш кл^инних мембран, що знижуе !х аутоiмуннiсть, знижуе холестаз-опосередко-вану iмуносупресiю. Певний позитивний вплив виникае внаслщок холеретично! дп УДХК, який, унаслiдок збiльшення пасажу жовчi, обумовлюе й посилюе виведення ток-сичних речовин з печшки. УДХК мае анти-оксидантну д^, знижуючи оксидативну активацiю Купферiвськiх кл^ин пдрофоб-ними жовчними кислотами.
На сучасному еташ призначення УДХК вважаеться виправданим при захворюван-нях печшки, що супроводжуються або ви-кликаш холестазом, незалежно вiд етюлогп. Про дозування УДХК iснуе едина думка, яка полягае в тому, що добовi дози препарату, ефективш при холестаз^ не вiдрiзняються вщ доз, вживаних для розчинення жовчного ка-мiння, i складають 8-15 мгГкг маси тiла хворого. Застосовують препарат при гострих i хрошчних гепатитах (включаючи ауто-iмуннi), токсичних (у тому числi алкоголь-них) ураженнях печiнки, неалкогольному стеатогепатш!, первинному бiлiарному ци-розi (до формування виражено! цирозно! трансформацп печшки), гепатопатп вапт-них, псорiазi та деяких шших дерматозах.
Останнiми роками сумною традищею стало превалювання iмпортних лiкарських препаратiв на укра!нському фармацевтич-ному ринку, в той час як юнують якiснi вiтчизнянi бренди. Ефектившсть урсодезоксихолево! кислоти для лшування дерматозiв (у даному випадку - препарат „Урсохол" виробництва ЗАТ «Фармацевтична Фiрма „Дарниця"») е доведеною у мультицентро-вих подвшних слiпих рандомiзованих досль дженнях. Цей факт цшком вiдповiдае вимо-гам сучасних засад доказово! медицини. „Урсохол" справляе таю позитивш ефекти:
- антихолестатичний;
- гепатопротекторний;
- гiпохолестеринемiчний;
- iмуномодулюючий;
- антиапоптотичний.
Весь перерахований спектр дп препарату „ Урсохол" дае можливють його широкого застосування в лшувальних програмах па-щенпв з хронiчними дерматозами, а саме -iз псорiазом, екземами, вогнищевою алопе-цiею, атопiчним дерматитом, тзньою шюр-ною порфирiею, хронiчними кропив'янками.
Також застосування препарату „Урсо-хол" е патогенетично обгрунтованим у комплексному лшуванш хвороб, якi передають-ся статевим шляхом. Оскшьки антибактерь
альш препарати, якi використовують при лшуванш цих нозологiй, мають високо ви-ражену гепатотоксичну дiю, то застосування препарату „Урсохол" у даному випадку дозволяе уникнути небажаних ефекпв три-вало! антибактерiальноl терапп.
Вщкрите клiнiчне дослiдження у пацiентiв з хрошчними дерматозами при застосуваннi препарату „Урсохол" ЗАТ виробництва ЗАТ «Фармацевтична Фiрма „Дарниця"» довело його виражену ефектившсть та високий профшь безпеки. Застосування цього препарату урсодезоксихолево! кислоти у рекомен-дованих дозах дозволило скоротити термь ни лшування та продовжити перюд ремюп.
Пiд час проведення апробацп препарату „ Урсохол" не спостерiгалось жодного випадку негативних клтчних реакцш при ви-користаннi стандартних рекомендованих доз. У процес лiкування не спостершалось результатiв несприятливо! взаемодп „Урсо-холу" з лiкарськими засобами шших фарма-котерапевтичних груп.
Проведене клжчне дослiдження проде-монструвало хорошу шдивщуальну перено-симiсть препарату „Урсохол" виробництва ЗАТ «Фармацевтична Фiрма „Дарниця"». Зважаючи на виражену ефектившсть та високий профшь безпеки при застосуванш цього препарату урсодезоксихолево! кислоти, е доцшьним призначення препарату „Урсо-хол-Дарниця" у комплекснш терапi! па-цiентiв iз хронiчними дерматозами та при лшуванш захворювань, якi передаються статевим шляхом.
Особливi ефекти Урсохолу, що мають значення для застосування у лшуванш дер-матозiв:
- антиапоптичний: зниження концентрацi! Са 2++ у клiтинах, блокування виходу цито-хрому С iз м^охондрш, що в свою чергу за-побiгае апоптозу клiтин;
- iмуномодулюючий: зниження експресi! антигенiв гiстосумiсностi ИЬА-1 та НЬА-2 на гепато- i холангiоцитах;
- запобiгання активацi! цитотоксичних Т-лiмфоцитiв i зменшення атаки аутоантитш;
- зменшення вираженостi iмунопатоло-гiчних реакцiй.
Разова рекомендована доза „Урсохолу" складае 2-5 капсул, в залежност вщ маси тiла пащента.
Резюме: Дослiдженнями останнiх рокiв переконливо доведено, що патолопя гепато-бтарно! системи е провокуючим фактором у розвитку патологи шмри. Ефективнiсть
урсодезоксихолево! кислоти для лшування дерматозiв (у даному випадку - препарат „ Урсохол" виробництва ЗАТ «Фармацев-тична Фiрма „Дарниця"»), е доведеною у мультицентрових подвiйних слших рандом-iзованих дослiдженнях. Цей факт цшком вiдповiдае вимогам сучасних засад доказо-
Л1ТЕРАТУРА
1. Батурина О. Н. Влияние гепатопротекто-ров на течение хронического поражения печени тетрахлорметаном: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - Томск, 1995. - 20 с.
2. Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К. Клиническая фармакология и фармакотерапия: Руковод. для врачей. - M.: «Универсум паблишинг», 1997. - С. 421-423.
3. Буеверов А.О. Место гепатопротекторов в лечении заболеваний печени // Болезни органов пищеварения. - 2001. - Т. 3, № 1.
- С. 16-18.
4. Бунятян Н.Д., Герасимова О.А., Сахарова Т.С., Яковлева Л.В. Природные антиокси-данты как гепатопротекторы // Экспериментальная и клиническая фармакология.
- 1999. - Т. 62, № 2. - С. 64-67.
5. Венгеровский А.И., Саратиков А. С. Метаболизм липидов и функциональное состояние печени при интоксикации D- галак-тозамином у крыс // Патологическая физиология. - 1988. - № 3. - С. 52-55.
6. Венгеровский А.И., Головина Е.Л., Чучалин В.С., Саратиков А.С. Влияние энтеросор-бентов на метаболические эффекты гепа-топротектора лохеина при экспериментальном токсическом гепатите // Вопросы биологической медицинской и фармацевтической химии.-2001.- № 4.- С. 40-43.
7. Гундерманн К. Новейшие данные о механизмах действия и клинической эффективности эссенциальных фосфолипидов // Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии. - 2002. - № 2. -http: / www.mtu - net.ru/rmvesti.
8. Доркина Е.Г. Изучение гепатозащитного действия природных флавоноидных соединений // Эксперим. и клинич. фармакология. - 2004. - № 6. - С. 41-44.
9. Ивашкин В.Т., Иноземцев С.А., Кузьмичев В.Л. и др. Использование препарата „Ур-сосан" в лечении больных с гипомотор-ной дисфункцией желчного пузыря // Рос-
во1 медицини. Спектр дп препарату „Урсохол" надае можлившть його широкого зас-тосування в лшувальних програмах па-щенпв з хрошчними дерматозами, а саме -i3 псорiазом, екземами, вогнищевою алопе-щею, атошчним дерматитом, шзньою шюрною порфiрiею, хрошчними кропив'ян-ками.
сийский журнал гастроэнтерологии, гепа-тологии, колопроктологии. - 2004. - Т. 14, № 1. - С. 41-46.
10. Катикова О.Ю., Костин Я.В., Тишкин В.С. Гепатопротекторное действие препаратов растительного происхождения // Экспериментальная и клиническая фармакология. - 2002. - Т. 65, № 1. - С. 41-43.
11. Машковский М.Д. Лекарственные средства: Пособ. для врачей, 14 изд. - М.: Новая Волна, 2002. - Т.1. - С. 506-510.
12. Оковитый С.В. Клиническая фармакология гепатопротекторов // Фарминдекс Практик, 2002. - Вып.3. - http: // pharmindex.ru/practic/3 hepat.html.
13. Резникова М.М. Лечение эритродермий // Русский медицинский журнал. - 1998. -Т. 6, № 6. - http: // www.rmj.ru.net.
14. Симон В.А. Цитохром Р-450 и взаимодействие лекарственных веществ // Русский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии. - 2002. - Т.12, № 6. -С. 25-30.
15. Сипров А.В. Фармакологическая коррекция побочных эффектов некоторых противоопухолевых средств препаратами с антиоксидантным типом действия: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - Саранск, 2004. - 19 с.
16. Скакун Н.П., Шманько В.В., Охримо-вич Л.М. Клиническая фармакология гепатопротекторов. - Тернополь: Збруч, 1995. - 272 с.
17. Ушкалова Е.А. Проблемы применения ге-патопротекторов // Фарматека. - 2004. -№ 4. - С. 45-55.
18. Kidd P.M. Phosphatidylcholine: A Superior Protectant Against Liver Damage // Altern. Med. Rev. - 1996. - Vol. 1, No 4. - P. 258274.
19. Luper S. A review of plants used in the treatment of liver diseases: Part 1 // Altern. Med. Rev. - 1998. - Vol. 3. - P. 410-421.
